Розрахунки в системі “клієнт-банк” та шляхи їх удосконалення

Міністерство освіти та науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра банківської справи
Дипломна робота

на тему

“Розрахунки в системі “клієнт-банк” та шляхи

підвищення їх ефективності”

(на матеріалах АКІБ “УкрСиббанк”)

Студента 5-го курсу,

2 групи, факультету

банківської справи,

денної форми навчання,

спеціальність 7.050105 Рибенка Олексія

“Банківська справа” Вікторовича

Науковий керівник: Сушко Наталія

к.е.н., доцент Мар’янівна

Консультант: Гагаріна

викладач Світлана Андріївна

Київ 2002

ЗМІСТ

Стор.

Вступ
...............................................................................................…….….

Розділ 1 Теоретичні підходи дослідження розрахунків в

системі “клієнт-банк”
............................………………………

1.1. Загальна характеристика розрахункових операцій

комерційного банку та місце в них системи “клієнт-банк”…...........

1.2. Етапи розвитку та принципи роботи системи “клієнт-банк”.….......

1.3. Огляд світової та національної законодавчих баз, що

регламентують сферу електронного документообігу……………....

Розділ 2 Дослідження діючої системи аналізу проведення

операцій по системі “клієнт-банк”
.................................……...

2.1 Особливості методики здійснення аналізу проведення

операцій по системі “клієнт-банк”.............................................…........

2.2 Аналіз динаміки розвитку системи “клієнт-банк” в Київській

філії АКІБ “УкрСиббанк”........................................................................

2.3 Структурний аналіз системи “клієнт-банк” в Київській

філії АКІБ “УкрСиббанк”.........................................................................

Розділ 3 Вдосконалення діючої системи розрахунків в системі

“клієнт-банк”
………………………………………………………

3.1 Вдосконалення організаційної системи електронних розрахунків….

3.2 Вдосконалення діючої системи “клієнт-банк” на основі

впровадження інтернет-банкінгу............................................................

Розділ 4

4.1. Огляд системи “клієнт-банк” у КФ АКІБ “УкрСиббанк”.…………….

4.2. Розробка комплексу задач “Аналіз ефективності використання

системи “клієнт-банк”............................................................................…

Висновки
..................................................................…………..........................

Список використаної літератури
…………………......................................

Додатки
…………...............................................................................................

ВСТУП

Сучасний банківський ринок на Україні набирає все більше ознак цивілізованого ринку високорозвинутих країн Західної Європи та США. Відійшли в минуле намагання банків швидко розбагатіти за рахунок миттєвих спекулятивних операцій на валютному ринку, коли курс на валюти змінювався по декілька разів за один день. Потрібно відзначити вирішальну роль у переході до європейських стандартів ведення банківської справи Національного банку України. Так, розумними та зваженими діями вдалося стабілізувати валютний курс української гривні, шляхом законодавчого обмеження операцій банків з валютою. При цьому такі обмеження не внесли суттєвих проблем для компаній, що займаються міжнародними розрахунками. До керівництва банками почали приходити висококваліфіковані кадри, багато з яких пройшли стажування за кордоном. Велика кількість вищих учбових закладів України перекваліфікувались і почали надавати послуги по навчанню банківських співробітників, що теж дало змогу розширити набір кваліфікованих кадрів.
В операціях українських банків все частіше застосовуються новітні банківські технології. На сьогоднішній день клієнтів банків вже не дивують електронні картки, банкомати і т.д.
Особливе місце в розвитку електронних банківських технологій посідає система “клієнт-банк”. Швидко увірвавшись до світової банківської системи, дана технологія з’являється на українському ринку на початку 90-х років і по цей день залишається найпоширенішою системою віддаленого доступу клієнтів до своїх банківських рахунків.
Розрахунки через систему “клієнт-банк” будуть предметом дослідження даної дипломної роботи. На початку нового тисячоліття ця тема знову набирає особливої актуальності, адже на світовому ринку відбувається постійне зрушення акцентів торгівлі і все більше угод та розрахунків здійснюється через комп’ютерні мережі та всесвітню мережу Інтернет зокрема. Комп’ютерні мережі привнесли значні полегшення в розрахунках та значно їх прискорили. При використанні системи “клієнт-банк” створюється, певною мірою, своєрідна комп’ютерна мережа, що об’єднує клієнтську частину та банківську. Обмін інформацією через таку мережу дозволяє здійснювати контроль клієнта за своїми банківськими рахунками, проводити платежі з них отримувати виписки тощо. Захист інформації забезпечують сучасні методи криптографії.

Ціллю даної роботи є визначення можливих шляхів переводу якомога більшої кількості клієнтів та банківських платежів на роботу через автоматизовану систему “клієнт-банк”, заради зменшення навантаження на операціоністів банку, а отже і зменшення собівартості даної послуги банку. Для цього потрібно встановити перспективи вдосконалення діючої системи “клієнт-банк” під потреби якомога більшого кола клієнтів банку.

Завданням роботи є вивчення можливості впровадження абсолютно нового програмного продукту, що дозволить не лише зменшити витрати на утримання системи, але й забезпечить клієнтів повним спектром послуг, що вони отримували від діючої системи “клієнт-банк”, а можливо й розширить перелік таких послуг. Також необхідно розглянути стан законодавчої бази в Україні, що регулює питання електронного документообігу, визначити бар’єрні моменти, що гальмують розвиток системи та запропонувати вдосконалення на основі досвіду зарубіжних країн чи власних правових розробок.

Об’єктом дослідження дипломної роботи стане Київська філія Акціонерного комерційного іноваційного банку “УкрСиббанк”, що має відповідний програмний комплекс “клієнт-банк”. Обсяги операцій через систему дозволяють зробити глибокий аналіз, доконало дослідити процес та запропонувати перспективні напрямки вдосконалення.

Матеріали для написання даної роботи біли відібрані, виходячи із завдань та мети роботи. Це, насамперед звіт про роботу системи “клієнт-банк” у КФ АКІБ “УкрСиббанк”, фінансова звітність, що відображає доходи від розрахункового обслуговування клієнтів. А також наукові статті, законодавчі акти України та інших країн.

Щодо структури дипломної роботи, то вона складається з чотирьох розділів. Перший розділ присвячений теоретичним засадам банківських розрахунків в системі “клієнт-банк”. В ньому поетапно будуть розглянуті загальні характеристики розрахункових операцій банків, адже розрахунки через систему “клієнт-банк” є їх складовою частиною. Розкриємо детально суть, види розрахункових операцій, сучасний стан банківських послуг, що стосуються розрахункових операцій. Другим підрозділом буде висвітлено роль розрахунків в системі “клієнт-банк” в загальному обсязі розрахункових операцій, ми простежимо історичний шлях розвитку систем віддаленого доступу до банківських рахунків та визначимо складові та функції системи “клієнт-банк”. На завершення теоретичного огляду у третьому підрозділі буде освітлено законодавчу базу України та іноземних держав, що регламентують проведення електронного документообігу, на засадах якого будується робота системи “клієнт-банк”.

У другому розділі ми проаналізуємо складові системи розрахунків “клієнт-банк”. Визначивши особливості методики аналізу у першому підрозділі, розглянемо динаміку приросту клієнтів КФ АКІБ “УкрСиббанк” вцілому та тих, що використовують систему “клієнт-банк” зокрема за період з січня 2001року по лютий 2002 року включно. Проміжним підсумком такого дослідження стане кореляційно-регресійний аналіз залежності приросту доходів від системи “клієнт-банк” від приросту загальної кількості клієнтів. Такий розрахунок дозволить зробити прогноз динаміки приросту доходів від використання клієнтами системи “клієнт-банк” на майбутній період. Дослідження структури операцій в системі “клієнт-банк” надасть можливість виявити прихильників системи за ознакою організаційної форми підприємства. Дозволить розкрити ефективність використання системи, через показники співвідношення кількості документів, що проходять через систему “клієнт-банк” в загальній кількості розрахункових документів банку, а отже й ступінь зменшення навантаження на операційний персонал банку завдяки впровадженню автоматизації. Також ми прослідкуємо за часткою доходів, що отримується банком внаслідок використання системи “клієнт-банк” у загальній сумі доходів.

В третьому розділі нами буде запропоновано шляхи вдосконалення системи. Це як зовнішнє вдосконалення по відношенню до банку – державне регулювання, так і проведення реорганізацій всередині банку. До зовнішніх факторів віднесено можливість вдосконалення державного регулювання електронних розрахунків, як через створення законодавчої бази, так і за рахунок утворення нових державних органів. В банку ж шляхи вдосконалення можуть пролягати двома шляхами: через впровадження абсолютно нових технологій або ж через зміни у діючій системі. Перспективи таких напрямків буде розглянуто у другому підрозділі.

Шляхи автоматизації управлінської звітності, що стосується використання системи “клієнт-банк” висвітлено у четвертому розділі. Це розробка комплексу задач та їх практичне вирішення через написання макросу, що може бути застосований у банку.

Наостанок, підсумовуючи, розглянутий матеріал та проведений аналіз ми викладемо висновки, щодо перспектив розвитку даного продукту на банківському ринку України та в КФ АКІБ “УкрСиббанк” зокрема.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНИЙ ПІДХІД ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗРАХУНКІВ В СИСТЕМІ “КЛІЄНТ-БАНК”

1.1. Загальна характеристика розрахункових операцій комерційного банку та місце в них системи “клієнт-банк”.

Розрахункове обслуговування є однією із сфер в якій банк надає свої послуги з найдавніших часів. Розрахункове обслуговування клієнтів є однією з трьох базових операцій банків, які класифікують їх як особливі фінансові установи, що називаються банками. Розрахункові операції полягають у забезпеченні руху грошових коштів на рахунках клієнтів банків згідно з їхніми розпорядженнями. Ці операції посідають особливе місце в банківській діяльності та економічній системі в цілому через те, що вони забезпечують успішне та ефективне функціонування економіки та перебіг економічних процесів як на мікро- так і на макрорівнях.

Розрахункове обслуговування тісно пов’язане з усіма іншими банківськими операціями. Будь-яка операція як активна, так і пасивна, так і надання інших послуг, обов’язково супроводжується здійсненням платежу.

За своїм характером ці операції є послугами і за них банки стягують плату з клієнтів у вигляді комісійної винагороди. Одержання таких доходів обходиться банкам відносно дешево і без значних ризиків для їх фінансового стану. Тому зростання обсягів розрахункових операцій є надійним і вигідним способом збільшення доходів і підвищення рентабельності банківської діяльності.

Для клієнтів банків розрахункові операції забезпечують одержання грошового еквіваленту за реалізовану продукцію або надані послуги, оплату необхідних ресурсів, виплату заробітної плати працівникам, оплату інших зобов’язань, накопичення та використання заощаджень тощо. Тому чим швидше та надійніше банки здійснюватимуть розрахункове обслуговування своїх клієнтів, тим кращі умови створюватимуться в останніх для відтворювального процесу, зміцнення платіжної дисципліни, оздоровлення фінансового стану. Визначальне місце у забезпеченні оперативності та надійності проведення платежів посідавє система “клієнт-банк”. Засоби електронної доставки платіжних доручень дозволяють скоротити до мінімуму процес пересилки документу та його обробку операціоністом банку перед відправленням на наступні стадії проведення операцій.

Важлива роль своєчасного здійснення грошових платежів у забезпеченні функціонування економіки кожної країни обумовлює необхідність створення спеціальних платіжних систем, спроможних надати всім економічним агентам (фізичним та юридичним особам) можливість виконати свої платіжні зобов’язання, включаючи можливість оперативно виконувати завдання дотримання платіжної дисципліни.

Відповідно до Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” платіжна система – це платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу грошей. Проведення переказу грошей є обов’язковою функцією, що має виконувати платіжна система. Внутрішньодержавна платіжна система – платіжна система, в якій платіжна організація є резидентом та яка здійснює свою діяльність і забезпечує проведення переказу грошей виключно в межах України, а міжнародна платіжна система – це платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказу грошей з однієї країни в іншу.

Встановлення в межах платіжної системи для всіх її учасників визначених законом норм та правил ставить їх у рівні умови і захищає інтереси кожного. Тому створення високоефективної, дієвої та надійної платіжної системи є одним із ключових економічних завдань держави. На сьогодняшній день у світовому масштабі найбільшої популярності набирають електронні платіжні системи, що дозволяють оперативно проводити розрахунки, а отже й прискорювати економічний розвиток компаній, держави, та економіки вцілому. Система “клієнт-банк” є засобом обміну інформацією в електронній платіжній системі країни, виконуючи функцію постачальника платіжних документів в електронному вигляді від клієнта банку до самої установи банку, а також зворотній зв’язок з доставкою інформативних та підтверджуючих матеріалів. Принцип побудови електронної платіжної системи показано на Рис. 1.1.1.

Використання електронних засобів доставки інформації

В т.ч. використання системи “клієнт-банк”

Використання паперових засобів доставки інформації

Рис. 1.1.1. Типова схема побудови платіжної системи країни

Особливе місце в платіжних системах посідають банки. Вони не тільки беруть участь у них як звичайні платники та одержувачі коштів, а й як посередники в платежах, покликані якнайшвидше, в режимі реального часу доставити грошові кошти від платника до одержувача. Цю свою роль у платіжній системі банки виконують через сукупність розрахункових операцій, які, по суті, є ключовим елементом платіжної системи, і забезпечують функціонування всього грошового обороту.

В організації розрахункових операцій можна виділити три етапи:

· підготовка організаційних, технічних та технологічних передумов для здійснення платежу;

· підготування та передача інформації щодо платежу;

· переказування чи передавання грошей – сам платіж.

На першому етапі здійснюються такі дії, як відкриття в банках рахунків для учасників платіжної системи, створення систем зв’язку, приймання, оброблення, обліку та передавання інформації, емісія платіжних карток тощо. Система “клієнт-банк” приймає участь у розрахункових операціях банку вже на цьому етапі шляхом створення систем зв’язку, механізмів оброблення та передавання інформації.

На другому етапі виконується підготовка, забезпечення захисту, та перевірка на справжність інформації, що передається банку, необхідної для здійснення платежу на певних носіях, за допомогою певних інструментів. Електронні документи є складовою частиною інформації, що передається банку для виконання певних операцій. Система “клієнт-банк” допомагає формувати платіжні документи, виходячи з визначених правил побудови, шифрує інформацію задля захисту від злочинних дій третіх осіб та за допомогою вбудованої поштової програми переправляє документи до банку.

На третьому етапі здійснюється переказування грошей з рахунку платника на рахунок одержувача, приймання-видання готівки з рахунків клієнтів чи залік взаємної заборгованості.

Розрахункові операції банки здійснюють з урахуванням загальних принципів, на яких базується організація платіжних систем:

· економічні агенти (юридичні чи фізичні особи) – власники грошових коштів мають право вибору форми платежу (безготівково чи готівкою) в межах діючого законодавства та право вибору банку, в якому вони зберігають кошти і через який здійснюватимуть розрахунки, обираючи також і засоби доставки платежу до банку (паперовий носій чи електронний);

· зберігання коштів у банку та їх переказування здійснюється на банківські рахунки, які відкриваються клієнтам на їх прохання при згоді банка. Кожна особа має право відкрити декілька рахунків у різних банках. Доступ до кожного з клієнтських рахунків може бути здійснений за допомогою системи “клієнт-банк”;

· переказ коштів чи видача готівки здійснюється банком за розпорядженням власника в порядку визначеної їм черговості та в межах залишку коштів на рахунку, з застосуванням рукописного підпису розпорядження чи електронного цифрового підпису;

· форма переказування банком коштів по рахунку клієнта визначається самим клієнтом відповідно до форми безготівкових розрахунків, передбаченої в його господарському договорі з контрагентом, при невтручанні банку в договірні відносини між ними. Банк може лише пропонувати шляхи якомога кращого та оперативного виконання розрахунків;

· строк переказування банком коштів з рахунку визначається клієнтом відповідно до порядку його розрахунків з контрагентом, передбаченого в контракті. Безготівкові платежі між господарськими агентами будуються на принципі строковості і можуть бути достроковими, строковими і простроченими. Стосовно господарської операції, яка оплачується, платіж може бути: авансовим (попереднім), компенсаційним (робиться відразу після здійснення господарської операції), відстроченим (здійснюється через певний строк після операції);

· відносини між банком і клієнтом у процесі розрахункового обслуговування будуються на засадах партнерства і взаємної вигоди і здійснюються на підставі договору. Визнавання електронного підпису одне одним здійснюється на основі підписання окремого договору.

Дані принципи організації грошових розрахунків обумовлені закономірностями функціонування ринку і найповніше проявляються в країнах з розвинутою економікою, а в країнах з перехідними економіками ці принципи лише поступово утверджуються.

Відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” №2121-III від 07.12.2000р., розрахункові банківські операції – це рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Закон України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” №2346-III від 05.04.2001 дає таке визначення розрахункового обслуговування – послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов’язані із переказом грошей з рахунка або на рахунок цього клієнта, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

В свою чергу Національний банк України в Постанові “Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” №135 від 29.03.2001 дає наступне формулювання: розрахункове обслуговування – надання банком клієнту на підставі укладеного між ними договору послуг, які пов’язані з переказом коштів з рахунку та на рахунок цього клієнта, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором.

Ці три визначення залишають місце, з точки зору законодавчого поля, на впровадження системи “клієнт-банк”. Вони вказують на те, що банківськкі послуги надаються на основі договірних засад, якими може бути передбачено і використання “клієнт-банку”.

Своєчасна і повна оплата поставленої продукції, виконаних робіт, зроблених послуг, інших боргових зобов’язань є однієї з головних передумов і ознак ефективного функціонування економіки в цілому і кожного її суб’єкта окремо. Тому в усіх країнах багато уваги приділяється організації грошових розрахунків, створюються особливі розрахунково-платіжні системи, у центрі яких знаходяться банки як спеціалізовані грошово-кредитні установи.

У залежності від форми використовуваних коштів усі розрахунки підрозділяються на дві сфери: розрахунки готівкою – що обслуговується законними грошовими знаками держави; безготівкових розрахунків – що обслуговується платіжними засобами. Сфера безготівкових розрахунків організаційно підрозділяється на міжбанківські розрахунки, що обслуговують відношення між банками, і на міжгосподарські розрахунки між клієнтами банків.

Важливе місце в розрахункових операціях посідають платіжні інструменти – певні носії інформації, що слугують банкам правовою підставою для здійснення грошових переказів на рахунки (платіжне доручення, платіжна вимога, вексель, платіжні картки тощо).

У сучасній практиці розрахунків застосовуються документи різного призначення. Усі їх можна згрупувати наступним чином: розрахункові, платіжні, комерційні.

1. Розрахунковими

звичайно називають складені по установленій формі документи, що подають у банк юридичні особи з дорученням (або з вимогою) перерахувати з їхніх рахунків (або зарахувати на їхні рахунки) визначену суму грошей. Такими документами в Україні є:

· платіжне доручення,

· платіжна вимога,

· платіжне вимога-доручення,

· розрахунковий чек,

· акредитивна заява.

2. Платіжними

називають складені по установленій формі і передані однією особою іншій документів з зобов’язанням (або наказом третій особі) сплатити визначену суму грошей пред’явнику документа. Типовим платіжним документом у наших умовах є вексель.

3. Комерційними

прийнято називати документи, у яких дається характеристика відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг і який супроводжує їхнє переміщення від постачальника до покупця (платнику). До комерційних документів відносять рахунки-фактури, товарно-транспортні документи, сертифікати якості і походження, страхові поліси та ін. Звичайно на основі комерційних документів визначаються сума і правомірність платежів, що робляться за допомогою розрахункових і платіжних документів.

Рис. 1.1.2. Документальна сфера застосування системи “клієнт-банк”

З рис. 1.1.2. видно, що система “клієнт-банк” охоплює невеликий сегмент документів, що використовуються при розрахунках – лише платіжні доручення. Однак, статистичні дослідження визнають, що саме платіжні доручення забезпечують більше 90% руху грошових коштів у платіжній системі. Близько 70% цього руху забезпечують системи “клієнт-банк” комерційних банків. Зважаючи на такі цифри можна відмітити велику роль системи “клієнт-банк” у розрахункових операціях банку.

Розрахункові і платіжні документи в національній валюті, що подаються клієнтами в банк на паперових носіях, строго уніфіковані, мають єдину для всієї країни стандартну форму та установлений набір реквізитів. До обов’язкових реквізитів усіх розрахункових документів відносяться:

· найменування документа;

· номер документа;

· число, місяць, рік його складення;

· найменування платника й одержувача коштів, їхні ідентифікаційні коди відповідно до єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, номера їхніх рахунків у відділеннях банку;

· найменування банків платника й одержувача коштів, їхнє місцезнаходження і номер МФО;

· сума платежу цифрами і прописом;

· призначення платежу: найменування товару, посилання на документ, на підставі якого здійснюється операція (договір, рахунок, товарно-транспортна накладна і т.д.) із указівкою його номера і дати.

· підпис відповідальних осіб платника і відбиток печатки, що проставляється на першому екземплярі документа незалежно від способу виготовлення розрахункового документа (у разі використання системи “клієнт-банк” даний реквізит замінюється електронним цифровим підписом;

· сума податку на додану вартість або запис «без податку на додану вартість».

Ці реквізити повинні бути присутні на платіжних документах незалежно від форми їхнього подання: чи то паперова, чи електронна. У тому випадку, якщо хоча б один із перерахованих вище реквізитів (якщо вони передбачені формою документа) не заповнений або заповнений неправильно, банк не приймає такий документ до виконання.

Банк платника приймає і виконує документи від клієнтів протягом операційного дня, час якого регламентується режимом роботи банку.

На всіх паперових розрахункових документах банк в обов’язковому порядку в правому нижньому куту проставляє дату надходження та виконання цих розрахункових документів.

Програмне забезпечення «Операційний день – RS-bank», дозволяє в режимі реального часу відслідковувати безготівкове надходження коштів на рахунки клієнтів і з обліком цих надходжень проводити платежі клієнтів.

Банк одержувача зобов’язаний зараховувати гроші на рахунки клієнтів не пізніше наступного робочого дня після одержання інформації з розрахункової палати. Користувачі системи “клієнт-банк” мають змогу практично в режимі реального часу спостерігати за надходженнями на свої рахунки за допомогою передачі електронних виписок з банку по рахунку клієнта, інші ж клієнти такої змоги не мають і, як правило дізнаються про нові надходження наступного робочого дня після формування паперової виписки по рахунку.

1.2. Етапи розвитку та принципи роботи системи “клієнт-банк”.

З розвитком сучасного ринку комп’ютерних технологій, банки не могли залишатись осторонь останніх наукових проривів цієї галузі, що відкривали величезні перспективи розширення своєї діяльності, діяльності клієнта, прискорення та спрощення розрахунків. Одним з перших видів банківських операцій, яких торкнулась банківська автоматизація – є розрахункові операції.

Саме система “клієнт-банк”, разом з міжбанківськими електронними розрахунками, швидким кроком увійшла до низки автоматизованих банківських процесів. Більше того, таких значних темпів розповсюдження не очікували навіть у самих оптимістичних прогнозах.

