ППЗ автотранспортного горіння легкових автомобілів

Мал. 3. Схема дозуючого пристрою з трубкою Вентурі.

При режим руху піноутворювача ламінарний. В цьому випадку коефіцієнт опору тертя визначається по формулі Пуазейля.

- Втрати напору в всмоктуючому трубопроводі.

де: - додаток коефіцієнтів місцевих опорів при русі рідини;

- запірного вентиля;

- відводу (в проекті їх два);

l=
1,5 м
– довжина трубопроводу для подання піноутворювача.

м

Умовно приймаємо втрати напору в пористій діафрагмі – 0,5 м.
додатні втрати напору в системі дозатора складуть:

м

Витратна характеристика дросельного пристрою.

де: л/с
– загальні витрати розчину піноутворювача всієї установки.

м
– діаметр отвору трубопроводу.

Отриманій витратній характеристиці відповідно табл. 14 [15], відповідає труба Вентурі з модулем т=
0,2 (діаметр звуження мм
). Значення т
прийнято для менших характеристик по відношенню до розрахункового. Це дає деяке збільшення витрат піноутворювача, а також можливість регулювати витрати піноутворювача шляхом дроселювання регулюючим краном при пусковій доводці установки, а також в процесі експлуатації.

Проектування і розрахунок АПС.

Виходячи з розділів 2.2, 2.3 визначена необхідність обладнання приміщення для виготовлення та обробки матеріалів з гуми системою АПС.

Пропоную застосувати автономну систему АПС, тобто в виробничому приміщенні встановити автоматичні пожежні сповіщувачі з під’єднанням шлейфами сигналізації до приймальної станції, яку встановити в приміщенні з цілодобовим чергуванням. Одночасно під’єднати до приймальної станції зовнішні пристрої оповіщення.

а) Визначаємо необхідний тип пожежного сповіщувача.

Виходячи з рекомендацій додатку 3 [6] для обладнання приміщення для виготовлення та обробки матеріалів з гуми системою АПС пропонується використовувати теплові або димові пожежні сповіщувачі. При виборі сповіщувача, враховуючи особливості приміщення (категорію виробництва, пожежну небезпеку, клас зони, специфіку технологічного процесу, застосовуємі матеріали, характер можливого розвитку пожежі, економічні міркування) пропоную застосувати димовий пожежний сповіщувач ИП-212-2 (ДИП-2).

б) Визначаємо необхідну кількість пожежних сповіщувачів визначається необхідністю виявлення пожежі по всій контролюємій площі приміщення. При цьому враховуємо вимоги п.п. 4.1-4.9 [6].

Площа контролюєма одним сповіщувачем, а також максимальні відстані між сповіщувачами і стінами залежать від висоти приміщення, і повинні відповідати вимогам табл. 4 [6], але не повинні перевищувати технічні данні вказані в паспортах. Приведена в паспорті площа зменшується в залежності від висоти приміщення – більше 3,5 до 6 м. на 20% [8]. В технічних характеристиках на сповіщувач вказано, що при висоті розміщення 4,0 м. контролюєма площа дорівнює 150 кв. м., але враховуючи вимоги табл. 4 [6], приймаємо значення контролюємої площі – 70 кв. м. Відповідно і зменшується відстань між сповіщувачами, табл. 4, [6] до 8,5 м. і між сповіщувачем і стіною, [6] – 4,0 м.

Приблизна кількість сповіщувачів визначається по формулі:

шт.

де: кв. м.
– площа захищаємого приміщення;

кв. м.
– площа, яку контролює сповіщувач ИП-212 при м.

Остаточну кількість пожежних сповіщувачів визначаємо після виконання трасировки сповіщувачів.

Визначаємо кількість проміжків між сповіщувачами по довжині приміщення:

проміжку

де: м
– довжина захищаємого приміщення;

м
– максимальна відстань між сповіщувачами.

Приймаємо два проміжку.

Визначаємо кількість рядків сповіщувачів по ширині приміщення:

де: м
– ширина захищаємого приміщення.

Відстань між сповіщувачем і стіною (по довжині приміщення) – 2 м
.

Відстань між сповіщувачем і стіною (по ширині приміщення) – 4 м.

