Франція – законодавиця мод
Територія та географічне положення. Франція розташована в західній частині Європейського материка. За своєю конфігурацією територія країни нагадує шестикутник, тому жителі іноді називають її Гексагоном. До складу Франції входять островів Корсика та низка дрібних прибережних островів, а також чотири заморські департаменти: Гваделупа, Гвіана, Мартиніка й Реюньйон; заморські території: Нова Каледонія, Французька Полінезія, Французькі південно-антарктичні землі, острови Майотта, Валліс, Футуна й спеціальна територіальна одиниця – острови Сен-П'єр і Мілекон. Хоча Франція й розташована між Атлантичним океаном і Середземним морем, але вона в той же час має значну довжину кордонів з іншими розвиненими країнами: на півночі – із Великою Британією, на сході – із Бельгією, Люксембургом, Німеччиною, Швейцарією та Італією, на півдні – із Монако, Андоррою та Іспанією. Більш як половина кордонів – морські, багато естуаріїв річок і бухти зручні для стоянки суден. Завдяки значній довжині морських кордонів і володінням в Океанії Франція має 11 млн км2
ексклюзивної економічної зони.
Вузлове географічне положення Франції серед західноєвропейських держав, зручність морських і сухопутних зв’язків – усе це сприяло економічному розвитку країни. Однак із цих же причин Франція досить часто опинялася в центрі світових суперечок.
Природа. Природні умови й ресурси Франція досить різноманітні, що обумовлено її фізико-географічним положенням і будовою поверхні. Для країни типові горбкуваті рівнини, ¾ її території розташовано нижче за 500 м, є також високі гори – Альпи та середньовисокі – Піренеї, що простягаються вздовж південно-східних і південно-західних кордонів.
Перевага рівнинних слабогорбкуватих просторів із родючими окультуреними бурими лісовими й підзолистими ґрунтами у сполученні з помірним теплим і вологим морським кліматом сприятлива для розвитку сільського господарства. Середньорічна кількість опадів на більшій частині території країни становить 600-1000 мм, зимові температури додатні, сніговий покрив зазвичай відсутній, річки не замерзають. Завдяки великим розмірам території спостерігається значний діапазон кліматичних розбіжностей, що дозволяє поєднати рослинництво середньоєвропейського й субтропічного типів. Ліси займають 24% території країни.
М’який клімат, мальовничий природа, тисячі кілометрів морських пляжів, великі можливості для розвитку туризму, альпінізму й зимових видів спорту в горах, багатство історичних та архітектурних пасток, густа мережа доріг, готелів і ресторанів роблять Францію класичною країною для туризму. Доходи від використання рекреаційний ресурсів тут є досить великими.
Франція не є багатою на мінеральні ресурс. Запаси кам’яного вугілля, зосереджені в основному в Лотарингії, нафти й природного газу є невеликими. Обмеженість паливних ресурсів достатньою мірою компенсується значним гідр потенціалом гірських річок, особливо Рони та її альпійських притоків. Більш значні запаси уранових руд у Центральному масиві й Бретані а залізних руд у Лотарингії. На півдні – у Провансі й Лангедоці – добувають боксити, а в Ельзасі й Лотарингії – калійну й кам’яну сіль.
Історичних розвиток. У давні часи територію Франції заселяли племена кельтів. У II ст. до н. е. на ці землі стали переселятися римляни, які назвали країну Галлією. У V-VIII ст.. н. е. до Галлії прийшли німецькі племена франків, бургундців, вестготів. У середині 8 ст на території Галлії була утворена велична імперія Каролінгів. Злиття племен призводило до злиття мовних прислівників, які стали основою французької мови. Розпад імперії зумовив виникнення безлічі князівств, однак уже наприкінці 10 ст. династія Капетингів почала активно приєднувати до своїх володінь прилеглі землі. Боротьба за області Гієнь, Нормандія й Анжу призвела до Столітньої війни з Англією (1337-1453) і сприяла об’єднанню французьких націй. Релігійні протиріччя між католиками й протестантами (гугенотами) призвели до тривалої релігійної війни, що закінчилася перемогою католиків і вступом на престол Генріха IV, засновника династії Бурбонів. Французька революція 1789 – 1794 рр. скинула монархію й заклала підвалини нового буржуазного суспільства. Головне національне свято сучасної Франції – День узяття Бастилії. Воно відзначається 14 липня. Полководець і державний діяч Наполеон Бонапарт здійснив спробу повернути імперію, розв’язав війну з Росією, зазнав поразки й був із ганьбою вигнаний із країни. Під час Другої світової війни вся територія Франції була окупована німцями, але з 1942 р. став набирати сили рух Опору, очолюваний в еміграції генералом Шарлем де Голлем. У 1958 р. генерал де Голль заснував у Франції П’яту республіку (існує і зараз) і був обраний її президентом.