Хоча система “клієнт-банк” забезпечує рух лише невеликого кола розрахункових операцій – а саме рух розрахункових документів - вже сьогодні в Україні, при використовуванні системи лише третиною клієнтів, рух коштів через термінали “клієнт-банку” складає близько 70 % загального обороту коштів через банківську систему.

Внаслідок цього на поточний момент особлива увага приділяється запровадженню систем «клієнт-банк» на базі сучасних технологій.

Для більш детального охоплення розглядуваної теми, пропонуємо вдатись до історії виникнення та розвитку систем віддаленого користування рахунками, що беруть свій початок з широким впровадженням в банківську діяльність персональних комп’ютерів та комп’ютерних мереж.

Як і більшість нових банківських продуктів системи “клієнт-банк” беруть свій початок із Західної Європи та Сполучених Штатів Америки – країн з найрозвинутішими економіками та технологіями. І першими кроками було запровадження даних систем серед приватних клієнтів.

1. Однією з перших у цьому плані була американська система телефон­ної оплати рахунків (Telephone bill paying), впроваджена позиково-ощадни­ми банками США.

Для телефонної оплати рахунків клієнт банку користувався спеціальним апаратом, з'єднаним з банківським комп'ютером, через який він міг оплачувати рахунки за товари, електроенергію, медичні послуги тощо.
Спочатку, набравши спеціальний номер, клієнт підключався до банківського комп'ютера, а пізніше натисканням клавіш уводив номер свого рахунку, персональний ідентифікаційний номер, кодовий номер одержувача грошей і суму платежу. Якщо поточний рахунок одержувача знаходився в тому ж банку, він негайно кредитувався, якщо ні -
одержу­вачу надсилався чек.

Платіж телефоном - одна з найдешевших послуг у системі автоматизованих платежів. Однак, як і в інших випадках, система скуповується ли­ше тоді, якщо в ній діє багато учасників. Ця форма не отримала широкого поширення через інертність споживачів і торговельників, які не бажають змінювати існуючі форми розрахунків.

2. Надалі більш широкого застосування знайшло банківське обслуговування вдома, або «домашній банк» (Home banking). Йдеться про комплекс послуг щодо надання клієнтам банків фінансової інформації, а також здійснення за їх ініціативою різних банківських транзакцій з передаванням інформації телефонними каналами або через двосторонню систему кабельного телеві­зійного зв'язку.

В ідеальному варіанті ця форма послуг передбачала наявність у клієнта персонального комп'ютера, за допомогою якого він міг передавати банку розпорядження про оплату рахунків, у будь-який час викликати на екран інформацію про стан свого банківського рахунку з переліком усіх кредито­вих та дебетових проводок, здійснювати миттєве переміщення коштів на рахунки контрагентів, давати банку інструкції про автоматичне виконання майбутніх платежів тощо.

Подібна система була дуже зручна для клієнта та різко знижувала банківські витрати.

Спочатку процедура розрахунків здійснювалась за усною згодою та оформлялась письмово після отримання платежу; потім вдалося її частково автоматизувати, застосувавши клавіатуру, але до появи відеографії цей вид діяльності вимагав великої кількості персоналу.

3. Відеотекс -
це система передачі зорової інформації телефонною мережею та її прочитання на екрані спеціального термінала або телевізора, підключеного належним чином.

В європейських країнах ця система була розроблена управліннями зв'язку, які мають монопольне право на всі види зв'язку. У США її розроби­ли і впровадили телефонні компанії - виробники обладнання і самі банки.

«Домашній банк» міг функціонувати у пасивному (консультативному) або у діалоговому режимі. У консультативному режимі ця система дозволяла тільки читати інформацію. Для цього могла використовуватись радіотрансляційна або телефонна мережа чи кабельний зв'язок. У діалоговому режимі во­на забезпечувала обмін розпорядженнями і запитами між абонентами та центром зв'язку. З цією метою можна було використовувати телефонний або кабель­ний зв'язок. «Домашній банк», що працював в діалоговому режимі, в основно­му пропонував абоненту інформаційні послуги, тобто клієнт міг отримати довідку про стан свого рахунку, про останні трансакції, про вартість портфе­ля цінних паперів. Через «домашній банк» можна було замовити чекову книжку, та виконувати всі класичні банківські операції після ідентифікації клієнта і перевірки його секретного коду за до­помогою картки з мікропроцесором, для чого потрібно було встановити вдома чи­таючий прилад для карток. Одночасно з дистанційною оплатою набувала поширення практика дистанційної купівлі, тобто купівлі за допомогою замовлення телефоном чи кабельним зв'язком.

Зрозуміло, що експлуатація «домашнього банку» в діалоговому режи­мі вимагала попереднього встановлення зв'язку з банком і, як правило, вне­сення абонентної плати. Але для надання інших послуг можна було просто користуватися відеографічним зв'язком. «Домашні банки» зайняли важливе місце як реальний засіб зв'язку між населенням та фінансовими установами і як матеріальний засіб платежу, частково всту­пивши в конкуренцію з системою дистанційної оплати.

Найширшого розповсюдження набули «домашні банки» у Франції. Це було пов'язано з масовим розповсюдженням відеографічних терміналів міністерства зв'язку. Вони надали банкам ідеальну можливість для розвитку системи банківсь­ких послуг удома. Більшість банків надавало такі послуги. При впровадженні системи дистанційної оплати спочатку навіть використовувались одночасно картки з магнітною доріжкою або з мікропроцесором, однак достатній рівень надійності забез­печують тільки картки з мікропроцесором.

Поштова адміністрація Німеччини також запропонувала своїм клієн­там послуги через систему відеотекс. Однак, попри всі зу­силля банків, у Німеччині населення менш схильне до прийняття системи «домашніх банків», ніж у Франції.

4. У Великобританії існувало кілька мереж «домашніх банків», які використо­вували одночасно телефонний зв'язок і відеозв'язок.
При використанні телефону до звичайного телефонного апарата під'єднують спеціальну клавіатуру для надання тих самих послуг, що і за допомогою дисплея.

Американські банки проводили серію експериментів з метою популяризації Home Banking. У США, з причини великої децентралізації, не існувало національної мережі відеотекса, ряд банків створили свої власні служби «домашніх банків». У всіх цих системах користувачі (приватні особи або підприємства) вносили абонентну плату, а також, крім оплати телефонних переговорів, звичайно, повинні були сплатити комісійні за трансакцію, яку виконують на їх прохання. Для банку - це джерело доходів, але це також дуже важливе джерело доходів для підприємств або відділень зв'язку, оскільки тривалість телефонного зв'язку в таких випадках, як правило, істотно збільшується за рахунок часу побудови таблиць або малюнків, безпосередня користь від яких не завжди очевидна.

Певні надії покладались на інформаційну систему відеотекс, яка повинна була надавати споживачам великий обсяг рекламної та довідкової інформації каналами телевізійного зв'язку. Ці ж канали планувалось використовувати для передачі фінансової інформації. Звідси ще одна назва домашнього фінансового обслуговування - «Bank-Video». Більшість банків прагнули підключити до фінансового обслуговування вдома дрібних підприємців, які через домашні комп'ютери могли б оформляти доручення і погашення по­зик, переказувати кошти для оплати за товари тощо.

За оцінкою «Ваnk оf Аmегіса», потенційні можливості персонально­го обслуговування вдома дуже великі. Підраховано, що середній амери­канець робить 30 безготівкових перерахувань на місяць, 20 з яких оплачуються чеком, а 10 - кредитними картками. Приблизно 10 мільяр­дів таких платежів може бути проведено системою «Ваnk-Vidео». Але ентузіазм споживачів щодо фінансового обслуговування вдома був невеликий. Причини незначного розповсюдження цієї форми розрахунків мають психологічний та економічний характер: усталені звички, віднос­но велика вартість транзакцій (12—15 доларів за місяць), побоювання нав'язування банками непотрібних послуг тощо.

5. Серед роздрібних елек­тронних систем найбільш успішними були банківські автомати, які роб­или можливим цілодобове здійснення транзакцій і звільняюли клієнтів від втрат часу на поїздки до банку й очікування в черзі до касира.
Інші форми не отримали масової підтримки користувачів і не змогли суттєво зруйнувати платіжні стереотипи, що склалися. Тим не менш, операційні переваги автоматизованих систем обслуговування банківських клієнтів, їх вплив на підвищення ефективності і продуктивності настільки суттєві, що майбутнє, без сумніву, - за ними.

В нашій країні найбільшого поширення набули системи “клієнт-банк”, що використовуються корпоративними клієнтами для доступу до свого рахунку, контролю над ним. Вони широко використовуються заради можливості термінового переказу коштів зі свого рахунку, не відходячи від свого робочого місця, тим самим швидко реагуючи на ринкову ситуацію та отримуючи додатковий дохід.

Такі системи почали з’являтись на Україні ще в 90-х роках і постійно змінюються з розвитком нових технологій, широким застосуванням автоматизації в банківській діяльності та на підприємствах. З плином часу ці системи стають доступними все більшому колу клієнтів, адже широке залучення користувачів системи знижує собівартість на одного користувача, а отже й ціни на даний вид послуг. Не рідко, в основному в процесі рекламних компаній, банки пропонують даний продукт безкоштовно, наряду з іншими розрахунковими операціями, як-то відкриття рахунку, його обслуговування, безкоштовне обслуговування системи “клієнт-банк”.

Що ж таке система “клієнт-банк” в розумінні вітчизняного споживача та надавачів даної послуги, виходячи зі сфери її найбільшого застосування?

Система “клієнт-банк” - це сукупність програмно-технічних комплексів, призначених для:

• оперативного ведення клієнтом своїх рахунків у банку;

• обміну платіжними документами та відповідною технологічною інформацією між банком та його клієнтами в електронній формі.

Система “клієнт-банк” в Україні розглядається як складова програм автоматизації банківської діяльності і, зокрема, як джерело надходження платіжних документів до загальнодержавних систем розрахунків (зокрема СЕП). Тому до систем «клієнт - банк» висувається ряд вимог, визначених Національним банком України, щодо дотримання ними стандартів електронних платіжних документів, сумісних зі СЕП, надання мінімального на­бору послуг, забезпечення певного рівня захисту інформації тощо.

На теперішньому етапі розвитку технологій захисту інформації, що передається через зовнішні канали зв’язку банку (а до них відноситься і система “клієнт-банк”) приділяється особлива увага, аж до залучення Служби безпеки України.

Схематично процес роботи системи “клієнт-банк” зображено на рис. 1.2.1.

Як видно з рисунку, основними складовими системи “клієнт-банк” є клієнтська частина та банківська частина. Розглянемо функції кожної з них:

«Банківська частина»
- комплекс, що розміщений у банку. Його основні функції:

• ведення нормативно-довідкової інформації та забезпечення нею програмних комплексів клієнтської частини;

• розподіл прав доступу користувачів-клієнтів, реєстрація доступу клієнтів, запобігання несанкціонованому доступу;

• обмін платіжними документами з клієнтською частиною, з інформуванням клієнта про результати приймання його документів або їх відхилення (з обов'язковим повідомленням причин відхилення);

Банківська частина

Клієнтська частина

Поштова скринька (клієнт)	Поштова скринька (клієнт)
		Поштова скринька (клієнт)	Поштова скринька (клієнт)
Поштова скринька (клієнт)

Рис.1.2.1. Принцип роботи типової системи “клієнт-банк”.

• обмін платіжними документами з програмним комплексом ОДБ (зокрема, банківська частина системи «клієнт - банк» може бути одним з компонентів ОДБ), який власне і виконує розрахунки клі­єнта за документами, що отримані через систему «клієнт - банк», а також ведення рахунків клієнтів з відображенням фактично вико­наних трансакцій;

• обмін із клієнтською частиною допоміжною технологічною інформацією та бухгалтерськими документами на зразок «виписка з рахунку», на основі яких клієнт має змогу отримати повну інфор­мацію про стан свого рахунку та рух коштів на ньому;

• ведення протоколів роботи, архівів проведених (та відхилених) трансакцій.

«Клієнтська частина» —
комплекс, що розміщений на підприємстві клієнта. Його функції:

• ведення необхідної нормативно-довідкової інформації;

• ведення значення рахунку клієнта, що є відображенням рахунку, який ведеться в банку, з максимально можливою точністю. Мож­ливе ведення двох варіантів значень рахунку: з урахуванням тіль­ки фактично проведених документів - фактичного, та з урахуван­ням «коштів у розрахунках» — прогнозованого;

• підготовка початкових платіжних документів (або автономно, або прийом їх із програми автоматизації бухгалтерії підприємства);

• обмін з банком платіжними документами;

• отримання відповідних платіжних документів з банку;

• обмін з банком технологічною інформацією та надання клієнту повної інформації про стан виконання розрахунків за кожним з платіжних документів, що проходить як через систему «клієнт-банк», так і за межами системи (наприклад, проведення докумен­тів цього клієнта в паперовій формі через операціоніста банку);

• ведення протоколів роботи, архівів проведених (та відхилених) трансакцій.

Можлива наявність окремої підсистеми телекомунікації, яка дозволяє побудувати банківську та клієнтську частини незалежно від конкретних засобів електронної пошти і внаслідок цього забезпечити функціонування програмного забезпечення системи «клієнт-банк» у різних телекомунікаційних середовищах.

В Україні вже існують системи «клієнт-банк», які є невід'ємною складовою програмного комплексу автоматизації бухгалтерії клієнта. Це дозволяє не тільки повністю автоматизувати бухгалтерський облік на підприємстві, а й побудувати єдину технологічну лінію для виконання всіх фі­нансових операцій підприємства.

Архітектура кожної конкретної системи «клієнт-банк» та специфіка технології її роботи перебувають в досить широкому діапазоні. Практично широка розробка та впровадження систем «клієнт-банк» в Україні тільки починається. Тому найближчими роками очікується різке зростання як кількості клієнтів, що користуватимуться цим сучасним видом послуг, так і рівня програмно-технічних розробок таких систем.

1.3. Огляд світової та національної законодавчих баз, що регламентують електронний документообіг

Правове регулювання електронного документообігу:

Хоч електронний документообіг в сучасному світі став глобальним і розгалуже­ним, далеко не всі відносини між його учасниками регулюються спеціальними законами або іншими юридичними документами. Розвиток електронного документообігу, пов'язаний не лише з технологією, а й із правом, потребує професійних підходів, чіткої взаємодії традиційно далеких одна від одної галузей знань.

У розвинутих країнах електронний документообіг вже став самостійною цариною юридичних взаємовідносин у внутрішній і міжнародній торгівлі, що спричинило кілька принципових правових наслідків:

• з'явилася однойменна правова ка­тегорія і ціла сукупність пов'язаних із нею понять: електронна угода, елек­тронний підпис, електронні платежі, електронні гроші тощо;

• електронні повідомлення (або еле­ктронний обмін даними), що застосову­ються для укладення та виконання угод, замінюють паперову договірну доку­ментацію, традиційну для комерційних операцій. Виникла проблема в розробці критеріїв обов'язкової форми електронних угод та необхідних вимог до проце­дури їх укладення;

• природа угоди принципово не змінилася — іншим став тільки спосіб її укладення і здійснення;

• на рівні звичаїв ділового обороту ствердився основний правовий прин­цип електронного документообігу, який полягає в тому, що сторони не вправі ставити під сумнів законність і дійсність угоди лише на тій підставі, то вона здійсне­на електронним способом.

Однак добитися гарантованого до­тримання цього принципу не завжди вдається, що часто породжує значні юридичні труднощі. Зокрема, немає впевненості в тому, що всі положення такої угоди матимуть рівну юридичну силу в разі судового розгляду.

Глобальний і розгалужений характер економіки унеможливлює її регулювання в режимі реального часу будь-яким уря­дом або державною установою. Тому за­конодавство має бути зведене до мініму­му, стати послідовно міжнародним і про­зорим, відповідати чітко визначеним цілям, забезпечувати довіру, ефективність та уніфіковані правила поведінки. Воно повинні визначити основні процедури визнання дійсності електронних угод, дії судових органів, щодо винесення вердиктів у позовах компаній або осбистостей, предметом розгляду якого є застосування електронного цифрового підпису та інше.

Досвід країн Західу у сфері правового регулювання електронного документообігу:

Нині найбільш значущими міжнарод­но-правовими документами у сфері електронного документообігу є:

• Модельний закон ЮНСІТРАЛ "Про електронну торгівлю".

Комісією Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) 1996 року розроблено зраз­ковий звід правил — Модельний закон "Про електронну комерцію" (Model Law On Electronic Commerce). Це модель, за допомогою якої країни у національному законодавстві можуть вирішити основні проблеми, пов'язані з юридичною зна­чимістю договорів, що укладаються за допомогою ЕОМ, з обов'язковою пись­мовою формою, підписом, оригіналом і копіями, зберіганням договірної доку­ментації в електронному вигляді, а також визнанням останньої як судового доказу. Правовий режим електронного обміну даними, передбачений у законі, грунтується на принципі так званого функціонального еквівалента.

Зміст такого підходу полягає в тому, аби проаналізувати цілі та функції тра­диційних юридичних вимог, що висува­ються до упорядкування документів на папері, з метою встановлення, як їх можна досягти за допомогою методів електронної передачі даних.

Ідеться про те, що, включивши в на­ціональне законодавство процедури, пе­редбачені Модельним законом для вре­гулювання ситуацій, коли сторони оби­рають електронні засоби передачі да­них, держава створює правове середови­ще, нейтральне (без будь-яких переваг) стосовно різних носіїв інформації.

• Директива Європейського парламен­ту та Ради Європи від 13.12.1999 року про політику ЄС щодо електронних підписів.

Цей документ створює правові пере­думови для широкого використання електронного підпису (ЕП) у країнах Європейського Союзу. Серед пріоритетних — надання електронному підпи­су юридичної та доказової сили. (Зазна­чимо, що юридичні наслідки має вик­ликати не сам факт використання ЕП, а обмін електронними документами, які містять електронний підпис, причо­му ці наслідки залежать від змісту доку­ментів. Отже, визнання юридичної си­ли необхідне щодо електронного доку­мента. Стосовно ж доказової сили еле­ктронного підпису можна погодитися з підходом, відповідно до якого саме він може слугувати підтвердженням істин­ності електронного документа). При цьому в преамбулі наголошено, що в законодавчому регулюванні немає потре­би, якщо ЕП використовується виключ­но в рамках систем, заснованих на уго­дах між обмеженою кількістю учасників (ідеться про закриті системи електрон­ного документообігу).

Згідно зі статтею 5 зазначеної дирек­тиви держави-учасниці повинні забез­печити умови, за яких електронний підпис задовольняв би юридичні вимо­ги до даних в електронній формі тією ж мірою, якою власноручний підпис задовольняє вимоги до даних на папе­ровому носії. Крім того, держави-учас­ниці повинні в законодавчій формі визнати правомірність використання ЕП як доказу при судовому розгляді.

• Директива Європейського парла­менту та Ради Європи від 08.06.2000 року про деякі правові аспекти інформаційних суспільних послуг, зокрема електронної комерції, на внутрішньо­му ринку (Директива щодо електронної комерції).

Цей документ регулює окремі види діяльності в комп’ютерних мережах на внут­рішньому ринку ЄС. Зокрема, в ньому розглядаються державне регулювання, а також питання стосовно поширення комерційної та іншої інформації з комп’ютерних ме­реж, договори, які укладають­ся в електронній формі, та відпові­дальність інформаційних посередників.

Директива забезпечує правовий (у тому числі судовий) захист угод, укла­дених в електронній формі. Так, до­говір не може бути визнаний недійсним лише на тій підставі, що його укладено в електронному вигляді.

Усі названі документи є рамковими, тобто переважно вказують напрями роз­робки правового забезпечення та об­меження щодо правового регулюван­ня, а не встановлюють конкретні нор­ми. Принципи, закладені в них доку­ментах, можуть бути використані при розробці українського законодавства з урахуванням вітчизняних реалій.

Визначення електронного документообігу в законодавстві Росії:

Цікавим для України може виявити­ся досвід регулювання електронного документообігу в Росії, оскільки у цій країні еко­номічне і правове середовище та рівень поширення комп’ютерних мереж є вельми схожи­ми з нашими. Російське законодавство досить опера­тивно, хоча водночас лише частково і су­перечливо "сприйняло" електронний документообіг. Останній поданий в основному у вигляді чотирьох юридичних конструкцій:

"електронний документ", "електронна форма угоди", "електронний цифровий підпис" та "електронні розрахунки".

Електронна форма угоди одержала правове визнання у сучасному цивільно­му законодавстві (стаття 434, пункт 2 Цивільного кодексу Російської Феде­рації). У цій статті зазначається: договір може бути укладений як у письмовій формі, так і шляхом обміну документами за допомогою "...телеграфного, телетайп­ного, телефонного, електронного або іншого зв'язку, який дає змогу вірогідно встановити, що документ виходить від сторони за договором". Таким чином, російським Цивільним кодексом визна­ються й інші форми договору, крім традиційних документів на паперовому носії, що містять власноручні підписи сторін.

У російській практиці електронного документообігу поширеним засобом за­хисту інформації с електронний цифро­вий підпис. Останній одночасно служить підтвердженням достовірності переданої електронним шляхом документації, а та­кож свідченням того, що її належним чином складено і підписано уповноваженою особою. Технологія цифрового підпису дає змогу захистити інформацію від несанкціонованого читання, зміни і підробки незалежно від ступеня захисту каналу зв'язку. Про електронний підпис ідеться не тільки в законі про інфор­мацію, а й у Цивільному кодексі.

Електронний цифровий підпис згідно із законом про інформацію, інформати­зацію та захист інформації і Цивільним кодексом РФ при укладенні комер­ційних договорів повинен відповідати таким вимогам:

• вказувати, ким підписано документ або повідомлення, та бути складним для відтворення будь-якою іншою, не уповноваженою на те, особою;

• ідентифікувати те, що підписано, і робити недоцільними підробку або зміну як підпису, так і підписаного;

• виконувати процедурну функцію, тобто символізувати вираз волі сторони за угодою (схвалення, дозвіл тощо, що підтверджує юридичну дійсність угоди).

Вищий арбітражний суд Російської Федерації листом від 19 серпня 1994 ро­ку роз'яснив, що у разі, коли сторони склали і підписали договір за допомогою електронно-обчислювальної техніки з використанням системи цифрового (еле­ктронного) підпису, вони можуть пода­вати до арбітражного суду докази щодо спірних питань, пов'язаних із цим дого­вором, також завірені цифровим підпи­сом. Якщо ж між сторонами виник спір щодо факту наявності договору й інших документів з електронним підписом, арбітражний суд повинен вимагати у них виписку з договору, де зазначено процедуру узгодження розбіжностей, а саме: яка сторона зобов'язана доводити ті або інші факти й достовірність підпи­су. З урахуванням цієї процедури арбітражний суд перевіряє достовірність по­даних сторонами доказів.

Стан в Україні:

Регулююча роль держави в цьому питанні здійснюється через два державних органи: Національний банк України, який визначає вимоги технологічного характеру, включаючи безпечність розрахунків, та Департамент спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України, що визначає вимоги по захисту інформації.

