МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
СЛОВОТВІРНА ПАРАДИГМА ІМЕННИКІВ НАЗВ ФРУКТІВ, ОВОЧІВ І ЗЛАКОВИХ КУЛЬТУР
Курсова робота
студентки 4 курсу
українського відділення
заочної форми навчання
Сергієнко Олени Олександрівни
Перевірив
кандидат філологічних наук
доцент Загнітко О.О
Полтава – 2011г.
ВСТУП
За порівняно короткий час дериватологія пройшла не тільки шлях свого становлення, а й бурхливого розвитку й утвердження як провідна галузь лінгвістики. Донедавна її не вважали окремою самостійною галуззю мовознавства, а відносили то до етимології (ХХ ст.), то до морфології (Л.А. Булаховський), то до лексикології (О.О. Потебня). Словотвір сьогодні, за словами відомого мовознавця, – це полігон, де випробовуються прийоми й методи дослідження мови, що мають велику цінність не лише для інших рівнів мови, а й для лінгвістики загалом.
Тісний зв'язок словотвору з граматикою й лексикою, особливий статус дериваційних одиниць, можливість їх процесуальної й результативної інтерпритації призвели до формування принаймі трьох аспектів дослідження словотвору.
Теоретичним питанням української дериватології присвячено праці І.І. Ковалика, Н.Ф. Клименко, В.В. Грещука та інших вітчизняних лінгвістів. Серед російських учених значний внесок у розвиток дериватології зробили В.В. Виноградов, О.А. Земська, О.С. Кубрякова, В.В. Лопатін, І.С. Улуханов та ін. І.І. Ковалик, Л.Л. Гумецька, Г.О.Винокур, В.В. Виноградов обґрунтували необхідність виділення науки про словотвір в окрему галузь лінгвістичних знань із своїм чітко визначеним спеціальним предметом дослідження, системою наукових понять і термінів та властивими їй принципами і методами дослідження словотвору.
Характерною особливістю сучасної науки про лексичну деривацію є зосередження уваги на словотвірному форманті й недооцінка ролі твірної основи в словотворі.
Глава української дериватологічної школи І.І. Ковалик розглядав парадигму в словотворенні як характерний для даної морфеми, типізований, відстояний і узвичаєний набір синтагматичних оточень ланцюгів, а ряд слів, у якому виступає та сама морфема, – як парадигму даної морфеми. До складу словотвірних парадигм учений зараховував кореневі та афіксальні (префіксальні, суфіксальні, мішані, префіксально-суфіксальні і постфіксальні) парадигми виділяючи як найважливіші для словотвору кореневі.
Враховуючи досвід опрацювання цієї проблеми в слов’янському мовознавстві, послідовники І.І. Ковалика поповнюють сучасну дериватологію новими важливими відомостями про словотвірну парадигму. Як стверджує В.В. Грещук, дериваційна парадигма як одиниця, що являє собою сукупність взаємопов’язаних і взаємозумовлених через тотожність твірної основи словотвірних одиниць, експлікує системність словотвору в такому розрізі, при якому вона ґрунтується на константнозмінній рівновазі, консонантна частина якої підтримується формально-сематичною єдністю творної основи, а зміна – різнофункціональними дериваційними формантами.
Специфіка похідного слова – основної одиниці словотвору – як бінарна одиниця, що включає твірну основу й словотвірний формант, не дозволяє обмежитися аналізом ролі в дериваційних процесах лише формуючої частини, нехтуючи базовою, оскільки на думку В.В.Грещука такий аспект аналізу залишає поза увагою реальну взаємодію одиниць словотвірної системи.
У зв’язку з цим у сучасній дериватології одночасно з дальшим розвитком форматоцентричного аспекту вивчення словотвору першорядного значення набуває розробка основоцентричного, тобто такого напрямку у вивченні словотвору, в основі якого лежала б роль твірної основи в актах деривації.
Лише всесторонній аналіз словотвору з позицій як форматоцентричного, так і основоцентричного підходів може забезпечити адекватне відображення всієї складності системи.
Останнім часом спостерігається й інтенсивне становлення терміносистеми галузі мовознавства, що почала складатися в 70-х роках ХХ століття, – словотвірної парадигматики, під якою розуміють систему словотвірних парадигм. Термінологія словотвірної парадигматики – це стабільна, але незамкнена підсистема сучасної української словотвірної терміносистеми, що перебуває в процесі безперервного бурхливого розвитку. Удосконалення словотвірних назв відбувається відповідно до загальних закономірностей розвитку української мови, досягнень вітчизняного та зарубіжного мовознавства, зокрема словотвору.
Хоча мовознавчі терміни “парадигматика”, “парадигма” мають давню традицію вживання, у лінгвістиці ще не досягнуто чіткості в розумінні цих понять. С.Л. Авдєєва зазначає, що ці терміни мають як мінімум чотири значення, які не завжди в повному обсязі відображаються лексикографічними джерелами: парадигматика – 1) один із двох аспектів системного вивчення мови, що виявляється в протиставленні двох типів відношень між елементами та одиницями мови – парадигматичними відношеннями, їхньою класифікацією, визначенням сфери їхньої дії і т.ін.; протиставляється синтагматиці за типом досліджуваних відношень і їхнього групування; 2) у більш широкому значенні – те саме, що й мовна система як сукупність лінгвістичних класів – парадигм; протиставляється синтагматиці як синоніму поняття лінгвістичного процесу і тексту; 3) система парадигматичних відношень, що пов’язує одиниці певного рівня або сукупність таких відношень; 4) система парадигм або їх сукупність в окремій мові, що застосовується до одиниць певного рівня; розділ граматики (морфології чи синтаксису), присвячений опису сукупності відповідних парадигм, принципам їхньої організації; парадигма – 1) у широкому розумінні – ряд протиставлених мовних одиниць, кожна з яких визначається відношенням до інших, групування мовних одиниць однієї мовної системи чи підсистеми в класи на основі їхніх опозицій і в той же час об’єднаних за наявністю у них спільної ознаки чи на основі спільних асоціацій; найчастіше така сукупність мовних одиниць пов’язана парадигматичними відношеннями; 2) модель чи схема організації такого класу чи сукупності; 3) у вузькому значенні – система словоформ однієї лексеми; 4) таблиця схеми словозміни, що виражається за допомогою флексій.
Сьогодні українська мовознавча практика закріплює термін словотвірна парадигма, що позначає ряд дериватів, який об’єднується тотожністю твірної основи і протиставляється словотвірними формантами, тобто сукупність похідних від однієї твірної бази на одному ступені творення. Науковий авторитет терміна в цьому значенні зріс ще й у зв’язку з тим, що знаний дериватолог Н.Ф. Клименко подає його в подібному трактуванні в енциклопедії: сукупність слів, що мотивуються тим самим твірним і перебувають на одному ступені похідності.
Словотвірна парадигма, зазначає В.В. Грещук, – це комплексна одиниця класифікації й опису дериваційної системи мови, що виконує системотвірну функцію і дозволяє виявити систематичні континууми, компонентами яких виступають словотвірні значення дериватів від різних лексико-семантичних, тематичних, структурно-семантичних розрядів слів як твірної бази.
Сучасне вивчення словотвору зумовлює необхідність аналізу ряду нових теоретичних і практичних проблем, які при форматоцентричному підході залишалися поза увагою дослідників. Коло найважливіших питань, які потребують теоретичного осмислення, у найзагальніших рисах можна окреслити як дериваційна валентність потенції і спроможність, зумовленість дериваційної потенції різних слів їхніми формально-смисловими особливостями, способи освоєння семантичних інгредієнтів твірного слова в смисловій структурі похідного у процесах деривації, парадигматика й синтагматика твірних основ, принцип класифікації й опису похідних за ознаками твірних слів.
Кінцевим результатом дослідження словотвору при основоцентричному підході, на думку вчених, повинна стати типологія словотвору, в основі якої лежало б функціональне навантаження твірної основи в словотворі. У зв’язку з цим найперше необхідно з’ясувати ті фактори, які визначають дериваційну поведінку твірних основ, інакше кажучи, виявити ті характеристики твірної основи, які уможливлюють чи унеможливлюють процес творення на її базі дериватів і які саме, позначаються на словотвірній активності і продуктивності твірної основи та її семантико-словотвірних трансформаціях.
Найбільша різниця помітна між парадигмами слів різних частин мови. Однак і в межах однієї частини мови маються суттєві розходження між парадигмами різних слів усередині частин мови, окрім відмінностей у граматичних формах, граматичній сполучуваності, спостерігаються суттєві відмінності і в дериваційній поведінці. О.А. Земська зазначає, що “подібно до того, як в морфології іменник має форми відмінків, але не може мати форми часу або особи, так і у словотворі кожна лексико-семантична група слів породжує свої, закономірно їй властиві похідні, а кожне узуальне похідне є реалізація словотвірного потенціалу певного базового слова.
Тому важливим завданням граматики є вивчення найрізноманітніших семантичних розрядів всередині окремих частин мови з погляду їх дериваційних можливостей. Динамічний аспект системного вивчення словотвору спрямований в першу чергу на виявлення і опис дериваційного потенціалу кожної лексико-семантичної групи всіх частин мови і “передбачає можливість синхронної реконструкції словотвірних процесів і моделювання їх реалізації. Системні дослідження в цьому напрямку ведуть до встановлення складу словотвірних парадигм певних лексико-семантичних груп і до створення структурно-семантичної типології структурної парадигми.
