Вступ
Фразеологія як наука виникла лише на початку 20 століття. На сьогоднішній день нез’ясованими залишаються питання про статус фразеології, хто є основоположником даної дисципліни та велика кількість проблем з теорії даної науки. До нерозв’язаних питань належать невизначеність терміну фразеологічної одиниці та предмету фразеології. Нез’ясованою залишається теорія еквівалентності, проблема словотворчих компонентів та інші. Науковий пошук у цих напрямках продовжується. Досить плідними є дослідження вітчизняних (зокрема російських та українських) мовознавців. Розробкою питань теорії фразеології займалися В.В. Виноградов, [6; 7] Л.А. Булаховський, В.Л. Архангельський, В.М. Мокієнко, В.П. Жуков, О.М. Мелерович, В.Г. Гак, Л.Г. Скрипник, М.Ф. Алефіренко, [3] Л.Г. Авксентьєв, [1] М.Т. Демський. Такі лінгвісти як О.І. Смирницький, О.В. Кунін, [11] Н.М. Амосова, А.І. Альохіна досліджували фразеологію англійської мови. Серед західних мовознавців слід відзначити Ш. Баллі та Л.П. Сміта. [20] На жаль, на заході приділяється дуже мало уваги цій галузі мовознавства.
Наша увага буде зосереджена на компонентах фразеологізмів, а саме тих лексемах, які відображають культуру та психологію народу-носія української та англійської мов – паремій (прислів’їв та приказок).
Прислів'я і приказки – широко поширений жанр усної народної творчості. Вони супроводжують людей з давніх часів. Такі виразні засоби, як точна рима, проста форма, стислість, зробили прислів'я і приказки стійкими, такими, що запам'ятовуються і необхідними в мові.
Прислів'я і приказки – стародавній жанр народної творчості. Вони виникли в далекі часи, і йдуть своїм корінням углиб століть. Багато які з них з'явився ще тоді, коли не було писемності. Тому питання про першоджерела стоїть ще відкритим.
Проблема паремій, зокрема історія виникнення й походження прислів’їв та приказок, їх функціонування та класифікація здавна привертали увагу дослідників. Зацікавленість цим жанром усної народної творчості зумовлена сучасним станом лінгвістики. Дослідженням паремій, з’ясуванням їх історії та значення, займалося багато дослідників різних країн. Але на сучасному етапі розвитку пареміології, яка розглядається в усіх дослідницьких роботах видатних лінгвістів, як частина фразеології (тобто паремія – фразеологічна одиниця) спостерігається пасивність що до розгляду цих проблем. У
цьому полягає актуальність
даного дослідження.
Хоча багато з відомих лінгвістів розглядають фразеологію загалом, її частини: ідіоми, крилаті вислови, прислів’я, приказки та ін. ніхто з них конкретно не досліджує проблему відтворення зоонімів в українській та англійській мовах. Тож, у дослідництві зоонімів у фразеологічних одиницях лексики (а саме прислів’їв та приказок) полягає новизна
нашої дослідницької роботи.
Об’єкт
дослідження – характер ситуації та тип паремії в українській та англійській мовах (а саме такі, що мають у своєму складі зоонім – назву тварини чи птаха, [16] а саме вовка та коня у нашому дослідженні).
Мета
даної курсової роботи дослідити такі фразеологічні одиниці, як прислів’я та приказки (паремії), та порівняти зоохімічну лексику паремій в англійській та українській мовах.
Завдання
дослідження цієї курсової роботи такі:
1) визначити, що таке фразеологія;
2) визначити яку роль у фразеології грає наука паремологія (наука про прислів’я та приказки);
3) винайти основні методи відтворення прислів’їв та приказок з української мови на англійську та навпаки;
4) порівняти лексичні одиниці паремій, що мають у своєму складі зоонім – назву тварини чи птаха.
Предметом
дослідження даної курсової роботи є саме народні мудрості двох народів-носіїв англійської та української мов – прислів’я та приказки цих народів. А також такі лексичні одиниці в цих творах, як зооніми – назва тварин та птахів, а саме вовка та коня.
Теоретична значущість
роботи полягає в комплексному аналізі паремології (що являється складовою наукою фразеології), визначення основних способів відтворення прислів’їв та приказок з англійської мови на українську і навпаки, та аналіз лексикологічних одиниць (а саме зоонімів – назв тварин чи птахів) в обох мовах: виявлення, чи виконують ці лексикологічні одиниці ті ж самі функції в обох мовах та у чому полягають особливості їх значення.
Практична значущість
дослідження даної курсової роботи полягає в тому, що отриманні результати можна використовувати в процесі викладання курсу лексикології сучасної української та англійської мови та під час проведення спецкурсів і спецсемінарів з тем паремологія та специфіка лексичних одиниць у прислів’ях та приказках української та англійської мов, а також отриманні знання можна використовувати у перекладацькій діяльності у майбутньому, а саме переклад фразеологічних одиниць – паремій (прислів’їв та приказок).
