(НА ПРИКЛАДІ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ)
План
1. Проблеми вугільної промисловості України.
1.1. Відсутність програми реконструкції галузі.
1.2. Відсутність підготовки розробки нових горизонтів. !.3. Нестабільність у реалізації вугільної продукції.
1.4. Відсутність оновлення технології в галузі.
1.5. Тривалий процес закриття й реконсірукції шахт.
Концепція розвитку вугільної промисловості.
1. Проблеми вугільної промисловості України
Уже протягом багатьох років залишається актуальним питання вибору концеп- ції освоєння запасів кам'яного вугілля в Україні. Якщо проаналізувати результати структурної перебудови вугільиої галузі, то можиа констатувати, що реальні показ- ники не відповідають стратегічним цілям, зазиачепим у Концепції розвитку вугіль- ної промисловості (від 7 липня 2005 р. № 236-р), а також завданням, які увійшли до Енергетичної стратегії України, затвердженої 15 березня 2006 р. (до 2030 p.). Таким чином, стан вугільної промисловості можна визначити як кризовий. Розглянемо основні проблеми вугільної промисловості.
1.1. Відсутність програми реконструкції галузі
Перша проблема пов'язана з тим, що дотепер вемас цілісної й чіткої програми ре- конструкції галузі, а вживані заходи багато в чому непослідовні й суперечливі.
Розглянемо деякі статистичні показники шахт. Дані по Донецькій області свід- чать, що при видобутку енергетичного вугілля збитки о галузі почалися н 1998 р. з рівня виробництва понад 9 млн. т. За 4 роки поріг збитковості знизився в 2 рази, до 4,5 млн. т. У 2004 р. державні підприємства з видобутку вугілля було ліквідова- но й у Донецькій області створепо дві вугільні компанії за напрямками — коксову й енергетичну. Чергова структурна перебудова вугільної промисловості не принесла позитивних результатів. У 2005 р. відбулася ліквідація цих компаній як зайвих ла- нок у системі управління. У структурі видобутку вугілля в області частка державних підприємств нині дорівнює 61 %, тобто зниження за 6 років становить 15 %, а сам видобуток за цей період зменшився на 30 %. Практично на державних підприєм- ствах області немає помітних тенденцій виходу галузі із тривалої кризи.
1.2. Відсутність підготовки розробки нових горизонтів
Другою істотною причиною падіння рівня видобутку на шахтах Мінвугленро- му е недостатня увага до питань капітального будівництва, проведення виробок, а значить, підготовки нових горизонтів.
На капітальне будівництво виділяються державні кошти (у 2002 р. — 310 млн. гри.; у 2005 — 553 мли. гри.), але шахти фактично не ростуть, тобто не збіль- шується обсяг робіт. У 2005 р. у Донецькій області пройдено всього 226 км виро- бок, а це в 3,5 рази менше від необхідного.
1.3. Нестабільність у реалізації вугільної продукції
Третьою причиною нестабільності га
Собівартість 1 т товарної продукції області в 2006 р. становила 387,9 грн. а її оптова ціна — 275,6 грн. Перевищення собівартості над ціною — 112,3 грн. Остануім часом собівартість ще зросла на 2 %, тобто розрив становить 8 %.
Дії монополістів на ринку вугілля, шахтного устаткування гальмують розвиток ринкових процесів у галузі й не дають вуглевиробннкам вийти на рівень самооплат- ності. За останні 3 роки вартість комплектації технікою типового для умов Донбасу вугільного підприємства збільшилася в 2,7-3 рази. Підприємства, які виготовля- ють таке серійне устаткування, фактично є монополістами на ринку.
Внаслідок нсзбалансопаності доходів і витрат на вугільних підприємствах прак- тично не формуються амортизаційні кошти. Протягом останніх років залишається низькою зарплата (в обласному рейтингу рівня зарплати працівників за видами еконо- мічної діяльності вона знаходиться на 11-му місці), на більшості підприємств галузі її виплачують несвоєчасно. За останні 8 років промисловість втратила більше половини зайнятих у виробництві. У 2005 р. недокомплект робітників досягнув 15,7 тис. чол.
1.4. Відсутність оновлення технології в галузі
З 2007 р. четвертою причиною падіння вуглевидобутку називають і приведення у відповідність із правилами безпеки технологій видобутку вугілля на вмеоконаван- тажених лавах. Застосування сучасного устаткування без оновлення технології, без прив'язки до певних гірничо-геологічних умов конкретної шахти не дасті. ефекту технічного переоснащення й безпеки. Тому важливо оновити наукові напрямки зі створення сучасних технологічних схем безпечного вуглевидобутку.
1.5. Тривалий процес закриття й реконструкції шахт
Ще одна проблема функціонування вугільної галуоі — закриття глнбокозбит- кових вугільних підприємств. Значно затягся в часі процес закриття й реструк- туризації шахт.
Закриття шахт у Донецькій області почалося в 1996 р. і триває дотепер. Його проектна вартість визначена в сумі понад 3,8 млрд. гри. З того часу уже витраче- но 2,5 млрд. гри., або 60 %. але щодо жодної шахти роботи не виконані цілком, і жодна шахта не ліквідована як юридична особа.
Якщо ситуацію не змінити кардинально, то найближчим часом обсяги видобут- ку вітчизняного енергетичного ресурсу впадуть ще в 1,5-2 рази.
2. Концепція розвитку вугільної промисловості
Основні проблеми вибору концепції розвитку вугільної промисловості України вже виявлені. Назвемо п'ять принципових положень:
1. Визначення ситуації зі стратегією розвитку галузі.
2. Удосконалення структури управління вугільною промисловістю.
3. Приватне підприємництво в сфері вуглевидобутку.
4. Ліквідація гірничих підприємств і наслідків їхньої виробничої діяльності.
5. Глобалізація ринку вугілля й місце України в ньому процесі.