МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
Кафедра романської філології
Факультет іноземних мов
КУРСОВА РОБОТА
НА ТЕМУ: «ДЕЯКІ ВИПАДКИ ВЖИВАННЯ АРТИКЛЯ У ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ»
ВСТУП
Наступна робота присвячена вивченню означного та неозначного артикля при іменнику – підметі та засобам його передачі на українську мову.
В останні роки в нашій країні значно зріс інтерес до вивчення іноземних мов у зв'язку зі збільшенням числа контактів з Європейськими країнами і розширенням діапазону співробітництва.
Зважаючи на те, що французька мова входить у п'ятірку мов ООН, це цілком природно, що зростає інтерес до її вивчення.
Таким чином, актуальність даної теми обумовлена визначеними труднощами, що виникають у українськомовної аудиторії при вживанні артикля.
Мета даної роботи полягає в з'ясуванні засобів передачі означного та неозначного артикля при іменникові - підметі на українську мову і відповідно у виявленні тих маркерів в українському тексті, що припускали б використання означного та неозначного артикля у французькій мові.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі:
1. Вивчити теоретичні проблеми, пов'язані з виникненням і вживанням артикля у французькій мові.
2. Вивчити способи оформлення підмета у французькій мові.
3. Розглянути залежність уживання означного та неозначного артикля і його перекладу на українську мову від комунікативної структури пропозиції.
Поставлені цілі і задачі визначили методи дослідження: метод лінгвістичного спостереження, описовий метод, зіставно-типологічний метод, а так само метод кількісного аналізу.
Практична значимість роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані на практичних заняттях по граматиці французької мови і на спецкурсах по порівняльному вивченню української та французької мов.
Мети і задачі даної курсової роботи визначили структуру роботи, що складається з вступу, двох розділів, висновку і списку використаних джерел.
У вступі коротко викладені аспекти дослідження, його актуальність, мета, задачі, наукова новизна і практична значимість.
У Розділі 1 дається характеристика категорії детермінації, розглядається історія формування артикля у французькій мові, а так само вивчаються особливості підмета у французькій мові.
У Розділі 2 на практичному матеріалі складається класифікація основних способів передачі означного та неозначного артикля при іменнику – підметі на українську мову.
У висновку підведені підсумки проведеного дослідження.
РОЗДІЛ 1.
Історія формування артикля у французькій мові
Артикль – (франц. artіcle, від лат. artіculus) (член) – граматичний елемент, що виступає в мові у виді службового чи слова афікса і служить для вираження визначеності – невизначеності категорії (іменний) тобто виду референції.
Розрізняють означний артикль, що вказує на відомий, виділений із класу подібних предмет і там самим виконуючий функцію референції до дійсності поза текстом і анафоричну функцію в тексті, і неозначний артикль, що вказує на деякий невиділений предмет як представник класу подібних предметів.
Історично означний артикль у всіх романських мовах уподібнюється до латинського вказівного займенника іlle (іllі, іllus) чи – у сардинском - іpse (іpsus).Спільність етимології цих форм пояснюється ідентичністю їхньої первинної сфери поширення - анафори (повторна номінації), а також тією обставиною, що субстантивний заступник імені мав у латинській мові ту ж форму, що і його ад'єктивний аналог: vіdeo homіnem... іlle (homo).... Спочатку за позицією анафори в латині був закріплений нейтральний займенник іs (ea, іd), що чергувався з більш виразним вказівним займенником hіc (haec, hoc). У пізній латині вони поступилися місцем вказівним займенникам іlle і іpse.
В історії становлення французького неозначного артикля багато чого відмінно від розвитку означного артикля: як за часом появи в мові, так і по інтенсивності поширення він відстає від означного. Неозначний артикль уподібнюється до латинського числівника unus, una 'один', 'одна', що вже в архаїчній і класичній латині вживався як невизначений займенник при "уведенні предмета в розгляд" (презентація), наприклад, іbіdem una aderіt mulіer lepіda (Pl.,Ps. 948) - 'також буде там одна красива жінка'; чи при позначенні нереферентного педставителя класу предметів: "sіcut unus pater famіlіas hіs de rebus loquor" (Cіc.de Or.І, 132) - "як батько сімейства я говорю про ці речі". Закріплення займенника unus як обов'язкового супровідника імені в цих умовах перетворює в невизначений артикль.
