Людиноподібні мавпи

різних розмірів. Тварини не змусили себе довго чекати. Вони дуже швидко зрозуміли: щоб дістати ласощі, необхідно стави­ти куби один на одного. Тоді з них вийде вежа, за допомогою якої і можна дістати ласощі. Також учені зауважили, що в процесі будування вежі спочатку використовувалися великі куби, а вже потім на них ставилися менші за розміром.

Чимало людиноподібних мавп намагається вирішити і складніші завдання. Приміром, їм дають два ящики. В одному з них лежить ключ від іншого, де знаходиться винагорода. За допомогою викрутки мавпи відкривають один із ящиків, діс­тають звідти ключ. Потім відкривають другий ящик і відшу­кують там винагороду. Але трапляється і так, що мавпи пропо­нують свої, типово «мавпячі» методи вирішення запропонова­них завдань. Деякі з них, наприклад, не хочуть будувати вежу з кубів, а кидають ціпок, намагаючись збити ласощі, або, роз­гойдуючись на мотузці, намагаються схопити свою винагоро­ду в польоті.

Зрозумілим є тільки одне. Людиноподібні мавпи завжди намагаються знайти вирішення завдання, і часто їм вдається підібрати кілька способів. Цим вони зайвий раз підтверджу­ють свій високий інтелект у порівнянні з іншими тваринами.

МОВА

З давніх часів люди мріяли поспілкуватися з тваринами. Вони прагнули навчити пійманих малят людиноподібних мавп розмовляти. Але, на жаль, нікому не вдалося цього зробити. Мавпи не змогли нічого вимовити — тільки кілька незрозумі­лих слів, їхній словниковий запас неможливо порівняти зі словниковим запасом папуг, що вміють говорити.

У людиноподібних мавп у роті й порожнині зіва немає деяких звукоутворювальних елементів тих органів, що відпо­відають органам мовлення людини, тому вони ніколи не змо­жуть навчитися вимовляти звуки, як людина. Але всетаки в людиноподібних мавп існує набір різних звуків, що допомага­ють виразити емоції, їх не більш ЗО. Переляк або погрозу мавпи виражають пронизливими, різкими криками; палке ба­жання — пихтінням; невдоволення — бурчанням; заклик бути уважним — звуком «еее»; радість — вереском. За допомогою цих звуків тварини можуть довідатися про настрій однопле­мінників. Жести, міміка, постава — усе це допомагає мавпам розпізнати передану інформацію. Тоді учені вирішили засто­сувати для спілкування з людиноподібними мавпами мову жестів. Мавпи швидко навчилися «говорити» цією мовою, і тепер із ними можна проводити справжні бесіди.

ВідодМИЙ учений професор Алан Гарднер прохав свою чотирирічну шимпанзе Уошо мовою глухонімих: «Будь ласка — дай — мені — газету». Маля, перш ніж зробити те, що прохав професор, відповідало: «Будь ласка — дай — мені — яблуко». Воно просило винагороду ще до того, як виконало доручен­ня. Тоді професор попросив дати йому холодильник, що, при­родно, було нездійсненним для підопічної. І вона відповіла йому жестами, що він дивний, не рушаючи з місця.

СПРИЙНЯТТЯ ПРЕКРАСНОГО

Коли мавпам давали фарби, пензлик і папір, вони від­разу бралися до малювання. При цьому вони все виконува­ли дуже акуратно. Під час малювання вони дуже рідко вилазять за краї сторінки, чітко поділяють площину паперу на частини. Виходять картини, які дуже схожі на твори С5'часних абстракціоністів.

Іноді експериментатори навіть виставляли ці «роботи» у художніх галереях, і нікому навіть не спадало на думку, що авторами були не художники, а людиноподібні мавпи.

Ці тварини люблять малювати і не просять за свої роботи Ніякої нагороди. Вони дивним чином, відчувають, коли карти­на закінчена, і нізащо не хочуть малювати на завершеній, на їхню думку, роботі. Коли ж експериментатори в розпал роботи забирають у тварин пензлик, то ті моментально починають зло­ститися.

Учені протягом довгого часу досліджували поводжен­ня людиноподібних мавп і дійшли висновку, що в них є яскраво виражене естетичне чуття, хоча й у зародковому стані. Вони наводять як приклад шимпанзе, щез живуть у тропіках. Тварини під час заходу знаходилися на узліссі і із замилуванням вдивлялися в картину вечірнього неба. Трап­ляється, що деякі людиноподібні мавпи люблять прикраша­тися, використовуючи для цього підручні засоби, наприклад ліани.