НАУКОВИЙ ТА ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ М.І. ВАВІЛОВА
“...Скільки разів його хотіли умертвити змії, скорпіони і фаланги, проковтнути крокодили, розірвати мріяв голодний лев...”
(Г.Голубев).
Микола Іванович Вавілов народився в 1887 році, двадцять п’ятого листопада за новим стилем, у Москві. І ніхто в той час не міг знати, куди заведе його життєва дорога. Батьки його, Іван Ілліч, походив з селян, Волок омського повіту. Але ще молодим хлопцем покинув село, і зробив собі “блискучу кар’єру”, як тоді називали, - від учня в церковному хорі до директора Прохорівської мануфактури.
Велика заслуга у вихованні дітей була не тільки Івана Ілліча, але і матері Олександри Михайлівни, до якої дочки і сини відносилися з великою любов’ю і повагою.
Молодий брат Сергій став видатним фізиком, а потім і президентом Академії наук СРСР. Сестри – Олександра і Ліда – стали мікробіологами.
З дитячих років сини і дочка уміли працювати з мікроскопами і пробірками. У сім’ї Вавилових була у дома лабораторія, зберігались гербарії, різні прибори, велика бібліотека з ботаніки, археології, історії, географії, французької, німецької, англійської і італійської мови.
Ці мови Микола Іванович Вавілов вивчив, ще в дитинстві.
Сестри його займалися музикою, вчились у філармонії, а брати їхні відвідували концерти, музеї, збирали картини.
В 1905-1906 році М.І.Вавілов закінчив середню школу, і треба було уже рішити, куди іти дальше. Медицина, агрономія – це найбільше цікавить його. Він поступає в комерційне училище, після його закінчення батько мріє, щоб син займався комерцією.
Син рішає по-іншому. Вавідов поступає в Петровську академію, починає в вивчати рослинництво.
1905-1906 роки – гарячі роки. Перша російська революція. Барикади, бої, пожари. Але для студента-першокурсника проблем не було. На скільки він займався наукою, усидливий, проводить різні дослідження по бактеріології Микола Іванович ніколи не спішив, а перевіряв себе не сім, а багато разів.
В 1909 році М.І.Вавілов пише велику наукову доповідь “Дарвінізм і експериментальна морфологія”. Він одержує високу оцінку своєї праці.
Всі роки навчання в академії Вавілов перевіряє, досліджує уточнює, яку вибрати дорогу. Влітку він іде в експедицію по Північному Кавказу, Закавказзю, збирає різні рослини, вивчає землеробство.
Вавілом – керівник студентського гуртка. Активно веде роботу, він делегат з’їзду по селекції сільськогосподарських рослин і насіння.
Після закінчення академії в 1911 році, М.І.Вавілов залишається на кафедрі землеробства, що очолює її Д.М.Прянишников.
Настав час остаточного вибору професії у Вавілова.
І він робить його – фізіологія рослин. Тепер його більше всього цікавить імунітет – стійкість рослин до різних захворювань. Скільки праці прикладає землероб, щоб одержати щедрі урожаї. Він працює в поті лиця свого. Але його посіви знищують різні хвороби. Тепер, дякуючи Вавілову, та іншим вченим, за те, що знаємо про імунітет рослин більше, ніж в старі часи. Також хімія дає землеробству міцні засоби боротьби з хворобами та шкідниками.
А більше шістдесят років назад, коли Микола Іванович починав боротьбу з ними, шкідники і хвороби рослин у землероба зменшували половину врожаю.
Молодий вчений був тоді єдиним воїном в полі. І залишалося неясно, як вести цю боротьбу.
Ніхто не міг пояснити, чому один сорт рослин заражується хворобою, а інший ні. Вавілов довий час серйозно займався систематикою рослин, вивчав види, сорти, всіх багатств рослин світу. Вавілов ставив перед собою задачу, як най скоріше вивести нові сорти, щоб не заражувалися хворобами і шкідниками. Все своє життя він до кінця розгадував загадки, занурюючись в глибину проблем.
Тисячі ділянок було у нього. На них Вавілов провіряв (650) сортів пшениці і 350 сортів вівса Богатирський розмах!
Селекція велася по старих законах, насліпо навгад і ось і результат, так говорив Вавілов. Генетика тільки зароджується. Її треба вивчати, досліджувати.
М.І. Вавилова зустрічали, як дорогого гостя у різних кутках світу. Йшов 1919 рік. Він побував у Персії, Терції, Англії. На їхніх полях він далі досліджував різні сорти пшениці, вівса. Насіння деяке завозив до них з Москви.
Вавілов все розв’язував уміло, він умів навіть виділити вид. Його посіви були замітні здалека. Насіння привозив із Європи.
Чуть не на усіх полях Микола Іванович вивчав все якусь різновидність пшениці.
