ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК
п
о
програмуванню
А
Адреса
– номер байта
в оперативній або іншій пам'яті комп'ютера.
Адреса
змінної
– адреса
першого байта ділянки пам'яті, що займається змінною.
Алфавіт
– скінченна множина символів.
Алгебра
Буля
– алгебра, множина елементів якої складається з бульових значень "хибність" і "істина" та операцій бульового множення (кон'юнкція), бульового додавання (диз'юнкція) і заперечення. У мові Паскаль значення позначаються сталими false
і true
, а операції – знаками and
, or
і not
відповідно.
Алгоритм
– описання дій, які треба виконати для розв'язання якоїсь задачі.
Алгоритм
евристичний
– алгоритм, побудований на основі евристики
.
Аргумент у виклику
підпрограми
– вираз, який відповідає параметрові
, означеному в заголовку підпрограми. Якщо параметр є ім'ям змінної, то аргумент задає значення, що присвоюється параметрові-значенню перед виконанням виклику, або змінну, що ставиться у відповідність параметрові-змінній. Якщо параметр є ім'ям підпрограми, то аргумент задає підпрограму, яка при виконанні виклику "підставляється на місце" параметра. У сучасних мовах програмування параметр може бути ім'ям типу – тоді аргумент задає тип.
Б
Байт
– ділянка пам'яті, що може мати 256 різних станів. Кожний байт оперативної пам'яті має свій номер – адресу
.
Бібліотека
підпрограм
– файл, у якому в системі програмування зберігаються "стандартні" підпрограми.
Блок
– ділянка дискової пам'яті фіксованого розміру (найчастіше, 512 байтів), що є одиницею фізичного обміну даних.
Блок
-схема
– форма вираження алгоритмів. Послідовність дій задається стрілками.
Буфер
– спеціальна ділянка пам’ яті програми, яка надається кожній файловій змінній при її зв’ язуванні. З її використанням зменшується загальна кількість фізичних обмінів даними між пам'яттю програми та зовнішніми носіями, що сприяє більш ефективному виконанню програми.
В
Виклик
підпрограми
– позначення процесу виконання підпрограми. У мові Паскаль виклик функції є виразом – його значенням є значення, що повертається з виклику. Виклик процедури є оператором.
Виклик підпрограми рекурсивний
– виклик підпрограми, записаний у її власному тілі.
Вираз
(мови високого рівня)
– запис, що задає застосування операцій до операндів – значень простіших виразів. Застосування операцій утворює процес обчислення
значення виразу. Результатом цього процесу є значення виразу. У загальному розумінні це запис у деякій системі позначень, тобто мові
.
Відношення
– одна з операцій порівняння, позначених у мові Паскаль знаками =, <>, <, <=, >, >=. В математиці відношенням на множині називається підмножина її декартового квадрату.
Вказівник
– змінна, значеннями якої є адреси
.
Вказівник
типізований
– змінна, значеннями якої є адреси змінних деякого типу, заданого в її означенні.
Г
Генератор псевдовипадкових чисел
– підпрограма, в результаті багаторазових викликів якої породжується послідовність псевдовипадкових чисел.
Глибина рекурсії викликів рекурсивної підпрограми
– кількість викликів рекурсивної підпрограми, процеси виконання яких розпочато, але ще не закінчено.
Граматика
– система описання структури виразів мови. У ній задаються алфавіт (множина термінальних символів), система понять мови (множина нетермінальних символів), а також правила побудови виразів мови (множина продукцій, або правил виведення). Є однією з метамов
.
Д
Дані
– значення, записані в оперативній пам'яті або іншому пристрої комп'ютера.
Директива транслятора
– завдання того чи іншого режиму трансляції програми. Можуть задаватися за допомогою засобів системи програмування або безпосередньо в програмі. У Турбо Паскаль-програмах записуються як коментарі вигляду {$послідовність-директив
}.
Дія елементарна
– узагальнення присвоювань та операцій над значеннями скалярних типів (порівняння, додавання, множення тощо).
Доступний елемент файла
– елемент, який можна читати або записувати в даний момент виконання програми.
