Зміст
Вступ
1. Загальна характеристика виробничої потужності підприємства.
1.1 Сутність виробничої потужності та її види.
1.2 Методики розрахунку виробничої потужності.
1.3 Система показників виробничої потужності.
2. Принципи обґрунтування максимально можливого випуску продукції при наявній потужності.
2.1Основні етапи визначення максимально можливого випуску продукції при наявній потужності.
2.2 Напрями підвищення ефективності використання виробничої потужності підприємства.
3. Обов’язкова індивідуальна розрахункова частина.
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Ефективне використання основних фондів та виробничих потужностей має велике значення як для підприємства, так і для економіки країни в цілому. Повніше використання основних фондів на підприємстві веде до зменшення потреби у введенні в експлуатацію нових виробничих потужностей, до збільшення випуску обсягів продукції та підвищення рівня її якості (а значить, і прибутку), прискорює їх оборотність, що значною мірою сприяє вирішенню проблеми скорочення розриву в термінах фізичного і морального зносу, прискорює темпи оновлення основних фондів.
Успішне функціонування основних фондів та виробничих потужностей залежить від того, якою мірою реалізуються екстенсивні та інтенсивні фактори кращого їх використання. Екстенсивне поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей означав: по-перше, збільшення часу функціонування основного устаткування і, по-друге, підвищення питомої ваги діючого устаткування в складі всього устаткування, наявного на підприємстві.
1. Загальна характеристика виробничої потужності підприємства
1.1
Сутність виробничої потужності та її види
Планування випуску продукції (для підприємств, що займаються її виготовленням) є головним розділом річного плану тому, що інші розділи забезпечують його реалізацію. План випуску та реалізації продукції розробляється в натуральному і вартісному виразі. Для підприємства, яке випускає кілька видів виробів, можна вимірювати випуск в умовних одиницях (за трудомісткістю, часом роботи устаткування).
Запланована виробнича програма підприємства повинна пройти ресурсне обґрунтування, тобто визначення її забезпеченості виробничими потужностями, трудовими, матеріальними та інвестиційними ресурсами.
Виробнича потужність підприємства
- це максимально можливий випуск продукції необхідної якості в передбаченій номенклатурі за певний час (зміну, добу, місяць, рік) при повному завантаженні обладнання та виробничих площ у прийнятому режимі роботи з урахуванням застосування передової технології, організації виробництва і праці. Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю проходить два етапи:
1. Визначення максимального обсягу випуску виробів, який повинен бути забезпечений наявною виробничою потужністю підприємства.
2. Обчислення необхідної кількості введення в дію нових (додаткових) потужностей за рахунок технічного переозброєння або розширення підприємства.
Виявлення виробничих потужностей, які будуть функціонувати в плановому періоді, - є найважливішим моментом техніко-економічного обґрунтування плану випуску продукції.
Вибуття потужності відбувається з наступних причин:
· знос та вибуття обладнання;
· збільшення трудомісткості виготовлення виробів;
· зміна номенклатури і асортименту продукції, що випускається;
· зменшення фонду робочого часу;
· закінчення терміну лізингу обладнання.
Виробнича потужність визначається різними вимірниками:
· натуральними;
· умовно-натуральними;
· у багатономенклатурних виробництвах - вартісним вимірником.
При обчисленні потужності для визначення обсягу однорідної продукції використовуються натуральні показники - штуки, метри квадратні, метри кубічні, тонни, погонні метри й інші. Однак вони не дозволяють при визначенні потужності підприємства (ділянки, агрегату) порівнювати й аналізувати виробництво продукції за складністю і трудомісткістю виробів. Тому, з метою спрощення розрахунку виробничої потужності при широкій номенклатурі виробів, що випускаються підприємством, продукція різних найменувань поєднується в групи за ознакою конструктивної, технологічної та іншої подібності Кожна така група приводиться за трудомісткістю до базового виробу-представника. тобто до умовно-натуральних показників. Виріб-представник може мати найбільшу питому вагу по кількості і трудомісткості (хоча це не обов'язково). Застосування умовно-натуральних показників дозволяє привести усі види однорідної продукції з різними характеристиками до одного виду, прийнятого за базу. Для цього використовуються перевідні коефіцієнти, що відбивають трудомісткість та складність продукції, що випускається.
Розрізняють перспективну, проектну та діючу потужність підприємства.
Перспективна виробнича потужність
відбиває очікувані зміни номенклатури продукції, технології й організації виробництва, закладені в плановому періоді.
Проектна виробнича потужність
являє собою величину можливого випуску продукції умовної номенклатури в одиницю часу, задану при проектуванні чи реконструкції виробничої одиниці. Вона є фіксованою величиною тому, що розрахована на постійну умовну номенклатуру і постійний режим роботи. За період проектування (1-2 роки), будівництва (2-5 років) і освоєння потужності (1-2 роки) значно змінюється номенклатура продукції, що випускається, а також ряд технологічних характеристик устаткування. Тому проектна потужність перестає відбивати дійсні можливості підприємства.
Діюча потужність підприємства
(цеху, лінії, агрегату) відбиває його потенційну здатність виробити протягом календарного періоду максимально можливу кількість продукції, передбаченої планом. Вона має динамічний характер і змінюється відповідно до організаційно-технічного розвитку виробництва. Тому її характеризують кілька показників:
· потужність на початок планового періоду (вхідна);
· потужність на кінець планового періоду (вихідна);
· середньорічна потужність.
При визначенні вхідної виробничої потужності
враховуються:
· проведення заходів щодо ліквідації «вузьких місць» протягом планового року;
· збільшення кількості устаткування чи заміна його на більш продуктивне;
· перерозподіл робіт між окремими групами устаткування та між виробничими підрозділами;
· можливість збільшення змінності роботи устаткування чи ділянок, що лімітують випуск продукції.
Під "вузьким місцем"
розуміють невідповідність потужностей окремих цехів, дільниць, груп устаткування потужностям відповідних підрозділів до встановленої потужності усього підприємства, цеху.
Вихідна потужність підприємства визначається з обліком:
· намічених при визначенні вхідної потужності заходів щодо ліквідації «вузьких місць»;
· запровадження в дію нових потужностей, у тому числі за рахунок розширення, реконструкції, модернізації, автоматизації, а також за рахунок здійснення заходів щодо підвищення ефективності виробництва.
Частина цих заходів випливає із стратегічного плану розвитку підприємства на рівні поточних завдань, а частина з них передбачається при розробці поточних планів, виходячи з умов функціонування, які змінилися, та організації виробництва.
Вихідна виробнича потужність
у вартісному виразі, тобто потужність на кінець розрахункового періоду (року) (Впвих
, грн),
обчислюється за формулою:
Впвих
= Впвх
+ Впвв
- Впвив
(1.1)
де Впвх
-
виробнича потужність на початок періоду, грн.;
Впвв
- введена в плановому періоді виробнича потужність, грн.;
Впвив
- виведена за плановий період виробнича потужність, грн.
Середньорічна виробнича потужність (Впсер
.р
)
підприємства, цеху, обчислюється за формулою:
(1.2)
де к
- кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року.
1.2
Методики розрахунку виробничої потужності
При розрахунку потужності беруть до уваги наступні фактори:
· структура і величина основних засобів;
· якісний склад обладнання, рівень фізичного і морального зносу;
· передові технічні нормативи продуктивності обладнання, використання площ, трудомісткість виробів, вихід продукції із сировини;
· прогресивність технологічних процесів;
· режим роботи підприємства;
· ступінь спеціалізації;
· рівень організації виробництва та праці;
· якість сировини і ритмічність поставок;
· фонд робочого часу обладнання.
Вихідні дані та послідовність розрахунків, за якими визначається виробнича потужність підприємства, наведені на рис.1.1.
Рис.1.1 Вихідні дані та послідовність розрахунків виробничої потужності підприємства.
Розрахунки виконуються технологічними службами підприємства. Виробничі підрозділи, які за виробничою потужністю нижче рівня провідних, повинні розглядатися як «вузькі місця», за якими необхідно розробити й впровадити технічні й організаційні заходи, котрі дозволять довести їхню пропускну спроможність до рівня провідних підрозділів підприємства. Можуть бути вжиті заходи щодо заміни устаткування, технології, збільшення змінності праці на окремих дільницях.
У розрахунки виробничої потужності підприємства включають устаткування, встановлене і невстановлене, яке є на підприємстві (крім резервного). Крім того, виробнича потужність розраховується виходячи із максимально можливого річного часу роботи устаткування та використання виробничих площ.
Розрізняють календарний, режимний (номінальний) і ефективний (корисний) фонди часу.