На землях Паміра, стиснутих скелями, приходилось носити землю в корзинах через гори,
1917-1923 роки... Нелегко розказувати про життя М.І. Вавилова. Цей час насичений великими подіями. В даний момент Вавілом ще нікому не відомий, як молодий учений, викладач кафедри землеробства вищих сільськогосподарських курсів в Саратові.
А в 1923 році він вчений з світовим іменем, член-кореспондент Академії наук СРСР.
М.І.Вавілову запропонували на вибір посаду викладача сільськогосподарських курсів в Саратові, або кафедру в інститутів в Воронежі. Він відказується від професорської посади і їде в Саратов, бо для нього перша все – діло, наукові інтереси.
З своїх перших експедицій з Ірану і Паміру він привіз біля вісімсот взірців м’якої пшениці. Його колекція поповнюється. Він пише свою монографію “Імунітет рослин до інфекційних захворювань”, видану в 1919 році. Він доказав, що природній імунітет у рослин якраз виникає в результаті довгої еволюції з їхніми ворогами – паразитами і носіями хворіб. Тому треба робити відбір стійких сортів. Вавілов вивчає гомологічні ряди сортів пшениці, жита, вівса. Ідеї, висунуті Вавиловим, займали велике місце у селекції.
Незабаром М.І. Вавілов переїжджає в Петроград, відкриває відділ прикладної ботаніки. Тут він зустрічається з великими труднощами, настає страшний голод, що захоплює всі район Поволжя. Миколу Івановича посилають у Америку. Завдання його вивчити хвороби хлібів, закупити кращі сорти насіння пшениці, жита.
М.І.Вавілов працював завжди, не маючи віддиху. Знання його були великі. Трудно навіть сказати, що це міг робити один чоловік.
М.І.Вавілов – розумний, доброзичливий, талановитий, веселий, порядний. Одна з американських газет писала “Якщо всі руські такі, як Вавілов, нам треба дружити з Росією”.
В 1924 році М.І.Вавілов знаходиться в Афганістані. Його найбільше цікавлять поля, гори. Тут він побачив всі земні плоди: пшеницю, ячмінь, кукурудзу, боби.
Ділянки також були засаджені баклажанами, редькою, морквою, огірками. У Вавилова очі розбігалися, від побаченого. Ця подорож була перевіркою закону про гомологічні ряди. В Афганістані він побачив карликову пшеницю. Додому Вавілов привіз п’ятдесят різновидів. Всюди бачив забур’янені поля, продовжує вивчати боротьбу з ними.
В 1925 році М.І. Вавілом перебуває в Північній Африці, Марокко, Єгипті, Сахарі. Тут він переживає, зустрічається з великими труднощами. Пшеничні поля його дивували. І всі сорти, не схожі на інші, що Вавілов бачив в других країнах, навіть бачив пшеницю з фіолетовими колосками. Хліб з цієї пшениці нагадував житній. Ніде в світі не бачив такого дрібного проса, із якого одержували муку для блінів. Вавілов радів, бо ці знахідки підтверджували його теорію, про походження культурних рослин.
В 1927 році подорожує Микола Іванович по Іспанії. Тут його зустрів відомий іспанський ботанік Креспі. Вони розуміли один одного з півслова, це подорож була без сяких труднощів.
Культура землеробства стародавня. Країна – бідна. Селяни обробляли землю плугами, молотили катками. Посіви губила посуха. Всі рослини були завезені в Іспанію з інших країн.
В 1932 р. Вавілов знову іде в США, на VІ міжнародний конгрес генетики і селекції. Інтрев’ю, бесіди, лекції Вавілов проводить з ученими світу. Микола Іванович одержував велику подяку від інших вчених усього світу.
Вавілов працює день і ніч. Він працював не заради похвали, а метою його життя була наука, дослідження наукової істини. Цю задачу він виконував все своє життя. Ніколи не боявся критики, ні ревізії своїх наукових положень. Уже в 1940 році колекція насіння нарахувала 200 тисяч різних сортів. Вавілов побував у 52 країна, здійснив 180 експедицій.
Влітку 1940 р. Вавілов організував експедицію в західні райони Білорусії і України. В Києві він зустрічався з вченими, відвідував різні наукові станції, інститути. Це був його останній виступ.
І теер учені продовжують справи Миколи Івановича, користуючись його законами, створюють нові сорти, освоюють землеробство.
Славний лицар, Микола Іванович Вавілов, об’їхав всю вселенну, завіз тисячі сортів насіння пшениці, ячменю, жита, кукурудзи, картоплі, овочів, вивчив рослинництво, як невід’ємну частину землеробства.
Спеціалісти підтверджують, що ідеї Вавилова тепер стали ще актуальнішими. Інтерес до екології завжди у Миколи Івановича Вавилова мали важливе значення для навколишнього середовища.
ЛІТЕРАТУРА:
Г.М. Голубев “Великий сіяч: Микола Вавілов”. Москва “Молода гвардія”, 1979 р.