Реферат з біології
Птахи Прикарпаття
Дослідження птахів Прикарпаття почалося ще з кінця ХІХ ст. – поч. ХХ ст.. Ними займалися ряд російських, польських та інших орнітологів. Зокрема таких як: Л. Олександров, який написав “Зимовка некоторых перелётных птиц” (1902), а також “Редкие залётные птицы” (1905). У своїх роботах С.М. Алферані (1896) – описує про зимівлю і перелботи лебедів, В.І. Бланні (1907) – про зимуючих у нас птахів, В.К. Анфілов (1916) – про перелітних птахів, а С.А. Бутулін (1895) – про ігри дятла.
У воєнні роки була призупинена будь-яка дослідницька діяльність. А уже починаючи з 1948 р. по 1972 р. птахи заходу України були вивчені досить глибоко. Птахів вивчали орнітологи Львова,Чернівців, Києва, Кременця, Тернополя, Ужгорода, Івано-Франківська, Ленінграда, Кишинева досліджували авіфауну цієї території. В Українських Карпатах працював Ф.Й. Страутман, який написав монографію “Птицы Советских Карпат” (1954) і багато різних орнітологічних статей. У двотомній монографії “Птицы западных областей УССР” (1963) він узагальнив усе те, що виконали вітчизняні орнітологі з 1943 по 1963 рік. Д.В. Владишевський, І.В. Марисова (1960, 1961) вивчали будову гнізд представників роду Turdus і біологію білозобого дрозда – типового представника карпатського високогір’я. Д.В. Владишевський і Т.В. Червамон (1965) аналізують збереження і причини загибелі гнізд горобиних птахів біля верхньої межі лісу в Чорногорах, а Д.В. Владишевський (1968) – описує знахідки в Карпатах кам’яного дрозда і в Прикарпатті – малої білої чаплі. Т.В. Черватюк (1969) повідомила про строки гніздування деяких горобиних у Чорногорах, М.І. Черкащенко (1968) – про біологію рябчика, а А.Й. Островський (1969) – про екологію тетеревиних у Ґорґанах. Деякі матеріали про орнітофауну Закарпаття містяться в роботах О.Б. Кістяківського, Л.О. Тортенко, М.Я. Кучеренко, А.Е. Лугового, В.С. Талпоша. В.С. Талпош (1969) звернув увагу на динаміку чисельності птахів Закарпатської рівнини, стаціонарне розміщення їх в окультуреному ландшафті. Пернаті Прикарпаття були предметом дослідження М.К. Тарасової (1952), яка вивчала екологію водоплавних верхів’я Дністра, а також І.Ф. Андрєєва (1953) та О.М. Клітіна; останній опублікував серію повідомлень про авіафауну Чернівецької області і зробив у 1959 р. огляд птахів Радянської Буковини. О.М. Клітін визначив у Східному Прикарпатті (Буковина) 192 види птахів, з них 172 – гніздових. В 1954 р. про знахідку свійського дятла в Прикарпатті повідомляють Ф.Й. Страутман і М.П. Рудишин (1954).
Орнітофауну Поділля досліджували В.П. Хреневич, В. Герхнер, Л.О. Портенко, М.Й. Бурчак-Абрамович та інші. Починаючи з 1957 р. ряд публікацій про сучасний склад птахів північних районів Поділля зробила І.В. Марисова самостійно, а також у співавторстві з Н.М. Холіною та з автором цієї праці. З робіт про подільську авіафауну слід відзначити публікації у галузі дослідження чисельності водяно-болотяних мисливсько-промислових птахів у верхів’ях ріки Горині, нових елементів фауни – сірійського дятла, кільчастої горлиці та інших видів.
О.Б. Кістяківський (1952) та М.І. Черкащенко (1966) описують промислових птахів Волинського Полісся, Н.І. Сребродольська (1964) – екологію, фенологію, чисельність, паразитофауну качиних, куликів і мартинів Шацьких та інших поліських озер, а К.А. Татаринов та О.М. Охримчук (1969) – процес синантропізації чайки, тетерева, зяблика та інших птахів Волинської області. В.П. Жежерін (1962) звертає увагу на рідкісні види пернатих та їх охорону в межах Українського Полісся. Живлення птахів у західних областях України досліджено в роботах К.А. Татаринова, М.І. Черкащенка. М.І. Черкащенко у співавторстві видав працю з енто- і ендопаразитофауни водяно-болтяних і дуплогніздових птахів долини верхньої течії Дністра.
