Характеристика берегової смуги Африки
Берегова смуга
– місце перетину суші з океаном.
Берег
– це смуга земної поверхні що приляга до Земної берегової смуги, затоплюється водами світового океану, і постійно завдає впливу хвилювання та прибіглому потоку.
До неї прилягає смуга берега до морського дна – вплив хвильових процесів – називається береговим схилом
.
Берегова
зона
– сукупність берега і підводних. 777 тис. км. – загальна протяжність земної кулі.
Бухтові береги
– Євпаторія; Лимани. Африка – в основному виділяють лиманно-лагунові утворення.
Генезис
(походження) – та стадія еволюції утворенння берегової смуги.
Осушливі – припливні та відпливи характеризують Північну Європу (Голандія) – оголення берега – низинні , піщанні. В Африці також є такі берега. Меангри – низинні, мулисті, піщанні береги вкриті рослинністю що затоплюються (узбережжя Мозамбік).
Дельтові береги: якщо гирло баготорукавне. Якщо гирло має лійкоподібну форму – естуарії (первинна).
Острівні території – злиття, і закривають дельту; річка робить багато інших. Під час проходженння – багаторукавне гирло річки.
Ріасові – це затоплення морем долини гірської країни (гірські долини).
Тектонічні рухи – територія затоплюється, полинає її. Море підтоплює гирло річки. Ріаси характеризують собою довгі, вузьки глибоководні затоки. Виникають в береках тектонічних рухів – опускання території. (вулканічні береги – ендогенні).
Коралові береги: тепмературний режим, прозорість води – незначні глибини(4-5 метрів).
Африка – Червоне море, Східне узбережжя, Серединно-океанічні хребти.
Фітогенні не спостерігаються в Африці. Техногеннні – вплив людини.
– Нерівнісь прибережних районів (сіл./госп. розвиток), як промислові зони. Розвиток портів пов’язан із зміною форми берегів, як будування стін, систем захисту узбережжя.
Портова смуга: порти-столиці найбільші – Атлантика (Лагос – Нігерія), Монровія (Ліберія), Дакарт (Синігал), Луанда (ПАР). Протяжність портів – 14 км. (Пн. Африка).
Розвинені берега чергуються: Джигуті, Бербера (Найкрутіші берега).
Карта берегів:
П-ов до узбережжя виходять кристалічні щити: абразивно-акумулятивні, бухтові.
Гірські системи, прибережні: абразивно-денудаційні (Касабланка), абарзивно-акумулятивно пляжеві.
Західна частина: ріхтові дюни – затоки – лагуни. Виникнення піска; пасати – Сахара (як основний імпортер піска).
Гвінейська затока: чергування абразино-акумулятивних і абразивно-бухтових берегів.
Лагунні: зустрічаються меангрові. Річка Нігер – найбільша за площиною (відкладання, акумуляція); вулканічні береги.
Клімат Південної Америки
| Кліматичні пояси | Характеристика |
| Екваторіальний | Включає в себе Амазонську низовину, Гвіанське нагір’я, низ. Оріноко, част. Тихоокеанського узб. сер. t +24…+28˚ С. Амплітуда добових і сезонних коливань t незначна. Опади мають диферен. характер. Амазонська низовинв 1200–2000 мм за рік. Їх приносять пд.-зх. вітри. |
| Субекваторіальний | Бразильське нагір’я, пд. част. Амазонської низ., нижня частина басейну Амазонки. Для нього характ. рисою є сезонність, і розподіл опадів. Період дощів – з грудня по травень, що пов’язано з екват. мусоном. Max на переході від вологого сезону до сухого t +28…+30˚ C. Пд.-сх. частка субекват. поясу дещо вологіша. Кількість опадів 400-1000 мм. |
| Тропічний | Обл. вологого пасатного (мус.) клімату
Обл. вологого пасатного клімату.
