Гіпбнім
(грец. hypo —префікс, щоозначаєзниження; під, внизу, і дпута—ім'я) —слово—видованазва.
Гіпонімґя
(грец. hypo —під, внизуіопута—ім'я) —однезосновнихпарадигматичнихвідношеньвлексико-семантичнійсистемі—ієрархічнаорганізаціяїїелементів, якаґрунтуєтьсянародо-видовихвідношеннях. Синонім: квазісинонімія.
Гіпотеза
вроджених
мовних
структур
—гіпотезаН. Хомського, суть якоїзводитьсядотого, щомовніструктуриненабуваютьсячерездосвід, анароджуютьсяразомізлюдиноюйіснуютьукожногоіндивідав потенції.
Гіпотеза
лінгвальної
відносності
—концепція, згіднозякоюструктурамовивизначаєструктурумисленняіспосібпізнаннясвіту. Синонім: гіпотезаСепіра—Убрфа.
Гіпотеза
Сепіра
—Убрфа—див. Гіпотезалінгва'льноївідносності.
Гіпотетико
-
дедуктивний
метод
—метод, якийполягаєувисуненні припущення (гіпотези) ійогонаступнійекспериментальнійперевірці.
Глибинна
структура
—утеоріїтрансформаційнихпороджувальних граматикспосібабстрактногоописупобудовиречення, якийдозволяє відобразитисмисловублизькістьречень, щомаютьоднійтісамілексичніодиниційрозрізняютьсялишедеякимиграматичнимизначеннями.
Глибинний
синтаксис
— використовуванийутеоріїтрансформаційнихпороджувальнихграматик (генеративнійлінгвістиці) спосібабстрактногоописусемантичноїструктуриречення.
Глосематика
(грец. gldssema, род. відм. glossematos —слово) — лінгвістична течіяструктуралізму, якатрактуємовуякабстрактнуструктуруйописуєїїсутоформальнимиспособамибеззвертаннядоїїсубстанцій (реальногозмістуізвучання). Синоніми: копенгагенськийструктуралізм, датськийструктуралізм.
Глотогенез
(грец. glotta —моваі genesis —походження) —процесстановленнялюдськоїприродноїзвуковоїмови.
Глотогоні
ч
на
теорія(грец. gl&tta —моваі gonos —народження, походження) —теоріяпоходженняірозвиткумовиМ. Я. Марра, згідно зякоювсімовипройшлиусвоємурозвиткуаморфну, аморфно синтетичну, аглютинативнуіфлективнустадії.
Глотогонія
(грец. glotta —моваі gonos —народження) —походженнямови, атакожрозділмовознавства, щовивчаєпоходженняі розвитокмови.
Глотохронологія
(грец.glotta —мова, chronos —часі logos —слово, вчення) —розділпорівняльно-історичногомовознавства, якийдосліджуєшвидкістьмовнихзмінівизначаєнаційосновічасрозділення спорідненихмовтаступіньблизькостіміжними.
Гносеологічна
функція
мови
(rpegnos/s —пізнанняі logos —слово, вчення) —пізнавальнафункція (моваякінструментпізнаннясвіту). Синоніми: пізнава'льнафункція, когнітивнафункція.
Градуальна
сема
(лат. gradatio —поступовепосилення, підвищення, від gradus —крок, ступінь) —сема, яканепредставляєякоїсьновоїознаки, алишеступіньвияву, інтенсивністьтієїжознаки, щоєів іншихблизькихзазначеннямсловах.
Градуальні
опозиції
фонем
—протиставленняфонемзарізнимступенем (градацією) однієїйтієїсамоїознаки.
Граматика
(грец. grammatike (techne) —мистецтвочитатиіписати букви, від gramma —буква) — 1) будовамови, тобтосистемаспособів словотворення, морфологічнихкатегорійіформ, синтаксичнихкатегорійіконструкцій; 2) розділмовознавства, щовивчаєграматичнубудовумови.
Граматична
категорія
—системапротиставлениходинодномурядівграматичнихформзодноріднимизначеннями.
Граматичне
значен
ня—узагальнене, абстрактнемовнезначення, властивебагатьомсловам, словоформам, синтаксичнимконструкціяміякемаєумовісвоєрегулярне (стандартне) вираження.
Грамема
— 1) компонентграматичноїкатегорії, видовепоняттящодограматичноїкатегоріїякродовогопоняття; 2) елементарнаодиниця граматичногозначення.
Датський
структуралізм
—див. Глосематика.
Дедуктивні
універса
лії—універсалії, яківстановлюютьсяшляхом припущенняіякієобов'язковимидлявсіхмов.
Дедукція
(лат. deductio, від deduco) —спосібдослідження, якийполягаєвпереходівідзагальногодоокремого; одназформумовиводу, заякоїнаосновізагальногоправилазоднихположень, якістинних, виводитьсяновеістиннеположення.
Делімітатйвна
функція
фонем
(лат. delimitatio —віддалення, відокремлення) —розмежувальнафункція; функція, щовказуєнамежіслів.
Денотат
(лат. denotatns —позначений) —предметчиявищенавколишньоїдійсності, зякимспіввідноситьсяпевнамовнаодиниця; те, що можнаназватипевниміменем.
Дериватолбгія
(віддериваціяі -логія) —див. Словотвір 2.
Деривацґйне
значення
—див. СловотвГрнезначення.
Деривація
(лат. dehvatio —відведенняводизріки) —див. Словотвір 1.
Дескриптивзм
(англ. descriptive —описовий) —лінгвістична течія структуралізму, дляякоїхарактернийформальнийпідхіддовивчення мовнихфактівнаосновіїхдистрибуції (сполучуваностіодиниць, їхмісця умовленністосовноіншиходиницьтощо). Синонім: американськийструктуралізм.
Детермінація
(лат. determinatio —визначення)—однобічна залежність, заякоїодиніздвохчленівсинтагматичновизначаєінший, аненавпаки.
Диглосія
(грец. of/ —двічіі glossa —мова) —мовнаситуація, заякої водномусуспільствііснуєдвімовиабодвіформиоднієюмови, щовиконуютьвідмінніфункції.
Диз
'
юнкція
фонологічна
(лат. disjunctio, від disjungo —роз'єдную, розрізняю) —протиставленняфонемзадекількомадиференційними ознаками.
Диктум
(лат. dictum —сказане) —фактичнийзмістречення (висловлення).
Дисиміляція
(лат. dissimilatio —розподібнення) —розподібнення артикуляціїдвоходнаковихабоподібнихзвуківумежахслова, втрата нимиспільнихфонетичнихознак.
Дискурс
(франц. d/scours —мовлення) —текстусукупностіпрагматичних, соціокультурних, психологічнихтаіншихчинників; мовлення, «зануреневжиття».
Дистинктивна
функція
фонем
(лат. distinquere —розпізнавати, розрізняти) —функція, якаполягаєуфонетичномурозпізнаванніісемасіологічномуототожненні/розрізненніслівіморфем.
Дистрибутивний
аналіз
—одназосновнихметодиквизначенняі класифікаціїодиницьмовивдескриптивнійлінгвістиці, якабазується виключнонарозподіліодиницьвідноснооднаодноїупотоцімовлення, вивченніоточення (дистрибуції) аналізованоїодиниці.
Дистрибутивний
синтаксис
— синтаксис, предметомякогоєвалентність, реляційнійдистрибутивнівластивостіслова. Синонім: структурнийсинтаксис.
Дистрибуція
(англ. distribution —розподіл, розповсюдження, від лат. distributio —поділ, розподіл) —узагальненасукупністьусіхоточень, уякихтрапляєтьсяодиницямови—фонема, морфема, словоіт. д., на відміну відоточень, уякихвонатраплятисянеможе.
Диференційна
сема
—сема, заякоюрозрізняютьсясловапевноголексико-семантичногополя.
Диференційні
ознаки
фонем
—розрізнювальніознаки; ознаки, заякимипротиставляютьсяфонеми.
Діалексія
(грец. dia —префікс, щоозначаєнаскрізнийрух, проникнення, розділення, lexis —слово) —лексемнірозходженняудвохзі-ставлюванихмовах.
Діалект
(грец. dialektos —говір, наріччя) —різновидпевноїмови, якийєзасобомспілкуваннялюдей, тіснопов'язанихтериторіально, соціальноабопрофесійно (територіальнийдіалект, соціальнийдіалект).
Діалектизми
—фонетичні, морфологічні, синтаксичнійлексичніособливості, властивіокремимдіалектам (івідсутнівлітературніймові).
Діалектологічний
атлас
—систематизованезібраннякарт, якіпоказуютьпоширеннядіалектнихособливостейпевноїмовинавсійтериторіїїїпобутування.
Діалектологія
(грец. dialektos —говір, наріччяі logos —слово, вчення) —розділмовознавства, щовивчаєтериторіальні (місцеві) говорипевноїмови.
Діаморфія
(грец. dia —префікс, щоозначаєнаскрізнийрух, проникнення, розділення, і morphe —вид, форма) -—розходженнянаморфологічномурівнівзіставлюванихмовах.
Діасемія
(грец. dia —префікс, щоозначаєнаскрізнийрух, проникнення, розділення, isema —знак) —семантичнірозходженняузіставлюванихмовах.
Діафонія
(грец. dia —префікс, щоозначаєнаскрізнийрух, проникнення, розділення, і phone —звук) —розходженнянафонологічному рівнівзіставлюванихмовах.
Діахронічне
мовознавство
—мовознавство, якерозглядаємову вїїісторичномурозвитку. Синонім: історичнемовознавство.
Діахронічний
словотвір
—словотвір, якийвивчаєшляхивиникненняпохіднихслівурізніперіодирозвиткумовитаїхетимологічнусловотвірнубудову, атакожісторичнізмінисловотвірноїструктурислів.
Діахронічні
універсали
—спільнівластивостіврозвиткувсіхабо більшостімов.
Діахронія
(грец. dia —черезі chronos —час, тобторізночасність) — 1) історичнийрозвитокмови; 2) дослідженнямовивчасі, вїї історичномурозвитку.
Діереза
(грец. diairesis —поділ, розділяння) —викиданнязвукачи складувсловідлязручностівимови.
Додаткова
дистрибуція
—див. Доповняльнадистрибуція.
Доповняльна
дистрибуція
—дистрибуція, заякоїмовніодиниціне трапляютьсяводнаковихоточеннях. Синонім: додатковадистрибуція.