Одним з основних документів, що узаконив використання системи “клієнт-банк” є Постанова Національного банку України “Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” №135 від 29.03.2001, яка передбачає використання електронного платіжного доручення на рівні паперового із застосуванням електронного підпису на основі криптографії данних.

Однак, вперше цю тему було освітлено і чітко обговорено в Законі України “Про платіжні системи і переказ коштів в Україні” від 16 травня 2001року. Він визначив статус електронного документу та електронного цифрового підпису. Від того часу електронний платіжний документ та електронний цифровий підпис на цьому документі мають однакову юридичну силу з паперовим документом та підписом, зробленим від руки.

Електронний цифровий підпис є обов’язковим реквізитом електронного документу, безвідривно пов’язаний з його змістом, дає можливість підтвердити його цілісність та ідентифікувати особу, що його підписала. Відповідальність за достовірність інформації, що присутня в електронному документі, несе особа, що підписала даний документ.

У відповідності до вимог Закону переказ грошових коштів здійснюється банком після відповідної перевірки електронного цифрового підпису. У випадку недотримання вказаних вимог банк несе відповідальність за втрати, що зазнали суб’єкти переказу.

Оскількм електронний цифровий підпис уявляє собою сукупність данних, отриманих за допомогою криптографічних перетворень, то засоби, за допомогою яких були здійсненні дані криптографчні перетворення, повинні мати сертифікат відповідності. Така вимога присутня в Указі Президента України №505/98, який встановлює необхідність використання тільки сертифікованих криптозасобів для захисту інформації конфіденційного характеру. Схожі вимоги також присутні в проекті закону “Про електронні документи та електронний документообіг”, що було прийнято в першому читанні 20.09.2001р.

Підсумовуючи стан правового поля, що регламентує електронний документообіг в Україні, хотілося б відзначити значний прогрес та успіхи в цьому напрямку останнім часом. Скоріш за все це пов’язано з прийняттям Україною такого значного сегменту світового ринку, як електронна торгівля та електронні послуги. Зміни, що стали очевидними на рівні технологій, нарешті почали знаходити своє відображення у законодавчій базі.

Такі кроки, доведені до реального застосування у судовій практиці, допоможуть вітчизняним компаніям захистити себе як на національному ринку, так і на міжнародному, при цьому не втрачаючи конкурентоспроможності на такому значному сегменті ринку, який охоплює електронний документообіг.

Система “клієнт-банк” повністю побудована на використанні електронного документообігу. Враховуючи велику долю розрахунків країни, що проходить через дану систему, держава не може залишатись осторонь процесу формування законодавчого закріплення норм електронного документообігу. Визначення ж ключових моментів законодавчою базою дозволить перевести електронні розрахунки, в тому числі і з використанням системи “клієнт-банк” в абсолютно нове поле довіри – поле гарантії операцій з боку держави на рівні нормативно-правових документів.

РОЗДІЛ 2

ДОСЛІДЖЕННЯ ДІЮЧОЇ СИСТЕМИ АНАЛІЗУ ПРОВЕДЕННЯ ОПЕРАЦІЙ ПО СИСТЕМІ “КЛІЄНТ-БАНК”

2.1. Особливості методики здійснення аналізу проведення операцій по системі “клієнт-банк”.

В процесі економічного аналізу проведення операцій по системі “клієнт-банк” застосовується ряд спеціальних способів та прийомів, в яких, відображається його системний та синтетичний характер. Системність в економічному аналізі обумовлено тим, що всі досліджувані процеси розглядаються в багатогранності та внутрішній єдності. В ході такого аналізу визначаються й вивчаються зв’язки між сторонами й елементами, встановлюється, яким чином ці зв’язки в результаті взаємодії призводять до єдності досліджуваного процесу.

Всі способи та прийоми економічного аналізу можна умовно поділити на дві групи: традиційні та математичні. До першої відносяться такі способи та прийоми, котрі знайшли застосування практично з моменту виникнення економічного аналізу. Багато математичних способів і прийомів увійшли в коло аналітичних розробок значно пізніше, коли широкого застосування набули персональні комп’ютери.

Для нашого дослідження були використані як перші, так і другі.

До основних традиційних способів та прийомів економічного аналізу можна включити використання відносних та середніх величин, застосування порівняння, групування та індексного методу.

Відносні та середні величини широко застосовуються в процесі аналізу. Відносні величини, наприклад, мають більші переваги перед величинами абсолютними. Останні, в основному, слугують базою для обчислення відносних величин, що можуть виражати ступінь виконання плану, динамізм та пропорціональність процесів.

За допомогою середніх величин, що обчислені на основі масових даних про якісно однорідні явища, можливо, як вказувалось вище, визначити загальні тенденції та закономірності в розвитку економічних процесів.

Порівняння – найбільш ранній та найбільш поширений спосіб аналізу. Починається він із співвідношення явищ, тобто із синтетичного акту, за даними якого аналізуються явища, що порівнюються, виділяється в них загальне та відмінності, виникаюче в результаті аналізу загальне, в свою чергу, поєднує, тобто синтезує, узагальнюючі явища. Порівняння як робочий прийом пізнання того чи іншого явища, поняття, співвідношення застосовуються дуже широко. В економічному аналізі спосіб порівняння вважається одним з найважливіших, з нього й починається аналіз. Існують декілька форм порівняння: порівняння з планом, порівняння з минулим, порівняння з кращим, порівняння з середніми даними.

Важливою задачею аналізу діяльності банку є, як відмічалось вище, всебічна оцінка виконання плану. Цим обумовлена важливе значення способу порівняння фактичних показників з плановими. Безперечною умовою такого порівняння повинні бути співставність по змісту та структурі планових та звітних показників. Виявлені в результаті порівняння звітних показників з плановим відхилення є об’єктом подальшого аналізу. При цьому встановлюються обставини, пов’язані з якістю самого планування. Зокрема, значні позитивні відхилення від плану можуть іноді виникати в результаті заниженого або недостатньо завантаженого плану. Для забезпечення співставності результатів допускаються й розрахункове коригування планових показників. Так, можливо і повинно бути перераховано планові суми витрат по статтям як-то витрати на оплату праці співробітників, що задіяні на даному проекті, оренду каналів зв’язку, загальногосподарські витрати тощо.

Порівняння з минулим часом також широко застосовується при аналізі діяльності комерційного банку. Воно проявляється у співставленні показників одного дня, декади, місяця, кварталу, року тощо, з аналогічними періодами у минулому.

Порівняння з минулим часом пов’язано з великими труднощами, що викликані значними порушеннями умов співставності. Економічно неграмотним буде порівняння результати за різні проміжки часу. В нашому випадку, також, не слід порівнювати результати кварталів, адже повинно бути враховано сезонність попиту на банківські продукти, зокрема на систему “клієнт-банк”.

Порівняння з кращим – з кращими методами роботи і показниками, новими досягненнями – може здійснюватись як в рамках банку, так і поза його межами.

Групування є невід’ємною частиною практично будь-якого економічного дослідження. Воно дозволяє вивчати ті чи інші економічні явища в їх взаємозв’язку та взаємозалежності, виявити вплив найбільш впливових факторів, визначити ті чи інші закономірності та тенденції, притаманні цим явищам та процесам. Групування передбачає певну класифікацію явищ та процесів, а також факторів, що передують виникненню даних явищ.

Наукова класифікація економічних явищ, їх поєднання в однорідні групи та підгрупи можливе лише на основі їх ретельного вивчення. Неможливо групувати явища за випадковими ознаками, необхідно розкривати їх економічну природу. Те ж саме можна сказати й про причини та фактори, що впливають на ці показники. За допомогою теоретико-економічного аналізу встановлюється причинний зв’язок, взаємозалежність, взаємообумовленність, основні причини й фактори і лише після цього – характер їх впливу за допомогою групових таблиць. Неможливо складати групову таблицю для виявлення другорядного фактору, так як вона не дасть жодних важливих результатів.

Групування як спосіб аналізу може бути широко застосований середніми та центральними органами управління банком.

Значення методу статистичного групування в аналітичній роботі зростає в зв’язку із зростанням та удосконаленням управління банком, в зв’язку з виділенням окремих підрозділів банку, як єдиного організму, сукупність яких і створює результат банку вцілому.

Структурне групування використовується, як показує назва, при вивченні складу явища, аналізу пропорційності явищ тощо.

Аналітичне групування, що охоплює по суті типологічне та структурне, застосовується для виявлення взаємозв’язку, взаємозалежності та взаємодії між явищами, що вивчаються, об’єктами та показниками. Це групування можна вважати першим кроком кореляційного аналізу, оскільки останній передбачає першочергове встановлення наявності зв’язку між явищами, що вивчаються, визначення суттєвих ознак (факторів) та напрямків їх впливу.

Математичні в економічному аналізі, що отримали зараз широкий розвиток, відображають розвиток як самої економічної теорії, так і прикладної математики. При цьму створюється ряд нових направлінь, що пінтегруються з рядом математичних дисциплін (теорією ймовірності і математичної статистики, випадковими керуємими процесами, топологією, теорією чисел, математичною логікою та функціональним аналізом).

Застосування математичних методів при вивченні економічних процесів пов’язано з наступними явищами:

переходом від використання окремих економіко-математичних моделей до їх системи, що відображає різноманітні ієрархічні рівні функціонування, в нашому випадку, банку;

розширенням арсеналу засобів математичного аналізу економічних проблем;

ускладненням окремих передумов побудови окремих моделей та їх системи з ціллю найбільш адекватного та реального відображення існуючих взаємозв’язків;

економічною реалізацією математичних моделей (кількісним визначенням параметрів моделі на основі обробки звітної та нормативної інформації);

створенням єдиного інформаційно-технічного забезпечення всієї системи економіко-математичних моделей;

узагальненням (аналізом) практики використання методів математичного моделювання, включаючи вивчення методів проведення економічних експериментів;

збагаченням математичних методів новими підходами аналізу і синтезу явищ та процесів; переходом від класичного моделювання економічних процесів мовою математичного програмування до складних моделей ієрархічної організації динамічного характеру із стохастичними параметрами та змінними.

Розвиток математичних методів економічного аналізу не означає однак, що традиційні способи та прийоми, що були охарактеризовані вище, не мають жодного значення в процесі нашого аналізу. Потрібно розумне використання як перших, так і других прийомів та способів. Надмірна математична формалізація вивчаємого процесу користі не принесе.

Попередження на цей рахунок ідуть від самих математиків. Складний характер економічних проблем, за їхніми словами, не допускає формального підходу до їх рішення, потребує використання різноманітних методологічних засобів. Неможливо розраховувати на можливість за допомогою “однієї формули”, наприклад, за допомогою однієї математичної моделі, повністю вирішити всі проблеми, пов’язані з вивченням та управлінням певним економічним (в тому числі й банківським) процесом чи явищем. Оптимізаційні математичні методи необхідно вдало застосовувати не тільки з іншими математичними прийомами (цільовими програмами, імітаційними методами тощо), а й з традиційними засобами економічного аналізу, що дозволяють в ряді випадків більш конкретно й точно врахувати специфіку того чи іншого підрозділу або окремих операцій.

До математичних методів економічного аналізу можна віднести: графічні методи, кореляційний та регресійний аналіз, лінійне, динамічне та випукле програмування, математичні теорії ігр та масового обслуговування, матричні методи, методи імітації тощо. На наш погляд, для аналізу явища, що вивчається в данній роботі доцільно буде застосувати графічний метод та метод кореляційно-регресійного аналізу.

Графічний метод пов’язаний, насамперед, з геометричним зображенням функціональної та нефункціональної залежностей за допомогою геометричних фігур на площині. Графіки використовуються для швидкого та наглядного зображення залежностей.

В економічному аналізі застосовуються майже всі види графіків: діаграми порівняння, діаграми часових рядів, криві розподілу, графіки кореляційного поля тощо.

Особливо широко, для наглядного відображення динаміки явищ (а в аналізі з динамічними рядами доводиться дуже часто мати справу) використовується діаграми часових рядів.

Метод кореляційного і регресійного аналізу широко застосовується для визначення тісноти зв’язку між показниками, що не знаходяться у функціональній залежності. Кореляція показує ймовірну залежність між явищами; вона може бути виявлена як між двома кількісними явищами, так і між багатьма величинами. В останньому випадку доводиться мати справу з множинною кореляцією.

Безперечною умовою кореляційного та регресійного аналізу є забезпеченість статистичними данними, обгрунтованість застосування до вивчаємого явища відповідної ймовірностної схеми (практично це зводиться до вибору відповідного явища).

Тіснота зв’язку між явищами, що вивчаються, вимірюється кореляційним співвідношенням ( для криволінійної залежності). Для прямолінійної залежності обчислюється коефіцієнт кореляції.

В процесі аналізу нами буде розраховано ряд показників, коефіцієнтів, що характеризують явище багатогранно.

Так, при вивченні динаміки розвитку системи “клієнт-банк” у Київській філії Акціонерного комерційного інноваційного банку “УкрСиббанк”, ми розрахуємо наступні показники:

Абсолютне відхилення (базове)

А(б) = Кі – Ко,

де А (б) – абсолютне відхилення (базове),

Кі – кількість у звітному періоді;

Ко – кількість на початок періоду.

Абсолютне відхилення (ланцюгове)

А (л) = Кі – Кі-1,

де А (л) – абсолютне відхилення (ланцюгове),

Кі – кількість у звітному періоді;

Кі-1 – кількість у періоді, що передує звітному.

Темп росту (базовий)

Тр(б) = Кі / Ко * 100%,

де Тр(б) – темп росту (базовий);

Кі – кількість у звітному періоді;

Ко – кількість на початок періоду.

Темп росту (ланцюговий)

Тр(л) = Кі / Кі-1 * 100%,

де Тр(л) – темп росту (ланцюговий);

Кі – кількість у звітному періоді;

Кі-1 – кількість у періоді, що передує звітному.

Темп приросту (базовий)

Тпр(б) = Кі / Ко * 100% - 100%,

де Тпр(б) – темп приросту (базовий);

Кі – кількість у звітному періоді;

Ко – кількість на початок періоду.

Темп приросту (ланцюговий)

Тр(л) = Кі / Кі-1 * 100% - 100%,

де Тпр(л) – темп приросту (ланцюговий);

Кі – кількість у звітному періоді;

Кі-1 – кількість у періоді, що передує звітному.

Абсолютне значення одного проценту приросту

А% = А(б) / Тпр(б)

де А% - абсолютне значення одного проценту приросту;

А(б) – абсолютне відхилення (базове);

Тпр(б) – темп приросту (базовий);

Середнє арифметичне значення

Ксер = å Кі / n

де Ксер = среднє арифметичне значення показника К;

å Кі – сума значень К за звітний період;

n – кількість періодів.

Аналіз структури передбачає вивчення співвідношень, в першу чергу відсоткових, окремих частин цілого, а також порівняння цих частин з цілим. Також ціллю є вивчення пропорційності явищ, залежностей між структурами окремих процесів, тощо.

Кореляційно-регресійний аналіз використовує ряд математичних формул. Зокрема, першим етапом проведення кореляційно-регресійного аналізу є визначення тісноти зв’язку між факторами, що досліджуються:

r = d^2xy / dx * dy,

де, r – тіснота зв’язку між факторами (коливаєьться в межах від 0 до 1);

dx – середнє квадратичне відхилення фактору Х;

dy – середнє квадратичне відхилення фактору Y;

d xy – середнє квадратичне відхилення добутку факторів X та Y.

Середнє квадратичне відхилення обчислюється за формулою:

dx = SQR (å ((Xi – Xсер.)^2) / n),

де, SQR – функція корінь квадратний.

Залежність між середніми факторами визначається як лінійна і описується рівнянням:

(Yсер. = а0 + а1*Xсер.)

Надалі розв’язавши систему нормальних рівнянь:

n * a0 + a1 * åXi = åYi;

a0 * åXi + a1 * å(Xi^2) = å(Xi * Yi)

обчислимо параметри a0 та a1. Підставивши їх до вихідного рівняння ми зможемо прогнозувати залежність середнього приросту фактору Y від середнього приросту фактору X

Інформаційною базою для проведення данного аналізу нам послугував, насамперед, щомісячний звіт відділу автоматизації банківських процесів (див. Додатки), що надає безпосереднє уявлення як про кількість клієнтів, що користуються послугою “клієнт-банк” у динаміці, так і про об’єми операцій, що проходять через неї. На основі цих данних ми проведемо аналіз динаміки та структури розвитку системи “клієнт-банк”, а також кореляційно-регресійний аналіз певних показників.

Також в процесі аналізу нами буде використано фінінсову звітність банку, зокрема інтерес для нас має та його частина, що відображає рівень доходу від розрахункових операцій – балансові рахунки 611 групи. Маючи ці данні ми зможемо проаналізувати важливість, значущість доходів, отриманих від роботи клієнтів із системою “клієнт-банк” у загальному обсязі доходів від розрахункових операцій.

2.2 Аналіз динаміки розвитку системи “клієнт-банк” в Київській філії АКІБ “УкрСиббанк”.

З моменту утворення філії (1997 рік) до січня 2001 року систему “клієнт-банк” встановили в своїх офісах лише 29 клієнтів – будемо відверті система була далеко не популярною серед клієнтів банку. Це дало нам привід виключити вказаний період з розглядуваного, адже, починаючи з січня 2001 року настає нова епоха у розвитку та впровадженні системи серед клієнтів банку. Темпи впровадження системи набувають широкого розмаху і ці темпи зберігаються й по цей час – тому часовим горизонтом аналізу є період з січня 2001 року по лютий 2002 року включно.

Використовуючи прийоми та методи, розглянуті в першому підрозділі, та вивчивши звітність КФ АКІБ “УкрСиббанк”, ми можемо зробити аналіз динаміки розвитку системи “клієнт-банк” в даній установі.

Розвиток система отримала у 2001р. (до того часу у філії було лише 19 клієнтів, що користувались даною послугою – відповідно аналізувати попередній період буде недоцільно), отож і нами буде розглянуто період з січня 2001 року по лютий 2002 року включно.

Розпочнемо з аналізу загальної кількості клієнтів, що обслуговуються в Київській філії АКІБ “УкрСиббанк”.

Таблиця 2.2.1

Кількість клієнтів, що обслуговуються в КФ АКІБ “УкрСиббанк”.

Місяць	Кількість клієнтів на кінець місяця
Січень 2001	221
Лютий 2001	243
Березень 2001	272
Квітень 2001	295
Травень 2001	322
Червень 2001	348
Липень 2001	370
Серпень 2001	384
Вересень 2001	391
Жовтень 2001	432
Листопад 2001	454
Грудень 2001	470
Січень 2002	490
Лютий 2002	514

Неозброєнним оком помітно значне зростання кількості клієнтів, починаючи з початку 2001року – це ознаменовано приходом до керівництва філією нової команди, що зуміла завоювати довіру клієнтів: як промислових та технологічних гігантів (так званих “блакитних фішок”), так і середній та малий бізнес, аж до суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб. Саме малий та середній бізнес забезпечує банку основний приріст показника кількості клієнтів.

Використовуючи графічний метод аналізу наведемо подану інформацію у вигляді гістограми. Рис. 2.2.1 Кількість клієнтів, що обслуговуються у КФ АКІБ “УкрСиббанк”

Графічний матеріал показує нам зростання розглядуваного показника на кінець періоду в порівнянні з його початком більш як у 2 рази.

Зростання відбувається на протязі усього розглядуваного періоду, що означає постіне перевищення кількості клієнтів, що відкривають свої рахунки в КФ АКІБ “УкрСиббанк” над кількістю вибувших клієнтів.

Так, якщо на початку досліджуваного періоду клієнтів було 221, то вже на початок літа 2001 року їх було більше 300, літній період, найменш активний приніс майже 100 клієнтів, а на кінець досліджуваного періоду ця цифра перебільшила 500 клієнтів.

Для виявлення розвитку динаміки показника необхідно прослідити за його приростом протягом розглядуваного періоду. Для цього необхідно розрахувати показники абсолютного приросту (як базового так і ланцюгового).

Таблиця 2.2.2
Абсолютні показники приросту кількості клієнтів КФ АКІБ “УкрСиббанк”

Місяць	Кількість клієнтів на кінець місяця, Кі	Абсолютне відхилення (метод базових підстановок) А(б)	Абсолютне відхилення (метод ланцюгових підстановок), А(л)
Січень 2001	221	0	0
Лютий 2001	243	22	22
Березень 2001	272	51	29
Квітень 2001	295	74	23
Травень 2001	322	101	27
Червень 2001	348	127	26
Липень 2001	370	149	22
Серпень 2001	384	163	14
Вересень 2001	391	170	7
Жовтень 2001	432	211	41
Листопад 2001	454	233	22
Грудень 2001	470	249	16
Січень 2002	490	269	20
Лютий 2002	514	293	24

Зобразимо отримані данні, для більшої зрозумілості, також у графічному варіанті (Див. Рис. 2.2.2 на стор. ).

За допомогою даного графіку ми лише переконалися, що збільшення кількості клієнтів спостерігалося на протязі усього розглядуваного періоду, а отже не було жодного місяця, коли кількість новоспечених клієнтів була б меншою за кількість вибувших клієнтів, що є ознакою перспективного та процвітаючого банку.

Корпорації та суб’єкти підприємницької діяльності все більше почали дізнаватись про нову банківську структуру, яка набула слави установи, що йде

Рис. 2.2.2 Динаміка абсолютного приросту кількості клієнтів КФ АКІБ “УкрСиббанк” (метод базових підстановок).

назустріч своїм клієнтам, намагається полегшити їхнє фінансове життя, шляхом надання якісних послуг висококваліфікованими виконавцями.

Значно цікавішим буде розглянути ланцюговий абсолютний приріст показника кількості клієнтів, адже він дозволить описати зміни всередині періоду (Див. Рис. 2.2.3 на стор. ).

Як видно з графіку приріст протягом періоду був далеко не тенденційним і легко можна відзначити значні перепади графіку, що відображають різкі коливання у фактичних темпах розвитку показника. Так, якщо у першому кварталі 2001 року зростання було поступовим із виходом на пік в останньому місяці кварталу – березні, то вже на початку другого кварталу починається певний спад, який вдається локалізувати і вийти на піковий показник у травні 2001р. (другому місяці кварталу), після чого знову

Рис. 2.2.3 Динаміка абсолютного приросту кількості клієнтів КФ АКІБ “УкрСиббанк” (метод ланцюгових підстановок).

розпочинається спад, який має тенденційний характер на протязі всього третього кварталу. Безперечно, такий розвиток подій викликаний порою року – літом, адже цей сезон завжди відзначався найменшою діловою активністю, що й доведено на графіку – значення показника абсолютного приросту на кінець третього кварталу падає до мінімального рівня за весь розглядуваний період, до 7 клієнтів. Однак наступний місяць четвертого кварталу цілком компенсує втрати попереднього місяця, виходячи на максимальне значення періоду – 42 клієнти. Після цього значення зменшується, але до рівня середнього значення за період, у грудні ж знову-таки падає ділова активність, що пов’язане із закінченням фінансового року – а отже значно більше уваги приділяється бухгалтерському обліку та звітності, аніж встановленню нових взаємовідносин з банками. Початок 2002 року за розвитком нагадує початок 2001 року – незначним зростанням протягом перших місяців, що наводить на думку про циклічність процесу.

