Сучасна українська літературна мова

Сучасна українська літературна мова

ЧАСТИНИ МОВИ

В сучасній українській мові 10 частин мови
:

назва	приклади
САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ МОВИ
іменник	слово, вуз, завдання, Микола, Україна
прикметник	золотий, залізобетонний, легенька, пахуче
числівник	одинадцять, перший, тринадцятеро, одна шоста
займенник	я, ви, що, щось, хтось, абихто, будь-який
дієслово	відкласти, чекай, засліпило, прийшов
прислівник	спокійно, угорі, по-літньому, згарячу, двічі
СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ
прийменник	до, близько, вглиб, крізь, поза, на, проміж
сполучник	а, але, та, через те що, не лише, одначе
частка	так, аякже, це, тільки, ось, ледве чи, мов
ОКРЕМА ЧАСТИНА МОВИ
вигук	ой, ай, ох, о, овва, тьху, ех

Частини мови
поділяються на самостійні

(повнозначні
) і службові

(неповнозначні
); окрему групу складають вигуки

і звуконаслідування

.

Самостійні частини мови
(їх шість
: іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово
і прислівник

) називають предмети, їх ознаки, дії та кількість. Самостійні частини мови є членами речення і мають як лексичне, так і граматичне значення.

Службові частини мови
(їх три
: прийменник, сполучник, частка
) предметного лексичного значення не мають і служать лише для зв’язку слів у реченні (прийменник, сполучник) або для надання окремим словам і реченням додаткових смислових чи емоційно-експресивних відтінків, а також для творення морфологічних форм і нових слів (частка

).

Вигуки
і звуконаслідування
виражають лише волевиявлення, емоції, етикет, імітують звукові сигнали птахів, тварин, явищ природи.

ОЗНАКИ ЧАСТИН МОВИ

Будь-яку частину мови характерізують такі ознаки:

ознака	показує
лексичне значення	що означає частина мови (напр., прикметник виражає ознаку предметів)
синтаксична роль	які ролі частина мови виконує у реченні ( підмет, присудок)
розряди за значенням	на які групи слів підрозділяється
морфологічні ознаки	за якими параметрами (час, рід, вид та ін.) змінюється частина мови

ЛЕКСИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЧАСТИН МОВИ

Лексичні значення різних частин мови такі:

частина мови	що означає
САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ
іменник	означає предмети і явища
прикметник	виражає ознаку предметів
числівник	позначає число, кількість предметів, порядок їх при лічбі
займенник	вказує на особу, предмет
дієслово	виражає дію або стан предметів
прислівник	позначає ознаку дії, ознаку іншої ознаки чи предмета
СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ
прийменник	служить засобом вираження відношень іменника до інших слів у реченні
сполучник	зв'язує між собою однорідні члени речення і частини складного речення
частка	виражає модальні відтінки у реченні
ОКРЕМА ЧАСТИНА
вигук	виражає почуття і виявлення емоційно- вольових реакцій людини

СИНТАКСИЧНА РОЛЬ ЧАСТИН МОВИ

Самостійні частини мови
виступають членами речення і можуть виконувати як властиву їм основну роль

, так і неосновну

, призначену для іншої частини мови.

Напр., основні ролі
іменника такі:

· підмет
(у називному відмінку);

· додаток
(у непрямих відмінках).

Але іменник може бути також:

· означенням
замість прикметника (зошит з паперу
- який?

- паперовий зошит
);

· обставиною
, хоч ця роль є основною для прислівника (прийшов ранньою порою- коли?
- повернувся вранці
);

· присудком
(хоч ця роль властива дієслову) у сполученні з дієслівною зв'язкою (Олег став учнем
).

Службові частини мови

членами речення не виступають і виконують тільки граматичну роль у поєднанні з самостійними частинами мови.

Синтаксичні ролі частин мови у реченні:

частина мови	синтаксичні ролі
САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ
іменник	Основна: · підмет (називний відмінок або родовий, коли поєднується з кількісним числівником або іншим словом з кількісним значенням- у складеному підметі ; · додаток (у непрямих відмінках); Неосновна: · обставина (частіше іменник з прийменником, особливо в місцевому відмінку); · неузгоджене означення ; · прикладка ; · іменна частина неузгодженого присудка
прикметник	Основна: · узгоджене означення ; Неосновна: - іменна частина складеного присудка
числівник	Основна: · означення (порядкові і кількісні- у непрямих відмінках); · підмет (у називному відмінку- самостійно або разом з іменником у родовому відмінку); · додаток (кількісні- у знахідному відмінку разом з залежним іменником, іменна частина складеного присудка)
займенник	Основна: для тих, що вказують на предмети: · підмет (у називному відмінку); · додаток (у непрямих відмінках); для тих, що вказують на ознаки і на порядок при лічбі: · означення
дієслово	Основна: · присудок (особові форми всіх трьох способів); Неосновна: для неозначеної форми: · підмет; · присудок, · означення; · додаток; · обставина ; для дієприкметника: · іменна форма складеного присудка; · означення ; для дієприслівника: - обставина
прислівник	Основна: · обставина Неосновна: - неузгоджене означення
СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ
прийменник	оформляє відмінкове значення іменника як члена речення (з називним відмінком не вживається)
сполучник	- сурядний: виступає засобом зв'язку однорідніх членів або частин складносурядного речення чи супідрядних однорідних речень; · підрядний: приєднує підрядне речення до головного в складнопідрядному реченні
частка	· підсилює або виділяє якесь слово; · служить засобом вираження питання, ствердження, заперечення і т.д.
ОКРЕМА ЧАСТИНА
вигук	· служить засобом вираження оклику, спонукання та ін.; · відділяється від інших членів речення комою або знаком оклику; · може заміняти речення із значенням здивування, захоплення, захвату і т.д.; · вживаючись замість самостійного слова, може виступати будь-яким членом речення

РОЗРЯДИ ЧАСТИН МОВИ ЗА ЗНАЧЕННЯМ

Розряди
частин мови за значенням (лексико- граматичні розряди
)- це об'єднання слів у групи (у межах однієї частини мови) за якимись параметрами.

Напр., у межах іменника виділяються такі групи слів:

· власні
і загальні;

· конкретні
і абстрактні;

· назви істот
і неістот;

· збірні
;

· речовинні.

Розряди слів за значенням виділяються в усіх частинах мови:

частина мови	групи слів, на які поділяється частина мови
САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ
іменник	· власні і загальні; · конкретні і абстрактні; · назви істот і неістот; як окремі групи серез загальних іменників: · збірні · речовинні
прикметник	· якісні, відносні і присвійні; якісні, крім того, мають форми вищого і найвищого ступенів порівняння;
числівник	· порядкові та кількісні (власне кількісні, збірні, дробові, неозначено- кількісні); · прості, складні і складені
займенник	· особові, зворотний, питальні, відносні, присвійні, вказівні, означальні, неозначені, заперечні
дієслово	· перехідні та неперехідні; серед неперехідних виділяється також розряд зворотних дієслів
прислівник	- означальні і обставинні : означальні поділяються на якісно- означальні, кількісно- означальні, способу дії; обставинні- на обставинні часу, місця, мети і причини ; · первінні та вторинні
СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ
прийменник	· просторові, часові, причини, мети, умови і допустові, способу дії, кількісні, означальні, об'єктні ; · первинні (непохідні) і вторинні; (похідні) · прості, складні і складені
сполучник	- первинні і похідні
частка	- частки , що надають смислових відтінків: вказівні, означальні, обмежувально- видільні, підсилювальні ; - частки , що вказують на модальні слова: стверджувальні, заперечні, питальні, спонукальні, власне модальні, емоційно- експресівні; · формотворчі; - словотворчі
ОКРЕМА ЧАСТИНА МОВИ
вигук	· емоційні, волевиявлення, мовного етикету; · звуконаслідувальні слова; - первісні і вторинні (похідні від дієслів, іменників, сполучень слів)

МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ЧАСТИН МОВИ

Морфологічна ознака- це характеристика певної групи слів, яка визначає зміну граматичних форм цих слів або слів, що від них залежить.

