Реферат на тему:
ОЖИНА СИЗА,
ОЛЕАНДР ЗВИЧАЙНИЙ,
ОМАН ВИСОКИЙ ОЖИНА СИЗА (вожина, деренки, драчильник, колодах, кумасика, ожина звичайна, ожина польова, чорниці, ягода чорна) Rubus caesius
Напiвкущова рослина родини розових до 200 см заввишки з рiчними вегетуючими пагонами i здерев'янiлими дворiчними стеблами, на яких утворюються квiтконоснi гiлочки. Рiчнi пагони трав'янистi, сизуватi, цилiндричнi, голi з щетинкоподібними шипиками; восени пагони дерев'яніють, а наступного року зацвiтають i дають плоди, пiсля чого вiдмирають. Листки черговi, черешковi, трiйчастi, з обох бокiв розсiяноволосистi, зеленi. Квiтки двостатевi, п'ятипелюстковi, зiбранi в негустi щитки, квiтконоси довгi, тонкi. Цвiте у травнi - cерпнi. Плід - складна кiстянка, тьмяно-чорна з сизим вiдтiнком. Росте на всiй територiї Закарпаття - в лiсах, па берегах рiчок, у чагарниках, садах i парках. Для виготовлення галенових препаратiв використовують стиглi плоди, листя i корiння. Плоди вживають свiжими або сушать. Листя збирають повнiстю розвинене. Корiння викопують восени. Свiжi плоди мiстять глюкозу, сахарозу, фруктозу, органiчнi кислоти, пектини, дубильнi речовини, солi марганцю, калiю, залiза, кальцiю, фосфору, магнiю, вiтамiни (А, РР, В1, В2, К), флавонoїди, органiчнi кислоти, барвники, слизистi речовини, ефiрну олiю. Галеновi препарати ожини проявляють в'яжучi, протизапальнi, бактерициднi, ceчогіннi, седативнi, гiпотензивнi, противiруснi, спазмолiтичнi, гiпоглiкемiчнi, жарознижувальнi властистивостi. Застосовують при проносах, гастритах, холециститах, неврастенiї, iстерiї, набряках, безсонні, гiпертонiчнiй хворобi, атеросклерозi, цукровому дiабетi, лихоманцi, пневмонiї, бронхiтах, iстерiї, гiнгiвiтах, стоматитах, екземi, лишаї, гнiйних ранах i виразках. Внутрiшньо - настiй листя ожини (2 ст ложки сировини на 400 мл окропу, настояти 1 год), пити по 50 мл 4 рази на день до їди. Зовнiшньо - настiй листя (50 г сировини на 1 л окропу, настоювати 20 хв) служить для полоскань, примочок i спринцювань.
ОЛЕАНДР ЗВИЧАЙНИЙ Nerium oleander
Кущ або невелике дерево родини барвiнкових. Стебло розгалужене. Листки цiлокраї, шкірясті, вiчнозеленi. Квiтки правильнi, двостатевi, бiлi, рожевi. Цвiте у червнi - серпнi. Плід складається з двох листянок. Широко культивується у нас як декоративна кiмнатна рослина. Для виготовлення галенових препаратiв олеандра зрiзають молодi пагони, вiд яких вiддiляють листя i висушують його. Збирають весною до початку активного росту. Всi частини рослини отруйнi. Основними дiючими речовинами олеандру є серцевi глiкозиди (олеандрин, одинерин i нериїн), провідне місце у застосуванні посів олеандрин (нериолiн), який мяє кардiотонiчну дiю і застосовують при серцевій недостатності. Вживають настоянку олеандра по 10 крапель тричі на день при серцевiй недостатностi, кращий ефект розвивається при вживанні настою листя олеандру (1:100). За наявностi у кiмнатах значної кiлькостi рослин олеандра, особливо в перiод цвiтiння, у повiтря видiляються сполуки, якi можуть призвести до розвитку отруєння. Тому у спальних кімнатах не бажано розташовувати ці рослини. Симптоми отруєння: диспептичнi прояви (проноси), порушення ритму серцевої дiяльностi (брадикардія, яка з часом переходить у тахiкардiю), екстрасистолiя, зниження артерiального тиску, цiаноз, судоми, втрата свiдомостi. Лiкування: промивання шлунка водою з додаванням активованого вугiлля, сольовi послаблюючi (магнію або натрію сульфат), пiд шкiру
ОМАН ВИСОКИЙ (дев'ясил, дивосил, болячковий корінь, старівник, старий хліб, великий зілей, дзівасил) Inula helenium
