Банківська система України та проблеми її реформування

321787208

МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА, СОЦІАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ПРАЦІ

ДОПОВІДЬ

на тему:

«БАНКІВСЬКА СИСТЕМА В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЇЇ РЕФОРМУВАННЯ»

Підготувала:

Студентка 24 групи

Бурханова Тетяна

Викладач:

Черниш Н.М.

Чернігів-2007

Банківська система в Україні та шляхи її реформування

Банки є одним з найстаріших і найбільших за активами фінансових посередників. Вважається, що перші банки утворилися з контор міняйл в Італії, і насьогодні в усіх розвинутих країнах світу існує розгалужена банківська система. Україна не є винятком з даного правила.

Згідно ЗУ «Про банки та банківську діяльність» БАНК – юридична особа, яка має виключне право на основі ліцензії НБУ здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних та юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Отже, основне завдання банку - здійснювати посередництво в переміщенні коштів від кредиторів до позичальників.

Банківська діяльність
, яка є досить широким поняттям, має розглядатися як один з елементів фінансової діяльності держави.

Банківська діяльність складається із сукупності трьох взаємопов’язаних операцій:

· Прийняття грошових вкладів від клієнтів банків;

· Надання клієнтам позичок і створення нових платіжних засобів;

· Здійснення розрахунків між клієнтами.

Банківська система - організаційна сукупність різних видів банків у їх взаємозв'язку, яка існує в тій чи ін­шій країні в цілком визначений історичний період.

Залежно від впорядкованості банків, відповідно до діючого банківського законодавства розрізняють два основних типи побудови банківської системи:

• однорівнева банківська система
(усі банки, що діють у країні (включаючи й цент­ральні банки), перебувають на одній ієрархічній сходинці, виконують аналогічні функції з кредитно-розрахункового об­слуговування клієнтури. Такий принцип побудови банківської системи характерний для економічно слаборозвинених країн, а також для країн з тоталітарним, адміністративно-командним режимом управ­ління.

• дворівнева банківська система
(характерна для країн з ринковою економікою, складається з двох рівнів: верхній рівень - центральні (емісійні) банки, які є бан­ками в повному значенні цього слова лише для двох катего­рій клієнтів: банківських інститутів та урядових структур; нижній рівень - комерційні банки, клієнтами яких є підприємства, організації, населення).

Саме дворівнева система і діє насьогодні в Україні. Вона ґрунтується на взаємовідносинах між банками в двох площинах: по вертикалі – відносини підлеглості між центральним банком, як таким, що здійснює керування, та низовими ланками, по горизонталі – відносини рівного партнерства між будь-якими низовими ланками.

Банківська система України складається з НБУ та інших банків, що створені та діють на території України на основі ЗУ «Про банки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000р.

Банки в Україні функціонують як універсальні або як спеціалізовані
(ощадні, інвестиційні, клірингові(розрахункові), іпотечні. Наприклад. Банк набуває статусу спеціалізованого банку, якщо не менше 50% його активів є активами одного типу, і банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку, якщо не менше 50% його пасивів є вкладами фізичних осіб). Створюються вони у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку.

За формою власності
банки можуть бути державними ( 100 % статутного капіталу такого банку належить державі, наприклад це є НБУ, Ощадний банк, та Український експортно-імпортний банк), або такими, що засновані на приватній формі власності. Відповідно до чинного законодавства в Україні можуть створюватися і кооперативні банки за принципами територіальності. Вони поділяються на місцеві та центральні кооперативні банки, і їх утворення, мінімальна кількість учасників та статутного капіталу чітко регулюється законодавством.

В ЗУ «Про банки та банківську діяльність» також передбачена можливість створення банківських об’єднань
: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група.

Банківську корпорацію
можуть створювати виключно банки з метою підвищення своєї ліквідності та платоспроможності, для забезпечення координації та нагляду за їх діяльністю. Банківська холдингова група
– банківське об’єднання, до складу якого входять виключно банки; материнському банку має належати не менше 50% пайового капіталу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми банками. Фінансова холдингова група
має складатися переважно або виключно з установ, що надають фінансові послуги, до того ж серед них має бути не менш ніж 1 банк, і материнська компанія має бути фінансовою установою, тобто вона має надавати різні фінансові послуги. Наприклад це є банки, кредитні спілки, страхові компанії, ломбарди тощо.

Банківська система в умовах ринку функціонує на основі певних умов. Функції банківської системи:

1) Трансформаційна
- зумовлена посередницькою місією банків. Мобілізуючи вільні кошти і передаючи їх різним суб'єктам, банки мають можливість їх трансформову

вати (змінювати) на різні строки, розміри, що зменшує фінансові ризики.

2) Функція створення грошей і регулювання грошової маси.

3) Функція забезпечення сталості банків та грошового ринку (ста­білізаційна),
яка проявляється у прийнятті ряду законів, що регламентують діяльність банків, у створенні механізму контролю і нагляду за діяльністю банків, тощо.

