Реферат на тему:
Бангладеш
(економіко-географічна характеристика країни)
Народна Республіка Бангладеш - держава в Південній Азії, утворена на місці колишньої пакистанської провінції Східний Пакистан. Її політичні лідери 26 березня 1971 р. проголосили про утворення незалежної держави під назвою Бангладеш, що означає "бенгальський народ".
Фактична дата заснування 16 грудня 1971, коли пакистанські війська здалися об'єднаному командуванню східнобенгальських та індійських збройних сил, які їх підтримували.
Бангладеш знаходиться в Південній Азії, у північно-східній частині Індійського субконтиненту, омивається Бенгальською затокою Індійського океану. Межує на заході, півночі і сході з Індією, на південному сході - з Бірмою (М'янма).
Площа країни - 148 390 кв. км.
Чисельність населення 125,7 млн. чоловік. Бангладеш - одна з найбільш густонаселених країн світу. Понад 98% населення - бенгальці, інші народи - чакма, міг, сантал, бихарі та інш.
Понад 85% населення - мусульмани-сунніти, близько 12% - індуїсти, буддисти - 0,5%, християни - 0,3%.
Офіційна мова бенгальська (бенгалі), у сфері обслуговування і в держустановах розмовляють англійською, широко вживаються мови урду, чакма і маг.
Столиця - Дакка (6 106 000). Місто займає зручне положення в найродючішій частині країни і стоїть на перетині водних торговельних шляхів.
Інші найбільші міста - Чіттагонг (2 041 000), Кхулна (878 000).
Найвища точка - гора Ксокрадонг (1230 м).
Бангладеш - бідна густонаселена країна, що характеризується високими темпами зростання чисельності населення. У середині 1990-х років дві третини працездатного населення були зайняті в землеробстві і близько 30 відсотків валового внутрішнього продукту (ВВП) створювалося в сільському господарстві. Однак країна хронічно страждає від недостачі продовольства.
До числа важливих ресурсів, на які спирається національна економіка, відносяться чайні плантації Силхета, родовища природного газу, нафти, кам'яного вугілля, торфу, вапняка і експлуатація гідроенергії р. Карнапхули.
У Читтагонгі, Дацці, Нараянганджі і Кхулні зосереджена основна частина фабрично-заводських підприємств.
У 1998 в Бангладеш була схвалена масштабна програма залучення іноземного капіталу для розробки газових родовищ, з чим зв'язують певні надії на організацію його експорту в Індію.
Одна з першочергових задач - досягнення самозабезпечення продовольством. Незважаючи на те що збори рису збільшилися з 6 млн. т до 18 млн. т в 1993-1994 рр., зберігається хронічна залежність країни від імпорту (близько 2 млн. т зерна на рік).
Інша важлива мета полягала в розширенні виробництва джуту (сировини або готової продукції) на експорт, який в 1980-х роках давав країні близько 60% валютних надходжень від зовнішньої торгівлі.
У середині 1990-х років 75 відсотків вартості всього експорту Бангладеш складали одяг і текстильні вироби. На зовнішні ринки у великих розмірах постачаються чай і морепродукти.
Сільське господарство
Для бангладеського села характерне натуральне господарство в дрібних селянських подвір"ях. Все більш важливою стає орієнтація на обробіток товарних культур. Головну з них, джут, в 1993-1994 рр. обробляли на площі 0,5 млн. га (в 1985-1986 рр. його посіви досягали 1 млн. га). Культура вирощується переважно в долинах Брахмапутри, Джамуни, Падми і Мегхни, де родючість алювіальних грунтів підтримується щорічними розливами рік. На початку 1990-х років виробництво джуту досягало приблизно 900 тис. т в рік.
Всюди на низовинних рівнинах вирощують рис, але значні надлишки для продажу на внутрішньому ринку є тільки в Силхеті і західних округах. Збори на початку 1990-х років складали в середньому 18,3 млн. т. Урожаї розподіляються по трьох агрокліматичних сезонах, і тому культивується безліч сортів. Аус вирощують переважно для задоволення власних продовольчих потреб, оскільки жнива відбуваються в дощовий сезон і зерно погано зберігається. Аус і джут зростають приблизно в однакових агрокліматичних умовах.
Рис амон (аман) висаджують в поле, як правило розсадою. Прибирають на початку сухого сезону, отримуючи найкраще за якістю зерно, що йде на продаж. Боро, що також висаджується розсадою, приносить більш високий урожай, ніж амон, але його вирощування можливе внаслідок природних обмежень лише на малій площі.
Чай успішно виростає на плантаціях Силхету, його щорічна продукція складає близько 50 тис. т.
Серед інших важливих сільськогосподарських культур - цукрова тростина, картопля, пшениця і батат.
Для більш інтенсивного використання орних земель (в тому числі і в сухий сезон) і ранньої сівби до основного сезону дощів, широко впроваджується зрошуване землеробство. Полив і рясні опади дозволяють отримувати з ділянки два і навіть три урожаї в рік, перетворюючи тим самим 7,6 млн. га орних угідь в 13,6 млн. га валової посівної площі.
Рибальство
Риба - важливий компонент їжі бенгальців і одна з статей експорту. Найбільш значущі гільза і декілька видів креветок.
Лісове господарство
Головні лісові ресурси країни зосереджені в Гірському Читтагонзі. Найбільш цінним є дерево гарджан - споконвічна для Бангладеш порода червоного дерева, що має високоякісну тверду деревину.
Успі
Гаї салового дерева з міцною деревиною, що знаходяться у верхів"ї Мадхупур, вирубуються на паливо і для будівельних цілей.