1. Фразеологія
Предмет фразеології – це сполучення слів, що не утворюються спонтанно у мовленні. А входять у нього як готові блоки з певними значеннями. Часто значення фразеологізму не зводиться до суми значень слів, що входять у нього. Фразеологізмам властива метафоричність та образність, вони можуть належати до стилістично забарвленої лексики (розмовної, чи навпаки, книжної). Дослідження цього розділу лексичної системи доводить що, як і слова, вони можуть входити до синонімічних рядів, можуть мати антоніми та можуть мати варіанти (поруч із фразеологізмами жорстокої структури є й такі, що мають змінний компонент – тобто алоформу фразеологізму). Визначення фразеологізму як структури, семантично цілісної, відтворюваної у готовому вигляді у мовленні і ідіоматичної, є загальноприйнятим. Однак у теоретичних дослідженнях і української, і англійської лексики часто обмежується чи розширюється визначуване поняття ще певними умовами.
Тож фразеологізм
– це стійкі сполучення слів, що не утворюються спонтанно у мовленні, а входять у нього як готові блоки з певними значеннями.[18]
Існують різні підходи щодо принципів класифікації фразеологізмів: структурно-семантичний, граматичний, функціонально-стилістичний. Найбільш поширеною є структурно-семантична класифікація В.В. Виноградова. Він виділяє 3 типи фразеологізмів:
– фразеологізми-зрощення;
– фразеологічні єдності;
– фразеологічні сполуки. [7]
Як пояснює М.П. Кочерган, дана класифікація ґрунтується на критерії аналітичності фразеологізму.
П.Г.Єрченко, наприклад, класифікує фразеологізми за смислорозрізнювальною функцією компонента на фразеологічні одиниці (ФО) ФО з нормативним смислом, проміжні ФО, ФО з ідіоматичним смислом та ілюстративні. [25]
У О.В. Куніна знаходимо розподіл фразем у відповідності з трьома розділами, на які автор поділяє фразеологію: власне ФО, або ідіоми, ідіофразеоматизми та фразеологізми неідіоматичного характеру, але з ускладненим значенням. Цей розподіл ґрунтується на різних типах значення фразеологізмів: від більш ускладнених до менш ускладнених. [11]
Та все ж таки, як правило, при класифікації фразеологізмів учені нашої країни використовують запропоновану ще в 1977 році російським академіком В.В. Виноградовим систему виділення з-посеред фразеологічних одиниць трьох основних класів за ознакою їх умотивованості чи то збереження словами-компонентами в тій чи іншій мірі значень цих слів. За звичай поділяються:
1. фразеологічні зрощення
– немотивовані одиниці, значення яких нібито зовсім не виводиться зі значень компонентів. Звичайно приводяться приклади таких сполучень, що або мають у своєму складі слово-архаїзм, відсутнє в активному словнику мовця, або метафоричність виразу настільки відсунула значення слова у складі фразеологізму від основного, що він уже ніяк не асоціюється з певною денотативною семантикою слів-компонентів. Такі фразеологізми у реченні виступають своєрідним синтаксичним монолітом, не допускають ніякої реструктуризації чи вкраплень у вигляді додаткових означень чи уточнень.
2. фразеологічні сполучення
– це такі, один з компонентів якого є зв’язним, а інший зберігає своє денотативне значення і легко дешифрується. До таких сполучень часто входять слова що мають обмежену валентність. Кількість фразеологічних сполучень у такому розумінні надзвичайно велика; сюди звичайно відносять дієслівно-іменні перифрази простих дієслів, прикметникові сполучення з постійним епітетом, прийменникові групи з усталеним порядком слів у функції прислівника чи прикметника.
3. фразеологічні єдності
– це такі фразеологізми, що є семантично неподільними, але загальне значення мовцями все ж таки сприймається як мотивоване, асоціації.
Невисоким ступенем ідіоматичності характеризуються парні сполучення слів будь-якої частини мови, компоненти яких є або синонімами чи антонімами, або словами спорідненими за значенням у якомусь іншому сенсі. Експресивні та емфатичні, вони зустрічаються як в англійській, так і в українській мовах, хоча ступінь мотивованості може бути різним. [6]
Для порівняльного дослідження фразеологічної системи мови проблема мотивованості все ж не настільки важлива, щоб порівнювати фразеологічні одиниці у двох мовах за цією ознакою, тим більше що у реальному мовленні фразеологізми виявляються не настільки непорушними і можуть піддаватися пере розкладу та семантичному оновленню, особливо у художній літературі.
