И (НА ПРИКЛАДІ ПІДПРИЄМСТВ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ)
З пожвавленням зовнішньоекономічних зв’язків України, укладанням значної кількості контрактів підприємствами та організаціями з іноземними контрагентами та виходом на ринки інших країн національних структур виникає потреба приділити більшу увагу ефективності зовнішньоторговельних угод, що вимагає удосконалення їх економічного аналізу, в тому числі на реґіональному рівні.
В останні роки у Волинській області спостерігається подальша інтеграція її підприємств економіки у світовий ринок. У зв’язку з цим виникає проблема забезпечення найбільш ефективної діяльності підприємств щодо формування структури експорту та імпорту з урахуванням інтересів національних товаровиробників та необхідності структурної перебудови економіки, пошуку та розміщення іноземних інвестицій насамперед у пріоритетні галузі виробництва. Після відходу від державної монополії на зовнішню торгівлю всі зацікавлені підприємства, фірми й товариства, незалежно від форми власності, включилися в зовнішньоекономічні зв’язки.
Саме економічний аналіз дає можливість досліджувати економіку як за всією сукупністю господарських процесів, які відбуваються в ній, так і за окремими її елементами. Економічний аналіз дозволяє вивчати три групи проблем:
1) стан та розвиток всесвітнього господарства й економіки регіону, будь-якої окремо взятої країни, галузі і підгалузі;
2) господарську діяльність об’єднання, підприємства, структурної одиниці підприємства;
3) господарську діяльність будь-якої окремої дільниці і окремого робочого місця.
Перша проблема, маючи як інформаційну базу дані міжнародної економічної статистики, отримала назву соціально-економічного аналізу.
Другий і третій напрям - аналіз господарської діяльності. Його інформаційна база – в основному дані бухгалтерського та оперативно-статистичного обліку й звітності підприємств, об’єднань і фірм.
Аналіз господарської діяльності і соціально-економічний аналіз є важелями керування господарською діяльністю будь-якого об’єкта, який включає в себе три етапи.
Перший етап – прийняття керуючим органом рішення в формі план-прогнозу (наприклад, із зовнішньоекономічної діяльності). Прийняттю рішення передує: визначення мети рішення, розробка різних варіантів рішення залежно від методів і умов досягнення мети, підрахунок ресурсів, необхідних для виконання таких варіантів, вибір кінцевого варіанту рішення, найбільш раціонального з точки зору поставленої мети, що досягається за допомогою різноманітних методів економічного аналізу.
Другий етап – здійснення керуючим органом (окремим керівником, робітником) контролю за рухом виконання рішення, де методи економічного аналізу органічно поєднуються з контролем.
Третій етап управління – оцінка результатів виконання рішення – здійснюється в основному методами аналізу господарської діяльності, що необхідно, наприклад, для прийняття нового рішення.
Крім вказаних вище видів економічного аналізу, класифікованих за досліджуваними проблемами, існує декілька видів економічного аналізу, що класифікуються за іншими ознаками.
Так, у зовнішньоекономічній діяльності, залежно від часу проведення аналітичної роботи, часу виконання плану й зобов’язань з торговельних угод, розрізняють аналіз попередній, поточний (оперативний) та подальший.
Аналіз оперує різними економічними показниками. Будь-який економічний показник складається з числової основи (тобто величини представленої інформації) і ознак, які визначають економічний зміст і належність інформації. Кожний окремий показник відображає якусь певну сторону зовнішньоекономічної діяльності. Всі показники взаємопов’язані і складають єдину систему показників, які відображають всю комерційну, фінансову діяльність фірми та її фінансовий стан як єдиного організму. За змістом показники поділяються на кількісні і якісні.
Кількісні показники відображають обсяги зовнішньоекономічних операцій, кількісні зміни в зовнішній торгівлі. До кількісних показників відносяться показники вартості експорту чи імпорту товарів за планом і за звітом фактично як в цілому по підприємству, об’єднанню так і з окремих торговельних угод, спеціалізованих фірм, окремих країн, товарних груп і окремих товарів.
Якісні показники характеризують раціональність використання засобів, зайнятих в експортно-імпортних операціях, відображають фінансову діяльність і фінансовий стан об’єднання. До якісних показників відносять: швидкість обороту засобів в зовнішньоекономічних операціях, ефективність цих операцій; віддачу оборотних засобів при експорті та імпорті товарів; забезпеченість банківських кредитів та інше.
