C. Г. КОБЕРНІК, Р.Р. КОВАЛЕНКОГЕОГРАФІЯ10 класCОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУПідручник для загальноосвітніх навчальних закладівХарків«Оберіг»2010Як працювати з підручникомШановні старшокласники!Цього року ви вивчатимете завершальний курс шкільної географії —«Соціально-економічна географія світу». Надійним помічником у цьому вам стане цей підручник. Пропонуємо поради, як краще з ним працювати.Під час ознайомлення з текстом параграфа не намагайтесяйого механічно запам’ятати. Зосереджуйте увагу на найважли- віших поло женнях та нових поняттях. Для кращого розуміння навчального мате ріалу скористайтеся запитаннями і завдання- ми, наведеними у тексті. Деякі з них потребують вашого творчого підходу. Намагайтеся аргу ментовано відстоювати свою позицію з того чи іншого проблемного питання.У підручнику міститься різноплановий ілюстративний ?матеріал: малюнки, тематичні карти, схеми, картосхеми, діаграми, графіки. Особливу увагу звертайте на запитання і завдання, що додаються до окремих ілюстра цій.Наприкінці кожного параграфа у рубриці «Коротко проголовне» наводяться загальні висновки, в яких виокремлю- ються найголовніші положення з теми.Окремі регіони та країни вивчаються за типовим пла-ном економіко-географічної характеристики. Бажано, щоб ви одразу запам’ятали його логічну послідовність та вміло використовували її під час відпо віді.У кожній темі є рубрика «Сторінка для допитливих». У нійви знайдете додаткову інформацію про суспільно-економічні події й фа кти, традиції, культуру, побут, національну кухню, систему освіти різ них країн.Окремим блоком подано запитання і завдання з теми длясамоконтролю навчальних досягнень. Тут передбачено три рів- ні завдань:• перший рівень— тестові завдання, спрямовані назакріп лення базових знань;• другий рівень —перевірка розуміння основних понять тапрак тичні завдання на заповнення узагальнюючих таблиць, скла- дання схем;• третій рівень— аналітичні завдання й порівняльні характерис-тики суспільних процесів та явищ.До кожної теми подано орієнтовні переліки актуальних питань курсу,які передбачають самостійну підготовку повідомлень та доповідей з вико- ристанням додаткових дже рел інформації: хрестоматій, географічних ен- циклопедій, довідників, Інтернету, періодичної преси тощо. Перелік су- часних інформаційних джерел з потужньою базою Інтернет-ресурсів для поширення та поглиблення знань додаються до кожного розділа або теми.У кінці підручника ви знайдете словник основних термінів і по нять.Виконуючи практичні роботи, використовуйте наведені в «Додат ках» від- повідні статистичні дані.Для кращого засвоєння матеріалу теми, крім підручника, викори-стовуйте географічний атлас, контурні карти та практикум.Цей підручник допоможе вам здобути глибокі й системні знанняз соціально-економічної географії світу.3Вступс т у п § 1. Що вивчає курс соціально-економічноїВ географії світуЕкономічна і соціальна географія світу як наука. Економічнаі соціальна географія є основним осередком суспільної географії — сукупно сті усіх географічних дисциплін, що займаються вивченням суспільних явищ.Економічна і соціальна географія світу — цеПригадайте, що вивчає суспільно-географічна наука, предметом вивчен- ня якої є загальні закономірності розвитку та розміщення населення і господарства на земній кулі, а також в окре мих регіонах та країнах.економічна і соціальнагеографія України.Найважливішими цілями її дослідження є пошук раціонального роз-селення і розміщення господарства та оптимізація відносин між розви- тком суспільства і природи.Основні методи економічної і соціальної географії та її зв’язки.У сво-їх дослідженнях економічна і соціальна географія використо вує такі осно- вні методи: картографічний, статистичний, порівняльно-географічний, історичний (схема 1).Картографічний методпередба-чає скла дання та аналіз тематичних карт світу, окремих регіонів і країн. МЕТОДИ ЕКОНОМІЧНОЇІ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇСта тистичний (математич-ний) методполягає в аналізі циф- рових даних та побудові на їх основі найрізноманітніших графіків, діа- грам, карт для всебічного аналізу су- часного стану й визначення тенден- цій розви тку соціально-економічних процесів і явищ.Для складання прогнозів щодо Картографічний Статистичний Порівняльно- географічний Історичнийефективного розміщення нових галузей та підприємств на пев ній території за- стосовують порівняльно-географічний метод,який передбачає зіставлення різних регіонів, країн, міст та ін.Cхема 1. Основні методиекономіко-географічних дослідженьУсі сучасні економіко-географічні процеси є результатом тривалогоісторичного розвитку. Тому, вивчаючи формування територій держав, їх заселення та господарське освоєння, використовують історичний метод.Останнім часом у дослідженнях економічної і соціальної географіїнабувать поширення методи моделювання та прогнозуваннящодо роз-4витку суспільних процесів з використанням но- вітніх інформаційних технологій.Регіональна економічна і соціальна геогра-фія світу має тісні зв’язки з іншими напрямами географічної науки, зокрема широко застосовує також теоретичні положення розміщення про- дуктивних сил, світового господарства, розсе- лення населення тощо. Теоретичні знання будь- якої галузі науки формуються з найсуттєвіших елементів, представлених науковими концепці- ями та гіпотезами, які об’єднують певні погляди на сутність досліджуваних процесів та явищ.В с т у пВидатні економ-географи світу та су-часні концепції розвитку економічної гео- графії. Значний внесок у становлення та розвиток економічної географії зробили вчені Костянтин Арсен- М. Баранськийтьєв (1789–1865 рр.), Петро Семенов-Тянь- Шанський (1827–1914 рр.), Іван Алексан- дров (1875–1936 рр.), Микола Колосовський (1891–1954 рр.), Микола Баранський(1881– 1963 рр.) та інші.Протягом XX століття активно розробля-лась теорія регіонального розвитку. Зокре- ма, російські вчені Іннокентій Герасимов та Юліан Саушкін вважали вчення про райо- ни (їх формування, розвиток, перспективи, практичне значення) ядром усіх географіч- них наук, в тому числі економічної і соціаль- ної географії. На основі теорії регіоналізму виникли регіональна економіка, регіональна політика, регіональна демографія, регіональ- на екологія тощо.І. ГерасимовУ 60–70-ті роки XX століття була розроблена концепція проблем-ного країнознавства. Одним з її засновників був Ян Машбиць, який запропонував проблемний підхід в економіко-географічному країноз- навстві зарубіжного світу. Ян Машбиць розробив нову схему комп- лексної характеристики країн, до тематичних блоків якої увійшли: своєрідність території, географічне положення, історико-географічні етапи формування, природа і природокористування, населення і куль- тура, розселення, суспільство, господарство, райони, стан довкілля, перспективи розвитку.У XX столітті виникла концепція «полюсів зростання», сфор-мульована французьким економістом Франсуа Перру. Згідно з цією концепцією розвиток виробництва у різних галузях господарства відбувається нерівномірно. Виділяють динамічні галузі, які стиму- люють зростання економіки і є своєрідними «полюсами розвитку».5с т у пВОднією з сучасних концепцій економічноїі соціальної географії є концепція глобаль- них (світових) міст. Її автор Джон Фрідман для виділення глобальних міст запропонував такі критерії: чисельність населення, роль міста як потужного фінансового центру, важ-ливість міжнародних функцій і наявністьДж. ФрідманТокіо Нью-ЙоркПригадайте, кого ви знаєте з українських учених-географів. Який їх внесок у розвиток економічноїі соціальної географії?міжнародних організацій; швидке зростання сфери ділових послуг; концентрування галу- зей обробної промисловості; роль великого транспортного вузла. Прикладами глобаль- них міст у світі за цими критеріями є Нью- Йорк (США), Токіо (Японія), Лондон (Велика Британія), Париж (Франція).С. РудницькийДо видатних вітчизняних економ-географівслід віднести Степана Рудницького, Павла Тутковського, Костянтина Вобло- го, Володимира Кубійовича, Олексія Діброву.Фундатором української географії є Степан Рудницький (1877–1937 рр.), який розробив тео ретичні засади географії як науки. Загальну6В с т у пКостянтин Воблий (1876–1947 рр.) дослі-джував проблеми економічної географії Польщі та України, міграції населення, внутрішньої й зовнішньої торгівлі, розвитку продуктивних сил, розробив наукову схему економічного ра- йонування України. Олексій Діброва (1904–1973 рр.) розробив схему еко- номічних районів України на основі природно-історичних особливостей територій.В. КубійовичЩо вивчає шкільний курс «Соціально-економічна географія світу».