Евфемізми
(грец. euphemismos, відёи—добреі phemi —говорю) —емоційнонейтральнісловаабовирази, вживанізамістьсинонімічних слівабовиразів, якіздаютьсямовцевінепристойними, грубимичинетактовними.
Еквіполентні
опозиції
фонем
(лат. aequipolens —рівносильний, рівноцінний) —опозиції, вякихобидвачленилогічнорівноправні, тобто нехарактеризуютьсянірізнимступенемякоїсьоднієїознаки, нінаявністюводномузчленівопозиціїознаки, якоїнемаєіншийчленопозиції.
Екзотизми
(грец. exotikos —чужий) —слова, запозиченізмаловідомоїмовиівживанідлянаданнямовленнюособливого (місцевого) колориту.
Експансіонізм
(франц. expansionni'sme, відлат. expansio —розширення, поширення) —використанняздобутківіншихнаукдляпоясненнямовнихявищ; вихідлінгвістики (когнітивної) віншінауки.
Експланаторність
(англ. to explain —пояснювати) —принциппоясненнямовнихявищ.
Експонент
(лат. exponens —той, щовиставляєнапоказ) —план вираженнямовногознака, позначувальне.
Екстралінгвальні
причини
мовних
змін
(лат. extra —поза, зовні, крімі lingua —мова) —див. Зовнішніпричинимовнихзмін.
Елементарні
універсалі
—універсалі)', якістверджуютьнаявність абовідсутністьчогосьувсіхмовах. Синонім: простіуніверсали.
Емїчний
рівень
—мовнийрівеньнавідмінувідмовленнєвого.
Емотивна
функція
мови
—функціявираженняпочуттівіемоцій.
Енантіосемія
(грец. enantios —протилежнийі sema —знак) —наявністьусловіпротилежних (антонімічних) значень; внутрішньослівнаантонімія.
Ентропія
(грец. en —ві trope —поворот, зміна, перетворення) — міра невизначеностіситуації (обсягунедостатньоїінформації), яказалежитьвідкількостізнаківукодійімовірностіїхпоявивтексті.
Епентеза
(грец. epenthesis —вставка) —появаусловахнеетимологічногозвукаміждвомаіншимидляполегшенняпереходуміжартикуляціямирізнихзвуків.
Епідигматика
—одинізтрьохаспектівсистемноговивченнялексики, якийвизначаєтьсяасоціативно-дериваційнимизв'язкамиміжсловамизаформоюізазмістом.
Ергативні
мови
(грец. ergate~s —діючаособа) —мови, вякихречення зперехіднимиінеперехіднимидієсловамимаютьрізнуструктуру: суб'єкт принеперехідномудієсловіоформляєтьсяякоб'єктприперехідному, асуб'єктприперехідномудієсловістоїтьвособливому (ергативному) відмінку.
Естетична
функція
мови
—функціявираженняівихованняпрекрасного. Синонім: поетичнафункція.
Етимологія
(грец. etimon —істинаі lo'gos —слово, вчення) — 1) походженняслів; 2) розділмовознавства, якийвивчаєпоходження слів.
Етнолінгвістика
(грец. ethnos—народілінгвістика)—напряму мовознавстві, якийвивчаємовувїїзв'язкахзкультурою, взаємодію мовних, етнокультурнихіетнопсихологічнихчинниківуфункціонуванні тарозвиткумови.
Закон
економії
сил
—див. Законмовноїекономії.
Закон
мовної
економії
—прагненнямовцязекономитизусилля прикористуваннімовленнямякодназпричинмовнихзмін. Синоніми: законекономіїсил, теоріямінімальногозусилля.
Закон
Цапфа
—лінгвостатистичнийзакон, згіднозякимвідношеннярангусловавчастотномусловникудочастотностісловавмовістановитьпостійнувеличину (константу): rf =с, дег—рангсловавчастотномусловнику, f—частотаслова, с—постійнавеличина.
Зворотна
деривація
—див. Зворотнесловотворення.
Зворотне
словотворення
—різновидморфологічногоспособусловотворення, наслідкомякогоєлексичнаодиниця, щозаструктуроюпростішавідтвірногослова. Синоніми: зворотнадеривація, редеривація.
Звукові
закони
—див. Фонетичнізакони.
Звукосимволізм
—закономірний, недовільний, фонетичномотивованийзв'язокміжзвучаннямізначеннямслова. Синоніми: звуковийсимволізм, фонетичнийсимволізм, символіказвука.
Зіставне
мовознавство
—мовознавчадисципліна, якавивчаєдві чибільшемовзметоювиявленняїхподібностейівідмінностейнавсіх рівняхмовноїструктури. Синоніми: контрастналінгвістика, конфронтативналінгвістика.
Зіставний
метод
—сукупністьприйомівдослідженняйописумови черезїїсистемнепорівняннязіншоюмовоюзметоювиявленняїїспецифіки. Синоніми: контрастивнийметод, типологічнийметод.
Знак
—матеріальний, чуттєвосприйманийпредмет, якийєпредставникоміншогопредметаівикористовуєтьсядляотримання, зберіганняіпередачіінформації.
Знак
-і
ндекс
(лат. index, від indico —вказую) —знак, пов'язанийз позначуванимпредметом, якдіязісвоєюпричиною. Синоніми: знак-прикмёта, знак-симптом.
Знак
-
копія
—відтворення, репродукція, подібнанапозначуваний предмет.
Знак
-
прикмета
—див. Знак-індекс.
Знак
-
сигнал
—знак, якийвимагаєпіслясебепевнихдій, реакції.
Знак
-
симптом
(грец. symptoma —збігобставин, ознака) —див. Знак-Гндекс.
Знаковий
рівень
мови
—рівеньмови, наякомуїїодиницівиступаютьякзнаки (словосполучення, словаіморфеми).
Зовнішнє
мовлення
—мовленняувласномусенсі (втіленеузвуки, таке, щомаєзвуковевираження).
Зовнішні
причини
мовних
змін
—причини, якізнаходятьсяпоза мовою; суспільно-політичні, економічні, історичні, географічнітаінші чинники, пов'язанізрозвиткоміфункціонуванняммов. Синонім: екстралінгвальніпричини.
Зовнішня
лінгвіст
ика—галузьмовознавства, якавивчаєсукупність етнічних, суспільно-історичних, соціальних, географічнихтаіншихчинниківякнерозривнопов'язанихзрозвиткоміфункціонуванняммови.
Ідеалізована
когнітивна
модель
—усіуявленняпропредмет (об'єкт) зразу, вцілому; нерозчленованийобраз, якийзумовлюєпевнуповедінку (рольовуструктуру) мовногознака.
Ідеографічні
словники
—словники, щоподаютьлексичнийсклад мовизасемантичнимирозрядами (поняттєвимирубриками). Синоніми: ідеологічнісловники, тематичнісловники, тезауруси.
Ідеологічні
словники
—див. Ідеографічнісловники.
Ієрархічні
відношення
у
мові
—відношенняструктурнопростіших одиницьдоскладніших: фонемидоморфеми, морфемидолексеми, лексемидоречення.
Ієрогліф
(грец. hierds —священнийі glyphe —різьбленезображення) —графічнийзнак, узображенніякогозберігаєтьсядеякасимволічнаподібністьіззображуванимпредметом.
Ізафет
(араб, аль-ідафату—додаток, доповнення, приєднання) — атрибутивне словосполученнявтюркськихмовах, щоскладаєтьсяздвох іменників, першийзякихєозначенням, алепоказникзв'язкузнаходитьсявдругому (головному, стрижневому) слові.
Ізоглоса
(грец. Fsos —рівний, однаковийіg/ossa —мова) —лінія, якоюналінгвістичнихкартахпозначаютьмежіпоширенняпевногомовногоявища.
Ізольовані
опозиції
фонем
—опозиції, яківластивітількиданій паріфонем, тобтобільшеніденеповторюються.
Ізолюючі
мови
—мови, якінемаютьафіксівіграматичнізначеннявиражаютьспособомприляганняоднихслівдоіншихабозадопомогоюслужбовихслів. Синонім: кореневімови.
Іллокуція
(лат. іі— префікс, якиймаєпосилювальнезначення, вказуєнарухвсерединучогось, іангл. locution —мовнийзворот) — відношення мовленнядомети, мотивівіумовздійсненнякомунікації.
Імплікаційні
універсали
(лат. implicatio, від implico —тіснозв'язую) —універсалі!', якістверджуютьпевнузалежністьміжрізнимимовнимиявищами. Синонім: складнґуніверсалі.
f
індекс
деривації
—відношеннячисласловотвірнихморфемдочисласлів.
Індекс
синтетичності
—відношеннячисламорфемдочисласлів.
Індоєвропейські
мови
—родинаспорідненихмов, доякоївходять індійська, іранська, слов'янська, балтійська, германська, романська, кельтська, грецька, албанська, вірменськагрупимов.
Індуктивні
універсалі
—універсалі!, яківстановлюютьсяемпіричноієвусіхвідомихмовах.
Індукція
(лат. inductio—наведення, збудження)—прийомдослідження, заякогонапідставівивченняокремихявищробитьсязагальнийвисновокпровеськласцихявищ, узагальненнярезультатівокремихконкретнихдосліджень.
Інженерна
лінгвістика
—див. Обчислювальналінгвїстика.
Інкорпора
ц
ія
(пізньолат. incorporatio —введеннядосвогоскладу, відлат. in —ві corpus —тіло) —спосібсинтаксичногозв'язкукомпонентівсловосполученняабовсіхчленівречення, заякогокомпонентипоєднуютьсявєдинецілебезформальнихпоказниківукожномузних.
Інкорпоруючі
мови
—див. Полісинтетичнімови.
Інтегральна
сема
(лат. integralis —нероздільнопов'язанийзцілістю) —сема, спільнадлядвохчибільшелексичнихзначень.
Інтегральні
ознаки
фонем
(лат. integralis —нероздільнопов'язанийзцілістю) —ознаки, якінеутворюютьопозиційданоїфонемизіншими, тобтонеслужатьдлярозрізненнязначеньслівчиморфем. Синонім: недиференцїйніознакифонем.
Інтерлінгвістика
(лат. inter—міжілінгвістика) —розділмовознавства, якийвивчаєміжнароднімовиякзасібміжмовногоспілкування.
