Організація і функціонування систем міжбанківських розрахунків в Україні

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

Харківський банківський інститут

До захисту допускаю:

завідувач кафедри банківської справи,

Академік АЕН України, д.е.н., професор

О.В. Васюренко

Дипломна робота

Організація і функціонування систем міжбанківських розрахунків в Україні

Керівник роботи, ст. викладач К.О. Волохата

Консультант з питань використання

економіко-математичних методів,

к.ф.-м.н., доцент С.В. Гадецька

Консультант з питань використання

інформаційних систем і технологій,

к.т.н., доцент С.О. Шамов

Консультант з питань охорони праці,

ст. викладач Т.С. Молодоря

Студентка факультету

банківської справи, обліку і фінансів

V курсу, групи 52-БС-с

Спеціальності 7.050105 І.Ю. Шамрай

Харків - 2009

Анотація

Найголовніше у банківській сфері це налагоджені міжбанківські відносини, які є обов’язковим елементом системи безготівкових розрахунків. Тому дослідження питань організації та здійснення міжбанківських розрахунків України набуває особливого значення.

У дипломній роботі вивчено теоретичні засади функціонування міжбанківських розрахунків; досліджено сутність міжбанківських розрахунків як економічної категорії; узагальнено принципи побудови та функції системи електронних платежів України як системно важливої платіжної системи країни; викладено функціонування міжбанківських розрахунків через інші системи; досліджено правову основу та виконання базових принципів для системно важливих платіжних систем у системі електронних масових платежів; наведено сучасні проблеми міжбанківських розрахунків в Україні; проведено аналіз міжбанківських розрахунків, що здійснювалися через систему електронних масових платежів нбу; досліджено особливості організації міжбанківських розрахунків в ХОФ АКБ «Укрсоцбанк»; запропоновано шляхи вирішення проблем захисту інформації та питань безпеки міжбанківських розрахунків України, які містять у собі рекомендації щодо забезпечення безпеки платіжних систем, вдосконалення нормативної бази щодо цього питання; розглянуто моделювання платіжних потоків у системі електронних платежів України.

Наведені пропозиції і рекомендації сприятимуть удосконаленню платіжної системи України та забезпечать її ефективне функціонування в її новій редакції, яка вже готується до запровадження.

Ключові слова: міжбанківські розрахунки, платіжна система, система електронних платежів, платіжний потік.

Вступ

За останні роки в економіці України відбулися радикальні зміни обумовлені досягненням Україною політичної незалежності і переходом до розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки.

Ефективне функціонування економіки важко уявити без системи розрахунків між суб’єктами господарської діяльності, забезпечення надійності та своєчасності платежів. У розрахунках і платежах, що здійснюються установами банків, знаходять відображення практично всі види економічних відносин у суспільстві. І все це неможливе без взаємних розрахунків між банками – міжбанківських розрахунків. Найголовніше у банківській сфері це налагоджені міжбанківські відносини, які є обов’язковим елементом системи безготівкових розрахунків, тому дослідження питань організації та здійснення міжбанківських розрахунків України набуває особливого значення, що зумовлює актуальність обраної теми та доцільність проведення досліджень для розвитку цього питання.

Об’єктом дослідження є організація та функціонування міжбанківських розрахунків в Україні.

Предмет дослідження – система електронних платежів України та інші системи, за допомогою яких здійснюються міжбанківські розрахунки на території України, їх роль та особливості їх використання в умовах ринкової економіки.

Метою даної роботи є вивчення теоретичних основ і розкриття діючої практики з питань міжбанківських розрахунків в Україні, а також пошуку напрямків вдосконалення цієї роботи на основі систематизації існуючих пропозицій, що до цього питання.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

досліджено сутність міжбанківських розрахунків як економічної категорії;

розглянуто правову основу та виконання базових принципів для системно важливих платіжних систем у СЕМП;

наведено сучасні проблеми міжбанківських розрахунків в Україні;

проведено аналіз міжбанківських розрахунків, що здійснювалися через СЕМП НБУ в 2005 році;

обґрунтовано особливості організації міжбанківських розрахунків в ХОФ АКБ «Укрсоцбанк»;

розглянуто особливості міжбанківських розрахунків та практика їх здійснення в ХОФ АКБ “Укрсоцбанк” через систему ВПС;

проаналізовано стан розробки і впровадження проекту платіжної системи України нового покоління;

запропоновано шляхи вирішення проблем захисту інформації та питань безпеки міжбанківських розрахунків України.

Вказаному питанню приділяється значна увага Національного Банку України та Кабінету Міністрів України, що знайшло своє відображення в законах “Про банки і банківську діяльність” від 7.12.2000 р. № 2121 – III, в Законі України “Про Національний банк України” від 20.05.1999 № 679 – XIV, а також у Законі України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні
” від 05.04.01 р. №2346-ІІІ, також це питання висвітлюється в Положенні НБУ „Про міжбанківський переказ в Україні в національній валюті” від 17.03.04 №110 та в Постанові Кабінету Міністрів України і Національного банку України “Про порядок клірингових розрахунків” від 02.04.94 №207 та регулюється іншими актами законодавства України та нормативно-правовими актами Національного банку України, а також Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами з інкасо Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами по договірних гарантіях Міжнародної торгової палати та іншими міжнародно-правовими актами з питань переказу грошей.

На вирішення проблем організації міжбанківських розрахунків, спрямовані дослідження Васюренко О.В., Єрохіної Н.А., Заброцької О.П., Коваль І.М., Кравець В., Савченко А., Лакосник Е., Логінова О., Мікитиної О.Г., Мірошниченко Т., Неділько А., Новак І., Омельчук Л., Погребна В., Савченко А., Семенченко О., Скороходова А., Страхарчук В.П., Супрунюк Ю.П., Тімошенко Н.В., Цокол С.Л., Чмелик Г., Шевченко С., Шкудун Д., Ющенко В.А. тощо.

Впровадження пропозицій та рекомендацій, наданих в роботі, дозволить покращити та вдосконалити роботу СЕП НБУ, з впровадженням платіжної системи нового покоління Національного банку України вона буде відповідати сучасним світовим стандартам для систем подібного класу та забезпечувати у майбутньому достатню надійність, гнучкість, продуктивність та рівень захисту інформації.

Що дасть можливість спростити організацію міжбанківського переказу для її користувачів та розширити спектр діяльності міжбанківських переказів.

Розділ 1
. Сутність міжбанківських розрахунків в
Україні: становлення та розвиток

1.1 Сутність міжбанківських розрахунків як економічної категорії

Розрахунки між банками є важливим елементом грошових розрахунків, бо у ринковій економіці щодня укладається безліч угод, а це означає, що здійснюються міжгосподарські розрахунки між економічними суб’єктами. Безготівкові платежі між суб'єктами підприємницької діяльності здебільшого не можуть бути завершені в межах одного банку, тобто без розрахунків, що їх виконують. Отже, як було викладено у роботі [24], всі розрахунки за угодами суб'єктів підприємницької діяльності, рахунки яких відкриті в різних банках, є міжбанківськими розрахунками.

Міжбанківські розрахунки є важливою складовою платіжного механізму держави і являють собою систему організації та здійснення платежів за грошовими вимогами та зобов'язаннями, що виникають між банківськими установами.

Україна відносно недавно приступила до розбудови своєї банківської системи. Однак, вивчивши кращий світовий досвід та запровадивши найсучасніші комп'ютерні технології, вона створила досить оперативну, ефективну й надійну систему міжбанківських розрахунків — Систему електронних платежів (СЕП), що відповідає світовим стандартам. Ця система розбудована на державному рівні, оскільки ініціатором і організатором її був НБУ. Через неї здійснюється переважна частина міжбанківських розрахунків в Україні, вона спроможна задовольнити потреби в розрахунках усіх банків.

В Законі України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” [4] дається таке визначення СЕП: “система електронних платежів Національного банку України (СЕП) — загальнодержавна платіжна система, що забезпечує здійснення розрахунків між банківськими установами, органами державного казначейства на території України із застосуванням електронних засобів приймання, оброблення, передавання та захисту інформації”.

Міжбанківські розрахунки можуть здійснюватися і через інші системи, а саме:

— внутрішньобанківську платіжну систему (ВПС);

— комбінацію систем ВПС і СЕП;

— міжнародні системи електронних розрахунків, наприклад SWIFT;

— двосторонні прямі кореспондентські відносини.

Головним призначенням кожної з названих систем є якнайшвидше транспортування розрахункових документів між банками та переказування коштів від платника до одержувача. Для цього банки повинні відкривати один для одного особливі рахунки, які називаються кореспондентськими (коррахунками), та мати недорогу, швидкісну і надійну систему зв'язку для передавання інформації.

Кореспондентський рахунок — це рахунок одного банку, відкритий в іншому банку. Ведення коррахунків — важлива складова кореспондентських відносин між банками.

Як зазначається в роботі [37] кореспондентські відносини — це договірні відносини між банками з метою виконання кожним із них для іншого певних операцій та послуг, пов'язаних з розрахунками між клієнтами та з власними відносинами. Вони оформляються кореспондентськими договорами.

Укладенню кореспондентського договору між комерційними банками передує уважне вивчення ними один одного, а відкриття коррахунків здійснюється на підставі визначеного комплекту стандартних документів, установлених Положенням про міжбанківські розрахунки в Україні, затвердженим Постановою Правління НБУ 17.03.2004 №110 [19].

В українській практиці використовуються коррахунки кількох видів:

відкриті на взаємній основі, коли два банки (філії банків) відкривають їх один для одного;

відкриті в односторонньому порядку, коли один банк відкриває тільки собі рахунок у другому банку;

відкриті банками другого рівня в регіональних управліннях НБУ;

технічні коррахунки, відкриті банкам — учасникам СЕП у регіональних розрахункових палатах;

клірингові рахунки, що є різновидом коррахунків і відкриваються в клірингових центрах (розрахункових банках) для проведення заліку взаємних вимог між банками.

Коррахунки, відкриті в комерційних банках, підрозділяються на рахунки «Ностро», «Лоро». «Ностро» називається рахунок, відкритий даним банком в іншому комерційному банку.

«Лоро» називається рахунок, відкритий у даному банку для іншого комерційного банку — його власника. Тому один і той самий коррахунок для банку-власника буде рахунком «Ностро», а для обслуговуючого банку — рахунком «Лоро». В обслуговуючого банку-кореспондента «Лоро» відображається в пасиві балансу, а в банку-власника — в активі балансу.

Функціонування СЕП базується на таких принципах:

усі операції здійснюються виключно у без паперовій (електронній) формі;

система є абсолютно закритою, тобто грошові кошти не можуть вийти з фінансового простору СЕП на жодній з її ділянок;

оборот коштів у системі здійснюється на коррахунку учасника СЕП;

ініціатива проведення платежу належить банку-платнику, який дебетує свій рахунок. Право дебетувати коррахунки інших учасників СЕП надається тальки установам НБУ в обмежених, передбачених чинним законодавством випадках;

виконання платіжних доручень платника з його коррахунку здійснюється в черговості їх календарного надходження в СЕП і в межах наявних на рахунку коштів;

платежі здійснюються в режимі реального часу, що дає можливість завершити розрахунки між банками протягом операційного дня;

зарахування коштів одержувачу здійснюється тальки після списання їх з коррахунку банку, що обслуговує платника, і надходження на коррахунок обслуговуючого його банку.

Дотримання цих принципів, передусім недопущення овердрафту за коррахунками і забезпечення платежів у режимі робочого часу, позбавляють СЕП кредитного ризику і забезпечують їй високу ліквідність.

Основними функціями СЕП є:

проведення розрахунків між банками в електронній формі;

ефективне використання тимчасово вільних ресурсів банків;

можливість обміну між банками екстреною текстовою інформацією;

надання інформаційних послуг учасникам розрахунків;

забезпечення ефективного контролю НБУ щодо стану коррахунків комерційних банків;

здійснення НБУ впливу на комерційні банки за порушення чинного законодавства та нормативів банківської діяльності;

забезпечення надійності розрахунків;

багаторівневий захист інформації від несанкціонованого доступу на усіх стадіях обробки;

багатоступеневий контроль за достовірністю даних на всіх стадіях розрахунків.

НБУ організовує та регламентує міжбанківські розрахунки через СЕП, приймає участь у здійсненні розрахунків. НБУ забезпечує функціонування СЕП шляхом надання усім її учасникам відповідних програмно-технічних комплексів СЕП, захисту інформації та електронного зв’язку.

СЕП побудована як деревоподібно-мережна структура. На її нижньому рівні містяться банки – учасники електронних розрахунків. Середній рівень СЕП представлений мережею регіональних розрахункових палат (РРП). Це підрозділ регіонального управління Національного банку, який обслуговує банки, що є учасниками СЕП відповідного регіону.

На найвищому рівні СЕП розташована Центральна розрахункова палата (ЦРП), яка організовує функціонування СЕП у цілому та керує діяльністю регіональних розрахункових палат. Архітектура СЕП зображена на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Загальна архітектура СЕП

Програмне забезпечення СЕП складається із програмно-технічних комплексів – автоматизованих робочих місць (АРМ), що відповідають трьом рівням структури СЕП: ЦРП - АРМ-1, АРМ ІПС; РП – АРМ-2; банки – учасники СЕП – АРМ-НБУ.

Учасниками СЕП є:

територіальні управління НБУ,

комерційні банки та їх філії, які мають технічні рахунки в РП або ЦРП.

Для роботи в СЕП комерційний банк (філія) укладає з НБУ договори на інформаційно-розрахункове обслуговування в СЕП та про використання криптографічних засобів захисту інформації в інформаційно-обчислювальній мережі НБУ.

Існують такі загальні принципи організації роботи СЕП:

операції зарахування (списання) коштів за кореспондентським рахунком комерційного банку (філії) – учасника СЕП можуть виконуватися тільки після відкриття йому в РП (ЦРП) технічного рахунку;

СЕП базується повністю на безпаперовій технології;

СЕП є системою типу “брутто”, тобто кожний платник
безпосередньо впливає на коррахунок учасників СЕП;

СЕП є закритою системою;

початкові платежі від учасника СЕП приймаються в межах поточного значення його технічного рахунку, за винятком випадків, що визначені НБУ;

електронний розрахунковий документ, прийнятий СЕП, не може бути відкликаний;

оброблення електронних розрахункових документів та службових повідомлень здійснюється у порядку черговості їх надходження до системи;

ініціатива проведення трансакцій належить банку, який дебетує власний рахунок, можливість дебетувати рахунок іншого учасника СЕП надана тільки підрозділам НБУ для обмеженого кола типів трансакцій;

обмеження на суми здійснення трансакцій учасників СЕП не встановлюються, технологічно сума трансакцій обмежена лише поточним значенням залишку коррахунку банку-ініціатора трансакцій;

результати розрахунків за відісланими та отриманими електронними розрахунковими документами відображаються на технічних рахунках комерційних банків (філій) у СЕП у режимі реального часу;

обмін платіжними документами організовано у пакетному режимі технологічними циклами приймання-передачі, довжина яких варіюється залежно від поточних потреб;

ведеться традиційний рахунок для відображення трансакцій, які були ініційовані, але не завершені протягом одного дня, що дозволяє організувати синхронну роботу учасників СЕП з урахуванням специфіки можливості кожного з них;

СЕП є власністю НБУ.

НБУ для розподілу фінансових ризиків у СЕП застосовує такі принципи:

фактична передача коштів банку одержувачу здійснюється лише після списання коштів з рахунку банку-відправника та зарахування їх на рахунок одержувача (це дозволяє усунути кредитний ризик);

кошти, що надходять на рахунок банку, зараховуються у режимі реального часу (такий принцип обмежує ризик ліквідності);

овердрафт на коррахунках банку заборонений (це допомагає обмежити системний ризик).

Загальна схема документообігу при міжрегіональних розрахунках між банками через СЕП має такий вигляд (рис.1.2.).

Пояснення до схеми документообороту:

подання підприємством-платником платіжного доручення своєму банку А;

формування на підставі платіжних доручень клієнтів банківського електронного платіжного документа (доручення);

доставка первинних банківських платіжних документів в РРП;

формування відповідних платіжних документів у РРП і доставка

їх у РРП, що обслуговують банки – одержувачі платежів;

доставка платіжних документів у банк-одержувач (Б);

розшифрування в банку Б одержаних платіжних документів по клієнтах-одержувачах і зарахування коштів на їхні поточні рахунки;

повідомлення клієнта про надходження коштів на його рахунок;

перенесення результатів дня по технічних коррахунках на реальні коррахунки банків в ОПЕРУ регіонального управління НБУ.

