МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ СИСТЕМ І ЗАСОБІВ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ
РЕФЕРАТ
З курсу “Світове господарство”
ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ УКРАЇНИ
Студентки гр.ЗЖ-98-1
Залати Ольги
Перевірила:
доцент Тараненко І.В.
Дніпропетровськ, 2001
ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ УКРАЇНИ
1. МІСЦЕ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА
Україна є членом ООН і входить до світового співтовариства. Це позначає, що вона визнає і виконує статут ООН, міжнародне право, які регулюють міждержавні відносини, в тому числі і економічні. Міжнародні економічні відносини мають для економічного розвитку України істотне значення. Але раціональне використання переваг міжнародних економічних відносин передбачає, щоб економіка України була інтегрована у світове господарство.
Однак Україна перебуває на перехідній стадії розвитку економіки. Як суверенна держава вона ще не має достатнього досвіду налагодження економічних зв'язків з країнами світового співтовариства. Це стримує процес інтеграції національної економіки у світове господарства. Крім того, після ліквідації СРСР структури, за допомогою яких здійснювалася в ньому зовнішньоекономічна політика, були ліквідовані, а нових органів, які можуть проводити на всіх господарських рівнях національну зовнішньоекономічну політику України, ще бракує. Вони вже створені на державному рівні: Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків України, Державний митний комітет, Національний банк України тощо.
Україна завжди мала економічні зв'язки з країнами світового співтовариства, але її включення у систему світового господарства на сучасному етапі має свої особливості, головним чином зумовлені набуттям Україною незалежності. Головним економіко-правовим документом, що регламентує розвиток зовнішньоекономічної політики України, є Закон про зовнішньоекономічну діяльність Укаїни, що був прийнятий у квітні 1991 року. Він передбачає, що суб'єктами міжнародних економічних відносин можуть бути юридичні особи на території України; в ньому докладно розроблені принципи та види зовнішньоекономічної діяльності, права і обов'язки суб'єктів міжнародних економічних відносин, механізм управління зовнішньоекономічною діяльністю тощо. Правові та нормативні документи, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність України, спираються на об'єктивні можливості господарського розвитку нашої держави. Україна традиційно займає провідне місце серед держав СНД щодо розвитку зовнішньоекономічних зв'язків. Це зумовлюється на наявність вагомих об'єктивних матеріальних передумов, що сприяють розвитку зовнішньоекономічних зв'язків: природних ресурсів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортного забезпечення тощо.
До 1991 року Україна була республікою Радянського Союзу. В 1980-ті роки централізовані інвестиції в економіку республіки становили 16% від усіх інвестицій СРСР, але за рахунок менших витрат на виробництво товарів Україна випускала 17% всієї промислової продукції СРСР і 21% сільскогосподарської. Фактично провадилося цілеспрямоване переведення коштів з України в менш розвинені економічно республіки – Казахстан та Росію. Зіставлення показників, які характеризують місце України у загальному експортному потенціалі країн, що входили до колишнього СРСР, показує значну роль України в цьому процесі. Частка України в останні роки існування СРСР становила 20% загальносоюзних експортних поставок. Вони направлялися в 123 країни світу, а суб'єктами міжнародногосподарських зв'язків були понад 1400 підприємств України, обсяг експортних поставок яких становив близько 7 млрд крб. Однак слід зазначити, що 98% зовнішньої торгівлі України було спрямовано на країни соцтабору.
Незважаючи на значні потенційні можливості включення України у систему світового господарства, зараз на цьому шляху постають певні об'єктивні перепони. Це насамперед зниження темпів економічного розвитку нашої країни, що є наслідком загальної кризи, яка охопила суспільне виробництво в Україні; орієнтація України на процес інтегрування з державами СНД, що об'єктивно зумовлено існуванням традиційних економічних зв'язків між ними, низьким рівнем якості продукції, недосконалістю системи управління зовнішньоекономічними відносинами, відсутністю кваліфікованих кадрів спеціалістів у сфері зовнішньоекономічної діяльності, відсутністю досвіду ведення міжнародних економічних відносин.
