До проблеми профвідбору абітурієнтів (на прикладі педагогічних спеціальностей)

Ю.Г. Барабаш

Проблема профвідбору молоді на сучасній науковій основі набуває все більшої актуальності.

Традиційна перевірка лише знань і вмінь абітурієнта по окремих предметах не дозволяє визначити його відношення і можливості до спеціальності, якою він хоче оволодіти. Таким чином, продовжує мати місце дуже неефективна система профвідбору ,так як одержувані абітурієнтом на екзаменах оцінки не можуть бути критерієм профпридатності у даному випадку. Як результат: у навчальних закладах щороку до навчання приступає певна частина молоді, професійно непридатної до своєї майбутньої професійної діяльності. На своїх робочих місцях такі спеціалісти будуть функціонально безпорадними працівниками, так як по багатьох професійно важливих якостях мають негативні показники.

Все це примушує приступити до перегляду системи комплектування перших курсів навчальних закладів, роботу у цьому напрямку будувати так, щоб виключити попадання випадкових для даної спеціальності людей.

Питання профвідбору достатньо складне. В його основі знаходиться об’єктивне протиріччя між необхідністю прийняття рішення про професійну придатність даного абітурієнта s можливостями одержання при цьому достовірної і надійної інформації.

Тому, перш за все необхідно визначити показники особистості, які підлягають оцінці та методики їх визначення, тобто сформулювати вихідні позиції та предмет оцінки. Як підкреслює Т.О. Воробйова, методика профвідбору повинна перш за все передбачати перевірку схильностей і здібностей які можуть бути передумовою успіху в оволодінні педагогічною чи іншою майстерністю у вузі і надалі - в процесі самостійного вдосконалення своїх знань і вмінь.

При цьому необхідно враховувати ряд об’єктивних обставин, які утруднюють діагностику у нашому прикладі педагогічних здібностей чи профпридатності до педагогічної діяльності. Наприклад, здібності до педагогічної чи іншої діяльності не можна сформувати поза нею. Те ж саме стосується і профпридатності, яка являє собою складний комплекс ознак особистості. Немає допрофесійної придатності або непридатності.

Таким чином, визначаючи методику профвідбору на педагогічні чи інші спеціальності, необхідно враховувати пластичність психофізіологічної і психічної організації людини. Недостатньо розвинені спочатку здібності і якості у майбутньому можуть прогресивно розвиватись, що дозволить спеціалісту в цілому успішно працювати по набутій спеціальності. Одночасно, не можна робити кінцевий висновок про професійну придатність абітурієнта до даної спеціальності при наявності лише окремих хоч і важливих професійних якостей. Наприклад, таких як комунікативні, організаторські здібності, мовні здібності та ін., так як вони важливі для представників всіх спеціальностей , особливо у системі “людина-людина”.

Тому, повинна бути комплексна оцінка особистості, яка б охоплювала всі головні професійно значимі якості. Такий підхід до діагностики особистості повинен дозволити з найменшою імовірністю помилки прийти до висновку про наявність чи відсутність у неї покликання до даного виду праці.

Сьогодні у педагогіці структура професійної придатності особистості до педагогічної діяльності (Е.П. Шастіна та ін.) включає такі компоненти:

1. Професійна педагогічна спрямованість (нахили, інтереси, мотиви, потреби).

2. Педагогічна обдарованість (своєрідне поєднання спеціальних педагогічних здібностей).

3. Характерологічна цілісність і визначеність особистості (моральна вихованість, відповідальність, єдність переконань, слів і дій, оригінальність, урівноваженість та інші риси характеру).

Це дозволяє визначити два головні напрями, по яких необхідно вести профвідбір абітурієнтів на педагогічні спеціальності:

1. Визначення готовності до свідомого вибору педагогічної діяльності, його педагогічної спрямованості (у формі співбесіди чи екзамену).

2. Діагностування ступеня вияву найголовніших професійно-значимих якостей особистості до праці вчителя (застосування тих відносно нескладних і одночасно надійних методик, валідність яких уже давно доведена).

Готовність абітурієнта до свідомого вибору педагогічної діяльності розглядається сьогодні у такому поєднанні взаємозв’язаних між собою елементів і має таку структуру:

- розуміння ним соціальної значимості педагогічної праці;

- його уявлення про працю вчителя;

- знання ним головних вимог обраної педагогічної спеціальності та самооцінка своїх можливостей до оволодіння нею (в період навчання і пізніше самовдосконалення на своєму робочому місці);

- зв’язок громадсько-педагогічної діяльності абітурієнта з профілем факультету, вміння розв’язувати доступні для нього педагогічні завдання.