Календарний фонд часу (Фк)
виробничого обладнання є базою для розрахунку інших видів фонду робочого часу в плануванні і визначається як добуток числа днів у даному календарному періоді (Дк
) на число годин на добу (Т):
Фк =Дк * Т
(1.3)
Режимний або номінальний фонд робочого часу (Фр)
машини (агрегату) залежить від числа календарних днів (Дк
) і
числа неробочих днів (Дн
) на рік, а також від прийнятого на підприємстві режиму змінності роботи на добу :
Фр=(Дк – Дн)* t
(1.4)
де t -
середнє число годин роботи машини на добу в робочі дні за прийнятим режимом змінності з врахуванням скороченої тривалості зміни в святкові дні, або:
Фр=[(Дк – Дс)* tз– Дсп * tсп] * nз
(1.5)
де Дс
- число вихідних і святкових днів у плановому періоді;
tз
-
тривалість робочої зміни, годин;
Дсп -
число передвихідних (передсвяткових) днів зі скороченою тривалістю робочої зміни;
tсп
- час, на який скорочена тривалість робочої зміни в передсвяткові і передвихідні дні, год.;
nз
- режим змінності роботи підприємства (1,2, 3 зміни).
Плановий (ефективний, дійсний)
(Фп)
фонд робочого часу обладнання дорівнює різниці між режимним (номінальним) фондом (Фр
) і сумою витрат часу на ремонт, налагодження, переналагодження цього обладнання протягом планового періоду:
(1.6)
де Тtp, tp
- витрати часу на ремонт даного обладнання, відповідно в годинах та у відсотках до режимного фонду;
Ttn, tn
-
витрати часу на налагодження, переналагодження обладнання відповідно в годинах та у відсотках до режимного фонду.
Він використовується в розрахунках виробничої потужності, але не при плануванні випуску продукції.
Для розрахунку виробничої потужності необхідно мати наступні дані:
1) плановий фонд робочого часу одиниці обладнання;
2) кількість одиниць обладнання;
3) продуктивність обладнання;
4) трудомісткість виробничої програми;
5) досягнутий коефіцієнт виконання норми виробітку (рис. 1.1).
Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю провідних цехів, дільниць, поточних ліній, станків (агрегатів) з урахуванням заходів щодо ліквідації "вузьких місць" та можливої кооперації виробництва.
До провідних
належать ті виробничі підрозділи підприємства, які виконують головні технологічні процеси (операції) і мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільних видів продукції.
Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою профільної продукції. При цьому проводять можливе звуження номенклатури, об'єднуючи окремі вироби в групи за конструктивно-технологічною єдністю з визначенням для кожної із них базового представника. Решту виробів даної групи приводять до характеристик трудомісткості.
Якщо підприємство випускає кілька видів продукції, то виробнича потужність визначається окремо для кожного виду виробів.
У розрахунки виробничої потужності підприємства включають:
а) усе діюче і недіюче внаслідок несправності, ремонту та модернізації устаткування основних виробничих цехів;
6)устаткування, що перебуває на складі і має бути введене в експлуатацію в основних цехах протягом розрахункового періоду;
в) понаднормативне резервне устаткування;
г) понаднормативне устаткування допоміжних цехів, якщо воно аналогічне технологічному устаткуванню основних цехів.
Виробничу потужність підприємства треба обчислювати за технічними або проектними (не перевершеними) нормами продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами виходу продукції з урахуванням застосування прогресивної технології та досконалої організації виробництва. За браком таких норм можна використовувати власні розрахункові технічні норми, які враховують прогресивні досягнення значної кількості (20-25%) робітників однакових професій і ланок виробництва.
Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування. На підприємствах із безперервним процесом виробництва таким максимально можливим фондом часу роботи устаткування є календарний фонд (8760 годин на рік) за мінусом часу, необхідного для проведення ремонтів і технологічних зупинок устаткування.
Для підприємства з дискретним процесом виробництва фонд часу роботи устаткування визначають, виходячи з фактичного режиму роботи основних цехів та встановленої тривалості змін у годинах із відрахуванням часу на проведення ремонтів устаткування, вихідних і святкових днів. У сезонних виробництвах фонд часу роботи устаткування регламентується встановленим режимом роботи підприємства (за технічним проектом) з урахуванням забезпечення оптимальної кількості днів роботи окремих технологічних цехів (ліній).
Розрахунок виробничої потужності підприємства повинен проводитись у такій послідовності: агрегати з групи технологічного обладнання - виробничі дільниці - цехи корпуси, виробництва) - підприємство у цілому.
У загальному вигляді виробнича потужність (Впі
) провідного цеху, дільниці або групи технологічного устаткування з виготовлення однорідної продукції може бути визначена за однією з таких формул:
Впі
=Пв
* Ф`еф
*КУс
(1.7)
або
(1.8)
де Впі
-
потужність і-го виробничого підрозділу підприємства одиниць продукції;
Пв
- продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру продукції за годину;
Ф'еф
- ефективний річний фонд часу роботи одиниці устаткування, год.;
КУс
-
середньорічна кількість устаткування;
Тр
-
трудомісткість виготовлення одиниці продукції з урахуванням коефіцієнта виконання норм, яка визначається за такою формулою:
(1.9)
де t0
- норма часу на виготовлення одиниці продукції (годин);
Квн
- коефіцієнт виконання норм часу.
Потужність можна визначити також за формулою:
(1.10)
Розраховується також технологічна спроможність (потужність) решти виробничих ланок підприємства (поряд із провідними цехами чи дільницями). Такі розрахунки необхідні для виявлення невідповідності між потенційними можливостями з випуску продукції (надання послуг) окремих виробничих підрозділів та забезпечення узгодженої технологічної пропорційності між взаємопов'язаними виробничими ланками. Ступінь відповідності потужностей різних структурних підрозділів підприємства визначають через розрахунок і порівняння коефіцієнтів суміжності, які характеризують співвідношення потужностей провідного підрозділу та решти виробничих ланок.
Виробнича потужність залежить від характеру підприємств, цехів, рівня їх спеціалізації, якими визначається організаційний тип виробництва.
На неперервно-потокових лініях,
а також на конвеєрі потужність визначається за формулою:
(1.11)
де r - такт робочої лінії чи конвеєра.
В умовах потоково-масового виробництва
при вузькій спеціалізації робочих місць визначається потужність групи робочих місць, які виконують дану операцію при обробці конкретної деталі, потужність розраховується за такою формулою:
(1.12)
В умовах серійного виробництва
розрахунок виробничої потужності ускладнюється тим, що за кожним робочим місцем закріплюється велика кількість деталеоперацій. Як вимірник виробничої потужності використовується типовий виріб-представник:
(1.13)
де Тр.пр
-
технічно розрахована норма часу на обробку комплекту деталей виробу - представника на даній групі устаткування.
В умовах серійного виробництва з широкою номенклатурою
випуску виробів, а також у одиничному та дрібносерійному виробництвах розрахунок виробничої потужності ведеться у такій послідовності:
а) визначається трудомісткість обробки виробів
і усієї виробничої програми за групами устаткування:
(1.14)
де ТN
— трудомісткість виробничої програми (години);
Nі
-
кількість продукції за виробничою програмою, нат. од.
б)
розраховується ефективний фонд часу роботи
за групами устаткування, що взаємозамінюються, тобто визначається пропускна спроможність устаткування:
(1.15)
де Пспр
-
пропускна спроможність устаткування, верстато-годин;
в) ефективний фонд часу по кожній групі устаткування ділять на трудомісткість програми по даному виду робіт і визначають коефіцієнт виробничої потужності цеху чи дільниці (Кпотуж
):
(1.16)
Коефіцієнт виробничої потужності
- це співвідношення пропускної спроможності групи устаткування та трудомісткості її виробничої програми;
г) за провідною групою устаткування встановлюють коефіцієнт виробничої потужності цеху (дільниці) і проектують заходи щодо розширення "вузьких місць";
д) визначають потужність цеху,
підприємства у натуральному вимірнику шляхом множення кількості виробів за програмою на прийнятий коефіцієнт виробничої потужності:
(1.17)
Коефіцієнт
завантаження устаткування (Кзу
)
визначається так:
(1.18)
тобто
(1.19)
При Кзу
= 1 устаткування використовується повністю;
при Кзу
>
1 устаткування перевантажене;
при Кзу
< 1 - воно недовантажене.
Після розрахунку виробничих потужностей всіх цехів будується діаграма потужності підприємства.
Тому, при плануванні виробничої потужності необхідно передбачати заходи, направлені:
з одного боку - на розшивку "вузьких місць" (збільшення потужності), а з іншого – на завантаження потужності.
Крім розрахунків по провідних цехах і дільницях, визначається технологічна спроможність виробничих ланок підприємства. Це необхідно для виявлення невідповідності виробничих потужностей окремих підрозділів прийнятій потужності по даних провідних цехів, дільниць, а також для забезпечення технологічної пропорційності між взаємопов'язаними виробничими ланками. Відповідність потужності різних підрозділів підприємства визначається порівнянням коефіцієнтів сумісності, які розраховуються співвідношенням потужностей провідного підрозділу та інших виробничих ланок.