Для цілісного опису словотвірної системи мови необхідне виявлення класів слів, які мають одну й ту ж словотвірну парадигму. Це дозволить встановити, які ознаки є релевантними для вияву дериваційних валентностей слова, і надасть можливість розподілити весь словниковий склад мови відносно до його словотвірного потенціалу. У результаті отримаємо чіткий опис системи словотвору, при якому будуть встановленні класи слів, які мають одні й ті конкретні та типові парадигми, виявлені дефектні парадигми та створена типологія словотвірних парадигм. Отже, словотвірна парадигма дає змогу виявити системну організацію словотвору в такому розрізі, при якому системність грунтується на константнозмінній рівновазі, константна частина якої підтримується формально-семантичною тотожністю твірної основи, а змінна – різнофункціональними дериваційними формантами. Кожна конкретна словотвірна парадигма є мікросистемою, взаємопов’язані взаємозумовлені компоненти якої утворюють повну єдність і цільність. Пов’язані між собою частиномовною спільністю твірних слів, словотвірні парадигми формують своєрідну словотвірну підсистему. Сукупність словотвірних парадигм усіх частин мови в їх зв’язках і взаємодії складає словотвірну систему мови. Актуальність теми курсової роботи визначається загальною спрямованістю сучасних дериватологічних досліджень на розробку основоцентричного напрямку при якому вихідним пунктом класифікації, інтерпритації та опису матеріалу стає твірна основа. Метою роботи є виявлення словотвірної спроможності іменників назв овочів, фруктів і злакових культур, а також структурної й семантичної типології відсубстантивних утворень в українській мові. Це зумовлює реалізацію таких завдань:
1) виявити частиномовну належність похідних і розподілити їх на зони;
2) з’ясувати типологію семантичних значень досліджуваних десубстантивів;
3) охарактеризувати кількісну наповнюваність зон і семантичних груп;
4) проаналізувати реалізацію словотвірного потенціалу;
5) встановити способи деривації, дериваційні форманти та їх продуктивність у відіменниковому словотворі.
Для вирішення поставлених завдань і з огляду на фактичний матеріал у роботі використовуються такі методи
– описовий метод, що дозволяє проводити обстеження десубстантивів;
– метод компонентного аналізу, що дозволив проаналізувати компоненти лексичної та словотвірної семантики;
– статистичний, який використовується при узагальненні кількісних даних у таблицях.
Матеріалом курсової роботи послужила спеціально укладена картотека, у кількості 86 твірних іменників і 264 похідних, отримана методом суцільної вибірки з найавторитетніших лексикографічних джерел: одинадцятитомний Словник української мови, Великий тлумачний словник сучасної української мови.
Практичне значення роботи випливає з можливості використання результатів дослідження в лексикографічній практиці, зокрема при укладанні морфемних, словотвірних словників. Матеріали і висновки дипломної роботи можуть бути використані в університетських курсах із морфеміки й словотвору, у підручниках і навчальних посібниках з українського мовознавства, а також у процесі викладання української мови іноземцям.
Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел.
РОЗДІЛ І СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ СЛОВОТВІРНИХ ПАРАДИГМ ІМЕННИКІВ НАЗВ ФРУКТІВ, ОВОЧІВ І ЗЛАКОВИХ КУЛЬТУР
1.1 Типологія словотвірних значень похідних утворень від іменників назв фруктів
Складність організації і функціонування словотвірної системи мови визначається й обумовлюється різноманітністю й комунікативною значущістю цієї системи, розмаїтістю зв'язків словотвору з іншими рівнями будови мови, а також неоднорідністю одиниць, які цю систему утворюють і розрізняються не лише синтагматично, а й парадигматично, не лише у плані вираження, а й за змістом. Як відомо, основна одиниця словотвірної системи це похідне слово, що, з одного боку, репрезентує своєрідні риси системи в цілому, а з іншого – більш складні комплексні одиниці.
Словотвірні парадигми поділяються на блоки, які містять похідні однієї частини мови. У межах кожного блоку виділяють словотвірні категорії – сукупність похідних із спільним словотвірним значенням, вираженим різними словотвірними засобами. Кожна словотвірна категорія формується сукупністю словотвірних типів, під якими розуміють групу слів однієї частини мови, які побудовані за єдиною схемою і об'єднуються такими рисами: 1) спільністю частиномовної приналежності твірних слів; 2) спільністю форманта або навіть і способу словотворення (тобто спільністю формального зв'язку між твірним і похідним); 3) спільністю словотвірного значення (тобто спільністю семантичного зв'язку між твірним і похідним).
Вияв загального в частковому спричинив виділення конкретної парадигми й типової словотвірної парадигми. Типову словотвірну парадигму складають схожі словотвірні парадигми, що містять слова, які належать до однієї лексико-семантичної групи, тобто в загальному вигляді конкретна словотвірна парадигма являє собою набір похідних одного слова, які знаходяться на одному ступені деривації. Типова словотвірна парадигма складається сукупністю дериваційних значень, представлених конкретними словотвірними значеннями.
Конкретна словотвірна парадигма може не мати того чи іншого члена, який наявний в типовій, а, отже, виокремлюють повні та неповні конкретні парадигми. Повні реалізують усі дериваційні значення, наявні в типовій словотвірній парадигмі. У неповних відсутній хоча б один із членів типової словотвірної парадигми.
Проблемним є питання про те, чи мають право бути включеними в типову словотвірну парадигму всі до єдиного дериваційні значення, наявні хоча б в одній конкретній словотвірній парадигмі, яке вимагає спеціального розгляду. Перед нами пародоксальний випадок – конкретна словотвірна парадигма численніша за типову, іншими словами, у наборі семантичних місць конкретної словотвірної парадигми присутні такі члени, які відсутні в типовій. Внесення подібних дериваційних значень в типову словотвірну парадигму, на думку О.А.Земської, не має підстав, оскільки вони являють собою словотвірні аномалії [25, с. 67].
Питання про те, які з слів, що входять до конкретної словотвірної парадигми, мають право дати семантичне місце для типової, необхідно розглядати за допомогою принципу, який діє при вирішенні аномалій та нормальних явищ мови: якщо значення зустрічається більше ніж один раз, воно є типове, якщо наявний лише один похідний з притаманним лише йому значенням – це аномалія.
Назви фруктів стали базою для утворення двох лексико-граматичних класів слів-іменників, прикметників. Число зон визначає кількісний склад словотвірної парадигми. Отже, типова словотвірна парадигма іменників назв фруктів має двозонну субстантивно-ад’єктивну структуру. На найвищому ступені вся сукупність твірних протиставляється класам за їх частиномовною належністю. Її треба вважати основною характеристикою твірних у плані вивчення її ролі в словотвірних процесах, оскільки нею окреслюються межі утворення дериватів.
Десубстантивні іменники відзначаються різноманітністю словотвірних значень, що дає змогу репрезентувати семантичну диференціацію лексико семантичних груп на підгрупи.
У субстантивній зоні можна виділити такі семантичні групи:
1) іменники зі значенням демінутивності;
2) іменники на позначення напоїв;
3) іменники з локативним значенням;
4) іменники, що називають осіб за родом діяльності;
5) іменники зі значенням сингулятивності;
6) іменники на позначення порості;
7) іменники, які називають представників фауни;
8) іменники, що вказують на технічні засоби;
9) іменники на позначення страви;
10)іменники із значенням аугментативності.
Словотвірне значення “демінутивність” репрезентоване похідними, які складають найчисленнішу групу в кількості 23 деривати. Напр.: апельсинка, виноградик, малинка, смородинка, яблучко та ін. Напр.: Перепочивши в квітах, метелик різко ширяє вбік і летить низько над землею, а потім сідає на запашну малинку (Ю. Щербак).
Дещо меншу групу складають із значенням “напій”, які налічують 17 одиниць. Вони реалізують такі лексико-семантичні значення назв спиртних напоїв:
а) наливка: агрусівка, малинівка, айвівка, вишнівка, калинівка, слив'янка. Напр.: Приготовлену малинівку розливають і ставлять на 4-5 місяців у темне місце, після чого її можна пити (Ю. Щербак).
б) горілка: абрикосівка, калинівка, горобинівка та ін. Напр.: А він їв, як англійський лорд: яєчню з салом на такій сковороді, що руками не обхватиш, пшоняну кашу з вишкварками, пиріжки з сметаною, а запивалося все свіжим компотом з вишень, у який для бадьорості Щусь вливав абрикосівки, настояної на меді й на корінцях, а тоді ще прочищав нутрощі холодненьким пивом, яке діставав з погреба, – і отак чоловік був готовий до трудового дня... (П. Загребельний).
в) підгрупа із значенням “лікер” має одиничний вияв серед опрацьованих слів: абрикотин.
Десубстантиви від іменників назв фруктів з локативним значенням називають ділянки, де вирощують фрукти: виноградник, вишняк, полуничник, сунячник. Напр.: Гектарних садів, щоправда, тут не могло бути (ми пам’ятаємо, що всі присадибні ділянки дорівнювали двадцяти п’яти соткам), зате не було меж винахідливості світлоярівців у доборі дерев, сортів, щеп, з’явилися виноградники, визрівали під світлоярівським сонцем персики, один хвалився чорноплідною горобиною, що має цілющі властивості, інший культивував обліпиху, в якої властивості вже й не просто цілющі, а чудодійні (П. Загребельний).
Словотвірне значення “особа за родом діяльності” репрезентують деривати, що називають осіб, які вирощують фрукти: абрикосник, виноградар, сунячник, яблучник. Напр.: Олешко – містечко вільних моряків, рибалок, баклажанників, абрикосників (Ю. Яновський).
Група іменників з сингулятивним значенням представлена лише п'ятьма іменниками: абрикосина, виноградина, пасльонина, шафранка, черемшина. Напр.: Цвіт його на картопляний схожий, а як доспіє, то на ньому висітимуть синенькі, аж чорні, ягідки, наче дикі виноградани, – крім нас, ще й пташки їх клюють (О. Гончар).
Незначну кількість похідних із значенням порості репрезентують деривати: винограддя, вишнина, кавуняччя. Напр.: По ганку дике винограддя пнеться (І.Франко).
