соціального страхування Швеції outline Система соціального страхування Швеції 13 Освіта у Швеції

Морські порти
. ПдЗШ у рамках країни в цілому традиційно відіграє значну роль у формуванні морського торгово-вантажного і пасажирського ринку. Оборот чисто шведських і судовласницьких компаній, що знаходяться під шведським контролем, складає 40 млрд. крон. Шведські пароплавства поєднують близько 600 вантажних і 100 пасажирських судів, дві третини яких діють на південно-заході Швеції. Регіональні пароплавства також мають найбільш сучасно технічно оснащені судна (близько 120), зафрахтовані на довгостроковій основі. Більш половини загального обороту галузі в ПдЗШ приходиться на малі і середні пароплавства. Транспортна мережа ПдЗШ історично складалася на базі діяльності найбільшого в Скандинавії порту Ґетеборг. 70% промислового потенціалу північних країн зосереджено в радіусі 500 км. навколо Ґетеборга; щорічно в порт заходять більш 13 тис. судів. З 1997 року одна з найбільших у світі компаній контейнерних перевезень «Евергрін» паралельно з «Майєрск лайн» здійснює пряме транспортування вантажів з Ґетеборга на Далекий Схід, насамперед у Китай. Велике об'єднання «Стора груп» продовжує «відпрацьовувати» європейський напрямок транзитних поставок ґетеборзького порту. До найбільш рентабельних пасажирських перевезень відноситься поромний зв'язок, орієнтований на європейський ринок. Тут на регулярній основі діють п'ятдесят маршрутів, що щорічно забезпечують перевезення більш 4 млн. пасажирів і з’єднує Ґетеборг із 60 портами.

Аеропорт «Ландветтер».
Розташований у ПдЗШ (Ґетеборг), є найбільшим аеропортом Північної Європи. Вважається, що «Ландветтер» замінить міжнародний аеропорт «Каструп» (Копенгаген), якщо останній буде закритий з якої-небудь причини. Протягом року «Ландветтер» може обслужити від 5 млн. пасажирів і обробити 110 тисяч тонн вантажів. Міжнародні і чартерні рейси складають близько 60% усього потоку пасажирів. "Ландветтер" розташований у центрі західної Швеції і знаходиться за 25 км від Ґетеборга, що є другим за величиною промисловим, науковим і культурним центром країни, а також порівняно недалеко від великих міст Уддевалла, Трольхеттан, Алингсое, Бурос, Кунгсбака, Варберг і ін. Від аеропорту до Ґетеборга і Буроса ходять маршрутні автобуси. «Ландветтеру» належить рекорд по пунктуальності виконання польотів у Європі. Щорічно 99,7% літаків незалежно від погоди і того факту, що аеропорт розташований у самому туманному районі Швеції (аеропорт охоплений цілком туманом протягом одного місяця в році), сідають і злітають строго за розкладом. Час реєстрації на міжнародних лініях доведен до 30 хв., на внутрішніх – до 10 хв. Протипожежна система безпеки аеропорту є однією з найшвидших систем реагування в світі: 6 тис. літрів води за мить можуть досягти будь-якої точки злітної смуги за 90 сек. (при міжнародній нормі в 120 сек.). В аеропорті є «команда безпеки». По всьому аеропорту розташовані протитерористичні сигнальні системи і електроно-контрольовані двері. З центрального пульту здійснюється постійне спостереження за вхідними дверми у головний будинок аеропорту і прихований контроль залів.

Ересунн
. Інтерес представляє послідовне висування Південної Швеції, насамперед Мальме, і району Великого Копенгагена на позиції здвоєного центра транснаціонального регіонального співробітництва по обидві сторони протоки Ересунн. Мова йде про концентрацію в названому районі власних сукупних ресурсів з підключенням фінансових джерел ЄС. Населення Ересуннского регіону складає 2,9 млн. чоловік при загальній зайнятості в 1,4 млн. Він має унікальний потенціал у справі розвитку міжрегіональної торгівлі.