Доступність компонента структури даних
– можливість обробляти компонент у той чи інший момент виконання програми. Компоненти рівнодоступні, якщо їх доступність не залежить від їх розташування в структурі, інакше вони нерівнодоступні.
Драйвер
– програма, за допомогою якої виконується обмін даними між пам'яттю програм і портом пристрою уведення–виведення.
Е
Евристика
– правило, метод або прийом, призначений для підвищення ефективності пошуку розв'язку задачі.
Екземпляр задачі
– задача, поставлена не в загальному вигляді, а з конкретним набором значень параметрів.
Елемент масиву
– змінна типу, заданого в означенні масиву.
Ефект побічний
–
зміна значення змінної з ім'ям, глобальним у підпрограмі.
З
Завантаження
– запис програми в оперативну пам'ять. Виконується за спеціальною програмою – завантажником, що входить до складу операційної системи
.
Задача
– питання чи вимога щось зробити (обчислити, намалювати тощо).
Задача
масова
– задача, що ставиться в загальному вигляді з параметрами.
Запис
– у мові Паскаль змінна структурного типу, що складається з окремих змінних скалярних і структурних типів. Те ж саме, що структура
. Також це тип змінних-записів.
Змінна
(величина)
– у найширшому розумінні це узагальнення, абстракція реальних та уявних об'єктів або їхніх окремих характеристик, які можуть мати різні стани. У програмуванні це ділянка пам'яті, що ставиться у відповідність імені змінної, записаного в програмі, під час виконання цієї програми. Ім'я змінної вказує, або посилається,
на цю ділянку пам'яті.
Змінна
автоматична
– змінна, розміщена під час виконання програми в пам'яті
автоматичній
.
Змінна, глобальна в підпрограмі
– змінна, чиє ім'я використовується, але не означається в підпрограмі. Воно означається в програмі або одній з підпрограм, що охоплюють
дану.
Змінна динамічна
– змінна, що створюється у вільній
пам'яті
і знищується при виконанні спеціальних операцій, указаних у самій програмі. На відміну від інших видів змінних, не має імені в програмі, а ідентифікується за допомогою встановленого на неї вказівника.
Змінна
локальна
– змінна, ім'я якої означено в підпрограмі і яка розміщається в локальній пам'яті процесу виконання виклику підпрограми
. Доступна тільки під час виконання виклику цієї підпрограми.
Змінна локальна статична
– змінна, ім'я якої означено в підпрограмі, але яка розміщається в статичній пам'яті програми
разом із змінними програми. Доступна тільки під час виконання виклику цієї підпрограми.
Змінна статична
– змінна, розміщена під час виконання програми в її статичній пам'яті.
Значення
– число, символ або елемент іншої множини, представлений у комп'ютері.
І
Ідентифікатор
– позначення об'єкта, яким цей об'єкт ідентифікується, тобто виділяється серед інших. У програмуванні це послідовність букв і цифр, що починається з букви. Те ж саме, що ім'я
. Щоправда, в мовах програмування деякі об'єкти, що є частинами складніших об'єктів, ідентифікуються не ім'ям, а виразом, у якому ім'я може ідентифікувати цей складніший об'єкт. Наприклад, елементи масивів
або структур
.
Іменування
– присвоювання імені деякому об'єкту. У мові Паскаль іменуються значення виразів за допомогою означень вигляду const
ім'я
= вираз із сталими
;
Ім'я
– те ж саме, що ідентифікатор
.
Ім'я, глобальне в підпрограмі
– ім'я, записане, але не означене в підпрограмі. Воно може означатися в програмі або одній з підпрограм, що охоплюють дану.
Ім'я зовнішнє
– ім'я, під яким файл відомий у файловій системі
операційної системи.
Ім'я, локальне в підпрограмі
– ім'я, означене в ній.
Індекс
– номер елемента в послідовності. У програмуванні, як правило, є номером елемента в масиві. У мові Паскаль індекси можуть бути елементами лише перелічуваних типів.
Індексова множина масиву
– множина індексів елементів масиву. У мові Паскаль це носій перелічуваного типу.
