Реферат
на тему:
«Комерційні банки та їх види»
Вступ
Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківська система України є дворівневою і складається з Національного банку України і комерційних банків різних видів форм власності.
Відповідно до даного Закону України, банки – це установи, функцією яких є кредитування суб’єктів господарської діяльності, а також громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення й інших кредитних ресурсів, виконання ними касово-розрахункового обслуговування народного господарства, валютних і інших операцій, передбачених даним законом.
Банки є юридичними особами й економічно самостійними. Вони проводять власну фінансову політику стосовно кожного конкретного клієнта, кінцевим результатом якої є одержання прибутку, як основної мети в умовах ринкових відносин. Вони враховують перспективи розвитку даного позичальника і диференціюють режим фінансування в залежності від його кредитоспроможності. Економічна і правова відповідальність за роботу банку з клієнтами цілком лежить на засновниках банку, а не на державі.
Метаю написання даного реферату є бажання розглянути всі види комерційних банків та дати їм коротку характеристику.
На мою думку, дана тема реферату є досить актуальною, оскільки комерційні банки обслуговують підприємства, організації та населення, (тобто всі установи крім урядових та банківських), які на сьогоднішній день функціонують фактично саме за рахунок кредитів. Комерційні банки відносяться до особливої категорії ділових підприємств – фінансових посереднників. Вони залучають капітали, заощадження населення та інші вільні грошові кошти, які вивільняються у процесі господарської діяльності та надають їх у тимчасове користування іншим економічним агентам, які потребують додатковий капітал. Фінансові посередники виконують, таким чином, важливу народногосподарську функцію, забезпечуючи суспільство механізмом міжгалузевого та міжрегіонального перерозподілу грошового капіталу.
Взагалі, у широкому розумінні, комерційний банк – це будь-який банк, що функціонує на другому рівні банківської системи. Таке трактування комерційного банку характерне для української практики, в якій усі банки, крім центрального, називаються комерційними.
У вузькому розумінні комерційний банк – це банк, який виконує повний набір базових банківських операцій та єдиною метою має одержання максимального прибутку. Так, він характеризується у банківській практиці Німеччини, США та інших країн, у яких, поряд з групою комерційних банків, діє велика група інших банків другого рівня, що не є комерційними.
Отже, розглянемо які ж є види комерційних банків.
1. Сутність та основні принципи діяльності комерційного банку
Комерційні банки, як правило, розглядаються у двох аспектах – широкому та вузькому:
· у широкому розумінні комерційний банк – це будь-який банк, що функціонує на другому після центрального банку рівні банківської системи;
· у вузькому розумінні комерційний банк – це банк, який виконує певний набір базових банківських операцій та єдиною метою якого є одержання максимального прибутку.
Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що комерційний банк – це установа, функцією якої є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове і розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.
До базових банківських операцій належать 16 операцій, які й визначають банк як фінансову установу (ст. 3 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Залежно від економічного змісту всі види діяльності комерційних банків прийнято поділяти на три групи (див. рис. 1):
· пасивні операції;
· активні операції;
· послуги.
За рахунок пасивних операцій формуються ресурси комерційного банку, які необхідні йому понад власний капітал для забезпечення нормальної діяльності, підтримання ліквідності на належному рівні та отримання запланованого доходу. Акумульовані в результаті пасивних операцій грошові кошти складають переважну частину ресурсів банку, що визначає важливу роль цих операцій в його діяльності. Пасивні операції включають: залучення коштів юридичних осіб та вкладів населення; отримання кредитів від комерційних банків та центрального банку; випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов'язань. Результати пасивних операцій відображаються в пасиві балансу банку.
Активні операції – це розміщення банком власних та залучених коштів з метою отримання прибутку. До активних операцій належать: надання кредитів юридичним та фізичним особам, вкладення в цінні папери, формування касових залишків та резервів, формування інших активів (придбання приміщень, обладнання тощо). Результати активних операцій відображаються в активі балансу банку. Активні операції тісно пов'язані з пасивними операціями.
Комерційний банк, розміщуючи грошові кошти в активи, постійно стежить, щоб частина коштів знаходилась у вигляді обов'язкових та вільних резервів і терміни вкладень в активи відповідали термінам залучення коштів в пасиви. Крім того, кредитні операції банків призводять до появи додаткових коштів в пасивах. Все це вимагає від банку управління активами та пасивами в їх взаємозв'язку як єдиним комплексом банківської діяльності.
