КУРСОВА РОБОТА
на тему:
"РОЗВИТОК ОПЕРАЦІЙ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ"
Вступ
Головною ланкою кредитної системи у будь-якій країні є банки, які здійснюють основну масу кредитних і фінансових операцій. Під терміном «БАНК» розуміють установу, яка створена для залучення грошових коштів і розміщення їх від свого імені на умовах поверненості, платності і терміновості. Основне завдання банку – здійснювати посередництво в переміщенні коштів від кредиторів до позичальників.
Банківська система – організаційна сукупність різних видів банків у їх взаємозв'язку, яка існує в тій чи іншій країні в цілком визначений історичний період. Залежно від впорядкованості банків, відповідно до діючого банківського законодавства розрізняють два основних типи побудови банківської системи:
– однорівнева банківська система;
– дворівнева банківська система
Однорівнева банківська система передбачає горизонтальні зв'язки між банками, універсалізацію їх операцій та функцій. Усі банки, що діють у країні (включаючи й центральні банки), перебувають на одній ієрархічній сходинці, виконують аналогічні функції з кредитно-розрахункового обслуговування клієнтури.
Дворівнева банківська система, яка характерна для країн з ринковою економікою, складається з двох рівнів. Верхній рівень – центральні (емісійні) банки, які є банками в повному значенні цього слова лише для двох категорій клієнтів: банківських інститутів та урядових структур. Нижній рівень – комерційні банки, клієнтами яких є підприємства, організації, населення.
Сьогодні в більшості країн світу функціонує дворівнева банківська система. За такою системою відносини між банками будуються в двох площинах: по вертикалі і по горизонталі. По вертикалі – це відносини підпорядкування між центральним банком, як керівним органом усієї банківської системи, і комерційними банками. По горизонталі – це відносини рівноправного партнерства та конкуренції між комерційними банками.
Актуальність теми курсової роботи полягає
в оцінці ступеня сучасного стану банківської системи України та місця бухгалтерського обліку та аудиту банківських операцій в пріоритетних напрямках її розвитку.
Об’єкт дослідження курсової роботи
– структура та обсяги банківських операцій за зведеними макропоказниками для всієї системи комерційних банків України та операції «електронного обслуговування» у відкритому акціонерному товаристві – акціонерному поштово-пенсійному банку «Аваль».
Мета дослідження курсової роботи –
аналіз операцій та сучасного стану обліку та аудиту банківських операцій в системі комерційних банків України.
Завдання дослідження:
- ознайомлення з дворівневою структурою банківської системи України та динамікою її розвитку у 1991–2005 роках;
– аналіз організації та методології бухгалтерського обліку та аудиту в банківській системи України;
– аналіз перспективних «електронних технологій» операцій банківського обслуговування, як основи залучення додаткових коштів в банківську систему (зниження долі готівкового агрегату М0 поза банками), на прикладі комерційного банку АППБ «Аваль»;
Методи дослідження, застосовані в дослідженнях
– методи історичного та структурного аналізу, методи ретроспективного економічного аналізу результатів (горизонтально-вертикальні статистичні розрізи).
Інформаційно-методологічна база досліджень
– звітні документи АППБ «Аваль», статистичні таблиці Мінстату України за 1992–2005 роки, статистичні та нормативні документи Національного банку України, статистичні таблиці Асоціації українських банків.
1. Структура та операції в банківській системі України на сучасному етапі
1.1 Структура банківської системи України та її динаміка
Як відомо, в Україні з 1987 року почалася реформа банківської справи, яка завершилася ухваленням у березні 1991 року Закону України «Про банки і банківську діяльність». Згідно з цим Законом, в Україні було закладено основи класичної дворівневої банківської системи, яка включає [1]:
Верхній рівень – Національний банк України як центральний банк країни, головний банківський інститут, який є емісійним центром держави і відповідає за управління всією грошово-кредитною системою.
Нижній рівень – мережа комерційних банків, які за умови здорової конкуренції покликані задовольнити населення країни і народне господарство щодо банківських послуг і створити для стабілізації та поступового піднесення національної економіки.
Центральним банкам, або банкам першого рівня, притаманні функції резервної системи: 1) емісія кредитних грошей і контроль за грошовим обігом у країні, кредитно-розрахункове обслуговування інших кредитних інститутів, тобто виконання ролі «банку банків»; 2) кредитно-розрахункове обслуговування держави; 3) реалізація грошово-кредитної політики і регулювання на цій основі економічних процесів.
Комерційні банки є багатофункціональними установами, що займаються практично всіма видами кредитних і фінансових операцій, пов'язаних з обслуговуванням господарської діяльності своїх клієнтів
Банківська система в умовах ринку функціонує на основі певних умов.
Функції банківської системи [34]:
1) Трансформаційна – зумовлена посередницькою місією банків. Мобілізуючи вільні кошти і передаючи їх різним суб'єктам, банки мають можливість їх трансформовувати (змінювати) на різні строки, розміри, що зменшує фінансові ризики.
2) Функція створення грошей і регулювання грошової маси.
3) Функція забезпечення сталості банків та грошового ринку (стабілізаційна), яка проявляється:
– у прийнятті ряду законів та інших нормативних актів, що регламентують діяльність усіх ланок банківської системи – від центрального банку до вузькоспеціалізованих комерційних банків;
– у створенні дійового механізму державного контролю і нагляду за дотриманням цих законів та за діяльністю банків узагалі.
Необхідність існування банківської системи визначається двома групами причин [35]:
1) потребою здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків із загальносуспільними інтересами – забезпечення сталості грошей і стабільності роботи всіх банків;
2) забезпечення збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку і в кожному з його секторів. Банки при цьому повинні керуватися не тільки своїми комерційними інтересами, а й вимогами системи в цілому.
Структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків в Україні визначає Закон України «Про банки та банківську діяльність» [1].
Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень Закону [1].
Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).
Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.
Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо більше 50 відсотків його активів є активами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.
В табл. 1.1 – 1.3 наведені статистичні дані по кількості, організаційно-правовій формі та статутному капіталу комерційних банків України за період 1991–2005 роки [45].
За час свого існування банківська система України пройшла три етапи:
І етап – (1991–1993 р.р.) – етап активного становлення та розвитку банківської системи;
II етап – (1993–1998 р.р.) – етап стагнації та зростання банківської кризи;
ІІІ етап – (1999–2005 р.р.) – етап виходу із кризи, трансформація структури банківської системи, поява іноземних банків.
Негативні наслідки 1-го етапу (табл. 1.1):
– реформування банківської системи випереджало реформування економіки і як наслідок – тіньові обороти капіталу, відплив капіталу за кордон;
– призупинено створення законодавчої бази щодо банківської системи;
– Національний банк України не створив системи страхування депозитів і кредитів.
Негативні наслідки ІІ-го етапу – етапу стагнації і кризи (табл. 1.1):
– скорочення кількості банків;
– гальмування зростання банківського капіталу;
– погіршення фінансового стану банків.
Причини кризових явищ банківської системи на І – ІІ етапах.
– криза реальної економіки;
– недосконала грошово-кредитна політика Національного банку України;
– внутрішньобанківські фактори.
Таблиця 1.1. Показники організаційно-правової структури та статутного капіталу банківської системи України у 1991–1999 роках [45]
| Показники | 1991 | 1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 |
| Кількість банків за реєстром (на кінець року) | 76 | 133 | 211 | 228 | 230 | 229 | 227 | 214 | 203 |
| Із загальної кількості: | |||||||||
| державні | … | … | … | 2 | 2 | 2 | 2 | 2 | 2 |
| акціонерні товариства: | … | … | … | 159 | 169 | 177 | 184 | 178 | 173 |
| відкриті | … | … | … | 96 | 119 | 125 | 133 | 125 | 124 |
| закриті | … | … | … | 63 | 50 | 52 | 51 | 53 | 49 |
| товариства з обмеженою відповідальністю | … | … | … | 67 | 59 | 50 | 41 | 34 | 28 |
| Кількість банків за участю іноземного капіталу | … | … | … | 12 | 12 | 14 | 22 | 28 | 30 |
| у тому числі зі 100%-м іноземним капіталом | … | … | … | 1 | 1 | 2 | 6 | 9 | 8 |
| Кількість банків, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій | … | … | … | 115 | 134 | 146 | 157 | 161 | 153 |
| Крім того, кількість інших фінансових установ, яким надано ліцензію | - | - | - | - | 4 | 2 | 2 | 2 | 1 |
| Сплачений статутний фонд діючих банків у гривневому еквіваленті, млн. грн. | … | 0.5 | 15 | 87 | 541 | 1098 | 1636 | 2103 | 2910 |
| Кількість ліквідованих банків у зв'язку з порушенням банківського законодавства та з інших причин | … | 3 | 6 | 11 | 1 | 11 | 10 | 16 | 11 |
За станом на 1 грудня 2004 року в Державному реєстрі банків значилось 182 банки, з них 160 банків мають ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій, у тому числі: 132 банки – акціонерні товариства (з них: 92 – відкриті акціонерні товариства (2 банки – державні), 40 – закриті акціонерні товариства), 28 банків – товариства з обмеженою відповідальністю (табл. 1.2).
З початку 2004 року в Державному реєстрі банків зареєстровано 6 банків (ТОВ КБ «Столиця», ЗАТ «Акціонерний комерційний банк «Траст-капітал», ЗАТ «Український банк реконструкції та розвитку», АКБ «ФОКАС», ТОВ КБ «Українська Фінансова Група», ТОВ Універсальний КБ «Камбіо»).
Виключено з Державного реєстру банків 3 банки («Миккомбанк», «Інтерконтбанк» та «Євробанк») у зв’язку із закінченням процедури ліквідації.
Протягом 2004 року прийнято рішення про ліквідацію 3 банків (АКБ «Росток Банк, «Акціонерний Банк Креді Свісс Фьорст Бостон (Україна)» та АБ «Алонж».
В стані ліквідації перебуває 20 банків (11,0% від загальної кількості банків у Державному реєстрі банків), з них 13 банків ліквідуються за рішенням Національного банку України, 6 банків – за рішенням господарських (арбітражних) судів та 1 банк – за рішенням зборів акціонерів (власників) банку.
Таблиця 1.2. Показники організаційно-правової структури та статутного капіталу банківської системи України у 2000–2004 роках [45]
| Показники | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 |
| Кількість банків за реєстром (на кінець року) | 195 | 189 | 182 | 179 | 182 | |
| у тому числі зареєстровано протягом року | 1 | 3 | 5 | 5 | 7 | |
| Із загальної кількості: Кількість банків, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій (на кінець року) та надають звітність | 154 | 153 | 157 | 157 | 160 | |
| Із них банки за організаційно-правовою формою господарювання: | ||||||
| – акціонерні товариства: | 137 | 136 | 136 | 133 | 132 | |
| відкриті | 99 | 95 | 94 | 94 | 92 | |
| у тому числі державні
|
2 | 2 | 2 | 2 | 2 | |
| закриті | 38 | 41 | 42 | 39 | 40 | |
| – товариства з обмеженою відповідальністю | 17 | 17 | 20 | 24 | 28 | |
| – кооперативні | - | - | 1 | - | - | |
| Банки з іноземним капіталом: | ||||||
| – кількість банків | 31 | 21 | 20 | 19 | 19 | |
| у тому числі зі 100% іноземним капіталом
|
7 | 6 | 7 | 7 | 7 | |
| – статутний капітал*, млн. грн. | 725 | 946 | 1046 | 1152 | 1630 | |
| у тому числі зі 100% іноземним капіталом, млн. грн.
|
225 | 265 | 365 | 414 | 689 | |
| Кількість банків, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій (на кінець року) | 149 | 149 | 153 | 156 | 158 | |
| крім того, кількість інших фінансово-кредитних установ, яким надано ліцензію на здійснення банківських операцій | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | |
| Статутний капітал діючих банків у гривневому еквіваленті*, млн. грн. | 3666 | 4576 | 6003 | 8116 | 11605 | |
| Кількість банків, виключених з Державного реєстру (за період) | 9 | 9 | 12 | 8 | 4 | |
За станом на 1 жовтня 2005 року в Державному реєстрі банків значиться 185 банків, з них 163 банки мають ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій, у тому числі: 133 банки – акціонерні товариства (з них: 92 – відкриті акціонерні товариства (2 банки – державні), 41 – закриті акціонерні товариства), 30 банків – товариства з обмеженою відповідальністю.
З початку року в Державному реєстрі банків зареєстровано 5 банків (ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк», ТОВ КБ «Євробанк», ЗАТ «Внєшторгбанк (Україна)», ТОВ КБ «Фінансова Ініціатива», ТОВ «Банк інвестицій та заощаджень»).
В стані ліквідації перебуває 20 банків (10,8% від загальної кількості банків у Державному реєстрі банків), з них 14 банків ліквідуються за рішенням Національного банку України, 5 банків – за рішенням господарських (арбітражних) судів та 1 банк – за рішенням зборів акціонерів (власників) банку.