Індексування операція
– операція, застосовна до масивів. Результатом її є елемент масиву, заданий ім'ям масиву та індексом елемента.
Ініціалізація
– означення змінної разом із присвоюванням їй початкового значення.
Інтерпретація
– обробка програми, записаної мовою високого рівня
, яка полягає у безпосередньому виконанні дій, заданих програмою. Здійснюється при виконанні програми-інтерпретатора.
Інформація
– відображення реального чи уявного світу в якомусь матеріальному носії.
К
Катенація
– операція дописування до кінця однієї послідовності символів іншої.
Код цілого додатковий
– машинна форма подання від'ємного цілого числа у двійковій системі. Утворюється з оберненого
коду
додаванням 1 як до двійкового натурального.
Код цілого обернений
– машинна форма подання від'ємного цілого числа у двійковій системі. Утворюється з прямого коду
заміною 0 на 1 і 1 на 0.
Код цілого прямий
– подання додатного цілого у двійковій системі числення, тобто послідовністю 0 і 1.
Команда машинна
– указання процесору
на зразок "прочитати значення з оперативної пам'яті", "записати значення в пам'ять", "обчислити результат застосування операції до значень" і т.п.
Купа
– те ж саме, що пам'ять вільна
.
Л
Лексична
одиниця
мови, лексема
– свого роду "цеглинка мови", подібна словам у природних мовах. Лексеми неподільні й самі по собі позначають деякий зміст. Множина лексем мови та правил їх запису утворюють її лексику. Мова Паскаль має п'ять видів лексем: стала, ім'я, знак операції, роздільник і коментар.
М
Магазин
– послідовність, до кінця якої можна додавати нові елементи і вилучати їх з цього ж кінця.
Масив
– змінна, утворена послідовністю змінних, причому:
- усі вони (компоненти, або елементи
масиву) мають той самий тип;
- кількість їх зафіксовано в означенні масиву й у процесі виконання програми не змінюється;
- кожний компонент має свій номеру послідовності (індекс
) і відрізняється ним від інших елементів (ідентифікується
);
- доступність компонента для обробки не залежить від його місця в послідовності.
Масив
багатовимірний
– масив, елементи якого є масивами.
Масовість алгоритму
– властивість алгоритму задавати розв'язання множини екземплярів задачі масової
.
Метамова
– мова, призначена для описання структури виразів іншої мови.
Метасимвол
– символ метамови
, який вживається у її виразах і відсутній в алфавіті означуваної мови.
Мітка
– позначення, яким оператор чи його складова частина ідентифікується в програмі.
Мова
– система запису, призначена для передачі змісту. В основі має алфавіт і правила утворення найпростіших виразів мови (лексем), а також правила побудови складніших виразів із простіших. Ці дві групи правил називаються відповідно лексичною
і синтаксичною
системами
мови. Виразам мови, починаючи від найпростіших, зіставляється позначений ними зміст, тобто їхня семантика
. Правила, за якими виразам мови зіставляється зміст, утворюють семантичну
систему
мови. Розумінням мови і є знання цієї системи, тобто уміння зіставити виразу його зміст.
Мова машинна
– мова запису програм машинних
, до виконання яких і призначений комп'ютер. Є системою запису команд машинних
.
Мова програмування високого рівня
– мова запису програм, призначених для виконання їх комп'ютером, у яких його дії позначено з вищим ступенем узагальнення, ніж у мовах машинних
.
Мова формальна
– множина виразів, заданих деякою формальною системою, напр., сукупністю форм Бекуса-Наура
чи граматикою
.
Модуль
– збірник означень імен у мові Паскаль.
О
Область дії означення імені
– сукупність місць у програмі, де ім'я позначає об'єкт, вказаний саме в цьому означенні. За правилами мови Паскаль, означення імені діє від місця його запису в підпрограмі (програмі чи модулі) до її кінця. Якщо в цій області є підпрограми, означення діє і в них. Але якщо вони містять своє власне означення цього імені, то за тими ж правилам до кінця їх блоків діють їхні власні означення.