Шкільний курс соціально-економічної географії світу складається з двох розділів: «Загальна економіко-географічна характеристика світу» і «Регі- они та країни світу».З першого розділу ви дізнаєтеся про полі тичну карту світу та етапи їїформування, сучасну економічну типоло гію країн та розмаїття держав- них устроїв у світі, міжнародні організа ції та провідні напрями їхньої діяльності. Ознайомитеся також з демо графічними, сировинними, еко- номічними, екологічними та іншими глобальними проблемами людства. Поміркуєте, що очікує нашу цивілізацію в майбутньому. По-новому по- дивитеся на місце України в сучасному світі, порівнявши особливості розвитку її населення і гос подарства з відповідними відомостями інших держав.В основу другого розділу покладено регіональний та країнознав-чий принципи. У ньому подано загальну економіко-географічну харак- теристику різних регіонів з їх специфічними особливостями. Пе ред вами постануть Європай Північна Америказ високим рівнем роз витку госпо- дарства; Азія,що вражає своїми контрастами; Латинська Америказ її проблемами економічного розвитку; Африказ її найбіднішими в світі кра- їнами, де проблеми дедалі більше загострюються; а та кож далекі, непо- вторні й самобутні Австраліята країни Океанії.Удругому розділі ви ознайомитеся з окремими країнами: СШАі Японією —лідерами світового господарства за багатьма показника- ми; Великою Британією, Францією, Німеччиноюта Італією,які ста- новлять основу європейської економічної системи; переселенськими країнами Канадоюй Австралією,що за порівняно короткий час до- сягли висо ких економічних показників; Китаємта Індією,відоми- ми найбільшою чисельністю населення; країнами-сусідами України,7які мають схожі з нашою державою проблеми еко номічного і соці- ального розвитку.Таким чином, шкільний курс соціально-економічної географії даєуявлення про територіальну організацію суспільства у різних регіонах та окремих країнах світу.с т у пВКОРОтКО пРО ГОЛОВНЕ:• Наука «Економічна і соціальна географія світу» вивчає загальнізакономірності розвитку та розміщення населення і господарства наЗемлі, а також в окре мих регіонах та країнах.• Основними методами дослідження економічної і соціальної географіїсвіту є: картографічний, статистичний, порівняльно-географічний,історичний.• В основу сучасного розвитку економічної географії покладені концепціїпроблемного країнознавства, «полюсів зростання» та глобальних(світових) міст. Над їх обґрунтуванням працювали російський економ-географ Ян Машбиць, французький економіст Франсуа Перру таамериканський вчений Джон Фрідман.• Серед українських економ-географів найбільше відзначилися СтепанРудницький, Павло Тутковський, Костянтин Воблий, ВолодимирКубійович, Олексій Діброва.пЕРЕВІР сЕБЕ:1. Що вивчає наука «Економічна і соціальна географія світу»?2. Які основні методи дослідження використовує економічна і соціальнагеографія?3. Яке значення картографічного метода в економічній географії світу?4. Назвіть основні концепції сучасного розвитку економічної географії тапрізвища найвідоміших економ-географів світу та України.5. Чим відрізняються завдання економічної і соціальної географії якнауки та шкільного предмета?81РозділЗагальнаекономіко-географічнахарактеристика світу9пОЛІтичНАКАРтА сВІтуТема 1 ВиВчАючи тЕму, Виознайомитеся з:• новими поняттями: «політична карта світу», «держава»,«столиця», «державний кордон», «залежна територія»;• періодами формування політичної карти світу;• сучасною типологією країн світу;• найвідомішими міжнародними організаціями;навчитеся:• характеризувати основні форми правління,державного устрою та адміністративно-територіального поділу країн світу;• оцінювати політико-географічне положення країн;• знаходити і показувати на карті найбільшідержави світу та їхні столиці;• визначати місце України серед інших країн світута обґрунтову вати основні вектори її зовнішньої політики;• робити повідомлення з актуальних проблем даної теми наоснові аналізу додаткових джерел географічної інформації.АНОНсуВАННЯ тЕмиФормування держав світу, їх кордонів було дуже тривалим і охоплю-вало всю історію розвитку людського суспільства. Державні кордони постійно перекроювалися, що часто супроводжувалося збройними кон- фліктами. Спочатку це були війни між сусідніми пле менами за землю, пізніше — між сусідніми державами.В епоху Середньовіччя, плаваючи морями й океанами в пошуках новихземель, європейці відкривають і колонізують Америку, згодом Африку, Ав- стралію, більшу частину Азії, острови Океанії. Усе це супроводжується знищенням корінних жителів, руйнуванням їхньої самобутньої культу- ри. На політичній карті світу з’являються нові величезні колоніальні імперії з рівними, як під лінійку проведеними, кордонами. А за цим усім стояли страждання мільйонів людей.У XX ст. відбулися дві криваві світові війни за перерозподіл воло дінь,у яких загинуло більше людей, ніж за всю попередню історію людства. Локальні конфлікти за території не вщухають і нині. Місця таких10У вирі історичних подій кінця XX ст. з’явилася на політичній кар тісвіту й наша незалежна держава — Україна. Вона відродилася мир ним шляхом, без жодного пострілу, без жодної людської жертви.Сучасний світ дуже неоднорідний. Про розмаїття країн, їхні рівнірозвитку та форми правління, формування території й сучасний адміні- стративний поділ, про особливості географічного положення дер жав та їх участь у роботі міжнародних організацій ви дізнаєтеся з те ми «По- літична карта світу».§ 2. Формування політичної карти світуПолітична карта світу та її особливості.У широкому розумінні словаполітична карта світу є зібранням відомостей про політичну географію сві- ту. У вузькому розумінні це — географічна карта, на якій показано кольо- ром поділ світу на держави та залежні території з нане сенням існуючих кордонів. На ній також позначені столиці держав та інші великі міста, найважливіші транспортні магістралі (див. перший форзац).Д е р ж а в и — суверенні політич-ні утворення, що здійснюють вла ду на певній території та забезпечують в її межах господарську діяль ність. Го- ловне місто держави — с т о л и ц я — адміністративно-полі тичний ТЕРИТОРІЯ КРАЇНИТериторіякраїни. Зазвичай столиця є місцем пе- ребування найви щих органів держав- ної влади, військових, судових та ін- ших установ. Кожна держава має свої атрибути: прапор, герб, гімн, мову, грошову одиницю. центр що обмежена державними суходолу, Територіальні водикордонамиПовітряний Морськіпростір над економічніОбмежує територію країни д е р - країною зониж а в н и й к о р д о н — вертикальна площина, що відокремлює її від інших країн. До складу т е р и т о р і ї д е р ж а - в и входять: площа суходолу, що обмежена державним кордоном, включ но з надрами, внутрішніми водами, а також повітряний простір над державою (схема 2). Згідно з Конвенцією ООН з морського права власністю держави є т е р и т о р і а л ь н і в о д и — акваторія моря або океану, що прилягає до берега в межах 12 морських миль (22,2 км). Крім того, нині 40 % Світового океану поділено на морські економічні зонизавши ршки понад 200 морських миль (370,4 км) та на глибину шельфу до 500 м. У межах своєї морської еко- номічної зони держава розвідує й розробляє мінеральні та біологічні ресур- си, споруджує і використовує штучні острови, веде наукові дослідження.Cхема 2. Територія країни11Непорушність державних кордонів означає визнання їх іншими країнами, тобто відсутність те риторіальних претензій та неможливість їх перетину без узгодження з даною країною.Існують так звані с п і р н і т е р и т о р і ї , на які претендують кі лькадержав. Як правило, такі «гарячі точки» є наслідком штучного проведен- ня кордонів, які не враховують національних ознак. Часто це пов’язане з колоніальним минулим країн. Звідти беруть початок регі ональні зброй- ні конфлікти. Таких міждержавних сутичок трапляєть ся в середньому по 10 на рік.З а л е ж н і т е р и т о р і ї ( к о л о н і ї ) — це країни, що перебуваютьпід владою іноземних держав-метрополій. Вони позбавлені політичного су-веренітету й економічної самостійності. Управ- ління ними здійснюється на основі спеціального режиму. Головне їх місто називають а д м і н і - с т р а т и в н и м ц е н т р о м . На політичній кар- ті колонії позначені тим самим кольором, що й країна-метрополія, яка ними володіє.Пригадайте, між якимидержавами в сучасномусвіті відбуваютьсязбройні конфліктичерез спірні території.