1.3
Система показників виробничої потужності
При обґрунтуванні виробничої програми виробничою потужністю важливо мати інформацію про рівень її використання на підприємстві. Тому для оцінки реального стану її використання потрібна система показників.
Як система показників в цілому, так і окремі з них повинні відповідати певним вимогам. У першу чергу кожний із показників, який входить до тієї чи іншої групи, має чітко визначене призначення в системі аналізу та використовується для оцінки одного із напрямів використання виробничих потужностей. Розглянемо методи розрахунку і призначення кожного із показників, які входять до тієї чи іншої групи та системи в цілому.
Серед показників першої групи
слід виділити коефіцієнт використання проектної потужності (Кпп
),
який характеризує рівень використання введеної в дію нової потужності з метою досягнення стабільного випуску продукції, не нижчого, ніж передбаченого проектом рівня. Він визначається як відношення фактичного випуску продукції, передбаченого проектом, до величини проектної потужності в аналогічних одиницях.
Зовсім інше значення має коефіцієнт використання діючої виробничої потужності (Кдп).
Він характеризує рівень використання діючої виробничої потужності, яка за величиною може значно відрізнятися від проектної. У свою чергу виробнича потужність поділяється на певні види, кожен з яких має різне значення при розв'язанні питань планування та організації виробництва. Рівень використання різних видів потужності необхідно розглядати окремо. Насамперед, потрібно оцінити рівень використання прийнятої середньорічної та фактичної виробничої потужності. Цей коефіцієнт можна отримати шляхом ділення планового або фактичного обсягу валової, товарної, реалізованої або чистої продукції на значення потужності відповідного виду.
Важливе значення для характеристики виробничої потужності підприємства має аналіз рівня її використання, а також характеристика його окремих підрозділів. За результатами такого аналізу можна судити про правильність вибору провідної ланки, за якою прийнята потужність підприємства, і про величину резервів збільшення випуску продукції окремими цехами. Рівень використання середньо-розрахункової або нормативної величини виробничої потужності характеризується коефіцієнтом нормативної величини потужності (Кнп
):
(1.20)
де Впн
- розрахункова нормативна величина виробничої потужності.
За коефіцієнтом використання того чи іншого виду потужності можна оцінити резерви її поліпшення, а також ступінь напруженості планових завдань підприємства.
Об'єктивну оцінку цих резервів можна отримати за допомогою групи показників, які характеризують рівень використання обладнання. До них належать коефіцієнти змінності роботи обладнання, коефіцієнт завантаження обладнання та показник середнього часу роботи
однієї машини. Найбільш достовірним методом визначення коефіцієнта змінності роботи обладнання ( Кзм
) є ділення планової розрахункової або фактичної машиномісткості продукції, що виготовляється, на дійсний річний фонд часу роботи всього встановленого обладнання при його роботі в одну зміну:
(1.21)
де - сумарна розрахункова планова або фактична машиномісткість продукції.
Коефіцієнт режимної змінності устаткування показує ступінь його зайнятості по змінах:
(1.22)
де q2
- кількість верстатів, що працюють у дві зміни, од.;
q3
- кількість верстатів, що працюють у три зміни, од.
Коефіцієнт завантаження устаткування (див. розд. 1.2) на виробничу програму (Кзу
)
характеризує досягнуту пропорційність між структурою трудомісткості продукції і структурою парку устаткування з урахуванням прийнятого режиму роботи.
Важливим моментом в аналізі використання обладнання є визначення середнього часу його роботи. Показник, який характеризує середній час роботи машини (год.), обчислюється як:
(1.23)
де Свст
- кількість встановленого обладнання.
За такими показниками можна оцінити вплив факторів, які характеризують конструктивно-технологічні особливості продукції, що виготовляється, та досягнутий
організаційно-технічний рівень виробництва, відображають наявні ресурси та їх використання в часі. Будь-який із показників відображає, насамперед, використання технологічного обладнання, яке визначає величину виробничої потужності. Динаміка цих показників характеризує не тільки рівень використання виробничої потужності, а й резерви поліпшення її використання.
Важливим етапом в аналізі використання виробничої потужності є оцінка ступеня рівномірності завантаження обладнання при заданому обсязі виробництва або при прийнятій потужності. Це завантаження дає уявлення про існуючий рівень пропорційності у виробничій потужності підрозділів та груп взаємозамінного обладнання. Для кількісної характеристики рівномірності завантаження обладнання існує коефіцієнт пропорційності (Кпр
),
який належить до другої групи
показників. Він визначається як відношення кількості обладнання, зайнятого у виготовленні продукції (Спр
),
до загальної кількості встановленого обладнання (Свст
).
Якщо Спр
= Свст
,
то коефіцієнт пропорційності дорівнює коефіцієнту завантаження обладнання. У всіх інших випадках вони відрізняються за величиною.
Коефіцієнт пропорційності має деякі особливості. Так, якщо коефіцієнт змінності характеризує використання обладнання в часі, а коефіцієнт завантаження - ступінь використання дійсного фонду часу роботи обладнання при заданому обсязі виробництва, то коефіцієнт пропорційності характеризує рівномірність у роботі парку машин. За допомогою цього показника можна визначити, яка кількість встановленого обладнання у виробничому підрозділі може одночасно працювати при повній структурі парку машин та структурі машиномісткості заданої виробничої програми. Водночас він показує, наскільки масштаб роботи відповідає встановленому обладнанню у певний момент.
Коефіцієнт змінності роботи обладнання і коефіцієнт завантаження обладнання значною мірою залежать від обсягу виробництва. Коефіцієнт пропорційності залишається незмінним при зміні обсягу виробництва. Не змінюється значення коефіцієнта пропорційності і тоді, коли збільшується загальна кількість обладнання в цехах і на ділянках без зміни його структури.
Визначивши за допомогою коефіцієнта пропорційності рівень пропорційності у виробничій потужності, можна встановити ту кількість машин, верстатів, які безперервно беруть участь у роботі, а також виявити ту частину обладнання, яка може бути вилучена з виробничого процесу або частково завантажена роботою.
Найбільш доцільно використовувати таку формулу визначення коефіцієнта пропорційності (Кпр
):
(1.24)
де Кзм.вст
-
коефіцієнт змінності роботи встановленого устаткування;
Кзм.н
- нормативний коефіцієнт змінності.
Важливе місце в аналізі рівня використання виробничої потужності посідають інтегральні вартісні показники. Вони утворюють третю групу
показників і дають змогу оцінити вплив використання виробничої потужності на ефективність виробництва. Одним із таких показників є фондовіддача.
Цей показник має прямий зв'язок із показниками, які вказують на рівень завантаження обладнання.
Фондовіддача визначається за формулою:
(1.25)
де ВП(ТП) - обсяг валової (товарної) продукції підприємства, грн.;
Scp
- середньорічна вартість основних засобів, грн.
Вплив завантаження обладнання на фондовіддачу можна визначити за формулою:
(1.26)
де ΔФв
-
приріст фондовіддачі за рахунок підвищення завантаження обладнання;
Кз.з;
Кз.б
-
коефіцієнти завантаження обладнання відповідно у звітному і базовому періодах;
Фв
б
- фондовіддача у базовому періоді.
За показником фондовіддачі оцінюють ступінь відповідності фактичної та проектної фондовіддачі, а також зіставляють проектну фондовіддачу із прийнятою потужністю. Порівнявши ці два показники, можна визначити резерви підвищення фондовіддачі або величину перекриття проектної фондовіддачі, які в свою чергу характеризують резерви поліпшення використання прийнятої потужності. Резерв підвищення фондовіддачі (Рф
) можна обчислити за формулою:
(1.27)
де Фв
пр
- проектне значення фондовіддачі;
Фв
п
-
фондовіддача, обчислена за прийнятою потужністю.
Визначаються також показники фондомісткості та фондоозброєності підприємства.
Фондомісткість:
(1.28)
де Scp
-
середньорічна вартість основних засобів, грн.;
фв
-
фондовіддача.
Фондоозброєність:
(1.29)
де Ч—
середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.
Ефективність використання активної частини основних засобів характеризує такий вартісний показник як випуск продукції в розрахунку на 1 грн. вартості обладнання. Цей показник може бути доповнений показником випуску продукції на одиницю обладнання. Він обчислюється як у вартісних, так і в натуральних одиницях. Показник у натуральних одиницях застосовується для оцінки використання виробничих потужностей ливарних, кувальних, зварювальних цехів. Особливу роль цей показник відіграє в міжзаводському аналізі, який проводиться з метою виявлення резервів поліпшення використання потужностей.
Дуже важливим показником є коефіцієнт, який характеризує ефективність використання заводських виробничих площ.