Означення імені
– запис, яким задається, що саме позначає ім'я. У мові Паскаль ім'я може позначати змінну, сталу, тип, підпрограму, модуль, програму або її окремий оператор. В останньому разі воно називається міткою
. Програма чи підпрограма самі по собі є означеннями їх імен.
Означення змінної з ініціалізацією
– те ж саме, що ініціалізація
.
Означення рекурсивне
– означення елементів множини, яке задає елементи за допомогою інших елементів цієї ж множини. Об'єкти, задані рекурсивним означенням, також називаються рекурсивними.
Оператор
– запис у мові програмування, що задає зміну станів пам'яті програми.У мові Паскаль є оператори таких типів: присвоювання, розгалуження (умовний), складений, переходу, циклу, а також виклики процедур.
Операційна
система
– система програм та інших даних, за допомогою якої організується робота комп'ютера в цілому. Вона визначає, команди якої саме з програм процесор має виконувати в той чи інший момент часу. Вона також забезпечує обробку файлів.
Операція машинна
– операція, яку може виконати комп'ютер із значеннями
, записаними в регістрах
процесора
.
П
Пам'ять автоматична
– область пам'яті
оперативної
, в якій розташовуються ділянки локальної пам'яті процесів виконання викликів підпрограм. Ця назва походить від того, що ділянки займаються та звільняються без явних на те указань у програмі, записаній мовою високого рівня, тобто "автоматично". Ділянки розташовуються за принципом "останньою зайнята – першою звільнена", тому автоматичну пам'ять називають програмним стеком.
Пам'ять вільна
– частина пам'яті програми, у якій змінні створюються та знищуються при виконанні операцій, указаних у самій програмі, записаній мовою високого рівня. Називається так, тому що не займається командами програми та змінними, означеними в програмі.
Пам'ять зовнішня
– пам'ять на зовнішніх носіях даних, наприклад, магнітних дисках. Носії розміщаються на спеціальних пристроях уведення-виведення, до яких належать дисководи, а також екран, клавіатура, миша та ін.
Пам'ять оперативна
– складова частина комп'ютера, призначена для зберігання програм, що виконуються або готові до цього.
Пам'ять
програми
– сукупність імен змінних, означених у програмі. Не плутати з пам'яттю процесу виконання програми
.
Пам'ять
процесу виконання програми
– сукупність змінних, які у процесі виконання програми поставлено у відповідність іменам її змінних.
Пам'ять регістрова
– пам'ять усередині процесора
, утворена регістрами
.
Пам'ять статична
– область пам'яті, що виділяється під змінні, означені в програмі або модулі, а також під статичні змінні підпрограм. Називається так, тому що протягом усього процесу виконання програми відповідність її змінних та імен програми залишається незмінною.
Параметр
– ім'я, що позначає величину, незмінну для конкретного екземпляра задачі, рівняння тощо. Різні значення параметра відповідають різним екземплярам задачі, рівняння тощо. Про значення цього слова в програмуванні див параметр підпрограми
. Параметр-змінна
– параметр Паскаль-підпрограми, який у її заголовку означається з описувачем var
. При виконанні виклику підпрограми йому ставиться у відповідність ділянка пам'яті, уже зіставлена аргументу. Аргументом може бути лише ім'я або інший вираз, що позначає змінну.
Параметр-значення
– параметр Паскаль-підпрограми, який у її заголовку не має описувача var
. При виконанні виклику підпрограми йому ставиться у відповідність ділянка локальної пам'яті, куди копіюється значення аргументу. Аргументом може бути довільний вираз відповідного типу.
Параметр-підпрограма
– параметр Паскаль-підпрограми, яким позначаються інші підпрограми у їх викликах у тілі даної підпрограми. Ім'я конкретної "іншої" підпрограми задається у виклику даної.
Параметр підпрограми
– ім'я, означене в заголовку підпрограми. В її блоці воно позначає змінну, підпрограму або тип. Дії, задані підпрограмою, описуються з використанням параметра. Ці дії виконуються з конкретним значенням, змінною, підпрограмою або типом, що задається у виклику
підпрограми як аргумент
.
Параметр фактичний
– те ж саме, що аргумент у виклику підпрограми
.