З початку 2004 року продовжувала тривати тенденція зростання основних показників діяльності банків. За 2004 рік регулятивний капітал банків збільшився на 29,1% (за 2003 рік збільшення на + 19,6%) і становить 17135,4 млн. грн. На 01.01.2005 року капітал (балансовий) банків має таку структуру. Статутний капітал складає 62,1% від капіталу, результат минулих років – 7,3%, результат переоцінки основних засобів, нематеріальних активів та інвестицій в асоційовані та дочірні компанії – 9,7%, результат поточного року – 8,3%, загальні резерви та фонди банків – 10,5%, емісійні різниці – 2,1%, результат звітного року, що очікує затвердження – 0,03%.
За 2005 рік капітал (балансовий) банків збільшився на 20,1% і становить 22117,1 млн. грн. На 01.10.2005 року капітал (балансовий) банків має таку структуру. Статутний капітал складає 62,2% від капіталу, результат минулих років – 7,3%, результат переоцінки основних засобів, нематеріальних активів та інвестицій в асоційовані та дочірні компанії – 9,4%, результат поточного року – 7,4%, загальні резерви та фонди банків – 11,5%, емісійні різниці – 2,1%, результат звітного року, що очікує затвердження – 0,1%.
Таблиця 1.3. Показники організаційно-правової структури та статутного капіталу банківської системи України у 2005 році [45]
| Показники | 01 | 02 | 03 | 04 | 05 | 06 | 07 | 08 | 09 | 10 | 11 | 12 |
| Кількість банків за реєстром (на кінець періоду) | 185 | 185 | 185 | 185 | 185 | 185 | 184 | 185 | ||||
| у тому числі зареєстровано протягом періоду | 3 | - | - | - | - | - | - | - | ||||
Із загальної кількості: Кількість банків, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій (на кінець періоду) та надають звітність |
160 | 161 | 161 | 162 | 162 | 162 | 163 | 163 | ||||
| Із них банки за організаційно-правовою формою господарювання: | ||||||||||||
| – акціонерні товариства: | 132 | 133 | 133 | 133 | 133 | 133 | 133 | 133 | ||||
| відкриті | 92 | 92 | 92 | 92 | 92 | 92 | 92 | 92 | ||||
| у тому числі державні
|
2 | 2 | 2 | 2 | 2 | 2 | 2 | 2 | ||||
| закриті | 40 | 41 | 41 | 41 | 41 | 41 | 41 | 41 | ||||
| – товариства з обмеженою відповідальністю | 28 | 28 | 28 | 29 | 29 | 29 | 30 | 30 | ||||
| – кооперативні | - | - | - | - | - | - | - | - | ||||
| Банки з іноземним капіталом: | ||||||||||||
| – кількість банків | 19 | 19 | 19 | 21 | 21 | 21 | 22 | 22 | ||||
| у тому числі зі 100% іноземним капіталом
|
7 | 7 | 7 | 9 | 9 | 9 | 9 | 9 | ||||
| – статутний капітал, млн. грн. | 1650 | 1650 | 1757 | 1757 | 1757 | 1834 | 1834 | 1834 | ||||
| у тому числі зі 100% іноземним капіталом, млн. грн.
|
689 | 689 | 807 | 807 | 807 | 807 | 807 | 807 | ||||
| Кількість банків, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій (на кінець періоду) | 159 | 159 | 159 | 160 | 160 | 160 | 161 | 161 | ||||
| крім того, кількість інших фінансово-кредитних установ, яким надано ліцензію на здійснення банківських операцій | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | ||||
| Статутний капітал діючих банків у гривневому еквіваленті, млн. грн. | 11727 | 11929 | 12258 | 12387 | 12556 | 12747 | 13039 | 13450 | ||||
| Кількість банків, виключених з Державного реєстру (за період) | - | - | - | - | - | - | 1 | - | ||||
1.2 Національний банк України та його операції
Національний банк України (далі – Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом [2] та іншими законами України.
Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, – цінової стабільності.
Національний банк виконує такі функції [2]:
1) відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;
2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;
3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;
4) встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;
5) організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;
6) визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;
7) визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;
8) здійснює банківське регулювання та нагляд;
9) веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;
10) веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;
11) здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;
12) складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;
13) представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;
14) здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;
15) забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;
16) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;
17) організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;
18) реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;
19) бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;
20) визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;
21) здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.
Національний банк для забезпечення виконання покладених на нього функцій здійснює такі операції:
1) надає кредити комерційним банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування Національного банку та в порядку, визначеному Національним банком;
2) надає кредити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під заставу цінних паперів за ціною не нижче індексу інфляції терміном на 5 років;
3) здійснює дисконтні операції з векселями і чеками в порядку, визначеному Національним банком;
4) купує та продає на вторинному ринку цінні папери у порядку, передбаченому законодавством України;
5) відкриває власні кореспондентські та металеві рахунки у закордонних банках і веде рахунки банків-кореспондентів;
6) купує та продає валютні цінності з метою монетарного регулювання;
7) зберігає банківські метали, а також купує та продає банківські метали, дорогоцінні метали та камені та інші коштовності, пам'ятні та інвестиційні монети з дорогоцінних металів на внутрішньому і зовнішньому ринках без квотування і ліцензування;
8) розміщує золотовалютні резерви самостійно або через банки, уповноважені ним на ведення валютних операцій, виконує операції з золотовалютними резервами України з банками, рейтинг яких за класифікацією міжнародних рейтингових агентств відповідає вимогам до першокласних банків не нижче категорії А;
9) приймає на зберігання та в управління державні цінні папери й інші цінності;
10) видає гарантії і поруки відповідно до положення, затвердженого Радою Національного банку;
11) веде рахунок Державного казначейства України без оплати і нарахування відсотків;
1.3 Комерційні банки України та їх операції
Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку [1].
На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції [30]:
1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;
2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;
3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Банк, крім перелічених операцій, має право здійснювати такі операції та угоди:
1) операції з валютними цінностями;
2) емісію власних цінних паперів;
3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;
4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);
5) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;
6) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);
7) лізинг;
8) послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;
9) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;
10) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;
11) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.
За умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки також мають право здійснювати такі операції:
1) здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;
2) здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;
3) перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;
4) операції за дорученням клієнтів або від свого імені:
з інструментами грошового ринку;
з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;
з фінансовими ф'ючерсами та опціонами;
5) довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;
6) депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.
Національний банк України встановлює порядок надання банкам дозволу на здійснення вищезазначених операцій. Дозвіл надається, якщо:
1) рівень регулятивного капіталу банку відповідає вимогам Національного банку України, що підтверджується незалежним аудитором;
2) банк не є об'єктом застосування заходів впливу;
3) банком подано план, за яким він буде здійснювати таку діяльність, і цей план схвалений Національним банком України;
4) Національний банк України дійшов висновку, що банк має достатні фінансові можливості і відповідних спеціалістів для здійснення такої діяльності.
Банк має право здійснювати інші угоди згідно із законодавством України.
Національний банк України має право встановити спеціальні вимоги, включаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятивного капіталу банку чи інших економічних нормативів, стосовно певного виду діяльності.
Комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.
Банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних і інвестиційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового посередника.
Банки мають право здійснювати інвестиції лише на підставі письмового дозволу Національного банку України. Банк має право здійснити інвестицію без письмового дозволу Національного банку України у разі, якщо:
1) інвестиція в будь-яку юридичну особу становить не більше ніж 5 відсотків регулятивного капіталу банку;
2) юридична особа, в яку здійснюється інвестиція, веде виключно діяльність з надання фінансових послуг;
3) регулятивний капітал банку повністю відповідає вимогам для інвестицій, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України.
Для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті.
Банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.
Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.
2. Облік та аудит в банківській системі на сучасному етапі економічних відносин в Україні
2.1 Організація бухгалтерського обліку в комерційних банках України
Бухгалтерський облік в комерційних банках України організується згідно «Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України (далі – Положення)» [28], яке установлює організаційні засади бухгалтерського обліку та фінансової звітності в банках.
Метою організації бухгалтерського обліку є забезпечення необхідною та достовірною інформацією зацікавлених у ній користувачів шляхом своєчасного та повного відображення в бухгалтерському обліку банківських операцій.
Положення ґрунтується на законах України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність» та «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», нормативно-правових актах Національного банку України та основних принципах міжнародних стандартів та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Регулювання бухгалтерського обліку і звітності в банках здійснює Національний банк України, який відповідно до Положення та з урахуванням загальноприйнятої у міжнародній практиці системи обліку розробляє та затверджує План рахунків бухгалтерського обліку Національного банку України, План рахунків бухгалтерського обліку банків України та інші нормативні документи щодо ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, які є обов'язковими для виконання банками України.
Бухгалтерський (фінансовий) облік в банках України – це складова системи обліку, що включає сукупність правил, методик та процедур обліку для виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передавання інформації про операції банку зовнішнім користувачам, а також внутрішнім користувачам для прийняття управлінських рішень.
Бухгалтерський облік банку є складовою інформаційної системи банку та включає:
– облік операцій за відповідними рахунками на підставі автоматизованих та ручних проводок. Операція банку – дія або подія, яка викликає зміни в фінансовому стані банку;
– складання агрегованих та детальних звітів.
Бухгалтерський облік та фінансова звітність у банках України ґрунтуються на таких принципах:
– повне висвітлення – усі банківські операції підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків. Фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій банку, яка може впливати на рішення, що приймаються згідно з нею;
– превалювання сутності над формою – операції обліковуються та розкриваються у звітності відповідно до їх сутності та економічного змісту, а не лише за їх юридичною формою;
– автономність – активи та зобов'язання банку мають бути відокремлені від активів і зобов'язань власників цього банку та інших банків (підприємств), у зв'язку з цим особисте майно та зобов'язання власників не мають відображатися у фінансовій звітності банку.
Активи – ресурси, що виникли в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигід у майбутньому. Зобов'язання – заборгованість, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів, що втілюють у собі економічні вигоди;
обачність – застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, відповідно до яких активи та/або дохід не завищуватимуться, а зобов'язання та/або витрати – не занижуватимуться;
– безперервність – оцінка активів банку здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність продовжуватиметься в неосяжному майбутньому. Якщо банк планує скоротити масштаби своєї діяльності, то це має відображатися у фінансових звітах;
нарахування та відповідність доходів і витрат – для визначення фінансового результату звітного періоду потрібно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. Доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Доходи – це збільшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді надходження чи збільшення корисності активів або зменшення зобов'язань, результатом чого є збільшення капіталу, за винятком його збільшення, пов'язаного з внесками акціонерів. Витрати – це зменшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів або виникнення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу і не є розподіленням між акціонерами. Власний капітал – це залишкова частина в активах банку після вирахування всіх зобов'язань;
– послідовність – постійне (із року в рік) застосування банком обраної облікової політики. Зміна методів обліку можлива лише у випадках, передбачених міжнародними стандартами та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і потребує додаткового обґрунтування і розкриття у фінансових звітах;
– історична (фактична) собівартість – активи і пасиви обліковуються пріоритетно за вартістю їх придбання чи виникнення. Активи та зобов'язання в іноземній валюті, за винятком немонетарних статей, мають переоцінюватись у разі зміни офіційного валютного курсу на звітну дату.
Бухгалтерський облік у банках повинен забезпечувати своєчасне надання правдивої порівняльної інформації про активи, зобов'язання, фінансовий стан та результати діяльності банку.
Повнота та достовірність операцій у сфері обліку залежить від облікової політики та внутрішніх процедур банку, що проводяться відповідно до чинного законодавства і нормативних актів Національного банку України без будь-яких відхилень.
Бухгалтерський облік повинен надавати можливість прогнозування і визначення стратегії розвитку діяльності банку шляхом порівняння статей балансу з показниками, встановленими керівництвом банку, та аналізу їх динаміки.
Користувачами економічної інформації бухгалтерського обліку є:
– внутрішні (акціонери банку, Рада банку, Правління банку, внутрішні аудитори банку, працівники банку) користувачі інформації – з метою планування, оцінки та контролю за щоденними операціями банку, зокрема за використанням його ресурсів відповідальними за це особами;
– зовнішні (Національний банк України, наявні та потенційні кредитори і банки-кореспонденти, наявні та потенційні клієнти (вкладники) й інші користувачі) користувачі інформації – з метою оцінки минулих та майбутніх результатів діяльності банку.
Види обліку та їх взаємозв'язок.
Система обліку включає бухгалтерський (фінансовий), управлінський та податковий облік, які ґрунтуються на єдиній інформаційній базі, відрізняючись формою та періодичністю розрахунку даних.
Бухгалтерський (фінансовий) облік забезпечує своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни. На основі даних фінансового обліку складається фінансова звітність. Зміни у фінансовому обліку не впливають на податковий облік.
Управлінський облік ведеться з метою забезпечення керівництва банку та його підрозділів оперативною фінансовою і нефінансовою інформацією у визначеній ними формі для планування, оцінки, контролю й використання своїх ресурсів.