Цей показник застосовується при оцінці рівня використання виробничої потужності тих підрозділів, величина потужності яких залежить насамперед від величини виробничих площ.
Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання
(виробничої потужності):
На робочому місці
розраховується за формулою:
(1.30)
де Nі -
кількість і
-х деталей;
Тшті
-
норма часу на обробку і
-ї деталі;
m -
кількість видів деталей, що обробляються;
Фд
-дійсний фонд роботи обладнання.
На підприємстві:
(1.31)
де Фд
- дійсний фонд роботи обладнання;
Фн
- номінальний фонд часу роботи обладнання.
Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання
(виробничої потужності):
На робочому місці (групі робочих місць):
(1.32)
де Ni
- кількість і-
х деталей;
Тшті
- норма часу на обробку і-
ї деталі;
Тмі
- час машинної і машинно-ручної обробки і-
ї деталі;
m - кількість видів деталей, що обробляються;
По підприємству:
(1.33)
де Ер
-
спожита за рік електроенергія;
Впвст
-
встановлена потужність усіх струмоприймачів;
Фд
- дійсний фонд роботи обладнання.
Коефіцієнт інтегрального використання обладнання (виробничої потужності):
(1.34)
де Кекс
-
коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (виробничої потужності);
КІ
-
коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (виробничої потужності)
Наведена система показників дає змогу отримати інформацію, на основі якої можна провести комплексний аналіз використання виробничої потужності підприємств та його підрозділів, встановити черговість проведення заходів щодо поліпшення використання виробничої потужності та розробити ефективні шляхи реалізації резервів виробничої потужності.
У сучасних умовах господарювання максимальне використання виробничих потужностей підприємств є найдешевшим заходом, що різко впливає на ефективність роботи кожного із них. Виробничі потужності підприємств, матеріальною основою яких є сучасні системи машин, мають динамічний характер. У їхньому складі відбуваються як якісні, так і кількісні зміни.
Якщо не враховувати впливу об'єктивних факторів на зміну потужностей, то це позначиться на ефективності їх використання. Особливо чутливий такий вплив в умовах частої зміни продукції та технології її виготовлення. Освоєння виробництва нових модернізованих виробів у багатьох випадках зумовлює зміну структури потужностей, а іноді вимагає докорінної їх перебудови.
Отже, йдеться про розв'язання такого комплексного завдання, як поліпшення використання виробничих потужностей підприємства шляхом залучення значних резервів недовантаження наявного устаткування та формування резервних потужностей для забезпечення освоєння випуску нових видів продукції, що користуються підвищеним попитом у споживачів.
Підприємства мають великі можливості для підвищення ефективності використання потужностей шляхом раціональної побудови систем машин за рахунок маневрування наявними у них виробничими потужностями. Особливо значні резерви такого маневрування можна виявити в складі технологічного устаткування із застосуванням найпрогресивніших пристосувань та інструментів, модернізації обладнання, впровадження нової техніки і технології тощо. Але в усіх випадках вони повинні бути використані для підвищення ефективності використання потужностей діючих підприємств.
2. Принципи обґрунтування максимально можливого випуску продукції при наявній потужності
2.1 Основні етапи визначення максимально можливого випуску продукції при наявній потужності
Проведені розрахунки наявної виробничої потужності підприємства дозволяють визначити обсяг випуску виробів, який буде забезпечений діючими виробничими потужностями. Максимально можливий випуск продукції може бути досягнутий з урахуваннями змін ряду чинників, наприклад, зменшенням простоїв устаткування, підвищенням коефіцієнта змінності його роботи, удосконаленням організації виробництва, впровадженням технічних заходів тощо. Приріст потужності за рахунок організаційно-технічних заходів, тобто внутрішньовиробничих резервів, не завжди може забезпечити випуск запланованого обсягу продукції. Тому виникає потреба у визначенні та введенні в дію нових (додаткових) потужностей за рахунок технічного переозброєння, реконструкції або розширення підприємства.
Встановлене у виробничій програмі завдання щодо обсягу виробництва продукції може бути досягнуте за умови забезпеченості необхідною кількістю ресурсів.
Алгоритм розрахунку виробничої програми (плану виробництва продукції) та її обґрунтування виробничою потужністю у спрощеному вигляді
може бути зведений до наступних процедур:
1. Аналізується портфель замовлень.
2. Проводиться перерахунок асортименту портфеля замовлень на один вид продукції, прийнятий як виріб-представник. Коефіцієнт перерахунку визначається як співвідношення трудомісткості кожного типорозміру продукції на трудомісткість виробу-представника.
3. Аналізується використання середньорічної виробничої потужності в звітному періоді. В процесі аналізу визначається досягнутий рівень використання виробничої потужності, рівень прогресивності використовуваної техніки та технології; досягнутий рівень організації виробництва та праці на підприємстві, чи достатньо потужностей для виконання обсягу продажів на плановий рік. Розрахунок рівня використання потужностей проводиться в натуральному та вартісному виразі. Якщо проект виробничої програми не забезпечує достатнього завантаження виробничих потужностей, необхідно шукати додаткові можливості збільшення обсягу продажів та довантаження виробничих потужностей за рахунок додаткових замовлень. Якщо план продажу перевищує виробничу потужність, то з метою збереження покупців необхідно провести комплекс заходів щодо ліквідації "вузьких місць" та збільшення виробничої потужності.
4. Планується коефіцієнт використання виробничої потужності в плановому періоді.
5. Визначається можливий випуск продукції на основі діючих виробничих потужностей. Виробнича потужність повинна розраховуватися в розрізі виробів-представників у натуральному і вартісному виразі. При розрахунку виробничої потужності за звітний рік потужність на початок звітного року приймається за номенклатурою і асортиментом продукції попереднього року, а потужність на кінець звітного року на початок планового періоду - за номенклатурою і асортиментом продукції звітного року.
6. Проект виробничої програми порівнюється з виробничою потужністю по кожному виробу-представнику, після досягнення балансу між виробничою потужністю та проектом програми дається економічна оцінка проекту плану виробництва.
Із метою більш повної ув'язки проекту виробничої програми і виробничої потужності підприємства розробляють баланс виробничих потужностей.
У ньому відображають вхідну, вихідну і середньорічну потужність, а також введення і вибуття потужностей. На основі балансу виробничих потужностей та в ході його розробки здійснюється:
· уточнення можливостей виробничої потужності;
· визначення рівня забезпеченості виробничою потужністю програми робіт по підготовці виробництва нових виробів;
· визначення коефіцієнта використання виробничих потужностей;
· виявлення внутрішньовиробничих диспропорцій та можливостей їх усунення;
· визначення необхідності в інвестиціях для нарощування потужностей та ліквідації вузьких місць";
· визначення потреби в обладнанні або виявлення надлишків обладнання;
· пошук найбільш ефективних варіантів спеціалізації та кооперування.
Баланс виробничої потужності за видами продукції на кінець планового року розраховується як сума потужності на початок року та її приросту за мінусом вибуття.
Розрахунок балансу виробничої потужності може здійснюватися для кожного виду профілюючої продукції за наступною структурою:
Розділ 1. Потужність на початок планового періоду:
· найменування продукції;
· одиниця виміру;
· код продукції;
· потужність по проекту або розрахунку;
· потужність на кінець базового періоду.
Розділ 2. Збільшення потужності в плановому періоді:
· приріст потужності, всього;
· у тому числі за рахунок:
а) введення в дію нових та розширення діючих;
б) реконструкції;
в) переозброєння і організаційно-технічних заходів, із них:
· за рахунок зміни режиму роботи, збільшення змінності годин роботи;
· за рахунок зміни номенклатури продукції і зменшення трудомісткості;
г) отримання в лізинг, оренду від інших господарюючих суб'єктів.
Розділ 3. Зменшення потужності в плановому періоді:
· вибуття потужності, всього;
· у тому числі за рахунок:
а) зміни номенклатури продукції або збільшення трудомісткості;
б) зміни режиму роботи, зменшення змінності, годин роботи;
в) вибуття в результаті старіння, вичерпання запасів;
г) передачі в лізинг, оренду іншими господарюючим суб'єктам.
Розділ 4. Потужність на кінець планового періоду:
· потужність на кінець року;
· середньорічна потужність в плановому році;
· випуск продукції або кількість переробної сировини в плановому році;
· коефіцієнт використання середньорічної потужності в плановому році.
Розрахунки виробничої потужності використовуються для обґрунтування виробничої програми потужністю підприємства, а також для складання балансу, який відбиває зміни величини потужності протягом планового періоду і характеризує вихідну потужність (Впвих
):
(2.1)
де Впвх
- вхідна потужність підприємства, тобто потужність на початок планового періоду;
Впот
- збільшення потужності впродовж планового періоду внаслідок здійснення організаційно-технічних заходів;
Впр
- нарощування виробничої потужності шляхом реконструкції або розширення підприємства;
Впн
- збільшення "+" або зменшення "-" виробничої потужності у зв'язку зі змінами у номенклатурі та асортименті виготовлюваної продукції;
Впвв
- зменшення виробничої потужності внаслідок її вибуття, тобто виведення з експлуатації технічно застарілого та фізично спрацьованого устаткування.