Параметр формальний
– те ж саме, що параметр
підпрограми
.
Перелік
– взаємно однозначна відповідність між елементами множини та натурального ряду (або його початкового відрізка 0, 1, 2, … , n
).
Підпрограма
– у мові
або функція
. З одного боку, є описанням розв'язання деякої задачі, що виникає як підзадача в задачах, розв'язання яких описують програми. З іншого боку, є означенням свого імені, яким далі у вигляді виклику підпрограми позначається процес виконання дій, заданих нею.
Підпрограма
, вкладена в дану
– у мові Паскаль підпрограма, записана в блоці даної підпрограми (програми).
Підпрограма
, що охоплює дане означення імені
– у мові Паскаль підпрограма (програма), у блоці якої записано це означення, або підпрограма, що охоплює підпрограму, у блоці якої записано це означення.
Підстановка
аргументу на місце параметра підпрограми за значенням
– процес, у якому обчислюється значення відповідного аргументу
, вказаного у виклику
підпрограми
, і присвоюється локальній змінній, поставленій у відповідність параметру-значенню
.
Підстановка
аргументу на місце параметра підпрограми за посиланням
– процес, у якому змінна, уже поставлена у відповідність аргументу, ставиться у відповідність параметру-змінній
.
Подання числа з плаваючою точкою
– подання дійсних чисел у вигляді ±M
´
2p
, де M
– дробова частина (мантиса), p
– порядок. У поданні зафіксовано розряди мантиси, порядку та знаковий.
Подання числа з фіксованою точкою
– поданні дійсних чисел у вигляді ±E.M
, де E
– ціла частина числа, M
– дробова (мантиса). У поданні зафіксовано розряди цілої та дробової частин, а також знаку.
Поле структури
– змінна, що є компонентом змінної-структури
.
Поліморфізм
– у програмуванні властивість операції бути означеною для різних типів. Така операція називається поліморфною.
Порівняння
– операції =, <>, <, >, <=, >=. У мові Паскаль означені для всіх базових типів, а також для всіх типів
перелічуваних
, що задаються програмістом.
Порт
– ділянка оперативної пам'яті, виділена кожному пристрою уведення-виведення. З нього пристрій переносить дані на зовнішній носій, записуючи їх, наприклад, на диск або екран комп'ютера. І саме в порт записуються дані від пристроїв, наприклад, від клавіатури або дисковода. Обмін даними між портом і пам'яттю програм ведеться за допомогою спеціальних програм – драйверів
.
Послідовність рекурентна
– послідовність, члени якої задовольняють деяке співвідношення рекурентне
.
Послідовність
упорядкована
– послідовність довжини 1 або така, що кожний її наступний член не менше попереднього.
Пошук
за
ключем
–
пошук серед номерів елементів послідовності A
найменшого (як правило) номера i
такого, що A
[i
] дорівнює заданому значенню (ключу).
Пошук
двійковий
– пошук за ключем
у послідовності, значення якої упорядковані. Називається так, оскільки його тривалість у гіршому випадку прямо пропорційна двійковому логарифму довжини послідовності. Ключ порівнюється з елементом у середині послідовності, після чого шукати достатньо в одній із половин, на які розділяється послідовність. Тому цей пошук ще називається дихотомічним.
Пошук
лінійний
– пошук за ключем
у послідовності, який полягає в послідовному перебиранні елементів. Називається так, оскільки його тривалість у гіршому випадку прямо (лінійно) пропорційна довжині послідовності.
Програма
– те ж саме, що алгоритм
. У програмуванні частіше так називають алгоритми, призначені для виконання їх комп'ютером. Або такі, що за допомогою комп'ютера їх можна перетворити до вигляду, придатного для виконання комп'ютером.
Програма машинна
– програма
, записана мовою машинною
.
Процедура
– описання (як правило, параметризоване) обчислень, в результаті виконання яких змінюється стан пам'яті програми або якась інформація надходить у "зовнішній світ". Одночасно вона є означенням її імені.
Процес
– послідовність дій. У програмуванні це дії, що виконуються за алгоритмом.
