ВСТУП
Комплімент, лінгво-специфічне і культуро-специфічне висловлювання з метою похвалити когось чи зробити комусь приємність, є досить важливим елементом у спілкуванні представників англомовної (британської та американської) культури. Адже позитивна оцінка мовця, його позитивна реакція на певний предмет чи особу, а також прагнення мовця принести задоволення адресату і тим самим виявити своє прихильне ставлення до нього є тими факторами, що впливають на стосунки між комунікантами, а, отже, впливають і на результат спілкування в цілому.
Актуальність теми
визначається загальною спрямованістю лінгвістики на вивчення функціонування мови та мовлення, їх соціального характеру, комунікативної поведінки мовців.
Метою
наукової роботи є дослідження компліменту як єдності іллокутивного акту, перлокутивного акту та соціальної дії.
Поставленою метою передбачено коло конкретних завдань
:
- розглянути комплімент як мовленнєву дію;
- визначити основні комунікативно-прагматичні характеристики компліментарних висловлювань;
- проаналізувати етнокультурні особливості вживання компліменту в британській, американській та українській культурах.
Об’єктом
дослідження є компліментарні висловлювання у мовленнєвій поведінці представників англомовної культури.
Предметом
аналізу є комунікативно-прагматичні та етнокультурні характеристики компліментарних висловлювань.
Матеріалом
дослідження слугували фрагменти дискурсів з компліментарними висловлюваннями, відібрані методом суцільної вибірки з художніх творів англійських та американських письменників.
Методологічна основа.
При вирішенні поставлених у роботі завдань було використано ряд методів сучасної лінгвістики, зокрема контекстно-ситуативний аналіз, інтенціональний аналіз, мовленнєвоактовий аналіз, а також метод анкетування.
Практичне значення
наукової роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані при вивченні та подальшому дослідженні даної проблематики.
Структура наукової роботи
. Наукова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, списку джерел ілюстративного матеріалу та додатка.
Особистий внесок дослідника
полягає у проведенні анкетування, спрямованого на виявлення етнокультурних особливостей вживання компліментарних висловлювань.
РОЗДІЛ 1. КОМПЛІМЕНТ ЯК МОВЛЕННЄВА ДІЯ
Комплімент – важлива складова мовленнєвого спілкування носіїв англійської мови (британців і американців), яка впливає на характер міжособистісних стосунків комунікантів, ступінь їх взаєморозуміння, а, відповідно, і на успішність комунікації в цілому.
Зазвичай комплімент описується та аналізується як певна мовна форма, що містить визначений набір функцій. Проте комплімент доцільно розглядати ще й як одиницю мовленнєвої поведінки, як особливий вид мовленнєвих вчинків.
Такий підхід дає можливість розкрити характер залежності між потребами, мотивами, цілями, бажаннями, почуттями, емоціями комунікантів, з одного боку, і формою та змістом самих висловлювань, з іншого.
Мовленнєва дія є складною єдністю дій, спрямованих на якісно різні комунікативні цілі, що утворюють ієрархічну систему: іллокутивні цілі підпорядковані через перлокутивні цілі соціальним цілям.
Отже, здійснюючи мовленнєвий вчинок „комплімент”, мовець виконує три різні дії, які втілюються в одному висловлюванні.
1.1. Комплімент і його іллокутивна сила
За Ф.С. Бацевичем, іллокутивний акт – це втілення у висловлюванні, породжуваному в процесі мовленнєвого акту, певної комунікативної інтенції, комунікативної мети, що надає висловлюванню конкретної спрямованості [1,171]. У характеристиці компліменту як іллокутивного акту найсуттєвішими моментами є іллокутивні цілі компліменту, його місце в системі мовленнєвих актів та відмінності компліменту від подібних до нього за формою іллокутивних актів.
Кожен комплімент обов’язково повинен містити позитивну оцінку. Виходячи з цього, іллокутивною ціллю компліменту повинно бути повідомлення про те, що мовець хоче, щоб адресат взнав, що мовець думає про нього щось хороше.
Хоча позитивно оцінне судження, як правило, входить в структуру іллокутивного акту компліменту і складає його пропозиційний зміст, саме по собі воно ще не вказує на іллокутивну ціль. Висловлювання, в пропозиційний зміст яких входить позитивна оцінка, можуть бути спрямовані на різноманітні іллокутивні цілі і, відповідно, реалізовувати різні іллокутивні акти, наприклад, оцінки як такої, поздоровлення, вдячності, поради, згоди тощо. При цьому необхідно визнати, що на відміну від усіх перерахованих іллокутивних актів для компліменту позитивна оцінка (експліцитна чи імпліцитна) є обов’язковим елементом пропозиційного змісту.
Основною іллокутивною ціллю компліменту є повідомлення не про те, як мовець оцінює адресата, а про те, які почуття та емоції він відчуває у зв’язку з позитивною оцінкою, тобто ця ціль полягає у вираженні позитивного психологічного, чи так званого інтенційного (за Дж. Серлем [18]) стану мовця, репрезентативний зміст якого складає позитивна оцінка. Так, вимовляючи висловлювання “Ви гарно виглядаєте” з іллокутивною силою компліменту мовець має на увазі приблизно наступне: Я радий / мені приємно / я відчуваю задоволення від того, що ви гарно виглядаєте.
Варто відмітити, що в іллокутивному акті компліменту для адресата становить цінність і приносить йому задоволення не тільки і не стільки сама позитивна оцінка, як той факт, що мовець захотів повідомити про неї адресату з власної ініціативи. Так, наприклад, побачивши на співробітниці нове плаття і визнавши про себе, що воно гарне і добре на ній сидить, ми можемо сказати їй про це, але можемо і змовчати.
Як правило, ми прагнемо зробити словами приємність співрозмовникові лише в тому випадку, коли ми до нього гарно ставимося, тобто відчуваємо до нього симпатію, любов, повагу та інші позитивні почуття, або хочемо, щоб у нього склалося враження, ніби ми до нього гарно ставимося.
Таким чином, коли мовець здійснює іллокутивний акт компліменту, його цілі є відкритими для розпізнання адресатом і вони зводяться до наступного:
1) виразити позитивний інтенційний стан, репрезентативний зміст якого становить позитивне оцінне судження;
2) виразити намір / прагнення / бажання принести задоволення адресату;
3) виразити позитивне ставлення до адресата.
Для вираження позитивного інтенційного стану мовець може використовувати цілий набір конвенційних засобів. Головним формальним індикатором іллокуції компліменту, як вже зазначалось, є позитивне оцінне судження. Воно може виражатися за допомогою як лексичних, так і синтаксичних засобів.
Типовими лексичними засобами вираження позитивної оцінки є лексичні одиниці, в семантичну структуру яких входить значення позитивності. Такі одиниці належать до різних частин мови: іменників (angel
,
beauty
,
genious
), прикметників (good
,
nice
,
wonderful
,
lovely
), дієслів (to
like
,
to
love
,
to
admire
), прислівників (well
,
nicely
,
wond
е
rfully
).