До морфологічних ознак належать:

ознака	у чому виражається
особливості словозміни	· відмінюється частина мови чи не відмінюється; за якими ознаками
особливості словотворення	· як створена частина мови
особливості морфологічної будови	- з яких частин складається (чи є у складі суфікси, префікси та закінчення)

Пояснити це можна на прикладі будь-яких споріднених слів, напр., прикметника добре (добре слово)
та прислівника добре (як тут добре
), які чітко відрізняються одне від одного
:

прикметник	прислівник
- відмінюється ; - первинне слово; - складається з кореня добр- і закінчення(е )	- незмінний ; - похідне , утворене суфіксом -е від прикметникової основи; - складається з кореня добр- і суфікса -е

За морфологічними ознаками слова усіх частин мови поділяються на змінювані

і незмінювані

.

До змінюваних

належать іменник, прикметник, числівник, займенник
і дієслово
.

До незмінюваних

належать прислівник, прийменник, сполучник, частка
і вигук
.

Морфологічні ознаки всіх частин мови:

частини мови		морфологічні ознаки
ЗМІНЮВАНІ ЧАСТИНИ
іменник	- відмінюване слово; змінюється за відмінками і числами; має рід; початкова форма- називний відмінок однини (для тих, що вживаються тільки в множині- називний множини );
прикметник	- відмінюване слово; змінюється за родами, числами і відмінками; початкова форма- називний відмінок однини чоловічого роду ; може мати форму ступеня порівняння (в якісних прикметниках);
числівник	- відмінюване слово; змінюється за відмінками; числівники один, два змінюються також за родами; числівник один - за числами; початкова форма- називний відмінок ;
займенник	- відмінюване слово; початкова форма- називний відмінок однини ; - той, що вказує на предмети, змінюється за відмінками, може мати рід і число ; - той, що вказує на ознаки, змінюється за відмінками, родами і числами ; - той, що вказує на кількість- за відмінками ; - той, що вказує на порядок при лічбі- за родами, числами і відмінками
дієслово	дієслово утворює також форми дієприкметника і дієприслівника: - дієприкметник змінюється за родами, відмінками і числами ; має стан, вид і час; - дієприслівник- незмінювана форма, має вид і час
НЕЗМІНЮВАНІ ЧАСТИНИ
прислівник	незмінюване слово
прийменник	незмінюване слово
сполучник	незмінюване слово
частка	незмінюване слово
вигук	незмінюване слово

САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ МОВИ

Іменник -
це частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання хто? що
?
(черговий, патріот, птеродактіль).

Предметом
у граматиці вважається все, про що можна спитати хто це? що це?
, напр.: хто це?- вчений; що це?- картопля
.

СИНТАКСИЧНА РОЛЬ ІМЕННИКА

Основна синтаксична роль іменників - підмет

(Ми
погомоніли трохи та й розійшлися) та додаток

(Василь знайшов Степана
).

Іменники можуть бути також:

· неузгодженим означенням (Рука Сашка
легла на моє плече
);

· іменною частиною складеного присудка (Він завжди був чудовим хлопцем
);

· обставиною (Наталка з Ларисою вийшли з
будинку

).

РОЗРЯДИ ІМЕННИКА ЗА ЗНАЧЕННЯМ

Серед іменників виділяються такі групи слів:

1.	загальні назви - власні назви
2.	назви істот - назви неістот
3.	конкретні - абстрактні
4.	збірні
5.	речовинні

НАЗВИ ЗАГАЛЬНІ І ВЛАСНІ

іменники	приклади
загальні	ручка, перо, галіфе, панама, країна, папір, сонце, щастя, подружжя, телебачення
власні	Дніпро, Рябоштан, Марс, Марійка, Василь, Франція, Стецюк, Карпати, газета "ТВпарк",

Загальні
іменники позначають предмети в цілому.

Власні
іменники індивідуально позначають окремі предмети або особи.

НАЗВИ ІСТОТ І НАЗВИ НЕІСТОТ

іменники	приклади
назви істот	хто? - гитарист, люди, окунь, зозуля
назви неістот	що? - поле, вітер, посуд, клавіатура

Іменники, що називають істоти

,відповідають на питання хто?

У цю групу входять назви людей, імена, прізвища (балерина, професор, Сергій, Деміург, Макаров
), назви птахів і тварин (соловей, кобила, свиня
), назви міфологічних істот і літературних героїв (лісовик, Буратіно, русалка, Геракл
), назви померлих (мрець, небіжчик
), назви карт і шахових фігур (королева, валет
).

Іменники, що називають неістоти

,відповідають на питання що?

До цієї групи відносять всі інші іменники, тобто ті, що називають явища природи, неживі предмети, опредмечені дії та явища, абстрактні поняття (острів, група, будинок, питання
), а також іменники, що позначають сукупності людей і тварин (юрба, армія, зграя, натовп
).

КОНКРЕТНІ І АБСТРАКТНІ ІМЕННИКИ

іменники	приклади
конкретні	корабель, шлях, Китай, Маргаріта, осел
абстрактні	прикрість, сум, убозтво, капіталізм, знання

Іменники, що називають предмети, явища навколишньої дійсності, які можна пізнати органами чуття людини, називають конкретними
.

Абстрактні іменники
не мають конкретного лексичного значення, а називають поняття, явища чи властивості, які не сприймаються органами чуття.

Характерною ознакою абстрактних іменників є суфікси -ість, -ств(о), -зтв(о), -цтв(о), -анн(я), -изм, -ізм, -їзм

.

Абстрактні іменники переважно вживаються у формі однини.

ЗБІРНІ ІМЕННИКИ

іменники	приклади
збірні	козацтво, студенство, зілля, братство

Збірні іменники
- це назви сукупності однакових чи подібних предметів, які здатні сприйматися як одне ціле.

РЕЧОВИННІ ІМЕННИКИ

іменники	приклади
речовинні	алебастр, молоко, камінь, кисень

Іменники зі значенням речовинності

називають однорідну речовину. Речовинні іменники можуть мати тільки форму однини (горох, золото, срібло, залізо
) або тільки форму множини (гроші, дріжджі
).

МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ІМЕННИКА

Іменник має такі морфологічні ознаки:

рід:
чоловічий жіночий середній	блокнот, край пожежа, матуся небо, дитинство
число:
однина множина	громадянин, музей громадяни, музеї
відмінок:
називний родовий давальний знахідний орудний місцевий	вікно вікном вікну вікно вікном (на) вікні

РІД ІМЕННИКІВ

Рід
притаманний кожному іменнику в однині.Іменникивідносяться до чоловічого роду

(учень, бізнес, пейджер
), жіночому

(дисципліна, корова, машина
), або середньому роду
(покоління, гніздо, озеро
).

Іменники чоловічого роду співвідносяться з займенником він

, жіночого- вона

, середнього- воно

. Іменники за родами не змінюються.