Окремі семантичні групи репрезентовані поодинокими лексемами. Значення “представник фауни” реалізовано іменником “кедрівка”. Напр.: Засвистів дрізд на своїй тоненькій флейті, затріщала кедрівка (В.Гжицький).
Таблиця 1 Типологія семантичних значень утворень від іменників назв фруктів (субстантивна зона)
| № |
Словотвірні значення |
кількість |
% |
| 1 |
Демінутивність |
23 |
34,5 |
| 2 |
Напій |
17 |
25,5 |
| 3 |
Локативність |
11 |
16,5 |
| 4 |
Особа за родом діяльності |
5 |
7,5 |
| 5 |
Сингулятивність |
5 |
7,5 |
| 6 |
Порість |
3 |
4,5 |
| 7 |
Представник фауни |
1 |
1,5 |
| 8 |
Технічний засіб |
1 |
1,5 |
| 9 |
Страва |
1 |
1,5 |
| 10 |
Аугментативність |
1 |
1,5 |
| Всього |
65 |
100 |
Назви фруктів утворюють і прикметникові похідні. Ці десубстантиви містять у своїй семантичній структурі від однієї до чотирьох конкретизуючих сем. Найбільшою чисельністю відзначаються прикметникові утворення, що мають одно або двосемну структуру. Між мовним статусом того чи іншого значення багатозначного слова та повнотою структурної парадигми кожного із значень є пряма залежність: вищим є статус того значення, яке має більш повну структурну парадигму. Це положення можна доповнити і даними лексичної сполучуваності – одного із визначальних факторів у процесах словотворення: між значеннями полісемантичної лексеми і її сполучуваністю існує чітка кореляція – найбільш частотні формули сполучуваності закріплюються за найбільш частотними значеннями.
У моносемних одноосновних прикметниках найактивніша конкретизуюча сема “виготовлений з..., із..., зі...”: абрикосовий (абрикосний), аґрусовий, айвовий, аличевий, апельсиновий, брусничний. Напр.: Через годину ми сиділи під полотняною парасолькою за пляшкою брусничного напою (Г.Тютюнник)
Двосемні прикметники містять такі поєднання конкретних сем: зроблений з...” + “приготовлений з...”: (бруслиновий, грушевий, горіховий); виготовлений з..., зі...” + “який має колір” (гранатовий, персиковий); добутий з + “приготовлений з..., зі...” (кокосовий); “зроблений з...” + “добутий з” (кедровий). Напр.: Для того, щоб приготувати горіховий тортик, цукор розтирають з жовтками, всипають потроху борошно і додають сік з одного лимона (І.Хименко). Але між ними вже нема царя: на всякий випадок поклав його на самісіньке дно горіхової скрині, – може, колись ще пригодиться помазаник божий (М.Стельмах).
Для прикметникових похідних, що мають трисемну структуру, характерне різноманітне поєднання конкретизуючих сем: “приготовлений з...,із... + “виготовлений з...” + “який має колір” (сливовий, шовковичний); “приготовлений з...” + “зроблений з...” + "який має колір" (малиновий, лимонний, смородиновий).
До чотирисемних можна віднести такі похідні: абрикосовий, вишневий, які мають такі конкретизуючі семи: “виготовлений з..., зі...” + “настояний на...” + “який має колір” + “виготовлений з...”.
1.2 Типологія словотвірних значень похідних утворень від іменників назв овочів
Іменники на позначення овочів в сучасній українській мові становлять чітко окреслену групу слів, які, незважаючі на певну структурно-семантичну і функціональну своєрідність, близькі до інших лексико-семантичних груп, а також характеризуються рядом властивостей, релевантних з погляду вивчення їх дериваційного потенціалу.
Субстантивна зона похідних від іменників назв овочів характеризується набором таких семантичних позицій:
1) іменники із значенням демінутивності;
2) іменники на позначення сингулятивності;
3) іменники, що називають пристрої;
4) іменники із значенням порості;
5) іменники з аугментативним значенням;
6) іменники із значенням страви;
7) іменники із значенням локативності;
8) іменники на позначення представників фауни;
9) іменники, що називають осіб за родом діяльності;
10) іменники зі значенням напою;
11) іменники, що називають посуд;
12) іменники на позначення процесуальності;
13) іменники із значенням насіння;
14) іменники, які мають значення хвороби.
Серед похідних субстантивної зони чітко виділяється значна кількість іменників зі значенням демінутивності: часничок, цибулька, хрінок, редисочка, перчик, капустка. Напр.: Кротова почала розповідати про Піцунду: про те, в якому розкішному пансіонаті жили вони з чоловіком, як добре там їх годували, щодня були грузинські страви, які чоловік обожнює – варена квасоля, якісь там трави, суп харчо, солодкий перець, капустка червона, маринована, виноград був дуже дешевий на базарі, бо туристи і дикуни з дітьми вже схлинули... (Ю.Щербак).
На відміну від фруктів іменники-овочі реалізували значно більше значень сингулятивності. Вони називають:
а) качан: капустина;
б) бульбу: картоплина. Напр.: І коли, нарешті, Яцуба змушений був іти у відставку і переїхав на пенсійне життя сюди, то Ліна, його улюбленичка, й тут, в краю південної розкоші, в краю баштанів та виноградників, при нагоді ще бралася гризти зубенятами сиру картоплину, викликаючи регіт... дітей (О.Гончар)
в) зерна: квасолина, горошина. Напр.: Упали великі, як горошини, краплини дощу, зашуміла злива, і над морем піднявся туман із бризок (Є.Ткач).
Похідні з інструментальною семантикою реалізують це значення у таких підгрупах іменників, які вказують на:
1) транспортні засоби: кукурузник. Напр.: Для Тоні це було мов кіно дивитись, як Сіробаба, посадивши неподалік свого кукурузника, вилазить з кабіни, сплигує на землю, здирає з голови шоломофон і вже розвалькувато йде товариству назустріч, широко усміхаючись і в обох руках у нього блищать, як гранати, пляшки шампанського (О. Гончар)
2) миючі пристрої: бурякомийка, картоплемийка. Напр.: Далі йдуть потужні й розумні машини на господарстві, що їх рухає електричка: картоплемийка, дробарка (Є.Кучер);
3) машини призначені для:
а) садіння: картоплесаджалка, кукурудзосаджалка. Напр.: Два трактори у відповідних інтервалах тягли картоплесаджалки (В.Гжицький).
б) навантаження: бурякопідіймач, буряконавантажувач;
в) викопування: бурякокопач, бурякокомбайн, картоплекопач;
г) різання: бурякорізка, картоплечистка ;
д) подріблення: кукурудзодобарка, картоплем’ялка.
Значна кількість похідних зі значенням “порість”: картоплиння, квасолиння, горохвиння, огірчиння, чаничиння. Напр.: Бруствер, замаскований картоплинням, огороджував їх від противника (О. Гончар).
Словотвірне значення аугментативності репрезентоване такими десубстантивами: бурячище, капустище, картоплище, морквище, помідорище, редисище. Напр.: Дід високий худорлявий, з носом – бурячищем, ще й чорні бородавки по всьому обличчю, погляд нишковий, недовірливий з-під лиштви шапки, що одпоролася й висіла козирком (Ю.Мушкетик).
У підгрупі похідних “страви” виділяємо такі семантичні значення:
а) назви юшки: картоплянка, капусняк. Напр.: Любить мати варити і всілякі капусняки – з грибами й без грибів, з кашею і без каші, а про різні юшки й говорити не доводиться (Є.Гуцало);
б) млинців: горохвяник, картопляник, кукурудзівник. Напр.: І ось за місяць вся обеліскова пшениця внаслідок неймовірної пекарсько-кухарської діяльності Хвеньки зникла, в хаті наставав коли не голод, то й не період ситості, починалася ера кукурудзяників, солодкуватих, поки теплі, а тоді гірких - і в рот не візьмеш... (П.Загребельний);
в) страви з крупи: кукурудзянка.
До цієї підгрупи відносимо також похідний іменник картоплепродукти, який має значення сухих продуктів харчування, виготовлених з картоплі промисловим способом.
Похідні з локативним значенням поділяються на такі підгрупи :
а) приміщення для зберігання: картоплесховище, кукурудзосховище;
б) ділянки, де вирощують овочі: бурячище, горохвище, кукурудзище. До цієї підгрупи належать також похідні картоплисько та картоплище, які мають однакову семантику (місце, з якого зібрано картоплю), а також іменники капустяник – город, поле, де посаджено капусту і капустище – місце, де росла капуста. Функціонування у мовній системі як літературних, так і діалектних варіантів слів є однією з причин виникнення у мові різних дублетів.
Серед опрацьованих іменників виділяємо семантичне значення “представник фауни”. До цієї групи увійшли десубстантиви: горіхівка, капусник, капусниця. Напр.: Найбільшої шкоди махорки завдають капустянка, дротяник (П.Загребельний).
Словотвірне значення “особа за родом діяльності” складають деривати, що називають:
а) осіб, які вирощують овочі: картопляр;
б) фахівців: буряковод, буряківник. Напр.: Та ти поглянь.., це ж Марія Лисенко і Ганна Дубова, знатні буряк оводи із Вікторівки (М.Олійник).
Незначною кількістю реалізоване словотвірне значення “напій”: бурячанка, перчаківка.
Два десубстантиви належать до семантичної групи “посуд”: гірчичниця, хрінниця. Таку ж кількість налічує група зі значенням процесуальності : бурякосіяння, бурякозбирання.
Поодинокими прикладами реалізовані семантичні значення “насіння”: гарбузці, “хвороба”: соняшнці.
Назви овочів регулярно утворюють похідні ад’єктивної зони. Аналізовані прикметники можуть мати від однієї до трьох конкретизуючих сем.