Президент сучасної Франції обирається терміном на сім років. Він призначає прем’єр-міністра й членів уряду, керує збройними силаси, призначає на вищі державні й військові посади. Законодавчий орган Франції – двопалатний парламент.
Населення. Населення країни складають в основному французи. Національними меншинами є корсиканці, бретонці, ельзасці, фламандці, що проживають в основному на окраїнах. Значну кількість (близько 4 млн осіб) складають іммігранти – португальці, алжирці, марокканці та інші народи. Природний приріст населення – 3 особи на 1000 жителів.
Середня густота населення становить 110 осіб/км2
, однак у гірських районах вона не досягає й 20 осіб/ км2
, а в районах Парижа, Ліона та інших великих міст вона перевищує 300 осіб/км2
.
Ти четверті населення проживають у містах, головна форма міського розселення – агломерації, а для сільської місцевості – невеликі села й хутори. У 50 агломераціях проживає близько 60% населення країни.
У столичній агломерації проживають 11,4 млн жителів, що складає 16% населення країни. Столицю з передмістями називають Великим Парижем. Сучасний Париж – одне з найбільших і найкрасивіших міст світу. Столиця Франції – центр наукового й культурного життя країни. Тут розміщені провідні науково-дослідні установи й вузи. У 60 музеях зібрано безліч художніх та історичних цінностей. Крім всесвітньо відомих скарбів – Лувра й Версаля – великий інтерес викликають музеї Сучасного мистецтва, музеї Родена й Гюго та ін.
У центі Парижа, на острові Сіте, у 12-13 ст. був споруджений Собор Паризької Богоматері – один із шедеврів готичного стилю. Найбільша колекція живопису епохи Відродження розташована в Луврі. Лувр був зведений у 16 ст. на фундаменті фортеці кінця 12-початку 13 ст. Це грандіозний комплекс будівель із вишуканими фасадами, фронтонами, альтанками. У 16-17 ст. палац був місцем перебування французьких королів. Але з побудовою Версаля й перенаселенням туди в 1672 р. королівської резиденції Лувр став сховищем королівських скарбів, а пізніше був перетворений на національний художній музей. Лувр знаменитий зібранням картин, серед яких, крім робіт французьких художників, зберігаються твори Рафаеля, Леонардо да Вінчі, Тиціана, Рембранта, Рубенса та інших всесвітньо відомих майстрів пензля. У Луврі зберігаються чудові скульптури, наприклад, Венери Мілоської, Ніке Самофракійської тощо, а також єгипетські старожитності.
Символом Парижа незмінно залишається Ейфелева вежа, побудована до Всесвітньої виставки 1889 р. інженером Александром Густавом Ейфелем. Її висота – 314 м, а маса сталевих конструкцій – 9 тис. тонн.
Улюблені місця відпочинку й спілкування парижан – численні ресторани й кафе, деякі з них розміщуються столики просто на вулицях. Вітрини численних кондитерських вражають достатком і розмаїтістю виробів, а французька кухня вважається однією з найвишуканіших у світі. У французьких магазинах "прет-а-порте" (готового одягу) майже неможливо знайти розміри, більші за 46-й (38-й європейський). За французькими мірками великі розміри шиються на замовлення. Швейні фабрики й ательє створили Парижу імідж "законодавця мод".
Інші великі міста Франції – Ліон і Марсель – є центрами агломерацій із населенням 1,3 млн осіб кожна.
