Будівельний комлекс України

Реферат

на тему:

“БУДІВЕЛЬНИЙ

КОМПЛЕКС УКРАЇНИ”

План

1. Сутність, структура і роль в народногосподарському комплексі України.

2. Промисловість будівельних матеріалів України: струк­тура, особливості розміщення і розвитку.

3. Будівництво України: особливості розміщення і розвитку.

1. СУТНІСТЬ, СТРУКТУРА І РОЛЬ

В НАРОДНОГОСПОДАРСЬКОМУ КОМПЛЕКСІ УКРАЇНИ

Будівельний комплекс — це сукупність галузей ма­теріального виробництва і проектно-пошукових робіт, які забезпечують капітальне будівництво. До складу будівельного комплексу входять такі галузі матеріаль­ного виробництва: будівництво, промисловість буді­вельних матеріалів, виробництво будівельних конст­рукцій і деталей.

У ряді наукових досліджень структура будівельного комплексу розуміється більш широко: до нього вклю­чається також будівельне і дорожнє машинобудування, спеціальна інфраструктура (науково-дослідні і дослід­но-конструкторські організації, вищі і середні спеці­альні навчальні заклади, професійно-технічні училища, курси з підготовки будівельних кадрів; банківські уста­нови, які фінансують будівництво; організації по мате­ріально-технічному забезпеченню підприємств, які вхо­дять до комплексу; спеціалізований транспорт).

Будівництво охоплює всі регіони країни. Потужні будівельні організації створені у великих містах. Так, у Києві діють холдінгова компанія «Київміськбуд», спе­ціалізовані будівельні організації по монтажних робо­тах, транспортному, нафтогазовому, водогосподарсь­кому будівництву. Великий обсяг різноманітних буді­вельних робіт виконують енергетики: створені проект­но-пошукові інститути галузевого профілю (чорної ме­талургії, хімії та ін.).

Нині виробництво будівельних матеріалів більше ніж наполо­вину зосереджено в рамках будівельної індустрії, тобто в системі підрядних будівельних організацій. Таким чином, будівельна ін­дустрія і промисловість будівельних матеріалів дуже тісно взає­модіють між собою, формуючи специфічні індустріально-буді­вельні територіальні сполучення.

Сучасне життя суспільства без ефективного функціонування будівельного комплексу просто неможливе. Рівень його розвитку впливає на формування пропорцій і темпів розвитку галузей на­родного господарства, розміщення продуктивних сил і розвиток регіонів. Будівництво створює нові і реконструює діючі основні фонди (будівлі і споруди, призначені для всіх видів виробничої і невиробничої діяльності людей). Від розвитку цієї галузі зале­жить будівництво житла, створення нових міст і сіл, окремих мік­рорайонів, постійна реконструкція житлових фондів, будівництво промислових і сільськогосподарських підприємств, транспортних об'єктів, лікарень, шкіл, торгових центрів тощо, будівельний комплекс підтримує в належному стані обороноздатність країни, створює передумови для зростання виробництва в усіх галузях господарства.

Будівельний комплекс як одна з найбільш капіталоємних і дифе­ренційованих виробничих систем справляє вагомий вплив на ви­значення темпів, масштабів і розміщення виробництва. Тому при розміщенні капітального будівництва враховується наявність бу­дівельної організації в регіоні. В той же час слабкість будівельної бази стримує тут промислове будівництво, створення великих комбінатів, галузевих і територіально-виробничих комплексів, фондоємної важкої промисловості, які потребують великих обся­гів робіт з капітального будівництва.

2. ПРОМИСЛОВІСТЬ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ УКРАЇНИ: СТРУКТУРА, ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІЩЕННЯ І РОЗВИТКУ

Необхідність постійного здійснення капітального будівництва визначає велике значення промисловості будівельних матеріалів. Найбільш важливими її підгалузями є: виробництво стінових ма­теріалів, цементна промисловість, видобуток і первісна обробка мінерально-будівельних матеріалів, склоробна промисловість, ви­робництво облицювальних, оздоблювальних матеріалів, виробництво санітарно-технічних виробів. Для більшості підгалузей за-Ьною сировинною базою є нерудні корисні копалини, багато з зустрічаються повсюдно. За останній час у виробництві будівельних матеріалів все ширше стали використовуватися вторинні ресурси, відходи інших галузей промисловості — доменні шлаки, зола електростанцій та ін. Швидке зростання капітального будівництва викликало необхідність індустріалізації будівель­ного виробництва з виготовленням на спеціалізованих заводах чрних залізобетонних конструкцій і деталей.