Серед назв істот

належність іменників до певного роду визначається:

· за різними основами (чоловік - жінка, кобила - кінь
);

· за закінченнями (дядьк(о), сестр(а), брат
);

· за зв'язками з іншими словами (наша
Маруся, прийшов
Соловейко, воно заспівало
);

· за суфіксами (співак- співачк(а), дослідник- дослідниц(я).

У назвах птахів і тварин рід іменників найчастіше визначається за морфологічною будовою (чоловічого роду - вовк, півень, пес, заєць; жіночого роду - кішка, муха, миша, суниця
),

У назвах неістот

рід іменників визначається за закінченням.

Так, іменники чоловічого роду найчастіше зовсім не мають закінчення (дуб, хутір, стіл
); жіночого роду закінчуються на а(я)

, або також не мають у своєму складі закінчення (земля
, зима
, радість
); середні закінчуються на о, е
або я

: вікн
(о

), сонц
(е

), лист
(я

).

Є іменники, які вживаються у формах як чоловічого, так і жіночого роду (зал - зала, жираф - жирафа
).

Деякі іменники, що позначають назви професій, хоча і називають осіб як чоловічої, так і жіночої статі, але належать тільки до іменників чоловічого роду (Я - режисер, а дружина моя - бібліотекар).

В українській мові зустрічаються також іменники спільного роду, у яких рід визначається за допомогою допоміжних слів (бідолаха Василь - бідолаха Марія
).

ЧИСЛО ІМЕННИКІВ

Число
- морфологічна ознака, яка виявляється у протиставленні однини і множини.

У множині

іменники роду не мають (хлібосоли, бики, переможці
) і співвідносяться із займенником вони

.

Більшість іменників, змінюючись за числами, мають форми однини
і множини (дерево - дерева, думка - думки
). Але є іменники, які вживаються тільки у однині або тільки у множині.

За цією ознакою іменники діляться на три групи
.

Першу групу

складають іменники, що вживаються як в однині, так і в множині.

Другу групу

складають іменники, що вживаються тільки в однині.

Третю

- що вживаються тільки в множині.

Іменники, що вживаються тільки в однині	Іменники, що вживаються тільки в множині
- власні назви: Україна, Марія, Дніпро, Хотенко - збірні: студентство, листя, козацтво - назви абстрактних понять: геройство, добро, мир, завзяття - речовини: пісок, молоко, цукор	- власні назви: Альпи, Карпати, Гроші - назви часових понять чи ігор: іменини, проводи, шахи, вибори - назви сукупності людей, предметів, істот: діти, фінанси, люди, солодощі - речовини: вершки, дріжджі, духи - назви предметів парної чи симетричної будови: штани, кросовки, куранти

ВІДМІНКИ ІМЕННИКІВ

В українській мові сім відмінків, які визначаються за питаннями:

Відмінок	Питання
Називний Родовий Давальний Знахідний Орудний Місцевий Кличний	хто? що? кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на (в) кому? на (в) (у) кому? чому?

Називний
відмінок виступає формою вираження підмета

, що відповідає на питання:

хто? що?

корова, місто

Інші відмінки
виступають формою вираження додатка

і відповідають на питання:

кого? чого?	корови, міста
кому? чому?	корові, місту
кого? що?	корові, міста
ким? чим?	коровою, містом
на кому? в (у) чому?	(на) корові, у місті

Кличний відмінок
виконує в реченні роль звертання до істоти (уособленого предмета), він не пов'язується з іншими словами за допомогою запитання. При звертанні не запитується хто? що? кого? чого?
, а вказується на особу формою займенника ти (ви)

у будь-якому випадку (напр., Сергію, тобі пора вже іти до школи
; Марино, а уроки ти зробила?
).

Відмінювання іменників
- це їх зміна за відмінниками. Змінювання іменника за відмінками дає йому можливість зв’язуватися з іншими словами у реченні.

Називний відмінок
- початкова форма іменника. Він називається прямим

.

Інші відмінники називаються непрямими

.

Іменники за характером основ і відмінкових закінчень
поділяються на чотири відміни

:

відміна	приклади
перша	земля, сирота, суддя, тиша, парта
друга	дуб, море, кінь, зілля, кущ, плече, село
третя	сіль, ніч, шерсть, любов, подорож, мати
четверта	вим'я, тім'я, курча, зозуленя, дівча

Перша відміна

включає у себе іменники чоловічого, жіночого і подвійного (чоловічого і жіночого) роду з закінченням -а (-я)

: земля, хмара, Ольга, Микола, сирота.

Друга відміна

включає у себе іменники чоловічого роду, що мають закінчення на твердий або м’який приголосний основи (корабель, коваль, дуб),
або із закінченням-о
(Дніпро, Василько)
та іменники середнього роду із закінченням-е, -о
(поле, небо, стебло)
і -я

, крім тих, у яких при відмінюванні з’являється суфікс-ен-, ат (-ят
): змагання, снаряддя.

Третя відміна

включає у себе іменники жіночого роду, що закінчуються на твердий чи м’який приголосний основи (сіль, Січ, біль)
та іменник мати.

Четверта відміна

включає у себе іменники середнього роду з закінченням-а (-я
), в яких при відмінюванні з’являється суфікс-ат (-ят
), -ен
(ягня- ягняти, ім’я- імені).

ПЕРША ВІДМІНА

Іменники першої відміни поділяються на тверду, м’яку і мішану групи
:

група	приклади
тверда	вереда, кривда, плакса
м'яка	вишня, скриня, богиня
мішана	огорожа, святоша, межа

До твердої групи

належать іменники з твердим приголосним основи (крім шиплячого) перед закінченням -а.

До м’якої групи

належать іменники з м’яким приголосним основи перед закінченням-я.

До мішаної групи

належать іменники з шиплячим приголосним основи перед закінченням -а

.

Зразок відмінювання іменників першої відміни

ОДНИНА

тверда група
Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл.	кобза кобзи кобзі кобзу кобзою (на) кобзі кобзо	Микита Микити Микиті Микиту Микитою (на) Микиті Микито

М’яка група

м'яка група
Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл.	зброя зброї зброї зброю зброєю (на) зброї зброє	Вікторія Вікторії Вікторії Вікторію Вікторією (на) Вікторії Вікторіє

Мішана група

Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл.

свіча свічі свічі свічу свічею (на) свічі свіче

теща тещі тещі тещу тещею (на) тещі теще

МНОЖИНА

Тверда група

Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл.

країни країн країнам країн країнами (на) країнах країни

плакси плакс плаксам плакс плаксами (на) плаксах плакси

М’яка група

Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл.

пісні пісень пісням пісень піснями (на) піснях пісні

Софії Софій Софіям Софі Софіями (на) Софіях Софії

Мішана група

Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл.

листоноші листонош листоношам листоноші листоношами (на)листоношах листоноші

миші мишей мишам мишей мишами (на) мишах миші

ДРУГА ВІДМІНА

Іменники другої відміни також поділяються на тверду, м’яку і мішану групи
:

група	приклади
тверда	майстер, твір, муляр
м'яка	життя, учитель, обрій
мішана	каменяр, сторож, дощ

До твердої групи

належить більшість іменників з основою на р

,
у тому числі іменники іншомовного походження з суфіксами-ар (-яр), -ир, -ур
, у яких наголос припадає на останній склад основи (абажур, командир, гектар),
іменники чоловічого роду з кінцевим твердим приголосним основи (граб, час
), а також іменники середнього роду з закінченням о-

(вікно, Петро, батько
).