Згідно з результатами дослідження, проведеного Л.О.Кокойло [9]
, стереотипними синтаксичними моделями, за якими будуються оцінні висловлювання, що прямо виражають іллокутивну силу компліменту, є наступні:
(1) You + V be/look + Adj complimentary;
“You are lovely” (Updike)
.
(2) You + V be + Adj complimentary + N;
“You are a capable man, McCan” (Pinter)
.
(3) You + V be + N complimentary;
“You’re a wonder” (Updike)
.
(4) NP + V be + Adj complimentary;
“Your Italian’s pretty good” (Pinter)
.
(5) PRO demonstrative + V be + Adj complimentary + N;
“This is a very beautiful house” (Dunne)
.
(6) You + V have + NPcomplimentary;
“You have a beautiful natural swing” (Updike)
.
(7) You + V + Adv complimentary;
“You know, you really play extraordinarily well, Miss Cutts” (Pinter)
.
(8) I + V complimentary + NP;
“I like the stuff you’ve been doing on India” (J. Cooper)
.
(9) Окличні речення з підсилювальними інтродукторами whatihow;
“What a
lovely apron!” (Pinter)
.
“How marvellous everything looks!” (Shannon)
.
(10) Неповні речення, що виникають при редукції підмета і дієслова-зв’язки:
Adj complimentary:“Very cozy
”
(Krantz)
;
Adj complimentary + N: “Bright boy
”
(Hemingway)
.
У компліментарних висловлюваннях широко використовуються інтенсифікатори – слова для підсилення змісту (quite
,
such
,
very
,
so
,
really
,
awfully
,
terribly
).
Дані лексико-синтаксичні моделі характерні для прямих іллокутивних актів компліменту. До них відносяться ті іллокутивні акти компліменту, в яких оцінне судження виражене експліцитно за допомогою вищезазначених лексико-синтаксичних моделей, тобто компліменти-формули. Для прямих іллокутивних актів компліменту характерні такі ознаки:
а) об’єкт позитивної оцінки та оцінний предикат виражені експліцитно і утворюють оцінне судження, що має форму двоскладного стверджувального (чи окличного) речення;
б) автором оцінного судження є мовець, а об’єкт позитивної оцінки має безпосереднє відношення до адресата.
Слід також розглянути непрямі та імпліцитні іллокутивні акти компліменту. До непрямих відносяться іллокутивні акти компліменту, реалізовані за допомогою висловлювань, в яких і об’єкт позитивної оцінки, і оцінний предикат виражені експліцитно, але при цьому:
а) висловлювання має форму питального речення:
Your
fianc
é,
hasn
’
t
he
got
a
lovely
smile
?
(
J
.
Cooper
);
б) оцінне судження не вичерпує пропозиційного змісту висловлювання:
“
Would you think
”
, I said, “it’s just another example of male chauvinism if I tell you you look very youthful?” (W.
Cooper).
До імпліцитних іллокутивних актів компліменту відносяться:
а) іллокутивні акти, пропозиційний зміст яких імпліцитно виражає хоча б одну із складових позитивного оцінного судження (об’єкт позитивної оцінки (1) чи оцінний предикат (2) чи оцінне судження як таке (3)):
(1)
Observe him carefully. There
,
there
,
I
must
not
alarm
you. Writing, thinking, yes, action, no. Let him take his time. I’m glad he has such a good
friend
(Murdoch).
/Дане висловлювання імплікує, що об’єктом, до якого відноситься оцінний предикат a
good
friend
, є адресат/.
(2)“
Do
I
look
like a
grandmother
?”
she
repeated
.
“
You
can
never
look
like
a
grandmother
,
”
Darcy
replied
(
Krantz
).
/У даному висловлюванні позитивно-оцінний предикат імплікується за допомогою заперечення негативної ознаки, вираженої за допомогою порівняння/.
(3)
“Where the hell’s your husband?”
“He got held up at the office. We had a row about my coming alone.” Instantly she felt disloyal.
“He’s quite right. If I were married to you, I’d keep you locked up
” (J. Cooper)
.
/Дане висловлювання імплікує таке оцінне судження: You are very pretty
/.
б) висловлювання, в яких зв’язок між об’єктом позитивної оцінки і оцінним предикатом не є предикативним:
“I couldn’t possibly marry a glamour puss like you, I’d find you far too distracting. I’d never get to work in the morning” (J. Cooper).
в) висловлювання, в яких об’єкт позитивної оцінки відноситься не (чи не лише) до „безпосереднього”, а й до „побічного” адресата:
He put his arms round both of them: “Sneaking out on me, huh? With the prettiest girl in the room?
”
“We’re just off to dine,” said Richard (J. Cooper).
г) висловлювання, в яких мовець не є автором позитивно-оцінного судження, що становить пропозиційний зміст:
“I don’t think you lot need me all that much,” said Jenkin in a tentative tone. “I’ve always felt like the odd man out.” <…>
“What perfect nonsense!” said Gerard, regaining a little confidence. “You’re central, you’re essential, even Crimond saw this. He said you were the best
” (Murdoch).
Можливі випадки, коли в одному іллокутивному акті компліменту поєднуються більше, ніж одна ознака імпліцитності:
A.J. looked slightly embarrassed. He glanced at Jessica, then back at Lila. “<…> I’m A.J. Morgan,” he said.
Aaron grinned. “See, I told you, A.J. No shortage of gorgeous girls.
”
Lila tossed back her hair. She obviously took Aaron’s comment as if it were directed especially at her (Pascal).
/У даному висловлюванні об’єктом позитивної оцінки є побічний адресат і, крім цього, оцінне судження виражене імпліцитно/.
Окрему категорію становлять іллокутивні акти компліменту, в яких позитивно-оцінне судження виражене за допомогою метафори.
Oliver whistled. “Jessica!” he said incredulously. “Little Jessica Eliot. My God!” He turned her round
,
“You have come out of the chrysalis.
You’ll need a body guard” (J. Cooper).
При розмежуванні прямих і непрямих іллокутивних актів компліменту виникають проблемні випадки, коли висловлювання-формули з іллокутивною силою компліменту мають пропозиційний зміст, що не відповідає повідомленню мовця, а саме: об’єкт позитивної оцінки, що становить буквальне, власне семантичне значення висловлювання, не відповідає тому конкретному об’єкту, що був в дійсності позитивно оцінений мовцем та викликав у нього позитивний емоційний стан:
Trish came in carrying the soufflé and we all exclaimed.
“Trish, you’re marvellous,
” said Mollie, watching her serve it out (J. Cooper).
/Гостя виражає своє захоплення частуванням за допомогою компліментарного висловлювання, в якому оцінний предикат відноситься не до частування, а до хазяйки, що його приготувала/.
Для того, щоб адекватно описати подібні іллокутивні акти компліменту, доцільно розмежовувати поняття „об’єкт вираженого інтенційного стану” і „об’єкт позитивної оцінки”, маючи на увазі під першим об’єкт, що є безпосередньою причиною виникнення вираженого інтенційного стану мовця, а під другим – об’єкт, до якого відноситься позитивна оцінка, що становить власне семантичний зміст компліментарного висловлювання. Хоча дані іллокутивні акти компліменту мають властивість, характерну для непрямих іллокутивних актів компліменту (імпліцитно виражене значення), доцільніше відносити їх до прямих, оскільки вони за всіма параметрами відповідають прямим іллокутивним актам компліменту. Відповідно до цього розрізняють прямі іллокутивні акти компліменту, в яких об’єкт позитивної оцінки збігається з об’єктом вираженого інтенційного стану, і ті, в яких дані об’єкти не збігаються.
