Міністерство освіти і науки України
Чернігівський державний інститут економіки і управління
Славутицький навчальний центр
з предмету “Соціологія”
Виконала: студентка ІІ курсу, групи СЗО – 011
Пічкур Марина Василівна
Перевірив: викладач предмету
“Основи психології”
Селезньова Т.Б.
Славутич
2002р.
Експеримент є головним методом збирання інформації у природничих науках. Його проведення пов'язане з пошуком причинно-наслідкових відносин досліджуваних явищ дійсності. Цей метод є розвитком методу спостереження та логічного аналізу. Але якщо спостереження - це пасивний метод збирання інформації, то експеримент передбачає активний вплив на об'єкт дослідження кількох контрольованих чинників. Суть соціологічного експерименту, його спрямованість на доведення або спростування гіпотез дослідження збігається з природничонауковим експериментом. Але є й відмінність, яка значною мірою звужує царину застосування експерименту в соціології: об'єкт соціологічного дослідження - люди, які складають певні соціальні групи з усталеною структурою та відносинами. Проведення експерименту завжди пов'язане з активним впливом на об'єкт, який веде до його переструктурування, тому планувати експеримент у соціологічному дослідженні можна тільки тоді, коли є певність, що цей вплив ні в якому разі не утискуватиме інтереси учасників експерименту.
Цінність інформації, отриманої у результаті проведення експерименту, полягає в тому, що вона не просто описує об'єкт, але й дозволяє пояснити існування й розвиток певних зв'язків, відносин, процесів.
Для проведення експерименту необхідно створити певні умови. Сукупність умов, в яких відбувається експеримент, має назву експериментальної ситуації. Експериментальна ситуація має гарантувати, що саме досліджуваний у цьому експерименті чинник, а не будь-який інший, є причиною зафіксованих у ході експерименту змін в об'єкті.
Експеримент ґрунтується на розробці певної гіпотетичної моделі розглядуваного явища. На підставі цієї моделі явище описують як систему змінних, серед яких виокремлюють незалежні та залежні змінні. Незалежна змінна - це той новий чинник, що його вводять у діяльність експериментальної групи. Він повинен мати такі якості, як усталеність, самостійність, можливість справляти вплив на стан об'єкта дослідження. Залежною змінною називають такий чинник, який змінюється під впливом незалежної змінної.
Соціальні експерименти розрізняють: а) за способом введення незалежної змінної; б) за характером логічної структури доведення гіпотези; в) за методом добору контрольної групи; г) за рівнем вимог до ситуації експерименту.
За способом введення незалежної змінної експерименти поділяють на штучні, природні та експерименти екс-пост-факто. Штучним експериментом є такий, при проведенні якого незалежна змінна вводиться штучно. При природному експерименті незалежна змінна з'являється природно й незалежно від експериментатора. Експеримент екс-пост-факто у прямому розумінні в
У залежності від логічної структури доведення гіпотези виокремлюють паралельний та послідовний експерименти. При паралельному експерименті створюється експериментальна група, на яку впливають незалежною змінною, а відтак порівнюють стан цієї групи з контрольною групою, яка такого впливу не зазнавала. При послідовному експерименті вивчають стан тієї самої групи до й після введення незалежної змінної.
Відбір контрольної групи найчастіше здійснюють або за частотою розподілу ознак, або попарним способом. При частотному розподілі відбір до контрольної групи здійснюють шляхом наближення частот розподілу ознак, які цікавлять дослідника, у контрольній та експериментальній групах. Попарний відбір полягає в тому, що експериментальну й контрольну групу добирають з пар учасників на підставі схожості ознак - один учасник потрапляє до експериментальної групи, а інший - до контрольної.
За рівнем вимог до ситуації експерименти поділяють на лабораторні, польові та чисті. Польовий експеримент відбувається за природних умов, звичайних для діяльності групи; для лабораторного створюють спеціальні умови. Чистим експеримент називають тоді, коли учасники не знають про його проведення.
Головним дослідницьким документом при проведенні експерименту є його протокол. У ньому зазначають найменування теми експериментального дослідження й час його проведення. Описуються експериментальна й контрольна групи за такими параметрами, як принцип відбору, соціально-демографічний склад групи, рід її професійної діяльності й функції окремих членів, рівень знань учасників групи про завдання та умови експерименту, їхнє ставлення до експерименту. Відтак аналізується обстановка до введення експериментального чинника.
У протоколі має бути відзначено, які показники виокремлені як незалежні та залежні змінні, а також за допомоги яких процедур фіксуються дані щодо всіх контрольованих змінних. Далі фіксуються початок дії експериментального чинника та те, як власне вплинула експериментальна ситуація на поведінку учасників експерименту.
Царина використання експериментального методу в соціологічних дослідженнях останнім часом розширюється, але ефективність його використання безпосередньо пов'язана як з глибиною теоретичних знань про об'єкт експериментування, так і з розвитком методів і технічних засобів проведення експерименту.
Список використаної літератури
1. Здравомыслов А. Г. Методология и процедура социологического исследования. - М., 1969. - С.88 - 93.
2. Как провести социологическое исследование / Под ред. М.К.Горшкова, Ф.Э.Шереги. - М., 1985. - С.131 - 141.
3. Методы сбора информации в социологических исследованиях. - М., 1990. - Кн. 2. - С.190 - 214.
4. Процесс социального исследования. - М., 1973. - С.399 - 400, 432 - 491.
5. Рабочая книга социолога. - М., 1976. - С.456 - 479. Ядов В.А. Социологическое исследование: методология, программа, методы. - М., 1995. - С.220 - 231.
6. Девятко И.Ф. <Методы социологического исследования> Глава 4. Эксперимент в социальных науках.
7. Д. Кэмпбелл Эксперименты и квазиэксперименты