Підсумовуючи абсолютний показник приросту ми можемо розрахувати середне арифметичне його значення за період:

Асер. = åКі / n = 293 / 13 = 23 клієнти.

Протягом розглядуваного періоду лише показники вересня та жовтня 2001 року мають значні відхилення від середнього значення, решта часу показує щільний зв’язок між щомісячними показниками та середнім значенням, що характеризує середні внутрішньосезонні коливання показника.

Цікавим також буде розглянути інші показники динаміки, а саме темп росту та темп приросту кількості клієнтів - а також абсолютне значення одного проценту приросту.

Таблиця 2.2.3

Темп росту та темп приросту кількості клієнтів КФ АКІБ “УкрСиббанк” за період січень 2001 року – лютий 2002 року.

Місяць	Кількість клієнтів, Кі	Темп росту (базовий), Тр(б)	Темп росту (ланцюговий), Тр(л)	Темп приросту (базовий), Тпр(б)	Темп приросту (ланцюговий), Тпр(л)
Січень 2001	221	100%	100%	0%	0%
Лютий 2001	243	110%	110%	10%	10%
Березень 2001	272	123%	112%	23%	12%
Квітень 2001	295	133%	108%	33%	8%
Травень 2001	322	146%	109%	46%	9%
Червень 2001	348	157%	108%	57%	8%
Липень 2001	370	167%	106%	67%	6%
Серпень 2001	384	174%	104%	74%	4%
Вересень 2001	391	177%	102%	77%	2%
Жовтень 2001	432	195%	110%	95%	10%
Листопад 2001	454	205%	105%	105%	5%
Грудень 2001	470	213%	104%	113%	4%
Січень 2002	490	222%	104%	122%	4%
Лютий 2002	514	233%	105%	133%	5%

З отриманих даних ми можемо зробити певні висновки. Зокрема, кількість клієнтів, що обслуговується в КФ АКІБ “УкрСиббанк” за розглядуваний період зросла більш як у 2 рази, а точніше на 133%. Найбільші темпи приросту спостерігалися у лютому, березні та жовтні 2001 року, відповідно 12%, 10% та 10%. Найменший, як і в абсолютному прирості, показник належить вересню місяцю 2001 року – 2%, що викликано сезонним характером ділової активності клієнтів.

Цікавим є той факт, що темпи приросту у другій половині розглядуваного періоду темпи приросту дещо знижаються і в середньому за місяць складають близько 5%, в той час як в першій половині – ці показники були наближені до 8-9%. Це пояснюється низьким абсолютним показником кількості клієнтів на початку досліджуваного періоду та агресивним захопленням ринку. Друга ж частина показує, що темпи приросту перейшли на загальноринкові показники, адже в абсолютному вираженні зменшення показників не спостерігалося.

Абсолютне значення одного проценту приросту за увесь досліджуваний період складає:

А% = А(б) / Тпр(б) = 293/133% = 2,2 клієнти на 1% приросту,

Це означає, що 1% приросту кількості клієнтів в абсолютному вираженні складає 2,2 клієнти.

Надалі перейдемо вже до безпосереднього аналізу динаміки кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” та розглянемо цей процес у порівнянні із динамікою зміни загальної кількості клієнтів, що щойно нами була розглянута.

Розрахуємо ряд динамічних показників кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” для проведення порівняльного аналізу з динамікою приросту загальної кількості клієнтів.

Для початку наведемо данні про кількість клієнтів, що користувались системою “клієнт-банк” за досліджуваний період у табличній формі, що відображає наглядність інформації.

Таблиця 2.2.4

Кількість клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк”

Місяць	Кількість клієнтів на кінець місяця
Січень 2001	29
Лютий 2001	43
Березень 2001	58
Квітень 2001	67
Травень 2001	78
Червень 2001	90
Липень 2001	95
Серпень 2001	101
Вересень 2001	105
Жовтень 2001	121
Листопад 2001	126
Грудень 2001	130
Січень 2002	136
Лютий 2002	142

Як і по загальній кількості клієнтів ми маємо постійне зростання показника кількості клієнтів, що використовують в своїй діяльності систему “клієнт-банк”, причому темпи цього зростання на перший погляд вражаючі.

Стрімкий розвиток комп’ютерних технологій та їх застосування у бухгалтерському обліку та банківській діяльності зробили послугу системи “клієнт-банк” доступною широкому загалу клієнтів, що можуть тепер обмінюватись інформацією та платіжними документами з банком, не встаючи зі свого робочого місця. Це дозволяє швидко реагувати на потреби компанії, з точки зору фінансових ресурсів, проведення платежів та заощаджень робочого часу. Ці фактори знайшли відображення в таблиці.

Для наглядного відображення данної інформації, варто відобразити її у графічному вигляді у порівнянні із загальною кількістю клієнтів.

Рис. 2.2.5 Динаміка зростання кількості клієнтів КФ АКІБ “УкрСиббанк” вцілому та тих, що використовують систему “клієнт-банк” зокрема.

Графічне зображення показує схожість ровитку ситуації навколо кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк”, з динамікою загальної кількості клієнтів.

Для більш глибокого порівняння нам слід розрахувати ряд показників.

Зокрема, розрахуємо абсолютне відхилення кількості клієнтів, що користуються послугами системи (базове та ланцюгове).

Таблиця 2.2.5

Абсолютний приріст клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” в КФ АКІБ “УкрСиббанк”.

Місяць	Кількість клієнтів на кінець місяця, Кі	Абсолютний приріст базовий, А(б)	Абсолютний приріст ланцюговий, А (л)
Січень 2001	29	0	0
Лютий 2001	43	14	14
Березень 2001	58	29	15
Квітень 2001	67	38	9
Травень 2001	78	49	11
Червень 2001	90	61	12
Липень 2001	95	66	5
Серпень 2001	101	72	6
Вересень 2001	105	76	4
Жовтень 2001	121	92	16
Листопад 2001	126	97	5
Грудень 2001	130	101	4
Січень 2002	136	107	6
Лютий 2002	142	113	6

Абсолютний приріст, за розглядуваний період, клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” склав 113 клієнтів. На початку періоду кількість становила 29 клієнтів. Тобто приріст був майже в чотири рази більший, аніж початковий показник – це відображає надвисокий темп зростання клієнтів, що прагнуть застосовувати у своїй співпраці з банком високотехнологічні продукти – яким безумовно є й система “клієнт-банк”.

Цікавим буде відображення на одному графіку ланцюгових показників абсолютного відхилення кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” та загальної кількості клієнтів. Це дасть нам змогу порівняти динаміки всередині розглядуваного періоду.

Рис. 6. Абсолютні прирости (ланцюгові) кількості клієнтів КФ АКІБ “УкрСиббанк” вцілому та тих, що використовують систему “клієнт-банк” зокрема.

Візуально легко помітити загальну схожість фігур. Це викликано напевне, пропорційністю прихильників системи “клієнт-банк” серед загального кола клієнтів.

Однак, все ж можна помітити на рисунку і певні відмінності в динаміках абсолютних відхилень клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” та загальної кількості клієнтів. Так, у червні 2001 року абсолютний приріст клієнтів, прихильників системи “клієнт-банк” зростає, в той час, як абсолютний приріст загальної кількості клієнтів вже набуває негативної тенденції і починає знижуватись. Також у липні 2001 року прихильників системи “клієнт-банк” стає значно менше і показник абсолютного відхилення набуває ледь не найменшого значення за увесь період. В серпні відбувається певний підйом, з подальшим падінням до мінімуму у вересні. Абсолютний же приріст загальної кількості клієнтів протягом усього третього кварталу знижується, починаючи з найбільшого в кварталі значення липня до найменшого за весь час показника у вересні 2001 року (найменших показників обидві області рисунку досягають саме у вересні 2001 року).

В подальшому рисунок обох областей повністю нагадує один одного, з набуттям найбільших своїх значень у жовтні 2001 року.

Розрахуємо показники: темпу росту та темпу приросту клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк”.

Таблиця 2.2.6.

Темп росту та темп приросту кількості клієнтів КФ АКІБ “УкрСиббанк”, що використовують систему “клієнт-банк”.

Місяць	Кількість клієнтів, Кі	Темп росту (базовий), Тр(б)	Темп росту (ланцюговий), Тр(л)	Темп приросту (базовий), Тпр(б)	Темп приросту (ланцюговий), Тпр(л)
Січень 2001	29	100%	100%	0%	0%
Лютий 2001	43	148%	148%	48%	48%
Березень 2001	58	200%	135%	100%	35%
Квітень 2001	67	231%	116%	131%	16%
Травень 2001	78	269%	116%	169%	16%
Червень 2001	90	310%	115%	210%	15%
Липень 2001	95	328%	106%	228%	6%
Серпень 2001	101	348%	106%	248%	6%
Вересень 2001	105	362%	104%	262%	4%
Жовтень 2001	121	417%	115%	317%	15%
Листопад 2001	126	434%	104%	334%	4%
Грудень 2001	130	448%	103%	348%	3%
Січень 2002	136	469%	105%	369%	5%
Лютий 2002	142	490%	104%	390%	4%

Кількість клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” на кінець звітного періоду у порівнянні з початком періоду зросла майже у 5 разів, та склала 490% від початкового показника. Вже на кінець другого розглядуваного місяця показник темпу росту склав 200%, тобто збільшення було в два рази – це надзвичайно високий темп розвитку.

Розглянемо графічні порівняння темпів приросту (ланцюгових) кількості клієнтів вцілому та тих, що використовують систему “клієнт-банк” зокрема.

Рис. 2.2.7. Темпи приросту (ланцюгові) загальної кількості клієнтів та кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” зокрема.

Чітко визначено значне перевищення темпу приросту клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” над темпом приросту загальної кількості клієнтів в перших двох місяцях розглядуваного періоду. Якщо перший показник досягає значення 50% та 30%, то другий на рівні 10% відповідно. Надалі графіки темпів приросту зливаються майже в єдине ціле, лише спостерігається деяке перевищення темпу приросту клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” у травні – червні 2001 року.

Наприкінці розглядуваного періоду темпи приросту повністю зливаються, що знову таки підтверджує теорію про пропорційність процесів.

Також розрахуємо показник абсолютного значення одного проценту приросту клієнтів, що користуються системою “клієнт-банк” за увесь досліджуваний період.

А% = А(б) / Тпр(б) = 113 / 390% = 0,3 клієнти на 1% приросту;

Цей показник значно нижчий, аніж показник абсолютного значення одного проценту приросту загальної кількості клієнтів, що пояснюється дуже низьким абсолютним показником кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” на початку досліджуваного періоду, що відіграло на значному збільшенні процентного приросту при помірному абсолютному прирості.

Підсумовуючи показники динаміки розвитку системи “клієнт-банк”, можна відзначити дуже швидкі темпи приросту кількості клієнтів, що застосовують в своїй діяльності систему клієнт-банк. Особливо швидких темпів розвитку було отримано в першому кварталі 2001 року, коли значна увага співробітників банку почала приділятися переводу клієнтів на обслуговування через автоматизовану банківську систему, що водночас полегшило, як роботу операційного підрозділу банку, так і зменшило кількість помилок при заповненні платіжних документів. А у разі виявлення таких, їх значно легше усувати.

Планами керівництва банку вже встановлюється співвідношення клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” до загальної кількості клієнтів, що дозволить планувати діяльність банку як цілісного механізму. Більш детально це питання нами буде розглянуто в наступній частині.

Розглянувши показники динаміки приросту кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” та загальної кількості клієнтів, доцільно буде встановити тісноту зв’язку між цими двома факторами та функціонально зобразити залежність між середнім приростом кількості клієнтів та приростом кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк”. Такий функціональний зв’язок ми отримаємо провівши кореляційно-регресійний аналіз.

Метою аналізу є встановлення тісноти зв’язку між приростом загальної кількості клієнтів та приростом кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк”, а також між приростом кількості клієнтів, що використовують систему та приростом доходу, що отримує банк внаслідок використання системи “клієнт-банк”. Надалі, на основі об’єднання отриманих даних, ми зможемо зробити прогноз приросту доходів від використання системи “клієнт-банк” в залежності від приросту загальної кількості клієнтів.

Необхідно визначити залежність середнього приросту кількості клієнтів, що використовують систему від приросту загальної кількості клієнтів.

Місяць	Приріст загальної кількості клієнтів, Хі	Приріст кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк”, Yі
Лютий 2001	22	14
Березень 2001	29	15
Квітень 2001	23	9
Травень 2001	27	11
Червень 2001	26	12
Липень 2001	22	5
Серпень 2001	14	6
Вересень 2001	7	4
Жовтень 2001	41	16
Листопад 2001	22	5
Грудень 2001	16	4
Січень 2002	20	6
Лютий 2002	24	6
Сума	293	113

Значення Хсер. та Yсер. визначаються за формулами:

Хсер. = å Хі / n;

Yсер.= å Yі / n;

n = 13;

i = 1…..13;

Xсер. = 293 / 13 = 22,5;

Yсер. = 113 / 13 = 8,7;

Подальшому обчисленню надається таблична форма, що підвищує його наглядність.

N	(Xi – Xсер.)	(Xi – Xсер.)^2	(Yi – Yсер.)	(Yi – Yсер.)^2	(Xi – Xсер.) * (Yi – Yсер.)
1	-0,5	0,25	5,3	28,09	-2,65
2	6,5	42,25	6,3	39,69	40,95
3	0,5	0,25	0,3	0,09	0,15
4	4,5	20,25	2,3	5,29	10,35
5	3,5	12,25	3,3	10,89	11,55
6	-0,5	0,25	-3,7	13,69	1,85
7	-8,5	72,25	-2,7	7,29	22,95
8	-15,5	240,25	-4,7	22,09	72,85
9	18,5	342,25	7,3	53,29	135,05
10	-0,5	0,25	-3,7	13,69	1,85
11	-6,5	42,25	-4,7	22,09	30,55
12	-2,5	6,25	-2,7	7,29	6,75
13	1,5	2,25	-2,7	7,29	-4,05
å	781,25		230,77	412,03

Тіснота зв’язку між показниками приросту кількості клієнтів та приростом кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” вимірюється коефіцієнтом кореляції, який розраховується за формулою:

r = d^2xy / dx * dy,

Підставляючи відповідні значення отримаємо:

dx = SQR (å ((Xi – Xсер.)^2) / n) = SQR( 781,25 / 13) = 7,75;

dy = SQR (å ((Yi – Yсер.)^2) / n) = SQR( 230,77 / 13) = 4,21;

d^2xy = 1/n * å ((Xi – Xсер.) * (Yi – Yсер.)) = 412,03 / 13 = 31,69;

r1 = 31,69 / (7,75 * 4,21) = 0,97;

Вважаючи форму зв’язку лінійною (Yсер. = а0 + а1*Xсер.), визначимо залежність приросту кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” до приросту загальної кількості клієнтів. Для цього розв’яжемо систему нормальних рівнянь:

n * a0 + a1 * åXi = åYi;

a0 * åXi + a1 * å(Xi^2) = å(Xi * Yi)

Розрахуємо величини å (Хі^2) та å (Xi * Yi):

å (Хі^2) = 7 385;

å (Xi * Yi) = 2 875;

Величину параметру а0 визначаємо з першого рівняння:

13 * а0 + 293 * а1 = 113;

293 * а0 + 7 385 * а1 = 2875;

а0 = (113 - 293 * а1) / 13, або а0 = 8,7 - 22,5 * а1.

Підставляючи отриманий вираз а0 у друге рівняння, знайдемо значення а1:

293 * (8,7 - 22,5 * а1) + 7 385 * а1 = 2875;

2 549,1 - 6 592,5 * а1 + 7 385 * а1 = 2875;

792,5 * а1 = 2 875 - 2 549,1;

792,5 * а1 = 325,9; а1 = 0,41;

а0 = 8,7 - 22,5 * 0,41; а0 = 8,7 – 9,23; а0 = -0,53.

Отже рівняння регресії в кінцевому вигляді отримало наступний вигляд:

Yсер. = -0,53 + 0,41 * Хсер.,

Перевірка:

Yсер. = -0,53 + 0,41 * 22,5 = -0,53 + 9,23;

Yсер. = 8,7.

Висновок: враховуючи високу щільність зв’язку між вивчаємими факторами (0,97), в середньому при прирості загальної кількості клієнтів на десять клієнтів, абсолютний приріст кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” складатиме: -0,53 + 4,1 = 3,57 клієнти або 35,7%.

Аналогічно проведемо аналіз залежності приросту доходу від роботи з системою “клієнт-банк” від приросту кількості клієнтів, що її використовують.

Дане співвідношення не має функціональної залежності, тому варто розрахувати співвідношення між середніми величинами данних показників і на основі отриманих данних зробити наближені (враховуючи щільність зв’язку) прогнози.

Місяць	Приріст доходу від використання “к-б”, грн. Yі	Приріст кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк”, Хі
Лютий 2001	886	14
Березень 2001	284	15
Квітень 2001	-74	9
Травень 2001	778	11
Червень 2001	464	12
Липень 2001	92	5
Серпень 2001	814	6
Вересень 2001	712	4
Жовтень 2001	1 738	16
Листопад 2001	66	5
Грудень 2001	166	4
Січень 2002	-646	6
Лютий 2002	1 136	6
Сума	6 416	113

Значення Хсер. та Yсер. визначаються за формулами:

Хсер. = å Хі / n;

Yсер.= å Yі / n;

n = 13;

i = 1…..13;

Xсер. = 113 / 13 = 8,7;

Yсер. = 6 416 / 13 = 493,5;

N	(Xi – Xсер.)	(Xi – Xсер.)^2	(Yi – Yсер.)	(Yi – Yсер.)^2	(Xi – Xсер.) * (Yi – Yсер.)
1	5,3	28,09	392,5	107 817,40	2 080,0
2	6,3	39,69	-209,5	30 734,91	-1 320,1
3	0,3	0,09	-567,5	225 471,16	-170,3
4	2,3	5,29	284,5	56 642,24	654,3
5	3,3	10,89 />	-29,5	610,83	-97,5
6	-3,7	13,69	-401,5	112 864,06	1 485,7
7	-2,7	7,29	320,5	71 886,23	-865,2
8	-4,7	22,09	218,5	33 407,34	-1 026,8
9	7,3	53,29	1 244,5	1 084 076,48	9 084,6
10	-3,7	13,69	-427,5	127 953,32	1 581,9
11	-4,7	22,09	-327,5	75 097,72	1 539,4
12	-2,7	7,29	-1 139,5	908 985,99	3 076,8
13	-2,7	7,29	642,5	288 928,40	-1 734,6
å		230,77	3 124 476,06	26 718,85

r = d^2xy / dx * dy,

Підставляючи відповідні значення отримаємо:

dx = SQR (å ((Xi – Xсер.)^2) / n) = SQR( 230,77 / 13) = 4,21;

dy = SQR (å ((Yi – Yсер.)^2) / n) = SQR( 4 463 537,2 / 13) = 585,96;

d^2xy = 1/n * å ((Xi – Xсер.) * (Yi – Yсер.)) = 26 718,85 / 13 = 2 055,3;

r2 = 2 055,3 / (4,21 * 585,96) = 0,996;

Вважаючи форму зв’язку лінійною (Yсер. = а0 + а1*Xсер.), визначимо залежність приросту доходу від системи “клієнт-банк”, від приросту кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” в своїй діяльності. Розв’яжемо систему нормальних рівнянь:

n * a0 + a1 * åXi = åYi;

a0 * åXi + a1 * å(Xi^2) = å(Xi * Yi)

Розрахуємо величини å (Хі^2) та å (Xi * Yi):

å (Хі^2) = 1 213;

å (Xi * Yi) = 70 058;

Величину параметру а0 визначаємо з першого рівняння:

13 * а0 + 113 * а1 = 6 416;

113 * а0 + 1 213 * а1 = 70 058;

а0 = (6 416 - 113 * а1) / 13, або а0 = 493,54 - 8,7 * а1.

Підставляючи отриманий вираз а0 у друге рівняння, знайдемо значення а1:

113 * (493,54 - 8,7 * а1) + 1 213 * а1 = 70 058;

55 769,8 – 983,1 * а1 + 1 213 * а1 = 70 058;

229,9 * а1 = 70 058 - 55 769,8;

229,9 * а1 = 14 288,2; а1 = 62,15;

а0 = 493,54 – 8,7 * 62,15; а0 = 493,54 – 540,71; а0 = -47,17.

Отже рівняння регресії в кінцевому вигляді отримало наступний вигляд:

Yсер. = -47,17 + 62,15 * Хсер.,

Перевірка:

Yсер. = -47,17 + 62,15 * 8,7 = -47,17 + 540,71;

Yсер. = 493,54.

Що свідчить про таке – при збільшенні в середньому кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” на одного клієнта, доходи від системи “клієнт-банк” зростуть на: -47,17 + 62,15 = 14,98 грн.

Підставивши рівняння регресії залежності приросту кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” від приросту загальної кількості клієнтів, у рівняння регресії залежності приросту доходу отриманого від системи “клієнт-банк” від приросту кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк”, отримаємо рівняння регресії залежності приросту доходу, що отримує банк від роботи системи “клієнт-банк”.

Yсер. = -47,17 + 62,15 * (-0,53 + 0,41 * Хсер.),

Yсер. = -80,11 + 25,48 * Хсер.

Щільність зв’язку в даному випадку можна розрахувати множенням коефіцієнта r1 на коефіцієнт r2: r = 0,97 * 0,996 = 0,966, що є досить високим показником і можна говорити про щільність зв’язку між факторами.

Використовуючи остаточне рівняння та тенденції темпу приросту кількості клієнтів керівництво банку може планувати приріст рівня доходу на наступний період. Наприклад, підставивши середньомісячний темп приросту загальної кількості клієнтів розрахуємо средньомісячний приріст доходів від системи “клієнт-банк”:

Yсер. = -80,11 + 25,48 * Хсер. = -80,11 + 25,48 * 22,5 = 493,19 коп.

Як бачимо ми майже вийшли на фактичний середній приріст доходів від системи “клієнт-банк” - 493,54грн. Похибка - 0,07% є дуже незначною, що свідчить про високу можливість довіри отриманим данним.

2.3 Структурний аналіз системи “клієнт-банк” в Київській філії АКІБ “УкрСиббанк”.

Структурний аналіз передбачає розбиття процесу чи явища на складові та вивчення окремих функціональних частин цілого. Також іншим варіантом структурного аналізу може бути ситуація, коли вивчаєме явище вже є частинию цілого – в цьому випадку порівнянню підлягає явище, що вивчається як складова більш охоплючого процесу.