Інтерференція
(лат. inter—між, взаємноі ferio —торкаюся, ударяю)—взаємодіямовнихсистемзадвомовності, якавиражаєтьсяу відхиленняхвіднормиісистемидругоїмовипідвпливомрідної.
Інтонація
(лат. intonare —голосновимовляти) —ритміко-мелодій-ниймалюнокмовлення, якийслужитьуреченнізасобомвираженнясинтаксичнихзначеньіемоційно-експресивногозабарвлення.
Інформатика
—див. Теоріяінформації.
Історико
-
культурна
функція
мови
—див. Кумулятивнафункціямови.
Історичне
мовознавство
—див. Діахронічнемовознавство. Ймовірніснасема—див. Потенційнасема.
Катетеризація
(англ. categorization, відгрец. kategoria —ознака) — підведення явища, об'єкта, процесутощопідпевнурубрикудосвіду (категорію) івизнанняйогочленомцієїкатегорії, атакожпроцесутворенняівиділеннясамихкатегорій, членуваннязовнішньогоівнутрішнього світулюдинивідповіднодосутнісниххарактеристикйогобуттяйіснування, упорядкованепредставленнярізноманітнихявищчереззведенняїхдоменшогочисларозрядівабооб'єднань.
Категорія
(грец. kategoria —ознака) — 1) одназпізнавальнихформ мисленнялюдини, якадозволяєузагальнитиїїдосвідіздійснюватийого класифікацію; 2) укогнітивнійлінгвістиці—когнітивнаструктура, концептуальнийклас, щоскладаєтьсязелементів—членівкатегорії, об'єднаних«родинноюподібністю».
Категоріястану—незмінніслова, якіозначаютьстанівживаютьсяуфункціїспіввідносногозприсудкомголовногочленаодноскладногоречення. Синонім: предикатйви.
Квазісинонімія
(лат. quasi —ніби, майже, немовбиісинонімія) — див. Гіпонімія.
Квантитативна
типологія
мов
(лат. quantitas —кількість) —типологія, восновуякоїпокладеностатистичнііндекси, яківідображають ступіньнаявностіврізнихмовахтієїчиіншоїякісноїознаки.
Керування
—тип синтаксичногозв'язку, колиодніграматичнізначеннястрижневогословавикликаютьузалежномусловіінші, алеконкретновизначеніграматичнізначення, тобтоформазалежногослова повністюзумовлюєтьсястрижневимсловом.
Кібернетична
лінгвістика
—лінгвістика, якарозглядаємовуякоднузкеруючихікерованихсистем; моваінтерпретуєтьсяяксистемаправилтворення, перетворенняікомбінуванняїїодиниць.
Кількісні
методи
в
мовознавстві
—використанняпідрахунківівимірюваньпрививченнімовиімовлення.
Класёма
—найбільшузагальненазазмістомсема, щовідповідає значеннючастинимови (предметність, ознака, діятощо).
Класифікаційні
категорії
—граматичнікатегорії, якіхарактеризуютьцілеслово, єйогопостійноюознакоюіслужатьрубрикамикласифікаціїслів (напр., категоріяродуіменника, категоріявидудієсловатощо).
Когезія
(лат. cohaesus—зв'язаний, зчеплений)—засобизв'язностівтексті (повтори, дейктичнійанафоричніслова, сполучники, порядокслівтощо).
Когнітивна
лінгвістика
(англ. cognition —знання, пізнання; пізнавальназдатність) —мовознавчийнапрям, вякомуфункціонуваннямовирозглядаєтьсяякрізновидкогнітивної (пізнавальної) діяльності, а когнітивнімеханізмитаструктурилюдськоїсвідомостідосліджуються черезмовніявища.
Когнітивна
модель
— 1) концепціямовиякрізновидукогнітивно-гопроцесу; 2) модельрозуміннятекстуякрезультатуприродноїобробкимовнихданих; 3) характеристикапроцесукатетеризаціїумові (про-позиційні, схематичні, метафоричнійметонімічнімоделі).
Когнітивна
семантика
—теоріязначення, якастверджує, щозначеннямовноїодиницінеможебутизведенимдооб'єктивноїхарактеризаціїпозначеноїнеюситуаціїітомунеобхідновраховуватийракурс, щообираєтьсяконцептуалізаторомприрозглядіситуаціїіспособуїївираження.
Когнітивна
функція
мови
(лат. cognosce —пізнавати) —див. Гносеологічнафункціямови.
Когнітологія
(англ. cognition —знання, пізнання; пізнавальназдатністьігрец. logos —слово, вчення) —інтегральнанаукапрокогнітивні (пізнавальні) процесиусвідомостілюдини, щозабезпечуютьоперативнемисленнятапізнаннясвіту.
Код
(франц. code) —системасимволівдляпередавання, обробки йзберіганнярізноїінформації; спосібзаписуінформації.
Коментатив
(лат. commentator —пояснюю, тлумачу) —див. Пере-повіднййспосіб.
Компаративний
метод
(лат. comparativus —порівняльний) —див. Порівняльно-історичнийметод.
Компонентозначення
—див. Сёма.
Компонентний
аналіз
(лат. componens —той, щоскладає) —методикадослідженняпланузмістузначеннєвиходиницьмовизметоюрозщепленнязначеннянамінімальнісемантичніскладники (компоненти).
Комп
'
ютерна
лінгвістика
—див. Обчислювальналінгвістика.
Комунікативна
лінгвістика
—напрямсучасногомовознавства, що вивчаємовнеспілкування, якескладаєтьсязтакихкомпонентів, якмовець, адресат, повідомлення, контекст, специфікаконтактутакод (засоби) повідомлення.
Комунікативна
функція
мови
(лат. communicatio —повідомлення, зв'язок) —функціяспілкуванняміжлюдьми, народами.
Комунікативний
синтаксис
—синтаксис, об'єктомякогоєактуальнечленуванняречення, комунікативнапарадигмаречень, типологія висловленьтощо.
Комунікативність
речення
—одназосновнихознакречення, яка полягаєуспіввіднесеностійогосемантикизлогічнимсудженняміздатностівходитидобудь-якихформспілкування, вписуватисявконситуаціюмовлення.
Комутація
(лат. commutatio —зміна) —співвідношенняміждвома знакамимови, заякогоодиниціпланувираженняцихзнаківперебувають утакійсамійвідповідності, якіодиниціпланузмістуцихзнаків.
Конативна
функція
мови
(лат. con-natus —народитися (виникнути) разом, одночасно; бутивродженим) —функціязасвоєння.
Конвергенція
(лат. convergo —сходжусь, наближаюсь) — 1) збіг двохчибільшезвуківмовиводинзвук; 2) зближенняізбігдвохмов унаслідокконтактування.
Конверсией
—слова, якіпередаютьдвобічнісуб'єктно-об'єктнівідношеннявлексико-семантичнійсистемі.
Конверсія
(лат. conversio —обертання, перетворення) — 1) усемантиці—зображенняоднієїситуаціїпоперемінноздвохпротилежнихсторін (РоманкупуєуСтепанакнижку—СтепанпродаєРомановікнижку); 2) условотворенні—спосібсловотвореннябезвикористанняспеціальнихсловотвірнихафіксів, перехідслівізодноїчастинимовивіншу.
Конкретне
мовозна
в
ство
—мовознавство, якевивчаєокремі (конкретні) мови (україністика, русистикатощо).
Конотація
(лат. со (п) —префікс, щоозначаєоб'єднання, сумісність, іnotatio —позначення) —додатковісемантичнііпрагматичніособливості («співзначення») лексичногозначеннятазначеньіншихмовних рівнів, якінашаровуютьсянаїхнійпредметно-поняттєвийаспект.
Конститутивна
функція
фонем
(лат. constitutus —визначений) — функція, пов'язаназтвореннямодиницьвищогорівня—морфеміслів.
Конструктивне
мовознавство
{лат. constructs —побудова, складання) —мовознавство, якевивчаємову, їїструктурунавідмінувідфункціональногомовознавства, якевивчаємовлення.
Конструктивний
синтаксис
(лат. constructio —побудова, складання) —синтаксисмови (немовлення); вивчаєреченняякструктурнісхеми.
Конструкційна
граматика
—граматика, якаприінтерпретаціїформитазмістувисловленьіфразвраховуєнетількиформуізмістїхніх складників, айзначеннясамихконструкцій, якінакладаютьпевніобмеженнянаскладники.
Контекст
(лат. contextus —поєднання, зв'язок) —мовнеоточення абоситуація, вякихуживаєтьсялінгвальнаодиниця.
Контенсивна
типологія
мо
в(англ. content —зміст) —типологія, зорієнтовананазміст, семантику (насемантичнікатегоріїмовиіспособиїхвираження).
Контрастивна
лінгвістика
—див. Зіставнемовознавство.
Контрастивний
метод
—див. Зіставнййметод.
Контрастнадистрибуція(франц. contraste —протилежність) — дистрибуція, колимовніодиниціперебуваютьутихсамихоточеннях, алемаютьрізнезначення (дім—дим—дум—дам).
Конфронтатйвна
лінгвістика
—див. Зіставнемовознавство.
Концепт
(лат. conceptus —думка, поняття) —укогнітивнійлінгвістиці—одиницяментальнихабопсихічнихресурсівсвідомостіітієїінформаційноїструктури, якавідображаєзнанняйдосвідлюдини; оперативназмістоваодиницяпам'яті, ментальноголексикону, концептуальноїсистемиімовимозку (lingua menta//s), усієїкартинисвіту, відображеноївмозкулюдини; відомостіпроте, щоіндивідзнає, припускає, думає, уявляєпрооб'єктисвіту.
Концептуалізація
(англ. conceptualization, відлат. conceptus —думка, поняття) —поняттєвакласифікація; процеспізнавальноїдіяльностілюдини, якийполягаєвосмисленніінформації, щонадходитьдонеї, іпризводитьдоутворенняконцептів, концептуальнихструктурівсієї концептуальноїсистемивмозкулюдини; процесструктураціїзнаньі виникненнярізнихструктурпредставленнязнаньіздеякихмінімальнихконцептуальниходиниць.
Концептуальна
система
—сукупністьусіхконцептів, наявнихурозумілюдини, їхупорядкованеоб'єднання.
Концептуальний
аналіз
—укогнітивнійлінгвістиці—методикадослідженняконцептівнаосновісполучуваностівідповіднихлексем, атакожбільшширокихконтекстівїхвживання.
Копенгагенський
структуралізм
—див. Глосематика.