Ґетеборг-Осло
. Фopмaльнo закріплений стійкий початок трансграничного співробітництва між Західною Швецією і Південною Норвегією було закладено створенням у 1980 р. Прикордонного комітету в рамках відповідних програм Ради міністрів північних країн. Далі, у зв'язку з входженням Швеції в Євросоюз (Норвегія не входить до складу ЄС) на основі підписаного в 1995 р. шведсько-норвезької міжрегіональної угоди створюється єдиний орган координації співробітництва – Рада. У її склад увійшли представники міської влади Ґетеборга й Осло, губернського політико-економічного істеблішменту; дворічне головування здійснюється по черзі. Метою створення шведсько-норвезької трансграничної структури є посилення співробітництва етнічно близьких народів двох країн. Регіон містить у собі близько 10% території кожної зі сторін і майже 3,5 млн. чоловік; у ньому зосереджено біля половини промислового потенціалу Скандинавії, розвиток якого стимулюється високорозвиненою транспортно-комунікаційною інфраструктурою. Сторони виходили з передумови, що території, що включаються в сферу загальної діяльності, не мають принципових відмінностей у рівні економічного розвитку, а в багатьох важливих галузях є взаємодоповнюючими. З урахуванням лінії шведської влади на можливе широке залучення в Західну Швецію іноземних інвестицій, взаємодія з норвежцями вважається тут оптимально вигідною. Норвегія другий в світі експортер сирої нафти. Після приведення до ладу родовища природного газу «Троль» вона стала одним з основних постачальників газу в Європу. Експорт вуглеводнів забезпечує норвежцям високий, навіть за європейськими мірками, життєвий рівень.

Норвезьке підприємництво, що розвивається в останні роки, з однієї сторони розглядається в Ґетеборзі в якості «іноземного інвестора», а з іншої, – приймаючи в розрахунок згадані історико-культурні зв'язки і взаємозалежну трансграничну економіку, відноситься до розряду «родинної міжсусідською» інтеграції. Таким чином, капітал. що перетікає через державний кордон, розглядається в якості «загальрегіонального надбання». Безперешкодність його впровадження забезпечується двостороннім режимом найбільшого сприяння. У районі Великого Ґетеборга нараховується 473 великих і середніх трансатлантичних і «континентальних» компаній. Їх залучає сюди податок на корпорації на рівні 20%; високий рівень продуктивності праці; конкурентноздатні рівні зарплати; першокласні мережі телекомунікацій і обчислювальної техніки і т.д. Промисловий розвиток забезпечується наявністю добре розвиненої транспортної мережі: міжнародні аеропорти Ґетеборга (Ландветтер) і Осло (Гардермуен і Форнебу), найбільші порти – Осло і Ґетеборг, поромне повідомлення (у рік перевозиться до 120 тис. вантажних автомашин); шосейна мережа, поромами зв'язана с Данією і Німеччиною. Незважаючи на свої значні розміри, регіон виявляється досить компактним. Два його центри – Осло і Ґетеборг прямо пов'язані шосе Е6 (всього 310 км). У шведській частині регіону діють два автомобілебудівних концерни – «Сааб» і «Вольво»; тут знаходяться їхні правління й основні виробничі потужності. На них працюють 250 субпідрядників у різних містах регіону. Концерн «Вольво» складається із шести підрозділів (компаній): легкові автомобілі, вантажівки, автобуси, будівельна техніка (навантажувачі, самосвали й екскаватори), а також «Аеро» (авіадвигуни) і «Пента» (двигуни морського і промислового призначення). Географічна схема збуту продукції «Вольво»: Північна Америка – 28%, Азія – 7%, Швеція – 10%, інша частина Європи – 47%, Африка й Австралія – 8%. Більш половини обороту концерну приходиться на легкові автомашини.

Хімічна промисловість і нафтопереробка – визначена високим рівнем продукції і широтою асортименту, представлена крім нафтопереробки спеціальними хімічними виробництвами. Тут знаходяться скандинавські штаб-квартири ряду іноземних компаній: «Акціо Нобель», «Бореаліс», «Гідро».

Інформаційна технологія[1]
– її рівень у регіоні відбиває положення в цілому в Норвегії і Швеції, що є одними з передових у світі країн по насиченості персональними комп'ютерами і телефонами сотового зв'язку. Тут діють такі компанії, як «Ериксон», «Хассельблад», «Кунгсберт Норконтроль», «Сааб Ериксон Спейс», «Тандберг Дата». Усього в регіоні близько 4000 комп'ютерних компаній.