Крім операцій, пов'язаних з формуванням банківських пасивів та активів, комерційні банки займаються і іншими видами діяльності, які дістали назву банківських послуг. До банківських послуг належать: розрахункові, касові, трастові (довірчі), посередницькі, консультаційні та інші. Істотною ознакою банківських послуг є те, що для їх надання банку не потрібні додаткові ресурси.
Свою діяльність щодо надання послуг банк здійснює як правило у процесі проведення пасивних і активних операцій. Доходи від послуг банки отримають не у вигляді відсотків, а у формі комісійних виплат. Банківські послуги приносять банку стабільний дохід і є практично без ризиковим видом діяльності.
За способом відображення у балансі операції комерційних банків поділяються на:
· активні (вкладення коштів);
· пасивні (залучення ресурсів);
· позабалансові (не відображають руху коштів, а тому до певного часу, тобто поки не відобразяться в доходах чи видатках банку, в балансі не значаться).
Комерційні банки є суб'єктами підприємницької діяльності та функціонують згідно з такими принципами:
1. Комерційний розрахунок: доходи покривають витрати, відсутнє право на отримання державних субсидій, безпосередньою метою діяльності є отримання прибутку при розумному ризику. Основним джерелом прибутку є банківський процент. Першоосновою процента є додатковий продукт, створений у виробництві, а на поверхні явищ прибуток банків виступає переважно як різниця між сумою процентів, отриманих за надані банком кредити і виплачених по внесках клієнтів.
2. Автономія: банки отримали право самостійно здійснювати ціноутворення банківських продуктів у межах діючих обмежень, тобто самостійно встановлюють відсоткові ставки за депозитами та кредитами, розміри тарифів на розрахунково-касове обслуговування тощо.
3. Самоуправління: банки самостійно визначають стратегію і тактику свого розвитку, своєї діяльності без втручання держави.
4. Комерційні банки належать до категорії підприємств – фінансових посередників і працюють за принципом: «Подешевше купити – подорожче продати». Виходячи з цього банк з повним правом можна назвати спекулятивним підприємством. Певна річ, спекуляція зі сторони банку має свої межі. Будь-хто має право торгувати, але для цього спекуляція повинна носити «цивілізований» характер. Для приборкання її аморальних якостей вона повинна спиратись на законодавство, не суперечити йому, для здійснення комерції кожен банк повинен мати рівні інформаційні можливості про кон'юнктуру ринку. В таких умовах спекуляція втрачає свій кримінальний відтінок і стає нормою підприємництва. Від того наскільки успішно «спекулює» банк, залежить його дохідність та ефективність діяльності.
5. Всі гроші, всі ресурси банку повинні максимально працювати. З позиції комерції не повинно бути ресурсів, які даремно лежать. Реальність однак така, що якась частина коштів знаходиться в резервах, обертається повільно, або не обертається зовсім. З позиції бізнесу це не природно, тому завжди корисно знати, що прибуток тим вищий, чим вища частка кредитів по відношенню до банківських резервів.
6. Банківська комерція повинна діяти за принципом – все для клієнта. Це означає, що банк несе повну відповідальність за клієнта, забезпечує його прибуток. На перший погляд здається, що даний принцип не узгоджується з принципом дохідності самого банку. Разом з тим ніякого протиріччя між цими принципами не існує. На практиці все повинно бути на взаємовигідній основі: перш за все прибуток клієнта, а потім прибуток банка. Вірно і те, що прибуток клієнта – це не єдина мета, а основа для одержання прибутку банка. Забезпечуючи прибуток клієнту, банк реалізовує і свій власний інтерес.
2. Види комерційних банків
Фінансово-кредитна установа – юридична особа, яка проводить одну або кілька операцій, що можуть виконуватися банками, за винятком залучення вкладів від населення.
У широкому розумінні, комерційний банк – це будь-який банк, що функціонує на другому рівні банківської системи. Таке трактування комерційного банку характерне для української практики, в якій усі банки, крім центрального, називаються комерційними.