Рис. 1.2. Схема документообігу в СЕП

Рис. 1.2. Схема документообігу в СЕП

Комерційний банк отримує від клієнтів початкові платіжні документи (в основному в паперовому вигляді), створює на їх основі електронні документи з допомогою програми “Операційний день банку”, через яку ці документи потрапляють електронною поштою у РП територіального управління НБУ, в якому обслуговується комерційний банк. Платіжні документи для передачі в РП оформляються у вигляді файлу – пакета початкових платіжних документів (файл може містити від 1 до 1000 документів), що зберігається на носії електронної інформації та може передаватися каналами зв’язку.

Після обробки пакета електронних документів через СЕП кошти зараховуються на коррахунок банку-одержувача, де електронні розрахункові документи для кожного одержувача оформляються у вигляді паперового документа – “Реєстру електронних розрахункових документів”, що підтверджує зарахування коштів на рахунок клієнта і видається як додаток до виписки з його особового рахунку.

З метою максимального розширення кола послуг відповідно до потреб учасників СЕП, враховуючи підпорядкованість установ комерційних банків одна одній, НБУ розробив та запровадив різні моделі обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку (Додаток А).

Для роботи в СЕП за консолідованим коррахунком комерційний банк повинен одержати дозвіл на роботу від НБУ за консолідованим коррахунком.

Міжбанківські розрахунки виконуються в строк до трьох операційних днів і вважаються завершеними з часу зарахування коштів на коррахунок банку одержувача.

За наявності в комерційного банку філій виникає проблема виходу в СЕП для кожної з них. У цьому разі банку потрібно створювати свою власну внутрішньобанківську платіжну систему (ВПС).

Функціонування ВПС характеризується такими рисами:

консолідація коштів усіх установ даного банку на одному коррахунку, що розширює платіжні можливості кожної структури банку порівняно з тим, якби вони мали свої коррахунки в НБУ;

посилення ролі головного банку в організації міжбанківських розрахунків усіх його структур, оскільки всі потоки документів і платежів проходять через АРМ-3 головного банку;

здійснення платежів між структурами одного банку за допомогою програмно-технічних засобів самого банку без виведення їх у СЕП, що сприяє їх прискоренню, спрощенню і здешевленню;

ведення субкоррахунків для всіх філій банку безпосередньо в ВПС з відбиттям на них не тільки внутрішньобанківських, а й позабан-ківських платежів, що зумовлює поєднання ВПС із СЕП.

Забезпечує діяльність ВПС головний розрахунковий центр комерційного банку (ГРЦ). Він веде субкореспондентські рахунки для кожної філії банку, а також відображає платіжні обороти філій з іншими банками, що здійснюються через СЕП.

Внутрішньобанківські розрахунки виконуються в строк, установлений внутрішніми нормативними актами банку, який не може перевищувати двох операційних днів, та вважаються завершеними з часу зарахування коштів на рахунок філії одержувача.

За недотримання строків виконання розрахунків комерційні банки несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Економіка України не є ізольованою. Розвиток міжнародних економічних відносин потребує відповідно налагодженого механізму міжнародних розрахунків у різних валютах. З огляду на це однією з додаткових можливостей СЕП є організація розрахунків з іноземними банками через механізм "шлюзових" банків.

Більші можливості звичайно надає SWIFT, який є всесвітньою мережею. Розглянемо принципи функціонування SWIFT більш детально.

Наприкінці 60-х років стало очевидним, що потужностей паперових систем розрахунків недостатньо для забезпечення надійного і швидкого зв'язку між багатьма банками та їхніми філіями в усьому світі. Обробка паперових документів була пов'язана з багатьма помилками і коштувала дуже дорого. Становище було також ускладнене, оскільки різні банки використовували різні системи розрахунків, іноді практично несумісні.

Щоб вирішити проблему, потрібно було створити єдину мову фінансових повідомлень та єдину систему передачі цих повідомлень. Так, у 1973 році було організоване товариство міжнародних міжбанківських телекомунікацій Sосіе1у Fог Wогdwidе Іntегbаnk Finаnсіаl Теlесоmmunісаtіоn (SWIFT), метою якого стало створення і використання засобів, необхідних для швидкої та безпечної передачі комп'ютерними мережами платіжних доручень та інших банківських повідомлень.

Система SWIFT організована так, щоб банки різних країн, які обладнані терміналами різних моделей з різною швидкістю роботи, могли б без перешкод обмінюватись повідомленнями та розуміти один одного.

Слід зазначити, що SWIFT є лише системою передачі даних і не виконує жодних розрахункових функцій. Доручення, що передаються з її допомогою, враховуються як проводки за відповідними рахунками «Ностро» і «Лоро» так само, як і при використанні традиційних платіжних документів.

Спочатку до мережі SWIFT входило 239 банків з 15 країн Європи й Америки. 1992 року до мережі SWIFT було підключено вже більше 3000 фінансових організацій понад 80 країн.

Членами SWIFT можуть бути установи, які уповноважені виконувати міжнародні банківські операції і перебувають у країні, яка має регіональний процесинговий центр SWIFT Власниками акцій SWIFT можуть бути тільки банки, які є його членами.

Член SWIFT зобов'язаний дотримуватись статуту SWIFT і сплачувати всі витрати, пов'язані з вступом і роботою в середовищі SWIFT.

Всюди, де це можливо, SWIFT використовує міжнародні стандарти 180. Але значна частина розроблених спеціально для SWIFT текстових повідомлень отримують усе більше розповсюдження поза межами системи і стають стандартами «де-факто» для фінансових повідомлень (операцій, трансакцій). Переваги таких стандартів також і в тому, що їх розробники одночасно є і їх користувачами, а відповідно, мають можливість оперативно їх вдосконалювати.

Розвиток міжнародних стандартів системи SWIFT значно вплинув на банківську справу окремих країн. Перевага стандартів в SWIFT виявилася настільки очевидною, що інші системи також або взяли їх на озброєння, або створили систему автоматизованого переведення стандартів SWIFT на власні. Серед таких країн, наприклад:

- Англія (С1еагіng Ноusе Аutоmаtеd Рауmеnt System - СНАРS);

- Франція (SАGІТТАІRЕ);

- Швейцарія (Swiss Іntегbаnk с1еагіng — SІС).

SWIFT є найбільшою міжнародною мережею, що зв'язує національні клірингові і банківські мережі, утворюючи світову фінансову систему телекомунікацій.

Національний банк та певна кількість найбільших комерційних банків є абонентами SWIFT. Проте масового підключення українських банків до даної системи не очікується. Основною проблемою, що призвела до такої ситуації, є недостатньо великий розмір статутного капіталу українських банків і, звичайно, нестабільна економічна ситуація в країні.

Система електронних міжбанківських переказів Національного банку України та SWIFT на поточний момент загалом задовольняють потреби банківської системи нашої держави. Проте, враховуючи світові тенденції розвитку платіжних систем, у подальшому передбачено реформування системи електронних міжбанківський переказів на основі сучасних інформаційних технологій та новітніх програмно-технічних засобів.

1.2 Правова основа та виконання базових принципів для системно важливих платіжних систем у СЕМП

Від того, наскільки чітко й надійно функціонує платіжна система, значною мірою залежить фінансово-економічний стан окремих суб¢єктів господарювання і країни в цілому. Запорукою ефективних діяльності будь-якої платіжної системи є правила, що регулюють права, обов¢язки та відповідальність учасників платіжного процесу, визначають порядок організації та здійснення міжбанківських розрахунків. Усі учасники розрахунків повинні знати ці правила і дотримуватися їх.

Основою правил, що регулюють міжбанківські розрахунки в Україні, є законодавча база з питань банківської діяльності та нормативно-правові акти НБУ, розроблені з урахуванням вимог банківського законодавства. Крім того, учасники розрахунків керуються також внутрішніми нормативними документами тієї чи іншої платіжної системи, де враховано її технічні можливості і технологічні особливості виконання розрахунків. Окремі питання розрахункового процесу регулюються також умовами договорів. Чіткі правила, стандарти і процедури виконання платіжного процесу сприяють прискоренню міжбанківських розрахунків, підвищенню ефективності платіжної системи.

Саме на таких засадах ґрунтується Положення про міжбанківські розрахунки в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 17.03.2004 №110 [19], – основний нормативний документ, яким регулюються взаємовідносини учасників міжбанківських розрахунків в Україні, умови та порядок їх виконання.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, відносини у сфері переказу грошей регулюються Конституцією України [1], законами України “Про Національний банк України” [2], “Про банки і банківську діяльність” [3], “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” [4], іншими актами законодавства України та нормативно-правовими актами Національного банку України, а також Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати [27], Уніфікованими правилами з інкасо Міжнародної торгової палати [25], Уніфікованими правилами по договірних гарантіях Міжнародної торгової палати [26] та іншими міжнародно-правовими актами з питань переказу грошей.

Платіжні системи — це засоби, за допомогою яких перемішуються кошти між суб'єктами господарювання, їх безпечність та ефективність — необхідна умова функціонування як фінансової системи окремої країни, так і світової фінансової системи в цілому. Водночас вони є основним каналом, яким можуть передаватися потрясіння на внутрішніх та міжнародних грошових та інших ринках, і якщо ризики належним чином не стримуються, — провокувати системні кризи, загрожуючи стабільності цих ринків.

Особливо це стосується системно важливих платіжних систем, які обслуговують різні за величиною не обов'язково великі платежі, але можуть викликати або передавати системні порушення. Отже, системна важливість визначається не тільки обсягами чи характером окремих платежів або їх сукупною величиною, а також загальним місцем системи у фінансовій інфраструктурі.

Безпека й ефективність цих вирішальних для економіки платіжних систем має бути метою державної політики. За останні роки склався широкий міжнародний консенсус щодо потреби зміцнення їх шляхом поширення міжнародно-визнаних стандартів і практики розробки та експлуатації таких систем. Комітет з платіжних і розрахункових систем (CPSS) Банку міжнародних розрахунків (BIS) у Базелі розробив із цією метою Базові принципи для системно важливих платіжних систем і опублікував їх у січні 2001 року.

Усього визначено десять Базових принципів і чотири обов'язки центральних банків щодо їх застосування. Адже центральні банки зобов'язані забезпечувати фінансову стабільність держави; піклуватися про функціонування грошових ринків для здійснення грошово-кредитної політики, про підтримку довіри до національної валюти країни; вони надають учасникам платіжної системи можливість використовувати для розрахунків рахунки у центральному банку тощо. Тому центральні банки мають відігравати провідну роль щодо системно важливих платіжних систем, а отже, визначено відповідні обов'язки центральних банків, які містять оцінку існуючих платіжних систем з точки зору Базових принципів та ініціювання або заохочення дій для їх дотримання.

Розглянемо послідовно, як забезпечується виконання вимог Базових принципів у СЕП і як виконує НБУ свої обов'язки стосовно цих принципів [68].

Забезпечення вимог базових принципів у СЕП:

Принцип І. Система повинна мати надійну нормативно-правову основу у всіх тих юрисдикціях, що її стосуються.

Нормативно-правові засади для банківської діяльності та платіжних систем у цілому визначені в законах України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", "Про захист інформації в автоматизованих системах". Загальні засади безготівкових розрахунків, окремим видом яких є міжбанківські, стандарти платіжних інструментів тощо визначаються Інструкцією "Про безготівкові розрахунки в Україні".

Детальні правила роботи системи, стосунки між НБУ та учасниками СЕП, права та обов'язки сторін визначаються Інструкцією "Про міжбанківські розрахунки в Україні", іншими нормативно-правовими документами НБУ та двосторонніми угодами. Всі ці документи визначають: права власності на систему; правила розрахунків; права та обов'язки учасників розрахунків; обов'язки НБУ щодо виконання розрахунків; правила використання програмного забезпечення та апаратних засобів захисту інформації; правила генерації, розповсюдження та оновлення ключів системи крипто захисту; правила вирішення спірних питань (арбітраж тощо); плату за послуги.

Принцип II. Правила і процедури системи повинні давати учасникам можливість ясно розуміти вплив системи на кожний вид фінансового ризику, на який вони наражаються, беручи в ній участь.

Принцип III. Система повинна мати чітко визначені процедури управління кредитним ризиком і ризиком ліквідності, в яких вказуються відповідні обов'язки оператора й учасників системи і забезпечуються достатні стимули для управління ризиком і його обмеження.

Вищезгадані законодавчі та нормативно-правові документи досить чітко й детально окреслюють правила роботи системи, стандарти платіжних інструментів, стосунки між НБУ та учасниками системи, права та обов'язки сторін.

Принцип IV. Система повинна забезпечувати швидкий остаточний розрахунок на дату валютування, бажано — протягом дня і, як мінімум, — наприкінці дня.

СЕП веде технічні коррахунки банків протягом дня в режимі квазіреального часу: початкові трансакції відображаються в момент приймання до системи, трансакції у відповідь — у момент підтвердження банком-отримувачем їх завершення. Середні терміни проходження платіжних документів від платника до отримувача — від 10 хвилин до 2 годин. Для відображення міжбанківських розрахунків використовуються кореспондентські рахунки учасників та транзитні рахунки для сум, не підтверджених отримувачем, відкриті в Національному банку. Відображення платіжних документів на цих рахунках наприкінці банківського дня за міжнародно-визнаними стандартами є остаточним розрахунком.

Платіжний документ, прийнятий системою від банку-платника, не може бути не виконаним (скасованим чи відкликаним), тобто гарантується остаточний розрахунок.

Принцип V. Система, в якій відбуваються клірингові розрахунки, повинна, як мінімум, гарантувати своєчасне завершення щоденних розрахунків у разі нездатності учасника розрахуватися з найбільшими зобов'язаннями за одним розрахунком.

Цей принцип не стосується СЕП, оскільки вона є системою валових розрахунків (Gross-settlement system).

Принцип VI. Бажано використовувати при розрахунках активи, що знаходяться в центральному банку; якщо використовуються інші активи, пов'язаний з ними кредитний ризик повинен бути невеликим або зовсім відсутнім.

Для міжбанківських розрахунків використовуються кореспондентські рахунки та відповідні транзитні рахунки, відкриті в Національному банку України.

Принцип VII. Система повинна забезпечувати високий рівень безпеки і надійності в експлуатації, а також мати засоби на випадок надзвичайних обставин для своєчасного завершення щоденної обробки платежів.

Безпека та конфіденційність банківської інформації в СЕП гарантується багатоступеневим контролем на всіх стадіях розрахунків та багаторівневою системою захисту від несанкціонованого доступу на всіх етапах проходження електронних платіжних документів через платіжну систему, починаючи від місця їх початкового оформлення (породження) в банку. Платіжні документи захищаються електронним цифровим підписом. Передача платіжних документів і технологічної інформації в СЕП виконується із застосуванням програмно-апаратних засобів захисту інформації. Як резервні використовуються програмні засоби шифрування інформації. Засоби захисту інформації є невід'ємною складовою програмно-технічних комплексів СЕП і не можуть бути відключені.

На випадок надзвичайних ситуацій існує система резервування і відновлення діяльності СЕП, розроблена і поетапно впроваджена у 1996—1999 роках.

Принцип VIII. Система повинна надавати засоби виконання платежів, зручні для користувачів та ефективні для економіки.

Принцип IX. Система повинна мати об'єктивні і загальновідомі критерії участі, які забезпечують справедливий і відкритий доступ.

Критерії участі в системі електронних міжбанківських розрахунків визначаються Інструкцією "Про міжбанківські розрахунки в Україні". Учасниками системи можуть бути будь-які кредитно-фінансові установи й організації, які мають кореспондентські рахунки в одному з територіальних управлінь НБУ, задовольняють технічні вимоги роботи в системі і є суб'єктами міжбанківських розрахунків на території України.

Принцип X. Засоби керування системою повинні бути ефективними, контрольованими і прозорими.

Права та обов'язки НБУ стосовно керування системою визначені в законах "Про Національний банк України" [2], "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" [4] та в Положенні „Про міжбанківський переказ в Україні в національній валюті” [19].