Ліон – друге після Прижа місто за фінансовим й культурним значенням. В усьому світі відомі Ліонські міжнародні ярмарки. У центрі міста зосереджені банки, контори промислових фірм, магазини, багато церков і музеїв, серед яких Історичний музей тканин.
Марсель – центр французького Середземномор’я. Зі соду Марсель оперізують гори, на заході розстилається синя гладінь моря зі скелястими островами.
У східній частині середземноморського узбережжя Франції, захищеній Альпами від північних вітрів, розташований найбільший курортний район – Рив’єра, або Лазурний берег, центрами якого є Ніцца, Канни, де проводяться міжнародні кінофестивалі, та ін.
Культура. Франція – країна з багатою культурною спадщиною. Твори французьких письменників, архітекторів, музикантів, режисерів відомі в усьому світі.
За архітектурними спорудженнями Франції можна вивчати стилі. Найбільш відомий готичний стиль, особливістю якого є динамізм, спрямованість угору, майстерна обробка кам’яних елементів. Знаменитим зразком готичного стилю є собор Нотр-Дам у Парижі.
За розмаїтістю стилів і напрямків з архітектурою може позмагатися французький живопис. Галантний стиль рококо романтичної школи був породжений монархічними часами. Республіканські настрої поклали початок новому напрямку – імпресіонізму. Найбільшої популярності набула творчість імпресіоністів Е. Мане, К. Моне та О. Ренуара.
Франція – батьківщина відомих письменників: Мольєра, Стендаля, Віктора Гюго, Оноре де Бальзака, Густава Флобера, Еміля Золя, Гі де Мопассана, Альберта Камю та ін.
Франція – батьківщина відомих учених: Рене Декарта, Блеза Паскаля, Андре Марі Ампера, Луї Пастера, П'єра Симона Лапласа, Жана Франсуа Лаперуза.
Франція небезпідставно претендує на звання "законодавиці світової моди". Уже більше ніж два століття французькі кутюр’є створюють світові шедеври костюма. Багато предметів сучасного гардероба, які здаються нам зовсім природними, придумала Коко Шанель: сумочку через плече, металеву біжутерію, ланцюжки, "маленьке чорне плаття", жіночий светр, твідовий і джерсовий костюми. Шанель – це не тільки ім'я або назва парфумів, це стиль життя, який наслідують справжні француженки. Творчість Коко Шанель поклала почато
У післявоєнні роки Крістіан Діор створив новий стиль для тендітних романтичних жінок, який прийняла не тільки вся Європа, але й Америка. На 50-ті рр. XX ст.. припадає час розквіту Дому Високої моди Юбера де Живанши, що втілив ідеали елегантності й витонченості. Після смерті Крістіана Діора головний модельєр Дому "Діор" Ів Сен Лоран представив публіці свою першу сенсаційну колекцію, поклавши початок Дому "Ів Сен Лоран".
Господарство. Франція – високорозвинена постіндустріальна держава, одна з країн "великої сімки" - найрозвиненіших країн світу. За економічним потенціалом Франція посідає друге місце серед країн Західної Європи (після Німеччини) і четверте у світі – за розмірам ВВП.
Головну роль в економіці відіграють кілька десятків промислових корпорацій і банків, тісно пов’язаних між собою та з іноземним капіталом. Разом із тим, у деяких галузях економіки (сільське господарство, торгівля, легка й харчова промисловість) високою є частка дрібного підприємництва.
Особливістю французької економіки є значна частка державного сектору – приблизно ¼ усіх промислових підприємств. Державні банки забезпечують більшість депозитних і кредитних операцій, у державному секторі зайнято близько ¼ робітників та службовців.
Протягом багатьох століть Франція залишалася передовою аграрною країною, зараз вона має багатогалузеве високопродуктивне сільське господарство. За обсягом сільськогосподарської продукції, яку вона випускає, країна посідає третє місце у світі (після США й Канади) і перше – у Західній Європі, повністю забезпечуючи себе основними її видами.
У той же час частка промисловості у ВВП країни в десять разів більша за частку сільського господарства, промислові вироби складають близько 80% від вартості експорту, а економіка країни, безумовно, має риси постіндустріальної економіки. Більше половини економічно активного населення зайнято у сфері послуг, на яку припадає понад 2/3 ВВП країни.