Корелятивні
опозиції
фонем
(лат. со—префікс, щоозначаєоб'єднання, спільність, сумісність, і relatio —відношення) —опозиції, членияких розрізняютьсятількиоднієюознакою, азавсімаіншими—збігаються.
Кореляція
(лат. correlatio —співвідношення) — 1) рядфонематичнихопозиційзаоднієюдиференційноюознакою; 2) взаємназумовленість, семіологічназалежністьдвохчибільшеодиницьмови.
Кореневі
мови
—див. Ізолюючімови.
Корінь
—основна, єдинаобов'язковадлякожногословаморфема, щоєносіємйоголексичногозначення, повторюєтьсявусіхграматичнихформахіспорідненихсловах.
Креольські
мови
(франц. Creole, відісп. сгіоііо—людинамішаногопоходження, відбатьківдвохрас) —мови, сформованінаоснові піджинівіякісталиріднимидляпевногоколективуїхносіїв.
Кульмінативна
функція
фонем
(лат. сиїтеп—вершина) —функція, якаполягаєвзабезпеченніцілісностітавиділеностіслова, щодосягаєтьсязавдякинаголосуабосингармонізмові.
Кумулятивна
функція
мови
(лат. ситиіо—згрібаю, нагромаджую) —функціязберіганнявсьоготого, щовиробиланаціявдуховній сфері. Синонім: історико-культурнафункція.
Ларингальна
теорія
(грец. Іагіпх—гортань) —теоріянайдавнішогоскладу, походженняічергуванняіндоєвропейськихголосних, якавиходитьзіснуванняупрамовіособливихфонем, умовноназванихларингалами.
Лексема
(грец. lexis—слово, вислів)—словояксукупністьусіх йогоформізначень, якструктурнийелементмови.
Лексико
-
граматичні
розряди
(категорії) —граматичнорелевантнігрупислівумежахпевноїчастинимови, дляякиххарактернаспільна семантичнаознака (збірність, речовинність, зворотністьтощо).
Лексикографія
(грец. Іехікбп—словникі grapho —пишу) —розділмовознавства, пов'язанийзіствореннямсловниківтаопрацюваннямїхтеоретичнихзасад.
Лёксико
-
семантична
група
—тіснеоб’єднанняслівумежахлексико-семантичногополя.
Лексико
-
семантична
система
—одинізрівнівмовноїструктури, щоскладаєтьсяізслівтаїхніхзначень.
Лексико
-
семантичне
поле
—сукупністьпарадигматичнопов'язанихлексичниходиниць, якіоб'єднаніспільністюзмісту (інодійспільністюформальнихпоказників) івідображаютьпоняттєву, предметнуйфункціональнуподібністьпозначуванихявищ.
Лексико
-
семантичний
спосіб
словотворення
—спосібсловотворення, заякогоосновнимсловотворчимзасобомєзміналексичногозначеннятвірногослова (призбереженнійогоматеріальноїструктури).
Лексико
-
синтаксичний
спосіб
словотворення
—спосібсловотворення, заякогоновісловатворятьсяшляхомпоєднанняводномуслові двохчибільшеслівабословоформвнаслідоклексикалізаціїсловосполучень.
Лексичне
значення
—історичнозакріпленаусвідомостілюдейвіднесеністьсловазпевнимявищемдійсності.
Лінгвістика
тексту
—галузьмовознавчихдосліджень, об'єктом якихєправилапобудовизв'язноготекстутайогозмістовікатегорії.
Лінгвістична
географія
—див. Ареальналінгвістика.
Лінгвістична
типологія
—див. Типологічнемовознавство.
Лінгвогенетичний
метод
(лат. lingua —моваі genesis —походження) —див. Порівняльно-історичнийметод.
Лінгвогеографія
—див. Ареальналінгвістика.
Лінгводидактика
(лат. lingua —моваігрец. didakti'Kos —повчальний) —теоріяосвіти, щообґрунтовуєірозкриваєзміст, методиіформи навчаннямови.
Лінгвостатистика
—розділматематичноїлінгвістики, якийвивчає статистичнізакономірностівмові.
Логіко
-
граматичний
синтаксис
—синтаксис, вякомуреченняійого компонентиінтерпретуютьсязпозиціїлогіки.
Логіцизм
—див. Логічнийнапрямумовознавстві.
Логічний
напрям
у
мовознавстві
—сукупністьтечій, концепцій, що вивчаютьмовувїїзв'язкахізмисленнямтазнанняміорієнтуютьсяна певнішколивлогіцітафілософії. Синонім: логіцизм.
Локація
(англ. locution —мовнийзворот, вислів) —використання мовнихзасобівдлядосягненнямети.
Маркер
(франц. marqueur, від marquer —робитимітку) —див. Сёма.
Математична
лінгві
с
тика
—галузьмовознавства, якавивчаєможливостізастосуванняматематичнихметодівдлядослідженняйописумов.
Математичналогіка—формальналогіка, яказастосовуєматематичніметодийспеціальнийапаратсимволівідосліджуємисленняза допомогоюобчислень (формалізованихмов).
Машинний
переклад
—перекладтекстівзоднієїмовинаіншуза допомогоюЕОМ.
Ментальні
репрезентації
(франц. mental —мислений, розумовий, відлат. mens, mentis —розум, думка, мисленняі representatio —наочнезображення) —ключовепоняттякогнітивноїнауки, якестосується процесупредставлення (репрезентації) світувголовілюдинийодиниць такогопредставлення; умовніфункціональновизначеніструктурисвідомостітамисленнялюдини, щовідтворюютьреальнийабовидуманий світусвідомості, втілюютьзнанняпроньогойпочуття, яківінвикликає, відображаютьстанисвідомостітапроцесимислення.
Метамовна
функція
—функціямовибутизасобомдослідженняі описумовиутермінахсамоїмови.
Метод
глотохронології
(грец. glotta —мова, chronos —часі logos —слово, вчення) —статистичнийметоддатування, якийзастосовуєтьсядлявизначеннятривалостіокремогоіснуваннядвохспорідненихмов шляхомпідрахункупроцентногоспіввідношенняспільнихелементівуїхосновномусловниковомуфонді.
Метод
лінгвістичної
географії
— метод, якийполягаєунанесенні нагеографічнукартуданихпроособливостіпевнихмовнихявищувиглядіізоглос (ліній, якіпозначаютьмежіпоширенняпевногомовного явища).
Методика
безпосередніх
складників
—спосібподаннясловотвірноїструктурисловаісинтаксичноїструктурисловосполученнячиреченняувиглядіієрархіївкладениходинводногоелементів.
Методика
семантичного
поля
—спосібдослідженнялексико-семантичнихсистемдвохчибільшемов, якийполягаєвтому, щосемантичнеполеоднієїмовинакладаєтьсянавідповіднеполеіншоїітакимчином установлюютьсяїхнівідмінності, зумовленінеоднаковимчленуванняммоваминавколишньогосвіту.
Методика
фізіологічних
реакцій
—методика, якаполягаєвреєстраціїфізіологічнихреакційлюдськогоорганізму (судиннареакція, розширеннязіницьока, зміничастотипульсутощо) напевнімовленнєві стимули.
Мова
—природнасистемакомунікативнихзнаківіправилїхфункціонування.
Мова-еталон—ідеальнамовнасистема, спеціальносконструйованалінгвістом, уякійпредставленіуніверсальнівластивостівсіхмов, якоснова (тло) длязіставнихдослідженьмов.
Мова
-
основа
—див. Прамова.
Мовленнєвий
акт
—цілеспрямованамовленнєвадія, здійснювана відповіднодоприйнятихусуспільствіправилмовленнєвоїповедінки.
Мовлення
—конкретнозастосованамова; засобиспілкуванняв їхреалізації.
Мовна
асиміляція
—процесутратиетносомрідноїмовиіперехід намовуіншого (панівного) етносу.
Мовна
картина
світу
—спосібвідбиттяреальностіусвідомостілюдини, щополягаєусприйняттіцієїреальностікрізьпризмумовнихта культурно-національнихособливостей, притаманнихпевномумовному колективу, інтерпретаціянавколишньогосвітузанаціональнимиконцептуально-структурнимиканонами.
Мовна
компетенція
(лат. competentia, від competo —взаємнопрагну; відповідаю, підходжу) —рівеньзнаннясвоєїмовипевниміндивідом.
Мовна
норма
—сукупністьмовнихзасобів, щовідповідаютьсистемімовийсприймаютьсяїїносіямиякзразоксуспільногоспілкування.
Мовна
політика
—сукупністьідеологічнихпринципівіпрактичних дій, спрямованихнарегулюваннямовнихвідносинукраїніабонарозвитокмовноїсистемиупевномунапрямі.
Мовна
ситуація
—сукупністьформіснуванняоднієїмовиабосукупністьмовуїхтериторіально-соціальномувзаємовідношенніумежах певнихадміністративно-політичнихутворень.
Мовна
типологія
(грец. typos —форма, зразокі logos —вчення) — 1) визначеннязагальнолінгвістичнихтаксономічнихкатегорійякосновадлякласифікаціїмовзатипами; 2) розділмовознавства, якийдосліджуєпринципиіопрацьовуєспособитипологічноїкласифікаціїмов.
Мовний
етикет
—усталенімовнізвороти, типовіформули, яківикористовуютьсяуконкретнихситуаціяхспілкуванняівідповідаютьнаціонально-культурнимтрадиціямпевногосоціуму.
Мовний
союз
—особливий типареально-історичноїспільностімов, щохарактеризуєтьсяпевноюкількістюподібнихструктурнихіматеріальнихознак, набутихвнаслідок тривалогойінтенсивногоконтактногойконвергентногорозвиткувмежахєдиногогеографічногопростору.
Мовні
контакти
(лат. contactus —дотик) —взаємодіядвохчибільше мов, якавпливаєнаструктуруісловниковийскладоднієїчибагатьохізних.
Мовні
універсали
(лат. universalis —загальний) —явища, властивівсіммовамабобільшостізних.
Мода
л
ьність
(відсер.-лат. modalis —модальний; лат. modus —міра, спосіб) —функціонально-семантичнакатегорія, якавиражаєрізні видивідношеннявисловленнядодійсності, атакожрізнівидисуб'єктивноїкваліфікаціїповідомлюваного.
Модифікаційне
словотвірне
значення
(лат. modificatio —видозміна, перетворення) —додатковаознакадозначеннятвірногословабез зміничастиномовноїналежностіслова.