Аналіз зовнішньоекономічних зв’язків в Україні спрямований на вивчення результатів виробничо-комерційної та фінансової діяльності як окремих підприємств так і фірм, які входять до складу промислових підприємств і об’єднань, що не є юридичними особами. На основі зведених даних можливо дослідити не тільки діяльність цих підприємств, але й загальні тенденції по реґіонах і, як наслідок, загальні тенденції і проблеми.
Розглядаючи діяльність підприємств Волинської області щодо експортно-імпортних операцій, можна виявити, таке (див. табл. 1): з товарів, які вироблялися в області, найбільшу частку в експорті 1997 р. займав цукор і патока (майже 12млн.дол.США). Близько 16% експорту – продукція машинобудування (машини та устаткування, електротехнічне устаткування), звукозаписувальна та відтворювальна апаратура, телеапаратура. Це пояснюється тим, що значну кількість з цих товарів попередньо було ввезено з інших областей або навіть імпортовано (частка цієї продукції в імпорті 11%), що пов’язано передусім із розширенням діяльності малих і спільних підприємств невиробничого профілю, які виконують роль посередників у міжнародній торгівлі або продають сировину, напівфабрикати та устаткування, що не мають використання в області через згортання промислового і сільськогосподарського виробництва. Велику частку в експорті посідали харчові субпродукти і м’ясо (вони склали майже 22%). Решта експортної маси області – це продукти харчування, продукція текстильної промисловості, хімічні штапельні волокна, одяг, взуття, лісо- і пиломатеріали, будматеріали та ін. Серед найбільших експортерів – усі цукрові заводи, м’ясокомбінати, АТ “Ковельсільмаш”, АТ “Луцькпластмас”, виробничо-торгове швейне підприємство “Луга”, Луцький підшипниковий завод, ТОВ “Каскад-продакшн”, фірми “Галс”, “Контініум” та ін. З 1991 р. значно скоротилася питома вага в експорті таких підприємств, як “Волтекс”, “Електротермометрія” та Луцький підшипниковий завод.
Таблиця 1
Товарна структура зовнішньої торгівл
і
області в розрізі
груп та підгруп за 1997-
19
98
рр.
| Найменування груп товарів | Питома вага групи товарів у загальному обсязі (1997 р) | Питома вага групи товарів в загальному обсязі (1998 р.) | ||
| Експорту | імпорту | Експорту | імпорту | |
I. Живі тварини та продукція тваринництва, в тому числі 02 м’ясо та субпродукти харчові 04 молоко і молочні продукти, яйця |
24,6 21,7 2,4 |
0,5 0,2 0,0 |
30,0 23,5 5,8 |
1,0 0,9 0,0 |
| II. Продукти рослинного походження | 5,7 |
0,6 |
4,3 |
1,5 |
Продукція харчової промисловості, в тому числі 17 цукор |
15,5 14,7 |
2,3 0,1 |
4,8 3,9 |
2,2 0,0 |
Продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей Промисловості, в тому числі 35 білкові речовини |
12,5 12,3 |
7,0 0,3 |
20,0 19,8 |
7,0 0,4 |
Деревина та вироби з неї, в тому числі 44 деревина та вироби з неї |
3,7 3,7 |
1,0 1,0 |
5,5 |
1,2 |
Текстиль та текстильні вироби, в тому числі 62 одяг та предмети одягу текстильні |
7,7 |
10,0 |
12,3 10,7 |
9,7 0,1 |
| Вироби з каміння, гіпсу, цементу, скла, азбесту | 3,6 | 1,4 | 1,7 | 1,3 |
Неблагородні метали та вироби з них в тому числі 74 мідь і вироби з неї |
5,9 3,6 |
2,5 0,0 |
3,5 0,8 |
2,4 0,0 |
| Машини, устаткування та механізми | 15,9 |
11,2 |
12,3 |
17,7 |
У структурі експорту 1998 р. (у порівнянні з 1997 р.) особливих змін не відбулося. Переважали такі ж самі групи товарів за винятком зменшення частки продукції харчової промисловості: з 15,5% до 4,8%. Це відбулося за рахунок зменшення експорту цукру майже в три рази. З такою товарною групою, як машини, устаткування і механізми, відбувались аналогічні процеси, як і в 1997 р., експорт складає 12,3%, а імпорт 16%.