Покажіть їх на карті. Політична карта нестабільна. У процесі іс-торичного розвитку утворюються нові держави,змінюється їхній політичний статус, краї ни об’єднуються та втрачають свій політичний суверенітет, уточню ються кордони, змінюються назви держав. Інколи столиці переносять до іншого міста або змінюють свої на- зви. Усі ці зміни фіксує політична карта світу. Головною її властивістю є динамічність,тобто здатність постійно змінюватися.? Періоди і етапи формування політичноїРозгляньте карти світу.Постійно змінюючись, сучас- на політична карта пройшла тривалий шлях фор мування. У її розвитку умовно виділяють чотири періоди (схема 3), кожнийз яких має свої особливості: античний (до V ст.), серед- ньовічний (V–XV ст.), колоніальний (XV — початок XX ст.) та новітній (ХХ–ХХІ ст.).політичну картусвіту початку XX ст.(картосхема 1). Зіста вив-ши її з сучасною полі-тичною картою, з’ясуйте,які регіо ни світу зазналинайістотніших змін.А н т и ч н и й п е р і о дбув початком форму-вання перших держав. На політичній карті тогочасу з’явилися Єгипет, Месопотамія, згодом — Стародавня Індія, Старо- давній Китай, Стародавня Греція. Пізніше ви никли нові імперії: Алексан- дра Македонського, Римська імпе рія, що підкорили величезні території Середземномор’я.С е р е д н ь о в і ч н и й п е р і о дознаменувався занепадом та розпадомвели чезних імперій у Європі. Натомість формувалися нові держави. Так, на сході Європи у VII–IX ст. утворюється держава Київська Русь. Во на, як й інші держави, зазнала феодальної роздробленості. Роздробле ні європейські держави стали об’єктом загарбання арабів, монголів, норманів. Це змусило феодальні князівства об’єднуватися. Так, у Єв ропі виникають нові могутні держави, які самі починають захоплюва ти великі території в різних частинах світу. Спочатку це були Іспанія і Португалія, а згодом — Англія і Франція.12К о л о н і а л ь н и й п е р і о дрозпочавсяПЕРІОДИз пошуків Іспанією та Португалі єю — двома великими морськими державами того часу — судноплав ного шляху до Індії. Це привело до відкриття у 1492 р. Христофором Колумбом Америки. З цього часу починається період поділу світу на колоніальні імперії. У Цен- тральній та Південній Америці, яку в XX ст. назвуть Латинською через панування тут латинської католицької це ркви, виникають колонії Іспанії. Португальською територією стає Бразилія. Португалець Васко да Гама у 1498 р. досяг Індії, обігнувши Африку. Португальці облаштовують свої колонії на деяких узбереж жях Африки та на заході Ін- дії, проте вглиб суходолу не просувають ся. Московська держава завойовує території По- волжя, Уралу, Захід ного Сибіру. ФОРМУВАННЯПОЛІТИЧНОЇКАРТИ СВІТУАНТИЧНИЙ(до V ст. н. е.)СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ(V—XV ст.)КОЛОНІАЛЬНИЙ(XV — початок XX ст.)НОВІТНІЙ(XX—XXI ст.)У XVII–XVIIIст. центром політичного та Схема 3. Періоди формуванняекономічного життя в Європі стає Англія. Зго- дом вона створює найбільшу в історії людства Британську колоніальну імперію, до складу якої увійшли Північна Аме- рика, Австралія, Нова Зеландія, Південна Азія, Східна та Південна Афри- ка, деякі країни на узбережжі Гвінейської затоки Африки та багато остро- вів в Океанії. Франція, що пройшла крізь горнило буржу азної революції та наполеонівські війни, набуває сучасних меж і почи нає колоніальні за- хоплення в Західній та Екваторіальній Африці, Ін докитаї, в Океанії. політичної карти світуБританські колонії у Північній Америці, більшість населення якихстановили переселенці, розвиваються дуже швидко. У 1776 р. перші 13 англійських колоній на сході Північної Америки проголошують не- залежність нової держави — США. За наступні 85 років існування США розширюють свою територію в 10 разів шля- хом завоювання, ку півлі та оренди земель.У XIX ст. колоніальні імперії ВеликоїБританії та Франції охоплю ють величезну те- риторію. Британська Індія стає найбільшою з коло ній, її називають «найкращим діаман- том у короні англійської короле ви». Тим часом колись великі морські держави Іспанія і Пор- тугалія внаслідок національно-визвольної боротьби втрачають свої колонії в Латин- ській Америці. У 1870–1871 pp. відбувається об’єднання феода льних мікродержав на тери- торії Німеччини та Італії. Набувши сили, нові країни претендують на свою частку світу. Вод- ночас швидко зро стає могутність Японії.Статуя Свободи. США13Турецько?Картосхема 1. Політична карта світу початку ХХ століттяТериторіально розширилася Російська Імперія. Протягом XVII–XIX ст. росіяни освоюють увесь Сибір, Чукотку, Аляску, приєднують Україну, Казахстан, Середню Азію, Кавказ, Фінляндію, Польщу.Н о в і т н і й п е р і о д формування полі-? тичної карти світу почався з Першої світової війни і мав чотири етапи (схема 4).Проаналізувавшиполітичну карту П е р ш и й е т а п охоплює час міжсвіту початку XX ст. (картосхема 1), назвіть Першою і Другою світовими війнами (1914– 1939 pp.). Незадоволена перерозподілом світу Німеч чина та її союзники (Австро-Угорщина, Італія, Османська імперія) почали війну за колонії з Великою Британією, Францією, Ро- сією, США, Японією.країни, що залишалисяв той час незалежними.З’я суйте, між якимидержавами були поділенітериторії в Африці, Азії,Океа нії. Перша світова війна завершилася по-разкою Німеччини та її союз ників. Німець- кі колонії були поділені між країнами-переможницями. Основна їх частина відійшла до Великої Британії та Франції. Розпали ся Австро-Угорщина та Турецько-Османська імперія.14З їхніх окремих територій у 1918 р. була створена Югославія, яка штучно об’єднала кілька дуже різних за культурою, мовою, релігією народів.У 1917 р. відбулася революція в Російській імперії. Внаслідок цьо говиник ряд суверенних держав. Не всім молодим державам удалося від- стояти незалежність. У 1922 р. вони були втягнуті до Радянського Союзу (СРСР), зокрема, й Україна. Лише Польщі й Фінляндії поталанило відсто- яти свободу: у 1918 р. вони були проголошені незалежними кра їнами.Д р у г и й е т а п тривав від початку Другої світової війни до се редини50-х pp. XX ст. Нову війну розпочинає Німеччина, не задоволена розподі- лом колоній. У ній встановлюється нацистський режим. Німеччину підтри- мує фашистська Італія. На сході у війну вступає мі літаристська Японія.Друга світова війна призвела до перегляду кордонів у Європі. Піс ляпоразки Німеччина втратила частину своїх земель (Східна Прусія), які були пере дані Польщі та Радянському Союзу. Саму Німеччину було поді- лено на зони окупації. У 1949 р. в зоні окупації союзників (Великої Брита- нії, Франції, США) було проголошено Федеративну Республіку Німеч чини (ФРН), а в зоні окупації Радянського Союзу — Німецьку Демо кратичну Республіку (НДР), в якій установлено тоталітарний соціа лістичний ре- жим. Колишню столицю Німеччини також було поділе но на зони окупації. Східна частина Берліна стала столицею НДР. За хідний Берлін, окупова- ний союзниками, набув особливого політично го статусу.ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ КАРТИ СВІТУ НОВІТНЬОГО ПЕРІОДУ(до 1939 р.) I ЕТАП (1939 – середина 50-х. рр.) II ЕТАП середина 80-х. рр.) (середина 50-х. – III ЕТАП (з середини 80-х. рр.) IV ЕТАП1. Переділ 1. Розкол 1. Розпад 1. Об’єднаннянімецьких Німеччини колоніальних Німеччини (1990 р.) 2. Об’єднання Єменуколоній 2. Розпад на ФРН, НДР, імперій: • ВеликоїЗахідний (1990 р.) 3. Розпад СРСРАвстро- Берлін (1949 р.) 2. Ліквідація БританіїУгорщини (50-60-ті рр.) • Франції на 15 країн (1991 р.) 4. Розпад(1918 р.) 3. Розпад Східної Прусії 3. Соціаліс-(50-60-ті рр.) • Португалії ЧехословаччиниТурецької тичний табір (1993 р.) 5. Розпад ЮгославіїОсманської в Європі 4. Створення (1974 р.) • рік «Африки»імперії 4. Ство- на 6 країн (1991 р.,держави (1960 р.) 2006 р.) 6. Продовження де-рення Ізраїль (1948 р.)Югославії(1918 р.) 5. Створен- (1990 р.), Мікроне- колонізації: Намібіязія (1991 р.), Сянгання (Гонконг) (1997 р.),СРСР Аоминь (Макао)(1922 р.) (1999 р), СхіднийТімор (2002 р.)Схема 4. Етапи формування політичної карти світу у ХХ–XXI столітті15Після війни в Центральній Європі утворюється табір соціалістич нихкраїн. До його складу увійшли: НДР, Польща, Чехословаччина, Уго рщина, Румунія, Болгарія, Югославія, Албанія.На Близькому Сході в 1948 р. було створено державу Ізраїль.За між-народними угодами на цих землях мало бути дві держави: єврей ська й арабська. Проте всі арабські території окупував Ізраїль, що спричинило проблему арабських біженців. Усупереч вимогам світової громадськості Ізраїль проголосив своєю столицею м. Єрусалим, яке забрав у Йорданії.Т р е т і й е т а п ознаменувався руйнуванням величезних коло ніальнихімперій. Він охоплює період від середини 50-х до кінця 80-х pp. XX ст. Ослаблені війною європейські країни були не в змозі вести колоніальні війни та утримувати окупаційний режим на залежних те риторіях. Втра- чають більшість своїх колоній Велика Британія і Фран ція. Позбуваються колоній також Нідерланди, Бельгія, Іспанія. На мі сці колишніх імперій виникають понад 100 суверенних держав в Азії, Африці, Океанії. 