Кафедра філософії
Реферат
з дисципліни
“Логіка”
на тему:
“Умовивід за аналогією”
Дніпропетровськ
2000
Аналогією називається такий умовивід, в якому від схожості предметів в одних ознаках робиться висновок про схожість цих предметів і в інших ознаках.
Умовивід за аналогією відбувається так: якщо порівнюючи два предмета, встановлюють, що предмет А має ознаки abcd, а предмет В має ознаки abc, то роблять здогалний висновок про те, що предмет В має і ознаку d.
Схематично структуру умовиводу за аналогією можна записати так:
А має ознаки abcd
В має ознаки abcd
Отже, В має ознаку d
Аналогія
– це такий умовивід, у якому рух думки відбувається від окремого до окремого, від часткового до часткового. Вихідним знанням в аналогії є знання про окремий предмет. За допомогою умовиводу за аналогією ознаки, що належать одному одиничному предмету, переносяться на інший одиничний предмет. Аналогія, таким чином, є умовиводом від відомого до невідомого, її висновок є нове знання про окреме, здобуте шляхом опосередкування.
Аналогія, як і будь-яка логічна форма, є відображенням певних звязків і відношень предметів реальної дійсності. Можливість умовиводів за аналогією зумовлена необхідним, закономірним характером звязку ознак предметів. Якби між ознаками предмета не існувало якогось звязку і кожен предмет містив у собі сукупність випадкових властивостей і ознак, то від знання ознак одного предмета не можна було б перейти до знання ознак і іншого предмета. Але оскільки між ознаками предмета існує стійкий зв’язок і залежність, то від схожості двох предметів в одних ознаках природне припущення щодо схожості цих предметів і в інших ознаках. У багатовіковій практиці людина переконувалася, що якщо в одного предмета, котрий має ознаки abc, існує й ознака d, то й інший предмет, з ознаками abc, може мати ознаку d. Мільярди разів відображаючись, такий зв’язок предметів і їхніх ознак закріпився у нашій свідомості у формі умовиводу за аналогією.
Безпосередньою або логічною основою висновків за аналогією є таке положення: якщо два предмети схожі в одних ознаках, то вони можуть бути схожими і в інших ознаках, виявлених в одному із порівнювальних предметів.
Аналогія дає висновки не достовірні, а тільки імовірні. Пояснюється це тим, що порівнювальні предмети, наскільки б вони схожими не були між собою, мають завжди ознаки і відмінності. І може так трапитись, що ознака d, притаманна предмету А, є саме такою ознакою, котрою предмет А відрізняється від предмета В і тому предмет В її не містить. У такому випадку висновок “В має ознаку d” буде хибним.
Ступінь імовірності висновків в умовиводах за аналогією залежить від ряду умов:
1. Від кількості порівнювальних предметів. Чим більшие встановлено східних ознак у предметів, тим вищий ступінь імовірності висновку за аналогією. Але лише одна кількість ознак порівнювальних предметів може бути однозначною, але якщо ці ознаки другорядні, випадкові, то аналогія буде хибною.
2. Тому однією з важливих умов підвищення ступеню імовірності висновку в аналогії є характер зіставюваних ознак. Чим більше схожих ознак і чим вони істотніші, тим імовірніший висновок. Висновок за аналогією тим цінніший, чим менше ознак, котрими відрізняються порівнювальні предмети, і чим менше вони істотніші.
3. Третьою важливою умовою логічої переконливості висновку в умовимводах за аналогією є зв’язок порівнювальних ознак. Імовірність висновку тим більша, чим тісніше зв’язані між собою схожі ознаки (abc) і чим істотніший їхній зв’язок із ознакою (d), котра переноситься на досліджувальний предмет.
4. Ознака (d), що переноситься, має бути якомога однотипнішою з ознаками (abc), на осові котрих один предмет уподібнюється іншому.
5. Якщо предмет, стосовно як
Аналогія посідає важливе місце в науковому дослідженні. Особливо плідн використовується вона на початкових стадіях пізнання. Аналогія є одним із засобів логічного опрацювання фактичного матеріалу і висування гіпотез. Історії науки відомо чимало випадків, коли наукові висновки було здобуто за допомогою умовиводів за аналогією. Наприклад, за аналогією з хвилями на поверхні води було відкрито закони поширення звуку і світла; аналогія між поширенням теплоти і поширенням електрики дала змогу перенести порівняння, розроблені для явищ теплоти, на явища електрики; аналогія, проведена між рухом пружних шарів і рухом молекул газу, створила можливість вирахувати тиск газу тощо.
Аналогія широко застосовується не тільки у природознавстві під час вивчення явищ природи, а й у суспільних науках під час вивчення явищ суспільного життя.
Дехто з логіків розрізняє аналогію предметів і аналогію відноси, наприклад Кирилов.
Під аналогією предметів розуміють такий умовивід, в якому вживаються два одиничних предмети, а переносною ознакою виступає властивість одного з цих предметів. Коли, наприклад, два порівнювальних предмета мають групову схожість ознак і нову ознаку, виявлену в одного з предметів, переносять на другий предмет, то такий висновок буде мати аналогію предметів.
Аналогія відносин
– це такий умовивід, у якому уподібнюють один одному не два окремих предмети, а два відношення між предметами. Наприклад, Ф. Енґельс уподібнює відношення між формальною і діалектичною логікою відношенню між арифметикою і вищою математикою.
Розрізняють також точну аналогію і просту (неточну) аналогію.
Точною аналогією називають аналогію, у якій висновок робиться на основі знання того, що переношувана ознака (d) перебуває в залежності від ознаки схожості (abc).
Просто аналогія
– це така аналогія, коли невідомо, чи знаходиться переношувана ознака (d) в залежності від ознак схожості (abc) чи ні.
Точна аналогія дає висновки вищого ступеню імовірності, що наближуються до достовірних, ніж проста аналогія, висновки якої можуть бути найменшої імовірності.
Аналогія є логічною основою висновків, здобутих за допомогою методу моделювання. Метож моделювання полягає в тому, що при пізнанні певного об’єкта використовують другий об’єкт, що заміняє перший.
Об’єкт, що безпосередньо цікавить дослідника і заміняється другим об’єктом, називають оригіналом. А об’єкт, яким заміняють оригінал, називають моделлю. Метод моделювання дає змогу вивчити предмет не безпосередньо, через інший предмет (модель). Під час моделювання, як і в аналогії, знання з одного предмета (моделі) переноситься на другий предмет (оригінал). Логічною формою такого висновку є умовивід за аналогією. На основі належності моделі S ознак абсд і належності оригіналу S1 властивостей абс роблять висновок про те, що виявлення в моделі S властивість д теж належить оригіналу S1.
Умовивід за аналогією використовується найбільш широко використовується у юридичній галузі, насамперед у судовому дослідженні. У правовій теорії і судовій практиці користуються таким поняттям як аналогія права та аналогія закону.
Аналогія права
– це поширення загальних принципів права на такі життєві факти і відносини, які не передбачені певною формою права. Аналогія права за своєю логічною структурою є висновком за аналогією та дедуктивним умовиводом.
Аналогія закону
– поширення норми права, встановленої для одного виду відносин, на інші, непередбачені законом відносини, але схожі з тими, які врегульовані нормою права. Аналогія закону за логічною структурою є умовиводом не дедуктивним, як аналогія права, а висновком за аналогією у власному розумінні цього слова. Аналогія закону в логічному відношенні є умовиводом за аналогією.