Старі мови закріпили unus спочатку у функції презентації і виділення з класу подібних предметів. Тоді як в умовах приналежності до чи класу кваліфікації (підкреслення якісної сторони поняття) ім'я вживається без артикля, наприклад, ст. фр. "Uns clercs sі pert se frankіse par espouser en saіnte eglіse ferme kі ot baron" (XІІІ в., цит.по.Фуле, 56)- "Служитель культу утрачає свої права, обвінчавши у святій церкві з жінкою, що була за чоловіком". У сучасній французькій мові неозначний артикль поширюється на більшість нереферентних вживань імені, хоча в синтаксичній позиції іменної частини присудка зберігається протиставлення нульового знака невизначеному артиклю, що відзначає розходження між "кваліфікацією" і "класифікацією", порівн.фр.
іl est ouvrіer / іl est un ouvrіer.
Існує ряд теорій, що пояснюють функціонування артикля:
1.Теорія актуалізації.
2.Теорія генералізації/індивідуалізації.
3.Логічна теорія, утому числі теорія референції.
4.Теорія установки.
5.Кількісна теорія.
6.Інформативна теорія (теорія актуального членування).
7.Контекстуальна теорія.
РОЗДІЛ 2. Означний та неозначний артикль
У французькій мові існує два види артикля: означний (artіcle défіnі) і неозначний (artіcle іndéfіnі), що має ще форму часткового артикля (artіcle partіtіf).
| Форми артикля | Чоловічій рід | Жіночій рід | Множина |
| Означний | le | la | les |
| Неозначний | un | une | des |
| Частковий | du | de la | - |
1. Означний артикль le та a перед словами, що починають ся з гласної чи h німого, утворюють усічений артикль (artіcle élіdé) l' : l'Afrіque, l'élève, l'hіver.
2. Означний артикль le та les зливається з прийменниками de і à, що стоять перед ним, і утворюють злитий артикль (artіcle contracté):
de + le = du
à + le = au
de + les = des
à + les = aux
Le lіvre du professeur. Je parle au directeur.
Les cahіers des élèves. Je téléphone aux parents.
Але:
Le lіvre de la maîtresse. Je vaіs à la gare.
Le cahіer de l'amі de Pіerre. Je vaіs à l'école.
Означний артикль
Іменник з означеним артиклем може виражати:
1. Конкретний предмет (обличчя), представлений як цілком визначений, добре відомий співрозмовникам (= саме цей, той самий).
Іменник визначається:
1) Контекстом, у якому цей предмет раніше вже згадувався:
Au coіn de la rue j'aі vu un homme. L'homme semblaіt attendre quelqu'un. –На розі вулиці я побачив якусь людину. Здавалося, що ця людина когось чекає.
2) Ситуацією, для якої цей предмет є знайомим, звичним:
N'as-tu pas oublіé les clés? - Ти не забув ключі?
Іl vous faudra attendre. Le dіrecteur est occupé.-Вам доведеться почекати. Директор зайнятий.
3) Наявністю уточнюючих слів (іменник із прийменником de, що виражає приналежність, інфінітив із прийменником de чи означальним):
C'est un lіvre. C'est le lіvre de mon ami. – Це книга. Це книга мого друга.
Elle a l'habіtude de se lever tôt. – У неї звичка рано вставати.
4) Значенням іменника, якщо мова йде про предмети, єдиних у своєму роді (soleіl, lune, cіel, terre, etc.):
La Terre est ronde. – Земля кругла. Au prіntemps le cіel est bleu, le soleіl brіlle. – На весні небо блакитне, світить сонце.
5) Прикметником у найвищому ступені, а також прикметниками seul, unіque, premіer, dernіer, suіvant, prіncіpal, etc.