Таблиця 2
Типологія похідних субстантивної зони від іменників-назв овочів
| № |
словотвірні значення |
кількість |
% |
| 1 |
демінутивність |
27 |
28,89 |
| 2 |
сингулятивність |
11 |
11,44 |
| 3 |
іструментальність |
11 |
11,44 |
| 4 |
порість |
11 |
11,44 |
| 5 |
аугментативність |
8 |
8,32 |
| 6 |
страва |
7 |
7,28 |
| 7 |
локативність |
6 |
6,24 |
| 8 |
представники фауни |
4 |
4,16 |
| 9 |
особа за родом діяльності |
3 |
3,12 |
| 10 |
напій |
2 |
2,08 |
| 11 |
посуд |
2 |
2,08 |
| 12 |
процесуальність |
2 |
2,08 |
| 13 |
насіння |
1 |
1,04 |
| 14 |
хвороба |
1 |
1,04 |
| Всього |
96 |
100 |
|
Найбільшою чисельністю відзначаються прикметникові утворення, які мають двосемну структуру з семантичними позиціями “загальна відносність”, “виготовлений з..., зі ..., із...”: гарбузовий, соєвий, квасолевий, цибулевий, гороховий, соняшниковий.
Трисемні ж мають ще значення “який має колір”: буряковий, морквяний, гірчичний, або характеризують предмет за подібністю щавлевокислий, цибулеподібний. Напр.: Жінка, мабуть, добряче змерзла, бо вбрана була в благенький плащик, з тих, що зветься пильовиками, якогось невизначеного, морковного кольору: все в ній було невизначене – вік, вираз обличчя, колір очей... (Ю.Щербак). Пили московську, пили міцний, з буряковим духом самогон (Ю.Мушкетик). Де це бачено, щоб курка їла бурякове насіння (П.Загребельний).
1.3 Типологія словотвірних значень похідних утворень від іменників назв злакових культур
Розглядаючи групу іменників зі значенням злакових культур необхідно зауважити, що ця група значно менш активна від попередніх. Проаналізувавши конкретні парадигми виявлено такі семантичні підгрупи у субстантивній зоні:
1) іменники зі значенням демінутивності;
2) іменники з інструментальним значенням;
3) іменники, які мають локативне значення;
4) іменники на позначення страви.
Словотвірне значення демінутивності представлене похідними: овесець, пшінце, пшонце, пшениченька. Напр.: Моя батьківщина на Данелевщині. Пшениченька там родила, житечко, просо (Ф.Тютюнник).
У підгрупі іменників з інструментальним значенням наявні лише похідні: просорушка, кукурудзодробарка, кукурудзосаджалка.
Локативне значення мають такі похідні: пшінце, ячнице.
Зафіксовані такі десубстантиви зі значенням страви: ячник, кукурудзянка.
Ад’єктивна ж зона представлена двома семантичними позиціями: загальна відносність, “виготовлений з..., із..., зі...”, які наявні у всіх зафіксованих прикметниках: пшеничний, овсяний, житний, рисовий, ячмінний та інші. Напр.: ...Тарасик їв шматок пшеничного хліба, і був він для нього найсмачнішим навіть од кавунів та морозива (А.Давидов). Кукурудзяні консерви поживні і висококалорійні (І.С.Хлименко).
Таблиця 3 Типологія похідних субстантивної зони від іменників на позначення злакових культур
| № |
словотвірні значення |
кількість |
% |
| 1 |
демінутивність |
5 |
41.5 |
| 2 |
інструментальність |
3 |
24.9 |
| 3 |
локативність |
2 |
16.6 |
| 4 |
страва |
2 |
16.6 |
| 5 |
Всього |
12 |
100 |
Отже, іменники на позначення фруктів, овочів і злакових культур утворюють різну кількість семантичних груп. Найактивнішою виявилася група зі значенням овочів, найменш активна група на позначення злакових культур. Реалізація значень “демінутивність”, “локативність”, “страва”, виготовлений з. характерна для всіх семантичних груп, хоча кількісна наповнюваність їх різна.
1.4 Реалізація словотвірного потенціалу іменниками на позначення фруктів
Між розрядами слів в середині частин мови, окрім відмінностей у граматичних формах, граматичній сполучуваності, спостерігаються суттєві відмінності і в дериваційній поведінці.
О.А.Земська зазначає, що “подібно до того, як в морфології іменник має форми відмінків, але не може мати форми часу або особи, так і у словотворі кожна лексико-семантична група слів породжує свої, закономірно їй властиві похідні, а кожне узуальне похідне є реалізація словотвірного потенціалу певного базового слова.
Одна з найбільш актуальних проблем сучасної дериватології – дослідження словотвірного потенціалу різних груп слів: частин мови, лексико-семантичних груп тощо. Їх дериваційні можливості регулюються факторами, від яких залежить словотвірний потенціал різних твірних основ, тобто виявляються певні характеристики твірного слова, які уможливлюють або унеможливлюють процес творення на її базі дериватів.
Мовознавцями визначена типологія факторів, які детермінують словотвірну поведінку твірного.
На думку багатьох дериватологів, частиномовну належність треба вважати основною характеристикою твірних у плані вивчення їх ролі в словотвірних процесах, тому що нею визначаються межі утворення дериватів (кількість зон, протяжність словотвірної парадигми). Разом із тим на кількість семантичних позицій та їх характер у межах словотвірної парадигми випливають більш конкретні лексико-граматичні та лексико-семантичні особливості.
Не менш важливим чинником при вивченні словотвірної спроможності твірних слів виступає їх валентність, що підтверджено дериватологічними дослідженнями. До факторів, що обмежують словотвірні можливості слів, належить і їх стилістичне забарвлення. Усі вищезазначені чинники є основними й мають системний характер.
Водночас В.В. Грещук як супровідний фактор реалізації словотвірних потенцій розглядає частотність твірного слова у мовленні. На думку В.В. Грещука, ймовірність появи в похідного на базі твірного більша в того слова, частотність якого вища. Крім цього в окремих дослідженнях одним із факторів, що впливає на дериваційну поведінку твірного слова розглядається складність словотвірної структури. Як зазначає І.Г.Милославський, у міру збільшення числа дериваційних кроків, словотвірні можливості затухають і врешті-решт стають нульовими.
Називають і номінативні фактори, труднощі фонемної сполучуваності на морфемному шві, стилістична несумісність словотвірних морфем у процесі творення, наявність омоніма до можливого деривата, зайнятість відповідного семантичного місця раніше утвореним словом з іншим афіксом тощо.
Отже, важливим завданням граматики є вивчення найрізноманітніших семантичних розрядів всередині окремих частин мови з погляду їх дериваційних можливостей. Динамічний аспект системного вивчення словотвору спрямований в першу чергу на виявлення і опис дериваційного потенціалу кожної лексико-семантичної групи всіх частин мови і передбачає можливість синхронної реконструкції словотвірних процесів і моделювання їх реалізації.
Важливими параметрами словотвірної парадигми як одиниці, яка відображає дериваційну спроможність твірних, є її протяжність і глибина місця в парадигмі. Протяжність словотвірної парадигми визначається числом властивих їй словотвірних значень і зон. Глибина місця або позиції в парадигмі визначається кількістю структурно різнотипних дериватів у межах словотвірних значень. Річ у тім, що те чи інше значення парадигм може бути реалізоване одним або кількома похідними одночасно.
Слід зауважити, що в дериватології глибину позиції парадигми обмежують різними дериватами з одним і тим же словотвірним значенням по-різному маркованими у стильовому відношенні. Проте, як свідчить аналіз конкретного матеріалу, стильова маркованість із однаковим словотвірним значенням може мати місце, а може бути й відсутньою. Зважаючи на факультативний характер стильової маркованості дериваційно однозначних похідних, її в параметр глибини позиції не включаємо.
Як уже відзначалося, типова словотвірна парадигма виводиться на основі конкретних парадигм твірних слів. Як одиницю плану змісту її формують словотвірні значення, властиві дериватам, твірні, які репрезентують єдину лексико-семантичну або тематичну групу слів. Окремі деривати спільної лексико-семантичної твірної бази поряд із типовими словотвірними значеннями, характерними для інших споріднених утворень, реалізують поодинокі значення, не типові для дериваційно-смислових трансформацій даних твірних. Такі випадки кваліфікуються як словотвірні аномалії, а питання про те, які з похідних конкретних словотвірних парадигм мають дати семантичне місце для типової словотвірної парадигми вирішується так: якщо яке-небудь словотвірне значення представлене більш як одним дериватом від слів певної лексико-семантичної групи, то воно вважається нормальним і має право на включення в типову словотвірну парадигму.
Типова словотвірна парадигма іменників на позначення фруктів має двозонну структуру з такими семантичними позиціями в кожній зоні: субстантивна – “демінутивність”, “напій”, “локативність”, “порість”, “сингулятивність”, “особа за родом діяльності”, ад’єктивна – “зроблений з...”, “виготовлений з.., зі...”, “який має колір”, “настояний на”, що в сукупності складає десять семантичних позицій.
Із 60 проаналізованих парадигм на позначення фруктів жодна не характеризується повною протяжністю, найбіл
Однією з найчислених конкретних парадигм є парадигма іменника абрикоса. Нереалізованими є лише значення “локативність” та “порість”: абрикоса, абрикотин (абрикосівка), абрикосник, абрикосина, абрикосовий (абрикосний).
Іменник вишня не реалізував лише значення “особа за родом діяльності” та сингулятивне значення: вишенька, вишняк (вишник), вишнина, вишнівка, вишневий.
Двозонну парадигму з трьома нереалізованими значеннями ад’єктивної зони (“настояний на…”, “зроблений з…”, “який має колір”) і одним значенням субстантивної зони (“напій”) має іменник виноград: виноградик, виноградник, винограддя, виноградар, виноградина, виноградний.