Узб. Тихого океану
|
| Субтропічний | Від 30˚ пд.ш. на пд. окраїни нагір’я Вроу, басейн нижнього Уругваю, міжрічча Парани і Уругваю, сх. частина Пампи. Для літа характерні пн.-сх. мусони, а зимою циклонічна діяльність. Літо жарке, зима м’яка t˚ =0…10˚ С, к-сть опадів 2000 мм (сх.), 5000 мм (зх.). Обл. пасивного субтропічного клімату
Тихоокеанське узбережжя
|
| Помірний | Від 45˚ пд. ш. Патагонія – єдиний посушливе тут місце к-сть опадів 140 мм. На зх. Тихоокеанського узб. до 300-400 мм. Max опадів зимою, t˚ 0˚…+4˚ С, t˚ літа 18˚…+24˚ С. На крайньому пд. Тихоокеанського узб. (помірний океанічний тип клімату) к-сть опадів 3000-5000 мм. Max припадає на зимній період (циклони) t˚ зими +4˚ С (м’які зими), t˚ літа +8…+12˚ С. |
Берегова лінія Європи
| Орограф. характеристика
|
Генетичний тип берега |
| Узб. Білого моря | Піщані, абразивно-акумул. (дельтові), льодовиково-тектонічні, акумул. пляжеві, тектоніч. розчлен. (фіорди). |
| Узб. Балтійського моря | Льодовик.-акумул. розчленовані, аккумул. льодникові, абразивно-акумул. бухтові, піщані (ватові). |
| Узб. Великобританії, Гренландії | Льодовик.-тектонічні (фіорди), тектонічного розчленування, абразивно-акумулятивні (дельтові), абразивно-акумулятивні (бухтові), акумулятивно-лагунні, лагунно-лиманні, піщані (ватові), акумулятивні (пляжеві), абразивно-акумулятивно (бухтові)-тектонічного розчленування. |
| Узб. Середземного моря | Абразивно-бухтові, акумулятивні пляжеві, абразійні, тектонічного розчленування, абразивно акумулятивні (дельтові), ерозійного розчленування, лиманні,естуарієві, абразійно акумулятивно бухтові. |
Типи живлення річок Європи
| Тип | Характеристики | Назва річок |
| Виключно дощове жив. з > водністю впродовж року | Характер. для р-нів помірного морского клім. зі значною кількістю опадів і рівномірним цілорічним їх розподілом. Особл. багатоводні взимку коли за низьких +tвитрати води на випаровування малі. Деякі спад води влітку – з > випаров.Більшість річок тече в добре розробленних долинах, має незначні ухили русл, розгалужену сітку приток. Сприятливі для розвитку судноплавства. У гірських районах режим річок дещо ускладнений за рахунок додаткового надходження навесні талих снігів чи льодов. вод і короткочасних павод. Після літніх злив. |
Темза, Лаура, низ. Рейна |
| Переважно дощового жив., з maxстану навесні і min – кінець літа – поч. осені | Характер. для р-нів з помірним перехідним клім. від морського до континентант. Розподіл опадів на такий рівномір. Водність річок має виражену сітку – сезонність. Весняний maxповязаний з таненням снігу і весняними дощами. Влітку велика кількість опадів випаровується. |
Сх. Євр. р-ни – Одра, Вісла, Інн, Сава, Драва. |
| Рычки з добре вираженим високим рывнем у зим.-весн. період із межень в літку | Живлення за рахунок підземного стоку.Характерні для р-нів субтроп. середземн. клімату. Витрати води влітку і нижчі взимку. Невеликі річки влітку пересихають або сильно міліють. Меншою мірою зниження рівня властиве великим річкам Середземн., витоки яких почин. в горах. Тут в літку грунтове живлення, доповнене дощовим. Навесні – талі води гір. |