Управлінський облік ведеться банком для забезпечення внутрішніх потреб в інформації, виходячи зі специфіки та особливостей діяльності і структури управління. Банки самостійно обирають метод обліку затрат та калькулювання собівартості послуг (робіт), визначають зміст внутрішньої звітності, а також строки її подання на різні рівні управління. При організації управлінського обліку повинна забезпечуватися ідентичність інформації і розрахунків, здійснених на основі фінансового обліку.
Податковий облік ведеться з метою накопичення даних про валові доходи та валові витрати відповідно до чинного законодавства і використовується для складання податкової звітності, форма, правила, порядок і термін подання якої визначаються Державною податковою адміністрацією. Зміни в податковому обліку не впливають на фінансовий облік.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх банківських операцій у первинних документах, збереження протягом установленого строку оброблених документів, регістрів бухгалтерського обліку та звітності несе керівник банку, який здійснює керівництво банком відповідно до законодавства та установчих документів.
Структура служби бухгалтерського обліку визначається банком самостійно. Бухгалтерські операції можуть виконувати працівники будь-якого структурного підрозділу банку, якщо це передбачено їх функціональними (посадовими) обов'язками. Всі працівники, які виконують операції з бухгалтерського обліку, з питань ведення бухгалтерського обліку підпорядковуються головному бухгалтеру банку.
На служби бухгалтерського обліку покладається виконання таких функцій:
– централізоване встановлення та підтримка єдиних правил бухгалтерського обліку для банківських операцій і розроблення правил для нових операцій, що плануються на підставі нормативних актів Національного банку України;
– ведення регістрів бухгалтерського обліку відповідно до основних вимог Національного банку України та облікової політики банку;
– ведення та підтримка внутрішнього плану рахунків (план аналітичних рахунків), складеного на підставі Плану рахунків бухгалтерського обліку, встановленого для банків Національним банком України;
– своєчасна підготовка, перевірка і надання внутрішньої та зовнішньої фінансової звітності;
– встановлення централізованого бухгалтерського контролю за застосуванням правил облікової політики в різних підрозділах банку та достовірністю фінансової звітності.
Головний бухгалтер банку, який очолює службу бухгалтерського обліку, у своїй роботі керується цим Положенням, нормативними актами Національного банку України, іншими законодавчими та нормативними актами України.
Головний бухгалтер банку забезпечує:
– дотримання єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку;
– контроль за відображенням у бухгалтерському обліку всіх операцій, які здійснюються банком;
– складання і подання у встановлені строки фінансової звітності.
Головний бухгалтер має право вимагати від структурних підрозділів банку забезпечення правильної організації бухгалтерського обліку і контролю, подання необхідних документів щодо оформлення операцій, дотримання встановленого порядку прийняття, оприбуткування, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних та інших цінностей, а також має право вимагати від будь-якого підрозділу банку надання пояснень, а за потреби й безпосередньо втручатися в його робочі процедури, якщо отримані дані викликають сумнів.
Бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації із застосуванням комп'ютерних засобів, за допомогою яких в автоматизованому режимі здійснюється збирання, передавання, систематизація та оброблення інформації.
Банки самостійно обирають систему та підсистеми бухгалтерського обліку виходячи з потреб управління банком, обсягу банківських операцій і кількості працюючих. Будь-яка система обліку повинна забезпечити:
– дотримання принципів бухгалтерського обліку;
– єдину методологічну основу;
– взаємозв'язок даних синтетичного і аналітичного обліку;
– хронологічне та систематичне відображення всіх операцій банку в регістрах бухгалтерського обліку на підставі первинних документів;
– накопичення і систематизацію даних обліку в розрізі показників, необхідних для управління банком, а також складання звітності.
Банк самостійно визначає свою облікову політику, розробляє систему і форми управлінського обліку, внутрішньої звітності і контролю операцій, визначає права працівників на підписування документів, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення та можуть складатися у паперовій формі та/або у вигляді електронних записів (у формі, яка доступна для читання та виключає можливість внесення будь-яких змін). У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Регістри синтетичного та аналітичного обліку операцій – це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, книг, журналів, машинограм тощо.
Банки самостійно розробляють та затверджують форми регістрів обліку з урахуванням того, що регістри синтетичного та аналітичного обліку повинні мати назву, період реєстрації операцій, прізвища і підписи або інші кодовані знаки, що дають змогу ідентифікувати осіб, які їх склали.
Ведення синтетичного обліку забезпечується за допомогою рахунків II, III, IV порядків Плану рахунків бухгалтерського обліку Національного банку України та Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України. Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію фіксується на рівні аналітичного обліку на аналітичних рахунках. Аналітичні рахунки повинні містити обов'язкові параметри, визначені окремими вказівками Національного банку України. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожними відповідним рахункам синтетичного обліку.
Серед основних форм регістрів синтетичного обліку банки зобов'язані передбачати щоденний оборотно-сальдовий баланс. У щоденному оборотно-сальдовому балансі відображаються обороти за дебетом і кредитом за день, вихідні залишки за активом і пасивом за кожним балансовим рахунком четвертого порядку з проміжним підсумком за балансовими рахунками третього та другого порядків (аналогічно і за позабалансовими рахунками). В оборотно-сальдовому балансі відображаються підсумки за кожним класом рахунків і загальний підсумок за всіма рахунками установи банку. Правильність складання щоденного балансу оборотів та залишків контролюється рівністю дебетових і кредитових оборотів та залишків за активом і пасивом. Наявність такої рівності є обов'язковою умовою початку нового банківського дня.
План рахунків банку – систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для детальної та повної реєстрації всіх банківських операцій і для забезпечення потреб складання фінансової звітності.
Враховуючи особливості побудови аналітичного рахунку, банки самостійно визначають власну систему аналітичного обліку, створюючи внутрішній план рахунків (сукупність усіх аналітичних рахунків банку).
Внутрішній план аналітичних рахунків має передбачати опис характеристики кожного рахунку або групи рахунків, порядок їх відкриття та закриття, а отже, має бути визначений відповідальний за його супроводження (на рівні банку – юридичної особи).
Всі рахунки (поточні, кредитні, депозитні та ін.), що відкриваються юридичним і фізичним особам, а також рахунки за внутрішніми операціями банку реєструються в книзі відкритих рахунків, яка ведеться в розрізі балансових рахунків четвертого порядку та включає такі позиції щодо рахунку:
– номер балансового рахунка;
– номер особового рахунка;
– код контрагента;
– найменування контрагента;
– дата відкриття рахунка;
– дата закриття рахунка.
Облікова політика банку – це сукупність визначених у межах чинного законодавства принципів, методів і процедур, що використовуються банком для складання та подання фінансової звітності.
Цим документом установлюється порядок ведення бухгалтерського обліку операцій, які здійснює банк згідно з чинним законодавством. У ньому мають бути повно відображені особливості організації та ведення бухгалтерського обліку банку. Внесення змін до Положення про облікову політику банку протягом року, як правило, не допускається (окрім випадків істотних змін у діяльності або правовій базі).
Банки висвітлюють обрану ними облікову політику шляхом опису:
– принципів обліку статей звітності;
– методів оцінки окремих статей звітності;
– фактів, що стосуються змін в обліковій політиці.
Процедури бухгалтерського обліку повинні виключати можливість здійснення взаємозаліку (крім випадків, передбачених чинним законодавством) активів та зобов'язань, або доходів та видатків як у бухгалтерських записах, так і у фінансовій звітності, а саме:
– кредитів, депозитів й іншої кредиторської і дебіторської заборгованості різних юридичних та фізичних осіб;
– кредитів, депозитів й іншої кредиторської і дебіторської заборгованості одних і тих же юридичних та фізичних осіб, що враховуються в різних валютах та з різними строками погашення;
– депозитів та кредитів, наданих під заставу депозиту, якщо інше не визначене відповідними законодавчими актами;
– витрат та доходів тієї ж юридичної особи.
Банки мають обліковувати доходи та витрати відповідно до таких принципів:
– доходи та витрати обліковуються у періоді, до якого вони належать;
– отримані доходи, які належать до майбутніх періодів, обліковуються як відстрочені доходи;
– здійснені витрати та платежі, які належать до майбутніх періодів, обліковуються як відстрочені витрати.
Облікова політика визначає порядок створення та використання резервів на підставі чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України. Резерви під активи створюються за рахунок витрат банку та мають використовуватися лише на цілі, для яких вони були створені.
Обов'язково мають бути розроблені та затверджені основні складові облікової політики банку:
– характеристика аналітичних рахунків внутрішнього плану рахунків;
– додаткові регістри аналітичного обліку та форми первинних документів, на підставі яких здійснюються операції (крім тих, що визначені в загальному порядку), включаючи форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;
– правила документообігу та технології обробки облікової інформації;
– перелік визначених прав працівників банку на підписування документів;
– перелік операцій, що потребують додаткового контролю;
– порядок проведення інвентаризації і методи оцінки активів та зобов'язань;
– порядок контролю за здійсненими внутрішніми банківськими операціями;
– порядок розрахунків між філіями та іншими структурними підрозділами банку (внутрішньосистемні розрахунки);
– порядок фінансування (бюджетування) структурних підрозділів банку;
– порядок консолідації фінансової звітності асоційованих та дочірніх компаній;
– порядок застосування в обліку принципу нарахування доходів та витрат (включаючи порядок амортизації активів банку, створення та використання резервів);
– політика банку щодо роботи з цінними паперами (як придбаними, так і емітованими);
– процедури вивірки та контролю (операцій, звітності тощо);
– порядок реєстрації договорів;
– інші документи та рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.
Внутрішній банківський контроль – це сукупність процедур, які забезпечують дотримання положень внутрішніх і зовнішніх нормативних актів при здійсненні операцій банку та достовірність і повноту інформації. Внутрішній банківський контроль поєднує в собі бухгалтерські та адміністративні (внутрішні) контролі.
Бухгалтерський контроль – це сукупність процедур, що дають змогу забезпечити збереження активів банку та достовірність звітності, що складається службою бухгалтерського обліку на основі даних, отриманих від операційних підрозділів. Вони включають:
– заходи щодо забезпечення безпомилкового відображення операцій відповідно до їх економічної суттєвості;
– продуктивність системи документообігу;
– наявність при керівництві в роботі операційних процедур, які передбачає бухгалтерський контроль.
Бухгалтерський контроль може бути попереднім, поточним та подальшим (який здійснюється після відображення операції в обліку) і повинен надати можливість впевнитися в тому, що:
– операції проведені тільки за загальним та/або спеціальним дозволом керівництва банку;
– операції відображені та оцінені згідно з вимогами облікової політики банку;
– система аналітичного обліку дає змогу відстежувати використання ресурсів та рух активів банку;
– розпорядження активами здійснюється лише в межах встановлених повноважень;
– інвентаризація активів та зобов'язань (балансових та позабалансових) проводиться з певною регулярністю, а виявлені недоліки усуваються належним чином.
Попередній контроль передбачає перевірку відповідності операції вимогам законодавства України, наявності відповідних дозволів і лімітів.
Порядок проведення попереднього, поточного та подальшого контролю визначається банком (службою бухгалтерського обліку) самостійно. Тобто банк самостійно встановлює перелік операцій, які вимагають додаткового контролю, визначає обсяг та частоту перевірок окремих ділянок роботи працівників бухгалтерської служби, порядок здійснення логічного та арифметичного контролю за достовірністю звітності.
Попередній, поточний контроль здійснює працівник банку, який, виходячи зі змісту документів, наданих в електронному або паперовому вигляді, перевіряє правильність їх оформлення і наявність порушень процедур бухгалтерського обліку.
Якщо операції за рахунками підлягають додатковому контролю, виконавець передає необхідні документи контролюючому працівникові. Контролюючий працівник, перевіривши правильність оформлення операції, підписує їх. Після додаткового контролю документ передається виконавцю для відображення операції за відповідними рахунками.
Адміністративний (внутрішній) контроль – це сукупність процедур, згідно з якими керівництво банку делегує свої повноваження, зокрема такі:
– збереження цінностей та активів;
– безпека працівників банку;
– ефективність, продуктивність та безпека процедур обробки інформації;
– наявність процедур, які чітко розмежовують завдання та відповідальність служб і працівників банку.
Адміністративний (внутрішній) контроль включає попередній, поточний та подальший контроль, та передбачає перевірку правильності фінансової операції до та після її проведення з метою забезпечення її відповідності встановленим правилам.
До системи адміністративного контролю належать такі елементи:
– організаційна структура банку;
– методи закріплення повноважень та обов'язків;
– методи контролю, що застосовуються керівництвом для проведення моніторингу результатів роботи, включаючи внутрішній аудит;
– принципи та практика у сфері трудових ресурсів;
– система бухгалтерського обліку;
– принципи бухгалтерського обліку та процедури контролю.
Таким чином, структура адміністративного контролю складається з організаційної схеми та всіх прийнятих керівництвом принципів і процедур.
Адміністративний контроль передбачає розподіл повноважень між працівниками банку таким чином, щоб жоден працівник банку не зміг зосередити в своїх руках всі необхідні для здійснення повної операції повноваження (прийом, оплата, зберігання).
Для цього операційний цикл будь-якої операції має передбачати такі етапи:
– дозвіл на операцію;
– облік;
– здійснення платежів;
– контроль операцій;
– аудит дотримання правил та процедур проведення операцій та їх бухгалтерського обліку.