Характеристика компліменту як іллокутивного акту була б неповною без вказівки на місце, яке він займає в системі іллокутивних актів. Однією з найбільш популярних класифікацій мовленнєвих актів є класифікація Дж. Серля. Релевантність даної класифікації для нашої роботи обумовлена тим, що головною класифікаційною ознакою в ній виступає іллокутивна ціль. Аналіз компліменту з точки зору цих ознак дозволяє зробити висновок про те, що іллокутивний акт компліменту слід віднести до класу експресивів. Іллокутивна ціль класу експресивів полягає в тому, щоб виразити психологічний стан, що задається умовою щирості відносно положення речей, визначеного в рамках пропозиційного змісту. Основну іллокутивну ціль компліменту можна сформулювати як вираження позитивного психологічного стану мовця, викликаного позитивною оцінкою, що становить пропозиційний зміст. За Дж. Серлем, важливою ознакою експресивів є те, що їхній пропозиційний зміст приписує певну властивість мовцю або слухачу. Комплімент, як уже зазначалося, характеризується тим, що в його пропозиційний зміст повинна входити позитивна оцінка (експліцитна чи імпліцитна) адресата або предметів чи осіб, що мають до нього безпосереднє відношення.
Та обставина, що пропозиційний зміст компліменту, як правило, являє собою оцінне судження, робить даний іллокутивний акт подібний за формою до іллокутивних актів похвали, схвалення, захоплення. Однак компоненти, з яких складаються ці різновиди іллокутивних сил, неоднакові. Принципова відмінність іллокутивної сили компліменту полягає в тому, що її обов’язковими компонентами є додаткові іллокутивні цілі:
а) виразити намір /бажання/ прагнення принести задоволення адресату;
б) виразити позитивне ставлення до адресата.
Наявність цих іллокутивних цілей обумовлює ще одну обов’язкову ознаку іллокутивної сили компліменту, а саме безпосередній зв’язок об’єкта позитивної оцінки з адресатом. Це означає, що можна хвалити когось / щось, схвалювати щось, захоплюватись кимось / чимось, що не має ніякого відношення до адресата, але не можна сказати комплімент людині, яка не присутня при розмові.
Слід підкреслити, що індикатором додаткових іллокутивних цілей компліменту є не стільки формально-семантичні особливості висловлювання, скільки його контекст (хто говорить, кому, за яких обставин, в яких умовах спілкування), а також інтонація мовця, його міміка (особливо посмішка), жести.
1.2.
Комплімент як перлокутивний акт
Перлокутивний акт – це наслідки впливу іллокутивного акту на конкретного адресата. Розглядаючи перлокутивний акт як дію, спрямовану на зміну психологічного стану адресата, під перлокутивним актом компліменту слід розуміти дію, ціль якої полягає в тому, щоб викликати в адресата позитивну емоційну реакцію, принести йому задоволення.
Механізм впливу на адресата компліменту базується на тому, що позитивна оцінка, яка входить до пропозиційного змісту висловлювання, за допомогою якого реалізується цей перлокутивний акт, а також виражений позитивний емоційний стан мовця як наслідок цієї оцінки, його позитивне ставлення до адресата і його бажання зробити адресату приємність сприяють задоволенню такої потреби адресата, як бути визнаним і достойно оціненим іншими членами суспільства. Якісний характер перлокутивного ефекту, а, отже, і успішність перлокутивного акту обумовлені тим, наскільки будуть задоволені ці потреби, що в свою чергу залежить не від самого компліменту як типу іллокутивного акту, а від його аспектів, тобто від того, як він був сказаний (мовленнєве оформлення), ким (маються на увазі рольові та міжособистісні стосунки комунікантів), з якого приводу (об’єкт позитивної оцінки), за яких умов тощо.
У прикладах (1) і (2) реалізація перлокутивних актів компліменту є успішною, тобто викликає появу позитивного (запланованого) перлокутивного ефекту, однак ці перлокутивні акти різняться силою емоційного впливу. У першому прикладі спостерігається значний позитивний емоційний вплив на адресата, у другому – цей вплив менш помітний.
(1)
As they had waffles after the movie Melvin said solemnly, “You are the most beautiful girl in the world
, Teddy Lunel”. <…>Teddy blushed, her ears buzzed and she was afraid that tears were about to come into her eyes. None of the compliments she had received in her life from grown-ups had ever meant anything, but this! (Krantz)
.
(2) Trish came in carrying the soufflé and we all exclaimed.
“Trish, you’re marvellous
”, said Mollie, watching her serve it out.
Trish gave her a bright bird-like glance – It’s quite easy, really (Cooper).
Перлокутивні акти компліменту є неуспішними, якщо їхня реалізація не викликає запланованих перлокутивних ефектів.
Edna made a significant little face at Elmer. Daisy did not see. She was standing back from the stove, where Edna was at work, looking at the baby.
“He can talk pretty good, can’t he?
Dwight couldn’t say anything but mama when he was that little”.
Edna’s back was turned. She said meaningly:
“Now, Elmer’s come in for dinner, Daisy, we’ll have to hurry. You must help me get on the dinner. You can cut bread and get things on the table. You must help, you know. That’s what you’re supposed to do”.
Daisy looked startled, a little scared and resentful (Suckow).
Не всі перлокутивні акти знаходяться під контролем мовця, можливі ситуації, коли реалізуються перлокутивні акти і спостерігаються перлокутивні ефекти, які не були ціллю мовця. О.Г. Почепцов описує три типи ситуацій, в яких спостерігаються неінтенційні перлокутивні акти та ефекти. До першого типу відносяться ситуації, коли мовець не розглядає адресата як об’єкт впливу, в той час як адресат вважає себе чи є ним. У ситуаціях другого типу адресат виявляється не лише об’єктом того впливу, який був запланований, але ще й якогось іншого впливу. До третього типу відносяться ситуації, коли адресат виявляється об’єктом не того впливу, який мовець хотів здійснити, а якогось іншого впливу.
Отже, перлокутивні акти компліменту можуть бути успішними і неуспішними, інтенційними і неінтенційними.
РОЗДІЛ 2. СТЕРЕОТИПНІ КОМПЛІМЕНТАРНІ ВИСЛОВЛЮВАННЯ
2.1. Комплімент як соціальна дія
Кінцевою комунікативною ціллю компліменту, як і будь-якої мовленнєвої дії, є ціль соціальна, пов’язана з організацією та координацією взаємодії між комунікантами. Здійснюючи іллокутивний і перлокутивний акти компліменту, мовець використовує їх як засіб керування поведінкою адресата.
