Реферат на тему:
Придбання або збут майна, за відомо здобутого злочинним шляхом
Заздалегідь не обіцяне придбання або збут чи зберігання майна, завідомо здобутого злочинним шляхом,—
карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
1. Об’єктом
злочину є встановлений законом порядок придбання і відчуження майна, який забезпечує право власності.
2. Предметом
злочину є майно, завідомо здобуте злочинним шляхом. Під майном, здобутим
злочинним шляхом, слід розуміти майно, здобуте як шляхом вчинення злочину, так і шляхом вчинення діяння, яке містить ознаки злочину, але в силу передбачених законом обставин не тягне кримінальної відповідальності (наприклад, вчинене особою, яка не є суб’єктом злочину через неосудність або недосягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність).
Злочинний спосіб, у який здобуто таке майно, для кваліфікації діяння за ст. 198 значення не має. Це можуть бути: викрадення майна, його привласнення, вимагання, заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем, одержання хабара, контрабанда, шахрайство з фінансовими ресурсами, вбивство з корисливих мотивів тощо.
Не може бути визнано предметом цього злочину: 1) майно, яке здобуте не злочинним шляхом, а внаслідок вчинення адміністративного чи іншого правопорушення; 2) майно, отримане в обмін на здобуте злочинним шляхом, наприклад товари, куплені за викрадені гроші; 3) майно, не здобуте, а виготовлене злочинним шляхом, наприклад у результаті заняття забороненими видами господарської діяльності (ст, 203), збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів (ст. 204) тощо; 4) предмети (зброя, радіоактивні матеріали,
наркотичні засоби, психотропні, сильнодіючі та отруйні речовини, прекурсори), які вилучені з вільного цивільно-правового обігу (або обмежені у ньому) і незаконний збут, придбання чи зберігання яких утворюють самостійні склади злочинів (наприклад, передбачених ст. ст. 307, 309, 311, 321).
Розмір майна, яке було предметом цього злочину, на кваліфікацію не впливає. У тих випадках, коли предметом заздалегідь не обіцяного придбання або збуту чи зберігання майна, завідомо здобутого злочинним шляхом, було майно у незначних розмірах (невелика кількість речей, незначна їх вартість тощо), вчинене діяння через малозначність (ч. 2 ст. 11) може і не визнаватися злочином.
3. З об’єктивної сторони злочин полягає у заздалегідь не обіцяних діях з майном, завідомо здобутим злочинним шляхом, у формі: 1) придбання; 2) зберігання; 3) збуту.
Під придбанням
майна, завідомо здобутого злочинним шляхом, слід розуміти сплатне чи безоплатне одержання такого майна, яке забезпечує можливість розпоряджатися ним як своїм власним (володіти ним, використовувати його, відчужувати). Формами придбання можуть бути купівля, обмін, прийняття в рахунок погашення боргу, як подарунок тощо.
Збут
майна, завідомо здобутого злочинним шляхом, — це сплатне чи безоплатне відчуження майна іншій особі. Такі дії можуть бути вчинені у формі продажу, дарування, обміну тощо і з правової точки зору являють собою недійсні угоди.
Під зберіганням майна, завідомо здобутого злочинним шляхом, слід розуміти більш-менш тривале володіння майном, в процесі якого винний зберігає контроль над ним. Воно може знаходитись при ньому, у його оселі, транспортному засобі чи у будь-якому іншому відомому винному місці.
Відповідальність за с
Злочин вважається закінченим з моменту одержання зазначеного у ст. 198 майна у володіння або для зберігання, чи з моменту його збуту.
4. Суб’єкт злочину загальний. Заздалегідь не обіцяне придбання, збут та зберігання майна, завідомо здобутого злочинним шляхом, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища (за умови спричинення істотної шкоди або тяжких наслідків), потребує кваліфікації за сукупністю злочинів — за ст. 198 і відповідною частиною ст. 364.
5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює, що придбаває, збуває або зберігає майно, здобуте злочинним шляхом, і бажає вчинити такі дії. Усвідомлення того, що майно здобуте злочинним шляхом, є обов’язковою ознакою інтелектуального моменту умислу винного. При цьому точна обізнаність про характер та конкретні обставини вчиненого так званого предикатного злочину не вимагається. У разі, коли особа вважає, що вона придбаває, зберігає або збуває майно, здобуте злочинним шляхом, яке не є таким насправді, її дії за спрямованістю умислу можуть розцінюватись як замах на цей злочин,
За наявності сумніву особи щодо законності походження придбаного нею майна описані у диспозиції ст. 198 дії не утворюють складу цього злочину. Відповідно до цивільного законодавства така особа є недобросовісним набувачем майна і може нести цивільно-правову відповідальність.
6. У разі одержання службовою особою хабара, предметом якого є майно, завідомо для хабарника здобуте злочинним шляхом, вчинене (за умови, що службова особа усвідомлює, що як хабар вона отримує матеріальні цінності, здобуті злочинним шляхом) потрібно розцінювати не лише як одержання хабара, а й як заздалегідь не обіцяне придбання майна, завідомо здобутого злочинним шляхом, і кваліфікувати за відповідною частиною ст, 368 і ст, 193,
Якщо особа, будучи достовірно поінформованою про злочинне походження майна, придбаває, зберігає чи збуває таке майнощо бажаючи приховати скоєний тяжкий чи особливо тяжкий злочин (в результаті якого це майно було здобуте), її дії за наявності інших необхідних підстав необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст, ст, 198 і 395.
Придбання, збут або зберігання майна, завідомо здобутого злочинним шляхом (ст, 198), слід відмежовувати від легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом (ст. 209), Основні відмінності між цими злочинами полягають в ознаках об’єктивної та суб’єктивної сторін, Об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 198, становлять лише придбання, збут або зберігання зазначеного майна. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 209, характеризується іншими діями, а саме, вчиненням фінансових операцій та інших угод з таким майном, а також використанням його для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності. Придбання, збут або зберігання майна також можуть бути складовими зазначених у ст. 209 дій, однак вони, по-перше, не вичерпують їх, а, по-друге, мають іншу спрямованість. Дії, описані у ст. 209, спрямовані на надання легального статусу (легалізацію, відмивання) майну, здобутому злочинним шляхом, через використання його під виглядом законного у фінансових операціях, інших угодах, підприємницькій або іншій господарській діяльності. Водночас, для вчинення дій, передбачених у ст, 198, така мета не є характерною.