Реферат з правознавства
Органи нотаріату в Україні
1. Поняття та основні завдання нотаріату в Україні.
2. Система та структура нотаріальних органів. Правовий статус нотаріуса.
3. Кваліфікаційні комісії нотаріату.
4. Державний та приватний нотаріат.
5. Інші органи та посадові особи, які вправі вчиняти нотаріальні дії.
І. Нотаріат в Україні – це система органів та посадових осіб, на які покладено обов’язки засвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, і робити інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної сили.
Організація діяльності нотаріату регулюється Законом України “ Про нотаріат “ від 2 вересня 1993 року зі змінами станом на 10 січня 2002 року, іншими НПА.
Норми, що регулюють організацію і діяльність нотаріату, становлять самостійну галузь законодавства. Нотаріуси у своїй діяльності керуються також постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами та інструкціями Міністерства юстиції України.
Разом з тим законодавство про нотаріат тісно пов’язано з такими галузями права як цивільне, цивільно-процесуальне, сімейне і трудове. Так, зокрема, засвідчуючи різноманітні договори, зокрема пов’язані із відчуженням нерухомості, заповіти, видачу свідоцтв про право на спадщину, нотаріус керується нормами цивільного законодавства, роз’яснює їх зміст громадянам, які до нього звертаються.
Здійснення нотаріальних дій за кордоном визначається консульськими конвенціями, міжнародними угодами та договорами, а у певних випадках можуть бути застосовані норми іноземного законодавства.
Сама ж діяльність нотаріальних органів або нотаріусів спрямована на охорону та захист прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, на запобігання правопорушенням шляхом правильного і своєчасного вчинення нотаріальних дій.
Серед загальних положень про нотаріат, закріплених законодавством, можна виділити ті, що є основою діяльності нотаріусів та інших посадових осіб нотаріату.
Принцип законності. Нотаріуси і службові особи, які вчиняють нотаріальні дії, зобов’язані дотримуватися законодавства при їх вчиненні.
Разом з тим нотаріуси повинні вимагати додержання законності всіма громадянами і юридичними особами, які звертаються до них з проханням виконати певну нотаріадну дію; відмовляти у виконанні дій, що суперечать закону; не приймати документів, які оформлені з порушенням закону або містять відомості, що ганьблять честь і гідність громадян.
Принцип додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій.Зберігання у таємниці відомостей, одержаних ним у зв’язку із вчиненням нотаріальних дій є обов’язком нотаріуса.
ІІІ. Кваліфікаційні комісії нотаріату
Положення про кваліфікаційні комісії нотаріату визначає статус, завдання та функції кваліфікаційної комісії нотаріату (далі - кваліфікаційна комісія). Головним завданням кваліфікаційної комісії є визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю.
. Кваліфікаційні комісії утворюються при Міністерстві юстиції Республіки Крим, управліннях юстиції обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Строк повноважень кваліфікаційної комісії становить три роки.
Кваліфікаційна комісія діє у складі семи чоловік: чотирьох нотаріусів, двох представників відповідно від Міністерства юстиції Республіки Крим, управління юстиції обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації і одного представника відділення Української нотаріальної палати або іншого об'єднання нотаріусів.
Склад кваліфікаційної комісії затверджується наказом Міністра юстиції Республіки Крим, начальника управління юстиції обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.Кваліфікаційну комісію очолює її голова, який має заступника.
. Підготовка матеріалів до розгляду кваліфікаційною комісією, а також ведення діловодства покладається на секретаря кваліфікаційної комісії.
Голова кваліфікаційної комісії, його заступник та секретар обираються з числа членів кваліфікаційної комісії на її першому засіданні.
Повноваження і порядок роботи кваліфікаційної комісії нотаріату
Кваліфікаційна комісія відповідно до покладених на неї завдань: розглядає заяви та проводить конкурсний відбір для визначення професійного рівня осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю ) визначає керівника стажування; допускає осіб або відмовляє їм у допуску до складання кваліфікаційного іспиту; приймає кваліфікаційний іспит; приймає рішення про можливість чи неможливість допуску особи до нотаріальної діяльності.
. Перше засідання кваліфікаційної комісії проводиться в 15-денний строк з часу затвердження її складу. Засідання кваліфікаційної комісії є правомочним, якщо в ньому бере участь не менш як дві третини членів комісії. Кваліфікаційна комісія свої засідання проводить у міру необхідності, але з обов'язковим додержанням установлених цим Положенням строків.