Фінансова (бухгалтерська) звітність – це система взаємопов'язаних узагальнювальних показників, що відображають фінансовий стан банку та результати його діяльності за звітний період.
Метою складання фінансової звітності є надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан і діяльність банку користувачам для прийняття економічних рішень.
Фінансова звітність включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів (додатки залежно від потреб користувачів).
Фінансова звітність складається на основі даних бухгалтерського обліку. Фінансова звітність має включати інформацію, яка є суттєвою та своєчасною для користувачів, виходячи з принципів безперервності, нарахування, обачливості, превалювання суті над формою та інших принципів міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
Інформація, що наведена у фінансовій звітності, має відповідати таким якісним характеристикам:
– зрозумілість інформації, що подається у фінансових звітах для користувачів. Припускається, що користувачі мають відповідні знання з бізнесу, економічної діяльності та бухгалтерського обліку;
– доречність інформації, яка впливає на прийняття економічних рішень користувачів, дає змогу оцінити ними події чи скоригувати їх оцінки, зроблені в минулому;
суттєвість інформації, тобто її відсутність або викривлення, може вплинути на економічні рішення користувачів звітності. У фінансових звітах має відображатись уся істотна інформація;
– достовірність інформації – це відсутність суттєвих помилок та упередженості і відображення дійсного стану справ;
– правдивість подання інформації – це реальне відображення операцій та інших подій, результатом яких є зміна активів, зобов'язань або капіталу банку на дату звітності;
– нейтральність інформації – це відсутність в інформації упередженості. Фінансові звіти не є нейтральними, якщо в результаті відбору або викладу інформації вони впливають на прийняття рішення або на судження з метою досягнення заздалегідь визначеного результату;
– зіставність інформації, тобто можливість порівнювати фінансові звіти за різні періоди для того, щоб визначати тенденції змін у фінансовому стані та результатах діяльності банку. Передумовою зіставності є наведення відповідної інформації попереднього періоду та розкриття інформації про облікову політику і її зміни;
– своєчасність інформації свідчить про те, що несвоєчасне подання фінансової звітності може призвести до втрати доречності та достовірності інформації. Для досягнення оптимального співвідношення між доречністю та достовірністю потрібно брати до уваги задоволення потреб користувачів, які приймають економічні рішення.
Управлінська звітність – це звітність про стан та результати діяльності банку, яка використовується керівництвом (Правлінням банку) для планування, контролю та прийняття відповідних управлінських і економічних рішень. Метою управлінської звітності є надання можливості оперативно управляти банківськими ресурсами та оцінювати ризики.
Періодичність і рівень деталізації управлінської інформації залежить від внутрішньої організації банку та вимог менеджменту. Зміст звітів може змінюватися залежно від користувача та їх призначення. Рекомендованими формами управлінської звітності можуть бути:
– звіт про зміни в балансі;
– аналіз змін статей балансу;
– звіт про зміни доходів та витрат;
– аналіз змін доходів та витрат;
– зведений фінансовий звіт;
– звіт про зміни капіталу;
– аналіз процентної дохідності та збитковості;
– звіт про позабалансові ризики;
– звіт про активи, придбані для подальшого продажу (в якому передбачена вартість їх придбання та поточна оцінка можливої ціни реалізації);
– звіт про зміни вартості портфеля інвестиційних цінних паперів;
– звіт про забалансові зобов'язання (у географічному, галузевому або іншому розрізі);
– звіт про прострочені кредити та інші активи (векселі тощо), розмір відповідних резервів та пояснень стосовно їх розрахунку. (Кредити та інші активи мають бути оцінені без понижуючих коефіцієнтів, передбачених нормативними документами Національного банку);
– звіт про платоспроможність (достатність капіталу) та ліквідність.
Ведення податкового обліку дає змогу складати податкову звітність. Порядок ведення податкового обліку банки визначають самостійно. Цей порядок має бути відокремлений від фінансового обліку та передбачати можливість внесення змін у будь-які операції, визначені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та іншими законодавчими актами з питань оподаткування, не порушуючи методику фінансового обліку.
При обліку валових доходів та валових витрат доцільно вести податковий облік, використовуючи VIII клас «Управлінський облік» Плану рахунків бухгалтерського обліку або окрему підсистему з відкриттям рахунків у розрізі статей податкової декларації та додатків до неї.
Порядок складання декларації про прибуток банківської установи та інших форм звітності з питань оподаткування встановлюється Державною податковою адміністрацією України.
Бухгалтерський облік операцій в комерційному банку виконується згідно наступних основних нормативно – методологічних документів Національного банку України:
1. План рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.
2. Положення про організацію операційної діяльності в банках України.
3. Правила ведення аналітичного обліку в банках України [24].
4. Інструкція з бухгалтерського обліку запасів матеріальних цінностей банків України [6].
5. Інструкція про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України [7]
6. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті та банківських металах у банках України [8].
7. Правила бухгалтерського обліку операцій з документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями в банках України [22].
8. Правила бухгалтерського обліку операцій довірчого управління в банках України [23].
9. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України [9].
10. Інструкція з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України [10]
11. Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України [11].
12. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України [12].
13. Правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України.
14. Правила бухгалтерського обліку операцій з використанням платі
15. Інструкція про порядок відображення в бухгалтерському обліку банками України поточних і відстрочених податкових зобов'язань та податкових активів [13].
16. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах [14].
2.2 Організація аудиту в банківській системі України
Аудит банку – це визначення стану банку на основі перевірки правильності складання та підтвердження достовірності балансу, обліку прибутків та збитків, аналізу стану обліку, відповідність обліку та дій банку вимогам чинного законодавства, дотримання рівності прав акціонерів (учасників) при розподілу дивідендів, голосуванні, наданні прав на придбання нових акцій тощо та підготовка висновків для надання інформації керівництву, акціонерам (учасникам) банку та іншим користувачам.
Аудит в банківській системі України розподіляється на внутрішній банківський аудит та аудіт з боку зовнішніх організацій.
Внутрішній аудит банку – це незалежна оцінка системи внутрішнього контролю, встановленого у комерційному банку. Головна увага внутрішнього аудиту зосереджена на аналізуванні інформаційної системи, включаючи систему бухгалтерського обліку і супутніх видів контролю, вивченні фінансової та операційної інформації, дослідженні економічності та ефективності операцій.
Внутрішній контроль в банку – це сукупність процедур, які забезпечують достовірність та повноту інформації, яка передається керівництву банку, дотримання внутрішніх та зовнішніх нормативних актів при здійсненні операцій банку, збереження активів банку і його клієнтів, оптимальне використання ресурсів банку, управління ризиками, забезпечення чіткого виконання розпоряджень органів управління банку в досягненні мети, яка поставлена в стратегічних та інших планах банку.
Зовнішній аудит – це перевірка, що здійснюється незалежними висококваліфікованими спеціалістами в галузі аудиту, контролю та аналізу фінансово-господарської діяльності на підставі наявності відповідного сертифіката на право здійснення аудиторської діяльності.
Внутрішній аудит у комерційних банках України організований згідно « ПОЛОЖЕННЮ про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України» [17], яке є нормативним актом Національного банку України і визначає систему аудиторської діяльності в банках та регламентує порядок створення і організацію роботи служби внутрішнього аудиту в комерційних банках України.
Внутрішній аудит як система контролю за діяльністю комерційного банку створюється з метою оцінки та вдосконалення системи внутрішнього контролю банку при мінімізації на неї витрат.
Служба внутрішнього аудиту банку – це самостійний структурний підрозділ банку, який створюється за рішенням виконавчого органу банку і підпорядковується безпосередньо Правлінню (раді директорів) банку.
Перевірки, що проводяться в банку службою внутрішнього аудиту банку, здійснюються на підставі Положення про службу внутрішнього аудиту банку, стандартів внутрішнього аудиту, які розробляються кожним банком самостійно з дотриманням вимог Національного банку України та специфіки діяльності самого банку.
Статус, функціональні обов'язки та повноваження служби внутрішнього аудиту банку визначаються у Положенні про службу внутрішнього аудиту банку. Кандидатура керівника служби внутрішнього аудиту банку погоджується з Національним банком України.
Головними функціями служби внутрішнього аудиту банку є:
– зменшення ризиків у проведенні операцій, пов'язаних з раціональним та ефективним використанням ресурсів банку;
– надання рекомендацій структурним підрозділам банку у процесі планування, на стадії розроблення і впровадження нових продуктів, процесів, систем;
– проведення аудиту діяльності структурних підрозділів банку з метою забезпечення аналізу і оцінки внутрішнього контролю, політики, процедур банку, що стосуються адекватності, відповідності, ефективності та точності бухгалтерських даних і збереження активів банку;
– перевірка результатів поточної фінансової діяльності банку, нагляд за поточною діяльністю банку, дотриманням посадовими особами, працівниками банку, а також самим банком вимог чинного законодавства України та рішень органів управління банку;
– постійний перегляд системи операційних процедур (включаючи аудиторські процедури) та методів їх обліку;
– перевірка систем управління та передавання фінансової інформації, у тому числі електронних інформаційних систем та електронних банківських послуг;
– координація своєї діяльності з діями незалежних аудиторських фірм при проведенні зовнішнього аудиту банку з метою забезпечення оптимальних умов, за яких аудиторські фірми можуть з довірою покластися на висновки служби внутрішнього аудиту для уникнення дублювання зусиль;
– складання та надання висновків і звітів при проведенні перевірки.
На службу внутрішнього аудиту банку покладаються такі завдання:
– сприяння адекватності системи внутрішнього контролю банку та операційних процедур;
– здійснення неупередженої та об'єктивної оцінки фінансової, операційної, інших систем і процедур контролю в банку, оцінка та аналіз виконання посадовими особами і персоналом банку Статуту, внутрішніх положень банку щодо проведення операцій в обсягах наданої Національним банком України банківської ліцензії або дозволу на окремі банківські операції;
– сприяння організації ведення бухгалтерського обліку;
– впровадження ефективної, достовірної та повної інформаційної системи управління для своєчасного виявлення та усунення недоліків і порушень у здійсненні банківських операцій;
– своєчасного виявлення порушень та недоліків в діяльності структурних підрозділів, опрацювання оптимальних рішень щодо їх ліквідації та усунення причин виникнення цих недоліків в процесі діяльності банку;
– розслідування в межах своїх повноважень вчинених і запобігання майбутнім порушенням у системі внутрішнього контролю, а також попередження випадків будь-яких ризиків;
– виявлення сфер потенційних збитків для банку, сприятливих умов для шахрайства, зловживань і незаконного присвоєння коштів банку;
– перевірки і рекомендацій виконання вимог з ефективного управління ризиками банківської діяльності;
– налагодження і підтримання взаємодії із зовнішніми аудиторами, державними органами контролю та службою банківського нагляду Національного банку України;
– надання Правлінню банку та керівникам структурних підрозділів, що перевіряються, висновків про результати проведеної аудиторської перевірки і пропозицій щодо поліпшення діючої в банку системи внутрішнього контролю.
Служба внутрішнього аудиту банку має право:
– на ознайомлення з усією документацією банку та нагляду за діяльністю будь-якого підрозділу банку, а також вимагати письмові пояснення від окремих посадових осіб банку щодо виявлених недоліків у роботі;
– визначати відповідність дій та операцій, що здійснюються співробітниками банку, згідно з вимогами чинного законодавства України, нормативними актами Національного банку України, рішеннями керівних органів банку, які визначають політику та стратегію банку, процедуру прийняття і реалізацію рішень, організацію обліку та звітності;
– перевіряти розрахунково-касові документи, контракти банку, фінансову і статистичну звітність, іншу документацію, а у разі необхідності наявність готівки, інших цінностей, які знаходяться у банку;
– отримувати в межах своїх повноважень на запит від банку до інших організацій або третіх осіб – суб'єктів підприємницької діяльності потрібні відомості та документи, що пов'язані з процесом перевірки;
– залучати у разі необхідності співробітників інших структурних підрозділів банку для виконання поставлених перед службою внутрішнього аудиту завдань;
– мати безперешкодний доступ до підрозділу, що перевіряється, а також у приміщення, що використовуються для зберігання документів, готівки та коштовностей, отримувати інформацію, яка зберігається на магнітних носіях;
– з дозволу керівництва банку знімати копії з одержаних документів, у тому числі копії файлів, копії будь-яких засобів, що зберігаються в локальних обчислювальних мережах і автономних комп'ютерних системах, а також розшифровувати ці записи;
– при виявленні грубих порушень чинного законодавства, випадків розкрадань, допущених працівниками банку, рекомендувати Правлінню банку усунення їх від виконання службових обов'язків;
– при встановленні фактів зловживання службовим становищем керівників банку повідомляти про такі випадки Раду банку.
Служба внутрішнього аудиту повинна:
– Проводити аудиторські перевірки з метою здійснення оцінки адекватності та ефективності системи внутрішнього контролю банку, її відповідності ступеню потенційного ризику, притаманного різним сферам діяльності банку, а також оцінювати його.