У структурі імпорту Волинської області в 1997-1998 рр. переважали паливо мінеральне, нафта та продукти її переробки (питома вага 47% і 37% відповідно), продукти хімічної промисловості, пластмаси та каучук, текстильні вироби. Помітну частку становили також засоби наземного транспорту, обладнання для промисловості й сільського господарства, неблагородні метали та вироби з них. Порівняно невелику частку в імпорті цих років складають вироби з деревини, одяг, взуття, будматеріали та комплектуючі для промислового будівництва. Велика питома вага мінерального палива та нафти в структурі імпорту області пояснюється відсутністю або невеликими запасами мінеральної сировини і паливно-енергетичними ресурсами. Із паливно-енергетичних відоме тільки кам’яне вугілля, запаси якого становлять лише 0,2% від загальнодержавного. На Волині наявна сировинна база для виробництва будматеріалів. Особливо багата Волинь на цегляно-черепичну сировину, будівельний і баластний пісок.
На показники фінансової та комерційної діяльності, фінансового стану підприємства впливають різні фактори – соціально-економічні та виробничо-економічні. Перші відображають умови, мотивації і якість функціонування і взаємодії суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на різних рівнях. До других відносять фактори ресурсів і техніко-економічні фактори. Фактори впливають на показники по різному.
Одним ціз показників діяльності підприємств є оцінка рівня і якості виконання зобов’язань за контрактами з іноземними партнерами.
Зобов’язання за контрактами виконуються за термінами поставок товарів, за якістю і кількістю товарів. За даними форми 1 бухгалтерської звітності розробляється загальний коефіцієнт прострочених зобов’язань (К) за формулою:
К=(S Кпр/ SКе)*100% ,
Де: SКпр – експортна вартість товарів за всіма контрактами, простроченими виконанням протягом року;
SКе – сума всіх контрактів з експорту, які підлягають виконанню за цей рік.
Цей показник розробляється з усього експорту за рік, у країнах експорту і за товарами. При цьому показники за звітний період порівнюються з показниками за попередній період.
Якщо підприємство поставляє товари нижчої якості, то закордонний покупець пред’являє претензії щодо якості, що, як правило, задовольняються. Це приносить збитки і підриває позиції підп
Під конкурентоспроможністю товарів та послуг необхідно розуміти що здатність витримати порівняння з аналогічними товарами та послугами інших виробників і реалізовуватися за цінами, не нижчими від середніх ринкових. Рівень конкурентоспроможності товарів та послуг визначається сукупністю рівних техніко-економічних чинників: якість та собівартість, форма та методи торгівлі, ціни, умови та строки поставок і транспортування, відповідність вимогам моди і умовам місцевого ринку, види і форми розрахунків та платежів з покупцями, престиж виробника і продавця (“ціни” фірми) престиж товару (товарний знак), ефективність реклами і інші.
Найбільш складним, на мій погляд, є визначення конкурентоспроможності машин та обладнання, основним чинником якої є якість, що визначається багатьма складовими, набір яких більш складніший ніж в товарів інших категорій. У розуміння якості машин та обладнання входить продуктивність і універсальність, стандартизація і уніфікація моделей. При цьому продуктивність обладнання не завжди головним чинником; інколи перевага надається менш продуктивному обладнанню, але більш дешевшому і універсальному, простому, безпечному і зручному в користуванні. Важливою характеристикою якості машин і обладнання є їх технічна досконалість. Велике значення мають також надійність і довговічність роботи і строк служби до капітального ремонту, рівень технічного обслуговування і постачання запасними частинами. Рівень конкурентоспроможності машин і обладнання залежить від відповідності специфічним вимогам місцевого ринку.
До найважливіших компонентів конкурентоспроможності машин та обладнання відносяться якість оздоблення і фарбування, а також дизайн.
Аналіз конкурентоспроможності товарів, що експортуються, повинен супроводжуватися також розробекою відповідних рекомендацій партнерам – вітчизняним виробникам товарів, спрямованих на підвищення рівня конкурентоспроможності цих товарів.
Одним із показників діяльності підприємства є характеристика динаміки експорту (імпорту) товарів та послуг.
Для більш повної картини експортної роботи підприємства, експорт товарів та послуг за звітний рік порівнюється з експортом за попередній рік. Таке порівняння доцільно проводити за декілька років (наприклад, 5-10), що дає можливість встановити зміни у товарній структурі експорту, у розвитку нових видів експорту і його географічного напрямку, обсягу експорту в поточних і постійних (базових) цінах, середніх експортних цінах. При вивченні динаміки експорту за ряд років розраховуються також темпи приросту за кожний рік і середньорічний темп приросту експорту за весь період, що вивчається.