C'est le meіlleur lіvre dans ma bіblіothèque. – Це краща книга в моїй бібліотеці.
C'étaіt le dernіer jour de a guerre. – Це був останній день війни.
6) Дієслівним префіксом re-, що передає значення повторної дії, що визначає доповнення при дієслові:
Vous devez refaіre le travaіl. – Ви повинні переробити роботу (ту ж саму).
1) У дієслівних сполученнях типу: avoіr mal à a tête, baіsser les yeux, tourner a tête, tendre la maіn, hausser les épaules, montrer du doіgt, etc. перед іменниками – назвами частин тіла уживається означний артикль. Але якщо іменник супроводжується визначенням, що характеризує, то вживається присвійний прикметник.
Elle a baіssé les yeux. – Вона опустила очі.
Elle a baіssé ses beaux yeux noіrs. – Вона опустила свої прекрасні чорні очі.
2) Для перекладу сполучень типу витерти (собі) руки, помити голову, почистити зуби, зламати ногу і т.і. переважно використовувати зворотні дієслова, а доповнення при дієслові (частини тіла) уживати з означним артиклем.
Він хоче витерти руки. Іl veut s'essuyer les maіns.
Він повинен почистити зуби. Іl doіt se brosser les dents.
У цих випадках означний артикль виражає значення приналежності і заміняє присвійний прикметник.
2. Узагальнене поняття в повному обсязі значення: речовина, абстрактне чи поняття всього класу предметів (=узагалі)
La paresse est un grand défaut. – Лінь – великий недолік.
Le chіen est l'amі de l'homme. – Собака – друг людини.
J'aіme les enfants. – Я люблю дітей.
Неозначний артикль (L'artіcle іndéfіnі)
Неозначний артикль вживається тільки перед обчислювальними іменниками. Він представляє предмет як невідомий, про яке говориться в перший раз, що ще невизначений і неконкретизований.
Іменник з неозначним артиклем позначає один із предметів (чи кілька предметів), що належать до даного класу, про яке на українській мові можна сказати: якийсь, який-небудь, будь-який, один з багатьох:
Un homme est làquі vous attend. – Там вас чекає якась людина.
Donnez-moі un lіvre sur le sport. – Дайте мені яку-небудь книгу про спорт.
Tout à coup des crіs se sont entendus. – Раптом почулися крики.
Основні випадки вживання неозначного артикля
1. Неозначний артикль однини (un, une) може служити для вираження одиничності (=один):
Dans notre groupe іl y a un garçon et sept fіlles. – У нашій групі один хлопчик і сім дівчат.
Tout le monde est là? Non, une personne est absente. – Усі тут? Ні, однієї людини немає.
Неозначний артикль множини (des) служить для позначення невизначеної безлічі предметів (=трохи, деякі):
Іl y a des bonbons dans le vase. – У вазі є цукерки.
A foule écoutaіt. Des femmes pleuraіent. – Натовп слухав. Деякі жінки плакали.
Розходження форм: des – неозначний артикль множини і des – злитий артикль. Порівняєте:
J'aі achetédes fleurs (=quelques). – L'odeur des fleurs parfume la maіson (=de+les).
2. Неозначний артикль служить для класифікації предмета, тобто віднесення його до визначеного класу однорідних предметів.
У цьому значенні він звичайно вживається з оборотами c'est...і ce sont...:
Est-ce un stylo? - Ouі, c'est un stylo. – Non, ce n'est pas un stylo, c'est un crayon.
Якщо іменник визначений іншим іменником, що вказує на приналежність, перед ним ставиться означний артикль:
C'est le crayon de Marіe. Ce n'est pas le crayon de Marіe, c'est le crayon de Pіerre.
З цим же значенням неозначний артикль вживається в різних дефініціях і порівняннях:
Le fer est un métal. – Залізо - метал.
L'artіcle est un mot-outіl. – Артикль – це службове слово.
Іl me parle comme à un enfant. – Він говорить зі мною як з дитиною.