Незважаючи на те, що Україна в минулому посідала провідне місце в експортно-імпортних операціях СРСР, її зовнішньоекономічні зв'язки, зокрема, такий їх концентрований вираз, як істотний рівень міждержавної торгівлі, характеризуються зараз негативними рисами. Протягом 90-х років істотно скорочувався обсяг експорту України. Лише за 1992 рік він скоротився на 19%. Традиційно в експорті України переважають паливно-сировинні галузі, частка яких на початку існування країни становила рахом з матеріалами та товарами народного споживання близько 90% експорту нашої країни. Експорт України сьогодні характеризується низькою питомою вагою машин та обладнання; незначна частка припадає на продцуцію, що випускається згідно з договорами про спеціалізацію та кооперування виробництва, низьска частина в експорті виробів сучасної техніки, технологій, ліцензій. У зовнішньоторгівельному обігу України протягом 90-х років різко зросла частка бартерних операцій – з 10% до близько 70%.
Усе це вимагало і вимагає оперативної та докорінної зміни акцентів у зовнішньополітичній діяльності України зодо розвитку міжнародних господарських відносин. Проте невдалими були розроблені в 90-х роках заходи щодо стабілізації експортного потенціалу України, перепрофілювання структури експорту. Зміни в зовнішній торгівлі України “поглинули” масу спеціальних інвестицій. До експортного виробництва були включені далеко не всі підприємства військово-промислового комплексу, що підлягали конверсії.
За умов переходу України до соціальної ринкової економіки функціонування механізму реалізації зовнішньоекономічних зв'язків спрямоване передусім на реалізацію загальнодержавних інтересів. Це зумовлює зберігання певною мірою державної монополії на зовнішньоекономічну діяльність. Вона виявляється в конкретних методах державного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків, а саме: у прийнятті відповідних законодавчих актів, тарифів, системи оподаткування, укладення договорів, регулювання обсягу, структури, географії поставок, реєстрації суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, наданні їм ліцензій, рекомендацій щодо цін, пільгових кредитів, дотацій, встановлення митного збору та контролю тощо. Важливим напрямом формування ефективного механізму зовнішньоекономічної діяльності України та включення її у систему світового господарства є проведення певної децентралізації зовнішньої торгівлі, що є об'єктивною вимогою переходу національної економіки до регульованого ринку. Істотне значення має розширення прав і самостійності безпосередніх учасників міжнародної торгівлі – підприємств, об'єднань, окремих фізичних осіб. У процесі формування прогресивного механізму інтегрування України значну роль відіграють орієнтація суб'єктів безпосередніх міжнародних економічних відносин на світові ціни, більш раціональне використання валютних коштів, отримання довгострокових кредитів.
Основними факторами міжнародних економічних відносин України у галузях матеріального виробництва є встановлення прямих контактів між спорідненими підприємствами, створення спільних підприємств, міжнародних господарських об'єднань, комерційних банків, центрів для підготовки спеціалістів, розвиток форм технічого сприяння при будівництві господарських об'єктів. Ці напрями забезпечать участь України в міжнародному поділі праці, зокрема у поглибленні процесів предметної, подетальної, агрегатної, технологічної, міждержавної спеціалізації та кооперування виробництва.
Однак на практиці Україна тільки зараз, у 2000-2001 році, почала повільно рухатися у напрямку стабілізації та покращення зовнішньоторгівельної діяльності. Основним зовнішньоторгівельним партнером залишається, незважаючи на всі поривання України у бік Заходу, Росія.