З важливих професійно-значимих якостей особистості до праці вчителя сьогодні виділяють такі:

Діагностування абітурієнта по всіх цих показниках (їх у нас 11), а потім аналіз і узагальнення одержаної інформації - громіздкий і складний процес.

Тому, виникає необхідність виділення серед них найголовніших, стержневих якостей, без аналізу яких неможливо прийти до висновку про професійну придатність особистості, у нашому прикладі до педагогічної діяльності.

Ми рахуємо, що до групи стержневих у даному випадку якостей необхідно віднести перш за все такі з них :

- емоційна стабільність особистості;

- комунікативні та організаторські здібності;

- вміння виразно і зв’язно говорити;

- мислення і память.

Чому ми зупиняємось саме на цих показниках?

Високий ступінь емоційної нестабільності (невротичності) розглядається сьогодні як показник професійної непридатності до педагогічної праці, так як люди з таким показником деформують відносини з іншими людьми, характеризуються авторитарністю , через значну вразливість тяжко і тривалий час переносять конфлікти, не можуть “взяти себе в руки”. Вони нерідко пригнічені, що їм заважає створювати “мажор” (А.С. Макаренко) у класі та ін.

Педагогічна діяльність передбачає активні контакти з іншими людьми, вміння налагоджувати взаємовідносини з ними, організацію і згуртування учнівського колективу на виконання тих чи інших завдань. Тому, важливо провести діагностику комунікативних і організаторських здібностей абітурієнтів.

Високі вимоги ставляться до мови вчителя, його вміння ясно, чітко і логічно висловлювати свої думки.

Необхідно також вивчати деякі індивідуальні особливості розумової діяльності і виявляти при цьому випадки низького рівня її розвитку (аж до дебільності). Так, наприклад, повна нездатність виконувати завдання на логічність мислення, трактувати прислів’я та інші тести як правило свідчить про недостатню логічність, критичність розуму, низьку здатність до спілкування, утворення понять та ін.

Таким чином, необхідною умовою успішного оволодіння професійноюмайстерністю є досить високий розвиток мислення і пам’яті людини.

Це та мінімальна кількість стержневих якостей особистості, безвивчення яких неможливо зробити висновок про її професійну придатність до праці вчителя.

Розглянемо нижче організаційно-методичні основи проведення діагностування абітурієнта по виділених нами показниках оцінки.

Перший етап профвідбору абітурієнта може проводитись у формі профорієнтаційного екзамену. Його зміст визначають вищевідмічені нами три взаємозв’язані між собою елементи (с.2), які і дозволяють комісії оцінити готовність особистості до свідомого вибору педагогічної діяльності. При цьому бажано виділяти такий необхідний об’єм знань і вмінь та попереднього суспільно-педагогічного досвіду:

Знання: соціального призначення праці вчителя; головних вимог до педагогічної діяльності та протипоказань до її вибору; найважливіших ознак педагогічної діяльності (об’єкт, мета, засоби, умови праці та ін.); про свої нахили до роботи з дітьми; про складнощі і труднощі в праці вчителя; можливостей для творчого зростання педагога та ін.

Вміння: логічно обрати і обґрунтувати свою поведінку у заданих умовах спілкування з дітьми, а також у нестандартних ситуаціях; розв’язати доступне педагогічне завдання; зробити обґрунтований аналіз педагогічної ситуації, яка близька до досвіду абітурієнта; граматично вірно, логічно, чітко і зрозуміло викласти свої думки, вести діалогічне мовне спілкування та ін.

Досвід суспільно-педагогічної діяльності: участь у доступній професійно спрямованій роботі з дітьми, особливо у тривалих за часом її формах і проявлені при цьому ерудиція, інтерес, спостережливість, ініціативність; аргументована самооцінка відповідності індивідуально- психологічних особливостей вимогам педагогічної спеціальності; усвідомлення можливостей і головних напрямів професійного самовдосконалення в період навчання у педагогічному вузі.