1960 р. було проголошено Роком Африки.За цей рік проголосили незалежність 17 африканських країн. Останньою розпалася Португальська колоніальна імперія — в 1974 p., після повалення в краї ні фашистського режиму.Ч е т в е р т и й е т а п формування політичної карти розпочався напри-кінці 80-х pp. XX ст. і триває й нині. Поштовхом до змін на по літичній? карті світу став крах соціалістичної ідеї. Ряд країн, штучно розділених кордонами через ідеологічні розбіжності, об’єдналися. У 1990 р. це відбулося з Німеччиною. Берлін у 1991 р. знову став єдиною столицею Ні- мецької держави. У 1990 р. дві арабські дер- жави о б’єдна лися в єдину країну Ємен.Зіставляючи сучаснуполітичну картусвіту з картою початкуXX ст., назвіть прикладикраїн з різних частинсвіту, що звільнилисяв повоєнні роки. На початку 90-х pp. XX ст. розділилисяна суверенні держави ба гатонаціональні кра-їни, що були утворені на основі колишніх імперій. У 1991 р. Радянський Союз розпався на 15 держав, а в 1993 р. Чехословаччина — на дві суверенні країни. У кілька етапів йшов розпад Югославії. У 1991 р. на її теренах утво- рилися 5 держав. У 2006 р. відбулося відокремлення Чорногорії від Сербії, а у 2008 р. автономний край Косово в односторонньому порядку проголосив про вихід зі складу Сербії. Його суверенітет визнали не усі держави світу.Наприкінці XX — на початку XXI ст. тривають процеси деколоні зації.У 1990 р. звільнилася остання велика колонія в Африці — Намі бія, що була окупована Південною Африкою. У 1991 р. позбулися опі ки США ост-? рови Мікронезії в Тихому океані. Тут вини- кло кілька су веренних держав. Китаю було повернено Великою Британією на особли вих правах Сянган (Гонконг) у 1997 p., а Порту- галією — Аоминь (Ма као) у 1999 р. У травні 2002 р. звільнився Східний Тімор, що майже 30 років перебував під окупаційним режи- мом Індонезії.За політичноюкартою світуназвіть незалежнідержави, що виниклипісля розпаду РадянськогоСоюзу, Югославії й Чехо-словаччини, та їхні столиці.16Політична карта залишається динамічною, її формування триває. Сучасна політична карта світу.Сучасна політична карта світу охо-плює близько 240 держав та залежних територій.Кількість суверенних держав у XX ст. постійно зростала. Нині їх офіційно 193.Крім того, фак- тично незалежною країною є Тайвань, хоча за конституцією Китаю він вважається провінцією цієї держави.Крім суверенних держав, у світі існує понад 40 залежних територій, якімають різний політичний статус. Переважно це невеликі острівні володіння. Залежні території мають Велика Британія (зокрема Гібралтар, Фолкленд- ські Острови, Бермудські Острови, Острів Святої Єлени), Франція(Фран- цузька Полінезія, Нова Каледонія, Гвіана), США(Пуерто-Рикота деякі інші острови в Карибському морі та Океанії), Данія(Гренландія), Іспанія (міста Сеутаі Мелілья на півночі Африки), Нідерланди(Антильські Островита о-в Аруба), Австраліята Нова Зеландія (групи островів в Океанії). Крім того, територія Західної Сахари окупована Марокко. Її майбутнє підлягає врегу- люванню згідно з відповідними рішеннями ООН. Залишаються окупованими Ізраїлем Палестинські території. Тут триває процес формування самовря- дування в рамках мирного врегулювання на Близькому Сході.Особливий статус має Антарктида. Згідно з договором від 1 жовтня1959 р. вона є континентом нейтральним, без кордонів, де заборонена будь- яка господарська та військова діяльність.КОРОтКО пРО ГОЛОВНЕ:• На політичній карті світу позначено держави та залежні територіїз їхніми кордонами. Держави є суверенними (політично незалежними)утвореннями. Залежні території (колонії) перебувають під владоюіноземних держав. Головною особливістю політичної карти є її зміню-ваність (динамічність). На сучасній політичній карті позначено майже240 держав і територій. З них 193 — суверенні держави. У світі щезалишається понад 40 залежних територій.• У формуванні політичної карти світу виділяють чотири періоди: анти-чний (до V ст.), середньовічний (V–XV ст.), колоніальний (XV — поча-ток XX ст.) та новітній (ХХ–ХХІ ст.). Кожний з періодів мав свої особли-вості в розвитку політичної карти. Найбільше змін на політичній картісвіту відбулося в XX ст. Головними подіями, що спричиняли зміни, бу-ли Перша й Друга світові війни, розпад колоніальних імперій, розпадсвітової соціалістичної системи. Державний суверенітет України бу ловідновлено у 1991 p., після розпаду Радянського Союзу.пЕРЕВІР сЕБЕ1. Яку карту називають політичною?2. Чим відрізняється політична карта світу від інших географічних карт?3. Які періоди пройшла політична карта у своєму формуванні?4. Які історичні події призвели до змін на політичній карті світу у ХХ ст.?5. Як та чому змінилася політична карта світу наприкінці ХХ — на початкуХХІ ст.?17§ 3. типологія країн сучасного світуЩо таке типологія країн. Кожна держава є своєрідною й неповторноюза історією, культу рою, традиціями, господарською діяльністю. Проте держави можна об’єднувати в групи за кількісними та якісними ознака- ми: площею, чисельністю населення, особливостями географічного по- ложення, державним ладом. Найважливішою ознакою країни є рівень її економі чного розвитку.Він визначається за доходами на одну особу, які для зручності обчислюються в доларах США на рік.Поділ країн на групи залежно від рівня їх економічного роз витку тазначення у світовій економіці й політиці називають соціаль но-економічною типологією(схема 5).При цьому враховується також роль країн у світовій економіці та міжнародному політичному житті.Держави і території (близько 240)Суверенні (193), Залежні територіїв тому числі члени ООН (192) (близько 40)Високорозви- Країни, що Країни Країнинені країни розвиваються з перехідною планової(близько 30) ( близько 130) економікою економіки (4)(29)Схема 5. Соціаль но-економічна типологія держав і територійВисокорозвинені країни. На високорозвинені країниприпадає лише1/4 площі всіх дер жав, у них проживає тільки трохи більше ніж 1/6 на- селення планети, проте вони виробляють майже 3/4 валового національ- ного продукту (ВНП) світу. Ці країни — члени міжнародних економічних організа цій, 15 з них входять до Європейського Союзу (ЄС), більшість є чле нами військово-політичного блоку НАТО. Країни мають великий еко номічний потенціал. У їхньому господарстві стрімко зростає роль невиробничої сфери.За особливостями економіки та місцем у світовій політиці виділяютькілька підтипів високорозвинених держав: країни «Великої сімки», малі високорозвинені країни Західної Європи, пере селенські країни та країни середнього рівня економічного розвитку.К р а ї н и « В е л и к о ї с і м к и » (головні країни) — це США, Японія,Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Канада.Для них характер- ні високі доходи — понад 40 000 доларів за рік на людину — і високий рі- вень індустріалізації (схема 6). Вони є головними експортерами на світовий ринок наукомісткої промислової продукції: електроніки, робототехніки, новітніх матеріалів. Ці країни перейшли до постіндустріальногосуспіль- ства, в якому провідну роль відіграє сфера послуг (освіта, соціальне забез- печення, охорона здоров’я, фі нансові послуги, рекламний бізнес тощо), де18Країни «Великої сімки»• 40000 $;• високий рівеньіндустріалізації;• перехід допостіндустріальноїепохи (50–60%населення — у сферіпослуг);До м а л и х і н д у с т р і а л ь н о р о з в и - • вирішальний вплив нан е н и х к р а ї н З а х і д н о ї Є в р о п и нале- жать скандинавські країни (Норвегія, Шве- ція, Фінляндія), Данія, Ісландія, Іспанія, країни Бенілюксу (Бель гія, Нідерланди, Люк- сембург), Швейцарія, Австрія та європейські країни-карлики (Монако, Андорра, Ліхтенш- тейн, Сан-Марино, Вати кан). Усього їх 15. Їхні доходи можуть бути навіть вищими, ніж у кра їнах «Великої сімки»: 30 000–55 000 до- ларів за рік на людину (схема 7). Прові дне місце в економіці посідають галузі середньо- го за складністю тех нологічного рівня, які працюють на зовнішній ринок. Країни мають вузький внутрішній ринок, значну нестачу сировини, тому зовнішня торгівля для них має величезне значення. Наприклад, Швей- царія екс портує понад 90 % годинників, які виробляє. Значну роль відіграє й невиробни- ча сфера: банківська справа, міжнародний туризм, надання послуг (зокрема транспорт- них) іншим країнам. Держави здійснюють незначний вплив на світову політику. Деякі з них є партнерами країн «Великої сімки» по НАТО (Ісландія, Норвегія, Данія, Бельгія, Нідер ланди, Люксембург), інші — нейтраль- ні країни. і політику. світову економікуСША, Японія, Німе