Крім застосування димового сповіщувача ИП-212 (ДИП-2) пропоную встановити біля вихідних дверей ручний пожежний сповіщувач ИПР.

В якості приймальної станції пропоную застосувати ППС-3.

6. Компановка основних вузлів та опис роботи АППЗ

Приміщення по ремонту трансформаторів обладнується спринклерною пінною установкою автоматичного пожежегасіння.

В приміщенні для виявлення пожежі і утворення повітряно-механічної піни низької кратності встановлюємо пінні зрошувачі марки ОПСР-10 (72). Зрошувач ОПСР складається з водяного спринклера, на кий встановлюється дифузор. Зрошувач має наступні характеристики:

Живлячий трубопровід запропонован симетричним тупіковим.

Трасировка спринклерної мережі прийнята враховуючи від конфігурації приміщення, форми перекрить, наявності опорних колон. Застосовуючи симетричну тупікову спринклерну мережу забезпечуємо зниження питомої ваги трубопроводів приблизно в два рази [15]. Трубопроводи прокладають з врахуванням вимог п.п.2.28-2.42 [6] з стальних труб по ГОСТ 10704—76 з зварним з’єднанням. Трубопроводи прокладають відкритим способом. Відстань між трубопроводом і будівельними конструкціями не менше 0,02 м. Необхідно прокладати труби прямолінійно, з забезпеченням перпендикулярності всіх розгалужень. Трубопроводи повинні надійно кріпитись до будівельних конструкцій. Живлячі і розподільчі трубопроводи прокладають з нахилом для зливу розчинів з трубопроводів.

В якості вузла управління використовується клапан марки ВС-100. Контрольно-пускових вузол ВС є з’єднуючою ланкою між магістральним трубопроводом і розподілюючою спринклерною мережею, забезпечує контроль за працездатністю установки, включає сигнали тривоги при спрацюванні спринклерних зрошувачів.

Вузол складається з корпусу, в середині є тарільчатий клапан який розділяє внутрішній об’єм вузла на дві камери, які в черговому режимі заповнені водним розчином піноутворювача. При цьому клапан щільно притиснутий до сідла, перекриває прохід розчина до сигнального каналу, який з’єднується з сигнальним трубопроводом.

При виникненні пожежі відкривається ОПСР, тиск в верхній камері вузла ВС зменшується, в результаті тарільчатий клапан піднімається і відкриває проходження розчину в розподільчу мережу. Одночасно розчин по трубопроводу надходить до сигнального пристрою.

Вузол ВС обладнаний компенсатором, який вмонтований в стержень тарільчатого клапана і призначений для компенсації можливих невеликих втрат розчину з системи, без відкриття вузла, а також для пом’якшення випадкових поштовхів в трубопроводі від вододжерел.

Для приведення установки в робочий стан після спрацювання, закривають пробкових кран і вентилі комбінованого крану. Повільно відкривають засувку і заповнюють мережу розчином. Після зарядки вузла покази манометрів повинні бути однаковими.

Роботу вузла ВС перевіряють наступним чином. Відкривають малий вентиль комбінованого крану. При цьому тиск в верхній камері вузла знижується. Тарільчатий клапан піднімається і пропускає розчин в мережу. Одночасно розчин йде до СДУ і приводить його до спрацювання. Після закінчення перевірки малий вентиль комбінованого крана закривають.

Вимоги до розміщення вузлів управління викладені в [6], [7].

Вузли управління встановлюються в місцях з температурою повітря не менше +50
С, до яких є вільний доступ обслуговуючого персоналу, п.2.41 [6]. Вузли управління розміщують в приміщеннях насосних станцій на перших, цокольних і підвальних поверхах п.2.41 [6].

В насосній станції, яка розташована на віддалі 70 м
від захищаємого приміщення розміщують:

· щити управління (включаючи щит автоматичного переключення електроживлення з основного на резервний, при пропаданні основного);

· вузли управління;

· основний і резервний насоси підвищувачі з електродвигунами (насоси повинні бути заповнені водою);

· запірна арматура (засувки, вентилі, зворотні клапани, пробкові вентилі);

· сигнально-вимірювальні пристрої (ЕКМ, СДУ, надлишкові клапани);

· автоматичний водоживлювач (імпульсний пристрій – металева ємність заповнена розчином піноутворювача, не менше 0,5 куб. м.
і стиснутим повітрям – п.2.52 [6]) – розрахований на підтримання тиску в підводящій мережі і поданні розчину піноутворювача на час не менше 10 с.