Модус
(лат. modus —міра, спосіб) —частинаречення (висловлення), якавиражаєставленнямовцядоповідомлюваного; оцінказмісту речення (висловлення).
Молодограматизм
—напрямупорівняльно-історичномумовознавстві, щопоставивсобізаметудосліджуватиживімови, якінібито розвиваютьсязасуворими, щонезнаютьвинятків, законами.
Моногенез
—див.Теоріямоногенезу.
Морф
(грец. morphe —вигляд, форма) —конкретнийлінійнийпредставникморфеми, одинізформальнихїїрізновидів; найкоротшиймінімальнийвідрізоксловоформи, наділенийзначенням.
Морфема
(грец. morphe —вигляд, форма) —мінімальнадвосторонняодиницямови,тобтоодиниця, щомаєпланвираженняіпланзмістуіяканечленуєтьсянапростішіодиницітакогосамогороду.
Морфологічний
рівень
мови
—системамеханізмівмови, яказабезпечуєпобудовусловоформтаїхрозуміння.
Морфологічний
спосіб
словотворення
—спосібсловотворення, заякогословотворчимформантомєафіксальнізасоби.
Морфологія
(грец. morphe —вигляд, формаі logos —слово, вчення) — 1) граматичнабудоваслова; системапритаманнихмовіморфологічниходиниць, категорійіформ, атакожправилїхфункціонування; 2) розділграматики, якийвивчаєзакономірностіфункціонуванняірозвиткуцієїсистеми.
Морфолого
-
синтаксичний
спосіб
словотворення
—спосібсловотворення, заякогоновісловатворятьсяшляхомпереведеннясловаабо окремоїсловоформизоднієїчастинимовивіншу.
Морфонема
(відморфемаіфонема) —рядфонем, щозамінюють однаоднувмежахтієїсамоїморфемиіпредставленівїїаломорфах.
Морфонологічний
проміжний
рівень
—рівеньмови, проміжний міжфонологічниміморфологічним.
Морфонологія
—розділмовознавства, якийвивчаєфонологічну структуруморфемівикористанняфонологічнихвідмінностейдлявираженняграматичнихзначень.
Морфосилабема
(відморфігрец. syllabe —склад) —мінімальна фономорфологічнаодиницявкореневихмовах, деморфемаіскладзбігаються. Синоніми: силабема, силабоморфема.
Надлишковість
інформації
—різницяміжграничноюможливістю кодуісереднімобсягомпередаваноїінформації.
Надфразова
єдність
—відрізокмовлення, щоскладаєтьсяздвох чибільшеречень, об'єднанихспільністютемивкомпозиційно-синтаксичнуконструкцію.
Натуралізм
—див. Натуралістичнийнапрямумовознавстві.
Натуралістичний
напрям
у
мовознавстві
—напрям, якийвинику межахпорівняльно-історичногомовознавстваІполовини XIX ст. іпоширювавпринципийметодиприродничихнаукнавивченнямовиімовленнєвоїдіяльності. Синонім: натуралізм.
Національно
-
мовна
політика
—мовнаполітикаякчастинанаціональноїполітикидержави.
Недиференційні
ознаки
фонем
—див. Інтегральніознакифонем.
Нейролінгвістика
(грец. пеиго—жила, нервілінгвістика) —науковадисципліна, якавиникланамежіневрологіїталінгвістикийвивчаєсистемумовиуспіввідношеннізмозковимсубстратоммовноїповедінки.
Нейтралізація
фонем
(лат. neutralis —неналежнийнітому, нііншому) —зняттяфонологічногопротиставленняупевнихположеннях (позиціях).
Неогумбольдтіанство
—напрямулінгвістиці, якийхарактеризуєтьсяпрагненнямвивчатимовувтісномузв'язкузкультуроюїїносіїв.
Неолінгвістика
—опозиційнийдомолодограматизмунапрям, який трактувавмовузпозиційідеалізмуйестетизму.
Несистемний
контекст
—контекст, якийневипливаєізсемантикислова; невластивийдлясловаконтекст.
Номінативна
функція
(лат. nominativus —називний, відпотіпо— називаю) —функціяпозначенняпредметівіявищзовнішньогосвітуі свідомості. Синоніми: репрезентативнафункція, референтнафункція.
Номінативний
синтаксис
—синтаксис, якийвивчаєномінативну функціюречень, тобтофункцію, пов'язанузпозначуваноюреченням ситуацією (подією).
Номінативні
мови
(лат. nominativus —називний) —мови, вяких єдиноможливоюформоюпідметаєназивний (номінативний) відмінок незалежновідперехідності (неперехідності) дієслова.
Норма
мовна
—див. Мовнанорма.
Ностратична
теорія
(лат. noster—наш)—теорія, згіднозякою окремімовніродиниоб'єднуютьсянаглибшомуетапіреконструкціїв однуностратичнунадродину. Синонім: борёйськатеорія.
Нульова
морфема
—морфема, яканемаєреальногозвукового вираженняводнійізформпарадигмиівиділяється, усвідомлюється тількиуспіввідношеннізматеріальновираженимиморфемамивіншихформахцієїжпарадигми.
Обчислювальна
лінгвістика
—лінгвістика, предметомякоїєвивченнямови, пов'язанезможливостямимашинноїобробкиіпереробкиінформації, щоміститьсяводиницяхмови, йінформаціїпросаму мову, їїбудовуіфункціонування.
Одномірні
опозиції
фонем
—опозиціїфонем, вякихїхніспільні ознакивтакійсукупностібільшенідевційсистемінеповторюються.
Омоніми
(
грец. homos —однаковийі опута—ім'я) —слова, які звучатьоднаково, алемаютьрізнізначення.
Ономасіологія
(грец. onomasia —найменуванняі logos —слово, вчення) —теоріяномінації; одиніздвохаспектівсемантики (порядіз семасіологією), якийвивчаєприроду, закономірностіітипимовногопозначенняелементівдійсності.
Описовий
метод
—методпланомірноїінвентаризаціїодиницьмовиіпоясненняособливостейїхбудовитафункціонуваннянапевному етапірозвиткумови, тобтовсинхронії.
Опозиції
фонем
(лат. oppositio —протиставлення) —протиставленнядвохчикількохфонемдлявиявленнярізниціміжними.
Опозиційний
прийом
—прийом, якийполягаєвзіставленнімовниходиницьдлявстановленняїхніхдиференційнихознакінаційосновіоб'єднанняїхупевніпарадигматичнікласи.
Орфографія
(грец. orthographia, від orthos —правильнийі grapho — пишу) —історичносформованайзагальноприйнятасистемаправилщодо передачімовленнянаписьмі.
Особа
—граматичнасловозміннакатегоріядієслова (вдеякихмовахтакожіменникавпозиціїприсудка), щоозначаєвідношеннясуб'єкта діїдомовця.
Палаталізація
(лат. palatum —піднебіння) —пом'якшенняприголоснихупевнихфонетичнихпозиціяхвнаслідокпіднесеннясередньої спинкиязикадопіднебіння.
Парадигма
(грец. paradeigma —приклад, зразок) — 1) уширокомурозумінні—рядпротиставленихмовниходиниць, кожназякихвизначаєтьсявідношеннямидоінших; 2) увужчомурозумінні—об'єднання мовниходиницьупевнікласи, декожназнихможеумовленнібути заміненоюіншоюодиницеюцьогокласу.
Парадигматика
—один іздвохсистемнихаспектівувивченнімови, щорозглядаємовніодиниціяксукупностіструктурнихелементів, об'єднуванихупам'ятімовцівіпов'язанихвідношеннямпротиставлення.
Парадигматичні
відношення
—відношеннявибору, асоціації, що ґрунтуютьсянаподібностійвідмінностіпозначувальнихіпозначуваних одиницьмови.
Паракінесика
(грец. para —біля, коло, поряді kinetikos —той, що рухає) —жестиімімікаякзасобиспілкування.
Паралінгвістика
(грец. para —біля, коло, поряділінгвістика) — 1) сукупністьневербальнихзасобівспілкування; 2) розділмовознавства, якийвивчаєцізасоби.
Переповідний
спосіб
—спосіб, якийпозначаєнеочевиднудію (інформаціюзчужихуст) іможевиражативідтінокнедовір'я, сумніву, здивування. Синонім: коментатйв.
Перлокуція
(лат. per —префікс, щоозначаєпосилення, завершення, дію, спрямованунащось, крізьщось, іангл. locution —мовнийзворот, вислів) —впливмовленнянасвідомістьтаповедінкуадресата.
Перформатив
(лат. performo —дію) —висловлення, еквівалентне дії, вчинку.
Перформатйвна
функція
—функціямовлення, якаполягаєувиконанніперформативногоакту, тобтотакого, якийрівнозначнийздійсненнюдії. Див. Перформатив.
Перцептивна
функція
фонем
(лат. perceptio —сприймання, пізнавання) —розпізнавальнафункція.
Пїджини
(відспотвореногоангл. business —справа) —змішані мовизіспрощеноюструктурою, яківикористовуютьсяякзасібміжетнічногоспілкування.
Пізнавальна
функція
мови
—див. Гносеологічнафункціямови.
Побутовий
контекст
—див. Ситуативнийконтекст.
Поверхнева
структура
—спосібконкретногоописусинтаксичноїпобудовикожногоокремогореченнязйогоглибиннихструктур. Див. Глибиннаструктура.
Поетична
функція
мови
—див. Естетичнафункціямови.
Полісемія
(грец. polysemos —багатозначний) —наявністьрізних лексичнихзначеньводномуйтомусамомуслові.
Полісинтетичні
мови
(грец. polys —багатоі synthesis —поєднання) —мови, вякихрізнічастинивисловленняувиглядіаморфнихслів-основ (коренів) об'єднанівєдиніскладнікомплекси, сукупністьяких оформляєтьсяслужбовимиелементами. Синонім: інкорпоруючімови.
Поняттєві
категорії
— загальнісмисловікомпоненти, властивіне окремимсловамісистемамїхніхформ, аширокимкласамслів, щовиражаютьсявмовірізноманітнимизасобами (прямочинепрямо, явночи приховано, лексично, морфологічноабосинтаксично).
Поняття
—формамислення, вякійвідбиваютьсязагальніістотні властивостіпредметівіявищоб'єктивноїдійсності, загальнівзаємозв'язкиміжнимиувиглядіцілісноїсистемиознак.