Франція має потужні збройні сили, забезпечені зброєю й військовою технікою власного виробництва, у тому числі ядерну зброю. Країна посідає третє місце у світі після США й Росії за обсягом коштів, які витрачаються на дослідження космосу. Франція — великий експортер капіталу, який розміщують в основному в країнах ЄС і деяких країнах, що розвиваються.
Провідне місце серед галузей промисловості Франції посідають енергетика, машинобудування й хімічна промисловість.
Порівняно невеликі запаси вугілля й дуже незначні запаси нафти не могли забезпечити країну власним паливом. У зв'язку із цим після Другої світової війни уряд став приділяти велику увагу розвитку ядерної енергетики, що в основному спирається на власну науково-технічну й сировинну базу. За масштабами розвитку ядерної енергетики Франція поступається тільки США. У країні працюють більше ніж 50 енергоблоків АЕС, на яких щорічно виробляється понад 70 % усієї електроенергії. Невисока забезпеченість Франції традиційними паливними ресурсами ставить країну в залежність від імпорту нафти. Тому планується зменшення використання нафти для роботи електростанцій розвиток атомної енергетики, а також використання альтернативних джерел енергії: енергії сонця, вітру, морських припливів.
На частку машинобудування припадає більше ніж 2/5 робітників і вартості промислової продукції. Франція перебуває серед перших країн світу за виробництвом і експортом машин та промислового встаткування. На світовому ринку високий попит мають автомобілі, авіаційна й космічна техніка, зброя, обладнання для АЕС. Щорічно у Франції випускають 3,5—4,0 млн автомобілів, причому 90 % виробляють дві компанії — "Рено" і "Пежо-Сігроєн".
Французькі військові ("Містер" і "Міраж") і пасажирські ("Каравела") літаки, ракети "Аріан" купують багато країн ЄС і світу.
Розвивається електротехнічна й електронна промисловість, але побутових приладів країна більше закуповує, ніж продає.
Головна особливість машинобудування в цілому — його висока концентрація у Великому Парижі.
Франція входить до перших п'яти країн світу за виробництвом та експортом хімікатів. Достатня сировинна база, високий рівень розвитку новітніх технологій, сучасна організація праці дозволили Франції стати одним зі світових лідерів із виробництва мінеральних добрив, синтетичного каучуку, пластмас, фармацевтичних засобів, парфумерії. Великі хімічні підприємства розміщені практично у всіх районах країни; в Ельзасі (виробництво калійних добрив), Лотарингії (вуглехімія й виробництво соди). Нафтохімічні комбінати розташовані в портах. Підприємства тонкої хімії (фармацевтика, парфумерія) і виробництво шин зосереджені в Паризькій агломерації.
За останні 20—30 років у промисловості Франції відбулися істотні зміни. Зменшилася матеріаломісткість й енергоємність галузей обробної промисловості. Відбувається згортання деяких важливих старих галузей: виробництво сталі зменшилося на 1/3, випуск бавовняних і вовняних тканин — приблизно на 1/4.
Велике значення зберігає швейна промисловість; її вироби мають великий попит і за межами країни. Париж залишається центром із випуску одягу, галантереї, парфумів.
Високим рівнем розвитку та якістю продукції відрізняється харчова промисловість. Особливий попит мають французькі вина, сири, кондитерські вироби.
Структура сільського господарства Франції характеризується великою розмаїтістю галузей за приблизної рівності значення рослинництва й тваринництва.
У рослинництві провідне місце належить зерновим культурам. За збором пшениці Франція посідає четверте місце у світі після США,
Індії й Канади. Основні "пшеничні" райони — Північно-Французька й Аквітанська низовини. Кукурудзу вирощують в основному на південному заході; на північному заході країни сіють овес і гречку, у центральному масиві — жито, у дельті Рони — рис. Основна технічна культура — цукровий буряк, майже повсюдно вирощують картоплю.