– Забезпечувати організацію постійного контролю за дотриманням співробітниками банку встановленого документообігу, процедур проведення операцій, функцій та повноважень згідно з покладеними на них обов'язками.
– Проводити розгляд фактів порушень співробітниками банку чинного законодавства, нормативних актів Національного банку України та стандартів професійної діяльності, внутрішніх документів, які регулюють та визначають політику банку.
– Рекомендувати керівництву банку приймати рішення щодо забезпечення недопущення дій, результатом яких може стати порушення чинного законодавства, нормативних актів Національного банку України.
– Розробляти рекомендації та вказівки щодо усунення виявлених порушень, покращання системи внутрішнього контролю та здійснювати контроль за їх використанням та виконанням.
– Забезпечувати схоронність та повернення одержаних від підрозділів банку документів на всіх носіях.
– Забезпечувати повноту документування кожного факту перевірки, оформлювати письмово висновки, де мають бути відображені усі питання, вивчені в ході перевірки, та рекомендації, надані керівництву банку.
– Контролювати організацію роботи в банку з вивчення усіма співробітниками вимог чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України, інших підзаконних та відомчих актів, внутрішніх документів банку на підставі переліку службових обов'язків.
– Брати участь у засіданнях Ради або Правління банку під час обговорення питань, які прямо або опосередковано стосуються стану бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю й аудиту, зовнішнього аудиту, змін у структурі або розвитку банку.
Важливим заходом створення ефективної системи внутрішнього контролю в банку є підтримання взаємовідносин та обмін інформацією між зовнішніми та внутрішніми аудиторами банку.
Встановлення тісних контактів між службою внутрішнього аудиту та зовнішніми аудиторами створюють сприятливі умови для обміну між ними практичним досвідом проведення аудиту за взаємопогодженими процедурами.
Стан роботи служби внутрішнього аудиту банку може бути перевірений незалежним зовнішнім аудитором.
Для забезпечення кваліфікованого аналізу та підтвердження повноти і достовірності річної фінансової звітності банку при здійсненні зовнішніми аудиторами аудиторської перевірки служба внутрішнього аудиту банку надає зовнішнім аудиторам для використання відповідну документацію, що значно впливає на скорочення витрат банку на проведення зовнішнього аудиту.
Комерційні банки надають звіти про роботу служби внутрішнього аудиту до Національного банку України два рази на рік протягом першої половини місяця наступного за звітним періодом (півроку) згідно з додатком. У разі необхідності Національний банк України може затребувати у банків звіт про роботу внутрішнього аудиту за певний період часу його діяльності, а також іншу інформацію з питань компетенції служби внутрішнього аудиту банку.
Згідно з « Методичними вказівками щодо застосування стандартів внутрішнього аудиту в банках України» [20] діяльність банку підлягає повній або частковій перевірці внутрішніми аудиторами. Об'єктами внутрішнього аудиторського контролю повинні бути:
– банківські операції (види діяльності банку) і їх відповідність чинному законодавству України;
– правила й процедури, згідно з якими здійснюються банківські операції, та їх дотримання;
– види банківських операцій, ефективність їх здійснення та оцінка ризиків;
– рівень комп'ютеризації та інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності банку;
– внутрішня та зовнішня бухгалтерська і фінансова звітність банку, адекватність відображення в ній банківської діяльності;
– організація бухгалтерського та управлінського обліку, а також їх відповідність меті та завданням діяльності банку;
– управління трудовими та матеріальними ресурсами банку тощо.
Внутрішні аудитори оцінюють найбільш ризикові види діяльності банку. Ризик важливо не тільки виявити, але й визначити його розмір, а також здійснювати постійний контроль за тенденціями зміни величини ризику та розробити комплекс заходів щодо його мінімізації.
У процесі аудиторської перевірки внутрішній аудитор повинен звернути увагу на такі фактори ризику:
– моральний клімат у банку, зокрема тиск з боку його керівників на впливових посадових осіб для досягнення відповідної мети;
– компетентність працівників, відповідність посадам, які вони обіймають;
– обсяг активів, ліквідність та обсяг операцій;
– фінансовий стан та виконання економічних нормативів;
– конкурентоспроможність банку;
– складність та змінюваність видів банківських операцій;
– доцільність розширення мережі філій; ефективність окремих філій;
– раціональність витрат на утримання банку;
– ступінь інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності банку;
– розгалуженість мережі установ банку;
– адекватність та ефективність процедур внутрішнього контролю;
– організаційні, операційні та економічні зміни в банку;
– визнання негативних фактів, виявлених аудиторською перевіркою, і вжиття відповідних заходів щодо виправлення ситуації.
Зовнішні аудитори здійснюють перевірки з метою підтвердження достовірності щорічних фінансових звітів. Внутрішні аудитори відповідають за оцінку адекватності застосованих процедур і отриманих фактів, що використовувалися у їх висновках щодо річного фінансового звіту.
Згідно з «Положенням про порядок подання банками до Національного банку України аудиторських звітів (аудиторських висновків) за результатами щорічної перевірки фінансової звітності» [26] щорічно повинна проводитися аудиторська перевірка діяльності банку зовнішніми аудиторами, а аудиторські звіти (аудиторські висновки) про результати щорічної перевірки аудитором (аудиторською фірмою) фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності (далі – фінансова звітність) банків – подаються до Національного банку.
Об'єктом зовнішнього аудиту є фінансова звітність банків, що визначена законодавством України і подається до Національного банку та підлягає публікації в газеті «Голос України» чи «Урядовий кур'єр» у встановленому законодавством України порядку.
Фінансова звітність банків, що подається до Національного банку, має бути перевірена аудитором (аудиторською фірмою) з метою підтвердження її достовірності, повноти та відповідності вимогам законодавства України.
Банки зобов'язані подавати до Національного банку аудиторські звіти (аудиторські висновки), що складені аудиторами, які відповідно до вимог законодавства України мають право на проведення аудиторської діяльності та мають відповідний сертифікат на право здійснення аудиторських перевірок банків.
Аудиторський звіт (аудиторський висновок) щодо підтвердження достовірності, повноти та відповідності законодавству України фінансової звітності, що подається банками до Національного банку, має бути складений згідно з вимогами законодавства України, у тому числі відповідати вимогам Стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів, що прийняті як Національні стандарти аудиту згідно з рішенням Аудиторської палати України від 18.04.2003 №122 (далі – Стандарти).
Перевірці (проведенню аудиту) фінансової звітності банку передує укладення договору з аудитором (аудиторською фірмою) про проведення аудиту відповідно до вимог законодавства України та Стандартів.
До часу укладення договору про проведення аудиту банк зобов'язаний перевірити наявність в аудитора (керівника аудиторської фірми) права здійснювати аудит в банківських установах.
Банк не має права укладати договір про проведення аудиту з аудитором (аудиторською фірмою), який згідно із законами України, нормами і стандартами, що затверджені Аудиторською палатою України, не має право проводити аудит у цьому банку, якщо:
– аудитор (керівник аудиторської фірми) має прямі родинні стосунки з керівниками банку;
– аудитор (аудиторська фірма) має особисті майнові інтереси в банку;
– аудитор (керівник аудиторської фірми) є членом керівництва, засновником або власником банку;
– аудитор (керівник аудиторської фірми) є працівником банку;
– аудитор (керівник аудиторської фірми) є працівником, співвласником дочірнього підприємства банку.
Після завершення аудиту банк має отримати від аудитора (аудиторської фірми) аудиторський звіт (аудиторський висновок), кількість примірників яких обумовлюється договором про проведення аудиту, але не менше трьох.
По одному примірнику аудиторського звіту (аудиторського висновку) про фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність банку подається банком до Національного банку та відповідного територіального управління Національного банку щорічно відповідно не пізніше ніж 30 квітня та не пізніше ніж 15 травня року, наступного за звітним.
Аудиторський звіт (аудиторський висновок), який банк подає до Національного банку (у тому числі до відповідного територіального управління Національного банку), має бути складений відповідно до вимог законодавства України та Стандартів.
Складовою частиною аудиторського звіту (аудиторського висновку) є висновок про дійсний фінансовий стан банку та про підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження (відмова від висловлення думки, негативна думка) аудитором (аудиторською фірмою) достовірності, повноти та відповідності законодавству України такої фінансової звітності банку:
– баланс банку;
– звіт про рахунки доходів та витрат (тобто звіт про фінансові результати);
– звіт про рух капіталу;
– таблиця строків активів та пасивів (у тому числі дохідність і ліквідність активів, якість кредитного портфеля і портфеля цінних паперів, стан дебіторської заборгованості, якість управління активами та пасивами банку);
– інформація про достатність резервів та капіталу банку (у тому числі відповідність формування капіталу банку, фондів, резервів вимогам нормативно-правових актів Національного банку, у тому числі оцінки ризику банківських операцій та операцій з інсайдерами / пов'язаними особами);
– інформація про адекватність бухгалтерського обліку, процедур внутрішнього аудиту та заходів контролю банку вимогам нормативно-правових актів Національного банку.
3. Шляхи розвитку операцій «електронних технологій» в банківській системі України (на прикладі АППБ «Аваль»)
3.1 Розвиток операцій розрахунково-касового обслуговування комплексом віддаленого «електронного» обслуговування клієнтів банків
Система «Клієнт-Банк» дозволяє вам керувати рахунками в банку й отримувати всю поточну інформацію про рух коштів по ваших рахунках не виходячи з офісу [43].
Система «Клієнт-Банк» надає можливості:
- протягом операційного дня банку відправляти платежі на списання;
- одержувати поточну інформацію про зарахування і списання коштів з ваших рахунків на сьогодні;
- одержувати виписки про рух коштів по рахунках за попередній банківський день (заключні);
- при необхідності, одержувати повідомлення про нарахування на ваш рахунок коштів із платіжної системи S.W.I.F.T.;
- одержувати курси валют Національного банку України.
Програмне забезпечення дозволяє вам працювати як з рахунками в національній, так і в іноземній валюті.
Програмне забезпечення підтримує ведення і відновлення:
- довідника банків-учасників системи електронних платежів Національного банку України;
- довідника кодів платежів і видів оплат у бюджет;
- довідника рахунків четвертого порядку, на які потрібна бюджетна класифікація.
Програмне забезпечення дозволяє:
- вести довідник ваших контрагентів;
- вести довідник призначень платежу;
- «зв’язувати» систему «Клієнт-Банк» із програмним забезпеченням вашої бухгалтерії;
- перевіряти можливість існування по МФО поточного рахунку;
- роздруковувати документи і виписки з системи «Клієнт-Банк»
- відкрити чи закрити рахунок на обслуговування по системі «Клієнт-Банк» каналами зв’язку;
- вести автоматичну нумерацію документів, що відправляються на списання, тощо.
Система «Клієнт-Банк» дозволяє не виходячи з офісу ідентифікувати, ким і коли були підписані документи на списання. Також, при необхідності, можна провести арбітраж накладання і зняття підпису разом з уповноваженими співробітниками банку.
Документи на списання можна відправляти цілодобово. Вони будуть проведені згідно з договором. Протягом операційного дня з 10:30 банк надає поточні виписки по ваших рахунках. Крім того, ви можете направити в банк додатковий запит на поточну виписку з 9:00 до 21:00 за київським часом.
«Клієнт-Банк» АППБ «Аваль» не вимагає надання в банк підтверджень платіжних доручень на паперових носіях.
За допомогою даного комплексу ви також можете одержувати телеграми, з якими Національний банк України наказує ознайомити клієнтів банку.
В залежності від типу захисту комплексу «Банк-Клієнт», Клієнт самостійно отримує ключі електронного цифрового підпису (далі ЕЦП) в службі безпеки Банку або самостійно генерує їх зі свого робочого місця. У першому випадку складається двостороннiй Акт прийому-передачі засобів захисту інформації та ключів ЕЦП системи «Банк-Клiєнт», у другому випадку Клієнт передає у Банк роздруковані та затверджені сертифікати електронних відкритих ключів уповноважених осіб Клієнта.
Банк зобов'язується приймати до виконання платіжні документи, завірені ЕЦП i зашифровані у відповідності та за допомогою програмного забезпечення, встановленого Банком.
Банк та Клієнт встановлюють, що документи, виготовленi з використанням ЕЦП, розглядаються як такi, що мають юридичну силу на рiвнi з паперовими розрахунковими документами, якi пiдписанi посадовими особами та завiренi печатками Банку i Клiєнта.
Додатково до системи «Клієнт-Банк» в сучасному комерційному банку розвиваються наступні «електронні послуги»:
а) WAP-сервер
WAP, чи Wireless Application Protocol – це технологія безпровідного доступу до Інтернет-ресурсів, що дозволяє проглядати Інтернет-сторінки на екрані вашого мобільного телефону. Для користування даною послугою необхідно мати мобільний телефон, що може працювати у режимі WAP.
Інформацію про наявність чи відсутність підтримки WAP у вашому телефоні ви можете знайти в інформації для користувача, доданій до апарата. Повний список пристроїв, що приймають дані по WAP, доступний за адресою: www.opengroup.org/wap/cert/register.html
Сьогодні майже всі найбільші провайдери мобільного зв’язку в Україні надають доступ до WAP. Про те, як підключитися і настроїти ваш телефон, ви можете прочитати на веб-сайтах UMC, Джинс, KyivStar, Golden Telecom.
