Етичні аспекти роботи з екологічною інформацією

Матеріали об"єктивного характеру, де вміщено критику атомників, у деяких ЗМІ просто не вміщуються. Про це, зокрема, стверджує і студентка Ольга Михайлюк. Вона дослідила стан справ на Рівненській АЕС, спираючись на погляди екологічних експертів, працівників "Енергоатому", Європейського банку реконструкції та розвитку. Реакція на її ретельну працю була несподівана: "Однак мій виступ так і не побачив світ. Натомість видання, для якого я працювала, надрукувало рекламу такого змісту: "Рівненська АЕС – надійність, безпека, добробут", що абсолютно не відповідало дійсності". Наявність в Україні практики "замовлених статей" стовідсотково визнали журналісти під час опитування, яке проводилося Соціс-Геллап.

Журналісти або редактори не повинні приймати гроші від організацій чи окремих людей, про яких вони пишуть. Видання самі мають сплатити за все, що знадобиться кореспондентові, аби висвітити тему. Насамперед, це стосується відряджень. Навіть якщо існує думка, що ніякі подарунки вам не завадять, конфлікт інтересів залишатиметься і може зашкодити і вашій репутації, і репутації видання.

Болючим питанням для української преси є й персональна увага до працівника мас-медіа з боку його персонажів: добре це чи погано? Фуршет, запрошення до ресторану... Матиме все це наслідки і вплив на надрукований матеріал? Дослідники журналістської етики вважають: слід уникати будь-яких особистих (емоційних чи фінансових) стосунків, які можуть заважати неупередженому висвітленню новин. Але в цьому випадку мова йшла про так званий "пряник". Існує ще й "батіг".

Сучасний вітчизняний бізнес успадкував принципи тоталітарної держави. Дехто з бізнесменів пов"язаний зі злочинним світом. А між ним і тоталітаризмом є багато спільного – і там, і там править закон сили. Навіть засоби підтримки влади схожі: сила, страх, сліпе підпорядкування наказам. Відповідно, прийняте рішення не обговорюється. Той, хто має владу, не бажає враховувати суспільні інтереси. Тому у своїй роботі журналіст часто стикається зі спробами дезинформації, тиску чи підкупу.

Ризикованою є і "прихована реклама", коли журналістам таємно платять ті, про кого вони пишуть. Іноді мова йде не тільки про те, що має бути надруковано, але й про те, чого варто уникати. Працівники мас-медіа не повинні порушувати журналістську етику, зневажаючи інформацією про небезпеку тієї чи іншої продукції або явища для довкілля чи здоров"я. Наприклад, вплив малих доз радіації чи іонізуючого випромінення, загроза здоров"ю користувача мобільного телефону, комп"ютера чи мікрохвильової пічки є надзвичайно цікавою темою, але чомусь більшість журналістів уникає її розробки. Хоча здогадатися неважко – більшість із виробників цієї продукції вміщує рекламу в мас-медіа. Втрата надходжень від неї рідко заохочуватиметься в загальнонаціональних виданнях. Інша справа – екологічна преса. Як правило, її видавці свідомо уникають реклами небезпечної для довкілля чи здоров"я продукції.

Ще одне складне питання – плата за інформацію вже самими працівниками засобів масової інформації. Більшість інформаційних організацій не платять за неї. Хоча приклади, коли це трапляється і вважається припустимим в українських виданнях, на жаль, не поодинокі.

Кодекс етики екологічного журналіста

(розроблено Міжнародною Федерацією екологічних журналістів)

1. Право на чисте середовище і довгостроковий розвиток аргументоване й тісно пов"язане з правом на життя, здоров"я та добробут. Екологічний журналіст повинен інформувати громадськість про загрозу навколишньому середовищу на глобальному, регіональному та місцевому рівнях.

2. Часто ЗМІ є єдиним джерелом інформації про навколишнє середовище. Обов"язок журналіста – підвищувати рівень усвідомлення громадськістю проблем довкілля та відображати плюралізм думок.

3. Шляхом інформування журналіст відіграє життєво важливу роль у мобілізації зусиль громадськості для захисту довкілля. Обов"язок журналіста – не лише відкривати очі людей на певну загрозу, а й відслідковувати ці небезпеки, тримати громадськість у курсі розвитку подій. Журналіст має також писати й про можливі шляхи розв"язання екологічних проблем.

4. Журналіст не повинен керуватися впливом заангажованих інтересів, чи то комерційних, політичних, урядових чи неурядових організацій. Журналісту слід дистанціюватися від таких інтересів і не вступати з ними в об"єднання. Як правило, журналісти мають надавати слово всім сторонам у будь-якому конфлікті, пов"язаному з екологією.

5. Екологічні журналісти по можливості повинні посилатися на джерела інформації та уникати такого висвітлення, що може викликати паніку або спекуляції, а також різноманітні тенденційні коментарі. Журналіст мусить перевіряти автентичність джерела інформації.

6. Екологічний журналіст повинен відстоювати рівний доступ до такої інформації й допомагати організаціям і громадянам промислово нерозвинених країн в одержанні електронної інформації, що допоможе цим країнам у вирішенні екологічних проблем.

7. Журналіст також має поважати права людей, які потерпіли від природних катастроф та стихійних лих, не втручатися в особисте життя.

8. Екологічний журналіст мусить без вагань виправити інформацію, яка раніше вважалася достовірною і могла впливати на громадську думку, якщо аналіз і наступні події показали її помилковість.

Знайдіть у пресі приклади "прихованої реклами" продукції, котра може зашкодити довкіллю. Проаналізуйте причини, чому журналіст у цьому конкретному випадку уникає писати про всі переваги та недоліки