Оскільки соціальна дія співвідноситься з такою одиницею дискурсу, як мовленнєвий хід, комплімент може виступати в якості окремого самостійного мовленнєвого ходу і може бути складовою частиною складного мовленнєвого ходу, що містить декілька різних мовленнєвих актів чи кроків.
Розглядаючи компліменти як мовленнєві дії, спрямовані на соціальні цілі, слід розглядати їх як два основних класи – етикетні компліменти та інструментальні компліменти, залежно від того, у склад якої соціальної дії – етикетної чи інструментальної – входить той чи інший іллокутивний акт компліменту. Найбільш очевидним критерієм, що дозволяє досить чітко визначити приналежність конкретного компліментарного висловлювання до одного з класів, є обов’язковість вживання компліменту, продиктована соціо-культурними нормами, етикетними приписами. Якщо мовець не має на меті якось змінити поведінку адресата і здійснює іллокутивний акт компліменту тому, що цього вимагає ситуація, якщо він знає, що адресат очікує саме такої поведінки зі сторони мовця і що невиконання експектацій адресата призведе до негативних в їхніх стосунках наслідків, то такий комплімент називається етикетним. У випадку, коли з точки зору норм і правил спілкування вживання компліменту необов’язкове, і даний іллокутивний акт здійснюється з власної ініціативи мовця з метою, щоб позитивно вплинути на адресата і тим самим вплинути на його поведінку, такий комплімент називається інструментальним.
Для інструментальних компліментів ознакою подальшої класифікації є стереотипний варіант зміни поведінки комунікативного партнера, що визначає конкретний зміст соціальної цілі, якій підпорядкований даний іллокутивний акт компліменту. Етикетні компліменти не класифікуються за цією ознакою, оскільки всі вони направлені на одну соціальну ціль: збереження неантагоністичних стосунків між комунікантами. Релевантною характеристикою етикетних компліментів, яка дозволяє виділити різні типи в середині цього класу, є їх жорстке закріплення за стереотипними ситуаціями спілкування і їх включення до складу певних етикетних мовленнєвих ходів.
Розглянемо ситуації, в яких правила етикету чи, інакше кажучи, правила нормативної ввічливості в англомовних культурах досить суворо передбачають вживання компліменту.
1. „Реакція на елемент новизни”. Потрібно обов’язково сказати комплімент комунікативному партнеру, якщо в його зовнішності чи серед його речей з’явилось щось нове, наприклад, зачіска, одяг, автомобіль тощо. Це необхідно зробити незалежно від вашої справжньої оцінки зміни зовнішності чи нової покупки і вашого ставлення до цієї події.
“The evening of the party Estelle wore a dress I hadn’t seen before: a simple frock with an embroidered jacket. She looked very well in it… “You look lovely
”, I said, kissing her (Tushnet)
.
2. „Вечірка”. На вечірках (cocktailparties) комплімент незмінно входить до ритуалу привітання, при цьому формули привітання як такі (Hi! Hello!)нерідко опускаються:
“Rose!” screamed Lily, “What a perfectly scrumptious dress! You always get it right! So simple, so absolutely you!”
“You look lovely” said Rose, “rather oriental. I adore those trousers” (Murdoch)
.
3. „Зустріч після довгої розлуки”. При зустрічі друзів, родичів, знайомих, колег, які не бачились довгий час, після привітання практично завжди іде комплімент:
Elizabeth
came in carrying in her arms a baby girl.
“Oh John!” she said. She settled the baby in the father’s lap. “It’s grand to see you. I’m awfully glad you could come”…
“You’ve hardly changed at all,
” Elizabeth said, “but it has been a long time.”
“Eight years” (McCullers)
.
4. „Вираження вдячності”. В ситуаціях, коли треба якимось чином відреагувати на зроблену вам послугу, виявлену до вас турботу (мова, в основному, йде про сферу побуту), комплімент заміняє формули подяки, будучи найбільш прийнятним способом вираження вдячності:
“I’ll have it” said Tod, forking up the two pieces of chicken, “You’ve excelled yourself as usual, Jonty
” (J. Cooper)
.
Ключовим фактором, що обумовлює таку мовленнєву поведінку, є рольові експектації. Наприклад, в більшості традиційних американських сімей вважається, що жінка повинна готувати їжу, це є її прямим обов’язком. Тому подяка за цю послугу зі сторони чоловіка була б не зовсім доречною. Оптимальним вираженням вдячності в такій ситуації буде комплімент з приводу того, що їжа смачна.
5. „Прийняття подарунка”. До етикетних також відносяться компліменти, які супроводжують формули подяки у відповідь на зроблений подарунок.
Lush (shyly)
:
… Well, you see, the fact is, Colonel, I’ve… I’ve got a present for you… (He takes a cigar from his pocket and hands it to Roote).
This is it.
Roote
:
I say! That looks a fine one
.
Lush
:
Just a little token, sir.
Roote
:
Well, that’s a very nice thought, Lush my lad.
I’m deeply gratified.
Lush
:
I’m glad you like it, sir.
Roote (beaming)
:
Yes, very nice.
I shall smoke it before I go to bed (Pinter)
.
6. „Поздоровлення”. Ще однією типовою ситуацією, в якій комплімент постійно вживається, є поздоровлення:
“Congratulations, Roscoe”, Philip Johannsen, president of Mid Continent Rubber said, “you’ve really moved this bank into the big league.
More power to you, fella”…
Harold Austin, who had heard the exchange, winked knowingly. “Our little trip paid off. You’re riding high
…”
Even Leonard L. Lingswood… had a good word as he passed by. “Hear you corralled Supranational, Roscoe. That’s first class business
”.
Other directors were equally complimentary (Hailey)
.
Наведені типи етикетних компліментів співвідносяться зі стереотипними ситуаціями спілкування: „Реакція на елемент новизни”, „Вечірка”, „Зустріч після довгої розлуки”, „Вираження вдячності”, „Прийняття подарунка”, „Поздоровлення”.
Мовець також включає комплімент до складу мовленнєвих ходів, соціальними цілями яких є певні стереотипні варіанти зміни поведінки комунікативного партнера. Розглянемо різні типи інструментальних компліментів.
1. „Встановлення / зміцнення дружніх стосунків”. У спілкуванні малознайомих людей комплімент дозволяє мовцю проявити своє дружнє ставлення до адресата, дати йому зрозуміти, що він цікавий і симпатичний мовцю і тим самим прихилити його до себе:
“Won’t your wife be upset?”
“I’m not married. I was, but I’m afraid university life was rather confining for her”.
“I’m sorry”.
“She’s not. She married an acrobat. Can you imagine? From the academic groves to the rarefied heights of alternating tr
“I think it would be difficult not to be friendly with you
”.
“Oh, I’m a terror in the lecture room. A veritable lion” (Ludlum)
.
Кажучи комплімент хорошому приятелеві чи приятельці, показуючи йому (їй), що ви помічаєте, цінуєте його (її) успіхи, радієте їм, ви піднімаєте йому (їй) настрій, створюєте сприятливу атмосферу спілкування:
“You’ve lost some weight, that’s a shrewd move
. For a while there you had something bunchy happening under your chin. You know, honey, you’re a fantastic piece
” (Updike)
.