Дані про експорт за роки, що аналізуються доцільно групувати по країнах і товарах за допомогою таблиць. За кожним рядком таблиці розраховуються індекси вартості, фізичного обсягу і цін. Ці індекси покажуть, на яку суму і де змінилися вартість і фізичний обсяг експорту, а також середні експортні ціни.
За товарними групами, що включають кількісно і якісно порівняльні товари (наприклад, нафтопродукти: бензин, дизельне паливо, мазут), можна розрахувати індекс кількісної структури за формулою:
де g1
– кількість товарів поточного періоду;
p0
- базові ціни цих товарів;
po
- середня ціна товарів базового періоду;
Середню ціну вираховуємо за формулою:
Для підтвердження вищесказаного розглянемо діяльність ВАТ “Волтекс” за деякими товарами (див. табл. 2).
Таблиця 2
Динаміка експорту ВАТ “Волтекс”
| Назва товару | 1997 р. | 1998 р. | ||||
| К-ть, тис. м | Ціна за од. | Сума, тис. грн. |
К-ть, тис. м | Ціна за од. |
Сума, тис. грн. |
|
| go
|
po
|
go
po |
g1
|
p1
|
g1
p1 |
|
| Тканина “Альтана” | 28000 | 4,23 | 118440 | 15000 | 4,58 | 68700 |
| Тканина “Технічна” | 32000 | 1,60 | 51200 | 20000 | 1,82 | 36400 |
| Всього | 60000 | 169640 | 35000 | 105100 | ||
За даними таблиці 2 розрахуємо індекс структури. Середня ціна буде дорівнювати 2,83 грн. Відповідно
Якщо індекс кількісної структури виявиться більшим одиниці, то це буде означати, що в межах товарної групи зросла питома вага кількості більш дорогих товарів за рахунок зниження питомої ваги більш дешевих товарів. Як бачимо, індекс кількісної структури менший одиниці, тобто відбулася зворотна зміна.
За даними таблиці 2 визначимо, як змінився обсяг експорту в незмінних цінах (фізичний обсяг) і як змінилися в середньому ціни на товари цієї групи. Визначимо міру впливу факторів кількості, ціни і структури на зменшення експорту цієї групи на 64540 тис. грн. Вирахуємо три індекси:
Індекс вартості (Іpg
):
Індекс цін (Іp
):
Сума 105100 тис. грн. показує вартість експортних товарів за 1998 р. (ціни проіндексовані), а сума 95450 тис. грн. – результат перерахунку експорту за 1998 р. в цінах 1997 р. Порівняння цих сум дозволить визначити, виплив змін цін на величину вартості експорту товарів. Експортні ціни підвищилися в середньому на 10%. Отже, підвищення вартості продукції за рахунок підвищення цін на 10% склало 105100-95450=9650 тис. грн.;
Індекс фізичного обсягу (Іg
):
Звідси приріст експорту за рахунок зміни вартості обсягу в незмінних цінах становить 95450-169640=-74190 тис. грн.
Отже, вартість експорту групи товарів за рік зменшилася на 64540 тис. грн. Це відбулося за рахунок збільшення цін на 10%, зменшення кількості експортних товарів, зміни кількісної структури експорту, вираженої в підвищенні ваги більш дешевих товарів.
Ще одним показником ЗЕД є оцінка раціональності використання оборотного капіталу при експорті та імпорті товарів.
Для відповіді на питання, наскільки раціонально використовувався оборотний капітал підприємства при експорті й імпорті товарів, необхідно передусім послідовно вивчити:
-оборот оборотного капіталу;
-накладні витрати з експорту й імпорту товарів;
-ефективність експорту й імпорту товарів.
Результати проведеного аналізу необхідно узагальнити шляхом вирахування так званого коефіцієнта віддачі і його аналізу.
Оборот оборотного капіталу (оборотних засобів) здійснюється за схемою:
гроші
- матеріал на складі
- процес виробництва
- готова продукція на складі
- відвантаження товарів зі складу і розрахунки з покупцями (дебіторами)
- гроші
Оборотний капітал підприємства та всі його стадії відображаються в активі на статтях 2-го і 3-го розділів бухгалтерського балансу. Що стосується техніки аналізу, то спочатку визначають середньорічні залишки оборотних засобів за формулою:
Аналогічно визначаються середні залишки і за частинами оборотного капіталу. Надалі визначається число оборотів оборотного капіталу (оборотних засобів) за рік, що являє собою відношення собівартості реалізованих товарів до середньорічних залишків. Наступним етапом є визначення тривалості одного обороту (ТО) за формулою:
ТО=СЗ*360днів/С,
де: С – собівартість реалізованих товарів.