2. РОЗВИТОК ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ В 1991-1999 РОКАХ
Як уже було сказано вище, після розпаду СРСР та розриву всіх господарчих зв'язків з колишніми союзними республіками Україна, що проголосила незалежність, зіткнулася з серйозними проблемами як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Енергоджерела, що перетворилися на іноземні з закупівельними цінами на рівні світових, соціально-економічна криза, швидке зростання тіньової економіки – всі ці негативні фактори не дозволяють швидко реформувати виробничий комплекс України. На розвиток зовнішньоекономічної діяльності негативно впливає падіння обсягів виробництва та розрив господарчих зв'язків, недосконалість законодавства та валютно-фінансової політики. Нестабільність – основна причина того, що підприємства не зацікавлені в розвитку зовнішньоекономічної діяльності та орієнтації на експорт.
Одна з цілей, що ставить перед собою Україна – економічна інтеграція до європейських структур та співпраця у зовнішній торгівлі з міжнпродними економічними та фінансовими організаціями. На сьогодні свою зовнішньоекономічну діяльність Україна здійснює з більш ніж 184 країнами світу (тобто, порівняно із станом зовнішньоекономічних зв'язків УРСР у складі Радянського Союзу Україна розширила географію своєї зовнішньої торгівлі), поступово збільшуючи свій торгівельний обіг. Зовнішньоторгівельний обіг України зріс з 1993 до 1997 року з 17,3 млрд доларів США до 31,3 млрд. Одначе за 1998 рік знизився до 27,3 млрд доларів за рахунок падіння експорту та імпорту України.
В експортних поставках домінували метал та металопродукція (42,2%), хімічна продукція (10,1%), мінеральні продукти (9,2%). В імпорті переважали енергоносії (40,5% припадає на Росію), обсяг яких знизився на 5% порівняно з 1997 роком, позаяк було припинено подання природного газу з Туркменістану. Починаючи з 1992 року, в географічній структурі експорту відбувалися значні зміни. Скоротився обсяг експорту, що припадав на країни колишнього СРСР (з 60% до 35,6%), в тому числі Росію. Зросли обсяги експорту до країн Європейського співтовариства, Китаю, США. Серед імпортерів слід виділити Росію, Німеччину та США. Таким чином, за період 1994-1998 років намітилася тенденція зниження частки країн СНД в українському експорті та імпорті та збільшення частки країн ЄС.
Зовнішньоторгівельний обіг товарів в 1999 році становив 23,4 млрд доларів США, скоротившися на 14% в порівнянні з 1998 роком. Це зниження відбулося за рахунок зменшення як експорту України (до 11,6 млрд доларів США), так і імпорту (до 11,8 млрд доларів). В результаті склалося від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами – 256 млн доларів США, хоча ситуація значно поліпшилася відносно цього ж показника минулого року.
В складі експортних поставок відбулися структурні зміни: обсяги експорту зернових клуьтур зросли на 62%, деревини та продуктів з неї – на 60%, палива – на 35%, алюмінію та товарів з нього – на 31%. Разом із тим скоротився експорт засобів наземного транспорту – на 22%, хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості – на 20%, продукції легкої промисловості – на 9% і металургійної – на 8,7%.
Скорочення зовнішньоекономічної діяльності України викликане негативним впливом ряда внутрішних та зовнішніх чинників. Як наслідок фінансової кризи зменшилися обсяги торгівлі з Росією – основним партнером України (на неї припадає 37% зовнішньоторгівельного обігу країни). Це, звичайно, значною мірою відбилося на скороченні загального зовнішньоторгівельного обігу України. Крім того, металургійна та хімічна продукція стає неконкурентноспроможною на світовому ринку. Високі витрати на виробництво та низька якість в порівнянні зі світовими вимогами обмежують можливості цієї продукції для експорту. Що стосується послуг, то їх зовнішньоторгівельний обяг в 1999 році становив 4,6 млрд доларів США – на 12% менше, ніж у попередньому році. Експорт послуг з країни зменшився до 3,6 млрд доларів США, а імпорт в Україну – до 1 млрд доларів США. Таким чином, у 1999 році в торгівлі послугами склалося додатнє сальдо в 2,6 млрд доларів США. Зменшення обсягів експорту послуг відбулося насамперед за рахунок скорочення подорожей та туризму, послуг з будівництва, послуг залізничного транспорту, а також фінансових послуг. Як і раніше, головним споживачем послуг залишається Росія, на яку припадає 60% українського експорту послуг. Тим часом спостерігається тенденція скорочення експорту послуг на 4,3% до країн СНД, в тому числі Росію та Молдову, і збільшення – в інші країни світу: Великобританію, Ірландію, Бельгію, Індію тощо.