2. „Переконання”. Комплімент спроможний здійснити такий вплив на адресата, в результаті якого він діяв би в інтересах мовця:
“You’re a top flight comptroller, the best numbers and money man I know anywhere
. And any day you get an urge to move over here with Northam, with a fatter pay-check and a stock option, I’ll shuffle my own people and put you at the top of our financial pile. That’s an offer and a promise. I mean it” (Hailey).
3. „Заохочення”. В англомовних культурах комплімент може вживатися як заохочення, „підсилення” бажаної для мовця поведінки адресата. Прикладом такого використання компліменту є висловлювання, що носять позитивну оцінку і виражають схвалення, задоволення, заохочення, промовлене дорослими на адресу дітей, які добре себе ведуть, роблять те, про що їх просять.
(Дід – внучці):
“…In fact, I have a fun job for you”.
“What’s that?...”
“Sing to me”.
(She sings).
“Nice, Judy”… “Terrific. You were really getting into it
” (Updike)
.
Під час спортивних ігор можна почути вигуки гравців типу: “Goodshot!”, адресовані їхньому товаришу по команді на знак схвалення, закликаючи його продовжувати в тому ж дусі.
Використання компліменту як заохочення широко використовується у викладацькій практиці. Стиль викладання, що базується на заохоченні (і компліментах), який є такий звичний для американців може здатися шокуючим для представників інших культур.
4. „Соціальне згладжування”. До класу інструментальних відносяться також компліменти, які мовець використовує в якості так званого „соціального згладжування” для пом’якшення критики чи претензій до адресата, коли необхідно зберегти гармонію взаємовідносин між комунікантами:
“Now really, Cyril, I think it’s high time you let other people do your donkey work for you. You’re much too important for that sort of thing
. Why don’t you give the inlays to the mechanic
?
”
“I prefer to do them myself. I’m extremely proud of my inlays”.
“I know you are, darling, and I think they’re absolutely wonderful. They’re the best inlays in the whole world
. But I don’t want you to burn yourself out” (Dahl)
.
Таке „згладжування” вживається і тоді, коли один із комунікантів завинив чимось комунікативному партнеру і намагається загладити свою провину.
5. „Психологічна підтримка”. Комплімент може використовуватись також для надання психологічної допомоги і підтримки адресату, який зневірився у собі, своїх силах і можливостях:
Robert
:
I
agree
with
you
.
I am a very foolish publisher.
Jerry
:
No
you
’
re
not
.
What are you talking about? You’re a good publisher.
What
are
you
talking
about
? (
Pinter
)
.
6. „Маніпуляція ходом розмови”. Під цим умовним позначенням мається на увазі, що комплімент може використовуватися як інструмент, що дозволяє мовцю контролювати хід розмови, змінювати його тему.
Tennyson climbed in behind the wheel; the Welshman opened the rear door and put the luggage inside. Within minutes they passed the airport gates and were on the highway to London.
“Did you have a good trip? asked the Welshman.
“A busy one”.
“I read your article about Bahrain. Most
amusing
”.
“
Bahrain
’
s
amusing
.
The Indian shop keepers are the only economists on the archipelago” (Ludlum)
.
Таким чином, типи інструментальних компліментів можна умовно позначити як „Встановлення / зміцнення дружніх стосунків”, „Переконання”, „Заохочення”, „Соціальне згладжування”, „Психологічна підтримка”, „Маніпуляція ходом розмови”.
Крім того, є ще такі типи компліментів, які не входять до жодного з класів.
1. „Привітання”. До цього типу відносяться компліменти, які супроводжують формули привітання (за винятком ситуацій „Вечірка”, „Реакція на елемент новизни”, „Зустріч після довгої розлуки”) чи заміняють їх:
…
The
door
opened and there stood X, his face sparking with welcome…
“Xavier, how well you look!
”
“You, James, look perfectly splendid!
” He held out his hand. “Come in” (W. Cooper).
2. „Знайомство”. До цього типу відносяться компліменти, сказані в ситуації знайомства з людиною, про яку мовцю відомо щось, що заслуговує позитивної оцінки:
In the operating room there were whispered introductions: “Dr Remington, Dr Mitty. Mr Pritchard-Mitford, Dr Mitty”. “I’ve read your book on streptothricosis”, said Pritchard-Mitford, shaking hands. “A brilliant performance, sir
”. “Thank you”, said Walter Mitty (Thurber)
.
3. „Інтимні компліменти” – це тип компліментів, які є невід’ємним атрибутом інтимного спілкування представників англомовних культур:
And later still, they held each other, sharing the warmth from their bodies and the fire. At last Margot stirred. “I’ve said it before and I say it again. You’re a delicious lover
” (Hailey)
.
Дані типи не відносяться до жодного з виділених вище класів, виходячи з наступних міркувань. Всі вони, з одного боку, закріплені за стереотипними ситуаціями спілкування, що свідчить про їхню певну схожість з етикетними діями, але, з іншого боку, їх використання в цих ситуаціях з точки зору етикетних приписів не є обов’язковим. Воно обумовлене не прагненням мовця дотриматись суворих правил етикету, а його прагненням так чи інакше вплинути на поведінку адресата, що дає підстави розглядати такі компліменти як інструментальні. У зв’язку з цим, три вказаних групи компліментів слід вважати проміжними між етикетними та інструментальними компліментами.
Окрему категорію, що стоїть за рамками класифікацій складають так звані „саркастичні компліменти” (left-handedcompliments). Вони є непрямими мовленнєвими актами з іллокуцією насмішки, докору, засудження, зневаги тощо і мають такі структурно-семантичні параметри, які зазвичай співвідносяться з іллокутивною силою компліменту. Принциповою відмінністю цих мовленнєвих актів від компліментів всіх описаних вище типів є те, що вони виражають негативне ставлення мовця до адресата.
2.2. Етнокультурні особливості вживання компліменту британцями та американцями
Однією з принципових особливостей англомовних культур (британської та американської) є переважання в них індивідуалістичної орієнтації, ядро якої становить принцип індивідуальної свободи, зокрема свободи людини в сфері економіки, політики і в тій сфері, яка позначається поняттям “privacy”. Це слово англосаксонського походження, і в українській, а також в інших європейських мовах немає його еквівалента. Вираз “tohaveprivacy” означає приблизно наступне: мати можливість робити без стороннього втручання деякі речі так, як людині подобається, як їй потрібно. З цим поняттям тісно пов’язані право людини мати власну думку, погляди, смаки і її обов’язок ставитися до іншої людини як до особистості, яка заслуговує поваги, рахуватися з її правами, інтересами, думками, поглядами і смаками. В британському і американському суспільствах, де протягом тривалого часу зберігалися і шанувалися певні традиції, звичаї, культурні цінності, склалися моделі поведінки, які, хоча й різняться між собою, однак мають одну суттєву подібність: вони, з одного боку, символізують повагу до гідності особистості, а з іншого, дозволяють людині зберегти недоторканими межі її особистісної сфери.