ччина,Франція, ВеликаБританія, Італія, КанадаСхема 6. Основні показникикраїн «Великої сімки»Індустріально розвиненікраїни Західної Європи (15)• 30000–55000 $;• високий рівеньрозвитку;• вузька спеціалізація;• великий експорт йімпорт (50–60% ВНП);• малий вплив на світовуекономіку і політику.Скандинавські країни,Данія, Ісландія,Швейцарія, Австрія,країни Бенілюксу, країни-карликиСхема 7. Основні показникиіндустріально розвиненихОсобливий підтип становлять п е р е - країн Західної Європис е л е н с ь к і к р а ї н и , тепер розвинені держави, а в минулому — колонії Великої Британії. Це — Австралія, Нова Зеландія, Південна Африка, Ізраїль. Традиційно до цієї групи відносять і Канаду (схема 8). Вони мають економіку подвійого харак теру. З од- ного боку, як високорозвинені країни, вони відзначаються ве ликими доходами на душу населення (в середньому 25 000 доларів) та?Знайдіть на політичнійкарті світу країни«Великої сімки» та малівисокорозвинені країниЗахідної Європи. Назвіть їхністолиці.19високим рівнем індустріалізації. З іншого боку, вони мають аграрно-сировинну спеціа- лізацію, як і країни, що розвиваються. Про- те для них характерні висока продуктивність праці та позитивний торговельний баланс.Переселенські країни (4)• подвійний характерекономіки:? великі прибутки:25000$; До країн с е р е д н ь о г о р і в н я е к о н о -? сировинна м і ч н о г о р о з в и т к у відносять Португа- лію, Грецію, Ірландіюта Мальту (схема 9). Середні до ходи в них становлять майже 20 000 доларів на рік на людину. Ці дер жави є індустріально-аграрними. Мають рівень індустріалізації, що трохи перевищує серед- ньосвітовий. Важливу роль в їх госпо дарстві відіграє туризм. Країни відчувають значну фі- нансову й техно логічну залежність від більш високорозвинених держав. У політично му відношенні мають підпорядковане значення. Португалія і Греція є членами НАТО.спеціалізація.Австралія, Нова Зеландія,Ізраїль, Південна АфрикаСхема 8. Основні показникипереселенських країнКраїни середньогорозвитку (5)• 20000 $;• індустріально-аграрні Країни, що розвиваються. Найчисленні-• туризм. країни; шою групою держав су часного світу є країни, що розвиваються. На них припадає половина площі всіх країн і в них про живає більш як половина населення Землі. Але вони дають тільки 1/5 ВНП світу. Ці країни дуже різні за розмірами території, кількістю населення, за- безпеченістю природними ресурсами, рівнем індустріа лізації, а тому й величиною ВНПІспанія, Мальта,Португалія, Греція,ІрландіяСхема 9. Основні показникикраїн середнього розвитку? і місцем у світовому господарстві. Усі вони є колишніми колоніями, тому їх головною метою є по долання соціально-економічної відсталості та залежного становища у світо- вому господарстві.Відшукайте наполітичній картісвіту країни середньогорі вня розвитку та назвітьїхні столиці. Знаючи істо- Більшість країн, що розвиваються,рич не минуле цих дер- жав, спробуйте пояснити, є аграрними. Вони вивозять на світовий ри- нок продовольство чи сільськогосподарську сировину. З галузей промисловості перева- жає добувна. Часто господарство цих країн є м о н о к у л ь т у р н и м , тобто з вузькою спеціалізацією на кількох або навіть на од-чому їм вдалося досягтили ше середнього рів няекономічного розвитку.ній галузі, продукція якої має експортне зна чення. Так, Замбія відома екс- портом мідних руд, Намібія — алмазів та уранових руд, Ефіопія — кави, країни Гвінейської затоки Африки — какао-бобів, країни «американсько- го перешийка» — тропічних фрук тів. Монокультура є небезпечним яви- щем, адже від одного виду про дукції залежить добробут країни.В останні десятиліття в деяких країнах, що розвиваються, поча-лась індустріалізація. Якщо в повоєнні роки це стосувалося виробни цтва20Країни, що розвиваються, залежно від їх спеціалізації та доходів надушу населення поділяють на кілька підтипів: нові індустріальні країни, нафтодобувні країни з високими доходами, дрібні острови з високими до- ходами, країни середніх можливостей та найменш розвинені країни.Найбільш динамічно розвивається група держав, які називають н о -в и м и і н д у с т р і а л ь н и м и к р а ї н а м и . Про них почали говорити в середині 70-х pp. XX ст. Тоді до них відносили так званих далекосхідних тигрів: Республіку Корея, Сінгапур, Тайвань, Гонконг. У 80-х pp. XX ст. до них приєдна- лися Бразилія, Мексика, Аргентина. З 90-х pp. XX ст. новими індустріальними країна- ми вважають Малай зію, Таїланд, Індонезію, а деякі фахівці — Туреччину (схема 10).Нові індустріальні країни(НІК)• 15000 $, високі темпиЦі країни за короткий проміжок часу 7–12 %/рік; росту економіки:перебудували свою економі ку за японським зразком. У 60-х pp. XX ст. колишні відста- лі аграрні країни, залучивши іноземні ко- шти, розвивали промислові галузі, що на- повнили внутрішній ринок. Згодом вони адаптувалися до потреб світового ринку й наповнили його завдяки дешевій робочій силі недо рогою, але не дуже якісною про- дукцією. Спершу нові індустріальні країни використовували обладнання й техноло- гії розвинених країн. Нині ж вони створю- ють власний науково-технічний потенціал, підви щують кваліфікацію працівників, ре- формуючи систему освіти. У краї нах вини- кають науково-промислові парки, де розро- бляються нові тех нології в мікроелектроніці, інформатиці, біотехнології, та агротехніч ні парки, у яких розробляють сучасні техно- логії сільськогосподарсь кого виробництва. Тепер уже деякі нові індустріальні країни вклада ють свій капітал в економіку інших держав. • дешева робоча сила;• гарантований ринокзбуту;• панування іноземногокапіталу.Далекосхідні «тигри»(Південна Корея,Сінгапур, Тайвань,Малайзія, Таїланд);Мексика, Бразилія,Аргентина...Схема 10. Основні показникинових індустріальних країн?Знайдіть на політичнійкарті світу нові інду-стріальні країни. Назвітьїхні столиці. З’ясуйте,в яких регіонах планетивиникли нові індустріальнікраїни. Що, на вашу думку,привабило іноземнийкапітал саме в ці держави?Завдяки швидкому реформуванню госпо-дарства темпи економіч ного зростання нових індустріальних країн були найвищими в світі — 7–12 % на рік. Говори- ли про «економічне диво» цих держав. Останнім часом темпи уповіль- нилися й становлять 4–7 % на рік, але й це дуже високі показники (для21порівняння: високорозвинені країни Європи мають показники 2,5 % на рік). Середні доходи становлять 15 000 до ларів за рік на людину, а в дея- ких країнах — і значно більше (у Сінгапурі — майже 50 000 доларів).Галузями міжнародної спеціалізації нових індустріальних країн є ви-робництво товарів народного споживання: побутова техніка (електронні годинники, плеєри, телевізори, фотоапарати, радіоприймачі, електро нні іграшки, комплектуючі для комп’ютерів тощо), тканини, одяг, взуття. Вони також відомі автоскладанням, судноскладанням, металу ргією.Другим підтипом країн, що розвивають-Нафтодобувні країни ся, є н а ф т о д о б у в н і к р а ї н и з в и с о - к и м и доходами. До них належать країни Перської затоки (Саудівська Аравія, Кувейт, Катар, Оман, Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ), Ірак, Іран), а також Бруней, Лівія, Габон. Їх ні доходи в середньому становлять майже 20000 доларів за рік на люди ну, хоча відмінність за цим показником між країна- ми значна: у вели ких країнах з численним населенням він становить близько 12 000 до- ларів, у малих — до 30 000 доларів (схема 11). Усі ці країни мають вузьку спе ціалізацію та моногалузеву структуру експорту, тому дуже залежні від світового ринку. Основна частка• 20000$ (від 12000 до30000 $);• велика залежність відіноземного капіталу;• низький рівень життялюдей.Сауд. Аравія, Кувейт,Катар, Оман, ОАЕ, Іран,Ірак, Бруней, Лівія, ГабонСхема 11. Основні показникинафтодобувних країнВВП в цих країнах створюється про дажем нафти. Їхній добробут залежить від коливання цін на нафту на ринку енергоносіїв. Останнім часом нафто- добувні країни розвивають і нафтопереробну промисловість, хоча вона поки що не має великого значення.До країн з високими прибутками відносять д р і б н і о с т р о в и у Ка-рибському морі (Багамські Острови, Барбадос, Антигуа і Барбуда та ін.), Сейшельські Острови, Бахрейн та ін. (схема 12). Головною їх спеціа- лізацією є сфера послуг: туристичний бізнес та банківська справа. З цього вони мають прибутки від 15 000 до 25 000 доларів за рік на люди ну. Най- більшими новими фінансовими центрами вважають: у Центра льній Аме- риці — Багамські Острови та Барбадос, на Близькому Сході — Бахрейн.Країни — дрібні острови• 15000–25000 $;• туризм, банківськийбізнес.