Наші дослідження проводились в місті Коломия, на таких об’єктах:
парк імені Кирила Трильовського;
парк імені Тараса Шевченка (студентський парк);
міський парк;
сквери по вулиці Січових Стрільців.
Щоб приступити до наших досліджень, спершу ми попередньо ознайомились з районом досліджень. Незважаючи на здатність легко пересуватись на велику відстань, птахи в період гніздування тісно зв’язані з певними ландшафтами: в парку ми знаходимо своєрідний парковий комплекс, у скверику – інший. Більше того, можна також виявити чималу відмінність у складі птахів, залежно від наявності певних порід та віку дерев. Це свідчить про прив’язаність окремих видів птахів до певних умов середовища примушує нас насамперед старанно вивчати район майбутніх досліджень. Для цього складаємо план району, позначивши всі характерні особливості ландшафту: які є дерева, яку займають площу, з чим межують, які протікають річки, тощо. Такий план допоможе нам проводити планомірні дослідження і дасть можливість охопити всі ті місця, де можна зустріти новий тип птаха. Для того, щоб вивчити птахів нашого району досліджень, ми в тій чи іншій мірі стикаємось із проблемою визначення їх щільності, тобто скільки пар гніздяться на одному квадратному кілометрі в тому чи іншому біогеоценозі. Для цього необхідно було провести облік птахів у природі. Відповідно до нашої мети дослідження використовуються різні методи, а саме: метод картування території, маршрутний метод і метод точкових обліків.
Початок і протяжність обліків планруємо так, щоб охопити весь гніздовий період більшості видів, а з іншої сторони він повинен проводитись як можна в стислий період.
Для Прикарпаття розпочинати роботи з метою проведення обліків найдоцільніше з 15 квітня, а закінчівати – 15 червня. Найкращим індикатором, який дає поправки на переміни проведення обліків, є активна пісня вівчарика-ковалика (PhyllosopuscollybytaL.). Це співпадає з періодом з періодом інтенсивного співу таких ранніх гніздових птахів, як дрозди (), малинівка (), кропивник ().
Вивчивши свій район, ми приступаємо до виявлення видового складу місцевих птахів. Регулярно відвідуючи різні ділянки району досліджень, ми складаємо списки усіх помічених під час екскурсії птахів, які регулярно гніздяться в даному районі, і які бувають тут лише під час весняного або осіннього перельоту, а також тих птахів, які зимують чи випадково залітають.
Список птахів певного району складаємо за такою схемою: назва птаха (українська і латинська); птах осілий, кочовий, перелітний або пролітний; як часто трапляється птах у районі досліджень. Склавши список птахів можна вибрати першочергові об’єкти для вивчення.
Намітивши для дослідження групу птахів, ми вивчаємо всі особливості їх життя і розвитку. У житті птахів є кілька важливих періодів: весняний приліт (якщо птах перелітний), період розмноження, осінній відліт і зимовий. Для зручності ми
Щоб провести фактичну фіксацію спостережень за птахами у природі ми використовуємо міжнародну систему символів це:
А – простий контакт із птахами виду А (візуальний або звуковий). Якщо визначено стать, то додаємо їх символами ♀, ♂;
А
– контакт із птахами виду А за допомогою будь-якого звукового сигналу, крім пісні;
– контакт із птахами, що співає, якщо точно зафіксували (на слух або візуально);
– контакт із птахами, що співає, але місце знаходження якого точно не встановлено;
– агресивна реакція між двома особами виду А;
А → А – два контакти з однією і тією ж особою, стрілка показує напрямок пересування ;
А А – одночасний контакт з двома птахами виду А.
А*
– гніздо виду А (кількість яєць, пташенят, або інша інформація).
Назви виду під час обліку записуємо латинською мовою в скороченому вигляді. Час обліку в одній точці становить від 3 до 20 хв. Зареєструвавши птахів, які спостерігалися в зоні радіусом 25 м та поза її межами, то ми можемо вирахувати відносну щільність облікових видів на досліджуваній території. Тільки в такому разі для достовірності обліки проводимо не менш ніж три рази на сезон.
Для того, щоб зробити точний облік птахів ми використовуємо точковий метод, який являє собою конкретно визначений маршрут із рівномірно спланованими зупинками для обліків. Зупинки для обліку охоплюють всі біотипи, що характерні для даного регіону. Але для зручності обробки даних обліку кожний маршрут плануємо в одному біотопі.