До м’якої групи

належать іменники середнього роду з закінченнями -е, -я

, але не після шиплячого (сонце, здоров’я, життя
), а також іменники чоловічого роду з кінцевим м’яким приголосним основи (Івась, учитель, обрій
).

До мішаної групи

належать іменники чоловічого роду з шиплячим приголосним в кінці основи (товариш, дощ, сторож),
середнього роду з закінченням -е

(явище, плече, прізвище
), а також частина іменників на-р
:
назви осіб за фахом чи родом діяльності з наголошеним суфіксом -яр та сталим наголосом на закінченні (каменяр, скляр, газетяр).

Зразок відмінювання іменників другої відміни

ОДНИНА

Тверда група

Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл.

батьк-о батьк-а батьк-ові батьк-а батьк-ом (на) батьк-ові батьк-у

співак співак-а співак-ові співак-а співак-ом (на) співако-ові співак-у

М’яка група

Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл.

Ігор Ігор-я Ігор-еві Ігор-я Ігор-ем (на) Ігор-еві Ігор-е

лікар лікар-я лікар-еві лікар-я лікар-ем (на) лікар-еві лікар-ю

Мішана група

Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл.

каменяр-і каменяр-а каменяр-еві каменяр-а каменяр-ем (на) каменяр-ах каменяр-і

м’яч м’яч-а м’яч-у м’яч м’яч-ем (на) м’яч-і м’яч

МНОЖИНА

Тверда група

Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл.

дядьк-и дядьк-ів дядьк-ам дядьк-ів дядьк-ами (на) дядьк-ах дядьк-и

шофер-и шофер-ів шофер-ам шофер-ів шофіер-ами (на) шофер-ах шофер-и

М’яка група

Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл.

ковал-і ковал-ів ковал-ям ковал-ів ковал-ями (на) кова-ях ковал-і

пол-я пол-ів пол-ям пол-я пол-ями (на) пол-ях пол-я

Мішана група

Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл.

горищ-а горищ горищ-ам горищ-а горищ-ами (на) горищ-ах горищ-а

різьбяр-і різьбяр-ів різьбяр-ам різьбяр-ів різьбяр-ами (на) різьбяр-ах різьбяр-і

ТРЕТЯ ВІДМІНА

До іменників третьої відміни належать іменники, що в називному відмінку однини закінчуються на м’який приголосний основи (сінь, тінь,паморозь)
або на губний чи шиплячий приголосний, що в минулому також були м’якими (подорож, любов, річ)
, а також іменник мати.

Зразок відмінювання іменників третьої відміни

ОДНИНА

Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл.

мати матер-і матер-і матір матір’-ю (на) матер-і мат-и (матір)

заметіль заметіл-і заметіл-і заметіль заметілл-ю (на) заметіл-і заметіл-е

МНОЖИНА

Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл.

печ-і печ-ей печ-ам печ-і печ-ами (на) печ-ах печ-і

суміш-і суміш-ей суміш-ам суміш-і суміш-ами (на) суміш-ах суміш-і

ЧЕТВЕРТА ВІДМІНА

До іменників четвертої відміни належать іменники середнього роду, в яких при відмінюванні з’являються суфікси -ат, -ят, -ен

(небожа, плем’я, зайча
).

Зразок відмінювання іменників четвертої відміни

ОДНИНА

Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл.

ім’я імен-і, ім’я імен-і ім’я імен-ем, ім’ям (на) імен-і ім’я

тел-я телят-и телят-і тел-я тел-ям (на) телят-і тел-я

МНОЖИНА

Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл.

лошат-а лошат лошат-ам лошат лошат-ами (на) лошат-ах лошат-а

орлят-а орлят орлят-ам орлят(а) орлят-ами (на) орлят-ах орлят-а

НЕЗМІНЮВАНІ ІМЕННИКИ

До незмінюваних іменників в українській мові належать:

 - слова іншомовного походження (таксі, колібрі, меню, бра
);

 - жіночі прізвища українського і іншомовного походження, що закінчуються на -к(о), -енк(о)

: Потапенко, Яценко
, на приголосний (Остапчук, Копчанич
), російські прізвища на -ово

(Муромо, Коновало
), -их

(Сірих, Білих
), -аго

(Живаго
); складноскорочені слова буквенного типу (США
), та складноскорочені слова, друга частина яких виступає у формі непрямого відмінка (завгар, замдиректора
).

 Хоча форма таких слів не змінюється, зміни в залежності від відмінків вони виражають за допомогою зв’язку з іншими словами, а також за допомогою прийменників (принесли меню, у меню налічувалося багато різних страв, рука лягла на меню
).

Рід незмінюваних іменників визначається так:

 назви тварин- належать до чоловічого роду (невеличкий шимпанзе, кмітливий колібрі);

 іменники, що називають чоловіків (молодий Франк, знайомий бібліотекар)
належать до чоловічого роду; іменники, що називають жінок (неуважна Марі, весела касир
)- до жіночого роду;

 незмінювані іменники, що називають неістоти, належать до середнього роду (вікно, озеро, небо, доля);

 іменники- географічні назви, назви міст, річок, газет, журналів та таке ін. визначаються за загальною назвою (журнал "Наталі"- чоловічого роду, телепрограма "Михайло"- жіночого; країна Германія- жіночого роду, місто Туапсе- середнього
).

 МОРФОЛОГІЧНИЙ РОЗБІР ІМЕННИКІВ

Порядок розбору:

1. Запишіть слово. Визначте частину мови цього слова.

2. Знайдіть початкову форму (називний відмінок однини).

3. Визначте розряд за значенням: власна чи загальна назва; назва істоти чи неістоти; назва конкретна чи абстрактна.

4. Визначте морфологічні ознаки: рід, число, відмінок.

5. Знайдіть відміну та групу (тверда, м'яка чи мішана).

6. Визначте спосiб творення слова.

7. Визначте синтаксичну роль.

8. Розберіться у правописі слова (як воно пишеться).

Прикметник-
це частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? чий
?
(зелений, мудрий, сміливий
).

Прикметники виражають ознаку:

· запаху (п’янкий, запашний
),

· кольору (білий, зелений
),

· віку (старенький, давній
),

· розміру (величезний, середній
),

· матеріалу (діамантовий, дерев’яний
),

· якості (твердий, гнучкий
),

· принадлежності (зятів, сестрин
),

· простору (далекий, близький
),

· часу (ранній, вчорашній
)

· внутрішні властивості (добрий, щедрий
),

· зовнішні прикмети (смаглявий, чепурний
),

· ознаки за відношенням до місця (міський, районний
).

СИНТАКСИЧНІ ОЗНАКИ ПРИКМЕТНИКА

У реченні прикметник найчастіше виступає як озна

чення

, що є його основною синтаксичною роллю (напр., у реченні Над лісом раптом запанувала абсолютна
тиша
прикметник абсолютна- означення).

Значно рідше прикметник виступає як іменна частина складенного присудка

(Яка важка
у вічності хода!
(Л. Костенко).