Протягом часу існування СЕП про неї неодноразово загалом дуже позитивно відгукувалися міжнародні експерти. Зокрема, у 1995 році така оцінка була відображена у звіті консультантів фірми РА Consulting Group з Лондона, а в 1996 році систему електронних платежів вивчав фахівець з фірми Oracle Жан-Марк Лепен, про що він склав докладний документ (The New Payment System of the Republic of Ukraine. Oracle Eastern Europe, July 1996). Доповіді представників НБУ на різноманітних міжнародних форумах (Відень 1994 p., Базель 1997 p., Відень 2000 p., Алмати 2002 p.), де йшлося про платіжну систему України, також були високо оцінені у банківських колах.

Місія Міжнародного валютного фонду, що перебувала в Україні у травні 2002 року, окремо вивчала стан виконання Базельських принципів та обов'язків центрального банку стосовно української платіжної системи і теж оцінила його позитивно.

Таким чином, можна дійти висновку, що система електронних міжбанківських розрахунків Національного банку України сповна відповідає Базовим принципам для системно важливих платіжних систем та нормативна база з цього питання доступна широкому загалу і забезпечує достатній рівень ефективності функціонування системи, як свідчить досвід її експлуатації.

1.3 Сучасні проблеми міжбанківських розрахунків на території України та поза її межами

Система міжбанківських розрахунків різних країн помітно різняться. У світі не існує єдиної платіжної моделі, однак є загальні принципи і характеристики, що визначають функціонування національних платіжних систем. Водночас є і загальні проблеми, які автоматично переносяться на платіжні механізми.

Перша проблема стосується розмежування функцій між центральним і комерційними банками. Цілком зрозуміло, що комерційні банки мають нести відповідальність за обслуговування рахунків клієнтів та надання спеціалізованих платіжних послуг, необхідних у міжбанківських відносинах. Однак на сьогодні немає єдиної думки щодо таких питань:

яку роль має відігравати центральний банк в експлуатації різних компонентів фізичної інфраструктури платіжного механізму?

наскільки активно центральний банк має надавати послуги щодо здійснення міжбанківських платежів?

Платіжні послуги центрального банку можуть бути пов’язані з обробленням безлічі окремих платежів, що проходять через банківську систему. Ці платежі потім можуть зазнати взаємного заліку і погашення на міжбанківській основі.

Вважається, що ринкові сили визначають оптимальне поєднання участі центрального банку і комерційних банків на ринку платіжних послуг. Наприклад, у платіжній системі США Федеральна резервна система як постачальник платіжних послуг установлює ціну на дані послуги на такому рівні, щоб повністю відшкодувати виробничі витрати. У деяких країнах операційні послуги центрального банку субсидуються, і роль його в платіжному механізмі вважається різновидом суспільного блага.

Друга проблема полягає у виборі самої моделі міжбанківських платежів із використанням валових розрахунків у реальному часі або чистих розрахунків і засобів контролю в цих системах для забезпечення їхньої цілісності та надійного функціонування. У засобах контролю за кредитними ризиками ліквідності, що виникають за багатостороннього взаємозаліку, зацікавлені всі учасники платіжного процесу. Однак і в розвинутих країнах з ринковою економікою, з відносно сталими концепціями платіжних систем і систем розрахунків немає згоди щодо витрат на здійснення такого контролю.

Третя проблема пов’язана з вибором оптимального складу технічних засобів, що забезпечують функціонування міжбанківських розрахунків. Потрібні великі витрати для підтримування в автоматизованих системах операційного взаєморозуміння і дублювання на рівні, необхідному для функціонування платіжної системи навіть у разі несправності центральних систем комп’ютерів або стихійного лиха. Питання щодо технічної реалізації та розміру витрат на дублювання інформації вирішується кожною країною окремо.

Однак найголовнішою проблемою банків усіх країн з питань розрахунків я вважаю проблему безпеки платіжних систем.

Під терміном “безпека платіжної системи” у загальному вигляді ми розуміємо стан забезпечення нормального функціонування системи в цілому та кожного з її елементів.

Передусім слід підкреслити, що важливість забезпечення безпеки платіжних систем обумовлена тим значенням, яке займають платіжні системи в структурі економіки певної держави.

Для більш детального розуміння місця і ролі безпеки платіжних систем у системі економічної безпеки держави звернемося до такої характеристики зазначених явищ як системність. Як відомо, будь-яка система передбачає наявність певних елементів, що існують в рамках даної системи. У свою чергу сама система може також виступати складовим елементом у системі вищого порядку. Елементи системи можуть бути як основними, без яких система не зможе існувати, так і додатковими, наявність яких у системі необхідна лише за певних умов. Очевидним сьогодні вже є той факт, що платіжні системи в економічній системі країни виступають одним з основних її елементів. Це вже можливість говорити про це, що зв’язок платіжної системи з іншими елементами настільки тісний, що будь-які зміни в цьому елементі позначаються на інших і на системі в цілому.

Тому можна дійти висновку про те, що безпека платіжних систем є однією з необхідних передумов економічної безпеки країни.

У свою чергу безпека платіжних систем і економічна безпека країни співвідносяться між собою в рамках системи вищого порядку – системи національної безпеки. З точки зору національної безпеки, вирішення проблеми безпеки платіжних систем являє собою національні інтереси країни.

Порушення функціонування платіжної системи завдають шкоди самій системі, здатні загрожувати економічній безпеці країни та врешті-решт негативно впливати на стан національної безпеки в цілому.

На сьогодні очевидним вже є той факт, що різні суб’єкти використовують платіжні системи в злочинних цілях – для розкрадання коштів, переказу коштів, отриманих злочинним шляхом з подальшою їх легалізацією, та інших протиправних діянь.

Іншою складністю у функціонуванні платіжних систем є те, що їх незаконне використання сприяє збільшенню масштабів відмивання грошей, здобутих злочинним шляхом. Проникнення “брудних” грошей у легальну економіку призводить до її криміналізації, підпорядкування економічних важелів і політичної влади злочинним угрупуванням, сприяє поширенню останніх у міждержавному просторі, становить загрозу національній та економічній безпеці всього світу. Це питання регулюється Зконом України „Про запобігання й протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом” від 28.11.2002 р. №249-IV [6].

Слід також додати, що центральні банки в усьому світі стурбовані проблемами, породженими впровадженням нових систем електронних платежів, які можуть призвести до порушення монетарної стабільності внаслідок безконтрольного введення в обіг електронних еквівалентів валют, електронні платежі можна буде виконувати анонімно на будь-якій відстані, що створюватиме ідеальні умови для уникнення від сплати податків, “відмивання” грошей та іншої злочинної діяльності.

Характеризуючи ситуацію з функціонування платіжних систем в Україні, необхідно зазначити, що хоча досвід їх функціонування ще досить невеликий, проте вони набули стрімкого розвитку. Не дивлячись на те, що платіжні системи в Україні перебувають лише на початковому етапі створення, вже доводиться констатувати, що використання їх можливостей і в нашій країні стало привабливим полем для діяльності злочинців. На сьогодні в Україні, як і багато інших держав, економіка яких перебуває у процесі трансформації, активно залучається як до незаконного обігу наркотичних речовин, зброї, торгівлі людьми, так і до процесів відмивання “брудних” грошей, в яких левову частку операцій проводять з використанням можливостей платіжних систем. Проте в Україні ще не вживається достатньо заходів для покращення ситуації.

Сьогодні Україна вже визнала, що порушення у сфері функціонування платіжних систем можуть нести загрозу не лише матеріальному добробуту її громадян, а й економічній безпеці держави в цілому. У зв’язку з цим відповідні обов’язки з протидії легалізації “брудних” коштів було покладено на Службу безпеки України.

Для виконання цих заходів у структурі СБ України створені відповідні підрозділи, розроблені функціональні обов’язки співробітників і вжито інших заходів щодо організації ефективної роботи в даному напрямі.

Результатом запровадження зазначених заходів стало те, що співробітники Служби безпеки спільно з фахівцями Міністерства внутрішніх справ та Національного банку України зафіксували ряд спроб несанкціонованого втручання в систему електронних платежів, а також формування фіктивних електронних платежів у цілях отримання реальних коштів.

У той самий час спеціалісти Служби безпеки України стверджують, що цей вид злочинів у сфері функціонування платіжних систем становить лише невеликий відсоток. Найчастіше правоохоронні органи зустрічаються із шахрайством у вигляді введення, заміни, виправлення, знищення даних чи програм та іншого втручання в процес обробки інформації.

Дослідження цих злочинів вказує на те, що їх скоєння приносить злочинцям величезні прибутки і, відповідно, завдає державним і комерційним структурам значних економічних збитків. Ситуація ускладнюється й тим, що банківські співробітники, в поле зору яких потрапляють факти порушень, що мають місце в платіжних системах, повідомляють правоохоронні органи лише у випадку певних грошових втрат. І навіть такі випадки часто приховують, оскільки втрата грошей ніщо порівняно з втратою престижу.

Зазначається також, що у цій сфері активно працюють як національні злочинні угруповання, так і інтернаціональні злочинні угруповання, чия діяльність охоплює країни й континенти.

На підставі аналізу практики діяльності правоохоронних органів, а також аналізу чинного законодавства України до основних проблем національного характеру у сфері функціонування платіжних систем можна віднести:

відсутність розвинутого національного законодавства, що регулює взаємовідносини між елементами платіжних систем;

нестачу фахівців і спеціальних підрозділів правоохоронних органів по боротьбі зі злочинами, скоєння яких пов’язано із функціонуванням платіжних систем;

слабку взаємодію між банками та правоохоронними органами тощо.

Порушення функціонування платіжної системи може призвести до тяжких наслідків на фінансовому ринку, який вона обслуговує. Тому сьогодні гостро постає питання про забезпечення нормального функціонування і розвитку платіжних систем, інакше кажучи, про забезпечення безпеки платіжних систем.

У цьому разі доцільно враховувати зарубіжний досвід вирішення зазначених проблем, і особливо тих країн, де платіжні системи функціонують вже досить тривалий час.

Система заходів, спрямована на вирішення питання забезпечення безпеки платіжних систем, здатна ефективно функціонувати лише при скоординованому розвитку правової, організаційної та технічної складових. Аналіз відповідних джерел свідчить про те що в Україні значна увага приділяється лише останнім двом. Разом з тим юридична чистота і прозорість схем, що використовуються тією чи іншою платіжною системою, є, з одного боку, певною гарантією від втрат для суб’єктів платіжних систем, а з іншого – дає змогу користувачам робити усвідомлений вибір тієї чи іншої системи з усіма юридичними наслідками. Усе це надасть можливість позитивно впливати на ефективність функціонування економіки країни. Такі важливі позитивні характеристики правової сторони питання обумовлені тим, що саме право є головним регулятором суспільних відносин.

Викладені положення свідчать про необхідність побудови та реалізації стратегії забезпечення безпеки платіжних систем на законодавчому рівні.

Як і в будь-якій галузі суспільних відносин, що регулюються правом, у сфері функціонування платіжних систем має діяти центральний законодавчий акт, який стане основою для подальшої розробки та вдосконалення відповідної законодавчої бази. Такий документ вже є, це чинний Закон України “Про платіжні системи і переказ грошей в Україні” від 05.04.2001 р.[4], що визначає основні поняття, які використовуються у зазначеній сфері. Цей закон повинен стати базовим і в побудові стратегії безпеки.

Наступним документом повинна стати Концепція забезпечення безпеки платіжних систем, яка покладе початок цілеспрямованого системного організованого підходу до проблеми безпеки платіжних систем України.

При створенні системи безпеки конкретної платіжної системи необхідно враховувати її специфіку, зокрема, класифікацію системи за роллю, організацією розрахунків і платіжних інструментів, які використовують для здійснення платежів. Лише врахування і розуміння цих важливих моментів дасть змогу правильно створити модель можливих загроз і вибрати ефективні способи захисту, які повинні бути невід’ємною частиною платіжної системи і здійснюватися на усіх етапах створення та обробки платежів.

Крім того необхідно прийняти низку законів, які регулювали б окремі питання функціонування платіжних систем, що також є однією з передумов забезпечення їх безпеки.

1.4 Техніко – економічна характеристика ХОФ АКБ “Укрсоцбанк”

АКБ “Укрсоцбанк” заснований у вересні 1990 року як відкрите акціонерне товариство на базі Української республіканської контори «Житлосоцбанк» та зареєстрований в Держбанку колишнього СРСР. АКБ «Укрсоцбанк» — універсальна фінансово-кредитна установа, що надає повний пакет традиційних й інноваційних послуг, що відповідають міжнародним банківським стандартам. За роки свого існування банк завоював стійкий авторитет надійної та стабільної фінансової установи, що стрімко розвивається й оперативно реагує на зміни ринку. На сьогодні “Укрсоцбанк” пропонує повний спектр банківських послуг для корпоративних і приватних клієнтів. Завдяки зваженій й ефективній політиці керівництва, професійному менеджменту, постійному розширенню спектра й удосконалюванню якості послуг, а також розгалуженої мережі росте кількість клієнтів і партнерів “Укрсоцбанку”.

Кредо банку:

максимально повно забезпечувати потреби своїх клієнтів, надаючи універсальний набір послуг відповідно до міжнародних стандартів на території України й за її межами.

бути відкритим відносно запитів корпоративної й приватної клієнтури, а також державних структур й організацій;

виступати в ролі надійного партнера в розвитку бізнесу клієнтів;

сприяти реалізації важливих соціально-економічних програм і напрямку інвестицій у реальний сектор економіки.

Органами керування Банку є:

Загальні збори акціонерів;

Наглядацька рада;

Правління.

Наглядацька рада і правління керують діяльністю банку в межах повноважень, наданих ним загальними зборами акціонерів. Вищим органом банку є загальні збори акціонерів, що скликується не рідше одного разу в рік.

Наглядацька рада – колегіальний орган керування, що представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів акціонерів. Глава наглядацької ради здійснює керівництво діяльністю ради, забезпечує контроль за виконанням наглядацькою радою і правлінням рішень загальних зборів акціонерів, представляє інтереси банку у всіх організаціях як на території України, так і за її межами.

Виконавчим органом банку є правління, що керуй поточною діяльністю, формуванням фондів, необхідних для статутної діяльності, і несе відповідальність за ефективність роботи банку. Глава правління без доручення представляє банк у всіх підприємствах, укладає договори й угоди в межах своїх повноважень.

Мережа АКБ «Уксоцбанк» складається з Головного офісу в м. Києві, філій (обласних філій, розташованих в обласних центрах України, Кримської республіканської філії, Київської місцевої і Севастопольської філій), відділень і представництв

Філіальна мережа банку нараховує 527 операційних точок. АКБ “Укрсоцбанк” є членом: Міжрегіонального фондового союзу, Асоціації українських банків, Української міжбанківської валютної біржі, Української фондової біржі, Першої фондової торговельної системи.

Організаційна структура банку являє собою трьохрівневу упорядковану сукупність підрозділів і посад, що забезпечують цілісність банку. В 2002 році прийнято бізнес-орієнтовану структуру банку, яка складається з бізнес-напрямків (корпоративний, індивідуальний та фінансово-інституційний) та підрозділів функціональної підтримки. Бізнес-орієнтована структура покладена в три типових структури філії, відділення мають чотири типові структури. Розподіл такої структури виходить з принципової різниці між технологіями та принципами роботи з відповідними групами клієнтів: підприємства та установи, в тому числі державні – корпоративний бізнес; фізичні особи – індивідуальний бізнес; банки та інші фінансові установи – фінансово-інституційний бізнес. Управління банком в розрізі його бізнесів та напрямків функціональної підтримки здійснюється шляхом гармонійного функціонального розмежування та збалансованого поєднання інтересів на рівні оперативного та стратегічного управління з обов’язковим дотриманням принципів та вимог до корпоративного управління.

АКБ “Укрсоцбанк” – принциповий член міжнародних платіжних систем Visa International i MasterCard International. У банку діє власний процесинговий центр, що обслуговує всі карткові програми. У 2005-2009 роках АКБ “Укрсоцбанк” планує збільшити чисті активи до 40 млрд. грн. В основі стратегії Укрсоцбанку лежить позиціонування себе як універсального банку, що працює в різних секторах ринку.

Надання послуг фізичним особам – один із пріоритетів діяльності Укрсоцбанку. Протягом 2005 року банк збільшив кредитний портфель фізичних осіб майже в три рази. За станом на 01.01.2006 р. він склав близько 3 млрд. грн. Такого збільшення кредитного портфеля фізичних осіб удалося досягти завдяки поліпшенню ресурсної бази “Укрсоцбанку”. Цьому сприяли подовження банком синдикованого кредиту, а також пророблена активна робота із залучення депозитів населення, юридичних осіб, ряду кредитів від іноземних нерезидентських структур. Основні напрямки кредитуваня фізичних осіб в “Укрсоцбанку” – надання іпотечних кредитів і позик на покупку автомобілів. Обсяги кредитування “Укрсоцбанком” клієнтів-фізичних осіб за програмою часткової компенсації процентної ставки Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву протягом 2005 року виросли в сорок два рази.