Кваліфікаційна комісія має право запитуват
. Засідання кваліфікаційної комісії веде її голова або його заступник. У разі відсутності голови і його заступника засідання комісії веде секретар кваліфікаційної ком
Розгляд заяв осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю
Особа, яка має намір займатися нотаріальною діяльністю,подає особисто або надсилає поштою до кваліфікаційної комісії заяву, засвідчену в установленому порядку копію диплома про вищу юридичну освіту (університет, академія, інститут) та висновок про результати проходження стажування. Кваліфікаційна комісія розглядає одержані документи протягом місяця з дня їх надходження.
Рішення кваліфікаційної комісії приймається відкритим голосуванням більшістю голосів від числа присутніх на засіданні членів. Рішення викладається в письмовій формі і підписується головуючим на засіданні та членами комісії. які брали участь у засіданні.
Розгляд заяв на засіданні кваліфікаційної комісії починається доповіддю голови комісії, його заступника або секретаря, які попередньо вивчали подані до комісії матеріали. Потім аналізуються відповідні документи та заслуховуються особи, присутні на засіданні кваліфікаційної комісії.
На засіданні кваліфікаційної комісії, в разі необхідності, можуть бути присутніми: особа, яка має намір займатися нотаріальною діяльністю, нотаріус, котрий керував стажуванням, представники підприємств, установ, організацій, заінтересованих у розгляді заяви.
Про час і місце проведення засідання кваліфікаційної комісії згадані особи повідомляються не пізніш як за 10 днів до розгляду заяви.
За результатами розгляду заяви кваліфікаційна комісія приймає рішення про допуск особи, яка має намір займатися нотаріальною діяльністю, до складання кваліфікаційного іспиту або про відмову у допуску.
У рішенні кваліфікаційної комісії про відмову у допуску до кваліфікаційного іспиту повинні бути викладені причини, з яких особа не можу бути допущена до його складання.
Відмова у допуску до складання кваліфікаційного іспиту оскаржується в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Кваліфікаційний іспит приймається кваліфікаційною комісією в межах строку, встановленого пунктом 18 цього Положення, проводиться на підставі відповідної програми і містить відповіді на усні запитання, вирішення практичних завдань тощо.
За результатами складання кваліфікаційного іспиту кваліфікаційна комісія приймає рішення про можливість чи неможливість допуску особи до нотаріальної діяльності.
Джерела курсу “Судові та інші правоохоронні органи”
І. Законодавство:
1. Конституція України від 28.06.1996 року
2. Декларація про державний суверенітет України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. - № 31.
3. Закон України “ про державний захист працівників суду і правоохоронних органів “ від 23 грудня 1993 року № 3781 - ХІІ
4. Закон України “ Про судоустрій” від 7 лютого 2002 р. // К:, Атіка, 2003.
5. Закон України “ Про Конституційний Суд України “ від 16 жовтня 1996 р.
№ 422/96 – ВР.
6. Закон України “ Про Вищу Раду юстиції “ від 15 січня 1998 року № 22/98 – ВР.
7. Закон України “ Про статус суддів “ від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ.
8. Закон України “ Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів від 29 листопада 2001 р. №2860-ІІІ.
9. Закон України “ Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві “ від 23 грудня 1993 р. № 3782-ХІІ.
10. Кримінально – процесуальний кодекс України. – К.: Юрінком Інтер, 2002.
11. Цивільно – процесуальний кодекс України. – К.: Атіка. – 2002.
12. Господарсько – процесуальний кодекс України. – К.: Атіка. – 2002.
ІІ. Література:
1. Адвокатура в Україні // Бюлетень законодавства і юридичної практики. – 2000. - №4.
2. Азаров Ю. Що заважає адвокатурі працювати злагоджено // Право України. – 1998, №1. –с. 38-41.
3. Ануфрієв М. І. та ін. Соціально-правовий захист працівників органів внутрішніх справ України. – Харків.: Видавництво Університету внутрішніх справ, 2000.
4. Афанасьєв В. Щодо регулювання виконавчого провадження // Право України. – 1994. №9. – с. 10.
5. Бондаренко І. Судова система України та її реформування в сучасних умовах // Право України. – 2002. - №8. – с. 37-39.
6. Бондаренко І. Правоохоронна діяльність і правоохоронні органи: поняття та ознаки // Право України. – 2003. - № 4. – с. 18-21.
7. Бородін М. Участь прокурора в цивільному процесі // Право України. – 1999. - №11. – с. 52.
8. Бойко В. Ф. Перебудову роботи судової системи необхідно здійснити у напрямі посилення захисту прав та інтересів громадян // Вісник Верховного Суду України. – 2001. - №3. – С.2-4.
Бринцев В. Д. Поєднання одноособової і колегіальної форм правосуддя в кримінальному процесі. – Право України. – 1995. - №7. – с.23-25.