РОЗРЯДИ ПРИКМЕТНИКА ЗА ЗНАЧЕННЯМ

Прикметники поділяються на:

1.	якісні - відносні - присвійні
2.	повні - короткі

ЯКІСНІ, ВІДНОСНІ І ПРИСВІЙНІ ПРИКМЕТНИКИ

За характером ознаки, яку вони виражають, морфологічними і словотворчими особливостями прикметники поділяються на якісні, відносні і присвійні

:

прикметники	приклади
якісні	велика, духмяне, опуклий, гарячі
відносні	дерев'яні, військова, приміський
присвійні	сестрин, вчителів, заяча, мамин

Виділяються також проміжні групи прикметників, що поєднують присвійне
і відносне
значення:

прикметники	приклади
присвійно-якісні	ластів'яче, дівоча, орлиний
відносно-якісні	творчий, срібна, вишневе

ЯКІСНІ ПРИКМЕТНИКИ

Якісні прикметники
виражають такі ознаки предмета, що можуть бути виявлятися більшою чи меншою мірою (хоробрий, теплий, довгий
).

Найголовнішою граматичною ознакою якісних прикметників є їх здатність утворювати форми ступенів порівняння.

Граматичні ознаки
, що відрізняють якісні прикметники від присвійних і якісних такі:

ознаки	приклади
приєднують прислівник із значенням міри або ступеня вияву ознаки (мало, надто, надзвичайно, трохи)	відомий трохи відомий, мало відомий
вступають у антонімічні відношення	свіжий - черствий великий - малий
утворюють якісно- означальні прислівники або іменники з узагальненим значенням прикмети	чуйний чуйно добрий добро
утворюють ступені порівняння	білий біліший, найбіліший
за допомогою суфіксів зменшеності і збільшеності та префікса пре- утворюють похідні прикметники	тонкий тонесенький, тонюсінький; здоровий прездоровий
окремі прикметники можуть мати коротку форму	(ясен, весел, певен ).

Оскільки якісні прикметники виражають ознаки, що можуть виявлятися більшою або меншою мірою, вони мають ступені порівняння: вищий
і найвищий
:

якісний прикметник	вищий ступінь	найвищий ступінь
товстий рідкий	- товстіший, менш товстий - рідший, менш рідкий	· · найтовстіший, найбільш товстий · · найрідший, найменш рідкий

Вищий ступінь порівняння

вказує, що в одному предметі ознака виявляється більшою мірою, ніж в іншому.

Найвищий ступінь порівняння
вказує, що ознака виявляється найбільшою мірою. Кожен із ступенів має дві форми: просту
і складену
.

Проста ступінь вищого ступеня

порівняння утворюється від основи прикметника за допомогою суфіксів -іш, ш’

(милий- миліший
). При цьому у деяких прикметниках можуть випадати суфікси -к-, -ок-, -ек-

(далекий- дальший, тонкий- тонший
).

При додаванні суфікса -ш-

можуть виникати звукові сполуки, які на письмі позначаються буквами жч

і щ

(буква щ

пишеться у прикметниках кращий, товщий, вищий;
буквосполученняжч
пишеться у прикметниках важчий, ближчий, дужчий)
.

Складена форма вищого ступеня

порівняння утворюються за допомогою додавання до прикметника слів більш-менш
(швидкий- більш швидкий (менш швидкий
).

Проста форма найвищого ступеня

порівняння утворюєтьс яза допомогою додавання до прикметника вищого ступеня префікса най-

(міцніший- найміцніший
).

Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника слів най, більш, найменш

, а також додаванням до прикметника вищого ступеня слів від усіх (за всіх), над усе

(спокійний- найбільш спокійний, спокійніший від усіх
).

ВІДНОСНІ ПРИКМЕТНИКИ

Відносні прикметники
виражають ознаку предмета опесередковано- через відношення до іншого предмета, явища, дії або стану (туманний ранок, працьовита людина, земляний вал
).

Відносні прикметники виражають ознаки за за призначенням предмета (підйомний кран, читальна зала
), за належністю організації чи установі (міська адміністрація, військова частина
), за матеріалом (дерев’яний будинок, залізні двері
), за просторовими і часовими ознаками (прикордонний край, приміський вокзал
), за відношенням до вимірів предметів (п’ятипроцентна позика, сорокаградусний мороз
).

ПРИСВІЙНІ ПРИКМЕТНИКИ

Присвійні прикметники
вказують на належність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий? чия? чиє?

Найчастіше присвійні прикметники виражають належність предмета певній людині або (рідше) тварині (мамина казка, Сергіїва шапка, собача шкіра).
Але інколи, у випадку уособлення неживих предметів можуть вживатися прикметники з присвійним значенням, похідні і від назв неістот (сонячна мати- земля
).

Присвітні прикметники творяться:

 від назв людей за допомогою суфіксів -ів (їв), -ин (-їн)

(товаришів, Сергіїв, братів
);

 від назв тварин за допомогою суфіксів -ач (-ий), -яч (ий), ин (-ий), їн (-ий)

(орлине крило, заячий хвіст).

В деяких прикметниках, похідних від назв тварин, виступають суфікси -ин, -їв

(зозулине дитя, соловейкова пісня
).

Присвійні прикметники, утворені від назв людей, у називному і знахідному відмінках мають коротку форму (Павлів, синів, батьків
), а прикметники, похідні від назв тварин, мають повну форму (собачий, коров’ячий
).

Вживаючись у переносному значенні, відносні і присвійні прикметники можуть переходити в розряд якісних (напр., срібний перстень
(відн.)- срібний голос
(якісн.)

ПРИСВІЙНО-ВІДНОСНІ ПРИКМЕТНИКИ

На відміну від присвійних прикметників, що виражають належність індивідуальній особі (істоті), присвійно-відносні прикметники
вказують на більш узагальнену віднесеність (орлина сім’я, журавлиний ключ
).

Присвійно-відносні прикметники творяться від назв людей, зрідка- від назв тварин за допомогою суфіксів -ськ (ий), -цьк (ий)
.

Присвійно-відносні прикметники можуть відповідати як на питання чий? чия? чиє?

, так і на питання який? яке? які?

(ластів’яче гніздо (яке? і чиє?), дівочі уста (чиї?
).

Усі присвійно- відносні прикметники виступають тільки в повній формі.

Присвійно- відносні прикметники можуть поступово набувати значення якісних прикметників. Такі прикметники виділяються в окрему групу присвійно- якісних

(дідівські закони, заяча душа, вовчий апетит
).

З таким же значенням виступають прикметники в стійких фразеологічних сполученнях (Прометеєв вогонь, лебедина пісня, куряча сліпота
).

Присвійно-якісні прикметники, переходячи в розряд якісних, набувають граматичних ознак, властивих якісним прикметникам. Деякі з них набувають здатності сполучатися з кількісно- означальними прислівниками (просто собачий холод, винятково дружня розмова
).

Від цих прикметників суфіксально- префііксальним способом творяться означальні прислівники (по-батьківськи, по-ведмежому, по-материнському
).

ВІДНОСНО-ЯКІСНІ ПРИКМЕТНИКИ

Відносні прикметники можуть переходити в розряд якісних. Багатозначні слова своїм прямим значенням можуть лишатися в розряді відносних, а на основі переносних значень поступово створюються якісні прикметники, які на сучасному етапі ще сприймаються як похідні.

Так, напр., назви ознак предметів за різними відношеннями (малиновий напій, буряковий корінь
) можуть вживатися і як назви кольорів, що сприймаються беспосередньо (малиновий стяг, буряковий рум’янець
).

Багато назв кольорів віддавна сприймалися як відносні прикметники(срібна ложка і срібна голова (сива
).

Деякі відносно- якісні прикметники мають ознаки якісних прикметників (напр., прикметники картинний, діловий, творчий
можуть утворити вищий і найвищий ступені порівняння або синтаксично означатися кількісними словами занадто картинний, більш діловий, найбільш творчий
).