За станом на 1січня 2006 року динаміка основних показників АКБ ”Укрсоцбанку” виглядає в такий спосіб:

загальний кредитний портфель банку досяг майже 7,25 млрд. грн. Темп приросту з початку року склав 73,9%;

чисті активи склали 10,77 млрд. грн., їхній приріст із початку року склав 52,4%;

кошти юридичних осіб на поточних та строкових рахунках досягли 4,77 млрд. грн., темп приросту з початку року – 31,3%;

кошти фізичних осіб на поточних та депозитних рахунках склали 3,51 млрд. грн., темп приросту з початку року – 73,3%.

Високі рейтинги міжнародних агенств дозволили “Укрсоцбанку” навесні 2005 року успішно дебютувати на ринку єврооблігацій. Банк розмістив трирічні єврооблігації на суму 100 млн. дол. із прибутковістю 9.0%.

“Укрсоцбанк” є членом Товариства всесвітніх міжбанківських фінансових комунікацій (SWIFT) і входить у трійку банків-лідерів за здійсненням грошових переказів по системі Western Union. Власна мультивалютна система грошових переказів “СОФТ” дозволяє здійснювати перекази по Україні в світі за найвигіднішими тарифами.

Кошти АКБ “Укрсоцбанк” допомагають розвиватися українському бізнесу. Сьогодні банк утримує шосте місце в Україні на ринку кредитування юридичних осіб.

14 лютого 2005 року Banca Intesa та контролюючі акціонери АКБ “Укрсоцбанк” підписали угоду про купівлю акцій в розмірі 85, 42% статутного капіталу АКБ “Укрсоцбанку”, сума продажу склала близько 1,150 млрд. грн..

В АКБ Укрсоцбанк використовують внутрішню платіжну систему Profix/Telebank, яка забезпечує роботу банку 2 та 3 моделей єдиного кореспондентського рахунку СЕП НБУ.

Банк стоїть на шляху динамічного розвитку, упевнено дивиться в майбутнє, усвідомлюючи результати своєї діяльності, місце і роль, що він грає в економіці держави. Пріоритетом у роботі “Укрсоцбанку” завжди були і будуть інтереси клієнтів.

Розділ 2
. Дослідження стану впровадження міжбанківського
переказу в Україні

2.1 Аналіз міжбанківських розрахунків, що здійснювалися через СЕМП НБУ в 2008 році

Створена Національним банком України, система електронних міжбанківських переказів здійснює нині переважну більшість міжбанківських розрахунків і охоплює всю банківську систему країни.

Постійно вдосконалюючись, система електронних платежів за період функціонування неодноразово доводила свою спроможність відповідати вимогам часу і потребам її учасників щодо здійснення міжбанківських розрахунків. Достатньо пригадати такі пам'ятні події, як запровадження гривні в ході грошової реформи у вересні 1996 року; перехід банківської системи України на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності у січні 1998 року; розробка та впровадження моделей обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку; підключення до системи органів Державного казначейства України тощо.

Державну систему електронних платежів Національного банку України, було визначено системно важливою платіжною системою у рамках спільної програми Світового банку і Міжнародного валютного фонду з оцінки фінансового сектору України. Вона успішно виконує покладені на неї функції, про що свідчать підсумки її роботи за 2008 рік.

2008 рік – пятнадцятий з початку промислової експлуатації Системи електронних платежів Національного банку України (СЕП) та другий рік промислової експлуатації Системи термінових переказів (СТП), які в сукупності становлять Систему електронних міжбанківських переказів Національного банку України (СЕМП). У 2008 році через СЕМП виконано 250 278 тисяч початкових платежів на суму 3 118 243 млн. грн., що відповідно на 11 та 32 відсотки більше, ніж у 2007 році. Динаміку зростання здійснених учасниками СЕМП початкових платежів за 2007 – 2008 роки [58] відображено на графіку (рис. 2.1.).

Переважну більшість початкових платежів (близько 90% від їх загальної кількості) виконано банківськими установами і 10% - установами Державного казначейства України.

Загальна кількість учасників СЕМП за цей період збільшилася на 20 одиниць і на 01.01.2008 року становила 1692 установи. Серед них:

35 установ Національного банку України;

165 банків України – юридичних осіб;

1464 філії банків України;

28 установ Державного казначейства України.

Аналіз структури початкових платежів за їх обсягом [58] свідчить, що найбільшу (74%) частку становлять суми до 1000 грн. (рис. 2.2.).

Учасники системи електронних переказів мають змогу вибирати , як працювати : за незалежним кореспондентським рахунком чи за однією з моделей обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку. Як і в попередні роки, у 2008-му році тривав процес переведення банків та їх філій на обслуговування в СЕМП за тією чи іншою моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку. Впродовж минулого року цей процес уповільнився, оскільки більшість банків на той час уже обрала зручний для себе спосіб керування роботою філій у СЕМП.

Загалом можливістю працювати в Системі електронних міжбанківських платежів за моделлю скористалися 77 учасників (76 банків та Державне казначейство України); 5 із них отримали на це дозвіл Національного банку протягом 2008 року. 87% учасників СЕМП надали перевагу роботі за консолідованим кореспондентським рахунком, тоді як 13% працюють за незалежним кореспондентським рахунком і є самостійними учасниками СЕМП.

Найбільшим попитом серед учасників користується третя модель (рис. 2.3.) [58]. Вона потребує повно функціональної внутрішньобанківської платіжної системи, яка використовується для виконання переказів між філіями банку та міжбанківських переказів. Цю модель обрали 682 банківські установи, тобто 40% від загальної кількості учасників СЕМП. Протягом 2008 року ними виконано 101 556 тисяч початкових платежів на суму 1183801 млн. грн. Порівняно з 2007 роком кількість початкових платежів, виконаних банками за цією моделлю, збільшилася на 21%, а їх сума – на 27%.

Решта учасників СЕМП (791 установа, або 47% від загальної кількості) працює за 1, 2, 4, 6, 7, 8 моделями. Ними виконано 124 293 тисячі початкових платежів на суму 1228163 млн. грн., що перевищує показники 2007 року відповідно на 9177 тис. шт. (8%) та 353 847 млн. грн. (41%) [58].

За незалежним кореспондентським рахунком у СЕМП працює 219 установ або 13% від загальної кількості. Порівняно з 2007 роком їх стало на 5 менше. Кількість виконаних ними початкових платежів протягом 2008 року порівняно з 2007 зменшилась на 10% і становить 24 429 тис. шт., проте сума цих початкових платежів збільшилася на 29% (706 279 млн. грн.).

Середньодобова завантаженість систем за кількістю початкових платежів протягом 2008 року коливалася від 798 до 1045 тисяч (рис. 2.4.). Порівняно з 2007 роком їх кількість збільшилася на 105 тисяч платежів (12%), а за сумою – на 3 097 млн. грн. (33%) [58].

Упродовж року середньоденний залишок коштів на рахунках учасників СЕМП коливався від 14.23 до 39.43 млрд. грн. Протягом одного банківського дня середньоденна сума залишків на рахунках учасників СЕМП оберталася близько одного разу.

Послугами СТП у 2008 році користувалося 13 банків (у 2007 році – 7 банків). Приєднання до цієї системи – справа добровільна і залежить від готовності банку до роботи за он-лайновими технологіями. Повільне розширення кола учасників СТП свідчить про те, що нині у них немає гострої необхідності у підключенні до СТП, оскільки швидкість здійснення міжбанківських переказів через Систему електронних платежів цілком задовольняє її користувачів.

Зараз, протягом другого десятиріччя існування Системи електронних платежів НБУ, коли вона вже багатьма сприймається як стала й одвічна, ті, хто стояв біля витоків СЕП, замислюються над її перспективами. За ці дванадцять років інформатизація банківської справи просунулася далеко вперед, сучасні системи базуються на принципах, геть відмінних від старої СЕП – великі промислові СУБД, он-лайновий обмін інформацією тощо.

Нині СЕМП НБУ загалом задовольняє потреби банківської системи нашої держави. Втім, триває робота над створенням системи електронних платежів нового покоління, яка замінить діючу СЕП і включатиме СТП як невід’ємну складову. Зазначена система заснована на сучасних програмно – технологічних рішеннях та сучасній промисловій системі управління базами даних. У зв’язку з цим Національний банк розробляє нову редакцію Інструкції “Про міжбанківський переказ коштів в Україні”, яка забезпечить нормативною підтримкою СЕП нового покоління.

2.2 Особливості міжбанківських розрахунків та практика їх здійснення в ХОФ АКБ “Укрсоцбанк”
через СЕП НБУ

ХОФ АКБ “Укрсоцбанк” є окремою банківською установою, що має свій МФО і знаходиться у списку учасників електронних платежів. Філія є самостійним повноправним учасником СЕП (має свій АРМ-3 СЕП та систему криптографування НБУ).

Основою правил, що регулюють міжбанківські розрахунки в Україні, є законодавча база з питань банківської діяльності та нормативно-правові акти НБУ, розроблені з урахуванням вимог банківського законодавства. Саме на таких засадах грунтується Положення „Про міжбанківський переказ в Україні в національній валюті”.

Крім того, учасники розрахунків керуються також внутрішніми нормативними документами платіжної системи, де враховано її технічні можливості і технологічні особливості виконання розрахунків. Наприклад, бухгалтерська модель здійснення міжбанківських та внутрішньобанківських переказів АКБ “Укрсоцбанку” визначається Положенням про внутрішньобанківську платіжну систему АКБ “Укрсоцбанк”.

Згідно з цим положенням для роботи в СЕП АКБ “Укрсоцбанк” укладає з НБУ договори на інформаційно-розрахункове обслуговування та про використання криптографічних засобів захисту інформації в інформаційно-обчислювальній мережі.

НБУ відповідно до умов договорів забезпечує банк необхідними програмно технічними комплексами СЕП, програмними засобами електронного зв'язку, апаратно-програмними засобами захисту інформації.

Необхідною умовою включення банку до довідника банків-учасників СЕП є організаційна, функціональна та технологічна готовність банку до роботи, наприклад, включення до довідника банківських установ України, укладення з НБУ необхідних договорів, підключення до системи електронної пошти, наявність необхідних засобів захисту інформації, наявність персоналу, підготовленого до роботи із засобами системи СЕП тощо.

Після цього для включення до довідника учасників СЕП банк подає клопотання до територіального управління Національного банку за своїм місцезнаходженням, яке містить назву банку, його код, електронний ідентифікатор, код валюти, модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунка, дату підключення банку до СЕП. У разі потреби включення філії до довідника учасників СЕП клопотання має бути також і від банку, якому належить ця філія.

У разі порушення учасниками СЕП технології роботи та невиконання вимог захисту банківської інформації Національний банк зупиняє видаткові операції такого учасника або виключає його з учасників СЕП. У подальшому учасник СЕП може продовжити свою роботу лише після службового розслідування, проведеного НБУ, та усунення недоліків.

Підставою для виключення банку з учасників СЕП є розірвання договору на інформаційно-розрахункове обслуговування між цим банком та НБУ в порядку, передбаченому чинним законодавством. Виключення з учасників СЕП здійснюється шляхом вилучення банку із довідника банків-учасників СЕП. При виключенні банку з учасників СЕП значення його технічного рахунка має дорівнювати нулю.

Операції зарахування (списання) коштів за коррахунком банку-учасника СЕП можуть виконуватися тільки після відкриття йому в РП (ЦРП) технічного рахунка, через який здійснюються розрахунки у формі файлу, тобто електронного розрахункового документа. Він має вміщувати обов'язкові реквізити, серед яких назва, номер, дата, ознака (дебет/кредит), сума, код, назва та рахунок платника, коди банків платника одержувача, код, назва, рахунок одержувача, призначення платежу, ЕЦП, ідентифікатор ключа, що використаний для накладання ЕЦП.

Відповідно до технології роботи СЕП електронний розрахунковий документ має вміщувати технологічні реквізити, зокрема відмітку про час оброблення цього документа.

Єдиним джерелом формування електронних розрахункових документів для СЕП є система автоматизації банку (САБ). Вона має забезпечити формування електронного розрахункового документа із заповненням усіх обов'язкових реквізитів. Заповнення обов'язкових реквізитів електронного розрахункового документа виконується шляхом перенесення їх значень з паперового документа, крім реквізиту «назва документа», який заповнюється не словами, а умовним числовим кодом.

Електронні розрахункові документи та службові повідомлення СЕП формуються, передаються та приймаються лише з використанням апаратно-програмних засобів захисту інформації, затверджених і наданих НБУ. Початкові платежі від учасника СЕП приймаються в межах поточного значення його технічного рахунка. Оброблення електронних розрахункових документів та службових повідомлень здійснюється у порядку черговості їх надходження до системи. Електронний розрахунковий документ, прийнятий СЕП, не може бути відкликаний.

Результати розрахунків за відісланими та отриманими електронними розрахунковими документами відображаються на технічних рахунках банків. Інформація про стан цих рахунків надається учасникам розрахунків протягом робочого дня з періодичністю, що визначається діючою технологією міжбанківських розрахунків.

ХОФ АКБ “Укрсоцбанк”, надалі Головний банк, та його філії мають окремі технічні коррахунки в регіональній розрахунковій палаті (РРП). Облік руху грошових коштів ведеться в АРМ-2 для кожної філії окремо. Всі платежі відображаються на технічному коррахунку Головного банка. Субкореспондентські рахунки філій ведуться в головному банку засобами його системи автоматизації на основі інформації, що надається СЕП. І Головний банк і філія мають окремі незалежні АРМ-3 СЕП і обмінюються платіжними документами з іншими банками незалежно один від одного.

В РРП ведуться технічні коррахунки (ТКР) банків. ТКР змінюються в результаті проведення через СЕП платіжних документів з ознакою “дебет/кредит”, що дорівнює 0 або 1. Платіжні документи з іншими признаками не впливають не на технічний, не на реальний коррахунок.

ТКР філії на початку кожного банківського дня приймається рівним 0, а на протязі банківського дня представляє собою денний залишок (різниця між початковими та відповідними обігами).

Прийом платежів від банків і отримання ними платежів зразу і одночасно відображаються на ТКР Головного банка і на ТКР тієї філії, яка відіслала/отримала даний платіж.

Для роботи в СЕМП за відповідною моделлю АКБ “Укрсоцбанк” має на це дозвіл Національного банку.

Для одержання дозволу банк подає до Національного банку (на ім’я заступника Голови, до функціональних обов’язків якого належить загальне керівництво з питань функціонування СЕМП) викладений державною мовою пакет документів, що підтверджує організаційну, функціональну та технологічну готовність банку до роботи в СЕМП за відповідною моделлю.

Пакет документів містить:

клопотання про перехід банку на роботу в СЕМП за відповідною моделлю із зазначенням назви, версії та розробника програмного забезпечення і системи захисту інформації, що мають використовуватися;

три прошиті та засвідчені на звороті відбитком печатки банку копії положення про порядок здійснення банком та його філіями переказу грошей за моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку, що має бути затверджене виконавчим органом банку та засвідчене підписом голови правління і відбитком печатки банку.

Із семи моделей обслуговування кореспондентського рахунку ХОФ АКБ “Укрсоцбанк” обрав четверту модель. Розглянемо докладніше міжбанківські розрахунки за четвертою моделлю обслуговування коррахунку банку.

Четверта модель є територіальним розширенням першої моделі, робота цієї моделі базується на понятті “віртуального регіону”, що тлумачиться як умовне “об’єднання” всіх філій і установ певного банку в межах регіону, де розташована РРП, яка обслуговує його Головний банк тому дія моделі поширюється на всю територію функціонування СЕП за умов використання засобів віртуального банківського регіону. По цій моделі ведеться єдиний кореспондентський рахунок з веденням технічних кореспондентських рахунків філіалів. Четверта модель дуже подібна до першої. Відмінність їх полягає у тому, що філіали банку можуть територіально розміщуватися у різних регіонах. При роботі по цій моделі кореспондентські рахунки по всіх філіалах об’єднуються в один консолідований рахунок, який контролюється головним банком. Враховуючи те, що банки не мають своєї розрахункової палати, то її функції для цих банків виконуються в центральній розрахунковій палаті спеціально виділеним для цих цілей АРМ-2, що обслуговує віртуальний банківський регіон.