На WAP-сайті за адресою: wap.avalbank.com, де ви завжди зможете одержати:
– коротку інформацію про банк;
– новини банку;
– адреси відділень банку;
– адреси банкоматів;
– курси готівкових іноземних валют;
– для приватних осіб відомості про стан свого карткового рахунку;
б) Виписка по Е-mail
Ви можете замовити виписку по картковому рахунку, що буде приходити за підсумками місяця на вашу адресу електронної пошти. Для цього досить подать відповідну заяву за місцем оформлення вашої картки – у центральний офіс, у регіональну обласну дирекцію чи у відділення банку «Аваль». Власники зарплатних карт можуть подавати заяву через бухгалтерію своєї організації.
При цьому ви також зможете у будь-який час доби замовити й одержати на вашу електронну адресу, зареєстровану в банку «Аваль», виписку про операції по рахунку протягом останнього часу.
Для цього вам слід звернутися у цілодобовий центр інформаційної підтримки клієнтів банку «Аваль» за тел.: 490–88–88 (у Києві), 8 (800) 500–02–50 (безкоштовно по Україні).
в) ONLINE-контроль за рахунками з використанням доступу на
сервер за мережею INTERNET
Банк «Аваль» пропонує своїм клієнтам унікальну можливість контролю руху коштів на карткових рахунках на сайті банку в режимі реального часу. Також Ви можете в будь-який момент замовити виписку по e-mail зацікавлячий Вас проміжок часу.
Для одержання доступу до цієї послуги, Вам необхідно подати відповідну заяву до відділення Банку, в якому Ви отримували банківську платіжну картку. Унікальне ім'я та пароль доступу до послуги Ви отримаєте на адресу електронної пошти, яку вкажете в заяві.
г) Послуга «Аваль-Телевойс»
Послуга «АвальТелеВойс» – це телефонна інформаційна система, яка дозволяє отримати необхідну фінансову інформацію в автоматичному режимі, без участі оператора. Послуга «АвальТелеВойс» дуже проста у використанні – вам достатньо набрати телефонний номер та надалі слідувати голосовим підказкам системи, обираючи необхідні послуги додатковим набором цифр.
Користування послугою «АвальТелеВойс» можливе лише з тих телефонних апаратів, які підтримують тоновий набір.
Фізичні особи, скориставшись послугою «АвальТелеВойс», можуть дізнатися курси валют Національного банку і банку «Аваль», а також отримати інформацію про рух коштів на картковому рахунку.
д) Послуга «Аваль-пейдж»
АППБ «Аваль» пропонує скористатися послугою «Аваль-пейдж». Підключившись до даної послуги, ви зможете одержувати інформацію про залишки по рахунках на пейджер чи мобільний телефон (SMS).
На сьогоднішній день інформаційна служба «Аваль-пейдж» надає наступні можливості для користувачів:
– одержання інформації про залишки на рахунках на початок робочого дня – 10 грн. на місяць;
–
одержання інформації про залишки на рахунках на початок робочого дня і залишках на рахунках щогодини за умови руху коштів по рахунках – 15 грн. на місяць;
–
одержання інформації про залишки на рахунках на початок робочого дня і залишках на рахунках кожні 2 години при наявності руху коштів по рахунках – 12 грн. на місяць.
Ви можете вибрати необхідний вам режим одержання повідомлень і систему оплати.
Для підключення до послуги вам буде потрібно заповнити відповідну заяву на паперовому носії й ознайомитися з правилами роботи із системою «Аваль-пейдж».
е) Послуга «Мобільний банкінг»
Мобільний банкінг – це система цілодобового контролю за рухом коштів по картковому рахунку за допомогою SMS-повідомлень на мобільний телефон або через WAP-протокол.
Користувачі М-банкінгу:
– у будь-який час доби за допомогою мобільного телефону без відвідування банку одержують інформацію про стан свого карткового рахунку (про залишок коштів, про заблоковані суми і про останні п’ять транзакцій), про номери своїх карткових рахунків, а також про номери карт до рахунків, підключених до М-банкінгу.
– автоматично одержують на дисплей мобільного телефону інформацію про надходження і списання коштів з карткового рахунку, про всі операції з карткою.
– самостійно по мобільному зв’язку змінюють свій пароль доступу до М-банкінгу.
Де б ви не знаходилися, у будь-який час за допомогою вашого мобільного телефону і послуги М-банкінг від банку «Аваль» ви завжди будете мати доступ до інформації про свій картковий рахунок, зможете постійно контролювати використання коштів, будете знати час і місце проведеної операції, що істотно знизить ризик несанкціонованого використання ваших коштів.
Підключитися до М-банкінгу можуть усі власники платіжних карт банку «Аваль», що є абонентами операторів мобільного зв’язку UMC, Джинс, Київстар чи Golden Telecom, зателефонувавши до Інформаційного центру банку.
Підключення до Мобільного банкінгу терміном на один рік, як для приватних, так і для корпоративних клієнтів, проводиться безкоштовно.
3.2 Розвиток операцій цілодобового «електронного» самообслуговування клієнтів банків за допомогою платіжних пластикових карток
Visa Electron – міжнародна платіжна карта системи Visa International для широкого кола споживачів. Мінімальні тарифи на відкриття й обслуговування роблять цю карту доступною практично кожному, незалежно від рівня його доходів [43].
Водночас Visa Electron і Maestro банку «Аваль» забезпечують практично повний перелік переваг і можливостей, що властиві карткам вищого класу.
Власники Visa Electron і Maestro банку «Аваль» [33]:
- Мають можливість отримання коштів зі свого карткового рахунку за лічені секунди в установах АППБ «Аваль» (1500 пунктів видачі готівки) і банкоматах (1056) цілодобово.
- Отримують кошти за кордоном у понад 300 тисячах банкоматів системи Visa і сотнях тисяч відділень банків.
- Оплачують товари і послуги по усьому світі у більш ніж мільйоні підприємств торгівлі і сфери послуг, що приймають до оплати карти Visa Electron.
- Керування картковим рахунком за допомогою мобільного банкінгу АППБ «Аваль».
- Одержання на картковий рахунок заробітної плати.
- Програму страхування себе і своїх родичів під час виїзду за кордон з максимальним страховим покриттям 30 тис. доларів США.
Visa Electron випускається:
За заявою клієнта терміном до трьох років. Картковий рахунок за бажанням клієнта може бути відкритий у національній валюті України чи в доларах США. За письмовою заявою клієнта до основної карти можуть бути випущені будь-які додаткові міжнародні карти членам вашої родини чи будь-якій третій особі.
Документи, необхідні для відкриття карти:
– копія паспорта;
– копія міжнародного паспорта (якщо є);
–
копія довідки про присвоєння ідентифікаційного коду платника податків
Visa Classic – банківська платіжна карта міжнародної платіжної системи Visa International, емітована АППБ «Аваль», – найвідоміша та найрозповсюдженіша у світі карта, що гарантує оптимальне співвідношення вартості та набору наданих послуг.
Класична карта MasterCard Mass – найпопулярніша платіжна карта міжнародної системи MasterCard International, емітована банком «Аваль», – це оптимальне співвідношення ціни і якості.
Власники карт Visa Classic і Eurocard/MasterCard Mass:
- Без будь-яких обмежень розплачуються за товари та послуги у більше 13 мільйонів закладів торгівлі та сфери послуг по всьому світі.
- Знімають готівку зі свого карткового рахунку в більше 280 тисячах банкоматів (у тому числі в 1056 банкоматах АППБ «Аваль» в Україні), а також у понад мільйоні відділень банків (у тому числі в 1500 пунктах видачі готівки АППБ «Аваль» в Україні).
- Швидко і без значних витрат бронюють авіаквитки, автомобілі, номери в готелях у всіх країнах світу; користуються знижками у туристичних агентствах і авіакомпаніях, а також здійснюють карткові операції через Інтернет.
- Відкриття на картковий рахунок кредитних ліній за домовленістю з банком, розмір яких визначається зважаючи на рівень доходів клієнта.
- Управління картковим рахунком за допомогою мобільного банкінгу АППБ «Аваль».
- Одержання на картковий рахунок заробітної плати.
- Програму страхування себе і своїх родичів під час виїзду за кордон з максимальним страховим покриттям 30 тис. доларів США.
Карти Visa Classic і MasterCard Mass випускаються:
– За заявою клієнта терміном на один рік. Рахунок карти може бути відкритий за бажанням клієнта в національній валюті України чи у доларах США, а також в євро для MasterCard Mass.
– При щомісячній оплаті з карткового рахунку однієї покупки протягом усього терміну дії карти цей термін за бажанням клієнта може бути безкоштовно продовжений ще на один рік.
– Також на пільгових умовах ви зможете відкрити додаткову карту іншої платіжної системи для себе чи для членів вашої родини, що дає їм можливість користуватися коштами на вашому картковому рахунку (за бажанням ви зможете встановлювати ліміти на використання коштів).
Золота карта Visa Gold, емітована банком «Аваль», – це ексклюзивна карта платіжної системи Visa International.
Золота карта Visa Gold, емітована банком «Аваль», – це ексклюзивна карта платіжної системи Visa International.
Ці карти призначені для процвітаючих клієнтів – вони завжди і скрізь гарантують своїм власникам VIP-обслуговування.
Власники карт Visa Gold і Маstеrсаrd Gold:
- без будь-яких обмежень розплачуються за товари та послуги у більше 13 мільйонів закладів торгівлі та сфери послуг по всьому світі, отримуючи при цьому істотні знижки.
- Одержують готівку у більше мільйона відділень банків (у тому числі в 1500 пунктах видачі готівки АППБ «Аваль» в Україні) і в 280 тисячах банкоматів (у тому числі в 1056 банкоматах АППБ «Аваль»).
- Користуються програмою знижок в авіакомпаніях, агентствах, пунктах прокату автомобілів, медичних центрах, розважальних комплексах та ін.
- Застраховані за програмою для виїжджаючих за кордон з максимальним страховим покриттям (30 тис. доларів США), включаючи витрати на медичні послуги.
- Відкриття на картковий рахунок кредитних ліній за домовленістю з банком, розмір яких визначається зважаючи на рівень доходів клієнта.
- Керування картковим рахунком за допомогою мобільного банкінгу АППБ «Аваль».
- Одержання на картковий рахунок заробітної плати.
Карти Visa Gold і Маstеrсаrd Gold випускаються:
– За заявою клієнта терміном на один-два роки. Рахунок карти може бути відкритий за бажанням клієнта у національній валюті України, у доларах США або в євро для MasterСard Gold.
– Також на пільгових умовах ви зможете відкрити додаткову карту іншої платіжної системи для себе чи для членів вашої родини, що дає можливість користуватися коштами на вашому картковому рахунку (за бажанням ви зможете встановлювати ліміти на використання коштів).
Українська Visa (Visa Classic Domestic) – дебетна платіжна карта системи Visa International, емітована банком «Аваль» для широкого кола клієнтів з підвищеним ступенем захисту від шахрайства та високим рівнем сервісу.
Одним із пріоритетних напрямків діяльності АППБ «Аваль» є надання послуг з випуску й обслуговування платіжних карт основних платіжних систем Visa International и MasterCard International.
Банк є повноправним членом міжнародних платіжних систем Visa International і MasterCard International.
Першу картку банк випустив у 1996 році. На сьогодні уже понад 2 466 000 наших клієнтів користуються картками АППБ «Аваль».
Світовий досвід свідчить, що майбутнє – за електронними (пластиковими) грошима. І це природно, тому що переваги карток очевидні:
- Картки – найбільш безпечний і зручний спосіб розрахунку.
- Особистий картковий рахунок у гривнях, доларах, євро чи у трьох валютах одночасно – економія на конвертації.
- За допомогою картки ви одержуєте можливість робити покупки у десятках мільйонів торгових точок усього світу.
- За допомогою картки ви маєте можливість одержувати готівку в сотнях тисяч банкоматів і банків у будь-якому куточку світу. Немає необхідності постійно тримати при собі велику кількість грошей.
- Перевезення коштів через кордон без зайвих митних процедур.
- Щомісячне нарахування відсотків на ваші кошти.
- Незалежність від режиму роботи банку – можливість проводити операції цілодобово.
- Знижки в торгових і сервісних мережах.
- Отримання зарплати через картковий рахунок.
- Систематизація фінансового обороту за допомогою щомісячної виписки з переліком операцій.
- Можливість купівлі товарів через Інтернет.
Чому картки банку «Аваль»?
- АППБ «Аваль» – один із кращих та найнадійніших банків України.
- Досвід роботи на ринку України – 12 років, на ринку платіжних карт – більше 6 років.
- Гарантована висока якість обслуговування у будь-якому куточку України й усього світу.
- Власний міжбанківський процесінговий центр з обслуговування операцій з картками – Український процесінговий центр (UPC).
- Розгалужена мережа банкоматів в Україні (1056) та Києві (135) та близько 1500 пунктів видачі готівки по всій Україні.