Фармацевтична, біотехнічна галузі, виробництво медичного устаткування, продукція яких характеризується високим рівнем якості, – у цій сфері діють кілько сот компаній. У регіоні Осло-Ґетеборг зосереджена третина усього виробництва продовольства Швеції і Норвегії. Найбільш важливою компанією є «Орила». Текстильна, швейна і взуттєва промисловість – у регіоні найбільша в Скандинавії концентрація підприємств цих галузей. Регіон відрізняє найбільша щільність у скандинавських країнах підприємств деревообробної і меблевої галузей. Значна частка вироблених у Швеції і Норвегії паперу, целюлози і пакувальних матеріалів приходиться на регіон. Світове значення мають фірми по виробництву пакувального картону «Стура» і «Боррегор». Будівельні компанії регіону мають великий досвід у будівництві тунелів у скельних породах, портових споруджень, підвідних тунелів. Розвинене будівельно-дорожнє машинобудування. У регіоні, у першу чергу, у норвезькій його частині, розвинене одне з найбільш передових у світі за рівнем НДДКР машинобудування для підвідного видобутку нафти і газу [6]. Тут розміщені головні контори таких компаній, як «Квернер», «Акер», «Гідро», АББ. Обсяг інвестицій в усі види технології, пов'язані з видобутком нафти і газу на континентальному шельфі, складе протягом майбутніх 25 років 2 млрд. дол.

Пріоритет екологічної проблематики у Швеції і Норвегії визначив значний рівень інвестицій на поліпшення стану навколишнього середовища для компаній, що розробляють екологічні технології. Ділові і політичні кола регіону використовують підтримувані в прекрасному стані природні ландшафти (ліса, озера, шхерне морське узбережжя довжиною в 400 км і т.д.) для розвитку туризму. Відвідувачів залучають у регіон наявність розвиненої мережі установ культури і відпочинку. Значну комерційну роль для забезпечення готельної галузі грає проведення в містах регіону кількох сотень міжнародних виставок і з'їздів щорічно. Про масштаби туризму говорить те, що в літній сезон міст через Свинесунд перетинає до 40 тис. чоловік у день.

Судновласники регіону (у першу чергу норвежці) контролюють більш 10% світового морського торгового флоту. Тут діє найбільший ринок морського страхування, що уступає тільки лондонському «Ллойду». У регіоні – головна контора компанії «Стіна Лайн», провідної компанії миру по поромних перевезеннях.

Як і у випадку Ересуннського співробітництва, сторони-учасниці при формуванні трансграничного простору приділяють особливу увагу діяльності загального ринку зайнятості. Він створюється зусиллями Ради шляхом взаємної адаптації шведської і норвезької систем соціального страхування й умов наймання на роботу; виробляється єдина система підвищення кваліфікації. При відсутності візового режиму трансграничного пересування вважається реальним вироблення уніфікованої сітки оплати проїзних документів.

Досвід комплексного регіонального розвитку продемонстрував необхідність створення утворювального-науково-освітнього й інформаційного центра. Рішення на цей рахунок було прийнято Радою в 1996 р. У регіоні зосереджені великі вузи, що одночасно здійснюють прикладні і фундаментальні дослідження. Мова йде про університети в Ґетеборзі й Осло (30 і 35 тис. Тих, що навчаються), Чалмерском технологічному інституті – 8 тис. студентів. Вищій комерційній школі в Осло – 13 тис. студентів. Вважається, що пріоритетним напрямком для шведсько-норвезьких комун, що беруть участь у більш ніж 50 проектах, є захист навколишнього середовища, створення нових робочих місць, підвищення професійної кваліфікації, енергетика, транспорт, космічні дослідження, біотехнологія, харчова промисловість, туризм.

Результати принесла діяльність робочої групи по комунікаціях. До середини 1998 р. відкриті чотири поромні лінії зі ЗШ у Норвегію: зі Стремстада в Халлен, Фредрикстад, Лангесунн і на Валерські острови. Проведений процес цілком відповідає поставленій задачі: від регіонального і національного до міжрегіонального і трансграничного співробітництва. На основі вже досягнутого, у схему процесу вписується концепція створення, що зараз інтенсивно проробляється, промислово-торгового і комунікаційного вузла Гетеборг-Осло-Копенгаген-Мальме.