Головний банк контролює і управляє роботою філій за допомогою механізму лімітів. Головний банк має можливість отримувати підсумкову інформацію про роботу своїх філій впродовж всього та в кінці банківського дня. За такого підходу всередині “віртуального регіону” збільшуються потоки інформації, завантаження каналів зв’язку і ЕП НБУ, оскільки створюються додаткові файли для філій, які розташовані не в регіоні Головного банку.

Переваги моделі полягають у тому, що головний банк може переводити на роботу по цій моделі відразу не всі філіали, а поступово один за одним в процесі роботи. Також до переваг моделі можна віднести можливість злиття кореспондентських рахунків усіх філій, незалежно від місця їх розташування.

Недоліки цієї моделі полягають у тому, що головний банк не може управляти кожною трансакцією, а лише шляхом лімітування обмежувати загальну суму платежів. Зі збільшенням кількості філій ускладнюється процес централізованого управління їх ресурсами, збільшується час реакції системи на надану інформацію та зворотний зв’язок у вигляді керуючої інформації.

Четверту модель правомірно розглядати як тимчасовий варіант роботи банку, що може привести до переходу до інших моделей або до без модельної роботи банку.

Розглянемо розрахунки ХОФ АКБ “Укрсоцбанк” з іншими банками. З Головним банком ХОФ АКБ “Укрсоцбанк”, що знаходиться у Києві, Харківська філія зв’язується через РРП Київського регіону, це детальніше зображено на рис. 2.5.

Харківська філія готує файл типу А, що містить пакет початкових платіжних документів, ОДБ передає сформовані документи у АРМ-3 філії. АРМ-3 перевіряє їх на відповідність вимогам СЕП і в разі задоволення всіх умов відправляє пакет документів електронною поштою у київську РРП. АРМ-2 РРП працює в циклічному режимі. Цикл обробки складається з двох частин:

прийом;

розсилання.

В режимі прийому АРМ-2 отримує пакети платіжних документів файлу А та перевіряє їх і оформлює квитанції файлами Т. На режимі розсилання платіжні документи, прийняті АРМ-2 протягом останнього циклу групуються за адресатом та передаються одержувачу – ХОФ АКБ “Укрсоцбанк” у вигляді файлу типу B. ХОФ АКБ “Укрсоцбанк” інформує київську РРП про прийом файлом S.

Київський регіон Харківський регіон

Рис. 2.5. Схема зв’язку ХОФ АКБ “Укрсоцбанк” з Головним банком

Коли Головний банк відправляє платежі філії увесь процес проходить так само. Тепер розглянемо взаємодію ХОФ АКБ “Укрсоцбанк” з комерційними банками Харківського регіону за допомогою рис 2.6.

Рис. 2.6. Схема міжбанківських розрахунків ХОФ АКБ “Укрсоцбанк” з банками Харківського регіону

В цьому випадку філія сформувавши файл А відправляє його до київської РРП. АРМ-2 РРП отримує пакети платіжних документів, перевіряє їх і оформлює квитанції файлами Т. На наступному етапі РРП формує пакет міжрегіональних платіжних документів у вигляді файлу С, який містить документи для всіх банків даного регіону. Про результати одержання файлу С РРП харківського регіону відправляє РРП київського регіону квитанцію файлом R. Харківська РРП надсилає пакет документів даному банку у вигляді файлу В, про прийом якого банк у відповідь надсилає квитанцію S.

За схемами ми бачимо, що для того щоб платіж потрапив від філії до будь-якого банку України він повинен обов’язково пройти через київську РРП, що дає змогу Головному банку контролювати діяльність філії.

2.3 Особливості організації міжбанківських розрахунків в ХОФ АКБ “Укрсоцбанк” через систему ВПС

Важливим фактором, що має впливати на структуру сукупної платіжної системи, є існування різних типів банківських установ. Банківські структури можуть створювати внутрішньобанківські платіжні системи грошових переказів, щоб забезпечити найбільш сприятливі умови щодо проходження платежів між установами, що відносяться до однієї групи. При цьому відповідна структура зберігає за собою право розпорядження коштами поки платіж перебуває у процесі виконання (так звані кошти в розрахунках).

У такому випадку розрахунки виконуються через систему кореспондентських рахунків у центральній установі, яка виступає як банк банків відповідної структури. Всередині структури може також створюватись єдиний центр для виконання клірингу та розрахунків. За багатьма основними параметрами внутрішньобанківські платіжні системи (ВПС) подібні до міжбанківських. Важливою умовою їх ефективного та надійного функціонування є тісна співпраця з міжбанківськими системами.

Залежно від стану банківської установи, рівня розвитку внутрішньої інфраструктури та інших характеристик ВПС можуть визначатися різним ступенем досконалості, надавати різноманітний спектр послуг та мати більш чи менш обмежену сферу діяльності. Це, в свою чергу, зумовлює характер стосунків між конкретними внутрішньобанківськими та міжбанківськими платіжними системами. За наявності у комерційному банку філії виникає проблема виходу з системи електронних платежів (СЕП) для кожної з них. Він може бути безпосереднім або опосередкованим. У першому випадку філія має прямий вихід в СЕП , де їй відкривається самостійний технічний рахунок, і розрахункова діяльність здійснюється не залежно від головного офісу. В другому випадку вихід у СЕП має тільки головний банк, а всі його складові установи здійснюють розрахунки через коррахунки в головному банку. У цьому випадку потрібно створювати внутрішньобанківську платіжну систему (ВПС).

Створення ВПС потребує значних витрат на забезпечення філій програмно-технічними засобами та підтримки технологічного процесу. Тому такі системи доцільно створювати у великих банках, що мають багато філій і добрий фінансовий стан. В ХОФ АКБ “Укрсоцбанк” відповідає всім цим вимогам та потребам існування внутрішньобанківської платіжної системи, що призвело до створення та використання власної внутрішньобанківської платіжної системи Profix.

У будь-якому разі наявність власної платіжної системи створює певні переваги для комерційного банку чи банківської структури з точки зору конкурентоспроможності та привабливості для потенційних клієнтів. Водночас саме з міркувань конкретних стосунків на банківському ринку, інформація про ВПС вважається конфіденційною і здебільшого не підлягає оприлюдненню.

Внутрішньобанківська платіжна система створюється банком з метою забезпечення найбільш сприятливих умов для проведення переказу грошей між його підрозділами.

Порядок здійснення розрахунків через Profix регулюється Положенням про внутрішньобанківську платіжну систему АКБ “Укрсоцбанк” і відповідає вимогам чинного законодавства та нормативно-правових актів НБУ.

АКБ “Укрсоцбанк” виконує міжбанківські та внутрішньобанківські перекази за дворівневою моделлю обслуговування філій у ВПС. Для цього на балансі Головного офісу філіям банку відкриті відповідні аналітичні рахунки.

Головний офіс та регіональні філії при розрахунках з філіями в національній валюті застосовує дебетові платежі (за переданими філіям необоротними активами, товарно-матеріальними цінностями, при відображенні в обліку трансфертного результату, при розрахунках за здійсненими переказами по системі Westwrn Union, купленою-проданою валютою тощо).

При здійсненні розрахунків через Profix АКБ “Укрсоцбанк” та його філії зобов'язані дотримуватися таких вимог:

початкові платежі від філії приймаються банком лише в межах коштів на його кореспондентському рахунку;

філія, початкові платежі якої не можуть бути прийняті банком до виконання через відсутність (недостатність) коштів на рахунку банку, не проводить списання коштів з рахунка платника, а невиконані розрахункові документи платника того самого дня обліковує на відповідному позабалансовому рахунку та надсилає йому письмове повідомлення встановленої форми про невиконання розрахункового документа із зазначенням причини. Платник, отримавши повідомлення філії, для забезпечення своїх прав щодо виконання розрахункових документів, може вжити заходів відповідно до чинного законодавства.

АКБ «Укрсоцбанк» та його філії, що здійснюють розрахунки через ВПС, повинні:

дотримуватися загальних технологічних вимог та вимог інформаційної безпеки, які встановлюються Національним банком;

щодня надавати до ЦРП агреговану інформацію про внутрішньо-банківські міжобласні платежі;

на вимогу ІПС надавати інформацію про проходження платежів від СЕП до філій-отримувачів платежів;

на вимогу ЦРП надавати іншу інформацію про роботу ВПС.

Profix використовує програмно-технічне забезпечення, систему захисту інформації та телекомунікаційні канали зв¢язку, що забезпечують:

надійний багаторівневий захист інформації від несанкціонованого доступу, використання, викривлення і фальсифікації на різних етапах її формування, оброблення, передавання та приймання;

контроль за достовірністю інформації на всіх етапах її оброблення;

процедури та механізми, які після збоїв чи інших порушень роботи ВПС дають змогу відновити роботу без послаблення інформаційної безпеки;

фіксування спроб несанкціонованого доступу до системи розрахунків та негайне інформування про це банком служби захисту інформації Національного банку;

автоматичне ведення протоколу найкритичніших моментів роботи (вхід, формування міжбанківських електронних розрахункових документів тощо) та забезпечення його захисту від модифікації. Формування архіву цього протоколу під час закриття робочого дня;

зберігання архівів електронних банківських документів відповідно до вимог законодавства України;

надійне резервування для підтримки безперебійного функціонування ВПС і відновлення її діяльності в разі порушення її роботи або виникнення надзвичайних ситуацій.

Транспортні потреби філій, які є учасниками ВПС, можуть забезпечуватися системою електронної пошти НБУ. Програмні засоби вузла системи ЕП передаються користувачам на підставі договору.

Міжбанківські розрахунки виконуються в строк до трьох операційних днів і вважаються завершеними з часу зарахування коштів на коррахунок банку одержувача.

Внутрішньобанківські розрахунки виконуються в строк, встановлений внутрішніми нормативними актами банку, який не може перевищувати двох операційних днів, та вважаються завершеними з часу зарахування коштів на рахунок філії одержувача.

Відповідальність за порушення строків виконання розрахунків визначається чинним законодавством.

Відповідно до чинного законодавства безспірне стягнення, безакцентне списання, примусове списання коштів з кореспондентських рахунків банків здійснюється лише на підставі виконавчих документів, установлених законами України, рішень податкових органів, а також за вимогою Національного банку, основаною на здійсненому рефінансуванні банку, якщо таке передбачено угодою.

Створення внутрішньобанківської системи платіжної системи є надійним способом керування головним банком роботою філій. За такою схемою прямим учасником СЕП є лише головний банк. Він має номер МФО та електронний ідентифікатор у СЕП, має АРМ-3 СЕП і засоби захисту інформації СЕП, виходить на зв’язок безпосередньо з РРП. Головний банк має консолідований рахунок у регіональному управлінні НБУ та технічний коррахунок у РРП.

Філії головного банку мають власні номери МФО та електронні ідентифікатори в СЕП, зазначені в довіднику банків-учасників СЕП, але не мають безпосереднього зв’язку з СЕП. Філії відправляють засобами ВПС всі міжбанківські документи у головний розрахунковий центр банку – підрозділ головного банку, який здійснює експлуатацію ВПС.

Головний розрахунковий центр здійснює сортування надісланих до нього від філій початкових платежів документів. Доставка документів у філії головного банку здійснюється засобами ВПС головного банку, і ці документи не розглядаються в СЕП. Документи, одержувачами яких є інші банки, оформляються розрахунковим центром у вигляді файлів початкових платежів СЕП та відправляються ним у СЕП через АРМ-3 головного банку. СЕП приймає пакети початкових платіжних документів “А” лише від головного банку. В одному файлі “А” містяться початкові платежі як від головного банку, так і від будь-яких його філій.

Всі платежі, надіслані від інших банків на головний банк та його філії, доставляються СЕП в АРМ-3 головного банку у вигляді файлів відповідних платежів “В”. Сортування документів за філіями-одержувачами та доставлення їх до відповідних філій здійснюється засобами ВПС головного банку.

Обмін пакетами платіжних документів із СЕП відображається на технічному коррахунку головного банку в РРП та на консолідованому коррахунку головного банку в регіональному управлінні НБУ.

Для відображення міжбанківських розрахунків філії головний розрахунковий центр ВПС веде субкоррахунки філій. На них відображаються відправлені та прийняті філіями документи, незалежно від того, проходили вони за ВПС між філіями, чи транспортувалися через розрахунковий центр далі в СЕП.

2.4 Досвід використання інформаційних технологій в міжбанківських розрахунках в банківській сфері

Сьогодні неможливо уявити собі банківську систему України без СЕП. Рік у рік зростає завантаженість системи. Йде тринадцятий рік існування системи електронних платежів. Вона вже багатьма сприймається як стала й одвічна. Ті, хто стояв біля витоків СЕП, готують до експлуатації систему електронних міжбанківських переказів Національного банку України нового покоління (умовна назва – СЕП-2). Готується нова редакція Інструкції "Про міжбанківські розрахунки в Україні".

Основна причина розробки СЕП-2 – це застарілий програмний продукт і технічна й технологічна база, на якій відробила СЕП. Щоб оновити платформу, програмні продукти, технологію, привести у відповідність із сучасними технологіями, які працюють у комерційних банках, створено СЕП-2. Буде здійснений вихід на систему роботи в реальному часі.

Впровадження СЕП-2 заплановано на першу половину 2006 року.

На сьогодні існує система електронних платежів НБУ, що дозволяє здійснювати перекази між банками (списання коштів з коррахунку банка-платника й зарахування на рахунок банку-одержувача) за період від 20 хвилин до двох годин, і система термінових переказів (СТП) НБУ, що здатна виконати перерахування за частки секунди. СЕП-2 буде виконувати обидві ці функції.

Розглянемо СЕП-2 детальніше. Технічно СЕП-2 побудована за трирівневою структурою “клієнт-сервер”.

На першому рівні знаходиться сервер бази даних (Додаток Б). З точки зору учасника СЕП-2, там знаходиться база даних, яка складається з декількох таблиць. Учасникам СЕП-2 надається опис таблиць, достатній для того, щоб учасник міг розуміти зміст інформації, яка в них зберігається і яку він може отримувати.

На другому рівні знаходяться сервер для обміну інформацією в он-лайновому режимі та сервер для файлового обміну інформацією.

На третьому рівні знаходяться клієнти. “Клієнтом” є АРМ-НБУ – робоче місце учасника СЕП-2, який є “шлюзом” між САБ учасника і СЕП-2.

Сервер бази даних і сервери другого рівня знаходяться в Центральній розрахунковій палаті (ЦРП). З точки зору учасника СЕП-2, всі програмно-технічні комплекси СЕП-2, розташовані в ЦРП, являють собою єдиний складний програмно-технічний комплекс, який здійснює оброблення платіжної і технологічної інформації СЕП-2. Цей комплекс має назву “Центр оброблення СЕП” (скорочено ЦОСЕП).

Функції адміністратора СЕП-2 виконує персонал ЦРП.

Уся платіжна і технологічна інформація, якою обмінюється учасник міжбанківських розрахунків з СЕП-2, має оброблятися системою автоматизації банку (САБ) учасника і надходити до СЕП-2 чи бути отриманою від СЕП-2 виключно через АРМ-НБУ, який виконує функції шлюзу до СЕП-2 (рис 2.7.).

Рис. 2.7. Схема обміну платіжною і технологічною інформацією учасника міжбанківських розрахунків з СЕП.

Он-лайновий та оф-лайновий режими взаємодії з СЕП-2 визначаються з точки зору САБ банка-учасника.

Під он-лайновим режимом взаємодії банка-учасника з СЕП-2 розуміється режим, за якого учасник з САБ встановлює он-лайнове з’єднання з АРМ-НБУ, який в свою чергу встановлює он-лайнове з’єднання з відповідним сервером ЦОСЕП і обмінюється з ЦОСЕП інформацією у вигляді пакетів. Реакція СЕП-2 на ініціалізовану певним пакетом подію (переказ коштів або технологічну дію), з точки зору користувача, відбувається практично миттєво (за частки секунди), а результат її виконання оформлений технологічно як невід’ємна частина самої події.