Такі прикметники можуть ставати твірними основами іменників з абстрактними значеннями (картинність, творчість
) або прислівників (картинно, мирно, творчо
).

ПОВНІ ТА КОРОТКІ ПРИКМЕТНИКИ

В сучасній українській мові вживаються переважно повні
прикметники.

Лише незначна кількість прикметників чоловічого роду поряд із загальновживаною повною формою має коротку
(незмінну) форму (зелен, повен, красен, винен, рад
).

ТВЕРДІ ТА М'ЯКІ ПРИКМЕТНИКИ

За кінцевим приголосним основи- твердим чи м'яким
- приголосні поділяються на прикметники твердої
і м’якої
груп:

прикметники	приклади
тверда група	вразливий, сестрин, певен, чистий
м'яка група	майбутній, хатній, завтрашній, ранній

До твердої групи

належать:

· прикметники, основа яких закінчується на твердий приголосний (вразливий, добрий, прекрасний
);

· всі присвійні прикметники (Наталчин, батьків, тещин
)

· короткі форми прикметників (годен, рад, жив
).

До м’якої групи

належать:

· якісні і відносні прикметники з основою на м'якийн
,
перед яким стоїть ще один приголосний (майбутній, новітній, останній
);

· прикметники, які у називному відмінку однини мають закінчення -ій

(-я, -є

): безкраїй, колишня, художнє;

· прикметники на -шній, - жній
, що утворені від прислівників (внутрішній, справжній);

· синій, матерній (частіше материн)
та інші.

Повні прикметники поділяються також на дві форми: стягнену
і нестягнену
.

Стягнені форми

є загальновживаними (синя, синє, сині
).

Нестягнені форми

прикметників (лише жіночого і середнього роду) можливі у називному і знахідному відмінках однини і множини (синяя, синєє, синіі
). Найчастіше вони зустрічаються в народній поезії та етнографії.

МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ПРИКМЕТНИКА

Морфологічні ознаки прикметника:

рід:
чоловічий жіночий середній	лебединий, добрий кімнатна, кмітлива дівоче, веселе
число:
однина множина	гарний, гарна, гарне гарні
відмінок:
називний родовий давальний знахідний орудний місцевий	золотий золотого золотому золотий (золотого) золотим (на) золотому )

РІД ТА ЧИСЛО ПРИКМЕТНИКА

Змінення прикметника за родами та числами залежить від форм іменника, з яким він узгоджується (веселий хлопчина- весела дівчина- веселе свято- веселі діти
).

ВІДМІНЮВАННЯ ПРИКМЕТНИКІВ

Прикметники твердої
і м’якої
груп відмінюються за такими зразками:

Тверда група

чоловічий рід	жіночий рід
Н. Р. Д. Зн. Ор. М.	добрий доброго доброму добрий (-ого) добрим (на) доброму (-ім)	добра доброї добрій добру доброю (на) добрій

середній рід	множина
Н. Р. Д. Зн. Ор. М.	добре доброго доброму добре добрим (на) доброму (-ім)	добрі добрих добрим добрі (-их) добрими (на) добрих

М’яка група

чоловічий рід	жіночий рід
Н. Р. Д. Зн. Ор. М.	осінній осіннього осінньому осінній (-ого) осіннім (на) осінньому (-ім)	осіння осінної осінній осінню осінньою (на) осінній

середній рід	множина
Н. Р. Д. Зн. Ор. М.	осіннє осінного осінному осіннє осінньім (на) осінньому (-ім)	осінні осінньіх осінньім осінні (-іх) осінніми (на) осінніх

Прикметники м'якої і твердої групи розрізняються кінцевим приголосним основи.

Відмінкові закінчення прикметників твердої групи

в однині: -ий, -е, -ого, -ому, -им, -ому

- в чоловічому і середньому роді; -а, -ої, -ій, -ою, -ій

- у жіночому роді.

Відмінкові закінчення прикметників м'якої групи

у непрямих відмінках (крім знахідного і орудного)- такі ж, але після попереднього м'якого приголосного, що на письмі позначається м'яким знаком:

тверда група	м'яка група
чорно го чорно ю	синьо го синьо ю

Якщо основа м'якого прикметника закінчується м'яким приголосним й

, у цьому випадку м'який знак не ставиться, а сама м'якість звучання передається буквами я, ю, є, ї

(край безкраїй, безкрая, безкрає, безкраю
).

Перед голосним о

приголосний й

зберігається (край безкрай
ого, безкрай
ому, безкрай
ою
).

У знахідному відмінку однини прикметники чоловічого роду можуть мати залежно від форми іменника закінчення називного або родового відмінків (кого? що?

- приємне враження, вірного друга
).

Прикметники твердої і м'якої груп чоловічого і середнього роду в місцевому відмінку однини, крім закінчення -ому

, можуть закінчуватися як на -ому

, так і на -ім

(на світлому- світлім,
на білому- білім
).

У множині прикметники обох груп мають такі закінчення:

тверда група	м'яка група
Н. Р. Д. Зн. Ор. М.	-і -и -их -им -ими -их	-і -і -іх -ім -іми -іх

МОРФОЛОГІЧНИЙ РОЗБІР ПРИКМЕТНИКІВ

1. Запишіть слово. Визначте частину мови цього слова.

2. Знайдіть початкову форму (називний відмінок однини чоловічого роду).

3. Визначте розряд за значенням: якісний, відносний чи присвійний; ступінь порівняння (для якісних).

4. Визначте морфологічні ознаки: рід, число, відмінок.

5. Визначте групу (тверда, м'яка чи мішана).

6. Визначте форму (повна чи коротка).

7. Знайдіть спосіб творення.

8. Розберіться у правописі слова (як воно пишеться).

Числівник-
це частина мови, що позначає кількість предметів або їх порядок при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий
?
(сьомий, тисяча п’ятсот, півтори
).

СИНТАКСИЧНІ ОЗНАКИ ЧИСЛІВНИКІВ

У реченні числівники можуть бути різними членами речення (Одна

ластівка погоди не робить (означення); І один
у полі не воїн (підмет).

Якщо кількісний числівник поєднується з іменником, то разом із ним входить до складу підмета, присудка, означення, додатка, обставини (Два ведмеді
зустрілися у одному лісі
; Три пари йшли берегом ріки; А глибина тут сягає дванадцяти
тисячі метрів

РОЗРЯДИ ЧИСЛІВНИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ

Числівники поділяються на:

1.	кількісні - порядкові
у складі кількісних: · власне кількісні; · збірні; · дробові; · неозначено- кількісні
2.	прості - складні - складені

КІЛЬКІСНІ ТА ПОРЯДКОВІ ЧИСЛІВНИКИ

Числівники за значенням і граматичними

ознаками поділяються на кількісні
та порядкові
:

числівники	приклади
кількісні	сто п'ятнадцять, чотири, один
порядкові	дванадцятий, мільйонний

КІЛЬКІСНІ ЧИСЛІВНИКИ

Кількісні числівники
позначають кількість предметів і відповідають на питання скільки?