Гірничодобувна промисловість
У великих розмірах ведеться видобуток природного газу, споживаного на електростанціях і заводах мінеральних добрив. Його ресурси в 1994 р. оцінювалися в 600 млрд. куб. м. Головні родовища знаходяться на сході країни - в округах Комілла і Силхет.
У 1997-1998 рр. Бангладеш виявила велику зацікавленість в залученні прямих іноземних інвестицій для розвідки і організації експлуатації нових газоносних басейнів. Почата експлуатація першого нафтового родовища, а також покладів вугілля, щоправда невисокої якості. Його запаси в окрузі Богра оцінюються в 1 млрд. т. У цьому ж округу добують вапняк для потреб цементної промисловості.
У Бангладеш гостро відчувається нестача будівельного каменю і гравію.
Енергетика
Енергетика в Бангладеш розвинена дуже слабо. Потужність електростанцій оцінюється приблизно в 3000 мВт. З них приблизно 10 відсотків доводиться на єдину гідроелектростанцію на р.Карнапхулі, звідки лінія електропередач тягнеться до Читтагонга і далі в Дакку. По мосту через Джамуну протягнуто газопровід і прокладена лінія електропередач в західні області країни. Велика частина електроенергії виробляється на ТЕС, що працюють на природному газі і нафті.
Обробна промисловість
Ця галузь великою мірою залежить від імпортної сировини. Це відноситься до бавовняних фабрик, що виросли в багатьох містах - Дацці, Нараянганджі, Кхулні, Читтагонзі, Куштії і Пабні. У країні є численні джутові, текстильні, швейні і шкіряні підприємства.
У Читтагонзі діють нафтопереробний комбінат і сталеплавильний завод, який випускає круглий прут, м'яку листову сталь, оцинкований лист. У Кхулні і Читтагонзі ведеться будівництво і ремонт судів.
На вітчизняні ресурси спираються лише галузі, пов'язані з переробкою джуту, цукрової тростини і чаю, а також целюлозно-паперова промисловість і заводи мінеральних добрив. Джутові фабрики розташовані поблизу Дакки і в Кхулні, Читтагонзі, Чандпурі і Сираджганджі.
Цукрові заводи розміщені в північних і східних округах країни, а також в районах Маймансингх, Хабігандж і Дацці.
Чайні фабрики знаходяться в округах Силхет і Читтагонг.
Папір виготовляють підприємства в Чандрагхоні і Пабні, твердий картон - в Кхулні. У Силхеті налагоджений випуск паперової маси з бамбуку, тростини і відходів переробки джуту.
Транспорт
Транспортне сполучення в Бангладеш ускладнене природними умовами. Через Ганг, вище Куштії, зведений єдиний міст. По ньому проходить ширококолійна залізниця. У 1998 р. зданий в експлуатацію сумісний залізничний і автомобільний міст через Джамуну.
Мости на Падмі взагалі відсутні. Тому перевезення людей і вантажів через більшість рік здійснюються залізничними поромами.
Додаткові проблеми створює різна ширина залізничної колії. На сході від Джамуни і Падми колишня Ассамо-Бенгальська магістраль та інші мають метрову колію. На заході країни майже всі залізниці ширококолійні; вони забезпечують зв'язок північно-західних районів Бангладеш з Куштією, Джессуром і Кхулною, а також ведуть в Індію. Загальна протяжність залізниць в країні близько 2900 км.
Автодорожний мережа густіша в тих місцевостях, де було легше зводити мости, - передусім в західних округах, на півночі від Дакки і на території між Читтагонгом і Силхетом. В низинах рік рух автомобільного транспорту утрудняється через необхідність часто вдаватися до послуг поромів, до того ж багато доріг в дощовий сезон стають непроїжджими. Протяжність автомобільних доріг в Бангладеш близько 10,5 тис. км.
Першорядне господарське значення мають річкові перевезення.
Між адміністративними центрами ряду округів налагоджене пасажирське авіасполучення. Бангладеська авіакомпанія "Біман", заснована в 1972 р., крім обслуговування внутрішніх ліній забезпечує польоти у держави Азії, Європи, Африки і в США.
У країні діють два морських порти - в Читтагонзі (порт ввезення) і Чарні (порт вивозу).
Зовнішня торгівля
Провідні статті експорту - готовий одяг, джут і вироби з нього, трикотаж і морепродукт, додатковий - шкіра і шкіряні вироби, чай, сантехнічне і кухонне обладнання, електропобутові прилади, комп'ютерне обладнання, засоби зв'язку, парфюмерія, фармацевтичні товари.
Основні імпортери - США, Великобританія, Німеччина, Франція.
У імпорті переважають промислове обладнання і транспортні засоби, продовольство, головним чином рис і пшениця, чорні метали, бавовна і продукти його переробки, нафтопродукти, мінеральні добрива і рослинне масло.
Найбільші постачальники - Індія, Японія, Китай і США.
Частка продовольства у вартісному вираженні складає близько 15 відсотків від всього імпорту.
Державний бюджет
Бюджет формується переважно на основі різних видів оподаткування.
Основне джерело надходження іноземної валюти (1,5 млрд. дол. в 1997 році) - експорт робочої сили.
Головні статті державних витрат - асигнування на оборону, утримання адміністративного апарату, заходи щодо планування сім'ї і виплати за борговими зобов'язаннями.
Зовнішній борг Бангладеш в 1997 р. оцінювався в 17 млрд. дол. і становив 50 відсотків ВВП. Щорічні виплати по обслуговуванню зовнішнього боргу - близько 18% ВВП.