2.2 Напрями підвищення ефективності використання виробничої потужності підприємства
У сучасних умовах господарювання максимальне використання виробничих потужностей підприємств є найдешевшим заходом, що різко впливає на ефективність роботи кожного з них. Виробничі потужності підприємств, матеріальною основою яких є сучасні системи машин, мають динамічний характер. У їхньому складі відбуваються як якісні, так і кількісні зміни.
Якщо не враховувати впливу об'єктивних факторів на зміну потужностей, то це позначиться на ефективності їх використання. Особливо чутливий такий вплив в умовах частої зміни продукції і технології її виготовлення. Освоєння виробництва нових модернізованих виробів у багатьох випадках зумовлює зміну структури потужностей, а іноді вимагає докорінної їх перебудови. Важлива роль тут відводиться новій технології. Так, застосування при виготовленні різних їхніх розмірів і форм складових готових виробів зумовлює суттєві зміни в якісному і кількісному складі устаткування, насамперед в обробних виробництвах, що в підсумку стимулює необхідність перебудови структури їх систем машин.
Важливість і необхідність належної координації всіх елементів системи машин, які перебувають у безперервному русі і розвитку, зумовлена і тим, що на багатьох підприємствах процес виробництва має дискретний характер. Формування і налагодження стійких зв'язків між елементами систем за допомогою відповідних методів регулювання набуває важливого практичного значення, оскільки дає змогу підтримувати системи в належному робочому стані і ефективно функціонувати.
Досягнення стійкої збалансованої структури систем машин вимагає постійного впорядкування складових її елементів та удосконалення організаційних зв'язків між ними, тобто відповідного управління системами машин підприємства.
Раціонально побудована система машин підприємства і його підрозділів може стійко функціонувати протягом порівняно тривалого періоду. Однак, можливі певні відхилення, насамперед у пропускній здатності окремих машин, їх підсистем і системи в цілому на різних рівнях ієрархічної структурної побудови підприємства. При цьому, одні з них мають мінімальну пропускну здатність для виконання заданого обсягу виробництва, а інші - максимальну. В зв'язку з цим, середній коефіцієнт завантаження устаткування знижується, що позначається на ефективності використання виробничих потужностей, а підприємство практично не має резервних потужностей для швидкого освоєння випуску нової продукції.
Проте, підвищувати завантаження устаткування можна лише до якогось певного оптимального рівня. За такий рівень можна прийняти нормативний коефіцієнт завантаження устаткування (Кзу
), який відображає економічно обґрунтоване недовантаження верстатного парку і величина його подається в довідковій літературі. Цей коефіцієнт показує, що для кожної групи відповідного устаткування правильним повинно бути використання його дійсного річного фонду часу (Фі
) не повністю, а в межах (Фі*Кзу
). Значення Фі(1-Кзу
)
становитиме нормативний резерв цього фонду часу, що дасть змогу підприємству мати деякий резерв потужності для своєчасного реагування на вплив всіляких зовнішніх і внутрішніх факторів і, насамперед, для залучення цих потужностей до освоєння нових видів продукції.
Але це тільки один із варіантів розв'язання двоєдиного завдання. Інший стосується механізму мобілізації наявних резервів з тим, щоб на кожному підприємстві домогтися нормативного завантаження обладнання і мати реальні резерви потужності для динамічного освоєння нових видів продукції. Наявність таких потужностей тісно пов'язана з формуванням комплектних резервів.
Підтримання на належному організаційному рівні ефективного функціонування системи машин зумовлює необхідність створення стрункої системи регулювання пропорцій у виробничих потужностях, яка є дійовим інструментом формування комплектних резервів
Основна мета регулювання пропорцій у потужностях полягає в забезпечення узгодження функціонування системи машин і наслідок - формування комплектних резервів, наявність яких дає змогу збільшувати випуск продукції, освоювати нові види продукції, домагатися рівномірного завантаження роботою дільниць і цехів підприємства в межах визначеного режиму роботи та підвищення ефективності виробництва.
Для виробничих підрозділів характерними напрямами можуть бути:
· оптимізація виробничої програми для цехів (дільниць);
· зміна структури устаткування без зміни його загальної кількості;
· підвищення завантаження устаткування до нормативної величини;
· формування оптимального технологічного плану розподілу робіт;
· приведення у відповідність структури машиномісткості (трудомісткості) виготовлюваної або передбаченої до виготовлення продукції зі структурою наявного в підрозділі парку устаткування;
· визначення і придбання необхідної кількості устаткування на задану величину потужності та ін.
Більш масштабними є напрями для підприємств і об'єднань, серед яких:
· оптимізація виробничої програми підприємства;
· зміна структури устаткування в цехах з урахуванням можливої зміни площ;
· оптимізація капітальних вкладень на придбання устаткування;
· перерозподіл устаткування між цехами.
У придбання необхідної кількості устаткування для досягнення заданої величини потужності підприємства у зв'язку з його реконструкцією та зміною профілю спеціалізації тощо.
Зрозуміло, що регулювання пропорцій у виробничих потужностях як комплекс заходів, спрямованих на ефективне використання повинен проводитися у певній послідовності, передбачати вибір найбільш раціональних напрямів його здійснення. Практичне розв'язання задачі регулювання пропорцій у потужностях підприємств зводиться до побудови балансу машино-годин, необхідних для виготовлення продукції, і машино-годин, які може або повинно відпрацювати в межах прийнятого режиму наявне в системі машин устаткування. Практична реалізація методів вибору варіантів регулювання пропорцій у виробничих потужностях передбачає розв'язання задач за допомогою сучасних ЕОМ.
Підприємства мають великі можливості для підвищення ефективності використання потужностей шляхом раціональної побудови систем машин за рахунок маневрування наявними у них потужносними ресурсами. Особливо значні резерви такого маневрування можна виявити в складі технологічного устаткування. Але в усіх випадках вони повинні бути спрямовані на підвищення ефективності використання потужностей діючих підприємств.
3.
Обов’язкова індивідуальна розрахункова частина
Метою індивідуального завдання є розробка плану господарської дiяльностi підприємства на рік, з його подальшим обґрунтуванням. Для цього необхідно розрахувати технiко-економiчнi показники роботи підприємства, розробити план виробництва продукції та матерiально-технiчного забезпечення, план по праці i кадрах, план по собiвартостi, визначити розмір прибутку та зробити його розподіл.
Вихідна інформація для розробки планів наведена в таблицях 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.6, 3.7. Наведені вихiднi данi є умовними, але вони приблизно відображають встановлені відношення значень технiко-економiчних показників. Індивідуальне розрахункове завдання поділене на чотири підрозділи. Таблиці кожного підрозділу мають як внутрiшнi, так i зовнішнi iнформацiйнi зв’язки. У перших трьох підрозділах розраховуются елементні та комплекснi статтi витрат на виробництво продукцiї. В останньому підрозділі завершується розрахунок витрат на виробництво продукцiї через калькуляцiю собiвартостi товарної продукції та шляхом пiдсумку елементiв витрат.