- Цілодобова служба допомоги власникам пластикових карт.
- Можливість відкриття додаткових карт на ваш картковий рахунок.
- Понад 1400 відділень банку по Україні.
- Безкоштовне одержання коштів на рахунок від рідних, друзів та інших осіб через будь-яке відділення АППБ «Аваль».
- Низка додаткових послуг власникам карт АППБ «Аваль».
АППБ «Аваль» разом із одним з найбільших операторів мобільного зв’язку – компанією UMC – пропонує вам новий зручний спосіб розрахунку: пластикові карти UMC Visa Card типу Electron, Classic і Gold.
За допомогою цих карт ви можете розраховуватися з UMC, уникаючи ризику знецінювання грошей, значно заощаджуючи свій час і податки на мобільний зв’язок, а також користуватися всіма перевагами міжнародної платіжної системи Visa.
DІRECT DEBІT – це автоматичне списування з вашого карткового рахунку коштів за надані послуги мобільного зв’язку у відповідності з рахунками, виставленими вам і переданими в банк компанією UMC.
Тепер вам не потрібно витрачати час на оплату рахунків UMC, вносити гроші на депозит і постійно його поповнювати.
Visa TravelMoney Cash Passport – передплачена дорожня картка, випущу-на компанією Interpayment Services Limited (Interpayment), що забезпечує її власникам цілодобовий доступ до власних коштів у будь-якій країни перебу-вання.
Власники Visa TravelMoney Cash Passport:
–
отримують готівку в місцевих валютах більш ніж У 800 тис. банкоматів з позначкою VISA у понад 130 країн світу;
–
обмінюють кошти на будь-яку іншу валюту за більш вигідним валютним курсом, ніж пропонується роздрібними пунктами обміну;
–
додатково придбають до 8 карток з доступом до тієї самої суми коштів;
–
мають змогу через Інтернет (http://www.cashpassportcard.com/) змінювати свій ПІН-код доступу до коштів; персональну інформацію; контролювати залишок коштів; отримувати звіт про здійснені транзакції; отримувати свіжу інформацію про мережу банкоматів VISA;
–
користуються 24 години на добу послугою Latitude Recovery з отримання допомоги в надзвичайних ситуаціях (втрата або крадіжка грошей, дорожніх чеків або кредитних карток, терміновий від’їзд), а також медичної допомоги, юридичної консультації, послуг перекладача тощо, лише зателефонувавши за відповідними телефонами, вказаними на зворотному боці картки.
Сума коштів, що може розміщуватися на картці Visa TravelMoney Cash Passport, – у межах від 100 дол. до 6 тис. дол. США.
Дозвіл на вивіз карток Visa TravelMoney Cash Passport за межі України оформлюється безкоштовно.
Карта ISIC/Maestro – дебетова платіжна карта системи MasterCard International, емітована банком «Аваль» у рамках спільного проекту з компанією STI Ukraine.
Переваги ISIC/Maestro:
– є аналогом найпоширенішої дебетової карти у світі Cirrus/Maestro, що приймає до оплати понад мільйон торгових точок у всіх країнах світу.
– одночасно є міжнародним студентським посвідченням особи ISIC – єдиним офіційно визнаним у 105 країнах документом, що підтверджує статус студента і має сім ступенів захисту, унеможливлюючи тим самим його підробку.
– є дисконтною карткою і дає можливість користуватися 20 тисячами знижок в усьому світі та 400 знижками – в Україні. Зокрема, власники ISIC/Maestro мають можливість придбання авіаквитків STI за спеціальними студентськими тарифами з особливими умовами бронювання, викупу і використання.
– одержати готівку за допомогою ISIC/Maestro можна у понад 300 тисячах банкоматів (у тому числі в 1056 банкоматах АППБ «Аваль»), а також у сотнях тисяч банківських відділень по усьому світі (у тому числі в 1500 пунктах видачі готівки банку «Аваль» в Україні).
– на картковий рахунок власника може зараховуватися його студентська стипендія, а також рахунок може бути безкоштовно поповнено коштами від третіх осіб через будь-яке відділення банку «Аваль».
ISIC/Maestro випускається:
За заявою клієнта терміном до 16 місяців. За бажанням клієнта картковий рахунок може бути відкритий як у національній валюті України, так і доларах США або Євро.
Документи, необхідні для відкриття ISIC/Maestro:
– оригінал та копія громадянського паспорта;
–
оригінал та копія міжнародного паспорта (якщо є);
–
оригінал та копія студентського квитка;
–
оригінал та копія довідки про присвоєння ідентифікаційного коду
платника податків;
– 2 кольорові фотокартки (3х4).
Банк «Аваль» визнаний уповноваженим банком Пенсійного фонду з виплати пенсій і грошової допомоги у всіх регіонах України. На сьогодні кількість осіб, що отримують пенсії та грошову допомогу через банк «Аваль», складає більше 804 тис.
Щоб зробити для вас процес одержання пенсії максимально оперативним, зручним і вигідним, ми пропонуємо виплату пенсій по поточних пенсійних рахунках:
– До запитання» (відкритим у відділеннях Укрпошти).
–
До запитання» (відкритим у відділеннях банку «Аваль»).
–
Картковий «ОНІКС-пенсійний».
По рахунках «До запитання» ви зможете одержувати пенсію у будь-який зручний для вас час у найближчому відділенні банку «Аваль». При цьому на залишок по рахунку щомісяця нараховуються відсотки – з розрахунку 8% річних (для рахунків, відкритих у поштових відділеннях) і 10% (для рахунків, відкритих у банку). Мінімальна сума внеску і поповнень не обмежена.
Також для одержання пенсії та інших грошових надходжень ми пропонуємо вам відкрити пенсійний рахунок «ОНІКС-пенсійний», що дозволяє отримувати ваші кошти не тільки у відділеннях банку, але й будь-якому банкоматі АППБ «Аваль» за допомогою пластикової картки. І в цьому разі відсотки, що нараховуються банком на залишок по рахунку, будуть з розрахунку 10% річних. При цьому відкриття рахунку, видача вам пластикової картки і зняття з рахунку готівки проводяться безкоштовно. Крім того, ви завжди зможете безкоштовно відкрити додаткову картку до свого пенсійного рахунку для вашої довіреної особи.
Також спеціально для пенсіонерів ми пропонуємо пенсійні вклади з максимально високими процентними ставками, щомісячною виплатою, необмеженою мінімальною сумою і можливістю поповнення.
Карти «ОНІКС-пенсійний» призначені для одержання пенсій і матеріальної допомоги через мережу банкоматів (1056) і пунктів видачі готівки (1500) АППБ «Аваль» по всій Україні. При цьому відкривається картковий рахунок, який можна поповнювати як готівкою, так і безготівковими коштами без обмеження суми поповнення. Карти «ОНІКС-пенсійний» обслуговуються тільки в Україні.
Для одержання карти необхідні наступні документи:
- громадянський паспорт;
- копія довідки з податкової адміністрації про присвоєння номера фізичній особі – платнику податків;
- пенсійне посвідчення.
АППБ «Аваль» пропонує організаціям зарплатний проект із використанням пластикових карток, емітованих нашим банком.
Зарплатний проект передбачає виплату зарплати, премій і компенсацій, витрат на відрядження та інші нарахування для співробітників на карткові рахунки у банку.
Для реалізації зарплатного проекту розрахунково-касове обслуговування в АППБ «Аваль» не є обов’язковим.
Зарплатні проекти разом з АППБ «Аваль» уже реалізували понад 1000 організацій, серед яких «Український мобільний зв’язок» (UMC), Golden Telecom, Coca-Сola, МсDоnаld’s, фабрика Tetra-Pak, «Міжнародні авіалінії України», фабрика «Світоч», завод «Росинка», Укрпошта, Укртелеком, авіакомпанія «Аеросвіт» і багато інших.
Переваги для організації:
- Виплата зарплати зводиться до одного банківського переказу – все інше банк бере на себе.
- Зменшуються витрати на безпеку, пов’язані з виплатою готівки (не потрібна каса зі спеціальним приміщенням, озброєна охорона, оренда інкасаторської машини для перевезення готівки тощо).
- Реалізація зарплатного проекту цілком ліквідує порушення виробничого процесу, що пов’язано з виплатою зарплати через касу звичайним шляхом. Це особливо актуально для великих підприємств із розгалуженою регіональною мережею.
- За наявності працівників в інших регіонах України можливе нарахування заробітної плати прямо з вашого офісу (пункти видачі готівки працюють у всіх обласних центрах і великих містах).
Переваги для співробітників – приватних осіб:
- На залишок коштів по картковому рахунку в гривнях банк нараховує 4% річних.
- Платіжна картка є найбільш безпечним способом розрахунку (відновлення картки у разі втрати чи ушкодження).
- При одержанні зарплатної картки ви автоматично стаєте власником рахунку, що можете використовувати на свій розсуд.
- Платіжні картки приймає до оплати велика кількість торгових підприємств Києва й України, а також усього світу.
- Низка магазинів надає знижки 5% і 10% по картках АППБ «Аваль».
- По зарплатних картках не стягується комісія при одержанні готівки в мережі банку «Аваль» і при розрахунках.
- Ви одержите свою зарплату на картку і зможете скористуватися грошима, навіть якщо ви знаходитеся далеко від офісу вашої компанії.
- Усі звіти по нарахованій заробітній платі і за здійсненими за місяць операціями з карткою банк безкоштовно надає кожному співробітнику.
Як зарплатні карти для ваших співробітників АППБ «Аваль» пропонує всі типи карт, емітовані банком.
Однак картками найбільш широкого вжитку стали зарплатні картки Visa Electron і Maestro, у зв’язку з чим було прийнято рішення зняти незнижуваний залишок для зарплатних карток такого класу.
Вищевказані переваги для наших клієнтів забезпечуються завдяки:
- Одній з найбільших мереж банкоматів – у Києві й Україні.
- Розгалуженій мережі дирекцій, філіалів і відділень, у яких можна поповнити карткові рахунки (понад 1,4 тис. по Україні).
- Власному міжбанківському процесінговому центру з обробки операцій з картками в Києві.
- Власній системі комунікацій з використанням супутникового зв’язку.
- Можливості установки банкоматів у необхідному місці.
3.3 Розвиток операцій міжнародних банківських переказів фізичних осіб з використанням технологій всесвітньої мережі «Інтернет»
Для максимально якісного та швидкого обслуговування приватних клієнтів банк «Аваль» пропонує будь-які види грошових переказів: з відкриттям та без відкриття рахунку, в національній та іноземній валюті, на користь фізичних та юридичних осіб, на території України та за кордон [43].
Без відкриття та з відкриттям поточного рахунку приватні особи можуть отримувати та здійснювати перекази коштів в іноземній валюті у 196 країнах світу за допомогою всесвітньо відомої системи Western Union. При цьому послуга Quick Pay дозволить переказати кошти на користь юридичних осіб.
Крім того, банк «Аваль» має власну систему термінових переказів «Аваль – Експрес», яка дозволяє без відкриття рахунку отримувати та переказувати грошові кошти в гривнях по всій Україні протягом п’яти хвилин.
Сутність операцій в системах переказів грошових коштів полягає в використанні транзакційних серверів, які підключені до всесвітньої мережі «Інтернет» та використовуються для переправлення криптованих повідомлень про переказ грошей. Пункт, який відправляє перевод, отримує грошові кошти в касу від відправника та направляє наказ про виплату грошей в пункт видачі. В пункті видачі грошових коштів за рахунок здійснення аналогічних операцій ініціювання переказів в касі також накопичуються грошові кошти переказів, які використовуються для виплати необхідних сум отримувачам. Таким чином, система переказів грошових коштів дозволяє миттєво обійти національні митні процедури та доставити наказ про видачу коштів переказу в любу точку світу, де є пункти прийому-видачі систем грошових переказів. Транзакційні регіональні сервера автоматично ведуть обліки переказів на технічних кореспондентських рахунках пунктів прийому-видачі грошових переказів та видають необхідні документи по операціям та сальдо операційного дня.
Банк «Аваль» як прямий агент Western Union Financial Services Inc. пропонує співробітництво у сфері термінових грошових переказів у міжнародній системі Western Union українським банкам [33].
Компанія Western Union Financial Services, Inc. (США) була заснована у 1851 році. Займається грошовими переказами з використанням сучасних засобів зв’язку. Сьогодні є світовим лідером в області грошових переказів за дорученням фізичних осіб без відкриття банківських рахунків, що здійснює десятки мільйонів грошових переказів на рік.
Банк Аваль є одним з найбільших агентів компанії Western Union в Україні. Понад 1 763 агенцій банку Аваль та його банків-партнерів працюють за системою Western Union. В цих агенціях Ви можете відправляти та одержувати гроші з/до будь-якої країни світу.
Банк має технічну можливість проводити розрахунки з субагентами у день отримання коштів від компанії Western Union та щоденно надсилати електронною поштою файли деталізації зарахованих коштів по кожному переказу.