Атомна енергетика
. Шведи першими в світі вирішили відмовитися від використання атомної енергії в мирних цілях, сказавши їй своє тверде «ні» на референдумі в 1980 році. Тоді ж законодавці шведського риксдагу закріпили волевиявлення народу, установивши остаточну дату виведення з експлуатації всіх 12 реакторів 4-х АЕС країни до 2010 року. Суперечки про те, коли і як ця історична подія повинна відбутися, не вщухали в країні до середини 90-х. Не змовкають вони і сьогодні. У результаті дискусій тимчасові рамки щодо 2010 року були зняті, термін життєдіяльності АЕС продовжений з 25 до 50 років, а парламент країни ухвалив, що атомні станції в країні можуть експлуатуватися доти, поки не буде доведена ефективність інших джерел енергії. Проте, нинішній соціал-демократичний уряд Йорана Перссона твердо дотримує лінії на здійснення проектів у сфері екології і побудови у Швеції «екологічного суспільства». З цією метою на природоохоронні заходи (нові лісонасадження) тільки цього року уряд виділив біля $200 млн. З цією же метою в країні робиться наголос на ощадливу витрату енергоносіїв. І з цією же метою в листопаду 1999 року у Швеції був зупинений перший атомний енергоблок Барсебек-1. Потрібно зазначити, що закриття Барсебека-1 призвело до того, що Швеція вперше за 30 років почала імпортувати електроенергію із сусідньої Данії. Подальше закриття шведських АЕС автоматично збільшить імпорт електроенергії з тієї ж Данії, а також з Німеччини, що змушені будуть додатково спалювати на своїх ТЕС тисячі тонн польського і російського вугілля і тисячі кубів російського природного газу.

Останні два роки на ринку електроенергії у Швеції ціни впали, що призвело до зниження прибутків власників АЕС. Власникам енергетичних фірм, що будували реактори з 60-х по 80-і роки, затративши при цьому близько 30 млрд. крон, дотепер не вдалося цілком відшкодувати всі ці витрати. Вони зацікавлені в продовженні функціонування АЕС або в одержанні компенсації. У 1996 р. частка АЕС в енергозабезпеченні Швеції складала 52%. Реальне закриття хоча б частини з 12 шведських атомних реакторів може викликати ріст споживчих цін на електроенергію в 2-3 рази протягом року. Такий поворот подій став би істотним ударом по бюджеті населення Швеції, де до останнього часу електроенергія була однією з найдешевших у Європі.

Швеція і ЄС

1 січня 2001 року Швеція в перший раз стала країною-головою Ради Міністрів ЄС (Європейської Ради). Головна мета Швеції - робота в інтересах усього Європейського Союзу і його громадян, відкритість, наступність і подальше вирішення питань, що стоять на порядку денному Євросоюзу.

На порядку денному шведського уряду стоять три головних питання: розширення, зайнятість і екологія - "Еnlargement", "Еmployment" і "Environment". Робота з цими трьома "Е" буде відрізняти період шведського головування в ЄС.

Повна зайнятість, економічний ріст і соціальна інтеграція - найважливіші економічні і соціальні задачі Європейського Союзу, пріоритет яким буде відданий під час шведського головування в ЄС. Швеція буде ефективно і цілеспрямовано виконувати рішення лісабонської позачергової зустрічі Ради, а також прагнути до того, щоб зустріч Ради в Стокгольмі додатково сприяла прогресу в галузі зайнятості, економічних реформ, упровадження нових технологій/ ІТ, освіти, соціального захисту і добробуту.

Єдиний внутрішній ринок - один з наріжних каменів співробітництва між країнами ЄС. Використання усього його потенціалу дозволить забезпечити тривалу конкурентноздатність європейської промисловості, а також умови економічного росту, що у свою чергу сприяє росту зайнятості і добробуту людей. Посилення конкуренції призведе до зниження цін і до зміцнення положення споживачів. Варто продовжувати роботу щодо підвищення безпеки продуктів харчування. В усіх сферах співробітництва в ЄС повинний дотримуватися принцип рівноправності. Необхідно поглиблювати співробітництво, спрямоване на перетворення ЄС у регіон волі, безпеки і справедливості. Кримінальна політика повинна ґрунтуватися на трьох наріжних каменях: на запобіганні злочинів, боротьбі з ними і подоланні їхніх наслідків. Відмітними рисами міграційної політики ЄС повинні бути повага до права на притулок, солідарність і гуманізм.