При повторних обліках використовуємо ті ж самі точки. Кожну зупинку коротко описуємо. За визначенням маршруту рухаємось пішки і реєструємо всіх птахів, яких побачили та почули. Відмічаємо всіх птахів незалежно від відстані. На схемі точки обліку записуємо птахів так, що відобразити реальне їх спостереження на даній території. У кожній точці облік ведемо 5 хв. Після закінчення обліків для кожного виду вираховуємо індекс кількості, тобто кількість відмічених особин, або пар, на зупинку обліку даного маршруту. Для того, щоб вирахувати відносну кількість гніздування птахів на досліджуваній території необхідно дуже точно визначити відстань від зустрінутого птаха до нас (тобто обліковців), щоб правильно відмітити на схемі точку реєстрації.
Деякі з птахів відлітають на зимівлю на південь, інші залишаються зимувати в тій місцевості де жили влітку, або кочують на невелику відстань розшукуючи їжу. На початку весни всі вони з’являються в місцях гніздування задовго до початку розмноження, при чому в певній послідовності для кожного виду. Птахи привертають увагу жвавою поведінкою, характерною для всіх птахів весняної пори.
Першим гніздовий район займають ті птахи, в яких раніше настає період розмноження. Першим починає розмножуватися крук, який зимує. Трохи пізніше починають розмножуватись ворони і граки. З дрібних горобиних дуже рано починають розмножуватися повзики і синиці, які зимують поблизу місць гніздування.
З перелітних птахів дуже рано прилітають плиски, шпаки, дрозди. Деякі з них кочують далі, а деякі з них займають торішні райони гніздування. У березні, квітні та в першій половині травня спостереження за перельотом птахів і проводимо систематично. Після закінчення весняного перельоту у птахів починається період розмноження. Найперше починають розмножуватись круки і сіра сова, а найпізніше співучі птахи.
Спостереження за розмноженням птахів починаємо з моменту появи їх на місцях гніздування і проводимо систематичну до вильоту молоді з гнізда.
Перший етап періоду розмноження починається з того, що птахи займають гніздові території. Птахи, які гніздуються колоніями мостять гнізда на відстані 1 м і ближче одне від одного.
Птахи захищають свою гніздову ділянку навіть від особи свого виду і періодично вступають з ними в жорстокі бійки. У цей період часто бачимо самця, який сидить на високому місці поблизу від гнізда. Це характерно для хижих і співочих птахів.
Своїми спостереженнями ми встановили, що більшість старих птахів селяться в своїх торішніх гніздах, які ремонтують або відбудовують.
Гнізда птахів бувають різноманітної будови. Деякі птахи роблять прості гнізда у вигляді ямки на землі, де відкладають яйця просто на землю. Складніші вимощують травою, листям, мохом, шерстю або пухом. Птахи роблять їх з гілочок, стебел трав та інших матеріалів. Робота над гніздами забирає декілька тижнів. Найскладніші гнізда будують зяблики, щиглики, іволги, очеретянки і особливо ремези. Деякі птахи будують гнізда в закритих приміщеннях – норах, дуплах дерев тощо.
Закінчивши будувати гніздо птахи починають відкладати яйця, кількість яких у кладці буває різна. Спостерігаючи за відкладкою яєць і виявлення їх кількості допомагає обчислити можливе збільшення кількості птахів у районі досліджень.
Підчас насиджування у більшості птахів розвивається на нижньому боці тіла так звана “насідна пляма” – гола ділянка шкіри, на якій випадає пір’я, а шкіра змінюється. Сідаючи на яйця і доторкуючись до них голою шкірою, птах підтримує в гнізді сталу, досить високу температуру, трохи вищу від температури тіла. Підчас насиджування, особливо в перші дні, деякі птахи щодня злітають з гнізда живитися. В одних видів яйця насиджує тільки самець або самка, у інших самець і самка по черзі.
Через деякий час, визначений для кожного виду починається вилуплення пташенят. Це найвідповідальніший період в житті птахів.
Після закінчення гніздового періоду деякі перелітні птахи відразу починають готуватися до перельоту на південь, а деякі ще довго залишаються у нас, кочуючи зграйками, чи поодиноко в місцях, де є достатня кількість їжі. Вивчаючи птахів, особливу увагу приділяємо спостереженням за їх живленням, щоб визначити, яку роль у природі вони відіграють в різни пори року, а також визначити корисний це птах чи шкідливий для даної місцевості.
Більшість зимуючих птахів належить до групи напівосілих, або кочових. Це – дятли, більшість синиць, повзики, корольки, сойки та інші.
Шукаючи їжу, птахи перелітають на декілька десятків кілометрів і навіть сотню кілометрів, але не в певному напрямі, а повсюди де є кормові місця.