Таблиця 3.1
Об’єкти підприємницької діяльності на підприємстві
| Назва показників |
Варіант |
| 6 |
|
| Об’єм будівлі, куб. м. |
10000 |
| Номенклатура виробів |
А,В,Г |
Таблиця 3.2
Об’єкти та обсяги підприємницької діяльності підприємства по варіантах
| Показники |
Варіант |
Найменування виробів |
||
| А |
В |
Г |
||
| Виробнича програма,тис. шт |
6 |
120 |
200 |
100 |
Таблиця 3.3
Характеристика устаткування на підприємстві
| Найменування устаткування |
Коефіцієнт виконання норм, % |
Потужність електро- двигунів, кВт. |
Ціна устаткування, грн. |
Кількість устаткування по варіантах |
| 6 |
||||
| Верстат 1 |
105 |
2,7 |
8520 |
21 |
| Верстат 2 |
107 |
2,5 |
9750 |
16 |
| Верстат 3 |
110 |
0,4 |
8650 |
18 |
| Верстат 4 |
102 |
3,5 |
7250 |
13 |
Таблиця 3.4
Витрати матеріалів на виробництво продукції на підприємстві
| Види матеріалів |
Виріб А |
Виріб В |
Виріб Г |
Ціна матеріалу, грн./т |
Ціна відходів, грн. /т |
|||
| Норма витрат матеріалу на виріб, кг |
Маса виробу в готовому вигляді, кг |
Норма витрат матеріалу на виріб, кг |
Маса виробу в готовому вигляді, кг |
Норма витрат матеріалу на виріб, кг |
Маса виробу в готовому вигляді, кг |
|||
| Матеріал 1 |
20 |
18 |
43 |
40 |
162 |
150 |
4000 |
80 |
| Матеріал 2 |
25 |
22 |
15 |
12 |
135 |
130 |
3500 |
50 |
| Матеріал 3 |
15 |
11 |
78 |
73 |
- |
- |
25000 |
1200 |
| Матеріал 4 |
- |
- |
- |
28 |
25 |
55000 |
5000 |
|
Таблиця 3.5
Характеристика технологічного процесу виготовлення виробів на підприємстві
| Найменування виробу |
Найменування операції |
Розряд працівника |
Норма часу на виробництво одиниці продукції, хв |
| 1 |
2 |
3 |
4 |
| Підготовча |
4 |
25,6 |
|
| Виріб А |
Виробнича 1 |
5 |
50,8 |
| Виробнича 2 |
4 |
6,5 |
|
| Виріб В |
Підготовча |
4 |
20,0 |
| Виробнича 1 |
5 |
45,0 |
|
| 1 |
2 |
3 |
4 |
| Виробнича 2 |
4 |
15,0 |
|
| Виріб Г |
Підготовча |
2 |
15,5 |
| Виробнича 1 |
4 |
50,8 |
|
| Виробнича 2 |
4 |
15,0 |
Таблиця 3.6
Годинні тарифні ставки робітників підприємства
| Види виробів та робіт |
Кваліфікаційні тарифні розряди |
|||||
| 1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
| Годинна тарифна ставка (грн.) |
||||||
| Робітники, зайняті на підготовчих роботах |
0,95 |
1,15 |
1,30 |
1,40 |
1,60 |
2,5 |
| Робітники, зайняті на основному виробництві 1 |
1,85 |
1,95 |
2,05 |
2,20 |
2,40 |
3,7 |
| Робітники, зайняті на основному виробництві 2 |
tyle="text-align:center;">1,20
|
1,30 |
1,45 |
1,60 |
1,80 |
1,4 |
Для складання різних планів необхідно використовувати наступний перелік нормативів:
1. Вартість допоміжних матеріалів – 5% від вартості основних матеріалів за винятком відходів.
2. Баланс робочого часу – 1980 год/чол.
3. Кількість робочих днів поквартально: І – 64; ІІ – 63; ІІ – 69; IV – 68.
Загальна чисельність робочих днів – 264.
4. Середня годинна тарифна ставка допоміжних робітників, зайнятих утриманням, експлуатацією та поточним ремонтом устаткування – 1,2 грн., інших – 1,1 грн.
5. Середня місячна заробітна плата керівного персоналу – 700 грн.(можна по варіантам)
6.Премія основним робітникам – 20%, допоміжним – 10%, керівному персоналу – 30% від заробітної плати за тарифом.
7. Доплати й додаткова заробітна плата – 15% від заробітної плати за тарифом та доплат.
8. Відрахування на соціальні заходи -36,7% від заробітної плати за тарифом та доплат: в.т.ч.
- Пенсійний фонд – 31,8%
- Фонд безробіття – 1,3%
- Соц. страх – 2,9%
- Нещасні випадки - 0,69%
9. Одноразові заохочення та винагороди – 1% від заробітної плати за тарифом, винагороди за підсумками роботи за рік не більше двох місячних окладів (тарифних ставок).
10. Ціна рушійної електроенергії – 17,5 коп. за кВт-год., освітлювальної – 15,6 коп. за кВт-год.
11. Норма амортизаційних відрахувань:
- будівлі та споруди – 5%
- машини, передавальні пристрої – 10%
- інструменти, прилади, с-г. машини, багаторічні насадження – 15%
- комп’ютери та інша організаційна техніка – 25%.
Вартість 1 м3
будівлі – 1200 грн.
12. Інші витрати – 3% від заробітної плати за тарифом.
13. Послуги допоміжних цехів:
А) у складі витрат на обслуговування виробництва – 50% від заробітної плати за тарифом основним робітників;
Б) у складі витрат на управління виробництвом – 25% від заробітної плати за тарифом основних робітників.
14.Адміністративні витрати та витрати на збут продукції – 4% від виробничої собівартості.
15. Норматив прибутку: від 25 до 45% від собівартості виробу на розсуд студента.
16. Податок на прибуток – 13%, відрахування засновникам підприємства – 3% від суми оподатковуваного прибутку. Відрахування до фонду розвитку виробництва не менше 30% від суми розподілюваного прибутку, на соціальний розвиток колективу – 20% (за рішенням загальних зборів).
Розрахункова частина.
Розрахунок плану виробництва проводиться у квартальному розрiзi iз припущенням, що підприємство виготовляє продукцію рiвномiрно протягом року вiдповiдно до плану продаж, тобто розподiл рiчної програми виробiв по кварталах вiдбувається пропорцiйно до кiлькостi робочих днiв у вiдповiдному кварталi:
(3.1)
де Np
, Nкк
- програма випуску за рiк, квартал;
Dp
, Dкк
— кiлькiсть робочих днiв (року, кварталу), пiдраховується безпосередньо за календарем планового року.
Обсяги виробництва у планово-розрахункових цiнах визначаються за формулою:
(3.2)
де N
- програма випуску, тис. шт.;
Цпр
-
планово-розрахункова цiна, грн.
Розраховуємо план виробництва продукцi по підприємству (табл.3.18) в натуральному виразi.
Після визначення планово-розрахункової ціни у третьому роздiлi знаходимо обсяг виробництва у вартiсному виразi (табл.3.18).
Розрахунок потреби в основних матеріалах проводять з використанням даних технологічного процесу та виробничої програми, за наступними формулами:
Витр.м = Пв x Нв
(3.3)
де Витр.м – витрати матеріалу;
Пв
– програма випуску;
Нв
– норма витрат.
Нвід = Нвмв – Мвгв
(3.4)
де Нвід
– норма відходів;
Нвмв
– норма витрат матеріалів на виріб;
Мвгв
– маса виробу в готовому виробі;
Відх = Нвід
x Пв
, (3.5)
Вм(в) = Витр.м(в)
x Цм(в)
, (3.6)
де Вм(в)
– вартість матеріалів (відходів);
Цм(в)
– ціна матеріалу відходів.
Вартість матерiалiв на 1 виріб визначається шляхом ділення вартості матерiалiв за винятком вiдходiв на виробничу програму. Отримані розрахунки мають бути занесені в таблиці 3.7 та 3.8.
Таблиця 3.7
| Розрахунок витрат матеріалів на виробництво продукції |
|||||
| Назва виробу |
Назва матеріалу |
Норма витрат,кг./шт. |
Виробнича програма, тис.шт. |
Витрати, т |
Відходи,т |
| А |
М 1 |
20 |
120 |
2400 |
240 |
| М2 |
25 |
3000 |
360 |
||
| М3 |
15 |
1800 |
480 |
||
| В |
М 1 |
43 |
200 |
8600 |
600 |
| М 2 |
15 |
3000 |
600 |
||
| М 3 |
78 |
15600 |
1000 |
||
| Г |
М 1 |
162 |
100 |
16200 |
1200 |
| М 2 |
135 |
13500 |
500 |
||
| М 4 |
28 |
2800 |
300 |
||
Таблиця 3.8
| Розрахунок вартості матеріалів на випуск продукції |
|||||||
| Назва матеріалу |
Витрати матеріалу, т |
Ціна, грн./т |
Вартість матеріалу, тис. грн. |
Відходи, т |
Ціна, грн/т. |
Вартість відходів, тис. грн |
Вартість матеріалів за виключенням відходів, тис. грн |
| М 1 |
27200 |
4000 |
108800 |
2040 |
80 |
163,2 |
108636,8 |
| М 2 |
19500 |
3500 |
68250 |
1460 |
50 |
73 |
68177 |
| М 3 |
17400 |
25000 |
435000 |
1480 |
1200 |
1776 |
433224 |
| М 4 |
2800 |
55000 |
154000 |
300 |
5000 |
1500 |
152500 |
| Разом |
х |
х |
766050 |
х |
х |
3512,2 |
762537,8 |
Розрахунок трудомiсткостi виробничоi програми i нормованої заробiтної плати виконується шляхом заповнення таблиці 3.9.