Тоді, коли фразеологізм мотивований, і має у другій аналог, що базується на інших асоціаціях і то його перерозподіл у мовленні (тобто заміна якогось його одного компонента) призводить до того, що цей аналог (або майже еквівалент) не працює в іншій.
В англійській мові широко відомі такі сполучення дієслова, що служать для вираження однократної дії. Можна сказати, що такі структури характеризуються певним узагальненим значенням і іноді вони розглядаються як граматикалізовані структури, що слугують для вираження більш розчленовано основних граматичних значень. Цікаво, що такі структури в українській мові мають аналоги системно однослівними дієсловами.
Англійські дієслівно-іменникові перифрази простих дієслів з компонентом give
/
offer
–
take
, get тощо мають додаткове значення стану (пасивний-активний) – give
advice
–
take
advice
легко співвідносяться але мають більші можливості для уточнення advise
–
be
advised
(
give
a
good
,
timely
,
unwanted
advice
).
Для української мови теж характерні певні види сполучень давати раду, зівка, ляпасу, пораду.
Такі сполучення можна вважати перемінно-стійкими з граматичною спрямованістю – тобто такими, що засобами лексики передають значення тієї чи іншої граматичної категорії
(хай навіть і такої, що іншого способу, як лексичний, не має – в англійській мові аспектне значення однократності дії по-іншому, ніж give
+
a
N
не виражається).
Також існує декілька класифікацій за джерелами походжень фразем. Л.А. Булаховський [5] виділяє такі типи: 1) прислів’я і приказки; 2) професіоналізми; 3) усталені вислови з анекдотів, жартів тощо; 4) цитати з Біблії; 5) переклади іншомовних висловів; 6) крилаті вислови письменників; 7) влучні вирази видатних людей. О.В. Кунін також виділяє декілька груп ФО на основі їх походження, однак ця класифікація у даного автора не є домінуючою: 1) власне англійські ФО; 2) міжмовні запозичення, тобто ФО, які запозичені з іноземних мов шляхом того чи іншого виду перекладу; 3) внутрішньомовні запозичення, тобто ФО, які запозичені з американського варіанту англійської мови; 4) ФО, що запозичені в іншомовній формі. [11]
Узагальненою класифікацією фразеологізмів за джерелом походження є розподіл В.М. Мокієнка [15] фразем на дві групи – природні та умовні. Перша група – фразеологізми, що виникають самостійно в різних мовах і відображають явища природи, тваринний та рослинний світ, фізичний та психічний стани людини, до другої належать сполучення, що обумовлені специфікою національного розвитку і відображають факти матеріальної та духовної культури того чи іншого народу.
Особливу увагу походженню фразеологізмів приділяє англійський фразеолог Л.П. Сміт. [20] Основним джерелом виникнення ідіом є життя та діяльність людей: «в своїй більшості образні та ідіоматичні вирази створювалися народом і тісно пов’язані з інтересами та повсякденними заняттями простого люду. Нові слова та ідіоматичні вирази є, як правило, результатом мовотворчості неграмотних людей; наші найкращі ідіоми, найбільш яскраві образні вирази виникли не в бібліотеках та вітальнях, а в майстерні, на кухні чи в льоху». Отже, англійський вчений виділяє ті сфери життя, звідки беруть початок ФО. Це різні галузі людської діяльності
(вирази, притаманні носіям різних професій; ідіоми, пов’язані з сільським господарством, побутом, тваринним світом, спортом), предмети повсякденного вжитку. В особливий розряд ідіом Л.П. Сміт виокремлює такі, джерелом яких є людське тіло, і ще групу фразем, до складу яких входять так звані «фразеологічні дієслова» – словосполучення, які складаються з дієслів та прислівників чи прийменників. До того ж він виділяє запозичені ідіоми, біблійні ідіоми та шекспіризми.
Тож ми вияснили, що до фразеологічної системи обох мов відносимо і паремії (саме те, що найпильніше ми роздивимось у нашому дослідженні) – прислів’я та приказки, яким також властива відтворюваність і непряма номінація. Звичайно такі мовні утворення стоять у проміжному за мотивованістю єдності. Прислів’я та приказки (паремії) звичайно мають свою національну специфіку і відображають світобачення того чи іншого народу.
Крилаті слова – це стійкі афористичні вирази, що мають фольклорне, частіше літературне походження. Це слова якихсь відомих осіб у критичних чи типових ситуаціях; вони часто перекладаються дослівно і мають у багатьох мовах прямі еквіваленти. Велику групу становлять слова і вирази, взяті з біблії – біблеїзми.
Для порівняльного аналізу фразеології англійської та української мов класифікація фразеологізмів за ознакою їхньої немотивованості, безумовно, важлива – тоді, коли за фразеологізмом, крім власне фразеологічного значення, не стоїть нічого, годі шукати асоціації у порівнюваній мові, і єдиним критерієм еквівалентності буде експресивність та стилістична маркованість.