Виділяються власне кількісні

, дробові

, збірні

, неозначено- кількісні

числівники:

числівники	приклади
власне кількісні	тридцять шість, один, сімнадцять
дробові	шість сьомих, три цілих шість десятих
збірні	дев’ятеро, шестеро, сімнадцятеро
неозначено-кількісні	кільканадцять, чимало, багато

Власне кількісні
числівники називають ціле число або визначену кількість предметів, що не поділені на частини:

числівники	приклади
власне кількісні	десять, три, два, двадцять, сто

Власне кількісні числівники поєднуються у словосполученнях з іменниками, які називають предметі, що піддаються лічбі (п'ять моряків, шістнадцять кроликів
).

Дробові
числівники називають дробове число або певну кількість як частину від цілого:

числівники	приклади
дробові	шість восьмих, дві третіх, сім цілих і сім десятих

Дробовим числівником називається також числівник, який називає дробову величину в сполученні з цілим числом (три цілих і дві десятих
, дванадцять дві цілих і одна третя
).

До дробових числівників також належать числівники півтора
і півтораста
.

Збірні
числівники визначають кількість предметів як сукупність:

числівники	приклади
збірні	двоє, четверо, одинадцятеро

Кількість збірних числівників обмежена- це слова від двоє
до десятеро
, від одинадцятеро
до двадцятеро
, а також тридцятеро, обоє, обидва, двійко, трійко, четвірко, п'ятірко
. Збірні числівники не можуть бути складеними.

Неозначено- кількісні
числівники називають точно не визначену кількість предметів:

числівники	приклади
неозначено- кількісні	кільканадцять, чимало, багато, декілька, мало, кількасот

Неозначено- кількісні числівники можуть поєднуватися у словосполученнями, що піддаються лічбі, а слова багато, небагато, мало, чимало, немало також з речовинними і абстрактними іменниками (багато років, чимало води
).

ПОРЯДКОВІ ЧИСЛІВНИКИ

Порядкові числівники

позначають порядок предметів при лічбі і відповідають на питання котрий?

(котра? котре? котрі?

: шостий, шоста, шосте, шості
).

ПРОСТІ, СКЛАДНІ І СКЛАДЕНІ ЧИСЛІВНИКИ

За будовою

числівники поділяються на прості

, складні
і складені
:

прості	нуль, вісім, один, шість, дев’ять
складні	дванадцять, триста, одинадцятеро
складені	сто двадцять шість, чотири тисячі один

Прості числівники

мають один корінь.

Складні числівники

мають два корені.

Складені числівники

містять в собі два і більше простих чи складних числівників.

МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ЧИСЛІВНИКІВ

Кількісні числівники не мають граматичних ознак роду та числа і змінюються лише за відмінками

(три- трьох- трьом- три- трьома- (на) трьох
).

Виняток становлять числівники один (одна, одне), одні; два, дві; обидва, обидві; півтора, півтори
.

Порядкові числівники, як і прикметники, мають такі морфологічні ознаки:

рід:
чоловічий жіночий середній	перший, тринадцятий перша, тринадцята перше, тринадцяте
число:
однина множина	дванадцятий дванадцяті
відмінок:
називний родовий давальний знахідний орудний місцевий	четвертий четвертого четвертому четвертий (четвертого) четвертим (на) четвертому

ВІДМІНЮВАННЯ ЧИСЛІВНИКІВ

Змінювання кількісних числівників за відмінками відзначається різноманітністю. Виділяються такі типи відмінювань:

1
. Числівник один (одна, одне (-о), одні)

змінюється як займенник той

:

чоловічий рід	жіночий рід
Н. Р. Д. Зн. Ор. М.	один одного одному один (одного) одн-им (на) одному	одна одної (однієї) одній одну одною (однією) (на) одній

середній рід	множина
Н. Р. Д. Зн. Ор. М.	одне одного одному одне (одно) одним (на) одному	одні одних одним одні (одних) одними (на) одних

2
. Відмінювання числівників два, три, чотири

.

Числівник два

змінюється за родами (чол. і середній- два
; жіночий- дві
):

чол. і сер.рід	жіночий рід
Н. Р. Д. Зн. Ор. М.	два двох двом два (двох) двома (на) двох	дві двох двом дві (двох) двома (на) двох

Числівники три

і чотири

за родами не змінюються:

Н. Р. Д. Зн. Ор. М.

три трьох трьом три (трьох) трьома (на) трьох

чотири чотирьох чотирьом чотири (чотирьох) чотирма (на) чотирьох

3
. Відмінювання числівників від п‘яти

до десяти

та числівників на -дцять

і -десят

:

Н. Р. Д. Зн. Ор. М.

шість шести (шістьох) шести (шістьом) шість (шістьох) шістьма (шістьома) (на) шести (шістьох)

Н. Р. Д. Зн. Ор. М.

чотирнадцять чотирнадцяти (чотирнадцятьох) чотирнадцяти (чотирнадцятьом) чотирнадцять (чотирнадцятьох) чотирнадцятьма (чотирнадцятьома) (на) чотирнадцяти (чотирнадцятьох)

Н. Р. Д. Зн. Ор. М.

шістдесят шістдесяти (шістдесятьох) шістдесяти (шістдесятьом) шістдесят (шістдесятьох) шістдесятма (шістдесятьома) (на) шістдесяти (шістдесятьох)

4
. Відмінювання числівників сорок, дев’яносто, сто.

Ці числівники мають дві неоднакові відмінкові форми:

Н. Р. Д. Зн. Ор. М.

сорок сорока сорока сорок сорока (на)сорока

дев’яносто дев’яноста дев’яноста дев’яносто дев’яноста (на)дев’яноста

сто ста ста сто ста (на)ста

5
. Відмінювання числівників двісті-, чотириста

та числівників на -сот

.

У цих числівників при відмінюванні змінюються обидві складові частини:

Н. Р. Д. Зн. Ор. М.

двісті двохсот двомст-ам двісті двомастами (на) двохстах

триста трьохсот трьомстам триста трьомастами (на) трьохстах

Н. Р. Д. Зн. Ор. М.

п’ятсот п’ятисот п’ятистам п’ятсот п’ятьмастами (п’ятьомастами) (на) п’ятистах

6
. Числівники тисяча, мільйон, мільярд, нуль

відмінюються як іменники, що належать до відповідних відмін.

7
. Відмінювання збірних числівників у непрямих відмінках збігається з відмінюванням відповідних кількісних числівників, але тільки з їх вторинними формами:

Н. Р. Д. Зн. Ор. М.

п’ятеро п’ятьох п’ятьом п’ятеро (п’ятьох) п’ятьома (на) п’ятьох

8
. При збірних числівниках обидва, обидві вживаються іменники у називному відмінку множини, як і при числівниках два, дві (обидва плуги, обидві книжки
), але при числівнику обоє іменник ставиться у родовому відмінку множини (обоє хлоп’ят
):

Н. Р. Д. Зн. Ор. М.

обоє обох обом обоє (обох) обома (на) обох

обидва (обидві) обох обом обидва-обидві (обох) обома (на) обох

9
. При відмінюванні дробових числівників перша частина змінюється як кількісний числівник, а друга- як порядковий:

Н. Р. Д. Зн. Ор. М.

одна друга однієї (одної) другої одній другій одну другу однією (одною) другою (на) одній другій

10
. У складених порядкових числівників відмінюється лише останній компонент:

Н. Р. Д. Зн. Ор. М.

