Характеристика рослин воловик лікарський волошка синя вороняче око звичайне в язіль плямисти

Зовнiшньо - настiй пелюсток синьої волошки (1 ст ложка на 200 мл окропу) служить для примочок при захворюваннях очей (блефарит, кон'юнктивіт) та шкіри (дерматит, екзема, виразки, рани тривало незаживаючі), при вуграх. Використовують кошики волошки для миття голови при лупі і для стимулювання росту волосся (1 ст ложка кошикiв волошки на 400 мл окропу й оцту взятих порiвну, настоювати 30 хв, охолодити), втирають у во-лосисту частину голови. Товченим насінням волошки синьої при-сипають бородавки. Така присипка витягує корінь, і бородавки після цього вже не ростуть.

ВОРОНЯЧЕ ОКО ЗВИЧАЙНЕ (хрещате зiлля) Paris quadrifolia

Багаторiчна трав'яниста рослина родини лiлiйних. Стебло прямостояче, нерозгалужене. Листки простi, еліптичні. Квiтка одна, на верхiвцi стебла.

Цвiте у травнi. Плід - ягода.

Росте у листяних i мiшаних лiсах Карпат. Для виготовлення галенових препаратiв воронячого ока збирають траву пiд час цвiтiння рослини.

Усi частини рослини мають нейротоксичну, місцевоподразнювальну дiю, зумовлену наявністю глiкозидiв (парадину i паристифiну). Препарати воронячого ока нормалізують обмін речовин. У народнiй медицинi галенові препарати воронячого ока застосовують при ларингiтi, мiгренi, невралгiї, набряках, для посилення апетиту, бронхiтах, захворюваннях очей, при струсi головного мозку, пiдвищенiй сонливостi, ревматизмi, радикуліті, подагрі.

У гомеопатії свіжий сік рослини вживають при захворюваннях очей, головному болі, запамороченні голови, бронхіті.

Внутрiшньо - настоянку приймати по 5 крапель на 20 мл води, тричі на день до їди. Свiжий сік рослини - по 5 крапель двічі на день до їди. При лiкуваннi потрiбно дотримуватись визначеної дози, не перебiльшувати, бо рослина отруйна.

Зовнiшньо - настоянка трави воронячого ока служить для розтирання суглобiв, м'язiв.

Симптоми отруєння: болi в животi, блювання, проноси. Понижується тонус мускулатури шлунково-кишкового тракту, порушується робота серцево-судинної i нервової систем, знижується артерiальний тиск, розвивається олiгурiя.

Лікування: промивання шлунка через зонд водою з додаванням активованого вугiлля. Пiд шкiру вводять прозерин 0,05% - 1 мл, димедрол 1% - 1 мл. При збудженні вводять внутрiшньом'язово розчин сибазону 0,5% - 2 мл, при зниженнi артерiального тиску - мезатон 1% - 1 мл, кофеїну натрiю бензоат 20% - 1 мл.

В'ЯЗІЛЬ ПЛЯМИСТИЙ
(вінок, в'язіль городній, головашник, горошок воролячий, горошок білий, грабельки, дивань, киця, кудрявчики, кукільниця, кучерявий горошок, перестрах, ромек, рутва, самокиша, сімдесят колінець, стручки мишачі, топірник)
Coronilla varia

Трав'яниста багаторiчна або щетинистоволоса рослина родини бобових. Стебло борозенчасте, лежаче, порожнисте, розгалужене. Листки непарноперистi. Квiтки двостатевi, неправильнi, рожевi, бiлi або фiолетовi, на довгих квiтоносах. Цвiте у травнi - вереснi. Плід - біб. Росте на лiсових галявинах, узлiссях, луках, серед чагарникiв.

Для лiкарських потреб заготовляють траву i насiння.

У травi мiстяться: глiкозид - коронiлiн, псевдокумарини, вiтамiни, дубильнi речовини. У насiннi - глiкозиди (каронiзид, коронiлiн), жирна олiя. Галеновi препарати проявляють кардiотонiчну, сечогінну дiю. Виділений з насіння глікозид коронізид має характерну для серцевих глікозидів кардіотонічну дію.

Застосовують при хронiчнiй серцевiй недостатностi, набряках, кривавих проносах.

Внутрiшньо - настiй трави (1:30) приймають по 1 ст ложцi тричі на день.

Зовнiшньо - свiже товчене листя накладають на порiзи для припинення кровотечi.

При вживанні галенових препаратiв в'язелю плямистого необхiдно дотримуватись обережностi i не перебiльшувати дози, бо можуть виникнути побiчнi ефекти у зв'язку з отруйністю рослини.