Розміщення промисловості будівельних матеріалів визначається переважно обсягами будівельно-монтажних робіт за економічними районами районами.

Розповсюдженість сировинних ресурсів, дешевизна і ванта­жомісткість сировини і готової продукції, масовість і повсюд­ність їх використання обумовлюють одночасне тяжіння виробни­цтва і до сировини, і до споживача.

Значення сировинного і споживного факторів для різних галузей, стадій технологічного процесу і типів підприємств є неоднаковим. З цієї точки зору можна розрізняти:

• галузі переважно сировинної орієнтації — перш за все це ервинна обробка природних будівельних матеріалів (граніту, мармуру, бутового каменю та ін.), а також виробництво цементу, егли, азбоцементних і шиферних виробів, вогнетривких матеріалів, скла, керамічних труб, гіпсу, вапна та ін.;

• галузі з орієнтацією переважно на споживача — виробництво бетону, залізобетонних виробів і конструкцій, м'якої покрівлі, санітарно-технічних виробів та ін.

Видобуток будівельних матеріалів, їх транспортування, виробництво будівельних металів і, нарешті, саме будівництво є джерелом забруднення повітря (наприклад, пил і гази при виробництві цементу) і порушення землі (відкриті розробки). Тому у великих центрах розміщення галузі (особливо цементної) є потреба у проведенні системи заходів з охорони навколишнього середовища. Промисловість будівельних матеріалів об'єднує кілька тисяч підприємств, які розташовані в усіх областях України. Найпотужнішими центрами промисловості будівельних матеріалів є Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя, Донецьк, Маріуполь.

Цементна промисловість. Це матеріаломістка галузь, тому це­ментні заводи розміщуються в районах видобутку сировини. Найбільші центри цементного виробництва України — Амвросіївка, Краматорськ, Єнакієво (Донецька обл.), Кривий Ріг, Дніпро-дзержинськ, Дніпропетровськ (Дніпропетровська обл.), Балаклея (Харківська обл.), Миколаїв (Львівська обл.), Здолбунів (Рівнен­ська обл.), Ямниця (Івано-Франківська обл.), Кам'янець-Поділь-ський (Хмельницька обл.), Бахчисарай (Автономна Республіка Крим), Ольшанка (Миколаївська обл.), Одеса.

Виробництво збірного залізобетону і залізобетонних конструк­цій. Виробничі потужності галузі тяжіють до великих промисло­вих центрів і вузлів, а також до населених пунктів зі значним об­сягом житлового і цивільного будівництва.

В країні діє 25 виробничих об'єднань по виготовленню комп­лектів збірних залізобетонних конструкцій і деталей, основними з яких є Харківське, Львівське, Криворізьке, Луганське, Сумське. Домобудівні комбінати розміщені в усіх областях країни (най­більш потужні комбінати зосереджені в Києві, Донецьку, Луган­ську, Запоріжжі, Одесі).

Виробництво будівельної цегли. Оскільки сировина для її ви­готовлення є майже всюди, розміщення цих виробництв орієнту­ється на споживача. Великі центри виробництва будівельної цег­ли — Київ, Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Львів, Чернігів, Івано-Франківськ, Слав'янськ, Бахмут. Багато цегельних заводів споруджено в сільській місцевості.

В будівництві використовується продукція склоробної і фарфоро-фаянсової промисловості. Забезпечує виробництво необхід­ними матеріалами (фарбою, лінолеумом, пластмасою, смолами тощо) хімічна промисловість. У табл. 47 наведені дані про об­сяги виробниц

тва в Україні найбільш важливих будівельних матеріалів.

Таблиця 47

ОБСЯГИ ВИРОБНИЦТВА БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ В УКРАЇНІ

у 1985—1997рр.*

Найменування продукції	1985	1990	1995	1996	1997
Цемент, млн. т	22,4	22,7	7,6	5,0	5,1
Азбестоцементні листи (шифер), млн. умов­них плиток	1361	1463	531	383	453
Збірні залізобетонні конструкції і вироби, м3	21,5	23,3	5,6	3,0	2,6
Будівельна цегла, млрд. шт. умовної цегли	9,0	10,5	4,3	2,8	2,4

Статистичний щорічник України за 1997 р. — К.: Українська енциклопедія, 1998. —С. 124—126.

3. БУДІВНИЦТВО УКРАЇНИ: ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІЩЕННЯ І РОЗВИТКУ

Будівництво характеризується тривалим виробничим циклом, хомими територіальне закріпленими об'єктами, які зводять промислові будинки, жилі будинки, електростанції, трубопроводи тощо, а також високою залежністю виробництва від геогра­фічних умов.