Під оф-лайновим (файловим) режимом взаємодії банка-учасника з СЕП-2 розуміємо режим, за якого учасник засобами САБ формує і приймає файли з платіжною і технологічною інформацією, якими обмінюється з СЕП-2 за допомогою АРМ-НБУ. Реакція СЕП-2 на ініціалізований переказ або технологічну дію, з точки зору користувача, відбувається за певний проміжок часу (хвилини, години). Файли, що були передані з САБ і оброблені АРМ-НБУ, передаються до ЦОСЕП (а файли, підготовані ЦОСЕП, передаються до АРМ-НБУ для оброблення і подальшої передачі в САБ учасника) засобами електронної пошти Національного банку (NBUMAIL).

У файловому режимі АРМ-НБУ обмінюється з САБ файлами через 2 окремих підкаталога.

Перший з них призначений для файлів, що формуються САБ і мають бути відправлені до СЕП-2. АРМ-НБУ, завершивши оброблення файлу з цього каталогу, видаляє цей файл.

Другий каталог призначений для файлів, отриманих від СЕП-2 і призначених для оброблення в САБ. Після того, як САБ обробить файл з цього каталогу, вона має перемістити його до своїх архівів, вилучивши з каталогу. Якщо АРМ-НБУ пробує записати в каталог вхідних файлів до САБ новий файл, а в ката

лозі вже існує файл з таким іменем, то АРМ-НБУ переписує новий файл поверх старого.

АРМ-НБУ використовує єдину ключову систему захисту інформації і для файлового, і для он-лайнового режиму. Тому загальна послідовність дій для організації обміну інформацією між учасником СЕП-2 і ЦОСЕП така:

запуск АРМ-НБУ;

ініціалізація системи захисту;

початок обміну інформацією в будь-якому з режимів (он-лайновому чи оф-лайновому);

початок обміну інформацією в другому з режимів;

завершення обміну інформацією в одному чи в обох режимах;

після завершення обміну інформацією – деініціалізація системи захисту;

вихід з АРМ-НБУ.

Рекомендується організувати протягом дня безперервний обмін інформацією між АРМ-НБУ і ЦОСЕП. Проте можливо тимчасове припинення роботи АРМ-НБУ і потім повторний його запуск.

Але слід урахувати, що коли АРМ-НБУ не працює, то банк цим самим затримує проведення платежів СЕП-2.

Робота учасника в СЕП-2 у файловому режимі є обов’язковою. Щонайменше, учасник повинен приймати і правильно обробляти всі файли, які надходять від СЕП-2 на його адресу.

Робота учасника в СЕП-2 в он-лайновому режимі на першому етапі є добровільною. Проте слід відрізняти два поняття:

виконання дій учасником в СЕП-2 в он-лайновому режимі (в тому числі, за бажанням учасника, відправлення та отримання платежів в он-лайновому режимі) – є добровільним;

отримання учасником у файловому режимі тих платежів, які були здійснені іншими учасниками на адресу даного учасника в он-лайновому режимі. Ці дії відносяться до файлового режиму (не вимагають реалізації он-лайнового інтерфейсу САБ з СЕП-2) і є обов’язковими для всіх учасників СЕП-2.

Розглянемо перелік основних змін, які вносяться до СЕП-2 порівняно з чинною системою електронних міжбанківських переказів.

Загальні зміни, які стосуються технології роботи наступні:

зменшується кількість варіантів роботи учасника в он-лайновому режимі;

зменшується кількість моделей обслуговування консолідованого коррахунку та замість 8 моделей буде працювати лише 4 – 3, 4, 7 та 8 моделі;

не наводиться опис мультивалютного режиму функціонування СЕП-2 та механізму шлюзових банків, які зараз не використовуються;

вводяться нові типи лімітів для технічних кореспондентських рахунків, які слугують для резервування коштів за специфічними типами операцій (наприклад, при наданні кредитів “овернайт” під заставу коштів на коррахунку);

банку-власнику коррахунку і головному банку-юридичній особі надається право окремо один від одного встановлювати обмеження на роботу підпорядкованих установ (ліміти і блокування за технічним рахунком учасника);

замість застарілого терміну “МФО банку”, який раніше вживався в описі інтерфейсу, використовується термін “Код банку”.

Ці зміни враховують неточності нині діючої СЕП та замінюють застарілі реквізити.

Порядок доопрацювання банками своїх САБ у зв’язку із зазначеними змінами регламентується наступним чином.

Протягом четвертого кварталу 2007 року в Департаменті інформатизації та в Центральній розрахунковій палаті функціонував стенд, на якому банки відпрацьовували взаємодію САБ (із зазначеними змінами) з СЕП-2. У першому кварталі 2008 року до цього стенду заплановано підключити всіх безпосередніх учасників СЕП-2. Впровадження СЕП-2 буде виконано одночасно для всіх учасників СЕП. При цьому існуючі СЕП і СТП припинять своє функціонування. Періоду одночасного функціонування СЕП і СЕП-2 не буде. Банки, які не можуть доопрацювати свою САБ відповідно до змін інтерфейсу з СЕП-2, перед проведенням загальноукраїнських експериментів мають надіслати листа до Департаменту інформатизації, в якому зазначити причини, з яких не можуть доопрацювати САБ.

Для банків, які не можуть доопрацювати САБ з поважних причин, Національний банк вживатиме низку заходів для забезпечення їх роботи в СЕП-2.

Особливо необхідно підкреслити, що при впровадженні СЕП-2 в промислову експлуатацію дозвіл на забезпечення роботи в СЕП-2 в такому режимі банків, які не можуть доопрацювати САБ, буде розглядатися індивідуально для кожного учасника СЕП, і надаватися тільки в разі дійсно поважних причин (наприклад, банк знаходиться в стані ліквідації). Через певний час (за який такі банки закриються) можливість роботи банків в СЕП в такому “винятковому” режимі буде ліквідована.

Одним з учасників СЕП є ХОФ АКБ “Укрсоцбанк”. Як уже зазначалося в підрозділі 2.3. він обслуговується за 4 моделлю консолідованого кореспондентського рахунку.

Звичайно, введення в дію СЕП-2 не може не позначитися на роботі ХОФ АКБ “Укрсоцбанку”. Зважаючи на перелік змін, які вносяться до СЕП-2 порівняно з чинною системою електронних міжбанківських переказів, зокрема збільшення швидкості переказу та поєднання в новій системі платежів функцій СЕП та СТП дасть змогу обслуговувати ще більше клієнтів та завдяки цьому збільшити прибуток банку. Розширення спектру послуг та оновлення застарілих можливостей в СЕП-2 створить поле для розширення можливостей банку та застосування нових можливостей. Забезпечення більшої безпеки та захисту інформації СЕП-2 зменшить можливість несанкціонованого доступу до системи електронних платежів та знизить ризики банку, пов'язані з захистом інформації.

Запровадження в дію платіжної системи нового покоління СЕП-2 – це крок вперед в розвитку платіжної системи України та здійснення міжбанківських розрахунків. Вона розроблена на основі технічного та системного програмного забезпечення високого рівня, що відповідає системам подібного класу. Введення в експлуатацію СЕП-2 врахує всі недоліки своєї попередниці та забезпечить у майбутньому достатню надійність, гнучкість, продуктивність та рівень захисту інформації. Це дасть змогу розширити спектр послуг, що пропонує система електронних платежів та завдяки цьому розширити коло своєї діяльності та збільшити обсяги платежів, що позитивно відіб'ється на економіці всієї держави.

Розділ 3
. Шляхи вдосконалення міжбанківського переказу
на сучасному етапі розвитку банківської
системи

3.1 Розробка і впровадження проекту платіжної системи України нового покоління

Система міжбанківських електронних платежів НБУ України дедалі вдосконалюється й розвивається. Підвищується ступінь захищеності даних і зростає надійність роботи системи, програмні системи криптографування замінюються на апаратні засоби захисту створюються і впроваджуються засоби перехресного захисту електронних платежів – накладання “електронного підпису” на документі різними виконавцями і т.ін.

Система електронних міжбанківських розрахунків Національного банку України (СЕП) експлуатується з 1993 року і в цілому відповідає висунутим до неї вимогам та потребам банківської системи України на поточний момент.

Однак існуюча система з ряду об’єктивних причин розроблена на основі технічного та системного програмного забезпечення, які не відповідають сучасним світовим стандартам для систем подібного класу, не можуть забезпечити у майбутньому достатню надійність, гнучкість, продуктивність та рівень захисту інформації.

Зважаючи на це, ті, хто стояв біля витоків СЕП, готують до експлуатації систему електронних міжбанківських переказів Національного банку України нового покоління та готується нова редакція Інструкції "Про міжбанківські розрахунки в Україні".

Впровадження платіжної системи нового покоління і, відповідно, введення в дію цього документу заплановано на першу половину 2009 року.

Основні риси нової платіжної системи:

програмне забезпечення системи розроблене на основі мов програмування четвертого покоління, сучасних засобів і технологій, з орієнтацією на обробку і зберігання інформації в захищених середовищах, на ведення централізованих баз даних у підрозділах НБУ;

система повністю відповідатиме сучасним вимогам та умовам функціонування, водночас буде збережена технологія роботи в пакетному режимі (off-line) для банків, які не мають можливості застосовувати новітні технології зі збереженням строків виконання платежів;

наявність інтерфейсу з усіма загальнодержавними електронними системами розрахунків, що працюватимуть на території України (такими, як фондовий ринок, національна система масових електронних платежів із використанням розрахункових карток тощо);

буде виконане резервування програмного, технічного, ін формаційного і технологічного забезпечення системи з метою підтримання її безперебійного функціонування на випадок непередбачених аварійних ситуацій як стихійного, так і зловмисного характеру;

постійно проводитиметься удосконалення внутрішньобанківських платіжних систем, їх інтеграція із системою електронних міжбанківських розрахунків.

На рис 3.1. зображено функціональну схему проекту платіжної системи України нового покоління .

Система електронних міжбанківських розрахунків України планується як цілісна система, що базується на архітектурі клієнт-сервер. Вона призначена для виконання міжбанківських розрахунків у найбільш зручній для конкретного користувача формі та для моніторингу кореспондентських рахунків банківських установ України.

Основні компоненти платіжної системи України нового покоління:

головна книга НБУ (ГК), яка повинна вестися централізовано, під управлінням інтегрованої банківської системи (ІБС); кореспондентські рахунки комерційних банків при цьому є складовою частиною головної книги;

система моніторингу рахунків (СМР), яка у взаємодії з інтегрованою банківською системою проводить управління (моніторинг) кореспондентськими та іншими технологічними і транзитними рахунками, пов’язаними з міжбанківськими розрахунками;

система термінових платежів (СТП). За її допомогою комерційні бан-ки проводять платежі великими сумами та термінові платежі;

традиційна СЕП як система клірингових розрахунків (СКР);

інші учасники розрахунків.

Рис. 3.1. Функціональна схема проекту платіжної системи України

Принципові характеристики нової системи електронних міжбанківських розрахунків:

система базується на повністю без паперовій технології;

вона є системою типу “брутто”, тобто кожній платіжній трансакції однозначно відповідає платіжний документ, який транспортується отримувачеві;

платіжні трансакції в системі не можна відкликати, тобто трансакцію, ініційовану відправником платіжного документа і прийняту до виконання в системі, не може відмінити ані її відправник, ані будь-хто інший;

платіжні трансакції приймаються до системи за умови відсутності овердрафту на рахунку платник;

обмежень на суми трансакцій немає.

Основні завдання системи:

задоволення потреб економіки, що реформується і розвивається;

скорочення витрат часу на виконання міжбанківських розрахунків;

різке прискорення обігу грошових коштів, особливо великих сум;

підвищення рівня безпеки системи міжбанківських розрахунків.

Користувачами цієї системи є банківські установи України, різноманітні підрозділи НБУ, а також банки-нерезиденти України.

Непрямими учасниками системи є банківські установи України та банки-нерезиденти України, які виконують міжбанківські розрахунки у системі за посередництвом одного з безпосередніх учасників. Система виконує обробку всіх видів платіжних документів, міжбанківський обмін якими автоматизовано.

Ефективність роботи платіжної системи в цілому визначається політикою НБУ щодо підтримання резервів і керування ризиком. Система надає НБУ великий діапазон засобів централізованого керування проведенням розрахунків, основні інструменти якого зосереджені в системі моніторингу рахунків (СМР). СМР приймає від уповноважених осіб і надає іншим підсистемам розрахунків керуючу інформацію для організації проведення розрахунків. Усі механізми локального керування розрахунками містять у собі інформацію, яка надходить із СМР.

Об’єктами моніторингу визнаються як кореспондентські рахунки, так і інші рахунки комерційних банків. НБУ має засоби для підвищення ефективності використання обмежених сальдо при розрахунках, зокрема, можливі механізми надання частини резервного фонду для виконання розрахунків, переміщення коштів між рахунками для підтримання ліквідності тощо.

Функції системи моніторингу рахунків:

централізоване ведення кореспондентських рахунків юридичних осіб, відображення на кореспондентських рахунках трансакцій, які виконуються через систему термінових платежів і систему клірингових розрахунків;

централізоване ведення нормативно-довідкової інформації платіжної системи в цілому;

надання юридичній особі можливостей керування своїми філіями;

здійснення доступу інших підсистем та задач до інформації, яка зберігається в СМР;

довідкові функції.

Система термінових платежів призначена для виконання платіжних трансакцій банком-відправником у режимі on-line. Головні завдання - виконання основної функції розрахунків за умови мінімального системного ризику, швидкість і надійність розрахунків. Система переказів коштів у режимі реального часу виступає як кінцева розрахункова ланка для перерахування значних сум на великих фінансових ринках, які функціонують у різноманітних валютах. Система гарантує приймання початкової трансакції, якщо платіжне доручення відповідає вимогам законодавства та покривається наявним сальдо або кредитом.

Система клірингових розрахунків (СКР) призначена для виконання великої кількості окремих платежів за прийнятний період часу при малій величині питомих витрат. Більшість трансакцій не мають термінового характеру, а їхні суми порівняно невеликі. Ця підсистема зорієнтована в основному на задоволення платіжних потреб приватних осіб та фірм при здійсненні простих економічних операцій. СКР проводить періодичний взаємозалік платіжних документів учасників із визначенням чистого сальдо. Система взаємозаліку забезпечує виконання значного обсягу платежів при відносно низькому рівні ліквідності.

Для запобігання затримкам платежів, а також для того, щоб не ставити банки перед необхідністю резервувати для проведення розрахунків великі кошти на рахунках у НБУ, використовуються засоби урівноваження між ефективністю розрахунків та ризиком. НБУ сприяє зниженню ризику для клірингової палати, забезпечуючи достатні залишки на рахунках учасників, і в той же час підвищує ефективність розрахунків, надаючи учасникам тимчасові кредити. Для цього в СКР існуватиме механізм визначення в квазіреальному часі додаткових лімітів овердрафту технічних рахунків залежно від рівня неплатоспроможності учасників розрахунків та інших обставин як засобами власне СКР, так і засобами СМР.

Поставлені завдання можуть бути виконані лише за умови принципового вдосконалення технічної платформи, системного та програмного забезпечення і комунікаційної інфраструктури, що використовується Національним банком України для потреб платіжної системи.

3.2 Шляхи вирішення проблем захисту інформації та питань безпеки міжбанківських розрахунків України

Як вже було визначено у підрозділі 1.3. дипломної роботи, в банківській діяльності загострилась проблема забезпечення безпеки банківської інформації, тому треба детальніше розглянути організацію безпеки міжбанківських розрахунків.

Стосовно інформаційних систем термін безпека – можливість протистояти спробам нанесення збитків власникам або користувачам інформаційних систем при різних впливах на неї. Перш за все це наявність ресурсів, стійкість системи до помилок при передачі даних і до технічних неполадок або надійність різних елементів системи. Останнім часом значення цього терміну значно поширилось, і нині він також означає захист програм, файлів, апаратних засобів від підробки та зловживань, пов’язаних із спробами несанкціонованого доступу до інформаційних сховищ.

Безпека платіжних систем є однією з необхідних передумов економічної безпеки країни.

У свою чергу безпека платіжних систем і економічна безпека країни співвідносяться між собою в рамках системи вищого порядку – системи національної безпеки. З точки зору національної безпеки, вирішення проблеми безпеки платіжних систем являє собою національні інтереси країни.

Порушення функціонування платіжної системи завдають шкоди самій системі, здатні загрожувати економічній безпеці країни та врешті-решт негативно впливати на стан національної безпеки в цілому.

Система повинна бути розроблена з адекватним контролем несанкціонованого доступу чи втручання в данні платіжного балансу. Для цього потрібно належним чином ідентифікувати одержувача грошей та платника і гарантувати, що сума платежу і жоден з інших його реквізитів не можуть бути змінені на користь однієї зі сторін операції або на користь третьої сторони. Користувач повинен бути захищений від несанкціонованого доступу.