Два інші підходи до виділення окремих груп (без особливої уваги до однорідності групи) – це структурний та семантичний.
Дієслівні фразеологізми в англійській мові складають левову частку всіх фразеологічних одиниць. Тут бачимо дієслова руху, мовлення, різноманітних
дій, стану тощо. У постпозиції до дієслова може бути різна кількість залежних від нього слів, та загалом увесь вираз еквівалентний дієслову.
Відзначимо, що англійському дієслівному фразеологізмові часто можна віднайти дієслівний відповідник в українській, хоча саме дієслово може належати до іншого семантичного поля.
Іменникові фразеологізми – це, як правило, такі, що мають у своєму складі ядерний іменник та виступають у реченні у функції іменника. Ті, що не мають відповідних фразеологічних еквівалентів, передаються описово, хоча можливі і кальки.
Прикметникові та прислівникові фразеологізми можуть мати в своєму складі як прикметники, так і інші частини мови, та виконують вони роль прикметника чи прислівника. [6]
Тож, ми визначили, що фразеологізм це стійкі сполучення слів, що не утворюються спонтанно у мовленні, а входять у нього як готові блоки з певними значеннями. Існують різні підходи щодо принципів класифікації фразеологізмів, та, як правило, вони все ж таки класифікуються за системою Виноградова В.В., цієї ж позиції дотримуємось і ми, а саме: фразеологічні зрощення, фразеологічні сполучення та фразеологічні єдності. Також визначили, що для порівняльного дослідження фразеологічної системи мови проблема мотивованості все ж не настільки важлива, щоб порівнювати фразеологічні одиниці у двох мовах за цією ознакою. Існує класифікація фразем за джерелами походження. До такій класифікації відносяться і прислів’я з приказками. Ще два підходи до виділення груп – структурний та семантичний, в якому фразеологізми поділяються на дієслівні, іменникові та прикметникові в англійській мові, та мають такі ж відповідники й в українській мові, та слід додати до української мови ще й прислівникові фразеологізми крім вищезазначених.
2. Прислів'я і приказки як жанр усної народної творчості
2.1 Проблеми дефініції прислів'їв і приказок
Прислів'я і приказки – широко поширений жанр усної народної творчості. [16] Невідомо час виникнення прислів'їв і приказок, але незаперечно одне: і прислів'я, і приказки виникли у віддаленій старовині, з тієї пори супроводять народу на всьому протязі його історії. Заслуговують уваги ті виразні засоби, за допомогою яких досягається стійкість або легкість для запам’ятовування прислів'їв і приказок. Один з таких засобів – це точна або ассонансна рима.
Проста збалансована форма прислів'їв і приказок є найбільш часто вживаним прийомом.
Стислість є істотним аспектом висловів, що запам'ятовуються. Лише дуже небагато прислів'їв і приказки багатослівні, більшість з них містить не більше п'яти слів.
Найчастіше прислів'я і приказки означають влучний образний вислів, типізуючі самі різні явища життя, які мають форму закінченої пропозиції. Прислів'я виражає закінчену думку.
Приказкою іменують короткий образний вислів, що відрізняється від прислів'я незавершеністю висновку.
У окремих роботах по фразеології головна відмінність прислів'я від приказки убачається в тому, що прислів'я виражає загальну думку, а приказка – думка часткового характеру. На думку цих лінгвістів, не тільки прислів'я, але і приказки можуть мати форму закінченої пропозиції.
Приказкою вважається стійка пропозиція такої ж структури, як і прислів'я, але така, що позбавлена дидактичного змісту.
Прислів'ями і приказками слід вважати ті вислови, які користуються суспільною популярністю. Звідси витікає, що звичайно це – старовинні вислови, оскільки за короткий строк вони не могли б стати частиною суспільної свідомості. Звичайно, бувають виключення, і деякі прислів'я і приказки уриваються в народну свідомість з незвичайною швидкістю, проте слід виключити з їх числа такі фрази-одноднівки, як «I couldn't care less» або «What's the odds?». [23]
Іноді дуже важко відрізнити прислів'я від приказки або провести чітку грань між цими жанрами. Приказка граничить з прислів'ям, і у разі приєднання до неї одного слова або зміни порядку слів приказка стає прислів'ям.
Тож, не дивлячись на розбіжності серед лінгвістів стосовно визначення прислів’я та приказки (деякі вважають, що приказкою називається короткий образний вислів, що відрізняється від прислів'я незавершеністю висновку. Інші вважають, що головна відмінність прислів'я від приказки убачається в тому, що прислів'я виражає загальну думку, а приказка – думка часткового характеру. На думку цих лінгвістів, не тільки прислів'я, але і приказки можуть мати форму закінченої пропозиції) у своєму дослідженні ми притримуємось думки лінгвістів, що вважають, що і приказки мають форму закінченої пропозиції, відповідно граничать між собою, та іноді майже не відрізняються.