Якщо кількість оборотів за рік вже знайдено, то тривалість одного обороту можна визначити таким чином: 360днів / кількість оборотів капіталу.
Оборот засобів підприємства в експортних операціях проводиться за такою схемою: відвантаження товарів на експорт - розрахунки з іноземними покупцями - надходження валюти за товар на транзитний рахунок підприємства. Тривалість обороту залежить від маршруту перевезень, часу збереження на складі, тривалості розрахунків з іноземними покупцями.
Тривалість обороту засобів в імпортних операціях може збільшуватись на термін відкриття акредитиву на користь іноземного постачальника. Методика і техніка аналізу засобів у експортних і імпортних операціях принципово не відрізняється від загальної методики аналізу обороту оборотного капіталу підприємства.
При аналізі накладних витрат передусім визначають два узагальнюючих показники: відносний рівень накладних витрат у гривнях (ВРНВгрн.
) і у валюті (ВРНВвал.
).
ВРНВгрн.
=НВгрн.
*100/С,
де: НВ– накладні витрати з експорту за рік у гривнях, С
– виробнича собівартість реалізованих товарів за рік, ВРНВгрн.
показує, скільки копійок накладних витрат припадає на кожну гривню виробничої собівартості товарів.
ВРНВвал.
=НВвал.
*100/В,
де: НВ – накладні витрати з експорту в валютних одиницях за рік, В
– виручка-бруто в валюті за рік, ВРНВвал.
показує, скільки валютних копійок витрачено на оплату накладних витрат на одну валютну одиницю. Аналогічно складаються показники з імпорту товарів.
Показники за звітний період, які співставляються з показниками за попередній рік дають першопочаткові орієнтири у зміні відносних рівнів накладних витрат. Наступний етап – вивчення факторів, які визначають зміну кожної статті абсолютного рівня накладних витрат. Потім вивчення конкретних причин з кожного фактора і з’ясування можливостей знизити рівень накладних витрат у майбутньому.
Показник ефективності експорту визначається як відношення: виручка-нетто у валюті, помножена на 100, до повної собівартості товару в грошовій одиниці. Показник ефективності – це показник валютної виручки на гривню витрат. Крім зміни курсу грошової одиниці, на цей показник впливають такі основні чинники:
1.Експортна ціна-бруто (контрактна ціна);
2.Рівень накладних витрат ц валюті (виручка-нето = виручка-бруто – накладні витрати в валюті);
3.Виробнича собівартість одиниці товару у гривнях;
4.Рівень накладних витрат у гривнях (повна собівартість = виробнича собівартість + накладні витрати у гривнях).
Після завершення аналізу обороту, накладних витрат, ефективності потрібно відповісти на основне питання – наскільки раціонально, тобто по-господарськи, використовується оборотний капітал. Узагальнюючим показником у цьому випадку є коефіцієнт віддачі оборотного капіталу, який можна розрахувати за формулою:
де: Внето
– виручка нето від експорту чи імпорту, ОК – оборотний капітал.
Отже, основними завданнями аналізу зовнішньоекономічної діяльності опвинні бути:
1.Оцінка рівня і якості виконання підприємством зобов’язань за контрактами з іноземними партнерами;
2.Характеристика динаміки (розвитку) зовнішньоекономічної діяльності підприємства (найчастіше за звітний і попередній роки);
3.Оцінка раціональності використання засобів, залучених для виконання зобов’язань за контрактами – центральне, найбільш складне, завдання аналізу.
Виконання вказаного завдання передбачає послідовне чи паралельне вивчення оборотності капіталу підприємства (в основному, в частині зовнішньоекономічної діяльності), дослідження накладних витрат з експорту й імпорту товарів, вивчення ефективності зовнішньоекономічних операцій; узагальнення отриманих результатів аналізу за допомогою коефіцієнта віддачі оборотного капіталу, що дасть змогу відповісти на питання – наскільки раціонально використовувався оборотний капітал у зовнішньоекономічній діяльності підприємства;
4.Оцінка фінансових результатів зовнішньоекономічної діяльності підприємства;
5.Характеристика фінансового стану, платоспроможності і рентабельності підприємства.