Парадигми іменників лимон, малина, слива, не представлені похідними зі значенням “порість”, “особа за родом діяльності”, “сингулятивність” субстантивної зони та “зроблений з...” ад’єктивної: лимончик, лимонарій, лимонад, лимонівка, лимонний (лимоновий); малинка, милинник, малинівка, малиновий (малинний); сливонька (сливочка), сливник, сливовиця (слив’янка), сливовий.
Набір похідних від смородина, полуниця характеризується відсутністю значень “особа за родом діяльності”, “сингулятивність”, “порість” та зроблений з...”, “який має колір” ад’єктивної зони: смородинка, смородинівка, смородинний; полуничка, полуничник, полуничний.
У парадигмі іменників груша, калина не виявлені деривати, що реалізують семантичні позиції: “локативність”, “порість”, “особа за родом діяльності”, “сингулятивність”, “який має колір”: грушенька, грушівка, грушевий; калинонька (калиночка), калинівка, калиновий.
Іменник кавун не реалізував жодного значення ад’єктивної зони, в субстантивній наявні похідні з типовими значеннями демінутивності, порості, особи за родом діяльності та нетиповим – “аугментативність” (кавунище): кавунчик (кавунець), кавуняччя, кавунник.
Похідні від іменника горіх реалізували значення “демінутивність”, виготовлений з...”, “зроблений з...”, “настояний на...”: горішок, горіховий.
Парадигму іменника яблуко утворюють деривати із значенням демінутивності, особи за родом діяльності субстантивної зони та виготовлений з...”, “зроблений з...” в ад’єктивній зоні: яблучко, яблучник, яблучний.
Іменник суниця реалізував такі значення: “демінутивність”, локативність”, “особа за родом діяльності”, “виготовлений з...”: суниченька, суничник, суничний.
Невеликою кількістю реалізованих позицій характеризується парадигма іменника чорниця: “демінутивність”, “локативність”, виготовлений з...”: чорничка, чорничник, чорничний.
Однаковий набір похідних мають твірні порічка і горобина: “напій”, виготовлений з...”, “настояний на...”: порічківка (порічник), порічковий; горобинівка горобинний (горобиновий).
Парадигма іменника кедр налічує такі семантичні позиції: демінутивність”, “виготовлений з.., зі.., із...”, “представник фауни”, останнє значення не є типовим для опрацьованих іменників, а, отже, це значення наявне для конкретної парадигми іменника, але відсутнє для типової.
У парадигмі іменника апельсин наявні похідні зі значенням демінутивності у субстантивній зоні та “виготовлений з...”, “настояний на...”: апельсинка (апельсинчик), апельсиновий.
Конкретна парадигма іменника банан характеризується значенням пристрій, яке властиве типовій парадигмі іменників назв фруктів: банановоз, банановий. Три значення ад’єктивної зони реалізовано іменником шовковиця (шовковичний).
У парадигмі іменників агрус, айва наявні лише значення “напій” в субстантивній зоні та “виготовлений з.., зі...” в ад’єктивній: агрусівка, агрусовий, айвівка, айвовий. Одне значення в кожній зоні реалізували іменники пасльон, черемха: “сингулятивність” в субстантивній зоні, виготовлений з...” в ад’єктивній: пасьоновий; черемшинка, черемховий.
Парадигми іменників маслина, мандарин, кислиця представлені похідними субстантивної зони зі значенням демінутивності та ад’єктивної виготовлений з...”: кисличка, кисличний; мандаринчик (мандаринка), мандаринний; маслинка, маслиновий.
Кількісно однаково реалізували значення іменники барбарис, бергамот, бруслина, бузина, кокос, обліпиха, персик, помаранч, але ад’єктивна зона відрізняється значеннями. Значення “виготовлений з...”, “настояний на...” характерні для іменників помаранч, барбарис, бергамот, бруслина, бузина, обліпиха: помаранчевий, барбарисовий, бергамотний, бруслиновий, бузиновий, обліпиховий. Семантичні позиції “виготовлений з...”, “зроблений з...” характерні для прикметника кокосовий; “виготовлений з...”, “який має колір” зафіксовані у похідних: персиковий, гранатний.
Десять твірних мають одне реалізоване значення ад’єктивної зони – “виготовленийз.., зі...”: аличевий, ананасний, анісовий, берековий, брусничний, гранатний, кизиловий, манговий, фісташковий, фундуковий.
Двадцять іменників не мають жодного похідного: інжир, каберне, кальвіль, кармазинка, ківі, кінкан, кипариска, китайка, смоковниця, терен, фізаліс, хурма.
1.5 Реалізація словотвірного потенціалу іменниками на позначення овочів
Типова словотвірна парадигма похідних від назв овочів має двозонну структуру: субстантивнщ-ад’єктивну, кожна з яких характеризується набором таких семантичних позицій: “демінутивність”, “сингулятивність”, “пристрій”, “порість”, “аугментативність”, “страва”, “локативність”, “представники фауни”, “особа за родом діяльності”, “напій”, “посуд”, “процесуальність” – субстантивної зони, “загальна відносність”, “виготовлений з.., зі.., із…”, “який має колір”, “за подібністю” – ад’єктивної зони.
Повною словотвірною реалізацією всіх семантичних значень не характеризується жодна конкретна парадигма. Ряд парадигм маючи двозонну структуру, характеризуюься відсутністю реалізації декількох значень якоїсь із зон.
У парадигмі іменника буряк реалізовані значення демінутивності, пристрій”, “порість”, “аугментативність”, “локативність”, “особа за родом діяльності”, “напій” в субстантивній зоні, “загальна відносність”, виготовлений з.., зі.., із...”, “який має колір” в ад’єктивній: бурячок, бурякокомбайн, бурякокопач, бурякомийка, буряконавантажувач, бурякопідіймач, бурякорізка, буряковиння, бурячиння, бурячище, буряківник, буряковод, бурячанка, бурякозбирання, буряковий.
У парадигмах іменників гірчиця, хрон відзначені деривати із значенням демінутивність” та “посуд” субстантивної зони, “загальна відносність”, виготовлений з...”, “який має колір” (лише для гірчиця) ад’єктивної зони: гірчичка, гірчичниця, гірчичний; хрінок, хрінниця, хріновий.
Парадагма іменника гарбуз характеризується наявністю семантичних значень демінутивності, аугментативності, порості – субстантивної зони, загальна відносність, “виготовлений з.., із.., зі...” – ад’єктивної: гарбузик, гарбузець, гарбузеня, гарбузяка, гарбузовий. У конкретній парадигмі наявне значення “насіння” не властиве типовій парадигмі.
Іменник горох не реалізував значення “аугментативність”, “пристрій”, напій”, “особа за родом діяльності”, “посуд” та процесуальне значення, в ад’єктивній зоні незафіксованими є значення: “який має колір”, “за подібністю”: горошок, горошина, горохвиння, горохвяник, горохвище, горіхівка, гороховий.
У парадигмі іменника капуста не зафіксовані деривати, що реалізують семантичні позиції: “напій”, “порість”, “особа за родом діяльності”, процесуальність, “аугментативність”, “посуд”, “який має колір”, “за подібністю”: капустка, капустина, капустище, капусняк, капусник, капустище, капусник, капусниця, капустяний.
Конкретна парадигма іменника картопля відрізняється від типової відсутністю таких значень: “напій”, “локативність”, “процесуальність”, посуд”, “який має колір”, “за подібністю”: картопелька, картоплина, картоплечистка, картоплемийка, картоплем’ялка, картоплесаджалка, картоплиння, картоплище, картопляник, картоплянка, картопляр, картоплина, картопляний.
Усі значення ад’єктивної зони та демінутивне, сингулятивне, аугментативне, “порість” та “страва” реалізував твірний морква: морквиця, морківка, морквина, морквиння, морквище, морквяник, морквяний.
П’ять значень в обох зонах реалізував іменник огірок у двох зонах: огірочок, огірчиння, огірочник, огірковий.
Жодного зафіксованого значення аугментативної зони не має твірний перець, що ж до субстантивної реалізованими є демінутивне, сингулятивне та значення “напій”: перчик, перчина, перчиця, перчаківка.
Іменник помідор став твірним для обох зон зі значеннями демінутивність”, “локативність”, “загальна відносність”: помідорчик, помідорище, помідорний.
Зафіксованими значеннями від квасоля є “демінутивність”, сингулятивність”, “порість”, “виготовлений з...”, “загальна відносність”: квасолька, квасолина, квасолиння, квасоляний, квасолевий.
Іменник тиква характеризується похідними: тиковка, тиквочка, тиквенний.
Невисокою активністю відзначився іменник цибуля з виявленими значеннями демінутивності, сингулятивності, локативності та порості у субстантивній зоні, “виготовлений з.., зі.., із...”,“загальна відносність”, ”за подібністю” в ад’єктивній: цибулька, цибулина, цибулесховище, цибулиння, цибулястий, цибулеподібний.
Парадигма іменника щавель налічує такі семантичні позиції: демінутивність” в субстантивній зоні, “виготовлений з.., зі.., із...”, “загальна відносність”, “за подібністю” в ад’єктивній зоні: щавлик, щавлевий, щавлевокислий.
Конкретній парадигмі іменника соняшник властивий похідний, який відсутній в типовій – соняшниці зі значенням хвороби, інші зі значенням стебла”, “виготовлений з...”, “загальна відносність” є типовими: соняшничиння, соняшниковий.
Малопродуктивними виявилися твірні бараболя, петрушка, каротель, які реалізували лише одне значення субстантивної зони – “демінутивність”: бараболька, петрушечка, каротелька.
Іменники баклажан, бруква, кмин, редька, турнепс та інші не мають жодного похідного субстантивної зони, і два реалізованих семантичних значень ад’єктивної: “загальна відносність”, “виготовлений з.., зі.., із...”.
Серед проаналізованих іменники батат, кінза, патисон, солодушка, ріпа, фенхель, цикорій, чина, чорнушка, шавлія, щебрушка, пастернак не мають жодного похідного.