· компресор – для підтримання розрахункового тиску в імпульсному пристрою;

· дозуючий пристрій (бак з дроселюючим пристроєм). В якості дроселюючого пристрою застосована вставка Вентурі. Робота дозуючого пристрою відбувається наступним чином. При русі води від вододжерела в стиснутому перерізі І-І вставки Вентурі 14 утворюється тиск менший ніж тиск в трубопроводі 16. В результаті перепаду тиску в перерізах І-І і І-ІІ вода по напірній трубці 6 надходить в верхню частину бака-дозатора 12, і витісняє його по трубці 8 в стиснутий переріз трубки Вентурі де і відбувається змішування з водою. В середині бак розділений діафрагмою – шар пористої речовини 10, а напірна подаюча воду трубка обладнана розбризгувачем 11. Діафрагма і розбризкувач забезпечують рівномірне заповнення бака водою, що виключає перемішування ПУ з водою в середині бака. 13 – воронка для заповнення бака ПУ; 9 – мірне скло, 3 – крильчатий водомір, 1 – водомірна вставка, 2 – диференціальний манометр, 4 – регулюючий кран.

Принцип роботи спринклерної пінної установки автоматичного пожежегасіння наступний. При виникненні пожежі підвищується температура, відкривається ОПСР. Проходячи через ОПСР розчин піноутворювача перетворюється в ПМП низької кратності і подається на вогнище. При виході з розподільчого і живлячого трубопроводів розчину падає в них тиск. Одночасно з цим падає тиск над тарільчатим клапаном вузла ВС, переважаючий тиск розчину в підводящому трубопроводі (який забезпечує імпульсний пристрій) піднімає таріль клапана вгору і, відкриваючи прохід в живлячу мережу. Одночасно розчин по сигнальному трубопроводу надходить до СДУ, який подає сигнал на щит управління (ЩУ).

ЩУ включає пристрої оповіщення і подає електроживлення на електродвигун основного насоса-підвишувача, який забезпечує забір води з вододжерела і подає до дозуючого пристрою. Дозуючий пристрій забезпечує введення піноутворювача в струмінь води для утворення розчину сталої (6%) концентрації. Утворений водний розчин піноутворювача подається в мережу. В випадку не спрацювання основного насоса (тиск в напірному трубопроводі з допомогою ЕКМ контролюється ЩУ) на протязі 10 с., приведе до автоматичного переключення ЩУ електроживлення на електродвигун резервного насоса.

Опис системи автоматичної пожежної сигналізації.

В приміщенні виготовлення та обробки матеріалів з гуми встановлюються автоматичні пожежні сповіщувачі ИП-212 (ДИП-2), а також ручний пожежний сповіщувач ИПР. В якості приймальної станції прийнята станція ППС-3, яка встановлюється в приміщенні з цілодобовим чергуванням. Пожежні сповіщувачі під’єднуються до приймальної станції одним шлейфом.

Сповіщувач представляє собою фотоелектронний пристрій, який забезпечує електричну і оптичну сигналізацію про появу диму в місці його встановлення. Електрична сигналізація виконається шляхом зменшення внутрішнього опору сповіщувача, оптична – включенням оптичного індикатора спрацювання.

Сповіщувач складається з розетки, яка встановлюється на стелі і блока сповіщувача. Блок сповіщувача складається з корпуса і кришки. На лицевій поверхні сповіщувача розташована кнопка перевірки працездатності сповіщувача і оптичний індикатор спрацювання. В корпусі блока сповіщувача розташована друкована плата з оптичним вузлом і елементами електричної схеми.

Оптичний вузол конструктивно об’єднує фотоприймач (фотодіод) і випромінювач (світлодіод),так, що їх оптичні вісі знаходяться під кутом 1200
, а область, яка утворюється перерізом тілесних кутів поля зору фотоприймача і випромінювача є областю чутливою до диму.