Щодо британсько-американських відмінностей, то можна виділити наступне. Англійці вважаються досить стриманими та замкнутими людьми. Американці ж, навпаки, створюють враження людей досить товариських. Соціолог Н.Є. Покровський, характеризуючи манери поведінки представників цієї культури, вказує на властивість американців негайно демонструвати свою дружелюбність, голосно сміятися, посміхатися, хлопати вас по плечу і всіляко показувати свою сердечність і прихильність. Американцям характерне узагальнене, не спрямоване на конкретну людину дружелюбне ставлення до всіх членів суспільства. Прикладом такого узагальненого, без конкретної спрямованості дружелюбного ставлення може бути поширена фраза: “
Have
a
nice
day
”
, яка часто адресується зовсім незнайомим людям. Американський варіант інтерпретації поняття „гарні міжособистісні стосунки” Анна Вєжбіцька описує за допомогою формули „Я хочу, щоб всі відчували щось хороше”
.
Особливості поведінки англійців, мабуть, обумовлені тим, що Великобританія – країна з міцно встановленими традиціями, де досить довго існувало уявлення про суспільство як ієрархію станів з чіткими межами і була розроблена система суворих правил поведінки, що регулювали спілкування людей, які належали до різних станів. Кожна людина добре знала своє місце в суспільстві, і коло її спілкування, як правило, обмежувалося тим станом, до якого вона належала. Тому в англійців, не в такій мірі, як в американців, розвинуте прагнення продемонструвати позитивне ставлення до всіх і кожного.
Не дивлячись на вказані відмінності в поведінці британців і американців, їхні культури мають спільні корені, спільні фундаментальні цінності, і подібностей між ними набагато більше, ніж відмінностей, що дає підстави розглядати одну англо-американську культуру.
Важливим фактором, який сприяв формуванню в англомовних культурах чітких правил етикету, була відносна стабільність їх соціальних систем, що є необхідною умовою природного визрівання етикетних моделей поведінки. Цим пояснюється широке вживання етикетних компліментів у різних ситуаціях спілкування.
Щодо щирості висловлюваних етикетних та інструментальних компліментів, то для представників англомовної культури значно важливіше продемонструвати (хай навіть формально) своє прагнення проявити люб’язне, дружелюбне ставлення до комунікативного партнера, ніж виразити свої справжні почуття, емоції, оцінки. Категорію щирості Анна Вєжбіцька виражає у вигляді формули: „Якщо я не відчуваю Х, я не повинен говорити: „Я відчуваю Х”.
Вона вважає, що дана форма дотримується в слов’янських та східно-європейських культурах і не дотримується в англо-американській культурі, оскільки прийняті в ній правила поведінки передбачають говорити, що ви відчуваєте щось хороше незалежно від того, що ви відчуваєте насправді. Прикладом цього можуть служити такі кліше, як Lovely to see you, Nice to have met you
. Отже, в англо-американській культурі зовнішня гармонія взаємовідносин цінується більше, ніж душевна близькість, щирість і правдивість. Представники британської і американської культур цінують прагнення комунікативного партнера зробити їм приємність, хай навіть за допомогою безпідставної похвали, оскільки вважають, що в спілкуванні щирість не так важлива, як прояв (навіть символічний) поваги до гідності особистості.
2.3. Етнокультурні особливості вживання компліменту в українському етикетному мовленні (за результатами анкетування)
Слово “комплімент” українська мова запозичила із французької (у французькій мові compliment означає “вітання”). Первинне значення “вітання” (хоч і своєрідне!) комплімент частково зберіг в українській мові: комплімент уживають здебільшого при зустрічі замість традиційного вітання, наприклад: “Які Ви чудові сьогодні!”, “Ви чарівні сьогодні, як завжди!”
. Однак компліменти можуть звучати і після слів вітань або під час розмови.
Своєрідність компліменту як елемента мовного етикету полягає в тому, що його кажуть здебільшого жінкам чоловіки (хоч цілком можливою є ситуація, за якої послуговуються компліментами будь-які мовці, незалежно від статі та віку). Механізм компліментарності становлять кілька елементів: навіювання того, що приємне людині, гіперболізація (перебільшення) її достоїнств; позитивні емоції адресата.
В українській культурі існують своєрідні правила вживання компліментів, дотримання яких дозволяє уникнути можливих непорозумінь.
По-перше, не слід казати людині того, що їй не приємне або зовсім не властиве. Так, хворому навряд чи доречно сказати: “У Вас сьогодні прекрасний вигляд”
.
По-друге, комплімент не повинен бути багатозначним: це небезпека його двоякого тлумачення, а головне – сприйняття. Наприклад, чуючи на свою адресу захоплене “Ти – наче весна”
адресатка по-різному може сприйняти навіть такі зворушливі слова: весна ж бо також різною буває, і не завжди чарівною та приємною.
По-третє, бажано уникати незрозумілих слів (іншомовних, діалектних) якщо мовцю заздалегідь невідомо, знає їх співрозмовник (співрозмовниця) чи ні.
Комплімент повинен відповідати ситуації спілкування. Уявімо собі: дружина зайнята прибиранням у квартирі, а чоловік їй каже: “У тебе такий гарний вигляд”
. Недоречність подібних слів очевидна.
Комплімент повинен бути щирим. Штучно й неприродно звучатимуть слова, сказані, наприклад, поганому акторові: “Ви неперевершений!”
. Фальш ніколи не була окрасою спілкування і компліментарності.
Оскільки комплімент – це здебільшого не лише похвала, а й лестощі, що містять у собі елемент перебільшення, то дуже важливо це перебільшення правильно “дозувати”, аби не спровокувати небажану для адресата реакцію або й комунікативний конфлікт. Скажімо, якщо у дівчини не надто красива зачіска або не новий і не модний костюм, то обирати їх об’єктом для компліменту не варто.
У компліменті не бажано обмежувати позитиви адресата коротким проміжком часу (сьогодні, вчора, тепер
тощо). Замість Ви сьогодні
співали неперевершено
варто сказати Ви, як завжди
, співали неперевершено
.
Вдалий комплімент завжди спонукає до зворотньої люб’язності: “У Вас – чудовий смак” – “Ваша наука”
.
Стиль компліменту залежить від статі, соціального становища адресата, від характеру взаємин з ним, від ситуації спілкування і попереднього змісту розмови.
Втішаючи чи хвалячи когось, варто уникати займенника “я”, надаючи перевагу “ти” або“ви”:
Ви прекрасний майстер!
Ви рідкісний фахівець!
З тобою так цікаво розмовляти!
Ти сьогодні чудово виступив!
Приємно бачити, як Ви посвіжішали, відпочили!
Однак займенник “я” цілком можливий у структурі компліменту, побудованого на зіставленні, що посилює міру “таланту” адресата, як-от: “Ти – унікальна й неперевершена господиня, а я, на жаль, не можу цим похвалитись”.
Найчастіше хвалять за вчинки, за характер, за зовнішній вигляд, одяг, зачіску (наприклад: “У Вас витончений смак!”, “У тебе бездоганний вигляд”, “У тебе така елегантна сукня”, “Тобі так пасує нова зачіска”
).