За збором винограду Франція ділить перше місце у світі з Італією. Основна частина винограду йде на виготовлення вин — у середньому більше ніж 60 млн літрів на рік. Вина виготовляють в 11 виноробних районах. Вино для французів — своєрідне джерело цивілізованого задоволення. Плодівництво й овочівництво є основною спеціалізацією приміських районів.
Провідна галузь тваринництва — розведення великої рогатої худоби. За виробництвом м'яса й молока Франція входить до трійки основних виробників світу. Також розвинене свинарство, вівчарство, конярство. В економіці міст узбережжя Атлантичного океану й Ла-Маншу велике значення має рибальство.
Франція — країна високорозвиненого транспорту. Транспортна мережа країни має чітко виражений радіальний тип: майже всі основні магістралі йдуть від Парижа. У внутрішніх перевезеннях людей і вантажів перше місце посідає автомобільний транспорт. Франція посідає одне з перших місць у світі за забезпеченістю населення автомобілями (на 1000 жителів — 420 особистих автомобілів), густотою і якістю автомобільних доріг. Значну частину внутрішніх перевезень вантажів забезпечує залізничний і трубопровідний транспорт. Велике значення при перевезеннях будівельних матеріалів, палива мають водні внутрішні шляхи. Основним стрижнем водних шляхів є Сена, зв'язана мережею каналів з іншими річками країни.
Більша частина зовнішньоторговельних перевезень здійснюється морським транспортом. Морські перевезення становлять близько 300 млн тонн на рік, 3/4 морських перевезень іде через порти Марсель, Гавр, Дюнкерк і Руан.
Авіаційний транспорт має переважне значення для зовнішніх пасажироперевезень. Цим видом транспорту щорічно перевозиться більше ніж 30 млн пасажирів. Найбільшим центром є Париж, де діють аеропорти "Орлі", "Бурже" і "Шарль де Ґолль".
Послуги — галузь, що розвивається найбільш динамічно, а також одна з деяких галузей економіки Франції, де зайнятість продовжує зростати. Найбільшими підгалузями сфери послуг є туризм, зв'язок, транспорт, банківська й страхова справа. Підприємства сфери обслуговування розташовуються головним чином у центральних районах міст, великих містах і містах-супутниках.
Грошові потоки й капітали обслуговує потужна банківська система. Шість французьких банків входять до 50 найбільших банків світу. Банки беруть активну участь у діяльності промислових компаній через систему участі у володінні акціонерним капіталом, використовуючи холдингові компанії, інвестиційні фонди, особисту унію.
Витрати на освіту є найбільшою статтею в бюджеті країни. Діти починають навчання в початковій школі з п'яти років, де навчаються 6 років. У Франції існують як державні школи, де навчання безкоштовне, так і приватні, найчастіше католицькі школи. Наступний щабель навчання — середня школа або ліцей, де. навчаються 6—7 років.
У країні близько 400 вузів — університетів, політехнічних інститутів, університетських центрів та ін. У Великому Парижі 13 університетів, найстарішим із яких є Сорбонна (заснований у 1257 р.). Для вступу до вищої школи абітурієнти проходять дуже жорсткий відбір. Як правило, для вступу однієї ліцейської підготовки недостатньо, потрібно серйозно готуватися ще кілька років самостійно або з викладачем, що коштує недешево.
Франція посідає перше місце у світі за популярністю серед туристів. Велика кількість привабливих ландшафтів, пам'яток культури, всесвітньо відома кухня й вина створили умови для перетворення туризму на важливу галузь економіки, де налічується 2,5 млн робочих місць. У середньому щорічно країну відвідують приблизно 65 млн туристів, що дає близько 2,5 % ВВП.
Мандрівників приваблюють усі куточки Франції — від місця релігійного паломництва міста Лурд біля підніжжя Піренеїв і зимових гірськолижних курортів в Альпах до замків Луари й розкішних середземноморських курортів Лазурного берега, таких як Ніцца, Канни, Ментона. Однак головною метою більшості туристів є Париж. Вислів "побачити Париж — і вмерти!" став уже крилатим, оскільки вся краса, чарівність і принадність Франції злилися воєдино саме в її столиці.
Більшість туристів приїжджають до Франції з Нідерландів, Великої Британії й Німеччини.