Багамські Острови,Барбадос, Бахрейн,Сейшельські ОстровиСхема 12. Основні показники Багамські острови. Готель Атлантіс на о. Парадайзкраїн — дрібних островів22Найчисленнішим підтипом держав,Країни середніхщо розвиваються, є к р а ї н и с е р е д н і х м о ж л и в о с т е й . Ця група об’єднує близь- ко 60 дер жав Азії, Латинської Америки та Океанії (схема 13). Їхні доходи становлять від 1000 до 2000 доларів за рік на душу на- селення. Це переважно аграрні країни або ті, в яких монокультурне господарство. У біль- шості з них розвивається переважно гірни- чодобувна, харчова та легка промисловість. Перша працює на зовнішній ринок, останні дві — в основному на внутрішній. Країни се- редніх можливостей мають значний потенці ал для економічного зростання, але їм бракує фінансових ресурсів. Численні іноземні кре- дити призводять до зростання їх зовнішньої заборгованості. можливостей (понад 60)• 1000–2000 $;• аграрні (деякі —монокультурні);• гірничодобувнапромисловість;• великий потенціалекономіки;• недостатні фінансовіможливості.Країни Лат. Америки,Пн. Африки, АзіїСхема 13. Основні показникикраїн середніх можливостейНайбіднішідержави об’єднують у групу Найменш розвиненін а й м е н ш р о з в и н е н и х к р а ї н с в і т у . На них припадає майже третина площі кра їн світу й 1/8 населення країн, що розвивають- ся. За статистикою ООН, в країнах цієї групи дохід на одного жителя становить менш як 500 доларів на рік, частка обробної промис- ловості — менш як 10 %, частка письменно- го дорослого населення менша 20 %. Групу най менш розвинених країн було виділено в 1971 р. Тоді до неї було відне сено 25 країн. За останні роки цей список зріс до 47 держав. Тенденція до зростання кількості найменш розвинених країн непокоїть світову громад- ськість. Найбіднішими державами світу є Афганістан, Бангла деш, Бутан, Вануату, Гаїті, Гвінея, Ефіопія, Замбія, Ємен, Камбо- джа, Лаос, Ліберія, Мавританія, Малі, Мо- замбік, М’янма, Непал, Нігер, Танзанія, Со- ломонові Острови, Сомалі, Судан, Східний Тімор, Тувалу, Чад та ін. країни (47)• <500 $;• аграрно-сировинна спе-ціалізація;• частка обробної промис-ловості становить меншяк 10%;• частка письменного до-рослого населення менш20%;• монокультурне с/г.Чад, Ефіопія, Малі,Гвінея, Афганістан,Бутан, Камбоджа,Східний Тімор, Гаїті…Схема 14. Основні показникинайменш розвинених країн?Відшукайте на політич нійкарті світу, в яких регіонахСтатус найменш розвинутої країни на- кількісно переважаютьдає цим державам право одер жувати від міжнародного найменш розвинені країни.співтовариства допомогу Чим це можна пояснити?для розвит ку еко номіки, яка має тут моно- культурний аграрно-сировинний характер. У сільському господарстві працює понад 3/4 всіх жителів, але при вели- чезному зростанні кількості населення водночас гостро постає про блема голоду.23ІІІ. Країни з перехідноюекономікою (29)• країни — республікиколишнього СРСР(12);• країни ЦентральноїЄвропи (16);• МонголіяСхема 15. Країни з перехідноюекономікою Прага. ЧехіяКраїни з перехідною економікою. Третім типом держав сучасногосвіту є країни з перехідною еко номікою. До них належать країни, що ви-никли після розпаду Радян ського Союзу (Росія, Україна, Білорусь, Молдо- ва, Латвія, Литва, Ес тонія, Грузія, Вірменія, Азербайджан, Казахстан, Киргизстан, Уз бекис тан, Таджикистан, Туркменистан), країни ко- лишнього соціалістичного табору із Центральної Європи (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Руму нія, Болгарія, Сербія, Чорногорія, Словенія, Хорватія, Боснія і Герце говина, Македонія, Албанія) та Монголія. У цих країнах сформувався переважно індустріальний тип економіки, в якому пріоритетною галу ззю вважалася важка промисловість. Головною фор- мою власності бу ла державна. Неконкурентоспроможна продукція під- приємств була зорієнтована переважно на внутрішній ринок. Господарство більшості країн тепер перебуває в кризовому стані. На початку 90-х pp. XX ст. країни взяли курс на перехід від планової економіки до ринкової. Ці реформи у різних країнах проводяться неоднаковими темпами: дуже стрімко — у Польщі; поступово — у Словенії, Угорщині, Чехії, Росії, Ес- тонії; повільно — у Болгарії, Румунії, Україні, Білорусі.У політичному житті планети країниз перехідною економікою ві діграють підпо- рядковану роль. Членами НАТО стали Поль- ща, Чехія, Угорщина, Словаччина, Словенія, Латвія, Литва, Естонія, Румунія, Болгарія, Албанія, Хорватія. Ряд країн є претендента- ми на вступ до цього військово-політичного блоку. Украї на активно співпрацює з НАТО. Росія є ядерною державою, постій ним чле- ном Ради Безпеки ООН.ІV. Країни плановоїекономіки (4)• країни з елементамиринкової економіки:Китай, В’єтнам• країниз централізованокерованою економікою: Країни з плановою економікою. Особли-КНДР, Куба вий тип становлять країни з плановою еконо- мікою.До них належать Китай, В’єтнам, Ко- рейська Народно-Демократична Ре спубліка (КНДР), Куба. Ці держави не відійшли від соціалістичного принципу плануванняСхема 16. Країни плановоїекономіки24розвитку господарства. Головною формою вла сності в них залишається державна.За характером перетворень дер жави поділяють на країни з елемен-тами ринкової економіки,у яких до розвитку економіки залучається іноземний капітал, поряд з держав ною існують інші форми власності, є вільні економічні зони з особли вим економічним порядком (Китай, В’єтнам), та країни з централізо вано керованою економікою,що не від- ступають від традиційних для со ціалізму планування та зрівнялівки (КНДР, Куба).КОРОтКО пРО ГОЛОВНЕ:• Соціально-економічну класифікацію країн проводять за рівнем їхньо-го розвитку і значенням у світовій економіці та політиці. Виділяютьчо тири типи суверенних держав: високорозвинені країни; країни, щорозвиваються; країни з перехідною економікою та країни з плановоюекономікою.• Високорозвинені країни залежно від економічних показників,особливостей спеціалізації та участі в політичному житті поділяютьна такі підтипи: країни «Великої сімки», малі високорозвинені країниЗахідної Європи, переселенські країни та країни середнього рівняекономіч ного розвитку.• Країни, що розвиваються, охоплюють майже всю територію Африки,Азії та Океанії, а також усю Латинську Америку. За рівнем економіч-ного розвитку вони дуже різні й поділяються на такі підтипи: нові ін-дустріальні країни, нафтодобувні країни, дрібні острови, країни сере-дніх можливостей та найменш розвинені країни світу.• Країни з перехідною економікою виникли після розпаду РадянськогоСоюзу та колишнього соціалістичного табору. Нині господарстворяду країн перебуває у кризовому стані. Держави проводять реформи,спрямовані на перехід від планової економіки до ринкової.• До країн з плановою економікою належать Китай, В’єтнам,Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР), Куба.пЕРЕВІР сЕБЕ:1. Що називають соціаль но-економічною типологією країн? За якимиголовними ознаками її проводять?2. На які основні типи поділяють сучасні суверенні країни світу?3. Які характерні ознаки високорозвинених країн світу?4. Назвіть країни «Великої сімки» та покажіть їх на карті. Що їх вирізняєз-поміж інших країн світу?5. Які спільні риси мають країни, що розвиваються?6. Які ознаки нових індустріальних країн? Покажіть ці країни на карті.7. Поясніть, чому кількість найменш розвинених країн весь час збільшується?25§ 4. Державний лад країн світу.Класифікація країн за особливостямигеографічного положення, площеюта чисельністю населенняПоняття «державний лад» має три складові: фор ма правління, формадержавного устрою та адміністративно-територі альний поділ (схема 18).Форми правління. Існують дві основні форми правління:республікаі монархія (схема 18).Р е с п у б л і к а (з лат. — сус-Державний лад країни пільна справа) є формою правління, за якої найвища влада належить ви- борним пред ставницьким органам. Їх обирають або прямим всенародним голосу ванням, або через довірених осіб. Законодавча влада у республіці на лежить парламентові, а виконав- ча — урядові (кабінету міністрів). Із 193 суверенних держав світу респу- бліками є 149, тобто 3/4 їх загаль ноїФорма прав- Державнийління устрійАдміністративно-територіальний поділСхема 17. Державний лад країникількості. Ця форма правління вини-кла ще в давнину, проте знач ного поширення набула у ХІХ–ХХ ст. Її вва- жають найбільш прогре сивною та демократичною.