Можна похвалити когось з родини чи знайомих, сказати добре слово про дітей наприклад (“У Вас хата – райський куточок”, “А Твій Василько – дивовижно мудра дитина”)
. Неввічливо кидати компліменти малознайомим чи незнайомим людям.
Відповідь на комплімент має бути співзвучною змістові.
Спасибі!
Дякую за комплімент!
Це Вам тільки так здається
(на перебільшену похвалу)
О, ні, це не про мене!
Спасибі, але Ви явно перебільшуєте!
Дякую, але я цього не заслуговую!
Я радий/ рада це чути.
Мені приємно це почути від Вас.
Я це саме можу сказати про Вас.
З метою виявлення особливостей функціонування українських компліментарних висловлювань нами було проведено анкетування. (Бланк анкети додається).
Анкета пропонувалася:
· учням міста Ковеля, які навчалися протягом одного року в США;
· учням Ковельської міської гімназії, які брали участь у програмі міжнародних шкільних обмінів та навчалися протягом трьох тижнів у вищій школі міста Чарльстон (штат Південна Кароліна) у 2003 році;
· учням Ковельської міської гімназії, які брали участь у програмі міжнародних шкільних обмінів та навчалися протягом трьох тижнів у вищій школі міста Кейн (штат Пенсільванія) у 2004 році;
· учням, батькам і вчителям, які спілкувалися з представниками американської делегації з міста Кейна, що перебувала у місті Ковелі по програмі міжнародних шкільних обмінів у 2005 році;
· волонтерці з Корпусу Миру Ленор Джонсон, яка працювала у Ковельській міській гімназії у 2005-2006 році.
В анкетуванні брали участь 35 респондентів, які були різної статі, різного віку та різних професій. (Анкети додаються).
Результати проведеного аналізу анкет дають змогу стверджувати, що комплімент є похвалою (для 19%), підбадьоренням (12%), проявом уваги (26%), способом вираження захоплення (27%), висловленням щирих побажань (11%),просто декількома щирими словами на адресу співрозмовника (5%).
Згідно отриманих даних комплімент вживають щодня (14%), часто (46%), інколи (17%), рідко (15%), залежно від ситуації (8%).
Мовці використовують компліментарні висловлювання з метою: зробити адресату приємність (32%), підкреслити своє позитивне ставлення до адресата (14%),проявити увагу до адресата (17%),висловити свою думку (12%),покращити настрій адресату (15%),проінформувати адресата про те, що він/вона гарно виглядає (10%).
Найтиповішими компліментами, які вживають інформанти, є:
“ З тобою дуже цікаво!”
“Ти дуже гарно виглядаєш!”
“ Яка ти сьогодні гарна! Це тобі личить!”
“Який у тебе гарний одяг!”
“Ти виглядаєш суперово!”
“Чудово виглядаєш!”, ” У тебе дуже гарне …”,” Тобі дуже пасує …”.
На питання “Чи є в українців ситуації, в яких правила етикету передбачають обов’язкове вживання компліментів? Якщо є, то які?”
ми отримали такі відповіді:
“ Невпевнений, думаю, немає”.
“Можливо і є якісь певні правила, але я не знаю”.
“Можливо, де-не-де вживають компліменти при вітанні чи знайомстві”.
“Так. Наприклад, після обіду подякувати і сказати, що було смачно”.
“Немає
”
.
“Можливо на вечірці”
.
“Я вважаю, що є, але не знаю, які”
.
“Не знаю, можливо, в деяких видах професій”
.
На думку респондентів, українці найчастіше вживають комплімент: з метою підкреслити певні людські якості; для того, щоб отримати від цього задоволення; з метою почати бесіду або просто похвалити; для підбадьорення; деякі люди заради вигоди; з метою зробити комусь приємне або присоромити людину; з метою отримати комплімент у відповідь; зробити приємність комусь або коли заздрять, щоб виглядати більш щирим.
Вживання компліментів при вітанні, як вважають 22% респондентів, є в українській культурі типовим. 86% інформантів шкільного віку стверджують, що інтимні компліменти не є невід’ємним атрибутом української культури, позитивну відповідь на це питання дали лише 14% опитуваних. 60 % інформантів середнього і старшого віку зазначають, що інтимні компліменти властиві українському мовному етикету.
Про наявність в українській культурі компліментів, що виражають насмішку, докір чи зневагу, засвідчили 84% інформантів. 53% доводилось вживати і чути на свою адресу нещирі компліменти.
Комплімент відіграє різну роль в мовленні, як зазначають респонденти. Він може слугувати похвалою (35%), заохоченням (35%), переконанням (21%), засобом зміцнення взаємин (9%) чи підтримки розмови.
Переважна більшість опитаних (73%) сприймає компліменти.Таких, що не сприймають компліментів, немає (0%).7% ігнорують комплімент, і 20% вказали свою відповідь.
Компліменти спроможні викликати в адресата різні емоції і почуття, а саме: радість (60%), підозру (9%), невпевненість (9%), почуття гідності (10%), впевненість (12%).
Приходимо до висновку, що суттю компліменту є позитивна характеристика адресата. Зіставлення відповідей респондентів-українців і респондентів-американців показує, що комплімент є невід’ємним атрибутом, як української, так і американської культури.
Перелік прикмет, які згадуються в компліментах, обмежений, а самі характеристики стереотипні. Вони стосуються зовнішнього вигляду, розумово-вольових і морально-етичних якостей, одягу, дітей тощо. Особливістю жанру компліменту є використання слів (прикметників, прислівників, іменників), які виражають високий ступінь якості, міри тощо.
ВИСНОВКИ
Комплімент – важлива складова мовленнєвої поведінки представників англомовної та української культури. Комплімент впливає як на характер міжособистісних стосунків комунікантів, так і на успішність комунікації в цілому. Здійснюючи мовленнєвий вчинок – комплімент, мовець виконує три різних дії, які втілюються в одному висловлюванні: іллокутивний акт, перлокутивний акт і соціальну дію. Суть іллокутивного акту компліменту полягає у вираженні (а) позитивного психологічного стану мовця, що виник як результат позитивної оцінки адресата чи об’єкта, що має безпосереднє відношення до адресата, (б) наміру (бажання) зробити приємність адресату, (в) позитивного ставлення до адресата.Перлокутивний акт компліменту спрямований на стимуляцію позитивної емоційної реакції адресата, яка повинна виникнути внаслідок задоволення його потреби бути визнаним і високо оціненим оточуючими його людьми.
Компліменти як соціальні дії відносяться до сфери управління поведінкою комунікативного партнера. Зміст соціальних цілей варіюється, у зв’язку з чим виділяються різні класи компліментів. Компліменти, сказані мовцем згідно прийнятих у даному соціумі правил етикету, відносяться до класу етикетних. Їхню ціль в узагальненому вигляді можна визначити як підтримку неантагоністичних стосунків з адресатом. Компліменти, метою яких є зміна поведінки комунікативного партнера, утворюють клас інструментальних соціальних дій.
Класифікація етикетних компліментів здійснюється відповідно до типу стандартної ситуації, в якій ці компліменти вживаються. Критерієм виділення різних типів інструментальних компліментів є типізовані варіанти зміни поведінки комунікативного партнера.