2.2 Паремії – приказки та прислів
’
я в українській та англійській мовах
Тож, як ми вже визначили, до фразеологічних одиниць належать і комунікативні фразеологізми – паремії. Хоча вони не еквівалентні словам, їх відзначає характерна для інших фразеологізмів відтвор
готовому вигляді, образність і те, що загальні їхні значення все-ж таки здебільшого не зводяться до значень їхніх компонентів. [20]
У системі мови прислів’я та приказки займають особливе місце. Прислів
’
я –
це короткий, усталений у мовній практиці, як правило, ритмічно організований вислів переважно повчального характеру, в якому зафіксовано багатовіковий досвід народу, має форму речення (простого чи складного). Приказка
– це також короткий вислів, що може мати форму словосполучення чи неозначено-особового чи інфінітивного речення, усталеного та здебільшого повчального. На відміну від прислів’їв, що виражають судження метафорично, приказки можуть вживатися у своєму прямому значенні.
Паремії англійської та української мов можуть бути подібними за лексичним складом, комунікативним значенням та стилістичним забарвленням, та все ж значна частина англійських, і українських прислів’їв мають свої особливості, і відповідник у порівнюваній мові часто буває тільки приблизним. При порівнянні паремій характерним є визначення спільного асоціативного значення, аналогічність ситуації, у якій доречним є вживання прислів’я.
Так, однією з характерних рис українських прислів’їв є те, що значна кількість повчальних елементів мають іронічний характер.
Прислів’я та приказки можуть (і часто стають) джерелом фразеологізмів дієслівної чи іменної структури, у мовленні вони можуть вживатися вже як окремі дієслівні чи іменні фрази.
У мовленні часто вживаються лише фрагменти прислів’їв, створюючи ефект алюзії – адже такі одиниці зазвичай добре асоціюються не просто з прислів’ям, а і з тією ситуацією, тим прагматичним значенням, яке воно має у повному вигляді. Оновлення (осучаснення) прислів’я чи простого фразеологізму, прив’язка його до будь-якої конкретної ситуації робить його більш експресивним:
Cook arrived with coffee, and put down the tray with the air of a camel exhibiting the last straw.
(Priestley) (від прислів’я it is the last straw that broke the camel’s back)
(в українській мові – остання крапля
від прислів’я остання крапля переповнює чашу терпіння
).[13]
3. Способи відтворення паремій з англійської мови на українську та порівняння лексичних одиниць при відтворенні
Відтворення прислів'їв і приказок складає особливу перекладацьку проблему. На відміну від одиниць, фразеологізмів, еквівалентних слову, у прислів'їв і приказок образний зміст, тобто їх внутрішня форма, звичайно зберігає свою значущість. Воно функціонально дієво. Носії мови не тільки знають сенс прислів'я і ситуації, в яких її слід вживати, але і сприймають образ, метафору, порівняння, що формує прислів'я. Звичайно, початкові реалії, пов'язані з виникненням прислів'я, забуваються. Але двоплановість прислів'їв зберігається. Їх прямий сенс і сенс іносказання співіснують. Сенс вільного поєднання, що лежить в основі прислів'я, і її зміст іносказання актуалізується в мові. Тому перекладачу важливо передати обидва ці компоненти: і сенс прислів'я, і її метафоричний зміст. [18]
Звичайно використовуються слідуючи способи відтворення прислів'їв та приказок:
1. Повною відповідністю (еквівалентом)
прислів'я, коли в мові перекладу є прислів'я, рівнозначне по сенсу, функції і стилістичним характеристикам прислів'ю оригіналу і співпадає з нею повністю або в основі своєї по образному змісту. Іншими словами, метафора, поміщена в прислів'ях, повинна спиратися на ідентичні образи.
Вовк і полічених овець краде.
A wolf guzzles counted sheep too.
З вовками жити – по-вовчому вити.
One must howl with the wolves.
Біда вівцям, де вовк пастушить.
To set the wolf – to keep the sheep.
Лихий чоловік у громаді, що вовк у стаді.
A bad man is like a wolf in the flock.
Там вовк не бере, де сам живе.
A wolf doesn’t steal where he lives.
Велика риба маленьку цілою ковтає.
The great fish eats up the small.
Риба та гості через три дні псуються.
Fish and company stink in three days.
Не вчи рибу плавати.
Never offer to teach fish to swim.
Дарованому коневі в зуби не заглядають.
Never look a gift horse in the mouth.
Замкнув стайню, як коней вкрали.
It is too late to shut the stable door after the horse has been stolen.