Серед країн далекого зарубіжжя в структурі українського ексопрту слід виділити Великобританію (137,6 млн доларів США), США (102,5 млн доларів), Німеччину (100 млн доларів), Кіпр (63,4 млн доларів), Бельгію (60,4 млн доларів), Австрію та Швейцарію ( по 55 млн доларів США).
Найбільшу питому вагу (85%) в експорті становили транспортні послуги – 3 млрд доларів США, зокрема послуги трубопровідного транспорту (52%), морського транспорту (13%), залізничного (10%), повітряного транспорту (6%). Обсяг імпорту послуг скоротився на 30% в порівнянні з 1998 роком і досяг 1 млрд доларів США. Приблизно на 36% менше отримано послуг з країн СНД, а обсяги імпорту послуг до України з інших країн світу скоротилися на 27%. Додатнє сальдо 2,6 млрд доларів США, що склалося в торгівлі послугами, компенсувало від'ємне сальдо у зовнішній торгівлі товарами, що становило 265 млн доларів США. Таким чином, Україна в 1999 році отримала додатнє сальдо зовнішньоторгівельного обігу товарів та послуг за рахунок торгівлі послугами. При чому така тенденція спостерігалася і в попередні два роки, коли вдалося вперше за п'ять років досягти додатнього сальдо торгівельного балансу.
Протягом останніх років геополітична структура зовнішньої торгівлі України істотно змінювалася. Якщо в 1998 році країни СНД становили 45,5% загального зовнішньоторгівельного обігу, то в 1999 році їхня частка зменшилася до 44,5%, в тому числі питома вага експорту зменшилася з 39,8% до 36,2%, імпорту зросла з 51,3% до 54,3%. Відповідно зросла частка інших країн світу у торгівельному обігу з 54,5% до 55,5%, експорт збільшився до 63,8% і імпорт зменшився до 45,7%.
За перший квартал 2000 року вже спостерігалася тенденція збільшення обсягів зовнішньої торгівлі України, оскільки експорт становив 3,9 млрд доларів (на 18% більше, ніж за відповідний період 1999 року), а імпорт – 4 млрд доларів США (на 23% більше, ніж за перший квартал 1999 року). Проте сальдо зовнішньої торгівлі – від'ємне (-121, 2 млн доларів США). Обсяги зовнішньої творгівлі збільшивалися переважно за рахунок збільшення експорту та імпорту товарів, тим часом як експорт послуг скоротився. Експорт товарів здійснювався переважно в такі країни, як Росія (20,4% загального обсягу експорту), Туреччина (6,7%), США (6,2%), Китай (5,3%), Німеччина (4,9%), Італія (4,3%). В цілому можна сказати, що Україна поступово починає зміцнювати свої торгівельні зв'язки з країнами СНД, обсяг торгівлі з якими скорочувався протягом останніх років. Так, експорт товарів до СНД зріс на 25%, в тому числі до Росії – в 1,4 рази. Збільшилися поставки до країн, які традиційно є активними споживачами українських товарів: Болгарії, Італії, Німеччини, Польщі, Туреччини, США. Скоротилися поставки до таких країн Європи, як Великобританія, Ірландія, Норвегія тощо.
Аналізуючи товарну структуру експорту України, слід виділити збільшення в першому кварталі 2000 року частки чорних металів (до 37,8%), мінеральних добрив (до 3,8%), алюмінію та продукції з нього (до 4,1%), руд, шлаків та золи (до 3,3%). Зменшилася частка виробів з чорних металів – до 3%, зернових культур до 0,8%, продукції текстилю до 2,4%, м'яса та харчових субпродуктів до 1%.