Європейський Союз відіграє важливу роль у зовнішній політиці і політиці безпеки. Швеція виступає за солідарний і активний міжнародний союз - союз, відкритий для іншого миру і союз за демократію, повагу до прав людини, правову державу, рівноправність, вільну торгівлю, культурне різноманіття і турботу про навколишнє середовище. Швеція під час головування продовжить розвивати здатність ЄС до вирішення криз і запобігання конфліктів. У цій галузі особливе значення віддається відносинам ЄС-Росія. Велика увага буде приділятися розвитку ситуації на Балканах і Близькому Сході. Варто зміцнювати зв'язки із США.[2]

Аграрна промисловість Швеції

У Швеції близько 91 тис. фермерських господарств із площею землі на одну ферму від 2 га і вище. Загальна площа орних земель у цих господарствах - 2,8 млн. га ріллі (у середньому по 30,9 га), пасовищ – 446 тис. га (по 4,9 га на господарство). Крім цього, у власності цієї категорії фермерів знаходиться 4,1 млн. га лісу (45 га на господарство в середньому). До категорії фермерських господарств відноситься також біля 206 тис. господарств із площею орної землі менш 2 га на господарство. На їхню частку приходиться близько 230 тис. га ріллі, 247 тис.га пасовищ і 22,3 млн.га лісу. Друга категорія фермерів не грає якої-небудь ролі в с/г виробництві. Основні райони с/г виробництва знаходяться в південній і центральній частині країни.

Механізм кредитування фермерів
. Одержання фінансових ресурсів під заставу нерухомості – основна форма кредитування с/г виробництва у Швеції. Велика частина таких операцій здійснюється банком «Ференингс Спарбанком» і фінансовою установою «Ландсхіпотек». При вирішенні питання про виділення фермеру кредиту під заставу його нерухомості, наявність у фермера «чистої», незакладеної нерухомості є тільки лише одним з факторів, що визначають остаточну позицію банку. При звертанні до банку фермер повинний надати інформацію як за характером запитуваного кредиту (величина, на які цілі він буде використаний, терміни повернення, гарантії), так і за економічним становищем фермерського господарства.

За Національним регістром нерухомості, доступ до якого для будь-якої установи або громадянина вільний, перевіряється відповідність величини запитаного кредиту вартості нерухомості, що знаходиться у власності фермера. Будь-яка форма нерухомості фермера (як і будь-якого іншого власника в країні) має дві оцінки: ринкову й оподатковувану. Ринкова оцінка нерухомості (землі, економічних і житлових будівель і ін.) проводиться щорічно експертами - оцінювачами приватних фірм. Використовується покупцями і продавцями для орієнтації при здійсненні угод по придбанню і продажу землі, будинків і т.д. Оподатковувана оцінка нерухомості проводиться державними експертами й у середньому складає 75% від ринкової вартості. Але цей розрив може бути і значно більше. Оподатковувана оцінка використовується для розрахунку сум податку з нерухомості, а також банками як основна оцінка при вирішенні питання про виділення кредиту під заставу нерухомості. Оподатковувана оцінка нерухомості раніше проводилася раз у 10 років, потім раз у 5 років і з 1997 року проводиться щорічно.

У 1991-95 р. у сільському господарстві Швеції реалізувалася програма перехідного періоду, спрямована на підготовку аграрного сектора країни до роботи в умовах відкритої конкуренції з боку сільськогосподарських виробників інших країн членів ЄС. Програма являла собою детально розписаний план, по якому частина фермерів, яким загрожувало руйнування при відкритому ринку, достроково ішла на пенсію (усі втрати держава брала на себе), на інших фермах проводилася реструктуризація виробництва з переорієнтацією його на більш конкурентноздатні напрямки, починаючі фермери одержували «стартові субсидії» і т.д. У сільському господарстві Швеції, після вступу країни в ЄС, розорилося б до 30% фермерів, якби не була реалізована урядова програма перехідного періоду.