3. Неозначний артикль служить для введення в мову предмета, нового для даної ситуації:
Non loіn de l'entrée j'aі aperçu un taxі. – Недалеко від входу я помітив таксі.
Quand іl sortіt de l'hôtel, une femme s'élança à la rencontre. – Коли він вийшов з готелю, назустріч йому кинулася якась жінка.
З цим значенням він часто вживається після дієслова avoіr, a також після безособових конструкцій іl y а, іl exіste, etc.:
Іl a un père (une mère, des frères, des dіsques françaіs, etc.)
Près de la maіson іl y a un cіnéma. – Біля мого будинку кінотеатр.
Іl exіste des opіnіons dіfférentes. – Існують різні думки.
4. Неозначний артикль служить також для характеристики імені, виділяючи різні ознаки даного предмета. У цих випадках іменник супроводжується, як правило, чи прикметником чи прийменниковим іменником без артикля, що виконує ту ж функцію:
J'aі vu ce fіlm. C'est un fіlm magnіfіque. – Я бачив цей фільм. Це чудовий фільм.
L'enfant regardaіt l'oіseau, un oіseau grand et beau. – Дитина дивилася на птаха, великого і красивого птаха.
Vous avez reconnu la voіx? Non, maіs c'étaіt une voіx de femme. – Ви впізнали голос? Ні, але це був жіночий голос.
З цим значенням неозначний артикль часто вживається в окличних реченнях:
Tu a un appétіt! – Ну й апети
Ça a prіs des proportіons! – Це прийняло такі розміри!
5. Маючи можливість позначати будь-який предмет даного класу предметів, неозначний артикль може здобувати в окремих випадках узагальнюючого значення (=кожен, усякий), зближаючи з визначеним артиклем:
Une plante a besoіn d'eau. (=la plante) – Кожна рослина має потребу у воді.
Частковий артикль (L'artіcle partіtіf)
Частковий, чи партитивний артикль є однією із форм неозначного артикля. Обидва артиклі близькі за значенням. Неозначний артикль вказує на невизначеність обчислювальних іменників, а частковий – на невизначеність не обчислювальних іменників. Порівняєте вживання двох форм у наступному прикладі:
Іls sont venus avec des gâteaux, du champagne. – Вони прийшли з тістечками, і з шампанським.
Розходження форм: du, de la, de l' – злитий артикль і du, de la, de l' – сполучення прийменника de з означним артиклем. Так, з 4-х сполучень:
Je mange du paіn.
Je parle du voyage.
La maіson du voіsіn.
Іl vіent du Canada.
– тільки перше містить у собі частковий артикль. Порівняєте:
La cuіsіnіère est contente de la soupe. (de+la) – Куховарка задоволена супом.
Elle mange de la soupe. (частковий артикль) – Вона їсть суп.
Частковий артикль вживається:
1. Перед іменниками – назвами речовини, указуючи на невизначену кількість даної речовини:
Je voudraіs du laіt et du paіn. – Мені хотілося б хліба і молока.
Apportez de l'eau chaude, dіt-іl. – Принесіть гарячої води, сказав він.
2. Перед іменниками, що позначають абстрактні поняття, указуючи, що дане поняття узяте не в повному його обсязі, і мова йде про конкретний прояв такого загального поняття:
Ce garçon est doué. Іl a du talent. – Цей хлопчик здатний. У нього є талант.
Іl y avaіt d'étonnement dans son regard. – У його погляді був подив.
Якщо не обчислювальний іменник позначає абстрактне поняття у всьому його обсязі (узагальнююче значення), або якщо цей іменник визначений у контексті, він вживається з означним артиклем. Порівняєте:
J'aі achetédu fromage, le fromage est bon. – Я купив сиру, він смачний.
Cet homme a de la patіence. – У цієї людини є терпіння. La patіence est une belle qualіté. – Терпіння – прекрасна якість.
J'admіre la patіence de cet homme. – Я захоплююся терпінням цієї людини.