Робота сповіщувача наступна: при нормальних умовах через сповіщувач проходить струм 0,5 мА
(визначається внутрішнім опором електронної схеми). При пожежі, дим попадає в середину сповіщувача, відбувається заломлення інфрачервоного променя від світлодіода з направленням на фотодіод. При освітлені фотодіода міняються його ел. параметри, виникає електричний сигнал який подається на накопичувач імпульсів, після надходження четвертого імпульсу спрацьовує тригер який відкриває вихідний ключ, при цьому включається оптичний індикатор і збільшується струмопроходження до 20 мА
.

Технічні характеристики ИП-212 (ДИП-2):

Розміщують димові сповіщувачі на стелі рівномірно (відстані вказані в розрахунковій частині проекту) в відповідності до вимог п. 4.2-4.5.

Ручний сповіщувач ИПР складається з корпуса, в середині встановлена плата. Біля корпуса кріпиться на вісі ручка. Особливістю сповіщувача є те що на платі є геркон, в ручці постійний магніт. Принцип роботи в спрощеному вигляді наступний: при повороті ручки на себе – відсувається постійний магніт від геркона, це приводить до розмикання контактів і обриву шлейфа сигналізації.

Ручний сповіщувач ИПР встановлюється біля вихідних дверей на висоті 1,5 м від підлоги.

В якості приймальної станції використовується ППС-3. Станція має блочну конструкцію. Відмінність від інших приймальних станцій пожежної сигналізації в більш надійній роботі, є можливість перевірити працездатність станції поданням тест-команди.

Технічні характеристики ППС-3:

Станція забезпечує відображення всієї інформації, що надходить про стан пожежних сповіщувачів, формування сигналу “Тривога” при спрацюванні сповіщувача в шлейфі, ручне або автоматичне включення ланок управління зовнішніми системами, безперервний контроль за справністю шлейфів сигналізації.

Розміщуємо ППС-3 у відповідності до вимог п.п. 4.22-4.32 [6], [7], в приміщенні з цілодобовим чергуванням, на негорючій конструкції на висоті 0,8 від підлоги.

Виходячи з вибраної приймальної станції визначаємо, що необхідно один шлейф сигналізації, в який включаємо сповіщувачі ИП-212. В кінці шлейфа в розгалужуючій коробці встановлюємо навантажуючі елементи. Шлейфи прокладаємо в відповідності до вимог п.п. 4.33-4.47 [6].

В черговому режимі на передній панелі станції ППС-3 натиснуті тільки кнопки основного і резервного живлення. Постійно працюють індикатор основного живлення. При спрацюванні сповіщувача в шлейфі різко збільшується струмопроходження, це приводить до переводу станції в тривожний режим роботи, включаються в імпульсному режимі індикатори “ПОЖЕЖА” відповідного шлейфа і в БКУ-2, звуковий сигнал, через 30 с. включається подання команди до зовнішніх систем.

7. Інструкції щодо експлуатації установок АППЗ.

Ефективна робота установок АППЗ може бути забезпечена якщо вони правильно спроектовані, якісно у відповідності до проекту змонтовані, технічно грамотно експлуатуються.

Під експлуатацією установок АППЗ розуміють їх використання для виявлення і гасіння пожеж, а також технічне обслуговування і ремонт.

На об’єкті де знаходяться розглядаємі приміщення, що захищаються установками АППЗ, згідно п.6.1.10 [9] повинна бути розроблена наступна документація:

· інструкція з експлуатації установки і посадові інструкції;

· графік і журнал обліку ТО і ППР;

· журнал обліку спрацювань і несправностей установок АППЗ;

Крім цієї документації на об’єкті повинні знаходитись:

· наказ про призначення особи відповідальної за експлуатацію установок АППЗ, осіб обслуговуючого і оперативного персоналу;

· проектна документація та виконавчі креслення на установку;

· акт приймання і здачі установок АППЗ в експлуатацію;

· паспорта на змонтоване обладнання установки АППЗ.