Аграрна політика Швеції як члена ЄС.
В усіх країнах-членах ЄС діє Єдина Аграрна Політика ЄС. По суті, її принципи і механізм дії такі ж, якими вони були у Швеції до вступу її в ЄС. Тільки цей механізм захисту працює по границях не окремих країн, а всього ЄС. Основні цілі аграрної політики ЄС: перевага своїм товарам у торгівлі на ринках ЄС; захист внутрішнього ринку ЄС (імпортними митами, квотами й ін.); гарантований мінімальний рівень закупівельних цін на основні с/г товари; субсидування с/г виробництва, що досягає в ряді країн ЄС 50-60% до витрат виробництва. Додатковими факторами захисту с/г виробництва і, відповідно, збереження робочих місць у Швеції є:

· Могутній кооперативний рух с/г виробників, що дозволяє фермерам і підприємствам фермерської переробки забезпечувати захист своїх економічних, а разом із селянською партією (Партія Центра), і політичних інтересів.

· Численні курси підвищення кваліфікації фермерів.

· Процедура банкрутства підприємств змінена убік росту можливостей для компанії провести санацію, знайти шляху економічного оздоровлення підприємства без його ліквідації.

· По відношенню до с/г виробників діє система «інвестиційних» фондів (банківських рахунків), що дозволяє фермерам платити більш низькі податки (майже в два рази менше) з тієї частини прибутку, що направляється в ці фонди на розвиток виробництва. Причому, це гнучка система. Фермер може вилучити кошти зі своїх спеціальних рахунків у будь-який час і на будь-які цілі. Але, якщо це не цілі розвитку виробництва, то на суму вилучених засобів буде негайно нарахований повний податок (до сплаченої пільгової суми нараховується недоплачена частина).

Система соціального страхування Швеції

Система соціального захисту
населення є стрижневим елементом шведського «держави загального добробуту». Її роль і значення красномовне ілюструється статистичними даними: якщо взяти до уваги тільки дохід у формі зарплати (у середньому близько 2,5 тис. дол. на місяць), то 36% населення країни можна було б віднести до розряду бідних (найвищий показник у групі промислово розвинених країн миру). Однак після перерозподілу сукупного суспільного доходу через систему податків і соціальних виплат (1/3 державного бюджету іде на соціальні нестатки) плюс соціальні статті витрат муніципальних бюджетів і виплати з пенсійних і страхових фондів, у категорію бідних попадає лише 5,6%. Порівнянні аналогічні показники для США складають 27% і 17%.

На відміну від американської, основним принципом шведської соціальної моделі є її універсальність, тобто охоплення всіх шарів населення. Так само всі громадяни поза залежністю від їхнього соціального статусу беруть участь у її фінансуванні, вносячи сорозмірний своїм доходам внесок (принцип солідарності). Держава ж бере на себе функції перерозподілу соціальних благ від забезпечених до найбільш уразливих категорій населення. Дорожнеча подібної системи (рівень оподатковування у Швеції – до 67%, один з найвищих у світі) повною мірою компенсується високим ступенем соціальної захищеності населення, відсутністю контрастів, що шокують, між багатством і бідністю і відповідно міцною політичною стабільністю.

«Золотий вік» шведської соціальної моделі приходиться на 60-і – початок 70-х років, коли Швеція за показником національного доходу на душу населення займала 3 місце в списку найбагатших країн. За останні 25 років у результаті уповільнення темпів економічного росту вона перемістилася на 18 місце. З появою безробіття (8% у відкритій формі), стрімким «старінням» населення обсяг, що залишився колишнім, оплачування населенню соціальних послуг різко подорожчав. З початку 90-х рр. влади незалежно від політичної орієнтації правлячого кабінету йдуть на скорочення державного фінансування соціального страхування. Намітилася тенденція до перегляду обсягів допомоги, обмеженню тимчасових рамок їхнього одержання, скороченню числа зайнятих у соціальному секторі. У парламенті і ряді політичних партій обговорюються ідеї переходу від загального до виборчого принципу соціального захисту, тобто до підтримки лише найбільш уразливих груп населення.