Всебічне усвідомлення професійного вибору означає, що абітурієнт досить повно і всебічно поінформований про обрану педагогічну професію, розуміє її суспільне значення, знає особливості і вимоги її до людини, прогнозує хоча б у загальному свої перспективи і очікувані труднощі при оволодінні даною педагогічною спеціальністю. Він дещо читав, чув про працю вчителя, про визначних педагогів, співставляв свої можливості з вимогами даної педагогічної спеціальності до людини, радився з дорослими, обговорюючи це питання. Нарешті, він щось уже робив на шляху професійного самовизначення: вів роботу з дітьми, допомагав вчителеві, брав участь у органах учнівського самоуправління та ін.

Наприклад:

а) у навчальному процесі: допомога товаришам у навчанні, допомога вчителеві, участь у олімпіадах, конкурсах, змаганнях, конференціях, поглиблене вивчення предмету, правом викладання якого хоче оволодіти та ін.;

б) у позакласній роботі: проведення оглядів новин, бесід, конкурсів, робота екскурсоводом у шкільних та інших музеях; шефство над молодшими школярами; участь у організації вечорів відпочинку; участь у гуртковій роботі, робота у органах учнівського самоуправління та ін.

в) у спеціальній профорієнтаційній роботі: відвідування вечорів-зустрічей з ветеранами педагогічної праці, уроків та позакласних заходів досвідчених вчителів; проведення уроків або їх фрагментів під керівництвом вчителя; заняття у школі “Юного педагога”, у педагогічних класах та ін.

Якщо абітурієнт не має достатнього “активу” по цих основних лініях профорієнтаційного екзамену, то його професійний вибір у даний момент не можна рахувати достатньо усвідомленим.

Сам екзамен проводиться по білету, у який включено три питання, що зорієнтовані, природньо, на структуру готовності абітурієнта до свідомого вибору педагогічної діяльності (с.2,3) та на спеціальність, якою він прагне оволодіти.

Отже, дані білети на кожному факультеті складаються екзаменаційними комісіями факультетів і є, як відомо, документами для службового користування. Тому, нижче наводиться лише один з можливих варіантів такого білета, з яким можна познайомити абітурієнта:

Білет № (для профорієнтаційного екзамену на географічному факультеті)

1. Обґрунтуйте значення праці вчителя для становлення і розвитку України.

2. Наведіть головні якості, якими повинен володіти вчитель географії. Чому саме такими?

3. Уявіть, що Вам доручили у одному з старших класів провести бесіду про книгу як джерело знань з географії. Про які книги вчених-географів і мандрівників Ви розповіли б? Чому саме про них?

Важливим моментом є визначення критеріїв оцінки при проведенні такого екзамену. Аналіз уже наявного у цьому напрямку досвіду дозволяє виділити такі з них:

Оцінка “5” ставиться тоді абітурієнту, коли він відмінно розуміє суспільну значимість педагогічної праці, знає її найважливіші ознаки, протипоказання до вибору, вміє вірно обґрунтувати головні її вимоги до людини, має вірні уявлення про свої нахили до роботи з дітьми, критично їх оцінює, без особливих помилок аналізує доступні йому педагогічні ситуації, вибирає альтернативи поведінки у заданих умовах спілкування з дітьми, невимушено почуває себе у діалогічному спілкуванні, досить вільно аргументує свої висловлювання про життя сучасної школи, його мова грамотна, чітка, логічно завершена. Він однозначно зробив свій вибір, який перевірений досвідом цілеспрямованої громадсько-педагогічної діяльності, в т.ч. з урахуванням профілю факультету. Прослідковується єдність провідних суспільно значимих прагнень абітурієнта: любов до дітей, прагнення навчати і виховувати їх інтерес до профілюючих на факультеті предметів.

Таким чином, вибір ним педагогічної спеціальності можна рахувати усвідомленим і обґрунтованим.

0ц1нка “4” ставиться тоді, коли абітурієнту добре зрозуміла суспільна значимість праці вчителя, коли він знає її найбільш важливі ознаки, протипоказання до вибору та головні вимоги до людини даної праці.

Він в цілому добре уявляє собі зміст і особливості праці вчителя, про свої нахили до даної діяльності, аргументовано оцінює відповідність своїх психологічних особливостей вимогам педагогічної праці.

Абітурієнт має досвід суспільно-педагогічної діяльності, може застосовувати уже наявні у нього знання в оцінці педагогічних ситуацій, у розв’язанні доступних для нього педагогічних завдань, показує схильність до аналізу ситуацій навчально-виховного процесу. Він володіє досить добре розвиненою мовою, може вести невимушену бесіду, чітко викладає свої думки.

Провідними мотивами вибору педагогічної діяльності виступають: любов до дітей, інтерес до профілюючих предметів.