Питання вдосконалення та реформування банківської системи в Україні

Навряд чи сьогодні в Україні знайдеться людина, підприємство або організація, повністю задоволені роботою вітчизняної банківської системи. При цьому спектр оцінок досить широкий: від повного заперечення будь-яких позитивних зрушень останніми роками до переможних обіцянок про видатні досягнення.

Нормальному розвитку вітчизняної банківської системи перешкоджають численні об’єктивні й суб’єктивні чинники, наприклад, дуже низькі доходи переважної більшості населення України , так і не відновлена повною мірою довіра населення до комерційних банків, відсутність належної системи гарантування банківських вкладів тощо.

До розряду суб’єктивних чинників, які гальмують розвиток банківської системи, слід зарахувати вузькість асортименту пропонованих послуг (якщо у провідних закордонних — до трьохсот видів послуг, то в українських — набагато менше), наявність проблемних кредитів, відсутність кредитних історій, кредитних бюро. До цього переліку необхідно додати ще й проблеми, пов’язані з ліквідністю застав.

Комерційні банки здебільшого так і не повернулися обличчям до реального сектора економіки України, що значною мірою зумовлено як їхньою неготовністю надавати великі й довгострокові кредити, так і нестійкістю функціонування виробничих підприємств, відсутністю реальних структурних перетворень у вітчизняній економіці, а отже — високими кредитними ризиками. Спостерігається значна концентрація кредитних ризиків в обмеженого кола позичальників. Недосконалою залишається і структура кредитів, наданих суб’єктам господарської діяльності. У результаті кошти йдуть переважно не на інвестиційні потреби господарських суб’єктів, а на поточне споживання. Звідси й невисокий економічний ефект від такої кредитної політики.

Банки гостро відчувають недосконалість, а в окремих випадках — відсутність належної нормативно-правової бази. Зокрема це стосується захисту прав кредиторів, формування спостережних рад комерційних банків, стимулювання підвищення капіталізації та збільшення обсягів залучення коштів фізичних і юридичних осіб, недопущення перекладання на банки не властивих їм функцій контролюючих органів і т.п. Водночас багато нормативно-правових актів, що регламентують банківську діяльність, мають переважно організаційно-адміністративний характер і тому навряд чи можуть дати бажаний ефект у справі неухильного та стабільного розвитку банківської системи.

Запропонована НБУ «Комплексна програма розвитку банківської системи України на 2003—2005 роки» покликана виділити основні цілі та пріоритети такого розвитку, шляхи й напрями їх реалізації, передумови для успішного виконання банківською системою завдань, які стоять перед нею.

Як основні цілі подальшого розвитку в Програмі визначені: 1) зміцнення банківської системи України, підвищення її стійкості до криз; 2) зміцнення довіри до банківської системи з боку вкладників та інвесторів; 3) активізація діяльності банків із залучення коштів та їх трансформації в кредити для реального сектора економіки; 4) поглиблення інтеграції банківської системи України у світовий фінансовий простір.

Отож, на мою думку, першочерговими конкретними практичними кроками у справі підвищення рівня банківської системи України мають стати:

у сфері зміцнення ресурсного потенціалу комерційних банків

· зростання реальних доходів населення і зміцнення корпоративних фінансів;

· підвищення мінімального розміру капіталу місцевих кооперативних, регіональних та міжрегіональних комерційних банків;

· зниження існуючих норм нарахування відсотків на резервні фонди;

· розширення участі комерційних банків у заснуванні страхових компаній;

· розвиток системи рефінансування банків НБУ;спрощення процедур звернення на стягнення майна, наданого в заставу;

· обмеження розрахунків готівкою при придбанні нерухомості, автомобілів тощо.

у сфері здійснення банківської діяльності

· виключення ситуацій, коли банки приймають рішення під політичним тиском або під впливом суб’єктів господарювання;

· приведення нормативних документів НБУ у відповідність до міжнародних стандартів;

· створення державою правових та економічних основ для здійснення комерційними банками інвестиційної діяльності, перебудови системи довгострокового кредитування, активізації участі комерційних банків у створенні фінансово-промислових груп, приватизаційних процесах;

· створення у комерційних банках підрозділів з розробки стратегії їх розвитку;

· розширення надання банками корпоративним клієнтам практичної допомоги у здійсненні електронної комерції;

· розвиток синдикованого кредитування суб’єктів господарювання;

· здешевлення банківських послуг за рахунок комплексності їх надання;

· проведення міжнародної сертифікації вітчизняних банкірів тощо.

Крім того, необхідно забезпечити сталий соціально-економічний розвиток, проведення структурних перетворень у реальному секторі економіки.

Отже, будемо мати надію, що в майбутньому для нормального функціонування банківської системи та для підняття її престижу та іміджу сучасними державними мужами будуть проведені необхідні заходи та не постане більше подібних проблем і ми зможемо вийти на міжнародний рівень, не соромлячись при цьому, що багато в чому ми відстаємо від наших європейських сусідів. Так нехай хоч досконала банківська система стане нашою гордістю.