Ебра, Дуеро, Гвадіана, Тахо, Гвадалквивер, Тібр. |
| Переважно снігове | Характ. для Пн. (бореальних) р-нів помір. пояс. з тривал. залеган. снігов. покриву. | Середн. Альп, Феноск, Пірен., Печора, Дніпр, Пн. Двіна. |
Льодовикове Зх. Європа |
Осн. Перехід стоку, коли + t . Взимку деколи стік зовсім припин. | Рейн, Дунай, Рона, Одра, Вісла,. |
ТЕКТОНІКА ЄВРОПИ
Тектонічна
одиниця
|
Орографічна одиниця
|
Корисні
копалини
|
Сх.Європейська платформа |
||
| Байкальський щит | Цокольні плато і плоскогір`я, високі р-ни ускладнені формами водно-льодовикового рельєфу. Озера тектонічні і льодовиково-тектонічного походження, є моренні гряди: Салногусельнья, Мансельнья | Fe, Ni, U, слюди |
| Український щит | Придніпровська височина приурочена до розривної тектоніки (долина Дніпра тектон. Розчленована, Зх. щит а Сх. (девон)) |
|
| Синиклізи: Прикаспійська, Печорська, Московська | ||
| Антиклізи | Не чітко виражені, бо знівільовані осадковими відкладами, похил. плат. на Пд., Пд. межа нечітко вираж. | |
| Складчаті області | ||
| Каледонська (ниж. Калед.) | На Пд. Скандінавських гір, Уельс і Шотландське нагір`я, Пн. частина Ісландіі | |
| Герцинська (верх. Калед.) | Вся територія середньої Європи | Fe |
| ---області епігерцинських платформ | простяг. у широтному напрямі від Атлантичного ок. до Євр. Гронод. розривна тектоніка нагір`я, низовини (перекрив. морські аккумул. відклади) | Свинцово-цинкові та поліметалеві руди |
| ---обл. герцинських споруд | Центр горотворення – Центральний масив, від якого відгалужується дві гілки: 1) східна – субширотна, доходить до Карпат (Тюрінгський і Баварський ліс, Франковський і Швабський вальд); 2) північна – Зх. Бретань, Корнуол, Пд. Піренейського п-ва (контабрійський, Сьєрра-Морена, Сьєрра-Невада, берійський, Центральна Кордільєра). Закін. біля Чешського масиву. | Уранові руди |
| Зх.Європ. платформа | ||
| Синиклізи | Характерна велика к-ть морських відкладів (морські трансгрессії) басейн Лотарінгій | |
| Кайнозой | В Пд. Європі – Альпійська зона (в горотворені задіяні Пд. Герцинські споруди). Альпи – це центральна частина Альпійської обл. і складається з хребтів. Вони генетично пов`язані і переходять у склад. обл. Балканського п-ва (Динара, Пінд, Пн. Албанські Альпи) гірські хребти Пелопонеса, хр. о
-вів Кіпр і Кріт. Всі передгірні частини в Альпах обл. знаход. в межах передгірських прогинів. |
Природ. газ, нафта |
Альпійсько-гімалайська складчатість (герцинськ.) |
“Каблучка” Апенінського п-ва, о-ви Сардінія та Сицилія, Уральські гори (спочатку горотворення відбув. В Сх. част. Утв. на місці геосинклінального прогину складні гори, на Сх. – більш старі і низькі) |
Поліметалеві руди, нафта, газ |
Азія
Загальна характеристика
Розташована у пн. Півкулі ,не перетинається нульовим меридіаном .
Омивається водами Тихого ,Індійського і пн. Льодовитого океанів.
Крайні точки :
ПН.- мис Челюскін
Пд..- мис Піай
Зх. – Урал
Сх. – мис Дежньова
Протяжність : з Пн. На Пд. – 8 500 км.
З Зх. На Сх. –
S= 43 мл. Км з островами, без островів 41.5 млн. Км.
Азія є самою високою частиною світу (середня висота – 950м ).
Найвища точка г. Джомолунгма – 8 848 м.