Найбільше зросли поставки хімічної продукції, чорних металів, алюмінію, харчових продуктів, деревини та виробів з неї, мінеральних продуктів, машин та устаткування, приладів, виробів з каменю та цементу. Що стосується імпорту в Україну, то в його структурі також відбулися зміни: значно зросли обсяги імпорту продукції тваринництва, риби, плодово-овочевої продукції, чаю та кави, цукру, кам'яного вугілля, газу, хімічної продукції, текстильних матеріалів, одягу, чорних та кольорових металів та виробів з них, машин, приладів та транспортних засобів. Таким чином, можна спостерігати посилення попиту на імпортні товари та сировину, яких бракує підприємствам для використання у розширенні власного виробництва.
Експорт послуг скоротився в порівнянні з відповідним періодом 1999 року на 11,4 млн доларів США, або 1,3%.Зокрема найбільше скорочення експорту послуг відбувається за рахунок зменшення транс
3. ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ УКРАЇНИ В 2000 РОЦІ
Інформація, наведена у цьому розділі, підготовлена на основі даних Держмитслужби України з дорахуванням обсягів електроенергії, нафти, природного газу (Мінпаливенерго, Держнафтогазпром та НАК “Нафтогаз України) та звітів підприємств та організації по товарах, що не проходять митного декларування. Інформація про зовнішню торгівлю послугами підготовлена за даними підприємств, установ і організації України, що звітували перед органами статистики.
Зовнішньоторгівельний обіг України в 2000 році склав 33,9 млрд доларів США, зокрема експорт 18, 6 млрд і імпорт 15,3 млрд доларів США; додатнє сальдо становить 2,75 млрд доларів. У тому числі на країни СНД і Балтії припадає експорту 6,97 млрд доларів, іморту 8,5 млрд доларів, сальдо від'ємне -1,53 млрд доларів. На інші країни світу експорту 11,09 млрд доларів, імпорту 6,82 млрд доларів, додатнє сальдо 4,28 млрд доларів.
У зовнішній торгівлі товарами експорт становив 14,58 млрд доларів, імпорт 13,96 млрд доларів, сальдо додатнє 617 млн доларів США. У тому числі на країни СНД та Балтії припадало експорту 4,8 млрд доларів, імпорту 8,26 млрд доларів, сальдо від'ємне -3,46 млрд доларів. На інші країни світу експорту припадало 9,77 млрд доларів, імпорту 5,69 млрд доларів, додатнє сальдо 4,07 млрд доларів.
Експорт послуг становив 3,49 млрд доларів США, імпорт 1,36 млрд доларів, додатнє сальдо 2,13 млрд доларів. У тому числі на СНД та країни Балтії припадає експорту послуг 2,17 млрд доларів, імпорту 237 млн доларів, додатнє сальдо 1,93 млрд доларів. На інші країни припадає експорту 1,32 млрд доларів, імпорту 1,123 млрд доларів, додатнє сальдо 197,7 млн доларів США.
Партнерами України в зовнішній торгівлі товарами в 2000 році були 189 країн світу, у торгівлі послугами 196 країн.
Зовнішня торгівля товарами. Експорт товарів.
У січні-грудні 2000 року 14649 підприємств і організацій Украіни здійснили експортні поставки на суму 14,6 млрд. дол. США. Частка експорту товарів до країн СНД та Балтії становила 33 %, до інших країн світу - 67 %. Майже 50 відсотків експорту товарів було здійснено у 6 країн світу : Росію,Туреччину, Німеччину, США, Італію, Китай. Основу експорту товарів становили : чорні метали - 5,0 млрд. дол. CША (34,5% загальнодержавного експорту товарів), машини та устаткування - 872,3 млн . дол. (6,0%), паливо, нафта та продукти її переробки - 807,7 млн. дол. (5,5%).
В обсязі експорту України частка готової продукції, виготовленої з давальницької сировини - 10,7 відсотка.