Разом з тим, абітурієнт не може аргументувати свій професійний вибір або не впевнений у ньому. Причини можуть бути різні: деяка обмеженість знань про обрану спеціальність, не зовсім впевнена самооцінка своїх можливостей до праці вчителя, наявність альтернативних варіантів у професійному самовизначенні (можливість вступу на другий факультет педвузу, у педучилище та ін.).

Отже, вибір педагогічної спеціальності добре забезпечений інформативно, позитивною самооцінкою професійно важливих якостей, досвідом суспільно-педагогічної діяльності, але характеризується нестійкістю, відсутністю впевненості у вірності прийнятого рішення.

Оцінка “3” ставиться тоді, коли фіксується задовільне усвідомлення значимості педагогічних спеціальностей, знання окремих їх особливостей та вимог до людини.

Абітурієнт має певний досвід суспільно-педагогічної діяльності, але ця діяльність ним не розглядалась як цілеспрямована підготовка себе до майбутньої педагогічної діяльності. Тому, в нього недостатньо попереднього досвіду роботи з дітьми, він не може критично оцінити свої можливості і перспективи професійного самовизначення.

Професійний вибір обумовлений різними мотивами, серед яких суспільно-значимі (любов до дітей, прагнення їх навчати і виховувати, інтерес до профілюючих предметів) відсутні або не усвідомлюються як провідні.

Знання його про обрану професію фрагментарні, тому він не може розв’язувати аналітичні і практичні завдання, його мова не завжди логічна, допускаються мовні неточності.

Таким чином, обрання педагогічної спеціальності не має логічного завершення, його не можна рахувати цілком усвідомленим і суспільно значимим.

Природньо, дані критерії не можна сприймати як якийсь шаблон, зразок, так як в ходу даного екзамену виникне багато ситуацій, які не можна повністю “підвести” під дані критерії оцінки: світ професійних орієнтацій людини не завжди підпадає під ті чи інші стандартизовані схеми і рішення.

Тому, дані критерії бажано розглядати як базовий матеріал для знаходження оптимальних рішень у кожному конкретному випадку.

При одержанні абітурієнтом позитивної оцінки в ході даного екзамену (а можливо лише оцінок “5” та “4”, що було б у значній мірі суспільно виправдано) він допускається до другого етапу діагностування його педагогічного покликання.

Вище нами виділено головні, стержневі, на наш погляд, професійно значимі показники особистості абітурієнта, які підлягають вивченню шляхом тестування. Це:

1. Вивчення емоційної стабільності (методика Г.Айзенка).

2.Вивчення комунікативних і організаторських здібностей (методика КОС-1).

3. Вивчення вміння виразно і зв’язно говорити (методика В.Маклені).

4. Вивчення рівня розвитку мислення і пам’яті (методика “Складні асоціації”).

Приймальна комісія повинна неухильно дотримуватись певних, чітко визначених “правил гри”. Найголовніші з них :

1. Проведення даної роботи вимагає значної попередньої підготовки:

а) зміни стереотипів на проблему (необхідність розв’язання питання профвідбору абітурієнтів, в т.ч. на педагогічні спеціальності, на сучасній науковій основі сьогодні розуміють, на жаль, лише невеликі групи спеціалістів);

б) створення на факультетах компетентних екзаменаційних комісій (включення у їх склад осіб, що мають наближену до проблеми наукову спеціалізацію);

в) організація необхідного науково-методичного, інформативного забезпечення (розробка екзаменаційних білетів стосовно окремих спеціальностей та підбір відповідної літератури; розмноження тестів, що пропонуються абітурієнтам; розробка програм аналізу відповідей абітурієнтів при допомозі сучасної техніки та ін.);

г) необхідної орієнтації відділів освіти, шкіл, батьків, самих абітурієнтів про перехід педагогічного навчального закладу на принципово нову систему прийому.

2. Необхідно пам’ятати про існування ряду моральних і медичних протипоказань при виборі педагогічної професії. До них необхідно відносити:

- наявність ідеалів, несумісних з цілями і завданнями народу, держави;

- користолюбно-егоїстичну спрямованість;

- аморальність (нетактовність, несправедливість, лицемірство, грубість, інтриганство, брак доброти, недбалість, безпринципність, зневага до людей, особливо дітей);

- емоційна нестабільність, сварливість, безвільність;

- відсутність цілеспрямованості, ініціативності, витримки;

- яскраво виражена неуважність, низький рівень мислення і слабка память;

- низький інтелект;

- низька культура письмової і усної мови (словникова бідність, багатослів’я, засміченість діалектизмами, низька грамотність, мовна недбалість);

- низький рівень організаторських і комунікативних здібностей;

- тяжкий характер;

- наявність ознак психічних захворювань і різко виражені дефекти мови;

- фізичні недоліки (погане здоров’я, дефекти органів слуху, зору, опірно-рухового апарату).