Порівняльно
-
історичне
мовознавство
— лінгвістичнийнапрям, якийдосліджуємовидлявстановленняїхньоїспорідненостітавивченняісторичногорозвиткуспорідненихмов.
Порівняльно
-
історичний
метод
—сукупністьприйомівіпроцедур історико-генетичногодослідженнямовнихсімейігруп, атакожокремихмовдлявстановленнязакономірностейїхрозвитку. Синоніми: компаративнийметод, лінгвогенетйчнийметод.
Погоджувальна
лінгвістика
—див. Генеративїзм.
Потенційна
сема
—сема, яканехарактеризуєпозначенісловом предметчипоняття, алеможевиявлятисяупевнихситуаціях. Синонім: ймовірніснасема.
Прагматика
(грец. pragmatikos —дійовий, чинний) —сферадослідженьусеміотиціймовознавстві, вякійвивчаєтьсяфункціонуваннямовнихзнаківумовленні; розділмовознавства, якийвивчаєкомплекспроблем, щостосуєтьсямовця, адресата, їхвзаємодіївкомунікації.
Прагматична
функція
мови
—функція, щовказуєнаставленнямовцядовисловленого.
Прагматичний
синтаксис
—синтаксис, предметомякогоєкомплекспроблем, пов'язанихзмовцеміадресатом, їхвзаємодієюупроцесікомунікації.
Прамо
в
а
—мова, здіалектівякоївиниклагрупа (сім'я) спорідненихмов.
Праформа
—вихіднадляпізнішихутвореньмовнаформа, реконструйовананаосновізакономірнихвідповідниківуспорідненихмовах. Синонім: архетйп.
Предикат
(лат. praedicatum —сказане) —конститутивнийелемент судження, тобтоте, щоговориться (стверджуєтьсяабозаперечується) просуб'єкт.
Предикативи
(лат. praedicativus —стверджувальний, категоричний) —див. Категоріястану.
Предикативність
—комплекснасинтаксичнакатегорія, якавиражаєвідношенняповідомлюваногододійсностііформуєреченняяккомунікативнуодиницю.
Пресупозиція
(лат. ргае—попередуі suppositio —припущення, презумпція) —компонентсмислуречення, якийповиненбутиістинним длятого, щобреченнянесприймалосьяксемантичноаномальнеабо недоречневданомуконтексті.
Привативні
опозиції
фонем
—опозиції, вякиходинелементмає якусьознаку, аіншийїїнемає.
Прийом
відносної
хронології
—прийомпорівняльно-історичного методу, якийполягаєувстановленніпослідовностіпоявивчасімовних явищ (якезнихвиниклораніше, аякепізніше).
Прийом
внутрішньої
реконструкції
—прийомпорівняльно-історичногомовознавствавідтвореннянезасвідченихмовнихформшляхом порівняннямовниходиницьвсерединіоднієїмови.
Прийом
зовнішньої
реконструкції
—прийомпорівняльно-історичногомовознавствавідтвореннянезасвідченихмовнихформнаоснові порівняннявідповідниходиницьспорідненихмов.
Прийом
«слів
і
речей»
—прийомдослідженнялексики, заякого історіюсловавивчаютьразомзісторієюпозначуваноїсловомречі.
Прийом
тематичних
груп
—прийомдослідженнялексики, заякогослововивчаютьузв'язкузіншимисловами, пов'язанимизнимспільноютемою.
Прийоми
внутрішньої
інтерпретації
—способививченнямовних явищнаосновіїхсистемнихпарадигматичнихісинтагматичнихзв'язків.
Прийоми
зовнішньої
інтерпретації
—способививченнямовних явищзазв'язкомзпозамовними (соціологічними, логіко-психологічнимитаін.) явищами.
Прийоми
міжрівневої
інтерпретації
—способидослідженнямовнихявищ, якіполягаютьутому, щоодиниціодногорівнявикористовуютьякзасіблінгвістичногоаналізуодиницьіншогорівня.
Прикладне
мовознавство
—напрямумовознавстві, якийопрацьовуєметодивирішенняпрактичнихзавдань, пов'язанихізвикористанняммови.
Прилягання
—типсинтаксичногозв'язкуміжсловами, якийвиражаєтьсяпозиційно (порядкомслів) абоінтонаційно.
Принцип
конгеніальності
(лат. соп—префікс, щоозначаєоб'єднання, спільність, сумісність, і genius—дух)—принципгармонізації творчихможливостейавтораічитача.
Приховані
категорії
—семантичнійсинтаксичніознакислівчисловосполучень, якінемаютьявногоморфологічноговираження, алеєсуттєвимидляпобудовийрозуміннявисловлення, зокрематому, щовони впливаютьнасполучуваністьслів.
Пропозиція
(лат. propositio —основнеположення) —семантичний інваріант, спільнийдлявсіхчленівмодальноїйкомунікативноїпарадигмречень.
Пропорційні
опозиції
фонем
—опозиції, вякихвідмінністьміжфонемамитакасама, яківіншійопозиції.
Просодія
(грец. prosodia —приспів, наголос) —над сегментніособливостімовлення: висотатону, часокількість, силаголосу; наголошення.
Прості
універсали
—див. Елементарніуніверсали.
Просторова
лінгвістика
—див. Ареальналінгвістика.
Протеза
(грец. prothesis—додання, приєднання) —появаперед голосним, щостоїтьнапочаткуслова, приголосногодляполегшення вимови.
Прототип
(англ. prototype, відгрец. prototypon —прообраз) — 1) одиниця, якавиявляєнайбільшоюміроювластивості, спільнізіншими одиницямиданоїгрупи; 2) одиниця, якареалізуєспільнідлягрупивластивостібездомішкиіншихвластивостей.
Психолінгві
с
тика
(грец. psyche —душаілінгвістика) —галузьмовознавства, якавивчаєпроцесипородженняісприйманнямовленняв їхспіввідношеннізсистемоюмови.
Психолінгвістичні
методи
—методидослідженнямовнихявищ, які полягаютьвобробційаналізімовнихфактів, отриманихвідінформантівурезультатіспеціальноорганізованихекспериментів.
Психологізм
—див. Психологічнийнапрямумовознавстві.
Психологічний
напрям
у
мовознавстві
—сукупністьтечій, шкілі окремихконцепцій, якірозглядаютьмовуякфеноменпсихологічного стануідіяльностілюдиниабонароду. Синонім: психологізм.
Редеривація
(лат. ге—префікс, щоозначаєзворотнуабоповторнудію, деривація—див. Зворотнесловотворення.
Рема
(грец. rhema —сказане) —компонентактуальногочленуванняречення, те, щостверджуєтьсяабозапитуєтьсяпровихіднийпункт повідомлення—темуістворюєпредикативність, закінченевираженнядумки.
Репрезентативна
функція
(лат. representatio —наочнезображення) —див. Номінативнафункція.
Референт
(англ. refer —співвідносити, посилатися; лат. referens — той, щовідносить) —об'єктпозамовноїдійсності, якиймаєнаувазімовець, коливимовляєпевниймовленнєвийвідрізок.
Референтна
функція
—див. Номінативнафункція.
Речення
—основнасинтаксичнаодиниця, якаявляєсобоюінтонаційнооформленесмисловеіграматичнеціле, щоформуєівиражає окремувідноснозакінченудумкуйвідношенняїїзмістудодійсності.
Рівні
мови
—складовічастиниструктуримови (яруси), кожназяких характеризуєтьсясукупністювідноснооднорідниходиницьінабором правил, щорегулюютьїхвикористанняігрупуванняврізнікласийпідкласи, ізнаходитьсявієрархічнихвідношенняхщодоінших (фонологічний, морфологічний, лексико-семантичнийісинтаксичнийрівні).
Рід
—граматичнакатегорія, якавластиварізнимчастинаммовиі полягаєврозподіліслівзадвомачитрьомакласами, традиційноспіввіднесенимизознакамистатіабоїхвідсутністю.
Сёма
(грец. sema—знак)—мінімальна, граничнаодиницяплану змісту. Синоніми: компонентзначення, семантичниймножник, маркер.
Сема
н
тика
(франц. semantique —наукапрозміст, відгрец. se mant/kos —якиймаєзначення, означає) — 1) планзмістувмові; 2) значеннямовноїодиниці; 3) розділмовознавства, щовивчаєпланзмістув мові.
Семантичний
диференціал
—психолінгвістичнийприйом (анкетування), якийполягаєувикористаннікомплексупарсемантичнихдиференційнихознакдляхарактеристикиодиницьмови (визначеннявідстані міжзначеннямислів, їхмісцявлексико-семантичнійсистемі, вивченнязвукосимволізму тощо).
Семантичний
множник
—див. Сёма.
Семіологія
—див. Семіотика.
Семіотика
(грец. semeion —знак) —науковадисциплінапрорізні системизнаків, яківикористовуютьдляпередачіінформації.
Сигніфікативна
функція
фонем
(лат. significare —давати знати, виявляти) —функціярозрізнюватизначенняслівіморфем.
Силабема
(грец. sy//atoe~ —склад) —див. Морфосилабёма.
Силабоморфема
—див. Морфосилабёма.
Сильна
позиція
фонем
—позиція, вякихпротиставленняірозрізненняфонемдосягаютьповноїсили.
Символіка
звука
—див. ЗвукосимволГзм.
Сингармонізм
(грец. syn —разомі harmonia —співзвучність) — характерний здебільшогодлятюркськихмовфонетичнийпроцесуподібнення (асиміляції) наступнихголоснихзвуківафіксівпопереднімголоснимзвукамкореня.
Синкретизм
(грец. synkretikos —з'єднання) —формальненерозрізнення, злиттяводнійформірізноріднихмовнихелементів.
Синоніми
(грец. synonimos—однойменний)—слова, якімають значення, щоповністюабочастковозбігаються.
Синтагматика
(грец. syntagma, буквально—разомпобудоване; поєднання, зв'язок) —одиніздвохсистемнихаспектівувивченнімови, якийрозглядаєвідношенняміжпослідовнорозташованимиодиницямизаїхньогобезпосередньогопоєднаннявреальномупотоцімовленняабовтексті, тобтосполучуваністьмовниходиниць.
Синтагматичний
синтаксис
—розділсинтаксису, якийвивчаєсинтаксичнувалентністьслова, способиїїреалізаціїівираженінеювідношення.
Синтагматичні
відношення
—відношенняодиниць, розташованих лінійно; здатністьмовниходиницьпоєднуватися.