Учасники системи платежів повинні бути впевнені, що інформація про їхні перекази не буде доступна третім особам. Дані повинні бути захищені від доступу протягом терміну угоди і того часу, поки платіж буде проведений.

Кожна сторона операції, що здійснюється, повинна бути здатна довести, що платіж був здійснений, а також забезпечити всю інформацію про податки. Цілісність і правильність записів за операціями повинні бути перевірені, і структура записів повинна враховуватись як вимога скорочення витрат і забезпечення доступу до даних.

Створення комплексу заходів інформаційної безпеки – досить складне завдання. Для запобігання створення “надмірного захисту” автоматизованих банківських систем й отримання можливості реалізації ефективних заходів інформаційного захисту необхідно визначити основні фактори загроз і втрат, які вони завдають.

Основними типами загроз для платіжних систем є:

неавтоматизоване проникнення до системи, несанкціонована модифікація або знищення інформації;

ненавмисна модифікація або знищення інформації;

не доставка або помилкова доставка інформації;

затримка або погіршення обслуговування.

Загроза неавтоматизованого проникнення до системи включає усі типи несанкціонованого доступу, у тому числі: фальсифікація санкції на доступ, неправомірне використання паролів, вірусні атаки тощо. Загроза ненавмисної модифікації виникає унаслідок помилок у програмному забезпеченні, апаратних збоїв, помилок персоналу і користувачів та ін. Затримка або погіршення обслуговування можуть призвести до втрати коштів за рахунок штрафних санкцій і, що найважливіше, до втрати довіри до платіжної системи.

Часто зустрічається така загроза безпеці, як незаконне використання привілеїв. Найбільш часто для цього використовується штатне програмне забезпечення, яке функціонує у позаштатному режимі. Незаконне захоплення привілеїв можливе при наявності помилок у самій системі або при недбалому ставленні до керування системою в цілому і розподілом привілеїв зокрема.

Досить суворою загрозою є вірусні атаки будь-якого типу. Вони можуть призвести до повної зупинки системи, повної або часткової модифікації програмного забезпечення системи, викрадення інформації.

Враховуючи основні загрози щодо платіжної системи легко виділити найбільш вразливі місця в системі. Це, в першу чергу – персонал, який обслуговує платіжну систему, та її користувачі. Далі – апаратні засоби, прикладне програмне забезпечення та загальне програмне забезпечення на усіх етапах, включаючи операційні середовища і телекомунікаційну мережу.

На етапі розробки система захисту формується у вигляді єдиної сукупності заходів різного плану для протидії можливим загрозам. Вони включають:

правові заходи: закони, укази та інші нормативні документи, які регламентують правила роботи з платіжною інформацією, що обробляється, накопичується та зберігається в системі, та відповідальність за порушення цих правил;

морально-етичні заходи: норми поведінки учасників розрахунків та обслуговуючого персоналу;

адміністративні заходи: заходи організаційного характеру, які регламентують процес функціонування системи обробки платіжної інформації, використання її ресурсів, діяльність персоналу тощо. До них можна віднести розробку правил обробки інформації, проектування будівель для розміщення платіжних систем з урахуванням впливу зовнішнього середовища під час стихійних лих, пожеж тощо; відбір персоналу; організацію пропускного режиму до приміщень тощо;

фізичні заходи захисту, які включають охорону приміщень, техніки та персоналу платіжної системи;

технічні (апаратно-програмні та програмні) засоби захисту, які самостійно або в комплексі з іншими засобами забезпечують функції захисту: ідентифікацію й аутентифікацію користувачів, розподіл доступу та ін.

Система захисту СЕП НБУ розроблялася разом з технологією та бухгалтерською моделлю. Під час експлуатації СЕП вона постійно аналізувалася і зміцнювалася. Захист електронних платіжних документів є невід’ємною частиною програмно-апаратних комплексів СЕП, він не може бути виключений або змінений. Усі учасники електронних розрахунків у СЕП повинні мати відповідний дозвіл НБУ та дотримуватися всіх вимог безпеки. Крім того, кожний банк-учасник мусить мати систему захисту внутрішньобанківських розрахунків.

З урахуванням завдань банківської безпеки у СЕП була створена Служба захисту інформації на двох рівнях: у Національному банку та в регіональних розрахункових палатах, через які здійснюються міжрегіональні та внутрішньо регіональні платежі.

Система безпеки СЕП є багаторівневою. Вона включає не лише засоби шифрування інформації, які, беззаперечно, є дуже важливим та надають можливість отримати достовірну інформацію на різних рівнях, а й цілий комплекс технологічних та бухгалтерських засобів контролю за проходженням платежів у СЕП. Такий технологічний та бухгалтерський контроль забезпечується програмним забезпеченням на всіх рівнях, що дозволяє персоналу РРП та ЦРП, учасникам розрахунків відстежувати порядок проходження платежів як протягом дня, так і за підсумками дня.

Однак застосування самих лише технологічних та бухгалтерських засобів контролю в СЕП є недостатнім для забезпечення захисту від можливих зловживань. До того ж автоматичне ведення протоколу виконуваних дій у системі платежів, у свою чергу, має супроводжуватися захистом цього протоколу від підробки та модифікації. Усі ці вимоги можуть бути виконані тільки за допомогою програмних та апаратних засобів шифрування банківської інформації. Шифруванню підлягають усі файли, що передаються між АРМ СЕП, тобто пакети відповідних платіжних документів, квитанції на них, всі інші технологічні файли. Іншими словами, перед відправленням із банківської установи всі платіжні документи СЕП обробляються апаратними або програмними засобами захисту інформації, які забезпечують виконання низки вимог безпеки інформації в СЕП, а саме:

закритість інформації, яка пересилається (повідомленням не може бути прочитане ніким, крім адресата);

цілісність (будь-яке, випадкове або зловмисне, викривлення повідомлення на етапі передавання буде виявлене під час приймання);

автентичність відправника (під час приймання однозначно визначається, хто відправив конкретне повідомлення).

Основу захисту інформації в СЕП становить алгоритм шифрування із закритими симетричними ключами. Він характеризується високою стійкістю до дешифрування, але водночас висуває високі вимоги до процедури транспортування та зберігання закритих ключів, секретність яких і визначає реальну стійкість системи шифрування загалом. Для забезпечення секретності ключів під час їхнього транспортування, зберігання та використання застосовується комплекс технологічних і організаційних заходів.

Основними засобами захисту інформації в СЕП є апаратні засоби. У них секретність ключів забезпечується технологічно. Резервним засобом захисту в СЕП є програмне шифрування, яке реалізує такий самий алгоритм шифрування.

Транспортування, зберігання та використання програм захисту мають відповідати вимогам, які висуваються до інформації з грифом “Банківська інформація”. Задоволення цих вимог забезпечується організаційними заходами (транспортування фельд’єгерською поштою, суворий облік, робота в спеціальних приміщеннях тощо). Крім того, програмні засоби шифрування виготовлюються на пункті генерації ключів НБУ адресно, для конкретного банку – учасника СЕП, і використання їх іншими банками буде негайно помічено системою захисту, а відтак дана інформація не буде прийнята до оброблення.

Під час криптування банківської інформації ведеться шифрований архів банківських платежів, де зберігаються всі зашифровані та відправлені , а також одержані та дешифровані платежі. Дешифрування повідомлень архіву можливе лише за наявності ключа, яким володіє служба захисту електронних банківських документів Національного банку. Наприкінці робочого дня цей шифрований архів обов’язково переписується на гнучкі магнітні носії. Такий архів використовується для надання інформаційно-арбітражних послуг відповідно до “Положення про інформаційно-арбітражні послуги служби захисту електронних банківських документів в СЕП”.

Арбітражна версія апаратно-програмного комплексу криптографічного захисту дає змогу службі захисту електронних банківських документів Національного банку за наявності копій шифрованого архіву банківської установи – учасника СЕП дешифрувати всі повідомлення з цього архіву та з абсолютною достовірністю визначити:

ім’я абонента, який відправив (зашифрував) електронний платіжний документ;

ім’я абонента, якому адресовано електронний платіжний документ;

дату, годину та хвилину, коли виконувалось шифрування електронного платіжного документа;

дату, годину та хвилину, коли та ким виконувалось дешифрування електронного платіжного документа.

Під час використання апаратних засобів захисту додатково визначається:

номер апаратури захисту, на який виконувалось шифрування електронного платіжного документа;

номер електронної картки, якою користувались під час шифрування

електронного платіжного документа.

Журнали реєстрації надходжень електронної пошти дають інформацію про шлях та час проходження електронного платіжного документа від однієї банківської установи до іншої через усі пункти мережі телекомунікації СЕП.

Апаратні та програмні засоби шифрування, які надаються Службою захисту інформації НБУ, дістали позитивну експертну оцінку Служби безпеки України та рекомендовані для застосування з дотриманням деяких організаційних та технологічних запобіжних заходів.

Додатково для захисту інформації в СЕП використовуються апаратні засоби шифрування в каналах телекомунікаційного зв’язку – апаратура захисту банківських даних (АЗБД). Ця апаратура забезпечує захист банківських електронних повідомлень від перейняття, підроблення та викривлення їх унаслідок зовнішнього впливу, підтримує абсолютну достовірність повідомлень, використовуючи електронні картки як носії ключової інформації. Ці засоби захисту “прозорі” для телекомунікаційних систем, сумісні зі стандартними протоколами зв’язку та працюють в автоматичному режимі.

Тепер розглянемо організацію безпеки міжнародної платіжної системи SWIFT. Для цієї системи якісне обслуговування це: збереження, точність, конфіденційність, контрольованість і стабільність. Тому для інтегральної надійності системи необхідним показникам повинні відповідати апаратне і програмне забезпечення, приміщення, а також персонал, який обслуговує мережу комунікацій.

Надійність гарантує Генеральна інспекція, в обов’язки якої входить перевірка діяльності всієї компанії та її підрозділів. Щоб забезпечити повну свободу дії, ця група підзвітна безпосередньо Раді директорів SWIFT. Крім того, практикуються регулярні ревізії із залученням незалежних аудиторів.

Для всіх приміщень SWIFT встановлюється режим обмеженого і контрольованого доступу, діють спеціальні інструкції на випадок форс- мажорних обставин.

Усі регіональні процесори постійно контролюються з Операційного центру. Спеціальна система автоматично виявляє несанкціоноване проникнення в регіональний процесор, фіксує аномалії і дає можливість системним операторам застосовувати необхідні заходи відповідно до ситуації. При необхідності, регіональний процесор можна ізолювати або блокувати.

Таким чином, безпека системи SWIFT складається з багаторівневих комбінацій фізичної безпеки, безпеки ліній передачі, безпеки функціонування і процедурної безпеки.

У системі SWIFT вживають деяких спеціальних заходів, зокрема:

система перевіряє дозвіл щодо користування системним терміналом;

система автоматично нумерує вхідні та вихідні повідомлення;

передача кожного повідомлення підтверджується індивідуально;

взаємозв’язок між двома банками встановлюється за індивідуальним ключем;

одержувач автоматично перевіряє інформацію;

лінії зв’язку між операційними центрами та регіональними процесорами захищені спеціальними криптуючими пристроями, які забезпечують недоступність повідомлення для сторонніх осіб.

Розглянувши організацію безпеки національних та зарубіжних платіжних систем можна стверджувати, що реалізація повного переліку заходів щодо захисту інформації дозволить отримати комплексну систему захисту конфіденційної інформації від стороннього втручання. Це особливо актуально в наш час, коли загальний рівень конкуренції в банківській сфері й рівень криміналізації суспільства не дозволяють допустити витоки комерційної та іншої закритої інформації з інформаційного простору банку.

Правові основи та нормативні документи НБУ повинні забезпечити правове середовище для захисту електронних міжбанківських розрахунків із визначенням юридичних та фізичних осіб, які несуть відповідальність за виконання операцій в системі, прав і обов’язків учасників системи, гарантують виконання фінансових трансакцій та дотримання конфіденційності інформації, що циркулює в системі. Особлива увага в нормативних документах НБУ та підзаконних актах приділяється розгляду спірних питань і порядку ведення арбітражних справ між учасниками системи електронних міжбанківських розрахунків, опису обов’язків учасників системи щодо збереження та своєчасного надання арбітражної інформації, яка створюється засобами криптозахисту програмних комплексів системи та зберігається зашифрованою.

Нормативними документами НБУ визначається комплекс адміністративних заходів, спрямованих на забезпечення захисту підготовки, передачі, обробки та зберігання у кожного учасника системи інформації про електронні фінансові трансакції; визначені правила доступу і фізичного захисту вузлів зберігання, обробки та зберігання інформації. Нормативні документи НБУ регламентують також порядок генерації, транспортування, розподілу, оновлення і використання ключів криптографічного захисту в системі. Спеціальні інструкції НБУ суворо регламентують порядок роботи фахівців банківських установ із засобами захисту, використання та зберігання криптографічних ключів, розподіл повноважень щодо питань захисту інформації в банківській установі.

3.3 Моделювання платіжних потоків у системі електронних платежів України

Система електронних платежів (СЕП), яка існує в Україні з 1993 року, нині по праву вважається однією з найкращих у світі. У друкованих виданнях уже досить докладно висвітлювалися процеси її становлення та розвитку.

Нагадаємо загальну структуру СЕП, що необхідно для подальшого розуміння матеріалу.

СЕП має деревовидно-мережеву структуру (див. схему). На нижньому рівні системи знаходяться банки - учасники електронних розрахунків. Її середній рівень - це мережа регіональних розрахункових палат (РРП), тобто підрозділів регіонального управління Національного банку, які обслуговують у СЕП банки відповідного регіону (здебільшого — області). Скажімо, Вінницька РРП обслуговує банки, що мають коррахунки у Вінницькому обласному управлінні НБУ. На верхньому рівні СЕП знаходиться Центральна розрахункова палата (ЦРП), яка організовує функціонування системи в цілому та керує роботою регіональних розрахункових палат.

Абонентом СЕП найнижчого рівня є банк. Він подає до системи платіжні документи на перерахування коштів, які надсилаються до РРП, де обслуговується банк. РРП відсортовує ті з них, що стосуються банків "свого" регіону, від тих, які відправляються до інших регіонів. «Свої» документи відразу ж надсилаються банкам, а інші - до РРП відповідних регіонів і далі - до банків-отримувачів. Наприклад, якщо банк 1 перераховує кошти банкові 5 (рис. 3.1.) [85], то його платіжний документ іде спочатку до РРП-1, звідти - до банку 5. Таким чином, кожна РРП отримує платіжні документи не лише від "своїх" банків, а й від усіх інших РРП.

Зрозуміло, процес обігу документів між регіонами загалом носить випадковий характер. Але можна виділити певні тенденції, пов'язані з кількістю та розміром банків у регіонах. Очевидно, що чим більше в банку

Таблиця 3.1.

Коефіцієнти переходу для Вінницької розрахункової палати

Час	Київ	Вінниця	Луцьк	Одеса	Донецьк
До 9 год.	0	1	0	0	0
9-10	0	1	0	0	0
10-11	0.147086	0.366364	0.004968	0.00805	0.004968
11-12	0.06363	0.329423	0	0.000535	0
12-13	0.080043	0.31815	0.001325	0.002494	0
13-14	0.051232	0.480024	0	0	0
14-15	0.074943	0.294622	0	0.002143	0
15-16	0.06325	0.247473	0.001087	0.001676	0.000549
16-17	0.079332	0.321648	0	0.000619	0.000619
17-18	0.059319	0.24183	0.000529	0.000304	0.001508
18-19	0.029524	0.74478	0.000769	0.000513	0
19-20	0.0075	0.921818	0	0	0
20-21	0	1	0	0	0

клієнтів, тим більше він надсилає та отримує документів у СЕП, а кількість банків, що обслуговуються в РРП, безпосередньо пов'язана з інтенсивністю потоку документів через неї (як з «своїх», так і з «чужих» регіонів). Крім того, між різними банками та областями України існують специфічні економічні зв’язки, що також впливає на характер руху платіжних документів. І нарешті, певне значення має спосіб організації роботи окремих банків протягом дня. Усе це й навело на думку щодо можливості побудови математичної моделі, яка б описувала рух платежів у мережі РРП. Адже за допомогою моделі можна не лише зробити аналіз діючої структури СЕП, а й відстежити наслідки її можливих структурних змін, спрогнозувати потоки платіжних документів у мережі РРП.