В нашому випадку буде використано як перший, так і другий підхід, адже з однієї сторони послуга-система “клієнт-банк” є частиною розрахункових операцій – тобто система “клієнт-банк” є частиною значно ширшого переліку послуг, що об’єднують розрахункові операції, а з іншого боку доходи від системи “клієнт-банк” розподіляються на одноразову комісію за встановлення та щомісячні платежі – а це, в свою чергу, передбачає виділення окремих статей та подальший їх аналіз, як окремих структурних одиниць, що водночас залишаються частинами одного цілого.

В попередній частині роботи нами було проаналізовано динаміку кількості клієнтів вцілому по банку та кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” зокрема. Ми помітили певну схожість у розвитку цих двох категорій, зокрема у динаміці їхнього росту. В цій частині нам доведеться проаналізувати істотність участі клієнтів, що користуються послугами системи “клієнт-банк” у загальному обсязі клієнтів.

Ми вдамося глибше до аналізу і розрахуємо структуру платежів, що проходять через систему КФ АКІБ “УкрСиббанк”, виділивши із загального обсягу платежів, платежі, що проходять через систему “клієнт-банк”, також проаналізуємо суми платежів, і нарешті, проведемо структурний аналіз доходів від розрахункових операцій та долю в них доходів від роботи з системою “клієнт-банк” зокрема.

Для початку подамо дані про загальну кількість клієнтів, та розподіл між ними по фактору користування системою “клієнт-банк” у табличному виглді та розрахуємо процентне співвідношення між виділеними групами клієнтів.

Таблиця 2.3.1

Структура загальної кількості клієнтів та клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” у КФ АКІБ “УкрСиббанк”

Місяць	Загальна кількість клієнтів, Кі(з)	Кількість клієнтів, що корист. ситемою “клієнт-банк” Кі(к-б)	У % до загальної кількості клієнтів, %	Кількість клієнтів, що не корист. ситемою “клієнт-банк” Кі(н)	У % до загальної кількості клієнтів, %
Січень 2001	221	29	13%	192	87%
Лютий 2001	243	43	18%	200	82%
Березень 2001	272	58	21%	214	79%
Квітень 2001	295	67	23%	228	77%
Травень 2001	322	78	24%	244	76%
Червень 2001	348	90	26%	258	74%
Липень 2001	370	95	26%	275	74%
Серпень 2001	384	101	26%	283	74%
Вересень 2001	391	105	27%	286	73%
Жовтень 2001	432	121	28%	311	72%
Листопад 2001	454	126	28%	328	72%
Грудень 2001	470	130	28%	340	72%
Січень 2002	490	136	28%	354	72%
Лютий 2002	514	142	28%	372	72%

З даних таблиці ми бачимо, що процент клієнтів системи “клієнт-банк” на протязі досліджуваного періоду знаходився у межах від 13% до 28%, причому на протязі всього періоду прослідковувалась тенденція до росту процентного відношення клієнтів, що почали застосовувати у своїй практиці систему, якщо у перші три місяці щомісячний приріст складав 5п.п., 3п.п. та 2п.п. відповідно, то в останні три – структура була абсолютно незмінною на рівні 28%, що свідчить про стабилізацію ситуації та врівноваження ситуативного перекосу, що існував на початку 2001 року.

Графічне зображення розподілу банківських клієнтів у січні 2001 року предста2лено на Рис. 2.3.1.

Рис. 2.3.1 Структура розподілу кількості клієнтів КФ АКІБ “УкрСиббанк” за фактором використання системи “клієнт-банк” у січні 2001 року.

Графічне зображення розподілу банківських клієнтів у січні 2001 року представлено на Рис. 2.3.2.

Рис. 2.3.2 Структура розподілу кількості клієнтів КФ АКІБ “УкрСиббанк” за фактором використання системи “клієнт-банк” у лютому 2002 року.

можна легко відмітити збільшення долі застосування системи “клієнт-банк” у господарському обігу компаній, безумовно враховуючи той факт, що подані розподіли є не просто ситуативними в певний період, а існує чітка тенденція до зміни розподілу на користь використання системи “клієнт-банк”.

Прогнозуючи розвиток подій на основі лінії тренду, можна сказати, що розподіл буде майже незмінним на протязі наступних трьох-чотирьох місяців, беручи до уваги той факт, що він залишався на сталому рівні протягом останніх п’яти місяців, а темп приросту загальної кількості клієнтів та темп приросту кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” на графічному зображенні (а отже і у цифровому вираженні) переплітаються в єдину лінію.

Керівництвом банку було встановлено план по розподілу кількості клієнтів за фактором використання системи “клієнт-банк” на кінець 2002 року, на рівні 32% клієнтів, що використовують систему та 68%, що її не використовують.

Таке рішення було викликане тим, що робота клієнта через систему “клієнт-банк” значно знижує завантаження, що приходиться на одного операціоніста, дозволяє оперативно обробляти інформацію, що надходить від клієнта, уникати можливих помилок клієнта при заповненні платіжних документів уже на стадії їх введення в комп’ютерний бланк, а при виявленні все-таки помилок, швидко їх виправляти.

При цьому пропускна спроможність виділених каналів зв’язку, що вже застосовуються у банку, не заповнена на 100%, що знижує коефіцієнт ефективності їхнього використання. Іншими словами – збільшення кількості клієнтів, що будуть використовувати систему “клієнт-банк” не призведе до різкого збільшення витрат. Лише через проміжки часу, після укладання угоди з певною кількістю клієнтів, банк повинен буде розширити свої зв’язкові можливості, а при необхідності – взяти на роботу додаткового співробітника відділу автоматизації. Останній елемент не є виключно витратним, адже якщо порівняти з витратами на утримання нового операційного працівника – прийом на роботу яких теж залежить від рівня завантаженості – то частота прийому на роботу працівників відділу автоматизації в порівнянні з частотою працівників операційного відділу відповідно складає як 1 : 2 (норма на одного працвника відділу автоматизації – 300 клієнтів; норма на одного працівника операційного відділу – 150 клієнтів) – тобто при рівній кількості нововведених клієнтів, банк потребує одного працівника відділу автоматизації або двох працівників операційного відділу (це досягається внаслідок комп’ютеризації процесу). До того ж уникається особистий фактор операційного працівника – можливість його несприйняття клієнтом. А також зникає проблема робочого місця (розуміти як вільних площ у приміщенні банку) тощо.

З проведеного вище аналізу ми можемо зробити висновок, що досягнення планових показників переведе банк у якісно нову площину співробітництва з клієнтом, відкриє приховані можливості.

Постає питання за рахунок яких факторів можна досягти відповідного розподілу. Існують два шляхи активних дій банку для досягнення встановлених показників: зниження рівня цін на вже існуючий продукт, або створення нового якіснішого продукту. Це завдання якраз і стоїть перед менеджерами банку.

На час написання роботи рішенням відділу менеджерів банку у погодженні з управлінням корпоративного бізнесу було прийнято рішення про проведення рекламної кампанії строком на два місяці, під час якої рішенням тарифного комітету встановлено плату за підключення до системи “клієнт-банк” – 1 грн. (цю послугу банк не може надавати безкоштовно, що пов’язано з податковим законодавством). Отже, вибрано перший шлях виконання планових показників.

Перейдемо до аналізу платіжних документів, що надаються клієнтами банку як у паперовому вигляді, так і через систему “клієнт-банк”.

На основі щомісячного звіту відділу автоматизації проведемо аналіз кількості та сум платіжних документів, що проходять через систему “клієнт-банк”.

Таблиця 2.3.2

Структура проходження платежів у КФ АКІБ “УкрСиббанк” за кількістю.

Місяць	Загальна кількість платіжних докуметів, Кі(з)	Кількість документів, що проходять ситемою “клієнт-банк” Кі(к-б)	У % до загальної кількості платежів, %	Кількість документів, що надходять у паперовому вигляді Кі(н)	У % до загальної кількості платежів, %
Січень 2001	5842	2998	51%	2844	49%
Лютий 2001	5900	3024	51%	2876	49%
Березень 2001	5998	3103	52%	2895	48%
Квітень 2001	6304	3321	53%	2983	47%
Травень 2001	6254	3498	56%	2756	44%
Червень 2001	6350	3501	55%	2849	45%
Липень 2001	6352	3687	58%	2665	42%
Серпень 2001	6478	3857	60%	2621	40%
Вересень 2001	6542	3993	61%	2549	39%
Жовтень 2001	6713	4397	65%	2316	35%
Листопад 2001	6937	4762	69%	2175	31%
Грудень 2001	6856	4585	67%	2271	33%
Січень 2002	5527	3727	67%	1800	33%
Лютий 2002	6746	4718	70%	2028	30%

З даної таблиці ми можемо також відмітити зрушення в сторону підвищення використання системи “клієнт-банк” як засобу для доставки платіжних документів до банку. Також цікавим є той факт, що при використанні системи “клієнт-банк” частиною клієнтів, що складає від загальної кількості клієнтів - 13% - 28%, доля кількості документів, що проходять через систему складає 51% - 70% від загальної кількості документів.

Таке явище пояснюється тим, що систему “клієнт-банк” використовують в своїй діяльності, в першу чергу, великі та середні підприємства. Безумовно, показники ділової активності цих підприємств – а отже й кількості платіжних документів – значно вищі за показники малого бізнесу, що й створює таку диспропорцію та перерозподіл структури.

Для підтвердження даного факту наведемо структуру платежів за сумами операцій.

Таблиця 2.3.3

Структурний аналіз проходження платежів у КФ АКІБ “УкрСиббанк” за сумами.

Місяць	Загальна сума платіжних докуметів, грн.	Сума по документам, що проходять ситемою “клієнт-банк” грн.	У % до загальної суми платежів, %	Сума по документам, що надходять у паперовому вигляді, грн.	У % до загальної суми платежів, %
Січень 2001	385 421 096	225 024 125	58%	160 396 971	42%
Лютий 2001	398 547 789	248 524 123	62%	150 023 666	38%
Березень 2001	416 521 148	280 214 547	67%	136 306 601	33%
Квітень 2001	404 258 025	278 547 526	69%	125 710 499	31%
Травень 2001	421 125 896	304 025 214	72%	117 100 682	28%
Червень 2001	440 125 412	314 528 956	71%	125 596 456	29%
Липень 2001	458 741 145	341 258 125	74%	117 483 020	26%
Серпень 2001	462 258 987	358 214 859	77%	104 044 128	23%
Вересень 2001	457 854 256	365 258 123	80%	92 596 133	20%
Жовтень 2001	492 090 469	383 658 082	78%	108 432 387	22%
Листопад 2001	384 937 408	283 748 633	74%	101 188 775	26%
Грудень 2001	357 045 897	276 485 258	77%	80 560 639	23%
Січень 2002	313 808 639	245 824 470	78%	67 984 169	22%
Лютий 2002	495 025 985	385 965 852	78%	109 060 133	22%

Процентна частка суми платежів, що проходять через систему “клієнт-банк” перевищує частку за кількістю платежів, що повністю підтверджує теорію, що була нами запропонована. Так, абсолютно відомо, що суми платежів, що здійснюють великі компанії у десятки, а то і сотні разів перевищують суми платіжних документів, що проводяться клієнтами малого бізнесу. Це пов’язано, як правило з великим обігом коштів у великих компаній, такі компанії часто представляють фінансовий сектор, де рух коштів відбувається без переміщення товару тощо.

Порівняємо процентну частину кількості клієнтів, кількості платіжних документів та суми платежів, що проходять через систему “клієнт-банк”.

Рис. 2.3.3. Динамічний ряд розподілу використання системи “клієнт-банк” за кількістю клієнтів, кількістю та сумами платежів.

Якщо процентна частка кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” не мала відрізків зниження на гістограмі, то інші показники коливались. Постійний приріст кількості клієнтів спостерігається за рахунок збільшення доступності системи для середніх та малих підприємств, що не мають вирішального впливу на кількість платежів та їх загальну суму по банку.

І нарешті, перейдемо до аналізу доходів, що отримує банк, внаслідок роботи клієнтів із системою віддаленого доступу.

Розрахуємо долю доходів від системи “клієнт-банк” у загальному обсязі доходів від розрахункових операцій та наведемо отримані дані у табличній формі.

Таблиця 2.3.4

Порівняльний аналіз доходів від операцій з системою “клієнт-банк”.

Місяць	Загальна сума доходів (за місяць), грн.	Сума доходів, отриманих від ситеми “клієнт-банк” (за місяць) грн.	У % до загальної суми доходів (за місяць) %	Сума доходів, отриманих від ситеми “клієнт-банк” (наростаючим підсумком) грн.	У % до загальної суми доходів (нарост. підсумком) %
Січень 2001	92 138	1 690	2%	1 690	2%
Лютий 2001	149 266	2 576	2%	4 266	2%
Березень 2001	191 289	2 860	1%	7 126	2%
Квітень 2001	214 645	2 786	1%	9 912	2%
Травень 2001	246 414	3 564	1%	13 477	2%
Червень 2001	227 043	4 028	2%	17 505	2%
Липень 2001	228 502	4 120	2%	21 625	2%
Серпень 2001	177 960	4 934	3%	26 559	2%
Вересень 2001	134 980	5 646	4%	32 205	2%
Жовтень 2001	114 034	7 384	6%	39 589	2%
Листопад 2001	142 352	7 450	5%	47 039	2%
Грудень 2001	129 203	7 616	6%	54 655	3%
Січень 2002	131 346	6 970	5%	6 970	5%
Лютий 2002	204 855	8 106	4%	15 076	4%

Як видно з таблиці доля доходів від використання системи “клієнт-банк” знаходиться в межах від 2% до 6%, що є досить незначним показником, враховуючи високий процент кількості платіжних документів та суми платежів, що проходять через систему “клієнт-банк”.

Однак доходи від системи “клієнт-банк” не враховують плату клієнтів, що її використовують, щомісячних платежів за обслуговування рахунків, плати за платіжні доручення, видачу довідок і таке інше. В той же час вони відносяться до загальної суми доходів, зменшуючи частку доходів від системи “клієнт-банк”.

Водночас у динаміці доля доходів від системи “клієнт-банк” зростає і на кінець грудня 2001 року складає 6%. Це дозволило збільшити долю доходів від системи “клієнт-банк” у загальному обсязі доходів від розрахункових операцій з 2% на початку року до 3% на кінець 2001 року.

У 2002 році високий показник частки доходів від роботи з системою “клієнт-банк” зберігається на рівні 4% - 5% щомісяця, це дозволяє утримувати показник сукупний з початку 2002 року на рівні 4% або на 1% більше за показник 2001 року.

Таблиця 2.3.5

Структура доходів від системи “клієнт-банк”.

Місяць	Загальна сума доходів від системи “клієнт-банк”, грн.	Доход у вигляді одноразової платні від встановлення системи “к-б” грн.	У % до загальної суми доходів від системи “к-б”, %	Доход у вигляді щомісячної платні від обслуговуваня системи “к-б” грн.	У % до загальної суми доходів від системи “к-б”, %
Січень 2001	1 690	370	22%	1 320	78%
Лютий 2001	2 576	1 036	40%	1 540	60%
Березень 2001	2 860	1 110	39%	1 750	61%
Квітень 2001	2 786	666	24%	2 120	76%
Травень 2001	3 564	814	23%	2 750	77%
Червень 2001	4 028	888	22%	3 140	78%
Липень 2001	4 120	370	9%	3 750	91%
Серпень 2001	4 934	444	9%	4 490	91%
Вересень 2001	5 646	296	5%	5 350	95%
Жовтень 2001	7 384	1 184	16%	6 200	84%
Листопад 2001	7 450	370	5%	7 080	95%
Грудень 2001	7 616	296	4%	7 320	96%
Січень 2002	6 970	500	7%	6 470	93%
Лютий 2002	8 106	1 067	13%	7 039	87%

Приріст доходу від встановлення системи “клієнт-банк” в основному залежить від кількості нових клієнтів, тому значення наближаються до пропорцій приросту кількості клієнтів, що встановили систему “клієнт-банк”.

Дохід же від обслуговування системи має тенденцію до зростання – це викликано постійним збільшенням кількості клієнтів, що сплачують щомісячні внески за користування системою “клієнт-банк”, не зважаючи на те, що кількість нових клієнтів системи у досліджуваному місяці може бути меншою, аніж кількість нових клієнтів у попередньому місяці.

Тому з часом загальна лінія розподілу буде зміщуватись у сторону збільшення частки щомісячних платежів по відношенню до одноразових за встановлення системи.

Підсумовуючи структурний аналіз системи “клієнт-банк” та роль її показників у загальних показниках банку, можна відзначити нерівномірність розподілу між кількістю клієнтів, що обслуговуються в системі “клієнт-банк” та кількістю і сумами платежів, що проходять через дану систему – а саме значне перевищення частки останніх близько 55% та 70% відповідно у порівнянні з часткою клієнтів у 25% в середньому. Одночасно доходи від системи в загальній структурі доходів від розрахункових операцій ледь досягають 6%. Нами було встановлено основні причини таких відмінностей структури – прихильність до системи, в першу чергу, великих підприємств, з великою кількістю платіжних документів та сумами платежів; та неспівставність ознак групування доходів від системи “клієнт-банк” та ознак групування клієнтів, що використовують систему чи кількості або сум платежів через систему тощо.

РОЗДІЛ 3

ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІЮЧОЇ СИСТЕМИ РОЗРАХУНКІВ В СИСТЕМІ “КЛІЄНТ-БАНК”

3.1. Вдосконалення організаційної системи електронних розрахунків.

Для створення законодавчої основи для широкого застосування електронних засобів зв'язку, необхідно насамперед уточнити юридичний статус так званого електронного документа. Сьогодні в українському законодавстві дуже обмежено визначено поняття "до­кумент", тим більше — електронний документ. Для законодавчого визначення “електронного документа” потрібно створити правову конструкцію, яка б могла вико­нувати всі основні функції звичайного паперового документа.

Документ сам по собі не існує. Він вбудований у досить складну правову систему, в якій є важливим, але далеко не єдиним компонентом. До інших складових відносять встановлені процедури експертизи істинності, процесуальні правила використання доку­мента як доказу в суді, систему реєстрації та багато іншого. І відмінність власне документа від будь-якого тексту полягає саме в його приналежності до зазначеної правової системи. Електрон­ний документ як такий теж не існує. Тому законодавчому визначенню підлягає не тільки електронний документ, а й правова си­стема, частиною якої він є. Інакше ка­жучи, необхідно створити процедури експертизи електронних документів, які були б настільки ж переконливими для суду, наскільки переконливими є звичні методи аналізу паперових документів. Потому слід законодавче їх підтримати і, нарешті, запровадити такі експерти­зи в регулярну судову практику.

Важливо розрізняти поняття власне документа і поняття його змісту, тобто вміщеної в ньому інформації. Інакше кажучи, документ можна розглядати як:

• сполучення інформації, що мі­ститься в тексті документа (зміст прав) і його реквізитів (включаючи підпис, печатку тощо);

• матеріальний об'єкт — носій цієї інформації. Причому будь-який матеріальний об'єкт самим фактом свого існування є носієм додаткових відомо­стей, що не мають безпосереднього відношення до змісту документа. За приклад може слугувати інформація про якість, склад і сорт паперу, на якому складено документ, про принтер або друкарську машинку, на яких його віддруковано тощо. Ці дані, отримані за допомогою експертизи, можуть послу­жити підставою для визнання або невиз­нання істинності документа.

Інформацію, що міститься в документі, теж можна розділити на дві частини:

1) зміст документа (назвемо її змісто­вою інформацією);

2) допоміжна частина (дає змогу встановити його автентичність. До неї відносять реквізити — вихідний номер, підписи, печатки тощо).

Роль експертизи полягає в розши­ренні обсягу допоміжної інформації за рахунок даних про носія. Зазначимо, що підпис, печатку і, особливо, використання спеціальних бланків та сортів паперу (наприклад, із водяними знака­ми) можна розглядати як спеціально внесені до носія ознаки, що збільшують обсяг інформації про нього.

Щоб використати функціонально-еквівалентний підхід, необхідно з'ясувати, які функції виконує документ, а саме:

• містить певну (змістову) інфор­мацію;

• зазначає особу, що його підписала;

• оприлюднює умови складення до­кумента;

• є доказом при судовому розгляді;

• виконує функцію оригіналу, забез­печувану його унікальністю.

Щоб сформулювати правові норми, які регулюють використання електрон­них документів, потрібно визначити, чим вони відрізняються від паперових.

Насамперед електронний документ позбавлений жорсткої прив'язки до носія. Тому для нього поняття "оригі­нал" і "копія" не мають сенсу, бо в принципі не розрізняються. Відрив від носія означає, що його не можна використати для встановлення істинності до­кумента. Залишаються дві можливості:

• простежити шлях файла, а це вда­ється тільки в закритій системі (тобто системі з жорстким протоколом зв'язку і третьою особою, котра відповідає за доставку і доступність повідомлень);

• допоміжна інформація, що підтвер­джує автентичність змісту документа, повинна мати ту ж форму, що й змісто­ва. Разом вони і складають документ, на відміну від простого тексту у файлі. До­поміжна інформація також не повинна бути прив'язана до носія, тобто теж ста­новить собою файл.

На наш погляд, зміст поняття най­точніше відображає таке формулювання: файл визнається електронним докумен­том, якщо існує загальновідома процеду­ра перевірки його істинності, що визнається особою, яка підписала документ, і судом.

Електронний підпис — це алгоритм, що дає змогу супроводити будь-який файл унікальною додатковою інфор­мацією, про яку йшлося вище. При цьо­му з електронним підписом пов'язують алгоритм підпису й алгоритм перевірки.

Алгоритм підпису дає змогу сформува­ти допоміжний файл за змістом.

Алгоритм перевірки дозволяє пе­ревірити, чи відповідає допоміжний файл змісту.

Відсутність носія породжує специфічну для електронного документа проблему забезпечення належного функціонування алгоритмів підпису та перевірки й експер­тизи. Труднощі полягають у тому, що, на відміну від паперових документів, особа, яка їх підписує, не може безпосередньо контролювати процес створення підпису, а особа, яка перевіряє, — процес його перевірки. Ці досить складні алгоритми закодовано у програмах, що для користу­вача є "чорною шухлядою".

Виробник алгоритмів, у свою чергу, не може гарантувати, що користувач не змінював алгоритми і правильно корис­тувався програмами. Розбіжність між відкритими і закритими системами вис­тупає тут у формі відсутності або присут­ності третьої особи, відповідальної за до­тримання дисципліни в мережі. У за­критій системі така особа за плату дає деякі гарантії. У відкритій системі ку­пується лише певне програмне забезпе­чення, апріорі жодним способом не по­годжене з іншими учасниками обміну. Доступ же до мережі відкритий для всіх. Тому роль криптографічного захисту (еле­ктронного підпису) стає вирішальною.

Так виявляється роль організації, що займається сертифікацією та ліцензуван­ням. Вона повинна контролювати і після цього сертифікувати запропоновані виго­товлювачем програмні продукти, підтвер­джуючи відповідність заявленим алго­ритмам і відсутність таких частин програ­ми, що працюють у режимі, який не відповідає опису. Виробники сертифікованих програм одержують від цієї ор­ганізації ліцензії на право їх поширення.