Синтаксёма
—мінімальнасемантико-синтаксичнаодиниця, яка виділяєтьсянаосновісемантико-синтаксичнихвідношеньіпозначає відповідніявищадійсності; словоформа, якабереучастьворганізації речення.
Синтаксис
(грец. syntax/s —побудова, порядок) — 1) граматична будовареченьтасловосполучень, правилаїхтворенняіфункціонування; 2) розділграматики, якийвивчаєреченняісловосполучення.
Синтаксична
типологія
мов
—типологія, якагрунтуєтьсянавідношенняхсуб'єкта, діїйоб'єктауреченні.
Синтактика
—одинізаспектівдослідженнямови, заякоговиділяютьсявідношенняміжодиницямимови.
Синтетизм
(грец. synthesis —поєднання) —типологічнаознакамовноїструктури, щовиявляєтьсявоб'єднаннівмежаходногословакількохморфем (лексичних, словотвірних, словозмінних).
Синтетичні
мови
(грец. synthesis —поєднання) —мови, вякихграматичнезначеннясинтезуєтьсязлексичнимумежахслова (граматичнезначеннявиражаєтьсязадопомогоюфлексій, формотворчихафіксів, чергуваннязвуківісуплетивізму).
Синхронічне
мовознавство
—мовознавство, якевивчаємовув синхронії (див. СинхронГя).
Синхронічний
словотвір
—словотвір, якийвивчаєсистемусловотвірнихзасобів, наявнихумовінапевномуетапіїїрозвитку, іструктуру слів, якавизначаєтьсяїїсинхроннимимотиваційнимивідношеннямиз іншимисловами.
Синхронія
(грец. synchronos —одночасний) — 1) станмовинапевниймомент (період) їїрозвитку; 2) вивченнямовивцьомустані (вабстракціївідчасовогочинника).
Сирконстанти
(франц. circomstance, відлат. circumstant/a —обставини, умови) —вільні, незумовленівалентнимивластивостямипоширювачіслова (обставиничасу, місця, способудіїтощо).
Система
мови
(грец. systema —ціле, щоскладаєтьсязчастин; поєднання) —множинністьелементівбудь-якоїприродноїмови, якіперебуваютьувідношенняхізв'язкаходинзодниміутворюютьпевну єдністьіцілісність.
Системний
контекст
—контекст, заякогосполучуваністьсловазумовленайогоіндивідуальнимзначенням.
Ситуативний
контекст
—контекст, зумовленийпевноюситуацією. Синонім: побутовийконтекст.
Склад
—звукабокомплексзвуків, щовимовляєтьсяоднимпоштовхомвидихуваногоповітря; мінімальнаодиницямовленнєвогопотоку, якаскладаєтьсязмаксимальнозвучногозвукаіприлеглихдонього меншзвучнихзвуків.
Складні
універсали
—див. Імплікаційніуніверсали.
Слабка
позиція
фонем
—позиція, вякійпротиставленняфонемє неповнимабозовсімзникає.
Слово
—основнаструктурно-семантичнаодиницямови, якаспіввідноситьсязпредметами, процесами, явищамидійсності, їхнімиознакамитавідношеннямиміжними, вільновідтворюєтьсяумовленнійслужитьдляпобудовивисловлень.
Словозміна—
творенняграматичнихформодного й тогосамогослова.
Словозмінні
граматичні
категорії
—категорії, якихсловоможе набуватизалежновідіншогослова, зякимвонопоєднуєтьсяумовленнєвомуланцюжку.
Словосполучення
—двачибільшеповнозначнихслів, об'єднаних синтаксичнимзв'язком.
Словотвір
— 1) творенняпохіднихслівзадериваційнимиправиламиісловотвірнимитипами. Синоніми: словотворення, дерива'ція; 2) розділмовознавства (традиційно—граматики), щовивчаєбудовуі творенняпохіднихслів. Синонім: дериватологія.
Словотвірна
модель
—див. Словотвірнийтип.
Словотвірна
мотивація
—семантичнаіформальназумовленість значенняпохідногословазначеннямийогоскладників; семантичній формальнівідношенняміжпохіднимітвірнимсловом.
Словотвірна
похідність
—семантичнавивідністьвластивостейпохідногословазвластивостейвихідниходиниць.
Словотвірне
гніздо
—сукупністьслів, упорядкованихвідношеннямипохідностііоб'єднанихспільнимкоренем.
Словотвірне
значення
—узагальненекатегоріальнезначенняслівпевноїсловотвірноїструктури, щовстановлюєтьсянаосновісемантичного співвідношенняпохіднихслівтаїхніхтвірнихівиражаєтьсязадопомогою словотвірногоформанта. Синонім: дериваційнезначення.
Словотвірний
ланцюжок
—комплекснаодиницясловотвірногогнізда, щооб'єднуєрядспорідненихслів, якіперебуваютьувідношенняхпослідовноїпохідностіівзаємозалежності.
Словотвірний
проміжний
рівень
—рівеньмови, проміжнийміжморфологічнимілексико-семантичним.
Словотвірний
тип
—формально-семантичнасхемапобудовипохідних слів, якахарактеризуєтьсяспільністютрьохознак: частинимови, форманта, словотвірногозначення. Синонім: словотвірнамодель.
Словотворення
—див. Словотвір 1.
Словоформа
—граматичнаформатогосамогослова, йогограматичнийрізновид, якийвиявляєлексичнутотожністьзіншимиспіввідносними словоформамицьогословаіпротиставляєтьсяїмзасвоїмиграматичними значеннями.
Соціальний
символізм
—одинізвиявіввзаємозв'язкуміжсоціальноюструктуроюсуспільстваійогокультурою; регуляціясоціальнихстосунківзадопомогоюкультурних, вт. ч. мовних, засобів.
Соціолінгвістика
(лат. societas —спільністьілінгвістика) —мовознавчанаука, якавивчаєсоціальнуприродумови, їїсуспільніфункції, взаємодіюмовиісуспільства.
Соціолінгвістичні
методи
—методи, якіґрунтуютьсянасинтезілінгвістичнихісоціологічнихпроцедур.
Соціологічний
напрям
—сукупністьтечій, шкіліокремихконцепцій, якітрактуютьмовупередусімяксоціальнеявище.
Споріднені
мови
—мови, якіпоходятьвідспільноїпрамови.
Спосіб
словотворення
—прийомзмінитвірногословаабословосполучення (йогоморфемноїбудови, звуковогоскладу, лексичногозначення), внаслідокчогоутворюєтьсяновапохіднаодиниця.
Стадіальність
—див. Теоріястадіальності.
Стан
—граматичнакатегоріядієслова, якоюпередаєтьсявзаємовідношеннясуб'єктайоб'єктавпроцесівиконаннядії.
Статистичні
методи
—сукупністьопераційтаобчислень, використовуванихматематичноюстатистикоюдляаналізувеликихмасивівданих, щопідлягаютьдіїзначноїкількостіфакторів, якінеможливоіндивідуалізувати.
Статистичні
універсали
—універсалі!, якіпозначаютьявищависокогоступеняймовірності, аленеохоплюютьусімови. Синонім: фреквенталії.
Стилостатистика
—галузьстилістики, щодосліджуєавторськітафункціональністилііжанристатистичнимиметодами. Синонім: статистична стилістика.
Структура
мови
—спосіборганізаціїмовноїсистеми, їївнутрішнябудова.
Структуралізм
—мовознавчийнапрям, якийрозглядаємовуякчітко структурованузнаковусистемуіпрагнедосуворого (наближеногодоматематичнихнаук) формальногоїїопису.
Структурна
схема
речення
—абстрактнийзразокречення, доскладу якоговходитьмінімумкомпонентів, необхіднихдляйогопобудови.
Структурний
метод
—методсинхронногоаналізумовнихявищлише наосновізв'язківівідношеньміжмовнимиелементами.
Структурний
синтаксис
—див. Дистрибутивнийсинтаксис.
Суб
'
єкт
(лат. sybjectum —підкладене) —формально-семантична категоріясинтаксису, щоозначаєпредметабоістоту, проякіповідомляєтьсяуреченні; підмет.
Субзнаковий
рівень
мови
(лат. sub —під) —рівеньмовниходиниць, якінеєзнаками, алишескладникамизнаків.
Субкод
(лат. sub —підікод) —підвидкоду, різновидкоду.
Субстра
т
(лат. sub —піді stratum —шар, пласт) —мова-підоснова, елементиякоїрозчинилисявмові, щонашаруваласянанеї; слідивитісненоїмісцевоїмови.
Суперзнаковий
рівень
мови
(лат. super—над) —рівеньмовних одиниць, щоскладаютьсязізнаків; надзнаковийрівень.
Суперстрат
(лат. super —наді stratum —шар, пласт) —мова-надоснова, елементиякоїрозчинилисявмові, надякоювонанашарувалася; слідимовичужинців, асимільованихкоріннимнаселенням.
Сценарій
(італ. scenario, відлат. scaena —сцена) —різновидструктурирепрезентації, якийвиробляєтьсявнаслідокінтерпретаціїтексту, колиключовісловайідеїтекстустворюютьтематичні («сценарні») структури, щовилучаютьсязпам'ятінаосновістандартних, стереотипнихзначень, приписуванихтермінальнимелементам.
Табу
(франц. tatoou, відполінезійського tapu —заборонений, священний) —заборонанавживанняпевнихслів, щозумовлюєтьсямістично-забобонними, соціально-політичними, культурнимитаморально-етичнимичинниками.
Тезаурус
(грец. thesauros —скарб, скарбниця) —див. Ідеографічнісловники.
Тема
висловлення
(грец. thema —те, щопокладеновоснову) — компонент актуальногочленуванняречення, вихіднийпунктповідомлення—те, прощостверджуєтьсяуреченні (дане, відоме).
Тематичні
словники
—див. Ідеографічнісловники.
Теорія
ієрархії
мовних
рівнів
—теоріяфранцузькогомовознавця ЕміляБенвеніста, згіднозякоюмовніодиниціпланомвираженняспираютьсянанижчийрівень, апланомзмістувходятьдовищогорівня.
Теорія
ізоморфізму
(грец. fsos —рівний, однаковийі morphe —вид, форма) —теоріяпольськогомовознавцяЄжиКуриловича, якадоводить відсутністьякісноївідмінностіміжрізнимирівнямимовиідозволяєзастосовувативїхдослідженніоднійтісаміметодиіпринципи.