Багаторiчна трав'яниста рослина родини айстрових. Має товсте м'ясисте кореневище, з численними довгими коренями. Стебло мiцне, пряме, рубчасте, до 200 см заввишки, у верхнiй частинi розгалужене. Листки черговi, цiлiснi, великi. Квiтки жовтi, зiбранi у великi кошики, що утворюють на верхiвцi стебла щиткоподібне суцвiття; крайовi язичковi квiтки - жiночi; серединнi - двостатевi, трубчастi. Цвiте у червнi - серпнi. Плід - сiм'янка. Росте на узлiссях, по чагарниках, берегах рiчок, вологих мiсцях. Одна iз легенд розповiдає, що як давно одному чоловiковi ворожка наворожила, що помре, коли доторкнеться до свого сина. Батько любив одинака, проте й життям дорожив. Тому звелiв вiдвезти сина у далекi краї, щоб не збулося лихе пророкування. Минуло багато рокiв. Одного разу батько отримав звiстку, що син був на вiйнi, поранений - порубаний лежить нездужає, з дня на день смертi дожидає. Загорював батько, найняв кращих лiкарiв i послав рятувати сина. Проте лiкарi нiчим не могли допомогти. Тодi батько сам поїхав до сина, сльозами обмив його рани. I сталося диво: рани загоїлися, i син одужав. Щасливий батько обнiмав сина, пригортав i не мiг натiшитися, що той одужав. Чоловiк зовсiм забув про те, що говорила йому ворожка. Але її словам судило збутися. I батька не стало. Батько не помер, а перетворився на дивосил. З тих пiр чимало хвороб лiкують цим зiллям, що надає людинi дев'ять сил. В медико-ботанічній поемі "Про властивості трав" Псевдо - Макра читаємо сілуюче: То, что "элениум" греки и "эльна" еще называли Врач девясилом зовет, и растенье известно любому. Влажнее в нем, говорится, и горячая сила таится; Влажнее - степени первой и степень вторая - горячей. Регулы он очищает, когда выпивается, средство Он - мочегонное также и плод недоношенный гонит, И, говорят, девясил в животе размягчает завалы. Боль, что гнездится в тазу, тертый корень приложенный лечит; Листьями этой травы, что варились в винном нектаре, Почки укутать полезно тому, кто страдает нефритом. Если из корня его порошок приготовить и с медом Сьесть - прекращается кашель, а также еще и одышка; Если же сок из него принимается с соком из рутки, То, утверждают, питье исцелить помагает разрывы. Для виготовленння галенових препаратiв оману високого заготовляють кореневище i корiння, яке викопують восени. Кореневище оману мiстить iнулiн, смоли, камедi, сапонiни, алкалоїди, органiчнi кислоти, лактони, ефiрну олiю, алантон, проазулен, вiтамiни (особливо багато токоферолу). Галеновi препарати оману мають вiдхаркувальну, жовчогінну, гепатопротекторну, сечогiнну, гiпотензивну, бронхолітичну, протидiабетичну, протизапальну дiю. Застосовують при бронхiальнiй астмi, гiпертонiї, цукровому дiабетi, гастритi, колiтi, ентеритi, жовтяницi, гепатитi, холециститi, метеоризмi, простатитi, виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки, зобі, злоякiсних пухлинах, нервових розладах, набряках, як загальностимулюючий засiб ("оманове вино"). Мiсцево - при нейродермiтi, гнiйних ранах i виразках. Внутрiшньо - вiдвар кореневища оману високого разом з корiнням (1 ст ложка подрiбненої сировини на 200 мл окропу), вживати по 50 мл 4 рази на день до їди за 1 год. "Оманове вино" (1 ст ложка подрiбненого свiжого корiння кип'ятити в 500 мл червоного вина) пити по 50 мл двічі на день. Препарати оману небажано застосовувати вагiтним жiнкам (підвищують тонус міометрію). Зовнiшньо - вiдвар (1:10) служить для обробки i промивання ран, для сидячих ванн при геморої. Мазь готують: дрібнонарізане кореневище кип'ятять з несоленим свинячим (внутрiшнiм) жиром 15 хв i процiджують. Змазують пошкодженi дiлянки шкiри при екземi, сверблячцi.