На підставі наведених міркувань спро­буємо визначити деякі суттєві норми, що регламентують правові наслідки обміну електронними документами. Та­ка регламентація потрібна тільки у разі конфлікту, тому встановлювані норми повинні визнаватися судом.

Зупинимо­ся на відкритих системах, оскільки для за­критих юридичне забезпечення простіше: така система як обов'язкову умову приєднання до неї може встановити будь-які вимоги (вони фіксуються у договорі про приєднання або надання послуг).

Перш ніж використовувати електрон­ний документообіг, необхідно здійсни­ти деякі юридичне значимі дії:

• зафіксувати алгоритм підпису та відповідний алгоритм перевірки (ключі). Цим особа заявляє про визнання певної процедури перевірки істинності підпи­саного нею документа;

• заявити про це офіційно, тобто пере­дати комусь на збереження офіційно виз­наний алгоритм перевірки (відкритий ключ);

• подбати про надання зазначеного алгоритму (ключа) адресатам. У разі змін ужити заходів щодо попередження адресатів і зберігача про нові алгоритми.

Електронний документ, підписаний укладачем, має ту ж силу, що й доку­мент на паперовому носії, підписаний ним же і засвідчений печаткою або будь-яким іншим законним способом. Якщо документ завірено нотаріусом, до нього необхідно додати також електронний підпис нотаріуса. При цьому алгоритми перевірки підписів (відкриті ключі) но­таріусів надаються суду (на його вимогу).

Світова практика доводить, що еле­ктронні документи гарантують такий же рівень безпеки, як і паперові, а крім того — великий ступінь надійності і швидкість опрацювання. Безумовно, для цього сторони, що використовують у своїй практиці електронний обмін даними, повинні дотримуватися необхідних технічних і юридичних вимог.

Закони України про електронний до­кументообіг та про електронний підпис мають базуватися на функціонально-еквівалентному підході. Однак його за­стосування не повинно призвести до встановлення для користувачів систем електронної передачі даних жорсткіших стандартів надійності (і пов'язаних із ними витрат), ніж ті, що діють у сфері обігу паперових документів.

За юридичною силою електронний підпис має бути рівнозначним власноручному підпису при дотриманні вимог, встановлених законодавством України.

Ще одне суттєве вдосконалення, що буде нами запропоновано – впровадження на Україні єдиного реєстру електронних підписів.

Прикладом для впровадження такого реєстру може послугувати впроваджений не так давно єдиний державний реєстр застави рухомого майна, що був реалізований за допомогою і за рекомендаціями іноземних спеціалістів із високорозвинутих країн Західної Європи та США, де такий реєстр існує вже давно і дозволив вирішити проблему подвійної застави та гарантувати сторонам абсолютну законність операції й уникати обману з боку недобрососвістних партнерів.

Запропонований нами варіант, наскільки відомо автору, не існує ще в жодній країні. Основна суть запропонованої ідеї зводиться до того, що державними органами створюється єдина база даних електронних підписів. Будь-яка особа, незалежно від того юридична вона чи фізична, може зареєструвати свій електронний підпис (надавши до органу всі необхідні данні) і отримати дискету. В цьому випадку вже відразу вирішується питання про використання для створення електронного цифрового підпису сертифікованого програмного забезпечення, яке відповідає встановленим вимогам безпеки, а отже захищає права та інтереси всіх учасників розрахунків.

При реєстрації юридичних осіб, можна встановити обов’язковим обмеження на керівників по праву підписувати ті чи інші документи, обмежені на суму, що будуть внесені до єдиного реєстру. Це дозволить встановлювати повноваження особи, що підписує електронний документ на відповідність повноважень, а також допоможе виконати певні обмеження, що наприклад встановлюються Національним банком України на те, що комерційні банки можуть вступати у договірні відносини лише з ідентифікованими особами. Таку інформацію може надавати єдиний реєстр, який, в свою чергу, буде перевіряти її в момент реєстрації.

Доступ до перевірки електронного підпису може отримати будь-яка особа, що зареєстрована в системі і отримала зразок електронного підпису органу державної реєстрації електронних підписів.

Таким чином процедура підписання електронного документа буде здійснюватись наступним чином. Отримавши зразок електронного підпису з єдиного державного реєстру, контрагент підписує певний документ. Інша сторона договору передає файл електронного підпису на звірку та автентифікацію суб’єкта, що його підписав. Після обробки інформації орган єдиного державного реєстру відправляє клієнту файл з розшифровкою зареєстрованої інформації про особу, що підписала документ і, головне підписує цей файл своїм електронним підписом. В залежності, від отриманої інформації про особу, що підписала документ (його повноважень на підписання), клієнт приймає договір або платіжний чи інший документ як підписаний.

Власний електронний підпис єдиного державного загального реєстру електронних підписів є безумовним, що визнається будь-якою особою, зареєстрованою в системі, та судовими органами. З цього моменту інформація, що надійшла клієнту від єдиного реєстру є гарантією для нього з боку держави, визнання документу. Всі матеріальні відшкодування у разі виявлення неточностей лягають на “плечі” держави. Водночас держава отримує новий ринок, побудований на електронному документообігу, що принесе частину доходів держави у вигляді податків при проведенні операцій. Процедура електронного документообігу значно спростить судовий процес через абсолютну прозорість визнання повноважень сторін угоди, та призведе до зниження судових витрат. Також значно зменшиться кількість шахрайств у електронній системі Інтернет, ця система перейде під контроль держави та міждержавних організацій. Такий перехід підвищить довіру клієнтів до Інтернет-комерції, а отже розширить можливості торгових стосунків українських компаній з іноземними. Ще одним кроком на шляху до впровадження системи є її законодавче визначення роботи комерційних банків з такими документами, як установ, що забезпечують рух коштів. Для цього Національний банк України повинен узгодити свої інструкції з законодавством.

Одночасно, у разі співпадання електронного підпису з зареєстрованим, і невиконання суб’єктом своїх зобов’язань, він несе повну відповідальність, оскільки його підпис був офіційно зареєстрований і визнається судом на рівні з підписом на паперовому носію та печаткою (в передбачених випадках) у сукупності.

Виникає ще одне логічне питання. Як гарантувати підписання другою стороною договору у разі необхідності двостороннього обміну документу?

Вихід є. В цьому випадку необхідно передбачити на програмному рівні, що при підписанні електронного документу, в разі необхідності його обміну з контрагентом, сторона помічає його як такий, що підлягає підписанню іншою стороною. Юридичну силу він буде мати тільки після підтвердження єдиним державним реєстром електронних підписів.

При перевірці документу, інформація обробляється в єдиному реєстрі і, зрозуміло, розшифровується помітка про необхідність його підписання іншою стороною. Тоді автоматизована система єдиного реєстру надсилає контрагенту файл з реквізитами та інформацією про особу, що підписала документ і повідомленням на кшталт: “Договір був підписаний … (вказується особа)… Юридочну силу він набирає лише у разі Вашого підпису даного документу.”. Суд повинен вважати дану інформацію як непідтвердження електронного підпису – і це потрібно зауважити на законодавчому рівні.

Далі, у разі підписання другою стороною документу, підпис єдиним реєстром з розшифровкою інформації направляється на підтвердження першій стороні угоди. Якщо підпис не підтверджується стороною угоди (не ті повноваження) документ залишається не підписаним і інформація про це надсилається обом сторонам угоди. У разі ж підписання, обом сторонам угоди єдиним державним реєстром надсилається інформація про підтвердження електронних підписів на даному документі.

Для реєстрації електронного підпису суб’єкт повинен з’явитись до органу реєстрації з відповідними документами:

якщо це фізична особа – посвідченням особи та ідентифікаційним кодом;

якщо це юридична особа – з документами, що засвідчують реєстрацію у всіх необхідних установах, а також Статутом для визначення повноважень посадових осіб на підпис тих чи інших документів.

Органи державної реєстрації електронних підписів видає документ з інформацією, що була ним зареєстрована, підписаний та з печаткою єдиного реєстру. Клієнт повинен підписати документ, що він погоджується зі внесеною інформацією. При виявленні помилок вони одразу повинні бути виправлені. При відповідності поданої інформації зареєстрованій, всю відповідальність за достовірність несе, а внесена інформація приймається судом як безумовно правильна.

У разі будь-яких змін у реквізитах, повноваженнях або втрати електронного підпису клієнт повинен відразу сповіщати про це державний реєстр (строки повинні бути встановлені на законодавчому рівні). Якщо інформацію подано не було, а єдиний реєстр надав другій стороні угоди застарілу інформацію всю відповідальність несе клієнт (цей момент теж повинен бути глибоко пророблений на законодавчому рівні).

Розглянемо на прикладі: існує дві фірми А та Б. Фірма А зареєструвала електронний підпис, що дозволяє директору підписання договорів на будь-які суми без обмежень. Надалі, в установчі документи фірми А вносяться зміни, що обмежують право підписання договорів директором на суму вище 50000,00 (п’ятдесяти тисяч) гривень, але зміни не вносяться до єдиного державного реєстру електронних підписів. Фірма А та фірма Б підписують договір на суму 500 000,00 (п’ятсот тисяч) гривень, шляхом проставлення електронного підпису директором фірми.

Фірма Б передає підпис на автентифікацію та підтвердження єдиним державним реєстром електронних підписів. Той, в свою чергу, обробляє файл, і на основі зареєстрованої інформації про фірму А, видає фірмі Б підтвердження, що документ підписано директором фірми А, що має право підписувати договори без обмежень по сумі, і підтверджує своїм (єдиного державного реєстру електронних підписів) електронним підписом. Фірма Б вважає документ підписаним – і це є безумовно правильним, адже (як було вказано вище) інформація, що надходить з реєстру є безумовною до визнання судом. Фірма А не визнає документ підписаним, адже за статутом директор не мав права його підписувати. В даному випадку всю відповідальність понесе фірма А, адже вона не подала завчасно зміни до статуту для реєстрації у єдиному державному реєстрі електронних підписів.

Таких випадків можна уникати шляхом підключення до видачі електронних підписів органів Державної реєстрації. Вони можуть підтверджувати повноваження суб’єктів згідно статутів (адже статут офіційно реєструється в Держадміністрації), а також в разі його зміни своєчасно вносити таку інформацію до єдиної бази даних електронних підписів.

Єдиний реєстр дозволить уникнути ще однієї проблеми – втрати повноважень у разі зміни установчих документів. Електронний підпис надається керівництву підприємства (як правило директору та головному бухгалтеру) у вигляді дискети. В разі втрати повноважень (внаслідок зміни установчих документів) керівниками підприємства, власники вносять зміни до бази даних єдиного державного реєстру, шляхом подання відповідних документів, або на стадії реєстрації статуту органами Держреєстрації. Таким чином електронна інформація дискети втрачає повноваження електронного підпису, хоч дискета фактично залишається у власності керівника. Адже після підписання документі, контрагент відправляє його на перевірку до єдиного реєстру, де, в свою чергу, не отримує підтвердження повноважень.

Також при такому підході можна уникнути ряду проблем у сфері операцій фізичних осіб. Адже не секрет, що дуже великі об’єми угод здійснюються через мережу интернет з використанням пластикових карток. Не рідко зустрічаються ситуації шахрайства з картковими грошима, оскільки реального підтвердження операції не робиться, а лише вводяться дані про номер картко, дату випуску та власника. Таку інформацію легко перехопити у мережі і використовувати на власний розсуд грошей з карткового рахунку, шахраями. Якщо ж операцію потрібно буде підтвердити за допомогою електронного підпису – це зробить операцію значно безпечнішою як для покупців, так і продавців у мережі. Одночасно електронний підпис легко підлягає підтвердженню з боку єдиного держаного реєстру, а отже гарантований державою.

Побудову системи всередині країни можна було б запропонувати за прикладом національної системи електронних платежів. Існували б регіональні системи, що об’єднувались би в єдину мережу і обмінювались би інформацією із застосуванням електронних підписів кожної із регіональних систем.

Також дана система зможе дати Україні певні переваги у світовій практиці. Адже, напевне, вона викличе інтерес збоку інших держав. Нароблене програмне забезпечення може бути проданим як для поповнення бюджету країни, так і для створення сумісних систем з іншими країнами.

Розширення такої бази данних у світовому масштабі зробить великий прорив на шляху об’єднання світової торгівлі, об’єднання та прискорення економічних процесів. Для цього необхідно буде на міждержавному рівні укласти правові угоди про визнання підписів систем різних країн. В реалії ж це буде виглядати як обмін інформації між двома єдиними державними реєстрами двох країн.

Підписуючи договір контрагенти з двох країн можуть застосувати систему електронного підпису (уявіть яка економія часу та коштів на перевезення та розміщення керівництва в іншій країні). Підпис передається на підтвердження та аутентифікацію до національного державного реєстру електронних підписів, а той, в свою чергу, робить запит на реєстр країни контрагента. Між системами двох реєстрів використовуються електронні підписи, що визнаються обома державами міждержавною угодою як безумовно підтверджуючі інформацію. Відповідно сторона яка надала інформацію несе за її достовірність повну відповідальність.

За рахунок таких дій система віддаленого доступу для користування своїм банківським рахунком типу “клієнт-банк” могла б виконувати свої функції від початку і до кінця, від заключення угоди і до проплати визначеної суми за контрактом чи за комунальними платежами.

Інтеренет зміг би зайняти своє місце у світовій торгівлі не тільки як легкодоступний засіб для комерції, але і як безпечний, гарантований державою. Обсяги угод, укладених в електронній формі зросли в багато разів, оскільки зараз вони заключаються як правило з фізичними особами і в рамках однієї країни, а захист за допомогою запропонованого реєстру електронних підписів, зробить електронний документообіг сприйнятливим для юридичних осіб, а це не тільки великий обсяг платежів та угод, але й значно більші суми угод.

Таке впровадження могло б поставити Україну у ряд технологічно розвинутих держав, наблизити покупців та постачальників як всередині України, так і за її межами один до одного і головне гарантувало б законність операції державним органом, а отже і державою.

Захист інформації досягався б за рахунок створення так би мовити замкненої системи. Адже все було б підкорено єдиним правилам, що встановлені державним реєстром і визнавалися б усіма учасниками процесу. Внесення змін у систему дозволено лише державним органам. Клієнти ж отримують доступ до системи у режимі запиту на підтвердження електронного підпису.

Економічні витрати за використання системи повинні бути дуже малі, щоб не відштовхнути потенційних клієнтів. Система зможе себе окупити за рахунок масовості обслуговування. Кошти можна брати, наприклад за реєстрацію, та за звернення за підтвердженням. Така система на користь і самій державі, адже зменшить кількість та спростить розгляд значної кількості судових справ. І при цьому буде абсолютно підконтрольною державі. Реєстр також дозволить значно спростити подання обов’язкової звітності до податкових органів, пенсійного та інших фондів, адже можна буде уникнути фізичної присутності людей при поданні, всі операції з передачі документів можна буде виконувати за допомогою комп’ютера та засобів зв’язку, при цьому інформація буде абсолютно ідентифікованою.

Вирішальну роль у впровадженні системи належить юридичному оформленню даних операцій та єдиного державного реєстру електронних підписів, наданню їм вказаних повноважень та правових статусів.

3.2. Вдосконалення діючої системи “клієнт-банк” на основі впровадження інтернет-банкінгу.

Для виявлення перспективних напрямків вдосконалення діючої системи “клієнт-банк”, в першу чергу, необхідно встановити недоліки системи, тобто проблеми, що виникають у клієнтів банку при роботі з системою.

Основним джерелом інформації в даному випадку можуть стати, насамперед скарги тих, хто безпосередньо працює з системою – клієнтів банку. Потрібно віддати належне роботі менеджерів КФ АКІБ “УкрСиббанк”. Адже вони намагаються віднайти недоліки в роботі системи на стадії зауважень, не доводячи ситуації до скандальних. На основі отриманої інформації про труднощі, з якими зіштовхуються працівники підприємств, що обслуговуються в Київській філії АКІБ “УкрСиббанк”, та додаткові параметри, які клієнти хотіли б бачити в системі, формується своєрідна “книга відгуків та пропозицій”, що при першій же можливості передається до Головного офісу банку у місті Харків для оброблення програмістами відділу автоматизації (потрібно відзначити їх високий професіональний рівень та досвід роботи), що приймають рішення про можливість внесення тих чи інших змін та вдосконалень, шляхом коригування комп’ютерної програми.

Такий двосторонній обмін думками та технологічними засобами між банком та клієнтом дозволив накопичити певні дані про потреби клієнтів, що не можуть бути задоволені лише шляхом внесення змін до системи “клієнт-банк” на програмному рівні.

В першій частині даного розділу ми вже розглянули недоліки правового характеру та державного регулювання сфери електронного документообігу, з якими доводиться зіштовхуватись клієнтам банків при роботі з системою “клієнт-банк” та висловили свої пропозиції, щодо можливостей вдосконалення цього напрямку юриспруденції. Однак, ці зміни можуть бути внесені лише на загальнодержавному рівні, шляхом внесення законодавчих ініціатив на рівні Верховної ради України, Кабінету Міністрів або Президента України. Існує ж ряд проблем, що можна вирішити на рівні одного банку.

Рішення таких проблем не лише дозволить уникнути непорозумінь з клієнтом через задоволення їхніх бізнесових потреб, але дозволить банку отримати ряд конкурентних переваг, що так необхідні при стрімкому розвитку банківської системи України, при зростанні конкурентної боротьби, при вирівнюванні між банками якості надання основних послуг. В цій ситуації лише нові рішення допоможуть привернути прихильність нових клієнтів, не розгубивши нароблену клієнтську базу.

Отже, серед основних проблем, що виникають у клієнтів в процесі використання системи “клієнт-банк” є:

- відсутність власності на програмне забезпечення, що встановлюється клієнту. Програмне забезпечення не передається клієнту, а лише встановлюється на його комп’ютер із передачею клієнта електронного підпису. Це є елементом залежності від працівника банку;

- відсутність мобільності використання системи. Програмне забезпечення встановлюється на один - два комп’ютери клієнта. Це створює обмеження по використанню системи через ноутбуки, комп’ютери, що знаходяться в іншому офісі компанії. Особливо великі проблеми це створює для великих підприємств, керівництво яких часто виїжджає у відрядження, в тому числі за межі країни. Такий від’їзд паралізує роботу фірми з банком. Найчастіше, в таких випадках використовують передачу дискети з електронним підписом іншій особі компанії, але такий вихід дуже небезпечний, адже фактично веде до ризику легітимного підписання документів з шахрайською метою;

- необхідність присутності обох осіб, що повинні підписати платіжний документ (найпоширеніша ситуація; особи – директор та головний бухгалтер), в одному місці – разом з комп’ютером на який встановлено програмне забезпечення. Керівництво компанії, що має право підпису, для оперативного відправлення платежу повинно не покидати свого робочого місця, а в наш час високої ділової активності - це практично неможливо.

- необхідність виїзду банківського спеціаліста до офісу компанії для встановлення необхідного програмного забезпечення. Далеко не кожна компанія прагне запрошувати до свого офісу сторонніх осіб. Встановлення системи безпосередньо залежить від графіку зайнятості банківського працівника, що відповідає за дане направлення, його співставлення з графіком роботи керівництва компанії (адже передача електронного підпису відбувається безпосередньо в руки керівнику). Також виїзд банківського працівника на місце встановлення програмного забезпечення системи “клієнт-банк” зовсім не влаштовує багато малих підприємств. Адже поширеним в таких компаніях є встановлення робочого комп’ютерного терміналу не в офісі, а в домі чи квартирі директора або головного бухгалтера;

- можливість конфлікту програмного забезпечення системи “клієнт-банк” з іншими системами програмного забезпечення. Система “клієнт-банк” розробляється, найчастіше, під стандартне програмне забезпечення комп’ютера, не враховуючи особливості набору програм кожного клієнта, що може ускладнити роботу кожної з програм, або взагалі вивести їх із робочого стану.

Як бачимо, перелік даних труднощів не можна вирішити шляхом вдосконалення діючої системи “клієнт-банк”, адже вони полягають у функціональних особливостях системи як такої.

Вирішення даних питань полягає, на нашу думку, у впровадженні системи віддаленого доступу інтернет-банкінг. Аналоги системи вже певний час посідають своє поважне місце у світовій практиці високорозвинутих країн заходу. На національному ринку таку систему вдалося впровадити банку “Правекс” та “ВаБанку”. Основною ідеєю проекту є проведення електронного документообігу через всесвітню мережу Інтернет.

Вивчивши моделі, що працюють на міжнародному банківському ринку та національному, нами було сконцентровано в запропонованій системі найкращі елементи з кожної з систем, що й пропонуються на розгляд.

АКІБ «УкрСиббанк» запропонує своїм клієнтам систему інтернет-банкінг, що забезпечує повноцінний банківський сервіс у режимі реального часу, захищений доступ із будь-якої точки планети до довідкової і фінансової інформації про рахунки в банку, можливість працювати з платіжними документами, відправляти їх через Інтернет у банк, одержувати виписки з банку по рахунках за визначений період часу і ряд інших банківських послуг.

У основу системи інтернет-банкінг пропонуємо покласти технологію «тонкий клієнт», що не потребує встановлення спеціалізованого програмного забезпечення на комп'ютер клієнта банку і формування на ньому яких-небудь даних, що забезпечує мобільність системи. На сьогоднішній день в Україні «тонкий клієнт» не використовувався жодним банком і є перевагою лише закордонних банків та користується задоволеними відгуками клієнтів. Використовуючи інтернет-банкінг, клієнт одержує доступ до своїх рахунків із будь-якого комп'ютера, залученого до мережі Інтернет. Таким чином, при роботі із системою клієнт не прив'язаний до якогось одного комп'ютеру і має можливість беззупинно одержувати необхідну фінансову інформацію і проводити усі операції, передбачені в меню системи інтернет-банкінг, у тому числі здійснювати платежі, знаходячись в офісі, удома, у відрядженні або на відпочинку, при цьому не має значення, у якій філії або відділенні АКІБ «УкрСиббанк» відкриті рахунки клієнта. Клієнти системи інтернет-банкінг мають доступ до банківських фінансових ресурсів і одержують актуальну інформацію в будь-який час доби, у будь-який день тижня.

Інтернет-банкінг є системою простою та зручною: робота ведеться зі звичним інтерфейсом Інтернет-броузера; відсутня проблема цілості локальних даних клієнта при виході з ладу або заміні комп'ютера, перевстановленні операційної системи і т.п.; у випадку модифікації системи, банк надає своїм клієнтам нову версію системи, що не потребує додаткових дій по її установленню з боку клієнта.

Інтернет-банкінг дозволяє клієнту переглядати інформацію про поточний стан рахунків, у тому числі карткових, поточним оборотам, одержувати виписки по рахунках, приймати, виконувати і відміняти платежі, перераховувати засоби з поточного рахунка на картковий, вносити пластикову карту в STOP-лист, спрямовувати заявки на пошук сум надходжень по системі Western Union і одержувати інформацію про надходження сум, одержувати за заявою інформацію про надходження коштів на рахунок, довідкові дані і копії документів.

Система передбачає можливість спілкування з менеджером-операціоністом банку в режимі реального часу і ведення оперативного обміну повідомленнями з банком і іншими користувачами системи інтернет-банкінг, переглядати курси валют НБУ.