Процес
виконання
виклику
підпрограми
– процес, у якому запам'ятовується точка повернення в програму, обчислюються аргументи та підставляються на місце параметрів підпрограми, виконуються оператори тіла підпрограми та відбувається повернення до виконання програми з точки повернення.
Процесор
– складова частина комп'ютера, що виконує команди машинні
. Його структура подібна структурі комп'ютера, тобто він має свою "надоперативну" пам'ять, внутрішню шину та власне операційний пристрій.
Р
Регістр
– ділянка пам'яті у складі процесора
, в яку записуються операнди та результати операції машинної
для якомога швидшого її виконання.
Рекурсія
– використання означень рекурсивних
.
Роздільник
– символ, за допомогою якого відокремлюються одне від одного лексичні та інші одиниці програми. У мові Паскаль ними є дужки, символи ",", ";", ":" та деякі інші.
Розіменування
– породження значення змінної за її ім'ям.
Розіменування
вказівника
– операція, що застосовується до вказівників. Її результатом є сама змінна, на яку встановлено вказівник.
Рядок
– у загальному розумінні це послідовність символів із явно позначеним кінцем. У програмуванні це 1) послідовність символів; 2) змінна, значенням якої є послідовність символів; 3) послідовність символів із явно позначеним кінцем у файлі-тексті.
С
Секція
параметрів
– у мові Паскаль означення однотипних параметрів підпрограми того самого виду (або параметри-значення
, або параметри-змінні
). Має вигляд списку імен, за яким після двокрапки записано ім'я типу. Секція параметрів-змінних починається словом var
перед списком.
Семантика
– зміст деякого позначення, тобто власне те, що їм позначено. Наприклад, семантикою програми є множина процесів її виконання, семантикою оператора – зміни станів пам'яті, що відбуваються при його виконанні.
Система
програмування
– система програм та інших засобів, які забезпечують створення машинних програм за допомогою мови програмування високого рівня, наприклад, мови Паскаль або її сучасних діалектів.
Система
введення
-виведення
–
набір програмних засобів роботи з файлами, що входять до складу системи програмування
.
Система
числення
– система запису, або позначення, чисел.
Система
числення
позиційна
– система запису чисел, у якій числове значення, що ставиться у відповідність цифрі, залежить від її позиції в записі числа.
Скидання
буфера
– копіювання даних із заповненого буфера
на зовнішній носій.
Складність
алгоритму
. Нехай A
позначає алгоритм розв'язання деякої масової задачі. Позначимо через F
(A
, екземпляр) кількість елементарних дій у процесі розв'язання цього екземпляра задачі за алгоритмом A
, а через F
(A
, n
) – максимум кількості елементарних дій серед усіх екземплярів, що характеризуються деяким розміром n
. Кожному n
= 1, 2, 3, ... відповідає певне значення F
(A
, n
), тобто існує функція, яка розмірам n
ставить у відповідність максимальні кількості елементарних дій, виконуваних за алгоритмом A
. Ця функція і є складністю алгоритму.
Складність
задачі
– найменша зі складностей алгоритмів її розв’язання.
Сортування
– переупорядкування елементів послідовності так, що в результаті утворюється неспадна або незростаюча послідовність.
Список
лінійний
– послідовність елементів деякої множини. У програмуванні це, як правило, послідовність структур у вільній пам'яті, в елементах якої зберігаються елементи деякої множини.
Список
упорядкований
– список, що подає послідовність
упорядковану
.
Співвідношення рекурентне
– рівність, що виражає член послідовності через k
попередніх (один або кілька) за допомогою деякого виразу. Якщо відомі попередні члени sn–k
, ... , sn–
1
, то вираз фактично задає обчислення наступного sn
. Це обчислення називається застосуванням рекурентного співвідношення.
Стала
– позначення числа або іншого значення. Також це ділянка пам'яті, стан якої не може мінятися у процесі виконання програми.
Стала
бульова
– у мові Паскаль запис вигляду false
або true
, позначає відповідно значення, про які ми звикли говорити "хибність" і "істина".
Стала
дійсна
– позначення числа типу дійсних
. У мові Паскаль – числа типу real. Являє собою послідовність певної структури з десяткових цифр, крапки та знаків "'+", "–", "E", "e".