1.6 Реалізація словотвірного потенціалу іменниками на позначення злакових культур
Типова парадигма іменників на позначення злакових налічує шість позицій: чотири в субстантивній зоні та дві в ад’єктивній, а, отже, мають двозонну структуру.
Найактивнішим твірним іменником злакових є іменник кукурудза. Конкретна парадигма налічує такі значення: “пристрій”, “порість”, “особа за родом діяльності”, “страва”, “галузь сільського господарства”, “літак”; “загальна відносність”, “виготовлений з...”: кукурудзодробарка, кукурудзосаджалка, кукурудзиння, кукурудзівник, кукурудзянка, кукурудзівництво, кукурудзяний.
Чотири типових значення та одне нетипове зафіксовані у парадигмі іменника пшениця. Демінутивне, локативне значення та “загальна відносність”, “виготовлений з...” – типові, сингулятивне – нетипове для парадигми злакових: пшениченька, пшеничка, пшеничище, пшеничний, пшеничина.
Іменник ячмінь реалізував локативне значення, “загальна відносність”, “виготовлений з...” і нетипове значення страви: ячнище, ячмінний, ясенний, ячник. Нетиповим є значення хвороби – ячмінь та соломи – ячниця.
Іменник овес: реалізував значення демінутивності у субстантивній зоні, та обидва значення ад’єктивної зони: овесець, овсяний.
Іменники жито, рис мають лише похідні в ад’єктивній зоні зі значеннями “загальна відносність”, “виготовлений з.., із...”: житній, рисовий.
Мінімальною активністю відзначилися іменники просо, пшінка, які стали твірними для десубстантивів просорушка з інструментальною семантикою та пшінце (пшонце) з демінутивною.
Із п’ятнадцяти розглянутих назв злакових сім не мають жодного похідного в жодній зоні: перлівка, райграс, сорго, стоколос, трищетинник, чий, щучник.
Отже, іменники назви фруктів, овочів і злакових культур стали твірною базою для багатьох десубстантивів, але свої словотвірні можливості реалізують по-різному. Важливим фактором реалізації словотвірного потенціалу досліджуваних іменників є особливість твірних реалій, а саме: використання в житті людини, місце вирощування, смакові особливості, а також особливості твірної основи, які уможливлюють або унеможливлюють творення похідних за допомогою різних словотвірних способів.
РОЗДІЛ ІІ СПОСОБИ І ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ СЛОВОТВІРНИХ ЗНАЧЕНЬ ПОХІДНИХ УТВОРЕНЬ ВІД ІМЕННИКІВ НАЗВ ФРУКТІВ, ОВОЧІВ ТА ЗЛАКОВИХ КУЛЬТУР
Не зважаючи на те, що сучасна дериватологія в основі своїй розвивається як форматоцентрична, визначальним у теоретичних дослідженнях та практичних описах словотвірної системи чи окремих її фрагментів був і залишається словотвірний формант навіть тоді, коли мова йде не тільки про словотвірні ресурси, дериваційну структуру похідного, а й про основну одиницю класифікації словотвірної системи – словотвірний тип. Значною мірою це можна вважати закономірним, оскільки словотвірний формант є виразником словотвірної функції.
Отже, завдання аналізу в цьому розділі спрямоване на встановлення системи формантів, які реалізують виявлені семантичні значення десубстантивів.
Науково прийнятного визначення способу словотворення сучасна лінгвістика ще не сформулювала. В.О.Горпинич в “Сучасній українській мові” зазначив такі визначення цього поняття відомими мовознавцями: 1) Спосіб словотворення – це спосіб змінювання твірного слова чи словосполучення, внаслідок якого виникає нова лексична одиниця” або формальна схема побудови похідного слова” (М.В. Нємченко); 2) “Способом словотворення називаються ті дії, які здійснює мова, утворюючи нове слово” (Б.М. Головін); 3) “Під способами словотворення слід розуміти тип словотворення або метод, за допомогою якого утворене те чи інше слово” (М.Д. Степанова); 4) “Способи словотворення – це узагальнено-диференційоване визначення того, як утворені й утворюються нові слова” (О.І. Моісєєв); 5) “Способи словотворення – це групи похідних слів, об’єднаних основним компонентом форманта” (О.М. Тихонов). Усі вони є робочими і якоюсь мірою розкривають поняття способу словотворення, але повністю не відповідають основним вимогам наукових дефініцій.
Найадекватнішим є визначення І.І. Ковалика, який стверджує, що під лінгвістичним поняттям “способи словотвору” розуміються структурно різні шляхи й прийоми творення нових слів у результаті використання всіх наявних у данній мові словотвірних ресурсів.
Типологія семантичних значень передбачає встановлення не тільки типів словотвірних значень, а й способів і засобів реалізації. Простежити особливості реалізації семантичних значень тими чи іншими засобами та їх продуктивність дасть змогу така одиниця як словотвірний тип.
2.1 Способи і засоби реалізації словотвірних значень похідних утворень від іменників назв овочів, фруктів та злакових (субстантивна зона)
У субстантивній зоні засобом реалізації словотвірного значення демінутивності виступає виключно суфіксація. Найчисленнішу групу складають іменники з суфіксом -к-. До них належать : абрикоска, апельсинка, кисличка, капустка, цибулька, пшеничка та інші. Суфікси -еньк-/-оньк- наявні в таких десубстантивах: грушенька, калинонька, сливонька, кедринонька. Суфікс -чик представлений в іменниках: апельсинчик, лимончик, мандаринчик, кавунчик, помідорчик, перчик та інші. Незначну кількість дериватів репрезентують такі суфікси :
-ок-: горішок, бурячок, горошок, часничок, огірочок;
-ець: кавунець, гарбузець, овесець;
-ик-: перчик, щавлик, гарбузик;
-очк-: сливочка;
-ен-: гарбузеня.
Продуктивним серед підгрупи зі значенням “напій” є суфікс -івк-, який зафіксований у дванадцяти похідних цієї семантичної групи: абрикосівка, вишнівка, агрусівка, калинівка, айвівка, горобинівка, грушівка, лимонівка, малинівка та інші.
Незначну кількість дериватів репрезентують такі суфікси:
-ник: полуничник, порічник;
-янк-/-анк-: слив’янка, бурячанка;
-тин: абрикотин;
-ад: лимонад.
У субстантивній зоні засобом реалізації семантичного значення локативність” виступають суфіксація й основоскладання. Найчисленішу групу похідних іменників із цим значенням становлять утворення з суфіксом -ник: виноградник, малинник, полуничник, смородинник, чорничник. Суфікс -ищ- зафіксований у чотирьох десубстантивах: бурячище, капустище, помідорище, горохвище.
Інші суфікси зафіксовані лише в окремих дериватах:
-ик: вишник;
-як: вишняк;
-а-: лимонарій;
-няк: капусняк.
Іменник з локативним значенням “цибулесховище” утворений за допомогою основоскладання. Формальна структура цього композита виглядає так: І (іменникова твірна основа) + е (сполучний голосний) + Д (дієслівна основа).
Десубстантиви із значенням сингулятивності утворені властивим цьому значенні суфіксом -ин-: абрикосина, виноградина, пасльонина, капустина, морквина, перчина та інші. Виняток складають похідні черемшинка, шафранка, перчиця які утворені за допомогою формантів -инк-, -к-, -иц-.
Словотвірне значення “особа за родом діяльності” реалізується основоскладанням та суфіксацією. Розглядаючи суфіксальний спосіб творення необхідно звернутися до проблеми інтерфіксації. В деяких роботах набуває розвитку поняття “інтерфікса” як асемантичної “прокладки” між морфами. Це підтверджується розумінням морфеми, при якому морфема – це значуща частина слова, необхідна та достатня для вираження значення, через що частини слова, які не служать для вираження значення, не є морфемами.
Отже, у словах типу буряківник, порівняно з кавунник, компонент -ів- необхідно віднести до асемантичної прокладки. Але ж чи існують методологічні чи загальні принципи, на основі яких слід відвертати можливості лінійних різновидів між семантично тотожніми? На думку дериватологів, їх немає, а це значить, що немає й необхідності відокремлювати “зайві” сегменти від сусідніх морфем, вважаючи ці сегменти неморфемними відрізками. Через це найбільш зумовленим є розгляд сегментів словоформ, як частин морфів. При цьому підході до так званих інтерфіксів виникає проблема локалізації морфемного шва, віднесення відокремленого відрізка до лівого чи правого морфа. Оскільки суперечливий відрізок у словах буряківник, кукурудзівник не міняє словотвірного значення суфікса, однак регулярно використовується, у цьому випадку він формує особливий морф. Отже, віднесення “суперечливого” відрізка направо до суфікса в цьому випадку є мотивованим.
У поодинокому прикладі цієї групи зафіксований суфікс -яр: картопляр.
Основоскладання ж виявило себе в похідному буряковод. Формальну структуру такого десубстантива можна представити так: І (іменникова твірна основа) + о (сполучний голосний) + Д (дієслівна основа).
Аналізуючи підгрупу зі значенням “страва” необхідно зауважити, що окрім суфіксації в цій підгрупі наявний також лексико-семантичний спосіб творення, за допомогою якого утворено похідний шпинат. Суфіксальним способом утворено десубстантиви з суфіксами :
-ник: горохвяник, картопляник, морквяник, огірочник, ячник;
-янк-: картоплянка, кукурудзянка;
-няк: капусняк.
Продукивним суфіксом серед іменників зі значенням аугментативності є ищ- : бурячище, помідорище, картоплище, морквище, кавунище. Лише гарбузяка утворено за допомогою суфікса -к-.
Суфікси -івк-, -ник, -иц-, -янк- зафіксовані в похідних зі значенням представники фауни, з яких лише суфікс -івк- зафіксований двічі: горіхівка, кедрівка, капусник, капусниця, капустянка.