Розрізняють республіки президентські й парламентські. У прези-дентській республіціпрезидент має дуже широкі повноваження. Він не лише є головою держави, а й очолює уряд. Президентськими респу бліками є США, Франція, Бразилія, Аргентина та ряд інших держав. Парламент- ська республікаґрунтується на верховенстві парламенту. Роль президента при цьому є переважно представницькою, тобто він є представником кра- їни на міжнародних зустрічах. Прем’єр-міністр очолює уряд, який звітує перед парламентом за свою діяльність. Пар ламентськими республіками є, зокрема, Німеччина, Австрія, Італія, Індія. Існують також змішані республіки,в яких сильний парламент урівноважує наділеного великими повноваження ми президента (Україна, Польща та інші держави).М о н а р х і я (з грец. — єдиновладдя) — це така форма прав ління,коли верховна державна влада зосереджена в руках однієї осо би, яка діс- тає владу, як правило, у спадок. Монархічна форма правлін ня також ви- никла в давнину, але набула найбільшого поширення в епоху середньовіч- чя. У сучасному світі лишилося 29 монархій. В Азії їх 13, в Європі — 12, в Африці — 3, в Океанії — 1, в Америці їх немає.Більшість сучасних монархій є конституційними,у них влада мо-нарха символічна. Реальна законодавча влада при цьому належить па- рламентові, а виконавча — урядові. Монарх лише де-юре (юридично, за законом) є верховним носієм виконавчої влади, главою судової си стеми, формально призначає уряд, має право видавати закони, розпу скати парла- мент тощо. Однак де-факто (фактично, реально) це ро бить прем’єр-міністр.26На сучасній політичній карті світу збереглося 8 абсолютних мона рхій,7 з яких — в Азії. При такій формі правління вся законодавча та виконав- ча влада реально сконцентрована в руках монарха. Уряд або інші органи звітують перед ним. Парламент або виконує дорадчу фу нкцію, або зовсім відсутній. Такими державами є Саудівська Аравія, Катар, Об’єднані Араб- ські Емірати (ОАЕ), Оман, Бруней, Ватикан, а також де-факто Бахрейн та Кувейт. Різновидом абсолютної є теокра тична монархія(з грецької — влада бога), яку очолює голова світової духовної влади. При цьому в руках церкви концентрується політична влада. Теократи чними є, зокрема, такі абсолютні монархії, як Ватикан, Бруней, Сау дівська Аравія.Уявлення про монархію як менш прогресивну форму правління є до-сить умовним. Європейські конституційні монархії демократичніші за республіки Африки, Азії чи Латинської Америки.Третьою, особливою формою правління є д е р ж а в и у с к л а -д і Б р и т а н с ь к о ї С п і в д р у ж н о с т і . Ця форма правління іс нує з 50-х pp. XX ст., після розпаду Британської колоніальної імперії. 14 кра- їн обрали для себе главою держави, символом вищої влади ко ролеву Ве- ликої Британії. Де-юре вона очолює державу. В країнах є її представ- ник — генерал-губернатор. Офіційно жителі цих держав є не підданимиФорми правлінняІ. Республіки(149) ІІ. Монархії (29)Президентські США, Франція, Конституційні Велика Британія,Бразилія, ( 21) Японія, Іспанія,Аргентина... Норвегія, Марокко…Парламентські Німеччина, Абсолютні ( 8) Бруней, Бахрейн,Австрія, Італія, ОАЕ, Оман, Катар,Індія... Саудівська Аравія,КувейтЗмішані Польща, • теократичні Ватикан, Бруней,Україна... Саудівська АравіяІІІ. Держави у складі Співдружності (Брит.)(14) ІV. Джамахірія(1)Канада, Австралія, Нова Зеландія,Папуа-Нова Гвінея, Ямайка, ЛівіяБагамські Острови, Барбадос...Схема 18. Форми правління27Кількість країн, що мають таку екзотичну форму правління, по-ступово скорочується.Своєрідною формою правління є д ж а м а х і р і я (з араб. — народо-владдя). Існує вона в одній країні — Лівії. Тут, згідно з рефор мою 1977 p., немає уряду, політичних партій та державних органів вла ди. Вони за- мінені постійно діючими виборними органами — народни ми зборами та народними комітетами. Верховним органом влади вва жається Загальний конгрес, який скликається не рідше ніж двічі на рік. Конституції немає.Форми державного устрою та адміністративно-територі альний поділ.Державний лад кожної країни визначається також державним устроєм та адміністративно-територіальним поділом.Вони пе редбачають поділ держави на певні адміністративні одиниці з ураху ванням національних, історичних, економічних, природних та ряду інших чинників. Розрізня- ють дві форми державного устрою: унітарну і федеративну (схема 19).У н і т а р н і д е р ж а в и (з лат. — єдність) — це країни, в яких іс-нують єдині органи законодавчої та виконавчої влади, діють єдині для всієї країни конституція та система державних органів. Центральні орга- ни влади керують усіма територіями країни. У світі таких держав біль- шість — 167. Наприклад, це Франція, Італія, Іспанія, Україна, Польща, Китай, Монголія, Іран, Саудівська Аравія, Єгипет, Алжир, Лівія, Пана- ма, Чилі, Перу та ін.Державний устрійУнітарні держави (167) Федеративні держави (26)Велика Британія, Франція, Італія, Федерації КонфедераціяУкраїна, Китай, Єгипет, Чилі... Швейцаріяза національно-етнічним принципом за історико-географічним принципомІндія, Росія, Бельгія, Сербія, США, Канада, Мексика, Бразилія,Чорногорія, Нігерія, Пакистан, Венесуела, ФРН, Австрія, Малайзія,М’янма... ОАЕ, Австралія...Схема 19. Державний устрій28Ф е д е р а т и в н і д е р ж а в и (з лат. — союз, об’єднання) — це складнасоюзна держава, що містить державні утворення (суб'єкти федерації — шта- ти, землі, провінції, республіки), які мають юридично визначену полі- тичну самостійність. Автономія —це самоврядування на основі власного законо давства, але в рамках загальнодержавних законів або конституції. У світі налічується 26 федеративних держав. Деякі з них виникли за на- ціонально-етнічним принципом, тобто автономію мають території, на- селені певними народами. Наприклад, це Росія, Індія, Пакистан, Бельгія, Нігерія. Інші федеративні держави сформувалися на основі історико- географічних особливостей розвитку. Зокрема, це Німеччи на, Австрія, США, Канада, Мекси- ка, Бразилія, Австралія, Об’єднані Арабські Емірати, Малайзія.Наведіть прикладидержав з різнихрегіонів світу, що ма-Залежно від ступеня автономії суб’єктів ють неоднакові формифедерації існує два види держав: федерації й конфедерації. Ф е д е р а ц і я — єдина союз- на держава, до якої входять автономні тери- торії, що мають певну юриди чну та політичну самостійність. Основним законом федерації є феде ральна конституція. Населення країни має єдине громадянство. Таки ми є практично всі феде- ративні держави. Виняток — Швейцарія, яка де-юре являє собою к о н - ф е д е р а ц і ю — союз кількох суверенних держав (26 кантонів), створений для досягнення зовнішньополітич них та військових цілей. Конфедерація має центральні органи влади, наділені повноваженнями, що делеговані їм державами — членами сою зу. Рішення цих органів виконуються лише державами, що згодні з ни ми. Кожний кантон має свою конституцію, пар- ламент і уряд. Тут не має єдиного громадянства, єдиної податкової й пра- вової системи. Правовою основою конфедерації є союзний договір. правління та державногоустрою.?Групування держав за особливостями Користуючисьгеографічного положення, площею та чисель- ністю населення.Крім розглянутих ознак, держави відрізняються й іншими характерис- тиками. Зокрема, за особливістю географічного положення можна виділити такі групи країн: приморсь кі(ті, що мають вихід до моря або оке- ану), півострівні(що займають увесь півострів або його значну частину), острівні(більшою своєю ча стиною лежать на одному острові), країни-архіпелаги(розміщені на групі остро- вів) та континентальні(що не мають безпосе- реднього ви ходу до моря або океану). політичною картою світу,знайдіть країни з різнимтипом географічногоположення. Якви гадаєте, чивпливають особливостігеографічного положенняна рівень економічногорозвитку країни?За площею країни також різні. Окремі з них можна порівнюватиз цілими материками. Поряд з ними є й країни-карлики з територіями, меншими за площу нашої столиці. За площею країни об’єднують у та- кі групи: найбільші— понад 3 мли км2 (їх 7), дуже великі —1–3 млн км 229? • За політичною картою (22 країни), великі— 500 тис. — 1 млн кмданими атла су знайдіть світу і статистичними 2 (21 країна), середні—сім найбільших за площею 100–500 тис. км 2 (близько 60 кра-та кількістю населення країн. їн), малі— 50–100 тис. км 2 (понадНазвіть їхні столиці. Наведіть 20 країн), найменші— 1–50 тис. кмприклади країн інших груп 2 (понад 45 країн), країни-впливають розміри країни з різних регіонів світу. Чи карлики —менше 1 тис. км 2 (близь-на рівень її економічного ко 50 країн).розвитку? За чисельністю населення виді-• Чи існує пряма за лежність між ляють країни: з найбільшою кількіс- тю населення— понад 100 млн чол. (їх усього 11), з великою кількістю населення— 50–100 млн чол. (їх 12), із середньою кількістю насе- лення— 10–50 млн чол., з малою кількістю населення— 1–10 млнкількістю населення в країні тарівнем її економічного роз-витку? Відповідь обґрунтуйте.