У процесі спеціалізації виділились окремі види будівництва — промислове, транспортне, житлове, водогосподарське та ін. При розміщенні об'єктів капітального будівництва слід вра-ївувати наявність будівельної організації, вирішуючи питання доцільності розміщення ще на допроектній стадії. Найважливіші актори, на основі яких обираються райони і пункти будівництва — це трудовий, сировинний, паливно-енергетичний, водний ін. Значний вплив на будівництво чинять кліматичні особливості різних регіонів. Вони впливають, перш за все, на сезонність відкритих будівельних робіт. При виборі конкретних майданчиків для будівництва промислових підприємств, при спорудженні доріг, транспортних і гідротехнічних об'єктів важливе, а нерідко і вирішальне значення набувають такі географічні умови, як рельєф місцевості, грунти і грунтові води, карстові явища, сейсмічність, які в тій чи іншій мірі впливають на вартість будівництва і його організацію.

Чисельність зайнятих у будівництві України досягла більше ніж млн. чол. Капітальні вкладення складали в 1995 р. 16,1 млрд. грн., 1996 р. — 12,6 млрд. грн., причому близько 60% з них припадає об'єкти виробничого призначення, а решта — на невиробничі об'єкти. У структурі капітальних вкладень переважають будіве-та монтажні роботи — близько 60%, більше 30% — устатку-нання, інструмент і інвентар, решта — інші капітальні роботи і нитрати. Найбільші капітальні вкладення припадають на промис-Іовість і житлове господарство.

Обсяг капітальних вкладень і відповідно будівельних та монтажних робіт є диференційованим по областях України, що видно з даних, наведених у табл. 48. У будівництві ринкові відносини розвиваються активніше, ніж промисловості. В 1995 р. у недержавному секторі економіки перебували 73% загальної кількості будівельних організацій, кими виконано 71% обсягу підрядних робіт, у тому числі акціонерними товариствами — 48%.

Таблиця 48

ОБСЯГИ БУДІВЕЛЬНИХ ТА МОНТАЖНИХ РОБІТ ПО РЕГІОНАХ УКРАЇНИ у 1995—1997 pp., млн. грн.*
1995	1996	1997
Україна	10797	7450	6727
Автономна Республіка Крим	318	224	176
Вінницька область	301	190	161
Волинська	145	104	107
Дніпропетровська	1254	723	658
Донецька	1288	859	683
Житомирська	359	211	151
Закарпатська	115	103	84
Запорізька	502	427	327
Івано-Франківська	230	121	140
Київська	620	500	365
Кіровоградська	189	143	118
Луганська	582	364	376
Львівська	436	315	310
Миколаївська	279	175	160
Одеська	472	299	356
Полтавська	445	352	335
Рівненська	214	170	152
Сумська	224	184	157
Тернопільська	181	109	158
Харківська	487	369	357
Херсонська	190	117	105
Хмельницька	325	209	225
Черкаська	274	173	123
Чернівецька	136	82	82
Чернігівська	276	186	133
м. Київ м.	875	697	689
м.Севастополь	80	44	39
* Статистичний щорічник України за 1 997 рік. — К. : Українська енциклопедія, 1 998. — С. 206.

ЛІТЕРАТУРА

І. Довбенко В. Формування ринкового середовища в будівельному комплексі // Економіка України. — 1995. — № 7. — С. 45—47.

2. Економіка будівельного комплексу: Навчальний посібник / За ред. П. Ф. Жердецького та ін. — К.: Вища школа, 1992. — 271 с.

3. Задорожна О. Соціальні аспекти інвестування житлового будів­ництва // Економіка України. — 1997. — № 3. — С. 91—93.

4. Кухленко О. Можливі моделі приватизації підрозділів будівель­ного комплексу // Економіка України. — 1995. — № 1. — С. 42—47.

5. Кухленко О. Будівельний комплекс в умовах нової інвестиційної політики // Економіка України. — 1996. — № 12. — С. 35—41.

6. Размещение производительньїх сил / Под ред. В. В. Кистанова, Н. В. Копьілова. — М.: Зкономика, 1994. — 589 с.

7. Розміщення продуктивних сил України / За ред. Є. П. Качана. — К.: Вища школа, 1998. — 376 С.

8. Сербія Ю. Приватизаційні процеси в будівельному комплексі // Економіка України. — 1994. — № 4. — С. 3—10.

9. Симоненко В. Інвестиційна політика: регіональний аспект // Еко­номіка України. — 1996. — № 4. — С. 33—38.