Структура експорту товарів:
| Країни
|
Млн. доларів США
|
% від загаль-ного обсягу
|
| всього | 1457,2 | 100 |
| Росія | 3515,6 | 24,1 |
| Туреччина | 868,5 | 6,0 |
| США | 725,3 | 5,0 |
| Італія | 638, 9 | 4,4 |
| Китай | 628,8 | 4,3 |
| Польща | 417,9 | 2,9 |
| Болгарія | 382,5 | 2,6 |
| Угорщина | 327,3 | 2,2 |
| Інші | 6326,3 | 43,4 |
Імпорт товарів. Протягом 2000 року до 21073 підприємств і організацій України надійшло товарів на суму 14,0 млрд. дол. США . З країн СНД та Балтії в Україну було імпортовано 59,2 % загальнодержавного обсягу імпорту товарів, з інших країн світу - 40,8 % . Більше 60 відсотків імпортних надходжень було здійснено з 4 країн світу : Росії, Німеччини, Туркменистану, Білорусі. Основу імпорту товарів становили : газ природний - 3,3 млрд. дол. (23,8% загальнодержавного іипорту товарів), машини та устаткування - 1,3 млрд. дол. (9,5%), нафта сира - 1,1 млрд. дол. (7,6%) та ін. Частка давальницької сировини в обсязі імпорту країни - 6,6 %.
Структура імпорту товарів:
| Країни
|
Млн. доларів США
|
% від загаль-ного обясгу
|
| Всього | 13956 | 100 |
| Росія | 5824 | 41,7 |
| Німеччина | 1134,4 | 8,1 |
| Туркменістан | 946,2 | 6, 8 |
| Білорусь | 601,9 | 4,3 |
| Казахстан | 412,8 | 3,0 |
| США | 360,4 | 2,6 |
| Італія | 346, 0 | 2,5 |
| Польща | 312,5 | 2,2 |
| Франція | 236,1 | 1,7 |
| інші | 3780,8 | 27,1 |
Зовнішня торгівля послугами. Експорт послуг.
Обсяг експорту послуг у січні-грудні 2000 року становив 3,5 млрд. дол. США. Послуги надавали 3083 підприємства, організацій та установи України. Майже 70% обсягу послуг надано 4 країнам : Росії, Великобританії, США та Німеччині. В структурі експорту послуг домінуюче місце займали транспортні послуги - 83,7% або 2,9 млрд. дол. , з них послуги трубопровідного транспорту - 60,0% обсягу послуг транспорту або 1,7 млрд. дол. , морського - 14,9% або 0,4 млрд. дол. , залізничного - 11,2% або 0,3 млрд. дол. , повітряного - 7,5% або 0,2 млрд. дол. США .
Структура експорту послуг:
| Країни
|
Млн. доларів США
|
% від загаль-ного обсягу
|
| всього | 3486,8 | 100 |
| Росія | 2049 | 58,8 |
| Великобританія | 123,2 | 3,5 |
| США | 122,7 | 3,5 |
| Німеччина | 105,0 | 3,0 |
| Бельгія | 70,5 | 2,0 |
| Кіпр | 68,4 | 2,0 |
| Швейцарія | 47,8 | 1,4 |
| інші | 900,1 | 25,8 |
Імпорт послуг.
Протягом 2000 року іноземні партнери надали послуги 2088 підприємствам та установам України на суму 1,36 млрд. дол. США. Третю частину послуг одержано від США та Росії . В структурі імпорту послуг майже половина - державні послуги - 49,2% або 0,67 млрд. дол., послуги залізничного транспорту - 8,8% або 0,12 млрд. дол., різні ділові, професійні та технічні - 8,2% або 0,11 млрд. дол. .