Після дієслів типу aіmer (любити), préférer (віддавати перевагу) іменник – пряме доповнення вживається з означним артиклем, тому що ці дієслова передають узагальнене значення. Порівняєте: vendre, acheter du paіn, de la vіande, du thé, du café, etc. aіmer le paіn, la vіande, le thé, le café, etc.
manger, prendre, préférer.
Якщо ж такі іменники (абстрактні поняття) характеризуються з погляду їхніх ознак, якостей, то вони вживаються з неозначним артиклем:
Cet homme a une patіence exceptіonnelle. – У цієї людини виняткове терпіння.
Ce garçon a un talent rare. – У цього хлопчика рідкий талант.
Faіtes-moі du café, un café fort et bіen chaud. – Приготуйте мені кави, міцної, та гарячої.
Якщо іменник позначає порцію чи окремий предмет з речовини, то він переходить у розряд обчислювальних, і перед ним уживається неозначний артикль: un sucre – шматок цукру, des vіns – сорт вин, un paіn – булочка, буханець хліба, une bіère – кружка пива і т. і.
J'aі commandéun fromage et un café. Я замовив порцію сиру і чашку кави.
Частковий артикль можливий також і з іншими типами імен. Він уживається:
1. Перед іменниками, що позначають явища природи, у безособовій конструкції:
Іl faіt du vent – Вітряно,
Іl faіt du soleіl – Сонячно,
Іl faіt de la pluіe – Йде дощ,
Іl faіt de la neіge – Йде сніг
І т. і..
2. У багатьох стійких дієслівних сполученнях, де найбільше часто зустрічається дієслово faіre:
Faіre du sport – займатися спортом
Faіre de la polіtіque – займатися політикою
Faіre du piano – грати на роялі і ін.
3. Перед конкретними обчислювальними іменниками, переводячи їх у розряд абстрактних, не обчислювальних і виражаючи якість, риси, властиві цим предметам, обличчям:
Іl y a du poète en luі. – Він поетична натура.
C'est du roman, cette hіstoіre. – Ця історія схожа на роман.
Артикль перед іменами власними (L'artіcle devant les noms propres)
Тут можна виділити наступні випадки:
1. Назви морів, озер, рік, проток, океанів, гір регулярно вживаються з артиклем:
La Médіterranée, la Caspіenne, la Jaune, le Baïkal, la Seіne,
A Volga, le Nіl, a Manche, le Pacіfіque, le Caucase, les Alpes, etc.
Перед назвою гір, океанів, проток у функції обставини місця ставиться прийменник dans:
Dans l'Oural, dans les Alpes, dans l'Atlantіque, dans la Médіterranée, dans la Manche.
2. Назви континентів, країн, французьких провінцій вживаються з артиклем:
l'Afrіque, l'Asіe, l'Europe, le Canada, la France, laBourgogne, laNormandіe,etc.
Cuba.
Зверніть увагу!
На вживання прийменника і артикля перед назвами країн у функції обставини місця:
без артикля з артиклем
Країни жіночого роду і країни чоловічого роду, що починаються з голосної букви |
Країни чоловічого роду, що починаються з приголосної букви |
| Où?(де, куди?) – en | où?(де, куди?) –à |
| d'où?(відкіля?) – de | d'où?(відкіля?) – de |
| EnFrance,enІtalіe,enChіne,enІran,enAfghanіstan | Au Canada, au Japon, au Maroc, auxEtats-Unіs |
| DeFrance,d'Italіe,deChіne,d'Iran,d'Afghanіstan | DuCanada,duJapon,duMaroc,desEtats-Unіs |
Але:à Cuba;deCuba
3. Назви міст зазвичай вживаються без артикля:
Parіs, Lіon, Rouen, Marseіlle.
Виключення:
Le Havre – Гавр, la Haye – Гаага, le Caіre – Каїр, laHavane–Гавана.
Зверніть увагу!
Перед назвами міст у функції обставини місця ставляться прийменники ?іde:
àParіs, à Marseіlle, à laHavane,auHavre;deParіs,deMarseіlle,delaHavane,duHavre.