Етнокультурна специфіка компліменту дозволяє охарактеризувати певні особливості утворення та використання компліменту в англо-американському і українському культурному просторі.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2004. – 344 с.
2. Бєляєва І.А. Комунікативно-функціональні особливості неповних речень, які передають зміст суб’єктивної оцінки мовця в ситуації безпосереднього спілкування (на матеріалі англійської мови). Автореф. дис...канд. філол. наук. 10.02.04. / Київськ. держ. лінгв. ун-т. – Київ, 1996. – 16 с.
3. Вежбицкая А. Семантические примитивы // Семиотика. – М.: Радуга, 1983. – С. 225-252.
4. Вежбицкая А. Сопоставление культур через посредство лексики и прагматики / Пер. с англ. А.Д. Шмелева. – М.: Языки славянской культуры, 2001. – 272 с.
5. Голубнича О.І. Семантико-функціональні особливості висловлювань, спрямованих на підтримку адресата (на матеріалі англійської мови). Автореф. дис...канд. філол. наук. 10.02.04. / Київськ. держ. лінгв. ун-т. – Київ, 1994. – 24 с.
6. Замошкин Ю.А. Вызовы цивилизации и опыт США: История, психология, политика. – М.: Наука, 1991. – 306 с.
7. Карасик В.И. Язык социального статуса. – М.: ИТДГК „Гнозис”, 2002. – 333 с.
8. Клочко Л.И. Похвала в ряду родственных речевых актов в английском языке. – Харьков: Константа. – 2001. – С. 47-57.
9. Кокойло Л.О. Компліментарні висловлювання в сучасній англійській мові (структура, семантика, вживання). Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04. / Київськ. держ. лінгв. ун-т. – Київ, 1996. – 24 с.
10. Мищенко В.Я. Классификация речевых актов комплимента // Вісник Харківського державного університету: № 390. Актуальні проблеми теорії комунікації та викладання іноземних мов. – Харків: Константа, 1997. – С. 107-111.
11. Мищенко В.Я. Косвенные способы реализации иллокуции комплимента // Вісник Харківського державного університету: № 430. Романо-германська філологія. – Харків: Константа, 1999. – С. 101-107.
12. Петелина Е.С. Некоторые особенности речевых актов похвалы и лести //Синтагматический аспект коммуникативной семантики: Сб. науч. тр. - Нальчик: Изд-во Кабардино-Балкарск. ун-та, 1985. – С. 150-154.
13. Покровский Н.Е. Добрые советы для господ русских, не намеревающихся оставаться в Америке // Социологические исследования. – 1994. - №1. – С. 74-79.
14. Почепцов Г.Г. Прагматика предложения // И.П.Иванова, В.В.Бурлакова, Г.Г.Почепцов. Теоретическая грамматика современного английского языка. - М.: Прогресс, 1981. - С. 257-281.
15. Почепцов О.Г. Основы прагматического описания предложения. – Киев: Выща школа. Изд-во при Киев. гос. ун-те, 1986. – 115 с.
16. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування. – Львів: В-во „СПОЛОМ”, 2001. – 223 с.
17. Серль Дж. Р. Классификация иллокутивных актов: Пер. с англ. // Новое в зарубежной лингвистике: Вып. 17. Теория речевых актов. – М.: Прогресс, 1986. – С. 170-194.
18. Серль Дж. Р. Природа интециональных состояний: Пер. с англ. // Философия. Логика. Язык. М.: “Прогресс”, 1987. – С. 96-126.
19. Сухарев В.А., Сухарев М.В. Европейцы и американцы глазами психолога. – Минск: Беларусь, 2000. – 366 с.
20. Янова О.А. Номінативно-комунікативний аспект позначення усмішки як компонента невербальної поведінки (на матеріалі сучасної англійської мови). Автореф. дис...канд. філол. наук. 10.02.04. / Київськ. держ. лінгв. ун-т. – Київ, 2002. – 20 с.
21. Яшенкова О.В. Оцінні номінації в англійському діалогічному мовленні. Автореф. дис... канд. філол. наук. 10.02.04. – Київ: Націон. ун-т ім. Т. Шевченка, 1995. – 23 с.
22. Manes J. Compliments: A Mirror of Cultural Values // Sociolinguistics and Language Acquisition. N. Wolfson, E. Judd (Eds.) – Rowley: Newbury, 1983. – P. 96-102.
23. Wolfson N. An Empirically Based Analysis of Complimenting in American English // Sociolinguistics and Language Acquisition. N. Wolfson, E. Judd (Eds.) – Rowley: Newbury, 1983. – P. 82-95.
24. http://carla.acad.umn.edu/speechacts/compliments/lessonplan.html
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ
· Cooper J. Love and Other Heartaches. – London: Corgi Books, 1983. – 552 p.
· Cooper W. Immorality at Any Price. –New York: Sinclair-Stevenson Ltd., 1991. – 234 p.
· Dahl R. Kiss, Kiss. – New York: Penguin Books, 1962. – 240p.
· Dunne D. The Two Mrs Grenvilles. – New York: Bantam Books, 1987. – 374 p.
· Hailey A. The Money Changers. – London: Corgi Books, 1991. – 544 p.
· Hemingway E. The Killers // McConochie J. A. 20-th century American Short Stories. – Москва: Высшаяшкола, 1979. – P. 18-43.
· Krantz J. Mistral’s Daughter. – New York: Bantam Books, 1985. – 564 p.
· Ludlum R. The Holcroft Covenant. – New York: Grafton Books, 1979. – 608 p.
· McCullers C. The Sojourner // Still Life. – Ленинград: Просвещение. Ленингр. отд-ние, 1975. – P. 95-105.
· Murdoch I. The Book and the Brotherhood. – New York: Penguin Books, 1988. – 601 p.
· Murdoch I. The Message to the Planet. – New York: Penguin Books, 1990. – 563 p.
· MurdochI. TheSandcastle. – Ленинград: Просвещение. Ленингр. отд-ние, 1975. – 216 p.
· Pascal F. Slam Book Fever. – New York: Bantam Books, 1988. – 475 p.
· Pinter H. Plays: Four. – New York: Faber and Faber, 1991. – 406 p.
· Pinter H. Plays: One. – New York: Faber and Faber, 1991. – 375 p.
· Shannon D. Family Money. – New York: Bantam Books, 1984. – 547 p.
· Suckow R. A Start in Life // Eleven American Stories. – Moscow: Progress, 1978. – P. 98-112.
· Thurber J. The Secret Life of Walter Mitty // McConochie J.A. 20-th century American Short Stories.- Москва: Высшаяшкола, 1979. – P. 97-118.
· Tushnet L. The Klausners // Eleven American Stories. – Moscow: Progress, 1978. – P. 5-32.
· Updike J. Couples. – New York: Penguin Books, 1968. – 506 p.
· Updike J. Rabbit at Rest. – New York: Penguin Books, 1991. – 512 p.
· Updike J. Rabbit, Run. – New York: Penguin Books, 1964. – 249 p.