Теорія
інформації
— наука, якавивчаєпроблемипередавання, приймання, зберігання, перетворенняйобчисленняінформації. Синонім: інформатика.
Теорія
ймовірностей
—математичнанаука, щовивчаєспособиобчисленняймовірностейоднихвипадковихподійзаймовірностямиіншихподій.
Теорія
(
концентричних
)
хвиль
—теоріянімецькогомовознавцяЙо-ганесаШмідта, згіднозякоюкожненовемовнеявищепоширюєтьсяз певногоцентрахвилями, щопоступовозгасають, черезщоспоріднені мовинепомітнопереходятьоднаводну.
Теорія
мінімального
зусилля
—див. Законмовноїекономії.
Теорія
множин
—розділматематики, вякомувивчаютьсязагальнівластивостімножин (сукупностейяких-небудьоб'єктів).
Теорія
моногенезу
(грец. monos —одині genesis —народження, походження) —вченняпропоходженнялюдськоїмовизодногоджерела.
Теорія
номінації
(лат. nominatio —називання, найменування) — розділ мовознавства, щовивчаєзагальнізакономірностіутвореннямовниходиниць, взаємодіюмислення, мовиідійсностівцихпроцесах, ролілюдськогочинникаувиборіознакнайменування, мовнутехніку найменуваннятощо.
Теорія
родовідного
дерева
—теоріянімецькогомовознавцяАвгустаШлейхерапропоходженняіндоєвропейськихмоввідоднієїпрамови.
Теорія
стадіальності
—інтерпретаціяісторичногорозвиткумовяк змінистадій (станів), щомаютьуніверсальнийхарактер.
Типологічне
мовознавство
(грец. typos —відбиток, форма, зразокі logos —слово, вчення) —розділмовознавства, щодосліджуєпринципийопрацьовуєспособитипологічноїкласифікаціїмов. Синонім: лінгвістичнатипологія.
Типологічний
метод
—див. Зіставнийметод.
Тон
(грец. tonos —напруження) —наділенезначеннєвістюконтрастневаріюваннявисотно-мелодичнихголосовиххарактеристикпри виголошеннімовниходиниць.
Топологічна
сема
н
тика
—напрямукогнітивнійлінгвістиці, який вивчаєвідношенняміжокремимизначеннямислова. Див. Топологічнасхема.
Топологічна
схема
(грец. topos —місцеі logos —слово, вчення) — схема, якапоказуєзв'язкиміжзначеннямиполісемічногослова.
Топонім
(грец. topos —місцеібпута—ім'я, назва) —власнаназвабудь-якогогеографічногооб'єкта.
Транспозиційне
значення
—найзагальнішесловотвірнезначення, пов'язанезнабуттямутворенимсловомзначеннятієїчастинимови, вякувонотранспонувалося (значенняпредметності, процесуальності, ознаковостітощо).
Транспозиція
(лат. transpositio —перестановка) —використання однієїмовноїформиуфункціїіншоїформи (перехідсловазоднієїчастинимовивіншутощо).
Трансформаційна
граматика
—див. Генеративналінгвістика.
Трансформаційний
ана
л
із
—експериментальнийприйомвизначеннясинтаксичнихісемантичнихподібностейівідмінностейміжмовнимиоб'єктамичерезподібностійвідмінностівнаборахїхтрансформацій.
Трансформація
(лат. transformatio—перетворення) —закономірназмінаосновноїмоделі (ядерноїструктури), щопризводитьдоствореннявторинноїмовноїструктури.
Узгодження
—типсинтаксичногозв'язку, заякогограматичнізначеннястрижневогословаповторюютьсявзалежномуслові.
Узус
(лат. usus —користування, вживання, звичай) —загальноприйнятевживаннямовноїодиницінавідмінувідйогооказіонального (випадкового, індивідуального) вживання.
Універсальні
граматики
—граматики, вякихграматичнікатегорії пояснюютьсячерезкатегоріїмислення; всезагальніграматики, граматики, спільнідлявсіхмов.
Унілатеральна
теорія
знака
(лат. unus —одині latus —сторона) — теорія, згіднозякоюзнакєодностороннім, тобтомаєлишепланвираження (значенняперебуваєпозазнаком).
Усічення
—утворенняновихслівшляхомскорочення (кілограм— кіло).
Фактична
функція
мови
(грец. phatos —говорити, оповідати, вестипустірозмови) —функція, щополягаєувстановленнітапідтриманні контакту.
Фігура
—фон —термінигештальтпсихології, яківикористовуються вкогнітивнілінгвістиційозначаютькогнітивну тапсихічнуструктуру (ґештальт), щохарактеризуєлюдськесприйняттяйінтерпретаціюдійсностіінезводитьсядосукупностіЇЇчастин. Частинадиференційованогополя, якаінваріантновиділяєтьсячітковідміннимспособом—фігура, всеінше—фон, основафігури.
Філологія
(грец. philologia, від phileo —любитиі logos —слово) — загальна назвадисциплін, яківивчаютьмову, літературуйкультурународупереважночерездослідженняписемнихтекстів.
Флексія
(лат. flexio—згинання, відхилення)—зміннийафікс наприкінціслова, щовиражаєсинтаксичнівідношенняміжсловамиу словосполученнійреченні.
Флективні
мови
—мови, вякихпровіднурольувираженніграматичнихзначеньвідіграєфлексія (закінчення). Синонім: фузійнімови.
Фон
—див. Фігуру.
Фонема
(грец. phdnema —звук, голос) —мінімальназвуковаодиницямови, якаслужитьдлярозпізнаванняйрозрізненнязначеннєвих одиниць—морфеміслів.
Фонетичний
символізм
—див. Звукосимволізм.
Фонетичні
закони
—закони, щокеруютьрегулярнимизмінамизвуковиходиниць, їхніхчергуваньісполучень. Синонім: звуковізакони.
Фонологічна
система
—сукупністьфонемпевноїмовивїхніхвзаємозв'язках.
Фонологічні
опозиції
—лінгвальносуттєвіпротиставлення (відмінності) двохчибільшефонем, заякимиціфонемирозрізняютьсяіякі служатьдлясмислорозрізнення.
Фонологія
(грец. phone —звукі logos —слово, вчення) —розділ мовознавства, якийвивчаєструктурнійфункціональнізакономірності звуковоїбудовислова.
Фонотактика
(грец. phone —звукі taxis —розташування, розміщення) —сполучуваністьфонем.
Формально
-
структурний
синтаксис
—див. Структурнийсинтаксис.
Фразеологізм
—відтворюванаодиницямовиздвохчибільшеслів, цілісназасвоїмзначеннямістійказаскладомтаструктурою.
Фразеологічний
проміжний
рівень
мови
—рівеньмови, якийперебуваєнастикулексико-семантичногойсинтаксичногорівнів.
Фразеологічні
вирази
—стійкізаскладомівживаннямсемантичноподільнізвороти, якіскладаютьсязіслівізвільнимзначенням.
Фразеологічні
єдності
—семантичнонеподільніфразеологічніодиниці, ціліснезначенняякихумотивованезначеннямїхкомпонентів.
Фразеологічні
зрощення
—семантичнонеподільніфразеологічні одиниці, значенняякихневипливаєзізначеньїхкомпонентів.
Фразеологічні
сполучення
—звороти, вякихсамостійнезначеннякожногословаєабсолютночітким, алеодинізкомпонентівмаєзв'язанезначення.
Фразеологія
(грец. phrasis —виразі logos —слово) — 1) сукупністьфразеологізмівпевноїмови; 2) розділмовознавства, якийвивчає фразеологічнийскладмови.
Фрейм
(англ. frame —каркас, остов; будова, структура, система; рамка; окремийкадрфільму) —структура, щорепрезентуєстереотипні, типізованіситуаціїусвідомостілюдиниіпризначенадляідентифікаціїновоїситуації, якаґрунтуєтьсянатакомусамомуситуативному шаблоні.
Фреквенталії
(лат. frequens, род. відм. frequentis —частий, численний) —див. Статистичніуніверсали.
Фузейні
мови
(лат. fusio —плавлення) —див. Флективнімови.
Функції
мови
(лат. functio —виконання, здійснення) —призначення, роль, завдання, щоїхвиконуємовавсуспільномувжитку.
Функціоналізм
—див. Функціональналінгвістика.
Функціональна
лінгвістика
—сукупністьшкілінапрямів, якіхарактеризуютьсяпереважноюувагоюдовивченняфункціонуваннямови якзасобуспілкування. Синонім: Функціоналізм.
Функціональний
синтаксис
— 1) синтаксис, об'єктомвивченняякогоєфункціїсинтаксичнихзасобівупобудовізв'язногомовлення; 2) синтаксис, якийвикористовуєвдослідженніфункціональнийпідхід (підхід відфункціїдозасобівїївираження).
Функціонально
-
семантичне
поле
—системарізнорівневихмовних одиниць (лексичних, морфологічних, синтаксичних), здатнихвиконуватиоднуспільнуфункцію, щоґрунтуєтьсянаспільностікатегоріальногозмісту.
Цілеспрямований
асоціативний
експеримент
—методикапсихолінгвістичногоопитування (анкетування), заякоїекспериментаторвизначаєреципієнтуконкретнізавдання (навестиозначеннядослів-стимулів, оцінитивбалахсемантичнувідстаньміжсловамитощо).
Час
—граматичнакатегоріядієслова, щоспіввідноситьдіюабо станзмоментоммовлення.
Частини
мови
—лексико-граматичнікласислів, яківиділяютьна основіспільностілогіко-семантичних, морфологічнихісинтаксичнихвластивостей.
Частотні
словники
—словники, вякихсловарозташовуютьсянеза алфавітом, азаспадомчастот, тобтовпорядкувіднайбільшчастотного донайменшчастотного.
Члени
речення
—мінімальнісинтаксичніодиниці, яківиконуютьу реченніформально-синтаксичнітасемантико-синтаксичніфункціїівиражаютьсяповнозначнимисловамиабосполукамислів.
Школа
естетичного
ідеалізму
—мовознавчийнапрям, представникиякогокритикувалимолодограматизмзпозиційтакзваноїестетичноїфілософіїмови, розглядалимовуяктворчудіяльністьіндивіда.
Школа
«слів
і
речей»
—мовознавчийнапрям, якийвисунувпринципививченнялексикиузв'язкузкультуроюйісторієюнароду.