сто пятдесят сьомий сто пятдесят сьомого сто пятдесят сьомому сто пятдесят сьомий (сто пятдесят сьомого) сто пятдесят сьомим (на)сто пятдесят сьомому

МОРФОЛОГІЧНИЙ РОЗБІР ЧИСЛІВНИКІВ

1. Запишіть слово. Визначте частину мови цього слова.2. Знайдіть початкову форму (для кількісних- називний відмінок; для порядкових- називний відмінок однини чоловічого роду). 3. Визначте розряд за значенням: кількісний чи порядковий (якщо кількісний, то який).4. Визначте морфологічні ознаки: рід, число (якщо є), відмінок. 5. Група за будовою (простий, складний чи складений). 6. Визначте синтаксичну роль слова.7. Розберіться у правописі слова (як воно пишеться).

Займенник-
це частина мови, що вказує на предмети, ознаки або кількість, не називаючи їх. Займенники, подібно до іменників, прикметників і числівників, відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки?

(ніщо, вони, той, всякий, стільки
).

СИНТАКСИЧНІ ОЗНАКИ ЗАЙМЕННИКІВ

У реченні займенник може бути тим же членом речення, що й іменник, прикметник, числівник:

 підметом (вчора я ходив у школу; ми просто йшли; хтось зазирнув у вікно);

 означенням (зараз розповім про свої плани; ці дівчатка не з нашого класу);

 додатком (трохи заробив собі грошей; щось тебе не бачу);

 обставиною (всі зібралися коло вчителя; розуміння шукайте в собі);

 іменною частиною складного присудка (щось ти сьогодні ніякий).

РОЗРЯДИ ЗАЙМЕННИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ

Займенники за своїм лексичним значенням і морфологічними ознаками поділяються на дев’ять розрядів

:

особові	я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони
зворотний	себе
питальні	що? хто? скільки? який? чий? котрий?
відносні	ті жпитальні, але без знаку питання
присвійні	мій, твій, наш, ваш; його, її, їхній, свій);
вказівні	цей, оцей, сей, той, стільки, такий, отакий
означальні	весь, всякий, сам, кожний, самий, інший
неозначені	абихто, абищо, будь-який, скільки-небудь
заперечні	ніщо, ніякий, нічий, аніхто, аніщо, аніякий,

МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ЗАЙМЕННИКА

Головні морфологічні ознаки займенника - це:

рід (якщо є):
чоловічий жіночий середній	він, котрий, мій, анічий, наш вона, котра, моя, анічия, наша воно, котре, моє, анічиє, наше
число (якщо є):
однина множина	весь, вся, все всі		цей ці
відмінок:
називний родовий давальний знахідний орудний місцевий	хто кого кому кого ким (на)кому, на кім	твій твого твоєму твій (твого) твоїм (на)твоєму, твоїм

Займенники мають словозмінну морфологічну ознаку відмінка (хто- кого, кому, ким, (на) кому
).

Займенники, співвідносні з прикметниками, можуть мати, крім відмінка, ще й словозмінні морфологічні ознаки роду та числа (чий- чия, чиє, чиї
).

ОСОБОВІ ЗАЙМЕННИКИ

Особові займенники

вказують на осіб, інших істот, предмети, явища і поняття (я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони
). Особові займенники змінюються за числами і відмінками; займенник він
змінюється також за родами.

Особовий займенник я
вказує на розповідача (я

це повинен сказати
).

Займенник ти
вказує на особу, до якої звертається розповідач (а ти

не брав моїх зошитів?)

Займенник ми
вказує на те, що розповідач об’єднує себе ще з кимось, напр., розповідає про себе і своїх друзів чи знайомих (ми

вчора були у лісі
).

Займенник ви
вказує на осіб, до яких звертається розповідач (ви

хіба про це не чули?
).

Займенники він, вона, воно
вказує на особу, яка не приймає участі у розмові або на предмет, про який іде мова (вона

добре підготувалася до уроку; воно
було дуже смачне
).

Займенник вони
вказує на деяку кількість осіб, що також не беруть участі у розмові або на предмети, про які розповідає оповідач (вони

довго ще будуть над цим думати; вони
зовсім не коштовні
).

Займенник він
співвідноситься з іменниками чоловічого роду, вона
- з іменниками жіночого роду, воно-
з іменниками середнього роду, займенник вони
співвідноситься з іменниками всіх чотирьох родів у множині (він

піднявся; вона
підійшла; воно
стрибнуло; всі вони
- гарні люди
);

ВІДМІНЮВАННЯ ОСОБОВИХ ЗАЙМЕННИКІВ

Одні займенники змінюються за відмінками
, як іменники (хто, він, що, я
), інші- за родами
, числами і відмінками
, як прикметники (нічий, ваш, деякий
).

Займенники скільки, стільки
змінюються за відмінками, як числівник два.

Відмінювання особових займенників відбувається за такою схемою:

ОДНИНА

Н. Р. Д. Зн. Ор. М.

я мене мені мене мною (на) мені

ти тебе тобі тебе тобою (на) тобі

чоловічий рід	жіночий рід
Н. Р. Д. Зн. Ор. М.	він його (до нього) йому його (на нього) ним (на) ньому (на нім)	вона Її (до неї) їй її (на неї) нею (на) ній

середній рід
Н. Р. Д. Зн. Ор. М.	воно його (до нього) йому його (на нього) ним (на) ньому (на нім)

МНОЖИНА

Н. Р. Д. Зн. Ор. М.

ми нас нам нас нами (на) нас

ви вас вам вас вами (на) вас

вони їх (до них) Їм Їх (на них) ними на них

ЗВОРОТНИЙ ЗАЙМЕННИК

Зворотній займенник

себе
вказує на того, хто виконує дію. Він не має ані роду, ані числа і називного відмінка; змінюється за відмінками.

Зворотній займенник може бути віднесений до будь-якої особи, однієї чи багатьох (батько сам себе
не впізнав; я себе
дуже добре тепер розумію; хлопці побачили себе
у цьому списку
).

У реченні зворотний займенник виступає додатком, інколи- обставиною (я сам на себе
не схожий; навіть не уявляю собі
, як би я жив далі; нічого під собою
не бачу).

Відмінювання зворотнього займенника себе
відбувається за такою схемою:

Н. Р. Д. Зн. Ор. М.

- себе (до себе) собі себе (на себе) собою (на) собі

ПИТАЛЬНІ ЗАЙМЕННИКИ

Питальні займенники

містять у собі запитання про особу (хто?
), предмет (що?
), ознаку (чий? який? котрий?
), кількість (скільки?
).

Займенники хто, що, скільки
змінюються за відмінками; чий, який, котрий
- за родами, числами і відмінками, як прикметники.

Займенники котрий, який (яка, яке, які)
відмінюються, як прикметники твердої групи:

Н. Р. Д. Зн. Ор. М.

котрий котрого котрому котрий, котрого котрим (на) котрому

яка якої якій яку якою (на) якій

Відмінювання інших питальних займенників:

Н. Р. Д. Зн. Ор. М.

хто кого (до кого) кому кого (на кого) ким на кому (на кім)

що чого (до чого) чому що чим на чому (на чим)

ОДНИНА

чоловічий рід
Н. Р. Д. Зн. Ор. М.	чий чийoго чийoму (чиєму) чий (чийoго) чиїм на чийoму (на чиєму, на чиїм)

жіночий рід
Н. Р. Д. Зн. Ор. М.	чия чиєї чиїй чию чиєю на чиїй

середній рід
Н. Р. Д. Зн. Ор. М.	чиє чийoго чийoму (чиїм) чиє чиїм на чийoму (на чиєму, на чиїм)

МНОЖИНА

Н. Р. Д. Зн. Ор. М.

чиї чиїх чиїм чиї (чиїх) чиїми (на) чиїх