Таблиця 3.9
| Трудомісткість виробничої програми та нормативна заробітна плата |
|||||
| Назва виробу |
Виробнича програма, тис.шт |
На одиницю виробу |
На виробничу програму |
||
| Нормативний час,нормо-год. |
Нормативна заробітна плата,грн. |
Нормативний час,тис.нормо-год |
Нормативна заробітна плата,тис.грн |
||
| А |
120 |
1,38 |
2,80 |
165,80 |
336,32 |
| В |
200 |
1,33 |
2,67 |
266,67 |
533,33 |
| Г |
100 |
1,36 |
2,56 |
135,50 |
255,98 |
| Разом |
х |
х |
х |
567,97 |
1125,63 |
Нормативний час на одиницю виробу визначається як сума норм часу по операцiях технологiчного процесу (див. табл.3.5)
(3.7)
Вiдповiдно нормативний час (трудомiсткiсть) на виробничу програму розраховується за формулами:
(3.8)
Т =ΣТі
(3.9)
де Ті
—
трудомiсткiсть виро6ничої програми i-
го виробу, тис. нормо-год.
Нормативна заробiтна плата на одиницю виробу визначасться як сума розцiнок по операцiях технологiчного процесу за формулою:
ЗПнорм
=Σtшті
(ТС)і
(3.10)
де (ТС)i
— годинна тарифна ставка вiдповiдного розряду на технологiчнiй операцii .
Розрахунок балансу робочого часу i чисельностi робітників підприємства проведемо наступним чином.
Дiйсний фонд робочого часу (Фд
) визначасться за формулою:
Фд = Дя
х Трз
(3.11)
де Дя
– дні явок;
Трз
– тривалість робочої зміни.
Чисельність основних робітників визначається за формулою:
(3.12)
де Твп
– трудомісткість виробничої програми, тис. нормо-год.;
Квн
– коефіцієнт виконання норм, який приймається в межах: 0,8 – 1,1
(Квн
=1).
Чисельнiсть допомiжних робiтникiв -14% вiд чисельностi основних робітників, у т. ч. зайнятих утриманням, експлуатацiєю та поточним ремонтом устаткування - 25% вiд загальної чисельності допомiжних робітників; чисельнiсть керiвного персоналу - 10 % вiд чисельностi робітників.
Визначаємо заробiтну плату виробничого персоналу за визначеними категоріями робітників. Цей розрахунок виконується, використовуючи попередні розрахунки нормативної заробітної плати, балансу робочого часу, чисельності робітників, результати розрахунків заносяться в табл. 3.10.
Таблиця 3.10
| Зведений розрахунок фонду оплати праці |
||||
| Елементи фонду оплати праці |
Основні робітники |
Допоміжні робітники |
Керівники і спеціалісти |
Разом |
| 1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
| Нормативна заробітна плата (за тарифом), тис. грн. |
1125,63 |
89,10 |
327,60 |
1542,33 |
| Доплати і надбавки до нормативної заробітної плати, тис. грн. |
168,84 |
13,37 |
49,14 |
231,35 |
| 1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
| Всього основна заробітна плата,тис. грн |
1294,47 |
102,47 |
376,74 |
1773,68 |
| Премії за положенням, тис. грн.: |
||||
| - % |
20 |
10 |
30 |
|
| - сума, тис. грн. |
225,13 |
8,91 |
98,28 |
332,32 |
| Одноразові заохочення та винагороди, тис. грн. |
11,26 |
0,89 |
3,28 |
15,42 |
| Винагороди за підсумками роботи за рік, тис. грн. |
93,80 |
7,43 |
27,30 |
128,53 |
| Всього фонд додаткової оплати праці тис. грн. |
330,18 |
17,23 |
128,86 |
476,27 |
| Всього фонд оплати праці, тис. грн. |
1624,66 |
119,69 |
505,60 |
2249,94 |
| Чисельність персоналу, чол.. |
287 |
40 |
39 |
366 |
| Середня заробітна плата, грн. |
5660,83 |
2992,28 |
12964 |
Х |
Переходимо до планування комплексних витрат.
Таблиця 3.11
| Потужність електродвигунів та вартість устаткування |
|||||
| Назва устаткування |
Кількість одиниць устаткування |
Потужність двигуна, кВт. |
Ціна устаткування, грн. |
Сумарна встановлена потужність, кВт. |
Вартість устаткування,тис.грн. |
| Верстат 1 |
21 |
2,7 |
8520 |
56,7 |
178,92 |
| Верстат 2 |
16 |
2,5 |
9750 |
40 |
156 |
| Верстат 3 |
18 |
0,4 |
8650 |
7,2 |
155,7 |
| Верстат 4 |
13 |
3,5 |
7250 |
45,5 |
94,25 |
| Разом |
х |
х |
х |
149,4 |
584,87 |
Видаток рушiйної електроенергії визначається за формулою, а потiм помножується на цiну:
Сре
=
1,3 х Ф
еф
хМу
(3.13)
де Феф
— ефективний фонд часу роботи устаткування, який становить 4000 годин на рiк;
Му
— загальна встановлена потужнiсть електричних двигунiв, кВт;
1,3 — коефiцiєнт, що враховує витрати елекгроенергii з технiчних причин.
Витрати освiтлювальної електроенергiї— 1,5% вiд витрат рушійної електоренергії (в кВт-год.). Цiна рушiйноi електроенергй 17,5 коп., освiтлювальної — 15,6 коп. за кВт-год. Заповнюсмо таблицю 3.12.
Калькуляцiйний відсоток комплексних витрат:
(3.14)
(3.15)
Таблиця 3.12
| Зведений розрахунок витрат на виробництво продукції,тис. грн |
||||
| Назва елементів витрат |
Прямі витрати |
Комплексні витрати |
Разом |
|
| на обслуговування виробництва |
на управління виробництвом |
|||
| Основні матеріали |
762537,80 |
_ |
_ |
762537,80 |
| Енергія |
135,95 |
1,82 |
137,77 |
|
| Нормативна заробітна плата |
1125,63 |
89,10 |
327,60 |
1542,33 |
| Доплати і надбавки до нормативної заробітної плати |
168,84 |
13,37 |
49,14 |
231,35 |
| Відрахування на соціальні заходи (36,7%) |
475,07 |
37,60 |
138,26 |
650,94 |
| Амортизація основних виробничих фондів |
658,49 |
658,49 |
||
| Послуги допоміжних цехів: |
||||
| - у відсотках |
50 |
25 |
||
| -загальна сума |
562,81 |
281,41 |
844,22 |
|
| Інші витрати (3% від зарплати за тарифом) |
33,77 |
|||
| Разом |
764307,34 |
1581,09 |
823,23 |
766711,67 |
| Калькуляційний % комплексних витрат |
140,46 |
73,14 |
||
Далі переходимо до планування собівартості та прибутку, заповнюючи наступні таблиці.
Таблиця 3.13
| Розрахунок вартості основних матеріалів на виріб |
|||||||
| Назва виробу |
Назва матеріалу |
Норма витрат,кг./шт. |
Ціна, грн./кг. |
Вартість матеріалів, грн./шт. |
Ціна відходів, грн. |
Вартість відходів, грн./кг.0 |
Вартість матеріалів за винятком відходів, грн./шт. |
| А |
М 1 |
20 |
4 |
80 |
0,08 |
0,16 |
79,84 |
| М2 |
25 |
3,5 |
87,5 |
0,05 |
0,15 |
87,35 |
|
| М3 |
15 |
25 |
375 |
1,2 |
4,8 |
370,2 |
|
| Всього по виробу |
х |
х |
х |
542,5 |
х |
5,11 |
537,39 |
| В |
М 1 |
43 |
4 |
172 |
0,08 |
0,24 |
171,76 |
| М 2 |
15 |
3,5 |
52,5 |
0,05 |
0,15 |
52,35 |
|
| М 3 |
78 |
25 |
1950 |
1,2 |
6 |
1944 |
|
| Всього по виробу |
х |
х |
х |
2174,5 |
х |
6,39 |
2168,11 |
| Г |
М 1 |
162 |
4 |
648 |
0,08 |
0,96 |
647,04 |
| М 2 |
135 |
3,5 |
472,5 |
0,05 |
0,25 |
472,25 |
|
| М 4 |
28 |
55 |
1540 |
5 |
15 |
1525 |
|
| Всього по виробу |
х |
х |
х |
2660,5 |
х |
16,21 |
2644,29 |
| Разом |
х |
х |
х |
5377,5 |
х |
27,71 |
5349,79 |
Виходячи з таблиць 3.11 та 3.12 розраховуємо наступні таблиці 3.14 та 3.15.