Кінь на чотирьох ногах, та й то спотикається.
A horse stumbles that has four lags.
Силуваним конем не поїдеш.
You can take a horse to the water but you cannot make him drink.
Як ми бачимо у цьому способі відтворення прислів’їв та приказок не втрачається лексична образність зоонімів. Якщо це риба в українській мові, то вона й залишається рибою і в англійській мові, так само як і вовк і кінь. Порушена тільки структура речення, що й являється розбіжністю зі способом відтворення за допомогою калькування.
Повні еквіваленти часто зустрічаються у так званих інтернаціональних прислів'ях і крилатих виразах, висхідних до біблейських і міфологічних джерел.
2. Частковою відповідністю прислів'я
, коли прислів'я мови перекладу еквівалентне прислів'ю оригіналу по сенсу, функції і стилістичному забарвленню, але розрізняється своїм образним змістом.
Вовк вовка не кусає.
Dog
doesn
’
t
eat
dog
.
– дослівно: собака не їсть собаку.
Вовк линяє, а натури не міняє.
The
leopard
cannot
change
its
spots
.
– дослівно: леопард не в змозі замінити свої плями.
Замкнув вовка межи вівці.
Put
a
cat
among
the
canaries
.
– дослівно: заперли кота серед канарейок.
Бережіть козла спереду, коня ззаду.
Beware
of
a
silent
dog
and
still
water
.
– дослівно: бережіться мовчазного собаки та сталої води.
Знайся кінь з конем, віл з волом, свиня з свинею, рівня з рівнею.
Geese
with
geese
and
women
with
women
.
– дослівно: гусаки з гусаками, а жінки з жінками.
Розібравши цей спосіб відтворення можна зазначити, що тут втрачається лексична відповідність. Прислів'я мови перекладу еквівалентне прислів'ю оригіналу по сенсу, функції і стилістичному забарвленню, та втрачає образну відповідність. Взяти, наприклад, перше прислів’я – тут образ вовка міняється на образ собаки. І так майже з усіма прислів’ями та приказками.
3. При передачі прислів'їв нерідко використовується прийом калькування.
Він відрізняється від описуваного в пункті 4 способу перекладу тільки тим, що калька не піддається ніякій персональній ритмічній і метафоричній організації. Прислів'я відтворюється майже дослівно, і сам контекст підказує, що читач має справу із стійким оборотом, відтворним по оригіналу. Іноді навіть в самому авторському тексті є ввідні пояснення, що вказують на фразеологізм: «як говорить прислів'я», «як завжди говорять», «всім відомо, що» і т. п. [1]
Вовк в овечій шкурі.
A wolf in sheep’s skin.
Голодний як вовк.
As hungry as a wolf.
Людина людині вовк.
A man is a wolf to a man.
Ні риба ні м'ясо.
Neither fish nor flash.
Риба починає псуватися с голови.
Fish begins to stink at the head.
Тут, як ми бачимо, зберігається повна специфіка прислів’я, приказки. Спосіб калькування зберігає усі образні лексеми в їх початковій формі, у формі мови оригіналу.
4. До відповідностей, «псевдоприслів'їв»
вдаються, коли перекладач вважає недоцільним використовувати наявні в мові відповідності або коли в ньому взагалі немає повного або часткового еквівалента прислів'я. В цьому випадку перекладач «винаходить» прислів'я, відтворюючи без модифікацій або з деякими змінами образний зміст оригінального прислів'я і, звичайно, зберігаючи її сенс. При створенні такого «псевдоприслів'я» використовуються образні і звуко-ритмічні засоби. Словосполучення стилізується під прислів'я. У читача повинне скластися враження, що створене прислів'я існує в мові перекладу або що це іноземне прислів'я, відтворене засобами рідної мови із збереженням ознак прислів'їв, і їх характеристик. Відповідність, «псевдоприслів'я», – завжди результат творчого відтворення речення мови оригіналу.
Баба з воза – кобилі легше.
A
good
riddance
to
bad
rubbish
.
– дослівно: добра прогулянка на погане сміття.
Щоб рибку з’їсти, треба в воду лізти.
The cat would eat fish and would not wet her feet.
– дослівно: кіт з’їсть рибку та не замочить її ноги.
Як вовка не годуй, а він все в ліс дивиться.
Nature
draws
more
than
ten
oxen
.
– дослівно: природа приваблює більш ніж десять волів.
На свиню хоч і сідло надінь, то все конем не буде.
An
ass
is
but
an
ass
,
though
laden
with
gold
.
– дослівно: осел так і залишиться ослом, навіть якщо він завантажений золотом.
Битись, як риба об лід.
To
hold
a
wolf
by
the
ears
.
– дослівно: утримувати вовка за вуха (тобто вговорюючи залишитись).