Структура імпорту послуг:
| Країни
|
Млн. доларів США
|
% від загаль-ного обсягу
|
| всього | 1360,8 | 100 |
| США | 268,2 | 19,7 |
| Росія | 184,7 | 13,6 |
| Великобританія | 104,6 | 7,7 |
| Німеччина | 68,7 | 5,1 |
| Швейцарія | 33,2 | 2,4 |
| Австрія | 21,7 | 1,6 |
| Швеція | 20,8 | 1,5 |
| інші | 658,9 | 48,4 |
Іноземні інвестиції . Протягом 2000 року в економіку України іноземними інвесторами вкладено 792,2 млн. дол. США прямих інвестицій , у тому числі з країн СНД та Балтії надійшло 40,5 млн.дол. (5,1 % загального обсягу), з інших краін світу - 751,7 млн. дол. (94,9%). Нерезидентами було вилучено капіталу на 189,6 млн. дол.
Загальний внесок прямих інвестицій в Україну на 1 січня 2001 року становив 3865,5 млн. дол., що склало 78 доларів на одного мешканця України. Інвестиції надійшли з 110 країн світу у 7794 підприємства України . Більше половини інвестицій було внесено нерезидентами 5 країн : США - 635,8 млн. дол. (16,4% загального обсягу), Кіпру - 372,6 млн. дол. (9,6%),Нідерландів - 361,8 млн. дол. (9,4%), Росії - 314,3 млн. дол. (8,1%), Великобританії - 299,4 млн. дол. (7,7%).
Найбільш інвестиційно привабливими в Україні були такі галузі економіки як харчова промисловість - 775,5 млн. дол. (20,1% загального обсягу), внутрішня торгівля - 727,8 млн. дол. (18,8%), машинобудування і металообробка - 347,6 млн. дол. (9,0%).
Основні країни-інвестори:
| Країни
|
Млн. доларів США
|
% від загаль-ного обсягу
|
| всього | 3865,5 | 100 |
| США | 635,8 | 16,4 |
| Кіпр | 372,6 | 9,6 |
| Нідерланди | 361,8 | 9,4 |
| Росія | 314,3 | 8,1 |
| Великобританія | 299,4 | 7,7 |
| Німеччина | 237,9 | 6,2 |
| Віргінські острови (Брит.) | 176,8 | 4,6 |
| Корея | 170,4 | 4,4 |
| Швейцарія | 169,3 | 4,4 |
| інші | 1127,2 | 29,2 |
Інвестиції в галузі економіки України станом на 1.01.2001 р.
У січні-грудні 2000 року з України в економіку інших країн світу спрямовано 2213,7 тис. дол. США . Одночасно резидентами вилучено капіталу на 1629,7 тис. доларів.
Обсяг інвестицій з України на 1 січня 2001 року становив 98,5 млн. дол., у тому числі в країни СНД та Балтії - 18,4 млн. дол.(18,7%), в інші країни світу - 80,1 млн. дол. (80,9%). Інвестиції здійснили 114 підприємств України .
Основними інвесторами з України є підприємства, що належать до таких галузей економіки : транспорт - 65,5 млн. дол. (66,5%), машинобудування та металообробка - 7,5 млн. дол. (7,6%), охорона здоров'я, фізична культура та соціальне забезпечення - 4,0 млн. дол. (4,2%).
Прямі інвестиції з галузей економіки України станом на 1.01 2001 р.
| Країни
|
Млн. доларів США
|
% від загаль-ного обсягу
|
| Всього | 98,5 | 100 |
| Панама | 46,8 | 47,4 |
| В'єтнам | 16,4 | 16,9 |
| Росія | 15,9 | 16,5 |
| Швейцарія | 6,5 | 6,6 |
| Кіпр | 2,4 | 2,5 |
| Греція | 1,6 | 1,6 |
| Естонія | 1,1 | 1,1 |
| Грузія | 0,9 | 0,9 |
| Інші | 6,3 | 9,5 |
Розумна політика уряду Віктора Ющенка у галузі зовнішньої торгівлі сприяла поліпшенню зовнішньоторгівельних зв'язків України, відкриттю перед країною нових перспектив, ринків та партнерів. Після відставки В.Ющенка подальший розвиток цього процесу може порушитися.
4.