Найнижча точка – Туранська западина – - 154 м
Мертве море -- - 395 м
Характеристика берегів
Азії.
| Орогафія | Тип Берега |
| Мала Азія | Абразивно - денудаційні,абразивно-акамулятивні, |
| бухтові | |
| Пд.Зхчастина Аравійського | Абразивно - денудаційні,акамулятивні,пляжеві , |
| півострова гирла річок Тигр | лагунні, коралові, алювіальні , дельтові. |
| Червоне море. | |
| Півострів Індостан | Сформовані тектонічними процесами, ріаси. |
| Пн. Зх.узбережжя | алювіальні морські рівнини , дельтові. |
| Підняті ділянкі | ріаси. |
| рівнинні частини | лиманні. |
| Ганг і Брахмапутра | дельтові. |
| Брахмапутра - Іраваді | скидові. |
| Півострів Індокитай,Малака | абразивні, алювіальні , морські рівнини , ріаси, |
| абразивно - акмулятивні. | |
| Сх. Узб.Японські ост-ви | чергування акумулятивних |
| узб. Кореї, пд. Зх Китаю. | |
| Сх.Росії | скидові, абразивно - денудаційні . |
| П-в Камчатка | ріаси, абразавно - акамулятивні. |
| Пн. Азія | фіорди , дельтові. |
Характеристика кліматичних поясів Пн. Америки.
| Кліматичний пояс | Область | Характеристика |
| Арктичний | Пн. узбережжя Пн.Америки і прилягаючи острови. Арктичні повітряні маси. Сер. темп. січня –36˚..–40˚С. Мінімальна над Гренландією (–44˚..–50˚). Літом температура зберігається від’ємна або близька до 0˚С. Переважає хмарність, тумани, сніжні бурі. | |
| Субарктичний | Майже вся Аляска, більша частина Гудронової затоки і північ Лабрадору. На берегах Тихого і Атлантичного океанів клімат має океанічні риси, а центральна частина характ. континентальністю. Сер. t січня континентальної обл. –36˚С. Сер t січня в обл.. прилеглих до океану –16..–20˚С. Сер. t липня +15..+10˚С. Кількість опадів до 500 мм. Поширена вічна мерзлота. |
|
| Помірний | 1. Морського клімату | Пд. межа помірного поясу визн. за 40˚ пн.ш. (на заході піднимається в гору до гірла р. Колумбія). Західні циклонні вітри. Сер. t січня 0˚С, літо прохолодне. Велика кількість опадів, до 3000–4000 мм на рік. |
| 2. Континентального к. | Внутрішня частина материка. Антициклональний стан атмосфери. t липня +20˚С. Природні явища: суховії, бурі, посухи, снігопади. Максимум опадів літом. | |
| 3. Мусонного к. | Сер. t січня –5..–10˚С (пд.), <–20˚С (пн.). Сер. t липня +20˚С. Кількість опадів 500 мм. |
|
| Субтропічний | Середземноморського клімату | Широка полоса від п-ва Флорида до Каліфорнійського п-ва. Зх. узб. Тихого океану, а також між гірські западини Кордильєр – волога зима, сухе літо. Взимку – циклонічна діяльність, сильні опади. |
| Континентальний к. | Значна частина Міссісіпської низовини, Берегова і Центральна рівнини – рівномірне зволоження. Літом – тропічні повітряні маси, t липня +25..+30˚С. Зимою вище 0˚С, на пд.. +16˚С. Циклони літом викликають торнадо. | |
| Вологого к. | Пд.-сх. частина поясу. Літом – морське тропічне повітря, що викликає сильні опади, зимою – відносно холодне континентальне повітря. | |
| Тропічний | Пустельного клімату. | На південь від 28–30˚С пн.ш. за виключенням самого крайнього півдня Центр. Америки. Кліматичні умови визначаються дією Тихоокеанського і Атлантичного max. На пн.-зх. Мексики, п-ів Каліфорнія клімат сухий. Протягом всього року майже немає опадів. |
| Вологого клімату. | Східна частина поясу. Зона пасатного фронту літом проходить через Центр. Ам. – сильні опади. Взимку вплив тихоокеанського повітря. | |
| Субекваторіальний | Крайній південь материку, починаючи від Нікарагуа лежить в субекваторіальному поясі. Літом діє екваторіальний мусон, який приносить велику к-ть вологи з Тихого океану. На схили гір, повернуті в сторону Карибського моря значну к-ть вологи приносить зимою пн.-сх. пасат. В цій частині області незначна сезона різниця температур. |
Природні зони Пн.Америки.