• До якої групи країн за площеюта кількістю населенняналежить Україна?чол. та з найменшою кількістю населення— менше 1 млн чол.Отже, сучасні країни дуже відрізняються за рівнем економічного роз-витку, державним ладом, особливостями географічного положення, пло- щею, чисельністю населення та іншими ознаками.КОРОтКО пРО ГОЛОВНЕ:• За формами правління країни поділяють на республіки і монархії.Бі льшість держав світу є республіками, найвища влада в яких належитьвиборним представницьким органам. Монархій в світі лишилося тільки29. У них верховна влада зосереджена в руках однієї особи і, як правило,успадковується. Монархії бувають конституційними (Велика Британія,Іспанія, Норвегія, Японія, Марокко) і абсолютними (Са удівська Аравія,Кувейт, ОАЕ, Бруней). Якщо глава церкви і глава держави одна особа,монархію називають теократичною (Ватикан).• За державним устроєм розрізняють держави унітарні (їх більшість)та федеративні (наприклад США, Канада, Німеччина, Індія, Бразилія,Австралія). Швейцарія є конфедерацією — союзом суверенних держав.• За особливостями географічного положення країни поділяють на при-мор ські, півострівні, острівні, країни-архіпелаги та континенталь ні (щоне мають безпосереднього виходу до моря або океану). Найбільшими заплощею державами світу є Росія, Канада, Китай, США, Бразилія, Австра лія,Індія. Світовими лідерами за кількістю населен ня є Китай та Індія.пЕРЕВІР сЕБЕ:1. Які складові державного ладу країни?2. Назвіть основні форми правління країн сучасного світу. Наведіть при-клади держав з різними формами правління та покажіть їх на карті.3. Які існують форми державного устрою? Наведіть приклади країн з різ-ними формами державного устрою.4. Яку форму правління та державного устрою має Україна?5. За якими кількісними ознаками проводять класифікацію країн?30§ 5. міжнародні організаціїОсновні функції міжнародних організацій. Суверенні держави є чле-нами багатьох міжнародних організацій. Їх система сформувалася пере-важно в 50-х pp. XX ст. Міжнародні ор ганізації покликані зміцнювати зв’язки між країнами. За своїми фун кціями вони поділяються назагальнополітичніта спеціальні:військово-політичні, економічні, валютно- фінансові, інтелек туально-аналітичніта ін. (схема 20). Деякі з міжна- родних орга нізацій є глобальними, інші — регіональними.МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇІ. Загальнополітичні ІІ. СпеціальніОрганізація Об’єднаних Націй 1. Військові(ООН)192 держави Організація Північноатлантичногодоговору (НАТО)Головні Спеціальніоргани органи Військово-політичний союзВеликої Британії, Австралії, НовоїГенеральна Всесвітній Зеландії, Малайзії та СінгапураАсамблея поштовий (АНЗЮК)(ГА) Союз (ВПС) МіжнароднаВійськово-політичний блокРада Безпеки Австралії, Нової Зеландії та США(РБ) організація (АНЗЮС)праці (МОП) ЮНЕСКО ВсесвітняЕкономічнаі Соціальна 2. ЕкономічніРадаорганізація Світова організація торгівлі (СОТ)ООН охорони Європейський Союз (ЄС)(ЕКОСОР) здоров’я(ВОЗ) Продовольча Угода про ПівнічноамериканськуМіжнародний зону вільної торгівлі (НАФТА)суд ООН Асоціація держав Південно-Східноїта сільсько- Азії (АСЕАН)Секретаріат господарська Форум «Азіатсько-ТихоокеанськеООН організація економічне співробітництво» (АТЕС)(ФАО)Організація країн-експортерівнафти (ОПЕК)Рух Неприєднання3. Валютно-фінансовіРада Європи Міжнародний банк реконструкціїта розвитку (МБРР)Співдружність Незалежних Європейський банк реконструкціїДержав (СНД) та розвитку (ЄБРР)4. Інтелектуально-аналітичніСхема 20. Класифікація міжнароднихорганізацій Римський клуб31Загальнополітичні організації.192сувереннідержави входять до Організації Об’єднаних Націй(ООН).Це міжнародна глобальна загальнополітична організація, яка створена для підтримки та зміцнення міжнародного миру, безпеки та розвитку співробітни- цтва між країнами. Статут ООН підписала 51 держа- ва на конференції у Сан-Франциско(США) 26 червня 1945 p., невдовзі після завершення Другої світової війни. Він набув чинності 24 жовтня 1945 р. Ця датаЕмблема ООНвідзначається як День ООН. Україна є чле ном ООН з моменту утворення цієї організації. Місцем перебування центральних установ ООН є Нью- Йорк (США). Окремі представни цтва цієї організації є у Відні (Австрія), Женеві (Швейцарія), Найро бі (Кенія) та інших містах.Існують спеціальні організації ООН з певних пи-тань, зокрема, та кі: Всесвітній поштовий союз (ВПС), Міжнародна організація праці (МОП), Організація з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Всес- вітня організація охорони здоров’я (ВОЗ), Все світня метеороло гічна організація (ВМО), Організація з пи- тань промислового розвит ку (ЮНІДО), Продовольча та сільськогосподарська організація (ФАО), Між- народний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжна родний валютний фонд (МВФ) та ін.Емблема МВФРух неприєднання— міжнародна загальнополі-тична організація, що охоплює понад 100 країн світу з Африки, Латинської Америки, Азії, Європи. Створена у 1961 р. Штаб-квартира її — у Белграді (Сербія). Метою Руху неприєднання є підтримка миру та неприєднан ня до військових блоків.Рада Європи (РЄ)—одна з найвпливовіших та найчисленніша між-народна організація в Європі. Заснована у 1949 р. Штаб-квартира — у Страсбурзі (Франція). Тепер її членами є понад 40 європейських дер- жав. У 1995 р. до Ради Європи вступила Україна. Головними на прямами роботи організації є реалізація прав людини, гуманітарного, правового та соціально-економічного співробітництва, співпраці в сфері культури, еко- логії, інформації.Співдружність незалежних держав (СНД)буластворена у гру дні 1991 р. після розпаду Радянського Союзу. Її засновниками стали Росія, Україна і Біло- русь. На сьогодні налічує 11 країн-учасниць. Голо- вним органом СНД є Рада голів держав та урядів, що збирається за потре би в одній із столиць країн-членів. Секретаріат, що виконує органі заційні функції, пере- буває у Мінську (Білорусь). Головним завданням СНД є координація зусиль країн у військовій, господар- ській та соціа льній сферах.Прапор СНД32Спеціальні організації.З військово-політичнихміжнародних організацій найвпливовішою є Організація Північноатлантичного договору (НАТО). Вона об’єднує 28 країн Європи та Північної Аме- рики. Угоду про створення військово-політичного блоку було підписано у Вашингтоні в1949 р. Штаб- ква ртира НАТО — в Брюсселі (Бельгія). Основни- ми завданнями НАТО нині є гарантування безпеки країнам-учасницям, колективна оборона, підтримання стабільності в зоні Північної Атлантики. У 90-х pp. XX ст. почалося розширення НАТО на схід. З 1999 р. новими членами ці єї організації стали Польща, Чехія та Угорщина, з 2004 р. — Латвія, Литва, Естонія, Словаччина, Румунія, Бол- гарія, Словенія, з 2008 р. — Албанія та Хорватія. Україна ак тивно співп- рацює з НАТО.Прапор НАТОГлобальною міжнародною економічною організа-цією є Світова організація торгівлі (СОТ), створе-на у 1995 р. Штаб-квартира — в Женеві (Швейцарія). Мета організації — допомога виробникам товарів та послуг, експортерам та імпортерам у веденні їх бізне- су. Членами СОТ є 153 країни. Кожна з них зобов’язана надавати іншим члена організації режим найбільшого сприяння в торгівлі. Україна увійшла в СОТ у 2008 р.Емблема СОТНайпотужнішою регіональною економічною таполітичною міжнародною орга нізацією є Європейський Союз (ЄC),який об’єднав 27 країн Європи. Він почав створюватися в 50-х pp. XX ст. Сучасну назву дістав у 1993 р. З 1991 р. його чле нами є Ве- лика Британія, Франція, Німеччина, Італія, Нідер- ланди, Бельгія, Люксембург, Данія, Ірландія, Греція, Іспанія, Португалія.З 1995 р. новими членами ЄС стали Австрія, Швеціята Фінляндія.У 2004 р. до складу ЄС увійшли ще 10 країн: Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехія, Словаччина, Угор- щина, Словенія, Кіпр, Мальта.У 2007 р. — Болгаріята Румунія. Голо- вною метою організації є економічна та політична консолідація. В хо- ді глибоких інтеграційних процесів був створений єдиний внутрішній ринок країн, вони перейшли до «єдиного простору» з прозорими кор- донами для вільного пересування товарів, послуг, капіталів та насе лення. У 1992 р. в голландському місті Маастріхті 12 перших членів ЄС ухвали- ли угоди про політичний та валютно-фінансовий союз. Це означало проведення спільної зовнішньої політики та запровадження з 1 січня 1999 p. єдиної грошової одиниці євро. У 2005 р. Україна проголосила пріори- тетний курс на європейську інтеграцію.Прапор ЕвросоюзуДругим великим міжнародним регіональнимугрупованням є Угода про Північноамериканську зону вільної торгівлі (прийняте скорочення заПрапор НАФТА33