У вузькому розумінні комерційний банк – це банк, який виконує повний набір базових
Сучасна класифікація комерційних банків може бути представлена у такому вигляді (див. табл. 1.).
Таблиця 1. Класифікація комерційних банків
| Класифікаційні ознаки | Види комерційних банків |
| Порядок створення | Перепрофільовані, новостворені |
| Характер спеціалізації | Універсальні, спеціалізовані |
| Територія діяльності | Регіональні, республіканські, міжнародні
|
| Розмір | Великі, середні, малі |
Форма власності |
Загальнодержавні, муніципальні, колективні (відкриті та закриті акціонерні товариства, холдинги, товариства з обмеженою відповідальністю, кооперативні), приватні, зі стопроцентною іноземною власністю, змішані |
| Функції і характер виконуваних операцій | Інвестиційні зберігання, депозитні, інноваційні, поштово-пенсійні, промислові, агропромислові, біржові, експортно-імпортні, лізингові, торговельні |
| Характер відносин | Банки-гаранти, банки-кореспонденти, уповноважені |
| Ступінь впливу | Монополісти, аутсайдери |
| Структура | Багатопрофільні, безфіліальні |
| Ступінь контролю | Контролюючі, контрольовані |
| Конкурентоспроможність | Конкурентоспроможні, неконкурентоспроможні |
| Фінансовий стан | Стійкі (стабільні), проблемні, кризові, банкрути |
Світова практика виробила два принципи побудови комерційних банків:
– принцип сегментування, коли банківська діяльність обмежена певним видом операцій чи сектором грошового ринку;
– принцип універсальності, коли будь-які обмеження на діяльність банків на грошовому ринку знімаються.
Незалежно від принципу, на який орієнтується банківське законодавство, комерційні банки в кожній країні істотно відрізняються набором операцій та послуг, що надаються. Одні з них виконують широке коло операцій, охоплюють багато секторів грошового ринку та галузей економіки. Такі банки прийнято називати універсальними. Інші банки виконують тільки окремі операції на ринку чи функціонують у вузькому секторі ринку, обслуговуючи окремі галузі економіки.
Згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк – це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Світова практика виробила два принципи побудови комерційних банків:
а) принцип сегментування, коли банківська діяльність обмежена певним видом операцій чи сектором грошового ринку;
б) принцип універсальності, коли будь-які обмеження щодо діяльності банків на грошовому ринку знімаються.
Унітарні банки – це банки, які засновані на принципах єдиновладдя. Такі банки мають єдиного власника в особі держави чи приватної особи (в Україні не дозволяється).
Банки з колективною формою власності – це ВАТ, ЗАТ, ТОВ, кооператив.
Сьогодні в Україні функціонує два унітарних державних комерційних банки (Статутний капітал – 100% належить державі): Державний ощадний банк України (Ощадбанк) та Державний експортно-імпортний банк України (Укрексімбанк).
Ощадні банки – спеціалізуються на кредитуванні населення за рахунок залучення невеликих за розмірами строкових депозитів.
Іпотечні банки – здійснюють кредитні операції на тривалий строк, під заставу нерухомості.
Інвестиційні та інноваційні банки спеціалізуються на акумуляції тимчасово вільних коштів на тривалі строки (у тому числі через облігаційні позики) і надання довгострокових кредитів.
Облікові і депозитні банки спеціалізуються на здійсненні короткострокових депозитних і кредитних операцій.
Акціонерні банки формують свій Статутний фонд шляхом випуску і розміщення акцій банку. Всі емітовані акції повинні бути іменними. Випускати акції на пред'явника в Україні законом заборонено. Власником капіталу є банк. Акціонери не мають права вимагати повернення своїх внесків.
Банки у виді ТОВ формують свій Статутний фонд за рахунок внесків учасників. При цьому кожний учасник зберігає право власності на свою частку. Відповідальність кожного учасника обмежена розміром його внеску до Статутного фонду.
Кооперативні банки створюються за територіальним принципом: місцеві та центральний кооперативний банки. Кожний учасник не залежно від розміру його внеску має 1 голос. Мінімальна кількість учасників банку (в межах області) – 50 осіб. Клієнтами кооперативного банку можуть бути тільки його учасники.
Також банки можна поділити за розміром Статутного фонду та за розміром їх активів.