Стала
символьна
– позначення елемента типу символів
. У мові Паскаль це символ в апострофах, наприклад, 'x', '1'.
Стала
рядкова
– те ж саме, що літерал
.
Стала
ціла
– це, як і в математиці, позначення цілого числа у вигляді послідовности десяткових цифр, можливо, із знаком "+" або "–" попереду.
Стан
змінної
– пара вигляду (ім'я змінної
, значення змінної
). Значення, а відтак і стан, може змінюватися при виконанні операторів програми.
Стан
пам'яті процесу виконання програми
– сукупність станів
змінних
. Розглядається найчастіше як функція, областю визначення якої є множина змінних процесу виконання програми, а областю значень є об'єднання носіїв типів цих змінних.
Стек
– те ж саме, що магазин
.
Стек програмний
– те ж саме, що пам'ять автоматична
.
Структура
– у мовах програмування змінна структурного типу, що складається зі змінних скалярних і структурних типів, кожна з яких ідентифікується окремим ім'ям. Це також значення змінної-структури. У мові Паскаль це те ж саме, що запис
.
Сумісність
типів
– можливість запису операндів різних типів у виразах (наприклад, типи цілих і дійсних сумісні).
Сумісність типів за
присвоюванням
– можливість присвоювати змінним одного типу значення іншого типу (у мові Паскаль дійсний тип сумісний за присвоюванням з цілим, але не навпаки).
Т
Текст
– послідовність символів, розбита на рядки
.
Тип
– пара (множина елементів
, множина операцій з ними
). Множина елементів називається носієм типу, множина операцій – сигнатурою.
Тип адресний
– тип, значеннями якого є адреси.
Тип бульових
значень
Boolean
– у мові Паскаль тип із носієм, значення якого позначаються сталими false
, true
, а операції алгебри Буля
– знаками and
, or
, not
. Є реалізацією цієї алгебри. Належить до типів перелічуваних
.
Тип-діапазон
– у мові Паскаль тип, який задається в програмі виразом вигляду C1
..C2
, де C1
, C2
– сталі того самого типу перелічуваного
. Також є перелічуваним.
Тип дійсних значень
real
– у мові Паскаль тип із носієм, значення якого позначаються сталими
дійсними
. У сигнатурі типу є операції +, –, *, /, порівняння =, < тощо, функції стандартні математичні
, а також функції trunc (ціла частина) і round (найближче ціле).
Тип-перелік
– у мові Паскаль тип, який задається в програмі виразом вигляду (I1
, … , Ik
)
, де I1
, … , Ik
– довільні ідентифікатори, відмінні від зарезервованих. Є типом
перелічуваним
.
Тип перелічуваний
– тип мови Паскаль, для якого означено операції succ (наступний), pred (попередній) і ord (порядковий номер елемента), а також порівняння
. Типи boolean, char і integer, на відміну від типу real, – перелічувані. У програмі перелічуваний тип можна означати у вигляді типу-переліку
або типу-діапазону
.
Тип символьних значень
char
– у мові Паскаль тип із носієм, значення якого позначаються сталими
символьними
або виразами вигляду chr(ціле
). Належить до типів перелічуваних
.
Тип скалярний
– у мові Паскаль тип, елементи якого розглядаються й використовуються як неподільні, тобто такі, що не мають ідентифікованих окремо частин.
Тип структурний
– у мові Паскаль тип, елементи якого є послідовностями елементів інших типів (одного й того самого типу, як масиви
та файли
, або різних, як записи
). Довжина послідовності може бути постійною, як у масивів і записів, або змінною, як у файлів. Елементи послідовності можна позначати окремо.
Тип цілих значень
integer
– у мові Паскаль тип із носієм, значення якого позначаються сталими цілими
. У сигнатурі типу є всі операції із сигнатури типу
дійсних
(крім функцій trunc і round), а також операції типів
перелічуваних
і функція chr.
Точка повернення з підпрограми
– місце в програмі, що описує дію, якою виконання програми продовжується по закінченні процесу виконання виклику
підпрограми
. Запам'ятовується в локальній пам'яті цього процесу.