Загальне медичне страхування.
На відміну від інших західних країн система охорони здоров'я у Швеції на 95% є державною. Гарантується збереження доходів у розмірі 75-85% від зарплати у випадку хвороби дорослого або за відпусткою для нагляду за хворою дитиною. Додатково передбачається: безкоштовне придбання лік і консультації лікарів для хронічних і важких хворих; для інших – повна компенсація витрат, що перевищили протягом року суму в 2,5 тис. крон (середня зарплата робітника/службовця великої фірми – 20,5 тис. крон у рік); безкоштовна стоматологічна допомога до 19 років і 25-70% компенсація витрат, що перевищують 5 тис. крон у рік, для інших вікових категорій; 100% компенсація доходу в результаті отриманого на виробництві важкого каліцтва або повної втрати працездатності.

Страхування від безробіття.
Охоплює 90% працюючого за наймом населення і передбачає у випадку втрати роботи компенсацію до 80% від заробітної плати на необмежений термін за умови активного пошуку роботи. У середньому допомога фонду профспілкових страхових кас по безробіттю складає 9 тис. крон (при максимумі в 12 тис.) на місяць. Фонди страхових кас по безробіттю, якими користаються 68% втративших роботу, формуються з відрахувань роботодавців (72%), перерахувань з державного бюджету (25%) і внесків осіб найманої праці – членів каси (3%).

Загальне пенсійне забезпечення.
Пенсії нараховуються по досягненні 65 років і складаються з основної і додаткової. У середньому шведська пенсія складає 60-65% від колишнього доходу (2/3 усередненої зарплати працюючого за 15 років його самої високооплачуваної роботи). Державні пенсійні фонди формуються за рахунок відрахування визначеного відсотка з фонду заробітної плати підприємств. З фізичних осіб пенсійні відрахування не стягуються. Поряд з низькооплачуваними категоріями населення всі пенсіонери користаються дотацією на житло.

Соціальні пільги родині і старим.
При народженні дитини батьки одержують 12-місячну оплачувану відпустку, а також не оподатковувану податками щомісячну допомогу до досягнення дитиною 16 років, разову допомогу дитині до 8 років, допомогу батькам і дітям до 12 років через хворобу, аліменти на утримання дітей до 18 років (половина оплачується державою), допомогу дітям до 18 років у зв'язку з втратою одного з батьків, виплати на утримання дітей-інвалідів до 16 років. У цілому, середня шведська родина з урахуванням усієї допомоги, але без відрахування податків має прибуток у 25-28 тис. крон (понад 3 тис. дол.) + 640 крон на кожну дитину на місяць. Родини, що мають дохід нижче 25 тис., одержують житлову дотацію, а малозабезпечені – ще і соціальну допомогу. Комунальні органи влади субсидіюють дитячі сади, цілком оплачують початкову і середню шкільну освіту (для одержання вищої освіти держава надає пільгові позики). У функції муніципалітетів входить також утримання будинків для старих.

Система соціальної допомоги.
Забезпечує захищеність категоріям населення, що не можуть повною мірою скористатися або не мають доступу до перерахованих систем соціального страхування і власне кажучи є шведським гарантованим соціальним мінімумом. За даними Асоціації комунальних органів влади (саме до її функцій відноситься виплата соціальної допомоги), правом на одержання соціальної допомоги регулярно користається 10% працездатного населення країни. Соціальна допомога складається з рекомендованої державою норми (4 тис. крон на місяць), а також включає вартість квартплати, витрати на суспільний транспорт і профспілкові внески. Додатково можуть бути виділені засоби на медичну допомогу, проведення відпустки, ведення господарства, придбання меблів, оплату боргів і ін.