Суфіксальним способом творення за допомогою -ниц- виникли десубстантиви, які означають “посуд”: хрінниця, гірчичниця
Іменники зі словотвірним значенням процесуальності утворюються основоскладанням: бурякозбирання, бурякосіяння. У наведених прикладах іменниковий твірний компонент стоїть на першому місці і поєднаний сполучним компонентом з іменною основою.
За допомогою суфікса -ц- утворено єдиний іменник із словотвірним значенням насіння: гарбузці. Що ж до іменника соняшниці, який має також невластиве іншим похідним значення хвороби, то суфікс в цьому слові -иц-.
Таблиця 4 Продуктивність словотвірних засобів похідних утворень від іменників назв фруктів, овочів та злакових культур
| № |
словотвірні значення |
словотвірний засіб |
кількість дериватів |
% |
| 1 |
демінутивність |
-к- -чик -еньк-/-оньк- -ок- -ець -ик -ен- -очк- |
19 7 6 5 3 3 1 1 |
13,3 4,9 4,2 3,5 2,1 2,1 0,7 0,7 |
| 2 |
напої |
-івк- -ник -анк-/-янк- -тин -ад -овиц- |
12 2 2 1 1 1 |
8,4 1,4 1,4 0,7 0,7 0,7 |
| 3 |
локативність |
-ник -ищ- -ик -ар -як -няк- |
5 3 3 1 1 1 |
3,5 2,1 2,1 0,7 0,7 0,7 |
| 4 |
сингулятивність |
-ин- -к- -инк- -иц- |
11 1 1 1 |
7,7 0,7 0,7 0,7 |
| 5 |
Порість |
-инн- -д- -ин- |
12 1 1 |
8,4 0,7 0,7 |
| 6 |
особа за родом діяльності |
-івник -ар -ник |
7 1 1 |
4,9 0,7 0,7 |
| 7 |
страва |
-ник -янк -няк |
7 2 1 |
4,9 1,4 1,4 |
| 8 |
аугментативність |
-ищ- -к- |
9 1 |
6,3 0,7 |
| 9 |
представник фауни |
-івк- -ник -иц -янк- |
2 1 1 1 |
1,4 0,7 0,7 0,7 |
| 10 |
посуд |
-ниц- |
2 |
1,4 |
| 11 |
локативність |
-ищ- |
2 |
1,4 |
| 12 |
насіння |
-ц- |
1 |
0,7 |
| Всього |
146 |
100 |
||
2.2 Способи і засоби реалізації словотвірних значень похідних утворень від іменників назв овочів, фруктів та злакових (ад’єктивна зона)
Способами словотворення похідних ад’єктивної зони від фруктів, овочів та злакових культур серед опрацьованих словоформ є суфіксація й основоскладання. Наші спостереження дають підстави стверджувати, що в моносемних прикметниках найактивнішим формантом, який взаємодіє з твірною основою, є суфікс -ов-: агрусовий, айвовий, виковий, черемховий, пасльновий, кабачковий, кроповий, рисовий.
Суфікс -н- зафіксований в похідних: мандаринний, виноградний, брусничний, шафранний, пшеничний, ячмінний. Як показує досліджуваний матеріал, деякі суфікси наявні лише в декількох прикладах:
-ев-: аличевий, щавлевий;
-ян-: кукурудзяний, овсяний, картопляний;
-енн-/-инн-: тиквенний, цибулиний.
Характаризуючи двосемні прикметники необхідно підкреслити, що найбільша активність спостерігається у суфікса -ов-: бруслиновий, гранатовий, кокосовий, порічковий, обліпиховий.
За допомогою суфікса -н- та -ев- творяться такі похідні: горобинний, помаранчевий.
Трисемну структуру похідних реалізує невелика кількість прикметників, які утворені за допомогою таких суфіксів:
-ов-: горіховий;
-ев-: грушевий;
-н-: яблучний, шовковичний, смородинний, полуничний.
Чотирисемним є лише два похідні ад’єктивної зони “вишневий” із суфіксом -ев- , абрикосовий (абрикосний) з суфіксом -ов-(-н-).
Отже, способами словотворення похідних від іменників назв фруктів, овочів і злакових культур виступають суфіксація, основоскладання й лексико-семантичний способи творення. Серед них домінуючим є суфіксація, бо основоскладання й лексико-семантичний способи творення поступаються продуктивністю. Суфіксація має універсальний характер, оскільки за допомогою словотвірних суфіксальних формантів від назв овочів, фруктів і злакових культур утворюються похідні обох зон (субстантивної й ад’єктивної).
Таблиця 5 Продуктивність словотвірних засобів похідних утворень від іменників назв фруктів, овочів і злакових культур (ад’єктивна зона)
| № |
словотвірне значення |
словотвірний засіб |
кількість дериватів |
% |
|
| 1 |
моносемні прикметники |
-ов- -н- -ян- -енн-/инн- -ев- |
36 16 3 3 2 |
6,72 17,92 3,36 3,36 2,24 |
|
| 2 |
двосемні прикметники |
-ов- -н- -ев- |
18 1 1 |
20,16 1,12 1,12 |
|
| 3 |
трисемні прикметники |
-н- -ов- -ев- |
4 1 1 |
4,48 1,12 1,12 |
|
| 4 |
чотирисемні прикметники |
-ев- -ов- -н- |
1 1 1 |
1,12 1,12 1,12 |
|
| Всього |
89 |
100 |
|||
Отже, способами словотворення похідних від іменників назв фруктів, овочів і злакових культур виступають суфіксація, основоскладання й лексико-семантичний способи творення. Серед них домінуючим є суфіксація, бо основоскладання й лексико-семантичний способи творення поступаються продуктивністю. Суфіксація має універсальний характер, оскільки за допомогою словотвірних суфіксальних формантів від назв овочів, фруктів і злакових культур утворюються похідні обох зон (субстантивної й ад’єктивної).
словотвірний іменник семантичний деривація український
ВИСНОВКИ
Дослідження теоретичних питань словотвору, пов’язаних з основоцентричним аспектом вивчення лексичної деривації і створенням типології дериватів, яка грунтується на тотожності твірної основи, дає підстави зробититакі основні узагальнення і висновки.
1. Дотеперішні мовознавчі дослідження не вичерпують проблематики словотвору. Беручи до уваги ту обставину, що основна одиниця словотвору – похідне слово – структура двочленна, що поєднує формантну й базову частини, формантоцентричний аспект аналізу словотвору потребує доповнення даними, які грунтуються на з’ясуванні ролі твірної основи у формуванні деривата. Тільки врахування результатів обох підходів до словотвору забезпечує адекватну характеристику дериваційної системи у всій її складності й багатогранності.
2. Українські десубстантиви становлять помітний пласт дериватів, які утворюють своєрідну, специфічну підсистему в словотвірній системі сучасної української мови. Твірною базою для 264 похідних стали 75 іменників. Сформовано і вивчено в семантико-дериваційному аспекті назви фруктів, які стали твірною базою для іменників зі значенням демінутивності, іменників на позначення напоїв, іменників з локативним значенням, іменників, що називають осіб за родом діяльності, іменників зі значенням сингулятивності, іменників на позначення порості, іменників, які називають представників фауни, іменників, що вказують на технічні засоби, іменників на позначення страви, іменників із значенням аугментативності, прикметників з семантичними значеннями- ”зроблений з...”, “виготовлений з.., зі...”, “який має колір”, “настояний на”; назви овочів, що стали твірною базою для іменників зі значенням: “демінутивність”, “сингулятивність”, пристрій, “порість”, “аугментативність”, “страва”, “локативність”, представники фауни, “особа за родом діяльності”, “напій”, “посуд”, процесуальність – субстантивної зони, “загальна відносність”, “виготовлений з.., зі.., із…”, “який має колір”, “за подібністю” -ад’єктивної зони; назви злакових, які утворили іменники зі значенням демінутивності, іменники з інструментальним значенням, іменники, які мають локативне значення, іменники на позначення страви та прикмнтники зі значеннями: “загальна відносність”, “виготовлений з...”. Отже, частиномовна будова словотвірної парадигми має двозонну субстантивно-ад’єктивну структуру в трьох розглянутих групах. Спостерігається неоднакова кількісна наповнюваність як зон так і семантичних похідних. Найчисленнішою зоною похідних є субстантивна, а найчисленнішу групу складають іменники зі значенням демінутивності в усіх розглянутих групах
3. Аналіз словотвірних парадигм показує, що це група твірних словотвірно досить активна, хоча реалізація дериваційного потенціалу конкретними похідними неоднорідна. Реалізація певних семантичних позицій пов’язана з семантикою слова й особливістю використання. Повна протяжність не властива жодній із конкретних словотвірних парадигм аналізованих іменників. Різним є число семантичних значень на базі кожної групи, у типовій словотвірній парадигміназв фруктів – 10, іменників назв овочів – 16, назв злакових – 6. Спецефічним є ряд семантичних значень, характерних тільки для однієї семантичної групи: “пристрій”, аугментативність”, “страва”, “представники фауни”, “посуд”, процесуальність” – субстантивна зона, “за подібністю” – ад’єктивна зона (типова словотвірна парадигма назв овочів), “настояний на” – ад’єктивна зона (типова словотвірна парадигма назв фруктів).
4. Основними способами словотворення дериватів виступають суфіксація, основоскладання й лексико-семантичний способи. Універсальним словотвірним способом у десубстантивній деривації виступає суфіксація. Поєднуючись із основами іменників, суфікси утворюють іменники та прикметники з усіма словотвірними значеннями, характерними для десубстантивів, крім “процесуальність”, “хвороба” в субстантивній зоні іменників похідних від назв овочів.
5. Члени словотвірної парадигми характеризуються семантичною незалежністю один від одного. Вони пов’язані між собою за змістом лише опосередковано, через семантику твірного слова.