Трансляція
– переклад на машинну мову програми, написаної на не-машинній мові. Виконується за спеціальною програмою-транслятором.
У
Умова
– фраза, що може бути або істинною, або хибною. У мовах програмування умови мають вигляд виразів, у результаті обчислення яких породжується одне з двох значень ("істина" чи "хибність").
Умова
завершення
– у мові Паскаль це умова, записана в операторі циклу repeat. Якщо при її обчисленні одержано значення "істина", то тіло оператора далі не виконується, тобто виконання оператора repeat завершується.
Умова
продовження
– у мові Паскаль це умова, записана в операторі циклу while. Якщо при її обчисленні одержано значення "істина", то далі виконується тіло оператора, тобто виконання оператора while продовжується.
Ф
Файл
– дані на зовнішніх носіях, певним чином організовані та об'єднані в єдине ціле.
Файл
безтиповий
– файл, що розглядається як послідовність байтів.
Файл
введення
стандартний
– клавіатура комп'ютера.
Файл
виведення
стандартний
– екран комп'ютера.
Файл
індексовий
– файл цілих, який створюється для прискорення пошуків у типізованому файлі. Значеннями елементів індексового файла є номери (або інші позначення) елементів основного файла. Перший елемент індексового файла вказує на найменший із елементів основного файла за деяким їх упорядкуванням, другий – на наступний тощо, останній – на найбільший.
Файл
типізований
– файл, що розглядається як послідовність змінних деякого типу, заданого в означенні відповідної файлової змінної
.
Файлова
змінна
– змінна програми, записаної мовою високого рівня, яка виступає представником файла у програмі.
Файлова
система
– система організації файлів та інформації про них, а також засоби їх обробки, що входять до складу операційної системи
.
Файловий
вказівник
– змінна, значенням якої в той або інший момент виконання програми є номер доступного елемента файла
.
Факторизація
– розкладання натурального числа на прості співмножники.
Форма Бекуса–Наура
(БНФ) – запис вигляду <поняття> ::= <метавираз>
, де знак "::=" читається як "має структуру", а <метавираз> є послідовністю символів мови та позначень її понять. Є синтаксичним правилом, тобто задає структуру виразів мови, що є представниками вказаного поняття. Названа за прізвищами її авторів. Є різновидом правила виведення граматики
.
Формат
– система організації даних у файлах.
Функції стандартні математичні
– у мовах програмування це математичні функції sin, cos, exp, ln та деякі інші. Їх обчислення реалізовано машинними підпрограмами, зібраними у спеціальну бібліотеку в складі системи програмування.
Ц
Цифра
– символ, яким позначається деяке ціле число. У позиційних системах числення цим числом є одне з кількох перших натуральних чисел або 0. У непозиційних системах числення, наприклад, Римській, це не так.
Ч
Черга
– послідовність, така що елементи додаються в її кінець, а вилучаються з її початку.
Числа
псевдовипадкові
– числа, що є членами деякої рекурентної послідовності
та породжуються в результаті багаторазових викликів генератора псевдовипадкових чисел
. Їх послідовність, крім, як правило, першого числа, не є випадковою, але має властивості, що дозволяють розглядати її як послідовність чисел випадкових
.
Числа
випадкові
– числа, послідовність яких не має ніяких закономірностей, і тому не дозволяє за будь-яким її відрізком обчислити наступний за ним член.
Числа
Фібоначчі
– послідовність {f
} чисел 1, 1, 2, 3, 5, 8, 13, … , у якій f
1
=f
2
=1, а наступні члени задаються рекурентним
співвідношенням
fn
=fn–
2
+fn–
1
, n
>2. Названі так за Леонардо Пізанським, на прізвисько Фібоначчі, який першим їх описав.
Число
– абстрактне математичне поняття, що виражає кількість. У програмуванні під числом, як правило, розуміють його подання в пам'яті комп'ютера, що не зовсім точно.
Ш
Шина
– пристрій, за допомогою якого здійснюються переміщення значень між процесором та пристроями введення–виведення.