ВИСНОВКИ І ПЕРСПЕКТИВИ
Основною тенденцією розвитку зовнішньої торгівлі України на початку поточного 2001 року є збереження додатнього сальдо. Очевидно, Україна збереже додатнє сальдо за підсумками всього року, хоча воно в порівнянні з попереднім повинне зменшитися. Основними позиціями українського експорту залишаться: продукція чорної та кольорової металургії, продукція хімічної промисловості. Уряд навіть після відставки провадить активні переговори з метою максимально зберегти позиції українських товарів на зовнішніх ринках.
За даними Державного комітету статистики України, додатнє сальдо зовнішньої торгівлі товарами за січень 2001 року становило 78,3 млн доларів США, тим часом як у січні 2000 від'ємне сальдо становило 335,4 млн доларів СШа. Обсяг зовнішньої торгівлі товарами на січень 2001 року зріс на 7,1% в порівнянні з рівнем на січень 2000 року і склав 2,236 млрд доларів США. Експорт становив 1,157 млрд доларів США, що є більшим на 10,9% за рівень січня 2000 року, імпорт - 1,079 млрд доларів. Але, знов-таки, зміна економічного курсу, а саме відмова від політики реформ, яку здійснював уряд Віктора Ющенка, може призвести до яких завгодно наслідків, у тому числі і різко негативних. Крім того, авторитет України серйозно зіпсований у зв'язку з політичними скандалами, нестабільністю у політичному житті країни та зміною уряду, в діяльності якого були зацікавлені зовнішньоторгівельні партнери України на Заході. Україна втрачає привабливість для інвесторів, дедалі більше західних країн відмовляються від тих чи інших торгівельних угод з українськими підприємствами. В результаті можлива різка зміна балансу у зовнішній торгівлі на користь Росії та країн СНД. Вже зараз Туреччина та Китай вийшли на одні з перших місць у торгівлі з Україною, хоча їй вочевидь набагато вигідніше було б розвивати зовнішню торгівлю з країнами ЄС, США та іншими розвиненими країнами світу. Питання «Чи хоче Україна до Європи?» та «З ким Україні йти до Європи?» стають ключовими у визначенні зовнішньоекономічного курсу нашої країни, так само як і політичного. Орієнтація на Росію може не тільки згубно вплинути на економіку країни, а й прив'язати в кінцевому підсумку Україну до колишньої метрополії новим економічним та політичним союзом, як це сталося з Білоруссю. Це надовго закриє Україні шлях до Європи, прив'яже її до політичних та економічних інтересів Росії, зрештою, становитиме загрозу для існування самостійної української держави.
Водночас Україні не випадає відмовлятися від зовнішньоекономічних зв'язків з країнами СНД: до них нас прив'язує суміжне географічне положення, деяка культурна спільність та комплекс економічних зв'язків, що збереглися після руйнації СРСР та були трансформовані під час розвитку колишніх радянських республік у якості незалежних держав. Розрив цих зв'язків позначав би грандіозний спад в українській економіці, втрату величезних ринків, майже повну переорієнтацію цілих галузей промисловості. Навіть часткове здійснення таких змін вимагає величезної фінансової допомоги з-за кордону, а отже – збільшення зовнішнього боргу країни.
Подальший розвиток зовнішньої торгівлі України, його тенденції та напрями напрямо залежать від того, який саме уряд буде керувати країною, які політичні сили будуть у ньому представлені, якою буде його цінова, кредитна, митно-тарифна політика, на яку групу країн він передусім орієнтуватиметься.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
- Перспективи розвитку зовнішньої торгівлі України. Матеріали конференції. – Київ, 2000.
- Основи економічної теорії. – Тернопіль, 1993.
- Звіт Державного комітету статистики за січень-грудень 2000 року.
- Україна і світове господарство. – Київ, 1999.
- Зовнішня торгівля України в 2000 році. – http://korrespondent.net
- Cтраны мира. Статистический справочник. – Москва, 1997.
- Мирохозяйственные связи Украины:вчера, сегодня, завтра. «Зеркало недели», апрель 1999.