Абітурієнти не повинні мати цих та інших протипоказань.

3. У абітурієнтів ще немає професійних педагогічних знань і навичок (крім випускників педучилищ). Тому, на профорієнтаційному екзамені перевіряється, як відмічено вище, перш за все їх готовність до свідомого вибору педагогічної спеціальності. При цьому важливим є при аналізові педагогічних ситуацій, розвязанні завдань та ін. слідкувати за рівнем вияву нахилів до роботи з дітьми, спостережливістю, уявою, інтуїцією, винахідливістю, схильністю до педагогічно вірних дій.

Необхідно також проявляти певну обережність у оцінюванні запропонованих абітурієнтами рішень практичних педагогічних завдань, так як вони орієнтуються у більшості випадків на доступний їм шкільний досвід, у якому може мати місце формалізм. Отже, необхідно прагнути виявити і наскільки критично і всебічно абітурієнт оцінює розкриття ним педагогічного процесу чи явища.

4. Профорієнтаційний екзамен та тестування дають цінну інформацію про професійну спрямованість, інтереси, рівень розвитку майбутніх студентів, що необхідно при організації навчально-виховної роботи з першокурсниками.

5. Виключно важливим є визначення приймальною комісією своїх вихідних позицій, якими необхідно керуватись, ведучи профвідбір абітурієнтів по запропонованій вище схемі. Система оцінювання знань і вмінь абітурієнтів на основі профорієнтаційного екзамену та ступеня вияву окремих показників в процесі їх тестування, виглядає так:

Що повинно служити підставою для зарахування (незарахування) абітурієнта? Ми рахуємо: підставою для зарахування на навчання повинні бути відмінні і добрі оцінки на профорієнтаційному екзамені, а також виявлені в ході тестування показники, які не виходять за допустимі рівні вияву даного показника.

Відсутність допустимого рівня вияву показника хоча б по одному випадку необхідно розглядати як абсолютне протипоказання. Такому абітурієнту приймальна комісія повинна тактовно рекомендувати інший навчальний заклад.

6. Тестування абітурієнтів, як найбільш громіздка частина визначення їх профпридатності, може проводитись попередньо: випускників шкіл юного педагога, старшокласників, які навчались у педагогічних класах, на підготовчих відділеннях та ін. Такий підхід сприятиме зняттю у них стресової ситуації, економитиме робочий час приймальної комісії.

7. Важливою є на екзамені атмосфера доброзичливості, щирості, невимушеності, довіри. Цьому сприяє і відсутність будь-яких записів з боку екзаменатора по ходу бесіди з абітурієнтом.

8. Слухаючи відповіді абітурієнта, важливо спостерігати за характером його висловлювань і поведінки (стиль міркувань, ступінь впевненості відповідей, зацікавленість чи байдужість при розкритті питання білета та ін.). Це дає додаткову інформацію про рівень усвідомленості ним свого професійного вибору.

Запропонована концептуальна схема профвідбору, природньо, є дискусійною. Вона вимагає свого подальшого удосконалення і осмислення: здібності людини у кожному конкретному випадку дуже своєрідно і неповторно поєднуються з її фізичними, психічними рисами.

У перспективі такі підходи все більше витіснятимуть існуючу сьогодні систему конкурсних екзаменів для абітурієнтів так як:

- дозволятимуть формувати майбутній кадровий корпус для нашої держави перш за все на основі оцінки професійних якостей особистості;

- буде ліквідовано загін пільговиків, який суперечить самій ідеї професійного відбору на навчання;

- захищатимуть від протекціонізму.

Список литературы

1. Воробьёва Т.А. Опыт создания методики профессионального отбора.

- Советская педагогика, 1971, № 8, С.70.

2. Управление процессомприёма студентов в педагогический вуз. Сост. Е.П.Шастина.- М.: МГПИ, 1990.

3. Психологические основы профориентации на педагогические профессии: Методические рекомендации. - М.: МГПИ, 1989.

4. Психолого-педагогический анализ личности. М.: МИУУ, 1990.