У системі повинен бути передбачений архів, із якого клієнт зможе витягти будь-які дані на вказану ним дату. У систему має бути включена функція пошуку документів по заданим клієнтом реквізитам. У якості додаткових можливостей інтернет-банкінг повинен дозволяти заповнювати форму для оцінки кредитоспроможності клієнта (на загальнодоступному веб-сайті АКІБ «УкрСиббанк»), а також одержувати інформацію про діючі умови депозитів і кредитування.

Простота і доступність інтернет-банкінг забезпечується мінімальними вимогами до устаткування клієнта: персональний комп'ютер мінімальної конфігурації, що дозволяє працювати з операційною системою MS Windows 9x; наявність стандартного Інтернет-броузера; доступ в Інтернет (за технічними характеристиками інших аналогічних систем - достатньо dial-up з'єднання і будь-якого модему зі швидкістю доступу від 14400 b/sec); можливість роботи зі стандартними Інтернет-серверами (https протокол, порт 443).

Максимально високу безпеку проведення фінансових операцій у системі інтернет-банкінг забезпечує сертифікація Службою Безпеки України системи захисту електронного документообігу. Забезпечення безпеки без втрати мобільності системи досягається застосуванням декількох технологій: для шифрування обміну даними використовується протокол SSL-3, що на сьогоднішній день є стандартом де-факто у фінансових Інтернет-додатках; для гарантованого підключення клієнта цілеспрямовано до web-серверу АКІБ «УкрСиббанк» використовується технологія привселюдних сертифікатів X. 509; ідентифікація при вході в систему провадиться по імені і паролю клієнта, отриманим ним у банку при реєстрації; у системі працює механізм електронного підпису, що виключає можливість передачі іншими особами документів від імені клієнта, а також підробки і зміни вже підписаного документа, і який дозволяє однозначно довести авторство документів.

Впровадження системи у всіх філіалах та Харківському регіональному управлінні дозволить охопити територіально майже всю територію України. Таким чином, великі корпоративні клієнти банку одержуть можливість здійснювати контроль фінансового стану дочірніх підприємств і філій. При цьому контроль може здійснюватися як у вигляді перегляду стану рахунків, так і використання другого підпису, що може накладатися безпосередньо з центрального офіса підприємства.

Впровадження такої системи для банку, безперечно буде великим кроком уперед – показником використання в своїй діяльності високих технологій заради задоволення потреб його клієнтів. Це означає прихильність збоку клієнтів до банківської структури, бо використання складних технологічних новинок є ознакою високого професіоналізму як працівників сектору комп’ютерних технологій, що можуть забезпечувати компанії захист та функціональність системи одночасно; професіоналізм менеджерського складу, що вміє прислухатись до потреб клієнтів; та професіоналізм керівництва банку, що не стоїть на місці, а прагне до розширення банківських послуг, якомога ширшого задоволення потреб клієнтів.

Впровадження даної системи дозволяє уникнути всіх названих нами проблем, що виникають в стандартній системі “клієнт-банк”. Перелік операцій, що можна виконувати за допомогою системи інтернет-банкінг у світовій практиці вражає.

Пропонуємо визначити такий перелік операцій, за допомогою яких в системі інтернет-банкінг, клієнт “УкрСиббанку” зможе виконувати:

1. контроль рахунків та проведення платежів, накладання підпису на підготовлені платіжні документи клієнтом, незалежно від його місцезнаходження, філії в якій відкрито рахунки;

2. зручну роботу для клієнта, незалежно від кількості рахунків та їх приналежності;

3. перегляд поточного стану рахунків клієнтів в реальному масштабі часу;

4. контроль проходження платіжних документів по рахункам клієнта в поточному операційному дні в реальному масштабі часу;

5. перегляд стану рахунків та проведених документів за архівну дату;

6. формування виписки по групі рахунків на поточний момент часу;

7. формування виписки по вибраному рахунку на поточний момент часу;

8. формування виписки по групі рахунків за архівну дату;

9. перегляд та друк платіжних документів;

10. пошук документів по будь­-якому реквізиту;

11. ведення оперативного обміну повідомленнями з банком і між клієнтами – учасниками системи;

12. перегляд курсів валют Національного банку України;

13. перегляд стану карткових рахунків;

14. перегляд стану платіжних карт;

15. постановку платіжної карти до стоп-листа;

16. подачу запитів та перегляд результатів пошуку переказів по системі Western Union;

17. оформити заявку на кредит;

18. скласти платіжні доручення на основі пустого бланку;

19. набір платіжних доручень на основі шаблону;

20. набір платіжних доручень на основі вже проведеного документу;

21. складання шаблонів платіжних доручень;

22. редагування шаблонів платіжних доручень;

23. накладати на платіжний документ роздільних підписів першої та другої особи;

24. контроль проходження етапів обробки документа, як стороною клієнта, так і всередині банку;

25. перегляд платіжних документів відправлених кореспонденту;

26. перегляд платіжних документів, що не пройшли контроль операціоніста;

27. подачу заяви на отримання і доставку електронних копій конфіденційних документів в будь-якому форматі.

Крім того, в рамках системи може бути організована підсистема надання та перегляду документів звітності для керівництва банку та акціонерів, що дозволить оперативно впливати на ситуацію в банку та мати великий ступінь контролю за банківськими операціями.

Ще один позитивний момент від впровадження системи інтернет-банкінгу, який отримано з власного досвіду роботи, є зручність для роботи іноземних компаній. Справа в тому, що в більшості компаній, які було створено іноземцями, власники хочуть мати абсолютний контроль над платежами, що проходять з фірми. Раніше, такий контроль дозволяли здійснювати банки з іноземним капіталом на кшталт “Сіті Банк (Україна)”, “Райффайзенбанк (Україна)”, “Ай.Ен.Дж. Банк (Украйна)” тощо. Вони могли надавати таку послугу через розвиненість своєї мережі по світу. Так з банком підписується договір, що платежі можуть бути відправлені лише після їх підтвердження Головним офісом компанії, що знаходиться за кордоном. При надходженні платежу, наприклад “Сіті Банк (Україна)” робить запит до “Сіті Банку” країни, де знаходиться Головний офіс компанії, ті, в свою чергу, переправляють запит до офісу компанії і отримують підтвердження або відхилення платежу, після чого дана інформація передається до “Сіті Банк (Україна)". Такий документообіг займає до п’яти годин. Враховуючи те, що іноземні банки приймають платежі поточним операційним днем максимум до 16:00, іноді виникають проблеми з платежами.

Рішення на основі інтернет-банкінгу зацікавило іноземців, оскільки при підписанні договору один електронний підпис отримує керівник компанії – іноземець, а отже отримує повний контроль над станом рахунку та платежами за ним. Українська сторона (наприклад головний бухгалтер) готує платіжний документ і підписує власним електронним підписом, після чого з’єднується з керівником за кордоном і просить його підтвердити платіж. Той, в свою чергу заходить на інтернет-сайт “УкрСиббанку” і бачить введений платіж, після чого підписує власним електронним підписом. Лише після цього платіж переправляється контрагенту.

Не секрет, що саме іноземні компанії мають великі обороти коштів та залишки на рахунках, є надія, що впровадження системи інтернет-банкінг зможе привернути ці компанії до українського банку, відібравши клієнтів у іноземних банків (особливо враховуючи різницю в платні за послуги).

Щодо економічної обгрунтованості проекту – ми вважаємо, що його не можна розглядати як відокремлений проект із власною самоокупністю, скоріш варто було б розглядати його як іміджевий, як перспективу до розширення клієнтської бази, що вже безумовно призведе до отримання додаткових (можливо дуже великих – за умови привернення уваги іноземних компаній) доходів від інших банківських операцій. Одночасно ефект також буде від зменшення кількості клієнтів, що мають відвідувати банк, а отже зменшення навантаження на операціоністів. А також в зв’язку з відпаданням необхідності виїзду до клієнта для встановлення системи – як-то було зі стандартною системою “клієнт-банк”.

Що стосується витрат, то до них можна віднести витрати на розробку та впровадження системи. На нашу думку, такі роботи АКІБ “УкрСиббанк” в змозі виконати власними силами за рахунок висококласних спеціалістів та розвинутих мереж зв’язку. Ці витрати є одноразовими і не є дуже значними в структурі витрат комерційного банку. Витрати на обслуговування системи спеціалістами будуть компенсовані за рахунок зменшення обсягу робіт і вивільнення часу у працівників, що займаються обслуговуванням системи “клієнт-банк”. Додаткових витрат по каналах зв’язку банк не понесе, оскільки банком для поширення у мережі інтернет свого сайту використовується високопотужний виділений канал, що завантажений далеко не на половину, а навіть менше.

Тим більше інформація, що передається по системі інтернет-банкінг носить в основному текстовий характер, а отже і невеликий об’єм, що не надто навантажить систему.

Зате перспективи збільшення пасивів банку носять значний характер, що призведе до значного збільшення доходів вже за рахунок підвищення розміщення коштів у активні операції, не кажучи про дохід від додаткових операцій, що будуть використовуватись новими клієнтами.

Поряд із мобільністю, високою функціональністю, доступністю і безпекою, інтернет-банкінг є перспективним банківським продуктом. У системі передбачене необмежене розширення переліку банківських послуг і удосконалення сервісу для корпоративних клієнтів і приватних осіб, наданих через мережу Інтернет.

РОЗДІЛ 4

4.1. Огляд системи “клієнт-банк” у КФ АКІБ “УкрСиббанк”.

Система “клієнт-банк”, що надається клієнтам КФ АКІБ “УкрСиббанк” власним клієнтам є розробкою відділу автоматизації “УкрСиббанку”. Введена у дію у 1995 році, і з того часу постійно вдосконалюється власними силами та у взаємодії з розробниками інших програмних банківських продуктів, зокрема розробниками “операційного дня банку” – фірмою R-Style.

На час створення системи банком було вивчено продукти аналогічного застосування, що існували на ринку та пропонувались розробниками програмного забезпечення. На основі зробленого аналізу дійшли до висновку про створення власного програмного продукту. Переваги такого рішення полягають у наступному:

- розробка програмного продукту власними силами є більш економним способом, а отже потребує менші капіталовкладення;

- розробка власного продукту була під силу висококваліфікованому персоналу автоматизаторів банку – що дозволяло збільшити завантаженість високооплачуваних працівників, тим самим зменшуючи видатки вцілому по банку;

- врахувавши потреби клієнтів банку, особливості програми “операційний день банку” та недоліки існуючих систем вдалося створити найбільш пристосовану для клієнтів банку програму “клієнт-банк”;

- створення продукту власними силами дозволяє і по теперішній час постійно вдосконалювати систему своїми співробітниками без виклику спеціалістів іншої фірми;

- розробка продукту власними силами зменшила ймовірність виходу назовні комерційних та банківських таємниць, підвищила конфіденційність роботи банку;

- система може бути продана іншій банківській установі, що значно зменшить собівартість продукту.

Таким чином програмний продукт АКІБ “УкрСиббанк” слугує банку вже 7 років. За цей час особливих нарікань клієнтів програма не отримувала. У разі виникнення змін зовнішнього середовища, програмістами банку оперативно вносяться корективи до програмного коду системи, що дозволяє без втрат часу задовольнити нові сподівання клієнтів, що вони прагнуть отримувати від системи “клієнт-банк”.

Функціонально система “клієнт-банк” розподіляється на банківську та клієнтську частини.

Отже функції “клієнтської частини” – комплеку, що розміщений на підприємстві:

• ведення необхідної нормативно-довідкової інформації;

• ведення значення рахунку клієнта, що є відображенням рахунку, який ведеться в банку, з максимально можливою точністю. Мож­ливе ведення двох варіантів значень рахунку: з урахуванням тіль­ки фактично проведених документів - фактичного, та з урахуван­ням «коштів у розрахунках» — прогнозованого;

• підготовка початкових платіжних документів (або автономно, або прийом їх із програми автоматизації бухгалтерії підприємства);

• обмін з банком платіжними документами;

• отримання відповідних платіжних документів з банку;

• обмін з банком технологічною інформацією та надання клієнту повної інформації про стан виконання розрахунків за кожним з платіжних документів, що проходить як через систему «клієнт-банк», так і за межами системи (наприклад, проведення докумен­тів цього клієнта в паперовій формі через операціоніста банку);

• ведення протоколів роботи, архівів проведених (та відхилених) трансакцій.

Іншій частині комплексу – “банківській частині” – що розміщено у банку відведено інший перелік функцій, зокрема:

• ведення нормативно-довідкової інформації та забезпечення нею програмних комплексів клієнтської частини;

• розподіл прав доступу користувачів-клієнтів, реєстрація доступу клієнтів, запобігання несанкціонованому доступу;

• обмін платіжними документами з клієнтською частиною, з інформуванням клієнта про результати приймання його документів або їх відхилення (з обов'язковим повідомленням причин відхилення);

• обмін платіжними документами з програмним комплексом ОДБ (зокрема, банківська частина системи «клієнт - банк» може бути одним з компонентів ОДБ), який власне і виконує розрахунки клі­єнта за документами, що отримані через систему «клієнт - банк», а також ведення рахунків клієнтів з відображенням фактично вико­наних трансакцій;

• обмін із клієнтською частиною допоміжною технологічною інформацією та бухгалтерськими документами на зразок «виписка з рахунку», на основі яких клієнт має змогу отримати повну інфор­мацію про стан свого рахунку та рух коштів на ньому;

• ведення протоколів роботи, архівів проведених (та відхилених) трансакцій.

Система “клієнт-банк” складається з двох програм: програми “клієнт-банк” УкрСиббанку та поштової програми RS-Mail 4.0. Програма “клієнт-банк” призначена для вводу і відправлення платіжних документів до поштової програми. Поштова програма призначена для відправки і прийому документів із банку по каналам зв’язку.

Система працює в режимі OFF-Line, тому більшість операцій виконується після натиснення функціональної клавіші “обновити”. Такий принцип побудови всіх існуючих в Україні систем віддаленого доступу до банківських рахунків “клієнт-банк”. Це дозволяє уникати перевантаження систем електронного обчислення та максимально ефективно розподілити час комп’ютерного обладнання на виконання поставлених задач. Так, виписка клієнта формується кожні 40 хвилин. Іноді, цей інтервал є завеликим для певної категорії клієнтів, зокрема VIP-клієнтів. Адже платежі по таким компаніям проводяться у дуже оперативному режимі, використовуючи повний спектр операційного часу банку. Для задоволення потреб таких клієнтів існує функція по зменшенню часу між формуванням виписок до 15 хвилин.

Інший важливий аспект роботи системи “клієнт-банк” є безпека передачі даних. Сучасні методи криптографії – шифрування електронних документів дозволяють зменшити ризик перехоплення та зчитування інформації або її зміну до мінімуму. Найчастіше для здійснення зловмисних дій використовується перехоплення паролю. В ситуації з встановленням системи “клієнт-банк” такий хід абсолютно виключений, адже для встановлення системи до офісу клієнта виїжджає спеціаліст банку, який, після встановлення відповідного програмного забезпечення, передає дискети з електронним підписом особі, повноваження якої перевіряються за Статутом чи іншими правовстановлюючими документами.

Система “клієнт-банк” УкрСиббанку дозволяє в значній мірі автоматизувати процес обробки інформації та проведення платіжних документів. Зокрема, системою формується перелік архівних документів. По запиту клієнта можна переглянути:

- повний перелік відправлених платежів за певний проміжок часу;

- повний перелік отриманих платежів за певний проміжок часу;

- перелік платежів відправлених на певного отримувача;

- перелік платежів отриманих від певного відправника;

- перелік операцій проведених за певну дату і т.д.

Також клієнт може формувати шаблони документів для автоматичного заповнення по платежам з однаковими реквізитами, як то податкові платежі, перерахування до Пенсійного фонду, постійним постачальникам та ін.

Система “клієнт-банк” автоматично перевіряє певні реквізити на відповідність, зокрема при введені МФО банку отримувача коштів автоматично видається на екран його назва за довідником, що постійно обновлюється даними НБУ. Код ЄДРПОУ перевіряється на відповідність зареєстрованому у банку, адже за вимогами НБУ така перевірка покладена на установи комерційних банків.

Проблема, з якою часто зіштовхуються розробники та користувачі системи “клієнт-банк” – це конфлікт програмного забезпечення, що встановлено на комп’ютері клієнта із програмним забезпеченням системи “клієнт-банк”. Над її вирішенням постійно працюють спеціалісти відділу автоматизації. Теоретично є декілька виходів з такої ситуації.

Можлива наявність окремої підсистеми телекомунікації, яка дозволяє побудувати банківську та клієнтську частини незалежно від конкретних засобів електронної пошти і внаслідок цього забезпечити функціонування програмного забезпечення системи «клієнт-банк» у різних телекомунікаційних середовищах.

В Україні вже існують системи «клієнт-банк», які є невід'ємною складовою програмного комплексу автоматизації бухгалтерії клієнта. Це дозволяє не тільки повністю автоматизувати бухгалтерський облік на підприємстві, а й побудувати єдину технологічну лінію для виконання всіх фінансових операцій підприємства.

Архітектура кожної конкретної системи «клієнт-банк» та специфіка технології її роботи перебувають в досить широкому діапазоні. Практично широка розробка та впровадження систем «клієнт-банк» в Україні тільки починається. Тому найближчими роками очікується різке зростання як кількості клієнтів, що користуватимуться цим сучасним видом послуг, так і рівня програмно-технічних розробок таких систем.

4.2. Розробка комплексу задач “Аналіз ефективності використання системи “клієнт-банк”.

На сучасному етапі розвитку банківських технологій та комп’ютерних програм, практично жодна банківська операція не виконується без застосування технологій комп’ютерного обладнання. Таке широке поле застосування дозволяє в значній мірі автоматизувати складання не лише податкової звітності та файлів звітності для Національного банку України, але й управлінської звітності банку. Зокрема для управління ліквідністю банку повсякденним стало надання першим особам банку звітності за попередній день по змінам позицій балансових рахунків банку.

Зазвичай робота системи “клієнт-банк” не підлягає такому детальному огляду і розглядається лише у комплексі розрахункових операцій банку. На нашу думку, перспективи приросту доходів по цій позиції передбачає проведення більш детального аналізу, принаймні на рівні планово-економічного підрозділу банку вцілому та його філій зокрема.

Так, застосувавши проведений нами кореляційно-регресійний аналіз приросту доходів від системи “клієнт-банк” в залежності від приросту кількості клієнтів банку, можна з дуже високим ступенем точності спланувати взаємозалежність цих показників, адже приріст кількості клієнтів є безумовним атрибутом бізнес-плану банку.

Розробка комплексу задач для проведення аналізу ефективності роботи системи “клієнт-банк” дозволить встановити потреби аналітиків у показниках діяльності системи та реалізувати їх за допомогою написання програмного продукту, що дозволить максимально скоротити витрати часу на обробку первинної інформації.

Розробка комплексу задач передбачає побудову таблиці Microsoft Excel та розрахунок на її основі показників структури клієнтів з точки зору долі тих, що використовують систему “клієнт-банк”; доходності системи “клієнт-банк” на одного клієнта вцілому та на одного клієнта, що використовує систему “клієнт-банк” зокрема.

Підсумком розробки повинно бути графічне зображення динаміки кількості клієнтів вцілому та тих, що використовують систему “клієнт-банк” зокрема, для наглядності проведеного аналізу.

Метою створення програми автоматизації аналізу ефективності роботи системи “клієнт-банк” у КФ АКІБ “УкрСиббанк” є прискорення аналізу ефективності за рахунок впровадження комп’ютерних технологій, визначення ключових позицій аналізу та можливостей подальшого застосування результатів. Зокрема важливим моментом аналізу є програма розрахунку потенційного приросту доходів від системи “клієнт-банк” в залежності від приросту кількості клієнтів. Дана розробка дасть змогу чіткіше визначати планові показники приросту доходної частини банку на основі інших показників, що будуть запропоновані аналітичним відділом.

На сьогоднішній день бізнес-планом передбачено переведення до кінця року 32% клієнтів на обслуговування по системі “клієнт-банк”, що викликано процесом вдосконалення обслуговування клієнтів через оптимізацію завантаження на одного операціоніста та автоматизовану банківську систему. Відповідність долі клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” у загальному обсязі клієнтів дозволить перевірити створена програма, з виведенням на екран підказки-оклику “звернути увагу на показник виконання бізнес-плану”.

Об’єднавши отриману інформацію про показники перераховані вище, відділ аналізу та планування фінансових потоків зможе простежити тенденцію розвитку операцій за системою “клієнт-банк”, оцінити їх ефективність та зіставити з показниками бізнес-плану на предмет їхнього виконання.

Організаційно-економічна постановка задачі дозволить нам простежити дію програми в процесі виконання поставлених задач. Послідовність дій визначається загальними принципами побудови програмного забезпечення на комп’ютерній мові Visual Basic (рис. 4.2.1.).

Рис. 4.2.1. Блок-сема роботи макросу “Аналіз ефективності роботи системи “клієнт-банк”.

Продовження Рис. 4.2.1. Блок-сема роботи макросу “Аналіз ефективності роботи системи “клієнт-банк”.

Як видно з блок-схеми, робота програми побудована на принципі повторення операції введення аргументу з подальшим обчисленням і виведенням на екран результатів обчислення. Побудова графічного матеріалу працює аналогічно за допомогою команди “inputbox”, що дозволяє ввести аргументи, з подальшим використанням введеної інформації як параметрів побудови графіку.

Також застосовується функція “IF”, що дозволяє задати умову виконання операції, та в залежності від результату перевірки умови видає той чи інший результат.

Інструкція з використання програми:

1. Розпочати роботу з програмою “Аналіз ефективності роботи системи “клієнт-банк” можна вибравши команду “Макрос” із пункту меню “Сервіс” та вибравши відповідний макрос – “Аналіз ефективності роботи системи “клієнт-банк” або ж нажавши сполучення “гарячих клавіш” – Ctrl+А. Після цього потрібно запустити роботу макросу натиснувши кнопку “Виконати”.

2. Система виведе на екран повідомлення про своє призначення – аналіз ефективності роботи системи “клієнт-банк”.

3. Система формує загальну оболонку таблиці, заголовки колонок та перелік місяців аналізу. Після чого виводить запит про кількість клієнтів, що використовували систему “клієнт-банк” на кінець кожного з досліджуваних місяців. Наприклад: “Введіть кількість клієнтів, що використовували систему “клієнт-банк” на кінець Січня місяця?”. Потрібно ввести фактичні значення за запитуваний місяць.

4. Система робить запит про загальну кількість клієнтів банку, аналогічно попередньому запиту. Необхідно ввести фактичні значення по кожному місяцю.

5. Система розраховує долю клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” в загальному обсязі клієнтів, у процентному співвідношенні. Після чого пропонує користувачу простежити чи виконується відповідний показник бізнес-плану в 32%. Після натиснення кнопки “ОК”, система проводить співставлення фактичних результатів із показниками бізнес-плану з виведенням на екран результату або “показник бізнес-плану виконано”, або “показник бізнес-плану не виконується. Потрібно активізувати роботу”.