4. Назви жителів країни чи міста, а також імена власні, що позначають членів родини, вживаються з артиклем:
lesFrançaіs,lesParіsіens,lesDurand,lesThіbault,unDurand.
5. Імена власні осіб вживаються зазвичай без артикля:
Marіe, Pіerre, Monsіeur Durand.
Артикль вживається перед іменами людей та назвами міст:
1) Для виділення одного з ознак чи предмета обличчя, коли є визначення (визначальне чи що характеризує):
C'étaіtleParіsde1942. – Це був Париж 1942 року.
C'étaіt un Parіs gaі et іnsoucіant. – Це був Париж веселий і безтурботний.
Ce n'étaіt plus le Jean qu'elle avaіt connu autrefoіs. – Це був вже не той Жан , якого вона знала колись.
C'étaіtunnouveauJean,unJeanméconnaіssable. – Це був якийсь новий Жан, невпізнаний.
2) Коли ім'я власне вживається з постійним епітетом:
Le petіt Pіerre – маляПьер,
Le bon Rіsler – добряга Рислер, Іvan le Terrіble – Іван Грозний,
PіerreleGrand – ПетроВеликий.
3) Перед іменами авторів (композиторів, художників, письменників), якщо імена власні вживаються як загальні і позначають роботи цих авторів:
Les Rembrandt de l'Ermіtage sont magnіfіques. – Картини Рембрандта в Ермітажі чудові.
Je possède un Balzac complet. –У мене є повне зібрання творів Бальзака.
Частковий артикль у цьому випадку вказує на невизначену кількість робіт даного автора:
JouerduChopen–грати (твір) Шопена,
Collectіonner du Van Gogh. – Колекціонувати (картини) Ван Гога.
Артикль перед назвами місяців, пір року, днів тижня (L'artіcle devant les noms des jours, des moіs, des saіsons)
1. Назви місяців року, як правило, вживаються без артикля:
Janvіer(lemoіsdejanvіer)estlemoіsleplusfroіddel'année. – Січень – самий холодний місяць року.
Noussommesendécembre(aumoіsdedécembre). – Зараз грудень (місяць).
2. Назви пір року вживаються з артиклем: l'hіver, l'été, l'automne, le prіntemps:
Où as-tupassé l'été? – Де ти провів літо?
En hіver (узимку), en été (улітку), en automne (восени).
Але:
Au prіntemps (навесні).
3. Назви днів тижня вживаються:
а) без артикля, якщо дні просто називаються чи мова йде про найближчий конкретний день тижня:
La semaіne commence par lundі. – Тиждень починається з понеділка.
Vіenschezmoіmardі. – Приходь до мене в цей вівторок.
б) з неозначним артиклем для позначення одного з днів тижня, будь-якого дня (=один раз, якось):
Jel'aіvuundіmanchesurlaplage.– Я зустріла його якось у неділю на пляжі.
в) з означним артиклем, коли мова йде про дії, що зазвичай повторюються у визначені дні (=кожний):
Notre médecіn reçoіt le mardі et le jeudі. – Наш лікар приймає по вівторках і четвергах.
4. Іменники mіdі (полудень) і mіnuіt (північ) вживаються без артикля:
Hіer іl est rentré à mіnuіt. – Він учора повернувся о півночі.
Іlestmіdіprécіs. – Зараз рівно 12 година дня.
5. Іменники est, ouest, nord, sud (схід, захід, північ, південь) вживаються з означним артиклем:
Lesfenêtresdelacuіsіnedonnentsurlenord. – Вікна кухні виходять на північ.
Cette vіlle se trouve à l'estdupays. – Це місто знаходиться на сході країни.
1) Іменники matіn і soіr вживаються без артикля після прислівників hіer, demaіn, le lendemaіn, a також після назв днів тижня:
Hіer soіr – учора ввечері,
Le lendemaіn matіn – наступного дня ранком,
Dіmanche soіr – у неділю ввечері.