У цьому способі відтворення паремій, як бачимо, зазвичай зоонімічна лексика не зберігається. И взагалі практично повністю змінюється лексичний фон прислів’я чи приказки.
5. Ще один спосіб відтворення паремій – це переказ фразеологізму
, тобто описовий
спосіб
відтворення.
Відсутність необхідних відповідностей і неможливість дослівного калькування впливають на вибір цього способу відтворення. Він зводиться до тлумачення, пояснення прислів'я, яке в перевідному тексті практично перестає існувати як самостійна мовна одиниця і немов розчиняється в контексті. При такому способі перекладу неминучі стилістичні і інформаційні втрати. Приведемо декілька прикладів способу переказу фразеологізму: [3]
В каламутній води риба ловиться краще.
It is a good fishing in troubled water.
При такому способі відтворення паремій лексичний фон зазвичай частково зберігається. Образна лексика, звичайно, порушується. Та взагалі при такому способі відтворення перекладач має превілегію обирати чи залишити образну лексику оригіналу, чи змінити. Наприклад, це ж саме прислів’я з української мови на англійську можна було б перекласти так: We
can
catch
much
fish
in
troubled
water
.
У такому випадку, розглянута нами зоонімічна лексика зберегла би форму оригіналу.
Та якщо взяти за основу оригіналу англійський варіант цього прислів’я (It
is
a
good
fishing
in
troubled
water
.)
та відтворити на українську мову прислів’ям В каламутній води риба ловиться краще
тоді спосіб відтворення можна було б віднести до способу «псевдо прислівним» відповідностям.
Отже, існує декілька способів відтворення прислів’їв та приказок з однієї мови на іншу. В першому та третьому способі лексична образність прислів’їв та приказок зберігається, в інших не зберігається.
Не дивлячись на це можна зазначити, що в будь-якому випадку лексичні одиниці зооніми в обох мовах хоча і мають різні значення та виконують однакову функцію. Взяти, наприклад, таке прислів’я На свиню хоч і сідло надінь, то все конем не буде.
Його відповідником в англійській мові буде: An
ass
is
but
an
ass
,
though
laden
with
gold
.
Можна зазначити, що хоча лексичні зооніми в цих двох прислів’ях різні (в українській мові це свиня та кінь, в англійській мові – осел) та все одно ці лексичні одиниці виконують у прислів’ї однакову функцію, тобто саме прислів’я не втрачає свого емотивного значення та смислової нагрузки ні в одній із мов.
Висновки
На початку дослідження ми ставили перед собою наступні цілі та завдання:
1) визначити, що таке фразеологія;
2) визначити яку роль у фразеології грає наука паремологія (наука про прислів’я та приказки);
3) винайти основні методи відтворення прислів’їв та приказок з української мови на англійську та навпаки;
4) порівняти лексичні одиниці паремій, що мають у своєму складі зоонім – назву тварини чи птаха.
Дослідивши спочатку фразеологію ми дізнались, що предмет фразеології – це сполучення слів, що не утворюються спонтанно у мовленні. А входять у нього як готові блоки з певними значеннями. Фразеологізмам властива метафоричність та образність, вони можуть належати до стилістично забарвленої лексики.
Також дізнались, що існують різні підходи щодо принципів класифікації фразеологізмів: структурно-семантичний, граматичний, функціонально-стилістичний. Найбільш поширеною є структурно-семантична класифікація В.В. Виноградова.
Ураховуючи те, як класифікував фразеологізми Л.А. Булаховський, а саме: 1) прислів’я і приказки; 2) професіоналізми; 3) усталені вислови з анекдотів, жартів тощо; 4) цитати з Біблії; 5) переклади іншомовних висловів; 6) крилаті вислови письменників; 7) влучні вирази видатних людей; ми винаходимо яку роль відіграє наука паремологія у фразеології.
Розглянувши прислів’я та приказки як жанр усної народної творчості ми дізнались про основні проблеми дефініції прислів’їв та приказок.
Визначили, що таке прислів’я та що таке приказка: прислів’я – це короткий, усталений у мовній практиці, як правило, ритмічно організований вислів переважно повчального характеру, в якому зафіксовано багатовіковий досвід народу, має форму речення (простого чи складного); приказка – це також короткий вислів, що може мати форму словосполучення чи неозначено-особового чи інфінітивного речення, усталеного та здебільшого повчального.