6. Наступним кроком програми є визначення потенційного приросту доходів від системи “клієнт-банк” у наступному періоді часу (в нашому випадку це 2002 рік). Система пропонує ввести потенційний приріст клієнтів у 2002 році. Після введення значення система на основі кореляційно-регресійного аналізу, з допомогою якого було встановлено функціональну залежність між показниками, розраховує приріст доходу в середньому у 2002 році.

7. Підтвердивши перегляд результатів і натиснувши кнопку “OK”, користувач переходить до аналізу доходності системи “клієнт-банк”. Для цього програма робить запит користувачу на введення доходів отриманих від системи “клієнт-банк”, підсумком з початку року на кінець місяця.

8. На основі отриманих даних система розраховує показники: “Рівня доходності на одного клієнта” та “Рівня доходності на одного клієнта системи “клієнт-банк”.

9. Наступним кроком програми є пропозиція користувачу розглянути графік приросту кількості клієнтів вцілому та кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк”. У разі підтвердження пропозиції натисненням кнопки “OK”, система виводить на екран графік.

10. Після закінчення роботи макросу на екрані залишаються табличні дані; коефіцієнти, що розраховувались системою; графік – з якими можна продовжити дослідження, розраховуючи похідні дані.

ВИСНОВКИ

Проаналізувавши матеріали розглянуті у дипломній роботі та всебічно вивчивши досліджувану тему, ми можемо зробити певні висновки. Система “клієнт-банк” безперечно увійшла до банківських технологій на рівні програми операційного дня банку, електронної пошти НБУ та інших комп’ютерних програм без яких неможливо уявити сучасний комерційний банк. Слідуючи розвитку банківських технологій високорозвинутих країн Західної Європи, США та Азіатського регіону, Україна долає перепони недостатності капіталу для розвитку високих технологій і долає прірву між українським банківським ринком та банківським ринком вищеперечислених країн за рівнем послуг, що надаються клієнтам, зокрема й рівнем системи “клієнт-банк”.

Система “клієнт-банк” АКІБ “УкрСиббанк” дозволяє користувачам отримувати повний перелік послуг, що надається користувачам аналогічних систем інших банків: проведення платежів, отимання виписок за рахунками, отримання поточної інформації банківської сфери, інформації НБУ, створення шаблонів документів, перегляд документів за великим переліком фільтрів та інше. Розробка програми власними силами дозволяє і по сей день постійно вдосконалювати структуру задля пристосування програмного забезпечення системи “клієнт-банк” до сучасних умов діяльності як клієнта, так і банку. Наприклад, часті зміни діючого законодавства, що вносять або знімають заборони на певні види операцій, вдосконалення систем автоматизованого бухгалтерського обліку клієнтів банку, вимагають постійного стеження за ними та внесення коректив до системи “клієнт-банк”.

Проаналізувавши динаміку приросту клієнтів системи “клієнт-банк”, можна помітити значний приріст прихильників використання даної системи серед клієнтів КФ АКІБ “УкрСиббанк”. Такі структурні зрушення викликані декількома факторами: по-перше приростом доходів клієнтів, що дозволяє витрачати певні кошти на потребу в системі “клієнт-банк”; збільшенням кількості клієнтів, що потребують швидкого, оперативного вирішення проблем, проведення розрахунків, що також надаютьперевагу системі “клієнт-банк” роботі з операціоністом банку; вдосконаленням діючих систем, що максимально пристосовують систему до потреб клієнта; зменшенням вартості послуги системи “клієнт-банк”, внаслідок зниження собівартості системи для банку та збільшення кількості клієнтів, що використовують систему.

Темпи приросту кількості клієнтів по системі “клієнт-банк” перевищують темпи приросту загальної кількості клієнтів, що також підтверджує наше твердження про популяризацію системи. Питання швидкого приросту кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” призводить до виникнення потреби вивчення потенційних можливостей приросту доходів від цієї діяльності. Простеживши залежність приросту доходів від використання системи “клієнт-банк” від приросту кількості клієнтів, що використовують дану систему нами було виведено рівняння залежності, що дозволить прогнозувати доходну частину бюджету банку. Іншим рівнянням регресії було визначено функціональну залежність між приростом кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” та приростом загальної кількості клієнтів. Об’єднавши ці два рівняння та визначивши щільність зв’язку між факторами ми розрахували функціональну залежність між приростом кількості доходів від використання системи “клієнт-банк” та приростом загальної кількості клієнтів банку. Це дозволить спрогнозувати у бізнес-плані доходну частину від використання системи на основі запропонованого показника приросту кількості клієнтів. Як відомо, цей показник визначається на основі досліджень позицій банку на ринку та політики розвитку, що обирається на керівництвом на наступний період.

Цікавими також є матеріали дослідження структури операцій по системі “клієнт-банк” та долі операцій по системі “клієнт-банк” у загальній структурі операцій. Так, якщо в структурі клієнтів доля компаній, що використовують систему “клієнт-банк” є величина малозмінна і складає на рівні 30%. Однак бізнес-планом на 2002 рік встановлено показник на рівні 32%. Для виконання даного показника відділу менеджерів потрібно активізувати роботу в цьому напрямку. Можливими шляхами вирішення питання є проведення рекламної акції з безкоштовним встановленням системи “клієнт-банк”. Практика показує, що окупність таких акцій досягається на протязі 6 місяців, адже нові клієнти системи привносять додатковий дохід за щомісячне використання системи – на даний момент це 70 гривень. Також така акція дозволить здійснити перерозподіл навантаження з операціоністів банку на автоматизовану систему банківських розрахунків та допоможе уникнути фактору особистості – неприйняття клієнтом операціоністу банку.

В структурі кількості банківських платежів використання системи “клієнт-банк” є дуже популярним – на рівні 60-70%. По сумам платежів є також структурний перекіс в сторону використання системи “клієнт-банк” – через систему проходить більше 70% усіх сум платежів по банку. Таке зміщення пояснюється рівнем бізнесу компаній, що використовують систему “клієнт-банк”, адже, насамперед, це великі компанії, так звані “блакитні фішки”, та компанії середнього бізнесу, значно менше малого бізнесу та суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб. Виходячи з оборотів таких компаній – зрозуміло що їхні платежі складають левову частку усіх банківських платежів клієнтів банку. Такий же висновок можна зробити й по сумам платежів, адже великі компанії, в основному представляють виробництво та оптову торгівлю, об’єми розрахунків в цих галузях значно вищі, аніж в роздрібній торгівлі чи сфері послуг. Таким чином при долі клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” у 28-30%, доля кількості платежів та сум платежів значно вища на рівні 60-80%. З одного боку такий показник є високим і відповідає потребам банку у збільшенні завантаження автоматизованих систем. Однак цей рівень у 60-80% можна ще значно підвищити за рахунок компаній малого бізнесу, особливо враховуючи той факт, що останнім часом такі компанії все частіше надають перевагу використанню системи “клієнт-банк”. Значною перепоною на шляху до вирішення цього питання є висока вартість інкасаторських послуг як банків, так і охоронних структур. Це призводить до того, що підприємства роздрібної торгівлі і сфери послуг повинні власними силами здавати виручку до банку, а отже й немає потреби у використанні системи віддаленого доступу “клієнт-банк”. З часом, на нашу думку, така ситуація буде змінюватись у бік здешевлення послуг інкасаторів, як-то відбулося з послугою “клієнт-банк” або картковими послугами банків.

Важливою проблемою, що постійно постає перед користувачами електронних систем є недосконалість законодавства цієї області, що не має чітких визначень як-то електронного документу, так і процедур використання електронного документообігу. Використання системи “клієнт-банк” фактично базується на рівні договірних відносин між банком та компаніями-користувачами послуги. Підтримки чи захисту з боку держави у вигляді нормативних документів практично не існує. Потрібно створити правову структуру, що повністю визначала сферу електронного документообігу, як аналогічну сфері паперового документообігу. Так електронний цифровий підпис повинен визнаватись у судовому порядку як підпис зроблений власноруч уповноваженими особами компаній, а електронний документ не визнавав би жодних сумнівів, щодо його справжності. Повинні існувати процедури експертизи електронних документів, на кшталт хімічній чи фізичній експертизі паперового носія. Однак при визначенні справжності електронного підпису виникає проблема визнання цього підпису з боку сторін угоди. Вирішенням цієї проблеми є запропонована нами в дипломній роботі система єдиного державного реєстру електронних підписів. Принцип побудови системи є аналогічним єдиному державному реєстру застав рухомого майна. Внесення запису до такого реєстру означає першочергове право на заставу особи, що його внесла. На такому ж принципі повинен бути побудований і єдиний реєстр електронних підписів. При реєстрації підприємства керівництву надається дискети з електронними підписами, одночасно формується база даних з повноваженнями керівників. При підписанні будь-якого електронного документу, керівник компанії підтверджує документ своїм електронним підписом. Сторона контрагент зможе без зайвих зусиль перевірити справжність підпису вийшовши на корпоративний сайт Єдиного державного реєстру електронних підписів. Одночасно з підтвердженням підпису органи реєстру надають інформацію про повноваження особи, що підписала документ. Інформацію надана єдиним державним реєстром підкріплюється підписом уповноваженої установи державного органу, що визнається в судовому порядку як безумовний і не підлягає запереченню. Це дозволить перевести розрахунки через електронну систему в зовсім інше русло – абсолютної безпеки операції, з рівнем захисту не меншим, аніж у паперових документів. Також таким шляхом буде вирішено питання укладання угод між контрагентами з різних міст України, адже задля підписання договору необхідно буде лише визначити умови договору, наприклад по телефону. Також значно скоротиться злочинність у картковому бізнесі, яка досягає 1 млрд. дол. США на рік. Створення Україною такої системи дозволить їй контролювати подальший світовий розвиток з можливим продажем розробок за кордон. А укладення міжурядових угод дозволить підписувати контракти з іноземними партнерами так само легко, як і з вітчизняними.

Щодо вдосконалення самої системи “клієнт-банк” на рівні “УкрСиббанку”, то можливим шляхом є впровадження системи інтернет-банкінгу. Ця система набирає все більшої популярності у світовій практиці. Не є виключенням і досліджуваний банк. Система “інтеренет-банкінг” дозволяє користуватись власним рахунком без прив’язки до робочого місця. Фактично роботу з рахунком можна проводити з будь-якого комп’ютера, що під’єднаний до мережі Інтернет, шляхом входу до корпоративного сайту “УкрСиббанку”. Витрати на таку систему невисокі і окупність проекту досягається за рекордно малі строки, при цьому вартість послуги для клієнта дозволить перевести малий бізнес на автоматичне обслуговування та вирішити задачі поставлені керівництвом банку на найближчий період часу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Про банки та банківську діяльність: Закон України №2121-III від 07.12.00 р.

2. Про господарські товариства: Закон України №1576-XII від 19.09.91 р.

3. Про Національний банк України: Закон України №679-XIV від 20.05.99 р.

4. Про підприємництво: Закон України №698-XII від 07.02.91 р.

5. Про підприємства в Україні: Закон України №887-XII від 27.03.91 р.

6. Про платіжні системи та переказ грошей в Україні: Закон України №2346-III від 05.04.01 р.

7. Про вдосконалення готівково-розрахункових операцій: Постанова КМУ №1075 від 30.12.93 р.

8. Інструкція №1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України: Постанова НБУ №129 від 07.07.94 р.

9. Інструкція №3 про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті: Постанова НБУ №121 від 27.05.96 р.

10. Порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні: Постанова НБУ №21 від 02.02.95 р.

11. Про “Порядок організації розрахунково-касового обслуговування комерційними банками клієнтів і взаємовідносин з цього питання між установами Національного банку України та комерційними банками”: Постанова НБУ №166 від 30.06.95 р.

12. Про вдосконалення надання послуг у галузі розрахункового обслуговування комерційних банків та регіональних управлінь Національного банку України: Постанова НБУ №245 від 28.09.95 р.

13. Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в господарському обороті України: Постанова НБУ №204 від 02.08.96 р.

14. Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: Постанова НБУ №135 від 29.03.01 р.

15. Про затвердження Інструкції про порядок відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті: Постанова НБУ №527 від 18.12.98 р.

16. Про затвердження Правил організації розрахунково-касового обслуговування комерційними банками клієнтів і взаємовідносин з цього питання між територіальними управліннями Національного банку України та комерційними банками в національній валюті: Постанова НБУ №44 від 05.02.01 р.

17. Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України: Лист НБУ №22001/116 від 24.05.93 р.

18. Про розрахунки за пластиковими картками міжнародних платіжних систем: Лист НБУ №13-110/609-2071 від 25.03.97 р.

19. Про умови договору на розрахунково-касове обслуговування: Лист НБУ №25-113/193-678 від 30.01.01 р.

20. Щодо Переліку операцій розрахунково-касового обслуговування, що здійснюються установами банків в Україні: Лист НБУ №12-111/561 від 19.05.00 р.

21. Щодо порядку відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті: Лист НБУ №44-215/3419 від 03.12.01 р.

22. Щодо здійснення розрахунково-касового обслуговування в іноземній валюті: Лист Державної митної служби №11/1-9592 від 23.12.96 р.

23. Автоматизация расчетных операций банков и фондовых бирж. – М.: Церих-ПЭЛ, 1995. – 206с.

24. Анализ экономической деятельности клиентов банка: Уч. пособие / Под ред. Лаврушина О.И. – М.: Инфра-М, 1996. – 80с.

25. Бабаев А. Банки в сети Интернет // Банковские технологии. – 2001. – №11. – С. 36-38

26. Банк: Партнерство в бизнесе. – М.: Приор, 1994. – 128с.

27. Банківська енциклопедія / Під ред. Мороза А.М. – К.: Ельтон, 1993. – 336с.

28. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. Тиркала Р.І. – Тернопіль: Карт-бланш, 2001. – 314с.

29. Банківські операції: Підручник / Під ред. Мороза А.М. – К.: КНЕУ, 2000. – 384с.

30. Банковское дело / Под ред. В.И.Ко­лосникова, Л.П.Кроливецкой. — М.: Финансы и статистика, 1995. — С. 18.

31. Бицька Н.З. Кризовi явища в банкiвськiй системi Украiни та шляхи iх подолання // Фiнанси Украiни. – 1999. – №9.– С. 83-85

32. Брегеда О. Місце банківських послуг в інтернет-просторі України // Вісник НБУ. – 2001. – №6. – С. 23-25

33. Буркин М., Васин А., Гузов К. Определение себестоимости и установление тарифов на банковские услуги // Банковские технологии. – 2001. – №4. – С. 56, 57

34. Бушуєва І., Дем’яненко В. Реінжиніринг банківських бізнес-процесів як складова вдосконалення менеджменту комерційного банку // Вісник НБУ. – 2001. – №3. – С. 20-23

35. Ваврищук Е.I. Організаційно-правові засади взаємовідносин Національного банку України з комерційними банками в Україні: Текст лекцій. – К.:КДТЕУ, 1995.– 22с.

36. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: Товариство “Знання”, КОО, 2000. – 243с.

37. Введение в банковское дело / Т.Амели и др. — М.: Мир и культура, 1997. — С.26.

38. Вишневская И., Сафонов Ю. Банковские услуги. Итоги социологического опроса // Бухгалтерия и банки. – 1998. – №2. – С. 63-67

39. Вступ до банківської справи: Учбовий посібник / Під. Ред. Савлука М.І. – К.: Либідь, 1998. – 344 с.

40. Гайдай Т.Б. Требования НБУ по осуществлению операций с национальной валютой // Налоги и бухгалтерский учет. – 1996. – №44. – С.35-37

41. Гроші та кредит: Підручник / М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін. – К.: Либідь, 1992. – 331 с.

42. Деньги, кредит, банки: Учебник / Под.ред. О.И. Лаврушина. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 448 с.

43. Дзюблюк И. Про деякi напрямки розвитку ринку банкiвських послуг в Украïнi // Фiнанси Украïни. – 1997. – №1. – С.86-92

44. Дзюблюк О. До питання про суть комерційного банку і специфіку банківського продукту // Вісник НБУ. – 1999. – №4. – С. 60-62

45. Дзюблюк О.В. Про деякi напрямки розвитку ринку банкiвських послуг в Українi // Фiнанси України. – 1999 – №1.– С. 86-91

46. Дианова-Клокова И., Хрусталев Л. Мобильные банковские офисы // Банковские технологии. – 2001. – №1. – С. 58-64

47. Дорундяк М., Михайлова В. Резервування та відновлення роботи банківської системи // Вісник НБУ. – 2000. – №7. – С. 58-61

48. Евтюшкин А. Интернет-коммерция и банки // Банковские технологии. – 2001. – №1. – С. 67,68

49. Ефимова Л.Г. Банки: ответственность за нарушение при расчетах. – М.:Оста, 1996. – 74с.

50. Єрохина Н., Микитина О. Електронні гроші в платіжній системі держави // Фінанси України. – 2002. – №3. – С. 134-139

51. Зайнулин М. Перспективы внедрения Интернет-банкинга // Банковские технологии. – 2001. – №7-8. – С. 54-60

52. Застосування окремих положень Інструкції “Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті” // Вісник НБУ. – 2000. – №9. – С. 52, 53

53. Кіндрацька Л.М. Бухгалтерський облік і прийняття рішень в банках. – К.:КНЕУ, 2000. – 404с.

54. Кіреєв О., Жабська І. Система комерційних банків України: підсумки року // Вісник НБУ. – 1999. – №3. – С. 21-22

55. Козлова Е., Галанина Е. Бухгалтерский учет в коммерческих банках. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 432с.

56. Коробкіна С. Безготівкові розрахунки та шляхи вдосконалення їх // Банківська справа. – 2000. – №1. – С. 49-52

57. Кравець В. Перспективи здійснення безготівкових розрахунків в Україні // Банківська справа. – 2000. – №6. – С. 3-8

58. Кривошеєва Н. Банківське законодавство: актуальні питання // Вісник НБУ. – 2000. – №5. – С. 46,47

59. Кузнецов Н. «Клиент-Банк» // Бизнес и банки. – 1999. – №11. – С. 3,4

60. Липис А., Маршал Т., Линкер Я. Электронная система денежных расчетов. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 321с.

61. Макарова Ю. Кредитные системы в Internet // Финансовая консультация. – 1997. – №25. – С. 20

62. Марков О., Сахарова Л., Сидоров В. Коммерческие банки и их операции. –М.:Хорда, 1995. – 317с.

63. Махаєва О. Основні принципи для системно важливих платіжних систем // Вісник НБУ. – 2000. – №9. – С. 56-58

64. Меджибовська Н. Банківські послуги та Інтернет // Банківська справа. – 2001. – №5. – С. 41-43

65. Меджибовська Н. Банківські сервери в Інтернеті // Вісник НБУ. – 2000. – №5. – С. 38,39

66. Мірошніченко Т. Підсумки роботи СЕП у 2000 році // Вісник НБУ. – 2001. – №2. – С. 57-59

67. Мірошніченко Т. СЕП НБУ: міжбанківськи розрахунки в 2001 році // Вісник НБУ. – 2002. – №3. – С. 55, 56

68. Міщенко В., Шаповалов А., Юрчук Г. Особливості та перспективи розвитку електронної комерції (е-комерції) в банківському бізнесі // Банківська справа. – 2001. – №4. – С. 18-27

69. Мрочко М., Павлів Т. Розвиток банківських послуг у всесвітній мережі Інтернет // Фінанси України. – 2001. – №9. – С. 131-135

70. Новак І., Гончаренко Л., Михайлова В. Система термінових переказів – новий етап розвитку міжбанківських розрахунків в Україні // Вісник НБУ. – 2001. – №9. – С. 44-49

71. Облік та аудит у комерційних банках. / Під ред. Герасимовича А.М. – Львів: Видавництво “Фенікс”, 1999. – 512с.

72. Онищенко С. Особливості розробки нових банківських продуктів // Банківська справа. – 2000. – №3. – С. 24-27

73. Особливостi становлення ринку банкiвських послуг в Украïнi // Банкiвська справа. – 1999. – №4. – С.23-28

74. Остапець А.І., Остапець А.В. Банківська система України: стан і проблеми розвитку // Фінанси України. – 2000. - №18. – С. 114-117

75. Перлин Ю., Сахаров Д. Банкомат. Что это такое? // Электронные деньги. – 1997. – №1. – С. 17-19

76. Платіжні системи: Навч. посібник для студентів вищ. Закладів освіти / Ющенко В.А., Савченко А.С., Цокол С.Л., Новак І.М., Страхарчук В.П. – К.: Либідь, 1998. – 416с.

77. Прокопенко П. Правовые проблемы осуществления расчетов через системы «клиент-банк» и пути их разрешения // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. – № 9. – С.23-26

78. Рудакова О.С. Банковские электронные услуги. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 276с.

79. Рынок банковских услуг: некоторые аспекты привлечения корпоративных клиентов // Финансы. – 1999. – №4 – С. 21-23

80. Савлук М., Сугоняко О. Що заважає банкам кредитувати реальну економіку? // Вісник НБУ. – 1999. - №12. – С. 24-26

81. Савченко А., Кравець В. Розвиток платіжної системи України за десятиріччя // Вісник НБУ. – 2001. – №5. – С. 10-12

82. Саркисянц А.Г. О состоянии банковской системы и возможных направлениях ее реформирования // Банковское дело. – 2000. – №9.– С. 2-8

83. Смородинов О. Банки и рынок электронной коммерции // Банковские технологии. – 2001. – №11. – С. 25-35

84. Сорокин Д. «Модельный» бизнес. Интернет как среда для банковских услуг // Банковские технологии. – 2001. – №7-8. – С. 51-53

85. Співак Л. Фінансові послуги: економічна сутність і роль в економіці // Вісник НБУ. – 2002. – №2. – С. 47,48

86. Федулова Л. Управління якістю послуг – запорука успіху в боротьбі за клієнта // Вісник НБУ. – 2002. – №3. – С. 32, 33

87. Финансы. Денежное обращение. Кре­дит / Под ред. Л.А.Дробозиной. — М.: ЮНИТИ, 1997. – 464 с.

88. Хміль Л. Оперативне планування чисельності працівників комерційного банку // Вісник НБУ. – 2000. – №5. – С. 17-21

89. Шаталович Т. Нове у відкритті та використанні банківських рахунків клієнтів // Вісник НБУ. – 2001. – №7. – С. 15,16

90. Шевчук В. Макроекономічний контроль фінансового та банківського секторів національного господарства України // Вісник НБУ. – 1999. - №5. – С. 15-17

91. Шкудун Д. Моделювання роботи банку в системі електронних платежів // Вісник НБУ. – 2001. – №1. – С. 41-43

92. Юргелевич С. Правові аспекти електронної комерції // Вісник НБУ. – 2001. – №4. – С. 32-35

93. Юрчук Г. Електронна комерція та її перспективи для банківської системи України // Вісник НБУ. – 2000. – №10. – С. 29-33

94. Юрчук Г. Електронна комерція та її перспективи для банківської системи України // Вісник НБУ. – 2000. – №9. – С. 20-25