За розміром Статутного фонду банки поділяються на:
- малі до 5 млн. євро (мінімум 1 млн. євро);
- середні – 5 -10 млн. євро.
- великі – 10 – 30 млн. євро.
- найбільші – понад 30 млн. євро.
За розміром активів, на:
- малі до 50 млн. грн.;
- середні – 50 – 100 млн. грн.
- великі 100 млн. грн. – 1 млрд. грн.
- найбільші – понад 1 млрд. грн.
В Україні станом на 01.10.2006 р. ліцензію НБУ на здійснення банківських операцій мали 166 комерційних банків (89 – ВАТ, 43 – ЗАТ, 34 – ТОВ).
Найбільші КБ України: Приватбанк – капітал 2,3 млрд. грн. Аваль – 2,1. Державний експортно-імпортний банк – 1,3, Укрсиббанк – 1,1, Укрсоцбанк – 1,0 млрд. грн., Промінвестбанк – статутний капітал понад 195 млн. грн. (2000 р.)
Спеціалізовані банки обмежують свою діяльність невеликим колом операцій або функціонують у вузькому секторі ринку, або обслуговують окремі галузі економіки (ощадні, іпотечні, банки споживчого кредиту, банки підтримки, гарантійні, розрахункові (клірингові) банки або палати). Універсальні банки виконують широкий спектр банківських операцій, охоплюють багато секторів грошового ринку та галузей економіки. В Україні більшість банків універсальні, їм заборонено здійснювати діяльність лише в сфері торгівлі, матеріального виробництва і страхування.
Висновок
В результаті написання даного реферату ми встановили, що комерційний банк – це автономне, економічно самостійне, незалежне комерційне підприємство, яке функціонує за умов повної економічної самостійності, партнерських взаємовідносин з клієнтами в межах державного контролю за його діяльністю з боку органів банківського нагляду.
Світова практика виробила два принципи побудови комерційних банків: а) принцип сегментування, коли банківська діяльність обмежена певним видом операцій чи сектором грошового ринку;
б) принцип універсальності, коли будь-які обмеження щодо діяльності банків на грошовому ринку знімаються.
У ринковій економіці функціонують різні види банків, які класифікуються за певними ознаками:
1. За формою власності:державні, приватні, кооперативні.
В Україні функціонують два державні банки: експортно-імпортний та ощадний. Решта банків є приватними і мають статус акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю.
2. За масштабами операцій: роздрібні (акумулюють кошти численних клієнтів, невеликі за обсягом. При цьому потрібна розвинута інфраструктура), оптові. Обслуговують незначну кількість великих клієнтів, а необхідні ресурси залучають на фінансовому ринку.
3. За територіальним охопленням: міжнародні, регіональні, банки, що ведуть діяльність у національному масштабі (колишні спеціалізовані банки).
4. За колом виконуваних операцій: спеціалізовані, універсальні.
Спеціалізовані банки обмежують свою діяльність невеликим колом операцій або функціонують у вузькому секторі ринку, або обслуговують окремі галузі економіки (ощадні, іпотечні, банки споживчого кредиту, банки підтримки, гарантійні, розрахункові (клірингові) банки або палати). Універсальні банки виконують широкий спектр банківських операцій, охоплюють багато секторів грошового ринку та галузей економіки. В Україні більшість банків універсальні, їм заборонено здійснювати діяльність лише в сфері торгівлі, матеріального виробництва і страхування.
Крім функціональної, виділяють галузеву і регіональну спеціалізації банків.
5. За порядком формування статутного фонду комерційні банки поділяються на акціонерні товариства відкритого і закритого типу та пайові банки.
6. За наявністю мережі філій або безфілійні.
Список використаної літератури
1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000 р. №2121-ІІІ із змінами та доповненнями.
2. Борейко В. І. банківська справа: Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення – Рівне: НУВГП, 2007. – 88 с.
3. Васюренко О.В. Банківські операції. К.: Знання, 2004. – 324 с.
4. Лаптєв с. м., денисенко М.П., кабанов В.Г., Любунь О.С. банківська діяльність (вітчизняний та зарубіжний досвід): навчальний посібник. – К.: ВД «професіонал», 2004. – 320 с.
5. Мещеряков А.А. Організація діяльності комерційного банку. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 608 с.