Інструкції для обслуговуючого і оперативного персоналу складаються на основі рекомендацій по організації нагляду за АППЗ, а також інструкцій заводів-виготовників. Зміст інструкцій повинен розкривати послідовність і методику виконання операцій при проведенні робіт по обслуговуванню АППЗ, а також бути в відповідності до вимог [1].

Інструкція для обслуговуючого персоналу.

· Перевірити чистоту і порядок в приміщенні ремонту трансформаторів, приміщенні виготовлення і обробки матеріалів з гуми приміщенні насосної станції.

· Перевірити стан трубопроводів, ОПСР, пожежних сповіщувачів і відстані від них до складуємих матеріалів в приміщенні.

· Перевірити відповідність приймальної апаратури, щитів управління (АППЗ повинно знаходитись в автоматичному режимі включення).

· Перевірити по показникам відповідність рівня розчину і тиск повітря в автоматичному водоживлювачі.

· Перевірити напругу на вводах електроживлення основного і резервного).

· Перевірити відповідність тиску над і під вузлом управління.

· Перевірити робочий стан основного і резервного насосів, компресора.

· Відкрити перевірочний вентиль на вузлі управління, по показам манометра, включенню сигналів оповіщення, спрацюванню насоса, зробити висновок про працездатність АУП.

· При перевірці працездатності ППС-3 необхідно виконати:

1. Натиснути кнопку “Вкл” вузла “Контроль” – включається індикатор “Нечерговий режим”.

2. Почергово натиснути кнопки перевірки сигналів “Пожежа”, “Обрив”, “К.3.” на час не менше 2 с. Повинні включитись звукові сигнали і оптичні адресні і групові індикатори відповідно тест-команди.

3. Натиснути кнопку “Сброс”. Повинні включитись оптичні адресні і групові індикатори, звуковий сигнал.

· В журналі обліку ТО зробити запис про технічний стан установки.

Посадова інструкція.

У випадку пожежі, необхідно: негайно повідомити про це ПО, керівників підприємства, чергового по об’єкту. Перевірити і забезпечити спрацювання АУП, включення оповіщення людей про пожежу, вжити заходи щодо евакуації людей, забезпечити пожежегасіння. При необхідності викликати аварійно-рятувальні служби.

При прибутті підрозділу пожежної охорони подати їм допомогу.

Категорично забороняється:

· Залишати чергове приміщення без дозволу.

· Переводити установку АППЗ в ручний режим включення насосів.

· Виключати пристрої оповіщення.

· Виконувати роботи які суперечать інструкції з експлуатації АППЗ.

· Виконувати дії які не передбачені інструкціями.

Працездатність установок АППЗ в великій мірі залежить від правильного проведення регламентних робот при ТО.

Згідно [10] ТО установок АППЗ включає заходи як і проводяться: щоденно, щомісячно, один раз в 3 міс., один раз в 6 міс., щорічно, один раз в 3 роки.

Крім цього ТО установок АППЗ ділиться на три види:

· при підготовці АППЗ до використання;

· обслуговування під час чергування;

· обслуговування після спрацювання.

При щоденному ТО проводять роботи щоденного ТО, а також перевірку основного і резервного живлення, автоматичне переключення, перевірку стану ПУ, перевіряють змащення насосів, їх автоматичне включення, стан, трубопроводів, зрошувачів, їх кріплення. При ТО АПС додатково перевіряється працездатність. При щомісячному ТО проводять щотижневе ТО, а також чистку, поповнення резервуарів ВР, затяжку гаєк на фланцях, перевірку ЕКМ, перевірку роботи АППЗ в різних режимах. При ТО один раз в 3 міс. виконують попередні операції, а також набивку сальників, змащення підшипників. При щорічному ТО проводять повну перевірку КВП, перевірку якості ПУ, водного розчину ПУ, контроль станції, вимір опорів захисного заземлення, ремонт вузлів управління, перебірку сальників всіх вентилів, промивку трубопроводів. При ТО один раз в 3 роки проводиться вимір опору ізоляції електричних ланок, розбірка і чищення насосів, гідравлічні випробування, чистка резервуарів, ремонт гідроізоляційного шару в резервуарі з розчином, промивають і фарбують трубопроводи, перевіряють працездатність установок АППЗ.