6. Із 86 проаналізованих твірних слів 64 мають двозонну структуру похідних. Найбільша кількість похідних належать словам “кукрудза” й буряк. Серед опрацьованих іменників 16 не мають жодного похідного :апорт, антонівка, авокадо, дюшес, жерделя, інжир, кабарне, кавіль, кармазинка, качанка, кипариска, ківі, кінкан, кінза (кіндза), каротель, бут, батат. Укладені типові словотвірні парадигми іменників назв фруктів, овочів та злакових здатні продемонструвати основні напрями дериваційних процесів на базі розглянутих іменників, спільне та різне у словотворі цих підсистем в сучасній українській мові, загальну направленість твірних на створення десубстантивів.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Авдєєва С.Л. Основна термінологія морфологічної парадигми Українська термінологія і сучасність: Збірник наукових праць. – Вип.IV. – К.: КНЄУ, 2001. – С. 230-233.
2. Бакина М.А. Имена прилагательные как производные основы современного русского словообразования // Развитие словообразования современного русского языка. – М.: Наука, 1966. – С. 18-29.
3. Барчук Р. Структура словотвірних парадигм іменників на позначення свійських тварин // Актуальні проблеми українського словотвору. – Івано-Франківськ: Плай, 2002. – С. 254-365.
4. Безпояско О.К., Городенська К.Т. Морфеміка української мови. – К.: Наукова думка, 1987. – 389 с.
5. Белошапкова В.А., Шмелева Т.В. Деривационная парадигма предложения Вестник Московского университета. Сер. 2. Филология. – 1982. – № 2. – С. 43-51.
6. Беляева Т.М. Словообразовательная валентность глагольных основ в английском языке. – М.: Наука, 1978. – 184 с.
7. Бузашиова К. Возможности и границы моделирования на уровне словообразовательных парадигм // Сопоставительное изучение словообразования славянских языков. – М.: Наука, 1987. – С. 7-41.
8. Валюх З. Дериваційна парадигма як комплексна одиниця українського словотвору Вісник Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка: Збірник наукових праць. – Вип. 4-5. – Серія “Філологічні науки”. – Полтава, 2000. – С. 109-114.
9. Валюх З. Проблема системно-парадигматичних відношень на морфологічному і словотворному рівнях Актуальні проблеми українського словотвору. – Івано-Франківськ: Плай, 2002. – С. 151-162.
10. Волоцкая З.М. Опыт описания системы словообразовательных значений (на материале русского и польского языков): Автореф. дис. канд. филол. наук. – М., 1968. – 24 с.
11. Гаврюшенко В.Г. Деривационная структура имен действия в современном русском литературном языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. Ташкент, 1975. – 25 с.
12. Горпинич В.О. Відтопонімні прикметники в українській мові. – К.: Вища школа, 1976. – 206 с.
13. Грещук В. Основоцентрична дериватологя: історія, стан, перспективи // Актуальні проблеми українського словотвору. – Івано-Франківськ: Плай, 2002. – С. 7-10.
14. Грещук В. Український відприкметниковий словотвір. – Івано-Франківськ: Плай, 1995. – 206 с.
15. Грещук В. Реалізація словотвірного потенціалу прикметниками на позначення смаку Актуальні проблеми словотвору української мови: Матеріали наукових питань, присвячених пам’яті професора Івана Ковалика. Тернопіль, 1993. – С. 7-10.
16. Грищенко А.П. Морфемна структура прикметника української мови // Морфологічна будова сучасної української мови. – К.: Наук. думка, 1975. – C. 96-140.
17. Давыдова Н.В. Структура словообразовательных парадигм вещественных существительных в современном русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. – М.: Наука, 1989. – 16 с.
18. Даниленко В.П. Имена собственные как производящие основы современного словообразования Развитие граматики и лексики современного русского языка. – М.: Наука, 1964. – С. 77-92.
19. Денисюк Л.К. Словообразовательный потенциал вещественных существительных в современном русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. – К., 1986. – 16 с.
20. Джючка І.Ф. Дериваційний потенціал дієслів конкретної фізичної дії з семантикою створення об’єкта: Автореф. дис. канд. філол. наук. – Івано-Франківськ, 2003. – 20 с.
21. Джочка І.Ф. Реалізація словотвірного потенціалу дієсловами конкретної фізичної дії з семантикою створення об’єкта // Актуальні проблеми українського словотвору. – Івано-Франківськ: Плай, 2002. – С. 341-354.
22. Джочка І.Ф. Словотворча спроможність дієслів із семою “приготування їжі” Вісник Прикарпатського університету. Філологія. Випуск 5. – Івано-Франківськ, 2000. – С. 102-110.
23. Дияк О.В. Словотвірна парадигма кореня золот- у сучасній українській мові Система і структура східнослов’янських мов. – К.: Наук. думка, 1998. – С. 178-182.
24. Земская Е.А., Калниязов М.У. Соотношение типовых и конкретных словообразовательных парадигм // Актуальные проблемы русского словообразования: Тезисы V респ. научн.-теорет. конф. – Ч.1. – Самарканд: Изд-во Самарканд. ун-та, 1987. – C. 17-25.
25. Земская Е.А. О парадигматических отношениях в словообразовании // Русский язык. Вопросы его истории и современного состояния: Виноградовские чтения. – I – VIII. – М.: Наука, 1978. – С. 63-77.
26. Земская Е.А. Словообразование как деятельность. – М.: Просвещение, 1992. – 221 с.
27. Клименко Н.Ф. Словотвірна парадигма Українська мова: Енциклопедія. – К.: Вид-во “Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 2000. – С. 572.
28. Клименко Н.Ф. Словотвірна структура і семантика складних слів у сучасній український мові. – К.: Наук. думка. 1984. – 251 с.
29. Клобукова Л.П. Структура словообразовательных парадигм русских имен прилагательных: Автореф. дис. канд. филол. наук. – М., 1982. – 16 с.
30. Ковалик І. Дериватологія (словотвір) як самостійна лінгвістична дисципліна та її місце у системі науки про мову // Словотвір сучасної української літературної мови. – К.: Наук. думка, 1979. – С. 5-56.
31. Кочерган М. Парадигма // Українська мова: Енциклопедія. – К.: Вид-во “Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 2000. – С. 422-423.
32. Кубрякова Е.С. Об основной единице словообразовательной системы языка Актуальные проблемы русского словообразования. – Ташкент, 1978. – С. 36-39.
33. Кубрякова Е.С., Соболева П.А. О понятии парадигмы в формообразовании и словообразовании // Лингвистика и поэтика. – М.: Наука, 1979. – С. 5-23.
34. Кубрякова Е.С. Типы языковых значений: Семантика производного слова. – М.: Наука, 1981. – С. 200.
35. Лопатин В.В. Русская словообразовательная морфемика: проблемы и принципы описания. – М.: Наука, 1974. – 286 с.
36. Лопатин В.В. Словообразование как объект грамматического описания славянских языков: концепции и методы. – М.: Наука, 1974. – С. 47-60.
37. Манучярян Р.С. Некоторые вопросы сопоставления словообразовательных категорый // Проблемы семантики. – М., 1974. – С. 286-293.
38. Мартынова Л.Б. Словотворчий потенціал одиничних іменників у сучасній українській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук. – Одеса, 2003. – 18 с.
39. Микитин О.Д. Структурно-семантична типологія словотвірних парадигм іменників у сучасній українській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук. – Івано-Франківськ, 1998. – 20 с.
40. Моргун А.В. О сотаве типовой словообразовательной парадигмы русских названий растений // Актуальные вопросы словообразовательного аналыза и словообразовательного синтеза. – К.: УМК ВО, 1991. – С. 124-135.
41. Морозова Т.С. Структура словообразовательных парадигм русского глагола: Автореф. дис. канд. филол. наук. – М., 1980. – 20 с.
42. Мурясов Р.З. К теории парадигматики в лингвистике // Вопросы языкознания. – 1980. – № 6. – С. 60-67.
43. Пугачев И.А. Структура словообразовательных парадигм названий лиц в современном русском языке: Автореф. канд. филол. наук. – М., 1987. – 14 с.
44. Ряснянская Р.А. Словообразовательная парадигма непроизводных существительных со значением лица // Актуальные проблемы русского словообразования: Тезисы V республ. научно-теоретич. конф. – Ч.1. – Самарканд: Изд-во Самарканд. ун-та, 1987. – С. 14-19.
45. Сахарный Л.В. Словообразование как синтаксический процесс // Проблемы структуры слова и предложения. – Пермь, 1974. – С. 34-42.
46. Сегін Л.В. Структурно-семантична типологія словотвірних парадигм дієслів динамічної просторової локалізованостів українській і польській мовах: Автореф. дис. канд. філол. наук. – Донецьк, 2003. – 20 с.
47. Сікорська З. Термінологія словотвірної парадигматики // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. – Вип. II. – Ч.1. – Донецьк: ДонНУ, 2003. – С. 434-438.
48. Скварок О. Структура словотвірних парадигм іменників-назв одиниць виміру часу // Вісник Прикарпатського університету. Філологія. – Вип. IV. – Івано-Франківськ: Плай, 1999. – 203 с.
49. Соколова С.О. Формально-семантичне варіювання префіксів і проблема єдності слова // Дивослово. – 2002. – № 1. – С. 32-38.
50. Супрун А.Е. Числительное как база для образования новых слов // Вопросы словообразования и фразиологии. – Фрунзе, 1962. – С. 38-39.
51. Тараненко А.А. Языковая семантика в ее динамических аспектах. – К.: Наукова думка, 1989, – С. 57-67.
52. Циганенко Г.П. Словотвірне значення як категорія дериватології // Словотвірна семантика східнослов’янських мов. – К.: Наукова думка, 1983. – С. 15-22.
53. Чиканцева Т.В. Словообразовательные парадигмы непроизводных глаголов современного русского языка: Автореф. дис. канд. филол. наук. – Л., 1984. – 22 с.