| Природна зона | Територія | Опади, мм | t˚С | Ґрунти | Рослинність | Тварини |
| Арктичні пустелі | Бафінова земля, о-ви: Девон, Елсмір, Гренландія | 700-800, зх. 300 | Суха супіщана легкосуглинкова маса | Домінують мохи, лишайники | Білий ведмідь, песець, вівцебик | |
| Тундра | Пд.. частина островів і пн. материка | 300-600 | -30..-40˚С 0..+5˚С |
Болотні тундрово-глейові | Осока, полярні мохи, карликова береза. | Карибу (пн. олень), песець, лемінг |
| Лісотундра | Від Лабрадора до гирла Макензі | -20˚С > +10˚C |
Підзолисті глеєві-підзолисті грунти | Чорна і біла ялини, осика, береза | Карибу, бурий ведмідь, бобри, норка, куниця. | |
| Тайга | 500-600, низька випар. | Різкі температурні контрасти | Мерзлотно-тайгові і підзолисті, болотні, напівболотні | Чорна і біла ялина, бальзамінна піхта, ін. хвойні | вовк
+ лось , чорний ведмідь, дикобраз. |
|
| Зх. Приокеанічні хвойні ліси | Між 52 і 43˚ пн. ш. на заході. | до 500 | Бурі лісові (кислі) | Сікстинська ялина | Вовк
, олень, ведмідь грізлі. єнот. |
|
| Мішані ліси | Дерново-підзолисті опідзолені | Осика, бальзаміння тополя | ||||
| Широколистяні ліси | На сході та пд.. від мішаних л. | 1000-зх. 1500-сх. |
М’яка зима –2..–3˚С |
Бурі лісові, слабопідзолені | Дуб, каштан, клен, бук, тюльпанове дерево. | Віргінські олень, ведмідь, дикобраз |
Лісо- степ а) Власне лісо-степ б) Пре- рії |
Великі рівнини, внутрішні плато Кордільер. Великі рівнини, плато Фрезер, Колумбійське. Центральні рівнини |
Зменшення зволоження |
Відносно низькі t. Велика к-ть тепла. |
Вилугувані і опідзолені чорноземи, сіроземи лісові Бруніземи |
Осика, береза, високо травна злаково-лугова рослинність. Трави |
Бізон, кайот, суслик, сурок Гризуни |
Степи а) типові степи б) сухі степи |
Більша частина Великих рівнин, пн-зх. Центр. Рівнин. На сх. від Скелястих гір, більша частина Колумбійського плато |
Зливи влітку до 500 до 400 |
Чорноземи звичайні. Каштанові. |
Різнотрав’я, дерново-злакова рослинність, ковила. Злакова трав’яна рослинність |
Гризуни, змії, бізон |
|
| Середземноморські ліси і чагарники | Зх. узбережжя від 43˚ пн.ш. до пд.. кордонів США | Мало | Високі | Коричневі і сіро-коричневі. | Секвої вічнозелені і гігантські, сосна, дуб. | |
| Мусоні мішані ліси | ПлатоПідмонт, берегові низовини, сх.. Центр. рівнин | Значні | Жовтоземи, червоноземи. | Довго хвойна сосна, дуб, ліани, кіпариси | Черепахи, попу гаї, комахи | |
| Пустелі | Зх. узбережжя Мексики, Мексиканське нагір’я | Практично відсутні, волога потрапляє у вигляді роси | Примітивні пустельні, червоно-бурі. | Ксерофітна рослинність. Кактуси, поодинокі акації | ||
| Вічнозелені тропічні ліси | Крайній пд.. материка, Сьєра-Мадре | Сильне зволоження | Бурі тропічні і фераліти. | Пальми, фікуси | Мавпи, змії, комахи. |