Типи сільськогосподарських підприємств

Реферат на тему:

Визначення різних типів сільськогосподарських підприємств

З огляду на розвиток і зміни у сільському господарстві України, що відбувались протягом останнього десятиріччя, важко було дати чітке визначення та класифікувати сільгоспвиробників. В Україні прийнято виділяти такі три наступні категорії сільгоспвиробників.

Сільськогосподарські підприємства, які ще називають великими сільгоспвиробниками: до цієї категорії належать державні господарства, акціонерні компанії та товариства усіх типів, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські підрозділи промислових, транспортних та інших підприємств, організацій і науково-дослідних інститутів.

Особисті господарства населення, які ще називають особистими селянськими господарствами (у т.ч. дачні ділянки) або дрібні сільгоспвиробники: до цієї категорії належать індивідуальні або сімейні господарства, які мають земельні ділянки, такі форми сільгоспвиробництва, коли окрема особа або сім’я виробляє сільгосппродукцію для задоволення потреб сім’ї в продуктах харчування або з іншою метою.

Фермери, які також, як правило, розглядаються як дрібні виробники: форма вільного підприємства, у якому використовується власна або орендованого земля та інше майно. Приватний фермер займається на своєму підприємстві виробництвом, іноді переробкою та збутом сільгосппродукції, держава реєструє його як фермера.

Таким чином, категорія сільськогосподарських підприємств включає великі сільськогосподарські землеволодіння, такі як колишні радгоспи та колгоспи, які все ще намагаються функціонувати в пострадянських реаліях, та сучасні ефективні землеволодіння корпоративного типу. До приватних господарств відносять індивідуальні та сімейні сільські господарства, які виробляють продукти харчування здебільшого для особистого споживання, однак вони також реалізують певну частину своєї продукції, щоб поповнити доходи сім’ї. Останні, приватні ферми, дуже подібні до приватних господарств, але вони реєструються як бізнес.

Зручно розглядати сільськогосподарські підприємства як великі виробники, а інші дві категорії господарств – як малі виробники.

Визначення малого підприємства: якщо середня
кількість працівників згідно зі штатним розкладом за відповідний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб
та розміри річного валового доходу не перевищують 500 000 євро.

Закон України „Про державну підтримку малого підприємництва”

Стаття 1. Поняття суб’єктів малого підприємництва:
Суб’єктами малого підприємництва є: юридичні особи – це суб’єкти господарювання будь-якої організаційної та юридичної форми та форми власності, в яких середній штат працівників за відповідний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб, а розмір річного валового доходу не перевищує 500 тис. євро.

Стаття 2. Сфера застосування Закону:
Сфера застосування цього Закону поширюється на усіх суб’єктів малого підприємництва незалежно від форми власності, у т.ч. включно з тими, котрі працюють у галузі сільського господарства.

Проект АМР/ПРООН „Аграрна політика для людського розвитку”/Секретаріат Координаційної ради з питань аграрної політики при Кабінеті Міністрів України

Згідно з вищезгаданим законодавством України та проектом „Аграрна політика для людського розвитку”, аналіз свідчить, що у 2003 році 91,2 процентів сільськогосподарських підприємств України мали загальні обсяги продажу, які не перевищують передбачений максимальний еквівалент 500 000 євро (3,2 мільйони гривень) і лише 22,3 % звітували про максимальну дозволену кількість працівників у 50 осіб. Таким чином, ці 22,3 % також можна включити до категорії малих підприємств (згідно з критеріями, передбаченими чинним законодавством).

Менше 0,1 % сільськогосподарських підприємств можуть бути віднесені до категорії великих підприємств (загалом лише чотири підприємства).

Група середніх підприємств є найбільшою.

Видається можливим розділити середні підприємства на такі класи або групи:

· Підприємства, середній штат працівників яких протягом фінансового року перевищує 50 осіб, але не більше 1 тис. осіб, а обсяг валового доходу від реалізації як продукції, так і послуг за фінансовий рік не перевищує суми, яка дорівнює еквіваленту в 500 000 євро відповідно до середньої ставки гривні Національного Банку України, визнаються середніми підприємствами першої групи.