Структура вікна
Windows
98
При роботі з будь-якою програмою на екрані дисплея з’являється вікно, що має стандартний вигляд і складається з таких частин:
1) кнопка системного меню, що містить команди:
· Восстановить – відновлює розміри вікна;
· Переместить – переміщує вікно по екрану за допомогою клавішей керування курсором;
· Раз мер-змінює розмір вікна за допомогою кловішей керування курсором;
· Свернуть – згортаєж вікно і переносить його значок на панель задач;
· Развернуть – розгортає вікно на весь екран;
· Закрить – закриває вікно.
2) рядок заголовка вікна;
3) кнопка мінімізації (згортання) вікна;
4) кнопка максимізації (розгортання) вікна;
5) кнопка закриття вікна;
6) вертикальна лінійка прокручування;
7) горизонтальна лінійка прокручування.
Для переміщення вікна за допомогою миші необхідно підвести її покажчик до рядка заголовка вікна, натиснути на клавішу миші й не відпускати її перемістити вікно у потрібному напрямку.
Для зміни розмірів вікна за допомогою миші треба підвести її покажчик до будь-якої рамки або кутка вікна, натиснути на клавішу миші й, не відпускаючи її змінити розмір вікна в потрібному напрямку.
Діалогове вікно може мімісти різні засоби діалогу з користувачем (кропки, списки, перемикачі тощо). Є вікна з простим діалогом і вікна складної структури з багатьма елементами, такими як:
1) вкладки, після активізації яких відкриваються нові підвікна.
2) Перемикачі для вмикання (вимикання) вибраної операції.
3) Поля з кнопками зменшення та збільшення встановлених значень.
4) Поля – списки, які містять перелік значень для вибору;
5) Текстові поля.
6) Командні кропки (погодження з установленими параметрами – ОК або закриття вікна без збереження цих параметрів – Отмена).
Діалогове вікно також може містити: поля – зразки – приклад установлених параметрів; групи полів вибору, де тільки один перемикач групи може бути активним.
Стилі редактора Word
Текстовий редактор MicrosoftWord 2000 забезпечує створення редагування, форматування і друкування текстових документів.
Будь-який документ MicrosoftWord заснований на шаблоні, який включає: стилі оформлення символів абзаців, параметри форматування і параметри друкування сторінки.
Вищезгадані команди називають командами безпосереднього форматування. Так, якщо потрібно придати єдину форму всьому документу, то зручніше один раз підібрати шрифт, розміри полів та інші атрибути і зберегти їх значення в так званому стилі з власним іменем. Тоді при оформленні документа не потрібно вникати в тонкощі оформлення, досить просто вибрати готовий стиль. Для вибору стилю слід розкрити список стилів панелі інструментів. Форматування і вибрати потрі
Будь-який стиль, який є в списку, можна змінити. Для цього слід виділити абзац, який сформатовано відповідно зі змінами, відкрити список стилів, вибрати назву, змінюваного стилю і натиснути Enter.
Після появи на екрані запиту про підтвердження зміни стилю слід натиснути клавішу ОК.
Більш широкі можливості для створення і модифікації стилів дає команда Формат/Стиль і вікно діалогу Стиль.
Вибір елемента в полі Список визначає, яків елементи будуть виводитись у списку Стили (всі стилі, стилі користувача або використовувані стилі). Вибравши певний елемент, в полі образец обзаца можна побачити зовнішній вигляд абзацу при його форматуванні вибраним стилем, в полі образец символов – рядок символів, фор матований вабраним стилем, а в полі Описаник – короткий опис вибраного стилю (шрифт, його розмір, мова, міжрядковий інтервал та інші параметри). Вікно має кнопки Создать (створити новий стиль), Изменить (змінити існуючий стиль), Удалить (вилучити стиль). При натисканні кропки Создать відкривається вікно Создать стиль, в якому можна вклала параметри створюваного силю. Поле Имя визначає ім’я створюваного слилю, поле Основан на стиле визначає стиль, на основі якого створюється даний. Кнопка Формат відкриває список основних параметрів формату, які можна визначити.
Встановлений прапорець Добавить в шаблон добавляє новий стиль до шаблону, з яким працює документ.
2. Контролери.
Структура персонального комп’ютера називається апаратним забезпеченням. Центральний мікропроцесор, внутрішня пам’ять і системна шина конструктивно розташовані в окремому блоці, який називають системним. Пристрої зовнішньої пам’яті звичайно також розміщують у системному блоці. Усі пристрої введення – виведення, а також пристрої внутрішньої пам’яті підмикають до системної шини через відповідні спеціальні плати, які називають адаптерами або контролерами.
Центральний мікропроцесор, внутрішню пам’ять, системну шину, адаптери та контролери розміщують на одній платі, яку називають материнською.
Розрізняють відсотконторле (віеоадаптер), який знаходиться в системному блоці і керує роботою дисплея. Відеоконтролер містить свою особисту пам’ять, яку називають відеопам’яттю. Все. Що ми бачило на окремі дисплея, знаходиться у відеопам’яті.
Відеоконтролер може задавати текстовий або графічний режим роботи. В текстовому режимі на екран виводяться тільки символи, які закодовані кодами. В графічному режимі на екрані виводиться будь-яке зображення. Елементами його є точки (пікселі).
Перетворення кодів відеопам’яті у відеосигнал здійснюється відео адаптером.
За кількістю відображуваних кольорів можна вважати контролер з 256 кольоровістю. Колір кожного пікселя зберігається у пам’яті.