Історія
виникнення алкоголю
ПЛАН
1) Чому я вибрав цю тему.
2) Історія алкоголю.
Чому я вибрав цю тему.
Проблема вживання алкоголю дуже актуальна в наші дні. Зараз споживання спиртних напоїв у світі характеризується величезними цифрами. Від цього страждає все суспільство, але в першу чергу під загрозу ставиться підростаюче покоління: діти, підлітки, молодь, а також здоров'я майбутніх матерів. Адже алкоголь особливо активно впливає на несформований організм, поступово руйнуючи його.
Шкода алкоголю очевидна. Доведено, що при вживанні алкоголю усередину організму, він розноситься по крові до всіх органів і несприятливо діє на них аж до руйнування.
При систематичному вживанні алкоголю розвивається небезпечна хвороба- алкоголізм. Алкоголізм небезпечний для здоров'я людини, але він виліковний, як і багато інших хвороб.
Але головна проблема полягає в тому, що велика частина алкогольної продукції, що випускається недержавними підприємствами, містить велику кількість отруйних речовин. Недоброякісна продукція нерідко веде до отруєнь і навіть смертей.
Усе це наносить велику шкоду суспільству, його культурним цінностям.
Історія алкоголю.
Викрадач розуму - так іменують алкоголь з давніх часів. Про оп'яняючі властивостях спиртних напоїв люди довідалися не менш чим за 8000 років до нашої ери - з появою керамічного посуду, що дала можливість виготовлення алкогольних напоїв з меду, плодових соків і дикоростучого винограду. Можливо, виноробство виникло ще до початку культурного землеробства. Так, відомий мандрівник Н.Н. Миклухо-Маклай спостерігав папуасів Нової Гвінеї, що не вміли ще добувати вогонь, але прийоми готування, що знала вже, хмільних напоїв. Чистий спирт почали одержувати в 6-7 століттях араби і назвали його "аль коголь", що означає "одурманюючий". Першу пляшку горілки виготовив араб Рагез у 860 році. Перегонка вина для одержання спирту різко збільшила пияцтво. Не виключено, що саме це послужило приводом для заборони вживання спиртних напоїв основоположником ісламу (мусульманської релігії) Мухаммедом (Магомет, 570--632). Ця заборона ввійшла згодом і в звід мусульманських законів - Коран (7 століття). З тих пір протягом 12 сторіч у мусульманських країнах алкоголь не вживали, а відступники цього закону (п'яниці) жорстоко карали.
Але навіть у країнах Азії, де споживання алкоголю заборонялося релігією (Кораном), культ вина все таки процвітав і оспівувався у віршах.
У середньовіччі , в Західній Європі також навчилися одержувати міцні спиртні напої шляхом сублімації вина й інших цукристих рідин, що бродять. Відповідно до легенди, уперше цю операцію зробив італійський чернець алхімік Валентиус. Випробувавши отри
З тих пір міцні алкогольні напої швидко поширилися по країнах світу, насамперед за рахунок постійно зростаючого промислового виробництва алкоголю з дешевої сировини (картоплі, відходів цукрового виробництва і. т.п.). Алкоголь настільки швидко ввійшов у побут, що практично ні один художник, письменник чи поет не обходив цю тему. Такі картини пияцтва ми бачимо на полотнах старих голландських, італійських, іспанських і німецьких художників. Злу силу алкоголізму розуміли багато передових людей свого часу. Відомий релігійний реформатор тих років Мартін Лютер писав: " Кожна країна повинна мати свого диявола, наш німецький диявол - добра бочка вина".
Поширення пияцтва на Русі зв'язано з політикою панівних класів. Була навіть створена думка, що пияцтво є нібито стародавньою традицією російського народу. При цьому посилалися на слова літопису: "Веселощі на Русі - є пиття". Але це наклеп на російську націю. Російський історик і етнограф, знавець звичаїв і вдач народу, професор Н.И. Костомаров (1817-1885) цілком спростував цю думку. Він довів, що в Древній Русі пили дуже мало. Лише на обрані свята варили медовуху, чи пиво, міцність яких не перевищувала 5-10 градусів. Чарка пускалася по колу, і з її кожний надпивав кілька ковтків. У будень ніяких спиртних напоїв не вживалося, і пияцтво вважалося найбільшою ганьбою і гріхом.
Але з 16-го сторіччя почалося масове завезення через границю горілки і вина. При Івані ІV і Борисові Годунові засновуються "Царьов шинки", що приносять масу грошей у скарбницю. Проте , уже тоді намагалися обмежити споживання спиртних напоїв. Так у 1652 році вийшов указ "продавати горілку по одній чарці людині". Заборонялося видавати вино "питухам" (тобто питущим), а також усім під час посад, по середах, п'ятницах і неділях. Однак через фінансові причини незабаром було внесене виправлення: "щоб великого государя скарбниці учинити прибуток, питухов із кружечного двору не відганяти", чим фактично підтримувалося пияцтво.
З 1894 року продаж горілки став царською монополією.
Одним із темних плям минулого, сліди якого ще збереглися в нас, є пияцтво й алкоголізм.
Чи треба говорити, що колишній СРСР(зокрема Україна) в плані вживання спиртного країна більш ніж особлива. Преважає в нас вживання у виді "ударних доз": велика кількість випитого в стислий термін. Частіше вдень. Інакше кажучи, на Україні домінує самий несприятливий, "північний" тип пиття. І п'ємо ми історично усе більше і більше. Якщо в1913 році продавалося 3,4 літри на людину в рік, то в 1927 - 3,7. До кінця 1940 року держпродаж , правда знизився до 2,3 літри, а до 1950 упала до 1,9 літра. Але зате потім тільки стрімке зростання, і кожен сплеск рекордний.
Чотирнадцятого червня 1985 року ЦК КПРС оголосив війну пияцтву, що потрясла всі основи суспільства. Бюджет утратив 50 мільярдів не нинішніх, а тих ще повновагих карбованців, у два рази зросло споживання самогону. Проте, саме у 1987 році зросла середня тривалість життя. Це відбулося без зменшення смертності від отруєнь і нещасливих випадків. У результаті, як би ми не лаяли компартію, вона зберегла життя приблизно 700 тисячам людей, та й захворюваність знизила.
За даними Держторгінспекції, у 1992 році кожна десята пляшка була фальсифікацією міцного напою, а у 1993 - кожна четверта.
На сьогодні споживання спиртних напоїв на земній кулі характеризується колосальними цифрами.