На сьогодні банк «Аваль» є лідером на ринку грошових переказів Western Union та найбільших агентом компанії в Україні. Наша мережа нараховує більш 1,763 тис. агенцій Western Union, через які фізичні особи можуть відправляти і/чи одержувати гроші як у межах України, так і по усьому світу. З початку 2005 року кількість транзакцій через банк «Аваль» у системі Western Union практично досягла 667 тис. тис., фінансовий обіг при цьому перевищив 300 млн. дол.
Субагентські угоди з банком «Аваль» вже уклали понад 30 українських банків, серед яких АБ «Брокбізнесбанк», Експрес-банк, АКБ «Західбудгаз-банк», Кредитпромбанк, АКБ «Східноєвропейський банк», АБ «ТАС-Комерц-банк», АБ «Укркоопспілка», АКБ «Форум».
Основні переваги системи WESTERN UNION:
а) Для проведення операцій по системі Western Union ні відправнику, ні одержувачу грошей не потрібні банківські рахунки у банку (за виключенням випадків, передбачених законодавством);
б) Грошові перекази за допомогою системи Western Union здійснюються за лічені хвилини та можуть бути відправлені чи отримані в більше 140 тис. пунктів Western Union у 196 країн світу;
в) Важливою рисою всіх переказів за системою Western Union є високий рівень безпеки, що гарантує виплату переказу лише вказаній особі;
г) Окрім звичайних переказів між фізичними особами існує послуга Quick Pay – перекази від фізичної особи юридичній особі, що уклала відповідний контракт із компанією Western Union. (Перелік компаній, що уклали такий контракт, можна одержати у будь-якому агентстві компанії Western Union Банку «Аваль»).
Порядок переказу грошей:
– звернутися у будь-яку банківську установу, що працює у системі Western Union.
– заповнити форму «Для відправлення грошей», у якій вказати власні дані (прізвище, ім’я, адресу, телефон), дані одержувача (прізвище, ім’я, країну одержання), величину суми переказу та замовлення на додаткові послуги (доставку переказу, телефонне чи телеграфне повідомлення, повідомлення для одержувача, контрольне запитання).
– пред’явити власний паспорт.
– оплатити у повному обсязі вартість переказу грошей і додаткових послуг (з України перекази в будь-яку країну світу можна переказати тільки долари США).
– повідомити одержувачу переказу контрольний номер з 10 цифр, наданий Вам оператором після відправлення переказу.
Порядок отримання грошей:
– звернутися у будь-яке агентство Western Union.
– заповнити форму «Для одержання грошей», у якій вказати прізвище, ім’я відправника, свої дані, країну відправлення, суму переказу та контрольний номер переказу (якщо відомий).
– пред’явити власний паспорт.
– після перевірки вказаних даних оператором отримати свої кошти у доларах США чи гривні за власним бажанням. Конвертація проводиться автоматично за курсом на момент виплати переказу, що виставляється Western Union.
У 2001 році банк «Аваль» впровадив унікальну систему термінових грошових переказів «Аваль-Експрес», що користується у населення України великим попитом.
Система «Аваль-Експрес» використовується для термінових переказів по Україні, як в національній валюті, так і в доларах США, через мережу філій банку «Аваль» і забезпечує миттєвий переказ коштів – виплачувати їх одержувачу можливо вже через 15 хвилин після відправлення.
Процедура оформлення полягає у заповненні спеціального бланка, у якому вказуються паспортні дані відправника та П. І. Б. одержувача. Після введення даних система генерує 12-значний код переказу, що повинен знати одержувач.
Одержати переказ можна у кожному відділенні банку, у яких зареєстровані агентства «Аваль-Експрес», при наявності паспорта. Сьогодні перекази по системі «Аваль-Експрес» пропонують 1241 відділень банку по всій Україні.
Висновки
Успішне функціонування банківської системи залежить від якості процедур бухгалтерського обліку та аудиту в банках.
Бухгалтерський (фінансовий) облік в банках України – це складова системи обліку, що включає сукупність правил, методик та процедур обліку для виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передавання інформації про операції банку зовнішнім користувачам, а також внутрішнім користувачам для прийняття управлінських рішень.
Бухгалтерський облік банку є складовою інформаційної системи банку та включає:
– облік операцій за відповідними рахунками на підставі автоматизованих та ручних проводок;
– складання агрегованих та детальних звітів.
Бухгалтерський облік та фінансова звітність у банках України ґрунтуються на таких принципах:
– повне висвітлення – усі банківські операції підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків. Фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій банку, яка може впливати на рішення, що приймаються згідно з нею;
– превалювання сутності над формою – операції обліковуються та розкриваються у звітності відповідно до їх сутності та економічного змісту, а не лише за їх юридичною формою;
– автономність – активи та зобов'язання банку мають бути відокремлені від активів і зобов'язань власників цього банку та інших банків (підприємств), у зв'язку з цим особисте майно та зобов'язання власників не мають відображатися у фінансовій звітності банку.
– обачність – застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, відповідно до яких активи та/або дохід не завищуватимуться, а зобов'язання та/або витрати – не занижуватимуться;
– безперервність – оцінка активів банку здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність продовжуватиметься в неосяжному майбутньому.
– нарахування та відповідність доходів і витрат – для визначення фінансового результату звітного періоду потрібно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. Доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.
– послідовність – постійне (із року в рік) застосування банком обраної облікової політики. Зміна методів обліку можлива лише у випадках, передбачених міжнародними стандартами та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і потребує додаткового обґрунтування і розкриття у фінансових звітах;
– історична (фактична) собівартість – активи і пасиви обліковуються пріоритетно за вартістю їх придбання чи виникнення. Активи та зобов'язання в іноземній валюті, за винятком немонетарних статей, мають переоцінюватись у разі зміни офіційного валютного курсу на звітну дату.
Аудит банку – це визначення стану банку на основі перевірки правильності складання та підтвердження достовірності балансу, обліку прибутків та збитків, аналізу стану обліку, відповідність обліку та дій банку вимогам чинного законодавства, дотримання рівності прав акціонерів (учасників) при розподілу дивідендів, голосуванні, наданні прав на придбання нових акцій тощо та підготовка висновків для надання інформації керівництву, акціонерам (учасникам) банку та іншим користувачам.
Аудит в банківській системі України розподіляється на внутрішній банківський аудит та аудіт з боку зовнішніх організацій.
Внутрішній аудит банку – це незалежна оцінка системи внутрішнього контролю, встановленого у комерційному банку. Головна увага внутрішнього аудиту зосереджена на аналізуванні інформаційної системи, включаючи систему бухгалтерського обліку і супутніх видів контролю, вивченні фінансової та операційної інформації, дослідженні економічності та ефективності операцій.
Внутрішній контроль в банку – це сукупність процедур, які забезпечують достовірність та повноту інформації, яка передається керівництву банку, дотримання внутрішніх та зовнішніх нормативних актів при здійсненні операцій банку, збереження активів банку і його клієнтів, оптимальне використання ресурсів банку, управління ризиками, забезпечення чіткого виконання розпоряджень органів управління банку в досягненні мети, яка поставлена в стратегічних та інших планах банку.
Зовнішній аудит – це перевірка, що здійснюється незалежними висококваліфікованими спеціалістами в галузі аудиту, контролю та аналізу фінансово-господарської діяльності на підставі наявності відповідного сертифіката на право здійснення аудиторської діяльності.
Результати проведених досліджень показали, що загальний обсяг активів (активних операцій) банківської системи України зріс з кінця 2004 року з рівня 51,7 млрд. грн. до рівня в 148,7 млрд. грн. у 2 кварталі 2005 року, тобто практично в 3 рази. Враховуючи, що на протязі 2001–2005 років девальвація курсу гривні відносно долара США відсутня, а курс навіть зріс з рівня 5,44 грн./дол. США до 5,05 грн./дол..США, можна констатувати, що зростання обсягів активів має реальний (а не інфляційний) характер, який відповідає росту економічного потенціалу України.
Аналіз структури агрегатів грошової маси в Україні станом на 01.09.2005 року показав що при загальному рівні агрегату М3 = 164,8 млрд. грн., у готівковому обороті знаходиться М0 = 53,8 млрд. грн., тобто біля 27%, при цьому біля 13% (20 – 21 млрд. грн.) постійно знаходиться поза банківською системою (готівковий позабанківський оборот). Додатковий вплив на економіку України становить наявність позабанківського готівкового обороту близько 12 -13 млрд. доларів США (60 – 70 млрд. грн.), який обслуговує 30 – 35% економічних операцій в державі, особливо серед населення України.
За станом на 1 жовтня 2005 року в Державному реєстрі банків України значиться 185 банків, з них 163 банки мають ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій, у тому числі: 133 банки – акціонерні товариства (з них: 92 – відкриті акціонерні товариства (2 банки – державні), 41 – закриті акціонерні товариства), 30 банків – товариства з обмеженою відповідальністю.
З початку 2005 року в Державному реєстрі банків зареєстровано 5 банків (ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк», ТОВ КБ «Євробанк», ЗАТ «Внєшторгбанк (Україна)», ТОВ КБ «Фінансова Ініціатива», ТОВ «Банк інвестицій та заощаджень»).
В стані ліквідації на 01.10.2005 року перебуває 20 банків (10,8% від загальної кількості банків у Державному реєстрі банків), з них 14 банків ліквідуються за рішенням Національного банку України, 5 банків – за рішенням господарських (арбітражних) судів та 1 банк – за рішенням зборів акціонерів (власників) банку.
Банківська система України характеризується значною нерівномірністю розвитку банків, так перші за капіталом 12 комерційних банків Украни мають 22% валюти активів банківської системи України, а найбільший комерційний банк АКБ «Приватбанк» зосередив 11% валюти активів банківської системи України.
Пасивні операції банківської системи України (зобов`язання банків) на 01.10.2005 року характеризуються за обсягами наступною структурою:
– вклади фізичних осіб складають 37,8% від загальної суми зобов'язань банків;
– кошти суб'єктів господарської діяльності – 34,3%;
– міжбанківські кредити та депозити – 13,1%;
– кошти Національного банку України – 0,6%;
– кошти небанківських фінансових установ – 3,2%;
– кошти бюджету та позабюджетних фондів – 1,4%;
– субординований борг – 1,5%;
– цінні папери власного боргу – 0,7%;
– кредити, отримані від міжнародних та інших фінансових організацій – 1,7%;
– інші зобов`язання – 5,7%.
У 2005 році банки мають таку структуру вкладів населення з точки зору строковості та стійкості джерел пасивів банків:
– строкові вклади складають 46623,7 млн. грн. або 76,3% від загальної суми вкладень;
– вклади до запитання – 14455,6 млн. грн. або 23,7%. Населення віддає перевагу вкладам в національній валюті, які складають 57,4% від загальної суми вкладів фізичних осіб.
Станом на 01.10.2005 за 9 місяців 2005 року чисті активи (загальні активи за мінусом сформованих резервів за активними операціями) в банківській системі України збільшилися на 36,8% і становлять 183754,4 млн. грн. Загальні активи збільшились на 35,8% (за відповідний період минулого року – на 34,1%) і складають 192093,1 млн. грн., в т.ч. нерезиденти – 5,0% від загальних активів.
Збільшення загальних активів відбулось за рахунок збільшення кредитів, наданих банками – на 42716,0 млн. грн. або на 43,9% (з них: кредитів, що надані суб'єктам господарської діяльності – на 25881,7 млн. грн. або на 35,5%, кредитів фізичним особам – на 11542,9 млн. грн. або на 79,1%), вкладень в цінні папери – на 4005,0 млн. грн. або на 49,1%, дебіторської заборгованості – на 909,2 млн. грн. або на 73,5%, основних засобів та нематеріальних активів – на 1258,1 млн. грн. або на 14,0%, нарахованих доходів до отримання – на 450,5 млн. грн. або на 31,7%.
Станом на 01.10.2005 року банківська система України має таку структуру загальних активів (активних операцій):
– високоліквідні активи складають – 12,9% від суми загальних активів;
– кредитні операції – 72,8%;
– вкладення в цінні папери – 6,3%;
– дебіторська заборгованість – 1,1%;
– основні засоби та нематеріальні активи – 5,3%;
– нараховані доходи до отримання – 1,0%;
– інші активи – 0,6% від суми загальних активів.
Проведений аналіз показав, що пріоритетним напрямком розвитку банківської системи України за останні 5 років є активне залучення коштів населення та відповідно кредитування фізичних осіб, що здійснює вплив на:
– залучення коштів позабанківського готівкового обороту в банківську
систему та переведенню готівкового обороту в безготівкову форму з
включенням механізмів банківського мультиплікатора грошей;
– легалізації готівкового «доларового» сегменту обороту та залучення цих коштів в банківську систему;
Для реалізації цього стратегічного плану використовуються перспективні «електронні технології» банківських операцій:
– системи віддаленого керування банківськими операціями з власних рахунків;
– системи «швидкісних» Інтернет – грошових переводів у будь-яку точку світу через кордони держав;
– системи платіжних пластикових карток з можливістю цілодобового обслуговування, яке замінює готівкові кошти.
Впровадження нових «електронних технологій» дозволить залучити в банківську систему України додаткового від 30 до 100 млрд. грн., тобто наростити активи банків (з врахуванням грошового мультиплікатора) майже вдвічі.