Таблиця 3.14
Калькуляція собівартості та визначення ціни виробу, грн.
| Назва статей калькуляції |
% |
Сума по виробам |
||
| Виріб А |
Виріб В |
Виріб Г |
||
| 1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
| Матеріали за винятком відходів |
537,39 |
2168,11 |
2644,29 |
|
| Нормативна заробітна плата |
2,80 |
2,67 |
2,56 |
|
| Доплати і надбавки до нормативної заробітної плати |
15 |
0,42 |
0,40 |
0,38 |
| Відрахування на соціальні заходи |
36,7 |
1,18 |
1,13 |
1,08 |
| Витрати на обслуговування виробництва |
140,46 |
3,94 |
3,75 |
3,60 |
| Витрати на управління виробництвом |
73,14 |
2,05 |
1,95 |
1,87 |
| Всього виробнича собівартість |
547,78 |
2178,00 |
2653,78 |
|
| 1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
| Розрахункові адміністративні витрати на збут |
4 |
21,91 |
87,12 |
106,15 |
| Всього розрахункові витрати |
569,69 |
2265,12 |
2759,93 |
|
| Плановий прибуток: |
||||
| - у відсотках |
25 |
|||
| - загальна сума |
142,42 |
566,28 |
689,98 |
|
| Податок на додану вартість |
20 |
142,42 |
566,28 |
689,98 |
| Відпускна ціна підприємства |
854,54 |
3397,68 |
4139,90 |
|
Таблиця 3.15
| Собівартість товарної продукції |
||||||||||||||||||||||||||
| Назва виробу |
Виробнича програма, тис. шт. |
Матеріали |
Нормативна заробітна плата |
Додаткова заробітна плата |
Відрахування на соціальні заходи |
Витрати на обслуговування |
Витрати на управління виробництвом |
Виробнича собівартість |
||||||||||||||||||
| на одиницю продукції, грн. |
на випуск, тис. грн. |
на одиницю продукції, грн. |
на випуск, тис. грн. |
на одиницю продукції, грн. |
на випуск, тис. грн. |
на одиницю продукції, грн. |
на випуск, тис. грн. |
на одиницю продукції, грн. |
на випуск, тис. грн. |
на одиницю продукції, грн. |
на випуск, тис. грн. |
на одиницю продукції, грн. |
на випуск тис. грн. |
|||||||||||||
| Виріб A |
120 |
537,39 |
64486,80 |
2,80 |
336,32 |
0,42 |
50,45 |
1,18 |
141,94 |
3,94 |
472,41 |
2,05 |
245,97 |
547,78 |
65733,89 |
|||||||||||
| Виріб В |
200 |
2168,11 |
433622,00 |
2,67 |
533,33 |
0,40 |
80 |
1,13 |
225,09 |
3,75 |
749,14 |
1,95 |
390,05 |
2178 |
435599,62 |
|||||||||||
| Виріб Г |
100 |
2644,29 |
264429,00 |
2,56 |
255,98 |
0,38 |
38,40 |
1,08 |
108,03 |
3,60 |
359,55 |
1,87 |
187,21 |
2653,78 |
265378,16 |
|||||||||||
| Всього за табл. 18 |
х |
х |
762537,80 |
х |
1125,63 |
х |
168,84 |
х |
475,07 |
х |
1581,09 |
х |
823,23 |
х |
766711,67 |
|||||||||||
| Всього за табл.15 |
х |
х |
762537,80 |
х |
1125,63 |
х |
168,84 |
х |
475,07 |
х |
1581,09 |
х |
823,23 |
х |
766711,67 |
|||||||||||
| Відхилення: |
х |
х |
0 |
х |
0 |
х |
0 |
х |
0 |
х |
0 |
х |
0 |
х |
0 |
|||||||||||
Отже, на основі таблиці 3.15 ми можемо зробити висновок, що проведені нами розрахунки абсолютно точні, оскільки відхилення немає.
Заповнюємо наступну таблицю 3.16, використовуючи дані двох попередніх таблиць.
Таблиця 3.16
| Собівартість та обсяг реалізованої продукції |
||||
| Показники |
Найменування виробу |
|||
| Виріб A |
Виріб В |
Виріб Г |
Разом |
|
| 1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
| План постачання продукції, тис. шт. |
120 |
200 |
100 |
х |
| ПДВ на виріб, грн. |
142,42 |
566,28 |
689,98 |
х |
| Відпускна ціна підприємства, грн./шт. |
854,54 |
3397,68 |
4139,90 |
х |
| Собівартість виробу, грн. |
547,78 |
2178,00 |
2653,78 |
х |
| 1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
| Обсяг реалізованої продукції, тис. грн. |
102544,86 |
679535,40 |
413989,94 |
1196070,20 |
| Собівартість реалізованої продукції, тис. грн. |
65733,89 |
435599,62 |
265378,16 |
766711,67 |
| ПДВ, тис. грн. |
17090,81 |
113255,90 |
68998,32 |
199345,03 |
На основі даних, отриманих в таблиці 3.16 розраховуємо таблицю 3.17.
Таблиця 3.17
| Розподіл прибутку |
|
| Показники |
Сума, тис. грн. |
| Обсяг реалізованої продукції |
1196070,20 |
| ПДВ |
199345,03 |
| Собівартість реалізованої продукції з урахуванням адміністративних витрат та витрат на збут |
797380,13 |
| Сума оподаткованого прибутку |
199345,03 |
| Податок на прибуток |
25914,85 |
| Чистий прибуток |
173430,18 |
| Розподіл прибутку: |
|
| - дивіденди |
5202,91 |
| - поповнення статутного капіталу |
52029,05 |
| Резервний капітал |
34686,04 |
| Інше використання |
81512,18 |
Використовуючи формули 3.1 та 3.2 ми можемо визначити план виробництва продукції у квартальному розрізі.
Таблиця 3.18
| План виробництва продукції |
|||||||||||
| Назва виробів |
Кількість випуску, тис. шт |
Планово-розрахункова ціна, |
Обсяг виробництва за рік, |
В тому числі обсяг виробництва по кварталах |
|||||||
| грн |
млн. грн. |
||||||||||
| 1 |
2 |
3 |
4 |
||||||||
| кількість, тис. шт. |
сума, млн. грн. |
кількість, тис. шт. |
сума, млн. грн. |
кількість, тис. шт. |
сума, млн. грн. |
кількість, тис. шт.. |
сума, млн. грн. |
||||
| Виріб A |
120 |
854,54 |
102544,86 |
29,09 |
24859,36 |
28,64 |
24470,93 |
31,36 |
26801,50 |
30,91 |
26413,07 |
| Виріб В |
200 |
3397,68 |
679535,40 |
48,48 |
164735,86 |
47,73 |
162161,86 |
52,27 |
177605,84 |
51,52 |
175031,85 |
| Виріб Г |
100 |
4139,90 |
413989,94 |
24,24 |
100361,20 |
23,86 |
98793,05 |
26,14 |
108201,91 |
25,76 |
106633,77 |
| Разом |
х |
х |
1196070,20 |
х |
289956,41 |
х |
285425,84 |
х |
312609,26 |
х |
308078,69 |
Висновки.
Виробничу потужність мають підприємства і їх підрозділи, яка характеризує їх потенційні можливості виготовляти максимальну кількість продукції на певний момент часу при досягнутому рівні освоєння техніки і технології працюючими.
Наведені фактори, які впливають на величину і використання виробничих потужностей є важливим інструментом організації їх нарощування і використання з метою забезпечення вирішення поточних і ефективних завдань, пов'язаних з випуском продукції, яка користується попитом у споживачів.
Застосування системи показників для проведення аналітичної оцінки використання виробничих потужностей діючих підприємств дає змогу отримати інформацію, на основі якої можна провести комплексний аналіз використання виробничої потужності підприємства і його підрозділів, встановити черговість проведення заходів щодо поліпшення використання виробничої потужності та розробити ефективні шляхи реалізації резервів виробничої потужності.
Ефективне використання виробничих потужностей діючих підприємств може бути досягнуто шляхом використання наявних резервів, пов'язаних з регулюванням пропорцій величини їх пропускної спроможності. Використання цих резервів дає змогу домогтися значного збільшення випуску продукції діючими підприємствами при значній економії матеріальних і фінансових ресурсів
Список використаної літератури
1. Бойчук І.М. Економіка підприємства: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2002.- 119-120с.
2. Вихруща В.П., Харіва П.С. Економіка підприємств: Підручник.-Тернопіль, 1999. – 98-105с.
3. Зінь Е.А., Турченюк М.О. Планування діяльності підприємства: Підручник.– К.: ВД «Професіонал», 2004.- 110-120 с.
4. Мельник Л.Г, Корінцева О.І. Економіка підприємства: Конспект лекцій: Навч. посібник. – Суми: ВТД «Універсальна книга», 2002.- 84-86с.
5. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник.– К.: Скарби, 2002.-336 с.
6. Петрович Й.М., Кіт А.Ф., Семенів О.М та ін. Економіка підприємства: Підручник.-Львів:»Новий Світ-2000», 2004.- 248-267с.
7. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: Підручник.-К.: КНЕУ,1998,-304-347с.
8. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник. - Вид.2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ,2001.- 240-245с.
9. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. посіб.– К.: «Каравела», 2003.- 101-104 с.
10. Хлопчан М.І., Харів П.С.,.Бойчик І.М, Лотиш О.Я. Організація і планування виробництва: теорія і практика. Навчальний посібник.- Тернопіль, 1996.- 162-168с.