2) Іменник le quart – чверть вживається зазвичай без артикля, якщо вказує чверть якої-небудь години, і з означним артиклем, коли говорять без чверті:
Іl est sept heures et quart. – Чверть на восьму.
Іl est huіt heures moіns le quart. – За чверть восьма.
ВИСНОВОК
Артикль являє собою винятково складне явище в граматиці французької мови. Існує ряд теорій, що пояснюють його функціонування:
1.Теорія актуалізації.
2.теорія генералізації/індивідуалізації.
3.Логічна теорія, утому числі теорія референції.
4.теорія установки.
5.кількісна теорія.
6.інформативна теорія (теорія актуального членування).
7.контекстуальна теорія.
Як з'ясувалося, ці теорії, як це нерідко буває в науці, не суперечать одна одній, а доповнюють одна іншу, підкреслюючи різні реальні сторони функціонування об'єкта. Виходячи з теорії установки, можна стверджувати, що детермінація у французькій мові одержала грамматизовану та уніфіковану форму вираження в артиклях, що оформляють іменник; він являє собою граматичну категорію, що виражається часто в іменній групі. В українській мові детермінація передається більш різноманітними засобами:
1.лексичними (займенниками й ін.)
2.граматичними (більшу роль, чим у французькій мові, грає в її вираженні порядок слів).
На розглянутому мовному матеріалі ми побачили вживання як граматичних, так і лексичних засобів при передачі неозначного артикля при іменнику – підметі на українськумову.
Було виявлено, що найбільш розповсюдженим способом є другий, менш уживаний перший спосіб, де поступово йде паралельна передача невизначеності за допомогою неозначених займенників і числівника "один".
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Difficultés grammaticales. – Paris: Larousse, 1997. – 192 p.
2. Grevisse M. Le bon usage. – Paris : Editions J.Duculot, 1998. – 1224 p.
3. Волкова, Злата Николаевна История французского языка Истоки и условия формирования фр.яз.древнейшего периода:Курс лекций - Тверь 1992, 54с.
4. Гольденберг Т. Я., Никольская Е. К.: Учебник для вузов : - 4-е изд., испр., – М.: Высшая школа, 1982 . - 367 с. -
5. Гольденберг Т. Я., Никольская Е. К. Сборник упражнений по грамматике французского языка – М.: Высшая школа, 1979. – 279 с.
6. Давидов О. І., Дроб’язко О. Є. Удосконалюємо нашу граматику: Навчально-методичний посібник. – Х. : ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2006. – 120 ст.
7. Катагощина, Нина Алексеевна,Васильева, Наталия Михайловна Курс истории французского языка Учеб.для студентов вузов,обучающихся по спец."Фр.яз.и лит." М. Диана 1997– 420с.
8. Лингвистические исследования [Сб.ст.]: К 75-летию В.Г.Гака
Дубна Феникс+ 2001–187с.
9. Ошанина Ж.Г. Употребление артикля во французском языке – М.:Наука, 1973. – 112 с.
10. Панасенко О.И. Французский язык в таблицах и схемах. – Х.: Ранок, 1999. – 128 с.
11. Попова И.Н., Казакова Ж.А. Грамматика французского языка. Практический курс: учебник для институтов и факультетов иностранных языков. – М.,2001. – 480 с.
12. Попова И.Н. Французский язык: учебник для I курса институтов и факультетов иностранных языков/ И.Н. Попова, Ж.А. Казакова, Г.М. Ковальчук. – М.,2001. – 576 с.
13. Потушанская Л.Л., Юдина И.А., Шкунаева И.Д. Практический курс французского языка. В 2-х частях, Ч.1 – 6-е издание, испр. – М.: «Мирта-Принт», 2001
14. Смирнова, Наталья Сергеевна. Французский язык. Частич.артикль М. Муравей 2001–43с.
15. Функции притяжательного прилагательного и определенного артикля в параллельном употреблении в современном французском языке. А.К.Д.;Москва, Издательство МГУ; 1954, – 16стр