Освіта у Швеції

У 1962 році шведським парламентом був затверджений закон про обов'язкову дев'ятирічну загальну освіту. У загальноосвітню школу приймаються дітей у віці 7 років. Близько 95% закінчивших школу-дев'ятирічку продовжують потім свою освіту в гімназіях, де є можливість вибору 16 різних спеціалізацій: по гуманітарним, технічним, економічним наукам і по ремісно-прикладних галузях. Тривалість навчання в гімназії 3 роки. Її успішне закінчення дає учню право надходження у вищий навчальний заклад. Приблизно дві третини учнів у 7 класі вибирають для додаткового вивчення іноземну мову (французьку, німецьку). Англійську мову починають вивчати в школі з другого-третього класу. У загальноосвітніх школах, у яких учаться 98% усіх дітей шкільного віку (інші – у приватних школах), випускні іспити не здаються. Навчання у шведській загальноосвітній школі і гімназії безкоштовне. У середньому порядку 95% молодих людей після загальноосвітньої школи надходять у гімназію. Як і загальноосвітня школа, гімназія не передбачає випускного іспиту. Хоча деякі учні переривають навчання передчасно, більшість з них повертаються в гімназію для завершення освіти. Багато учнів, що не йдуть у гімназію відразу після закінчення початкової школи, роблять це після 2-3-х років роботи. Промисловість зацікавлена в одержанні кваліфікованої робочої сили, тому підприємства надають щорічно місця для проходження трудової практики учнем гімназій. Ті, що добре зарекомендували себе, можуть розраховувати на одержання роботи на цьому підприємстві. Ця система характерна також для державних установ і приватних компаній. У шведській школі дуже широко використовуються в процесі навчання досягнення науки і техніки. У школах і гімназіях введене спеціальне навчання всіх учнів на комп'ютерах. У більшості з них створені базові класи по навчанню роботи на комп'ютері. Для шкіл, що не в змозі через матеріальні причини створити такі класи, – особливо це стосується шкіл у сільській місцевості, – створені спеціальні пересувні ЕОМ, що по заздалегідь розробленому графіку відвідують ці школи.

Міграція у Швеції

У січні 1998 р. шведська Комісія з мов нацменшин подала на розгляд уряду пакет рекомендацій. Головними цілями запропонованих мір названі: збереження і розвиток культури і мови, що історично проживають на території країни нацменшин і, в остаточному підсумку, твердження Швеції як багатоетносового поважаючого права людини суспільства. Запропоновано приєднання Швеції до двох конвенцій Ради Європи: «Про захист нацменшин» і «Про історичні мови нацменшин». Статус національних меншин одержують фіни, саамі, турнедали (корінні шведські фіни, що проживають на Півночі), цигани і євреї. Критерієм добору була умова проживання представників цих національностей на території Швеції більш 100 років. Одночасно Комісія назвала «історичними», отже тими, що вимагають державного захисту і підтримки, мови фінську, саамі і циганську. У практичному плані це означає використання цих мов у сфері освіта, ЗМІ, культури, у державних установах і в рамках північного співробітництва. Мається також на увазі виділення рівних державних асигнувань на створення як мінімум одного вищого навчального закладу для кожної етнічної групи. У сімох північних шведських комунах – місцях компактного розселення саамі і турнедалов – пропонується використання місцевих мов у судочинстві й адміністративному управлінні, тобто фактичне надання фінській і саамі статусу офіційних мов.

Література

1. РІА "РосБізнесКонсалтінг"

2. “Программа председательства Швеции в ЕС 1 января - 30 июня 2001 года”

3. http://geoportal.narod.ru/data/euro/sweden

4. http://www.europa.com/

5. http://www.elvisti.com/

6. Волков А. Швеция на пути к выздоровлению// МЭ и МО, 1997, №5

7.

[1]
IDC і World Times опублікували щорічний рейтинг
найінформатизованіших
суспільств (ISI).

Місце кожної країни визначається виходячи з її можливості доступу і прийняття інформації й інформаційних технологій. Дані збираються по 55 країнам, що складають 97 % світового ВВП і 99 % витрат на інформаційні технології. Джерела інформації – UNESCO, IDC, Міжнародний телекомунікаційний союз (ITU), Світовий Банк, Freedom House. Перше місце в рейтингу, як і рік назад, зайняла Швеція. США опустилися з другого на четверте місце, помінявшись з Норвегією. Третє місце зберегла за собою Фінляндія. Завдяки швидкому впровадженню мобільного зв'язку помітний стрибок зробила Великобританія – із дванадцятого на шосте місце. Internet-інфраструктура найкраще розвинена у Швеції, Сінгапурі й Австралії. Перші три місця в категорії інформаційної інфраструктури зайняли Тайвань, Голландія і Данія, соціальної інфраструктури – Норвегія, Гонконг і Японія. І, нарешті, перше місце в категорії комп'ютерної інфраструктури займають США, за яким йдуть Сінгапур і Австралія. (2001 р.) [1]