Також перед тим як розбирати основні способи відтворення паремій ми визначили, що паремії англійської та української мов можуть бути подібними за лексичним складом, комунікативним значенням та стилістичним забарвленням, та все ж значна частина англійських, і українських прислів’їв мають свої особливості, і відповідник у порівнюваній мові часто буває тільки приблизним
Потім ми у процесі дослідження винайшли основні способи відтворення паремій з української мови на англійську та навпаки, та порівняли лексичні зміни при відтворенні. Ми визначили, що при повній відповідності (еквіваленту) прислів'я не втрачається лексична образність зоонімів. Паремії можуть відтворюватись частковою відповідністю прислів'я, коли прислів'я мови перекладу еквівалентне прислів'ю оригіналу по сенсу, функції і стилістичному забарвленню, але розрізняється своїм образним змістом. Розібравши цей спосіб відтворення можна зазначити, що тут втрачається лексична відповідність.
При передачі прислів'їв нерідко використовується прийом калькування. При такому способі відтворення зберігається повна специфіка прислів’я чи приказки. Спосіб калькування зберігає усі образні лексеми в їх початковій формі, у формі мови оригіналу.
Також при відтворенні паремій можна звернутись до так званої «псевдо паремії». Ми визначили, порівнюючи паремії англійської та української мов,
що при такому способі відтворення паремій, як бачимо, зазвичай зоонімічна лексика не зберігається.
Ще один спосіб відтворення паремій – це переказ фразеологізму, тобто описовий спосіб відтворення. При такому способі відтворення паремій лексичний фон зазвичай частково зберігається. Образна лексика, звичайно, порушується. Також слід зазначити, що при такому способі відтворення перекладач має превілегію обирати чи залишити образну лексику оригіналу, чи змінити на іншу.
Тож, хоча і більшості випадках первісне значення зоонімічної лексики у прислів’ях та приказках англійської та української мов розбіжне та функцію зоонімічна лексика виконує однакову: зберігає емотивне значення паремії та несе в собі відповідну смислову загрузку.
Список використаної літератури
1. Авксент’єв Л.Г. Семантична структура фразеологічних одиниць сучасної української мови та особливості її формування – «Мовознавство.» 1997
2. Алєксєєва І.С.Професійний тренінг перекладача. – вид.«Союз», 2001 р.
3. Алефіренко М.Ф. Проблема фразеологічного рівня мови – «Мовознавство» 1984
4. Арнольд І. В. Стилістика. Сучасна англійська мова.–Підручник для ВНЗ-4-е изд. 2002
5. Булаховський Л.А. Вибрані праці в п’яти томах. – Київ, 1978. –
Т.3
6. Верба Л.Г. Порівняльна лексикологія англійської та української мов – вид. «Нова книга» 2003
7. Виноградов В.В. Лексикология и лексикография – Москва 1987
8. Виноградов В.С. Общие лексические вопроси – Москва 2004
9. Голікова Ж.А. Перевод с английского на русский – Москва 2003
10. Карабан В. Теорія і практика перекладу з української мови на англійську мову – Вінниця 2003
11. Кунін А.В. Английская фразеологія – Москва 1990
12. Кочерган М.П. Загальне мовознавство: Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих закладів освіти – Київ 1999
13. Мезеника М.В. Поговорим о поговорках. –«Иностранные языки в школе» 1993
14. Мирам Г. Переводные картинки – Київ 2001
15. Мокиєнко В.М. Славянская фразеология. – Москва, 1989
16. Мостовий М. І. Лексикологія англійської мови – Харків 1993
17. Намакштанська І, Романова О. Світ тварин у світі фразеології – «Урок української» 2000
18. Раєвська Н.М. English lexicology– Київ 1991
19. Редін П.О. Типи системних зв’язків фразеологічних одиниці у мові – Мовознавство 1993
20. Сміт Л.П. Фразеология английского язика – Пер. с англ.
21. А.Р. Игнатьева. – М., 1979
22. Соссюр Ф. Курс общей лингвистики. – Екатеринбург, 1999
23. Стефанович Т.А., Швидкая Л.И. та ін.Английский язык в пословицах и поговорках. Сборник упражнений для учащихся 8–10 классов средней школы.– «Просвещение». 1990
24. Сухенко К.М. Лексичні проблеми перекладу. – Київ. Нац. Універ. Ім..Тараса Шевченка. 1992
25. Єрченко П.Г. Класифікація фразеологічних одиниць – «Іноземна філологія» 1994
Довідкова література
26. Русско-английский словарь пословиц и поговорок. / Под ред. С.С. Кузьмина, Н.Л. Шадрина. – СПб.: Мик / Лань, 1996.
27. Словарь иностранных слов. / Под ред. А.В. Боброва. – М.: «Цитадель», 1999.
28. Современный русско-английский фразеологический словарь. 7000 фразеологизмов / Д.И. Квеселевич. – М.: «Русский язык», 2005
29. Толковый словарь английских пословиц. – Рейдаут Р., Уиттинг К. «Лань». 1997
30. Толковый словарь русского языка: 80000 слов и фразеологических выражений/ Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. – 2-е изд. – М.:«Российский фонд культуры»1994.
31. Longman Dictionary of Contemporary English, 2000