Рис. 3.1. Загальна структура Системи електронних платежів НБУ

При побудові моделі виходимо з такого основного припущення: кількість документів, що надсилається із конкретної РРП до інших РРП протягом певного проміжку години, прямо пропорційна кількості всіх документів, що надійшли до цієї РРП від «своїх» банків.

Наприклад, приблизно одна сьома частина усіх документів, що надходять до Вінницької РП із 10.00 до 11.00, завжди адресована банкам Київської області. Коефіцієнт пропорційності назвемо коефіцієнтом переходу, оскільки з його допомогою визначається, яка частина документів переходить від однієї РРП до іншої. Коефіцієнти переходу повинні відображати наявні міжбанківські та міжрегіональні зв'язки.

На основі статистичної інформації за 2004-2005 роки отримано таблиці коефіцієнтів для всіх РРП. Оскільки вони досить громіздкі, подаємо лише фрагмент однієї з них.

Треба зауважити, що коефіцієнт переходу РРП на саму себе визначає частину документів, які йдуть до "своїх" банків, тобто залишаються в межах регіону. Його тотожність одиниці в перших двох рядках пояснюється специфікою роботи банків, які обслуговуються Вінницькою РП, а в останньому – тим, що міжрегіональні розрахунки здебільшого завершуються о 20.00. Взагалі, для будь-якої РРП саме цей коефіцієнт виявляється найбільшим у рядку таблиці, чого й слід було очікувати: адже більшість клієнтів пересічної банківської установи має тісні економічні зв'язки з резидентами регіону, де вона розташована. Слід також сказати, що значна частина платежів іде в напрямку Київської області для всіх РРП. Це пов'язано з необхідністю певних обов'язкових виплат до бюджету, а також із великою кількістю банків у цьому регіоні.

Для моделювання руху платіжних документів від банків до РРП можна використати випадкову величину з відомим розподілом. Як свідчить практика, найпопулярнішим розподілом при описі подібних систем є розподіл Пуассона. Але в цьому випадку його не вдалося застосувати: середні значення випадкової змінної виявляються досить великими, а сучасна комп’ютерна техніка дає змогу підносити константу е лише до ступеня порядку 300. Тому був обраний нормальний розподіл, і для кожної РРП та кожного часового інтервалу були оцінені відповідні значення середнього та дисперсії [85].

Для опису імітаційної моделі введемо такі позначення:

i – номер РРП. Зараз в Україні нараховується 32 РРП, тому і = ;

j – номер часового інтервалу, j = ;

Kimj – коефіцієнт переходу з і-ї РРП до m-ї у j-й проміжок години;

Nij — кількість документів, що надійшло до і-ї РРП в j-й проміжок часу від «своїх» банків;

Rimj — кількість документів, що в j-й проміжок часу надходить з і-ї РРП до m-ї;

Sij - загальна кількість документів, опрацьованих і-ю РРП в j-й проміжок часу.

Тоді крок алгоритму імітаційної моделі матиме такий вигляд [85]:

1. Для часового інтервалу j за допомогою датчика випадкових чисел отримуємо реалізацію випадкової величини рij, яка має стандартний нормальний розподіл (µ = 0, σ = 1).

2. Підраховуємо всі Nij за формулою:

, (3.1)

де і = ,

де σij та µij| — відомі значення дисперсії та середнього. При цьому знак коефіцієнта перед σij визначається знаком логарифма і кінцеве значення округляється до цілого.

3. Для кожної РРП визначаємо кількість документів, що підуть до всіх інших регіонів:

, (3.2)

де m = ,

i = ;

(3.3)

4. Обчислимо значення Sij :

(3.4)

де і = .

Таким чином, за 13 кроків алгоритму отримуємо експериментальні значення Sij для всіх РРП та часових інтервалів.

Як бачимо, запропонована модель дає досить прийнятні результати. Не слід, однак, забувати, що головною метою пропонованого підходу є опис міжрегіональних зв'язків для подальшого аналізу й удосконалення структури СЕП. Тому відносна відповідність кінцевих значень Sij реальним даним є цінною передусім тому, що вказує на правильність вибору випадкового розподілу і, головне, - методики визначення коефіцієнтів переходу, які мають вирішальне значення. Можливим розвитком моделі може стати надання їм статусу випадкових величин, але зараз важко визначити, як це позначиться на адекватності моделі.

Звичайно, було б щонайменше некоректно стверджувати, що рух абсолютно всіх платежів може бути описаний за допомогою наведеної схеми, – це зробити взагалі неможливо, оскільки надходження платежів має випадковий характер. Ідеться лише про загальний, усереднений опис системи. Тобто якщо, скажімо, для Вінницької РП показник переходу до Донецької області, згідно з таблицею, з 13.00 до 14.00 дорівнює нулю, це зовсім не означає, що в даний час не буде здійснено жодного платежу в зазначеному напрямку. Це лише вказує на те, що ймовірність появи таких платежів дуже низька.

Не маючи реального значення при дослідженні рухові всіх (або окремих) платежів, запропонована модель стане в нагоді для прийняття таких рішень із метою досягнення оптимального співвідношення витрат і результатів:

реструктуризація типології мережі РРП;

забезпечення СЕП обчислювальною технікою, каналами зв'язку певної пропускної спроможності;

оптимізація регламенту роботи системи електронних платежів та цінової політики за її послуги.

Крім того, за допомогою цієї моделі можна дослідити загальні тенденції руху платежів по Україні, виявити «вузькі місця» СЕП.

Подальший розвиток робіт із математичного моделювання документообігу в СЕП спрямований на дослідження етапів удосконалення системи та впровадження в ній нових рішень і технологій - таких, як моделі обслуговування консолідованого коррахунку, створення віртуальних банківських регіонів, впровадження on-line технологій розрахунків, інтерфейсу з іншими платіжними системами.

Розділ 4
. Правові, соціально-економічні, організаційно-техні
чні питання охорони праці в банківській установі

4.1 Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці в установі

Харківська обласна філія “Укрсоцбанк” розташована в п'ятиповерховому цегляному будинку. Відділ заставних операцій розташовано на четвертому поверсі будівлі.

Підлога у ХОФ АКБ „Укрсоцбанк” вкрита матовою плиткою з коефіцієнтом відбиття 0,41, з антистатичними властивостями. Стелі – підвісні та комбіновані з пластикових панелей з коефіцієнтом відбиття 0,8, для стін – 0,6. На вікнах жалюзі.

Площа відділу заставних операцій складає 36м², його висота дорівнює 3м. У кабінеті працюють 6 чоловік; на кожного приходиться 6м² площі приміщення і 18м³ об'єму приміщення. Відповідно до ДСанПіН 3.3.2.007-98 найменше припустиме значення площі й обсягу приміщення на одного працюючого складає 6м² і 20м³.

Що стосується питань промислової естетики, то слід зазначити, що стіни забарвлені в блідий жовтий колір, що сприяє ненапруженій атмосфері, стелі жовто-білого кольору, а підлога – це суміш кольору стелі та стін. Взагалі, забарвлення приміщення виконано в світлих та тонізуючих тонах, що сприяє гарному настрою робітників, а також кращій освітленості приміщення. Підлога – з покриттям антистатичним лінолеумом, зручна для обов’язкового щоденного вологого прибирання. Робочі місця обладнані сучасними виробничими меблями, чиї розміри регулюються відповідно до анатомо-фізіологічних особливостей організму користувачів ПЕОМ. Інтер’єр приміщення оформлено в стилі АКБ “Укрсоцбанк”.

Дані, які стосуються метеорологічних умов праці, а також їх відповідність нормативним значенням наведені в табл. 4.1.

Таблиця 4.1.

Параметри санітарно-гігієнічних умов праці
[57]

№ п/п	Параметри	Фактичне значення	Норматив за державним стандартом	Відповідність фактичним значенням нормативу
1	Температура повітря в перехідний період, оС	23	22-23	Відповідає
2	Відносна вологість, %	56	40-60	Відповідає
3	Швидкість руху повітря, м/с	0.1	0.1	Відповідає
4	Запиленість, мг/м3	0.8	0.1-2.0	Відповідає
5	Освітленість, лк	300	300-400	Відповідає
6	Рівень шуму, дБ	60	60-65	Відповідає

Приміщення відділу заставних операцій має природне та штучне освітлення відповідно до СНіП II-4-79 і забезпечене коефіцієнтом природної освітленості (КПО) не нижче ніж 1,5 %. У відділі заставних операцій ХОФ АКБ “Укрсоцбанк” присутні 2 світильники із люмінесцентними лампами та вікно, орієнтоване на північ.

Зазначення освітлення освітленості на поверхні робочого столу в зоні розміщення документів становить 300 лк. При цьому світильники місцевого освітлення встановлені таким чином, щоб не створювати бліків на поверхні екрана, а освітленість екрана не перевищує 300 лк.

Для штучного освітлення використовується:

світильник настінний ORM-218 з люмінесцентними лампами ТLD-18 (18Вт);

світильник підвісний OPK-220 з люмінесцентними лампами (36 Вт).

У приміщені використовуються світильники розсіяного світла, значна частина світлового потоку яких направляється на стіни і стелю відбиваючись сприяє усуненню тіней.

У приміщенні відділу заставних операцій забезпечуються оптимальні значення параметрів мікроклімату: температури, відносної вологості й рухливості повітря (ГОСТ 12.1.005-88, СН 4088-86). Нормовані параметри мікроклімату, іонного складу повітря, вмісту шкідливих речовин відповідають вимогам СН 4088-86, СН 2152-80, ГОСТ 12.1.005-88, ГОСТ 12.1.007-76.

Приміщення відділу обладнане системами опалення, кондиціонування повітря, та припливно-витяжною вентиляцією відповідно до СНіП 2.04.05-91.

Система вентиляції в відділі заставних операцій ХОФ АКБ “Укрсоцбанк” природна неорганізована, а також для додаткової вентиляції використовуються спеціальні кондиціонери (160 м3/год). Проектування системи вентиляції здійснювалося згідно СНіП 2.04.05-91.

В відділі заставних оперцій використовується система кондиціонування повітря, яку представляють місцеві автономні кондиціонери FUJІ ASY12RSD, які застосовуються для підтримування оптимальної температури у приміщенні протягом року.

Система опалення у відділі заставних операцій розроблена згідно з діючими будівельними нормами та правилами СНіП 2.04.05-91, СНіП 2.08.02-89. Джерело теплопостачання - водяні теплові мережі на вводі у приміщення. Система опалення – двотрубна, з нижньою розводкою. Як нагрівальні пристрої використовуються чугунні секційні радіатори МС-140-98.

Відділ заставних операцій не межує з приміщеннями, в яких рівні шуму і вібрації перевищують допустимі значення за СН 3223-85, СН 3044-84, ГР 2411-81, ГОСТ 12.1.003-83 і складають 63 дБ.

Для забезпечення допустимих рівнів шуму на робочих місцях застосовуються засоби звукопоглинання, відповідно до СН 3044-84, ГОСТ 12.1.012-90.

Значення напруженості електростатичного поля на робочих місцях не перевищують гранично допустимих норм за ГОСТ 12.1.045-84, СН 1757-77.

Значення напруженості електромагнітних полів на робочих місцях відповідають нормативним значенням (ГДР N 3206-85, ГДР N 4131-86, СН N 5802-91, ГОСТ 12.1.006-84) – 50 В/м.

Інтенсивність потоків інфрачервоного випромінювання не перевищує допустимих значень відповідно до СН 4088-86, ГОСТ 12.1.005-88 і складає 40 Вт/м2.

Інтенсивність потоків ультрафіолетового випромінювання не перевищує допустимих значень відповідно до СН 4557-88 – 0,001 Вт/м2.

Іонізуючі електромагнітні випромінювання на відстані 0,05 м від екрана до корпуса монітора при будь-яких положеннях регулювальних пристроїв не перевищує 0,1 мбер/год. (100 мкР/год.) НРБУ N 58.

Напруженість електричного поля ВДТ не перевищує 20 кВ/м.

Для внутрішнього оздоблення приміщень з ВДТ використані дифузно-відбивні матеріали з коефіцієнтами відбиття для стелі 0,7 – 0,8, для стін 0,5 – 0,6.

Покриття підлоги матове з коефіцієнтом відбиття 0,3 - 0,5. Поверхня підлоги є рівною, неслизькою, з антистатичними властивостями [4,7].

На робочих місцях в ХОФ АКБ “Укрсоцбанк” забезпечуються відповідність конструкції всіх елементів робочого місця та їх взаємного розташування ергономічним вимогам з урахуванням характеру і особливостей трудової діяльності (ГОСТ 12.2.032-78, ГОСТ 22.269-76, ГОСТ 21.889-76).

Конструкція робочого місця користувача ЕОМ і ПЕОМ забезпечує підтримання оптимальної робочої пози.

Висота робочої поверхні робочого столу з ВДТ регулюється в межах 680...800 мм, ширина – 700 мм, а глибина – 800 мм).

Робочі стільці – підйомно-поворотні, регульовані за висотою, з кутом і нахилу сидіння та спинки.

Поверхня сидіння і спинки стільця напівм’яка з нековзним, повітронепроникним покриттям, що легко чиститься і не електризується.

Працюючі підлягають обов’язковим медичним оглядам: попереднім – при влаштуванні на роботу і періодичним один раз на рік.

Санітарно-побутові приміщення розташовані й обладнані відповідно до встановлених норм. Туалетні кімнати сполучені з умивальником і знаходиться наприкінці коридору. Також є побутова кімната, в якій стоїть шафа для верхнього одягу, стіл, стільці, холодильник та мікрохвильова піч. Санітарний стан приміщень відповідає санітарно-гігієничним нормам завдяки щоденному прибиранню.

Таким чином, всі санітарно-гігієнічні характеристики приміщення відповідають нормативним документам.

4.2 Техніка безпеки та протипожежна профілактика

Оскільки приміщення відділу заставних операцій ХОФ АКБ “Укрсоцбанк” не запилене, параметри температури та вологості повітря в межах норми, то його можна класифікувати за ступенем ураження електричним струмом як нормальне приміщення або приміщення без підвищеної небезпеки.

Системи електропостачання, монтаж електричного освітлення виконано з урахуванням нормативних документів. Електрообладнання, електропроводи та кабелі відповідають класу зони за ПВЕ (П-ІІа-приміщення, де є тверді горючі речовини, горючий пил і волокна не виділяються).

В приміщенні є 6 комп’ютерів типу PCI Pentium IV, 2 принтери типу EPSON LX-300+, а також лазерний принтер типу HP LaserJet 2100. Устаткування працює під напругою 220 V. Лінія електромережі для живлення ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагоджування ЕОМ виконана в приміщенні як окрема групова трипровідна мережа, шляхом прокладання фазового, нульового робочого та нульового захисного провідників. Нульовий захисний провідник використовується для заземлення електроприймачів.

Все електрообладнання має апаратуру захисту від струму короткого замикання та інших аварійних режимів: зокрема, в усі ПЕОМ вмонтовані датчики системи перевантаження, і при щонайменших негараздах з електрикою комп’ютери автоматично вимикаються.

У відділі проведена внутрішня електропроводка, оснащена 16 розетками для підключення електроприладів.

Заміри опору ізоляції електроних мереж проводяться 1 раз на рік, про що складається відповідний акт.

Ступінь вогнестійкості будівлі, де знаходиться приміщення відділення – І. Категорія приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою – Д, тому що в приміщенні знаходяться тверді горючі та важкогорючі речовини і матеріали, наприклад, папір, пластик. З погляду пожежної безпеки можливими причинами виникнення пожежі у відділенні можуть бути:

необережне поводження з вогнем;

використання зіпсованого обладнання;

паління в недозволених місцях;

незадовільний стан електротехнічних пристроїв;

порушення правил їх експлуатації.

Заходами щодо попередження пожежі є:

своєчасне усунення несправних комутируючих елементів, електричних мереж;

недопущення у використанні зіпсованого обладнання, відкритого вогню, паління у приміщенні філії.

У ХОФ АКБ “Укрсоцбанк” визначено шлях евакуації працівників у випадку виникнення пожежі. Евакуаційний вихід чітко позначений і він знаходиться завжди вільним. Схема евакуації знаходиться на видному місці у приміщенні і з нею ознайомлені всі.

Двері на шляху евакуації відчиняються у напрямку виходу з приміщення, вони замикаються на запори, які легко відмикаются без ключів. Ширина евакуаційного виходу 2м.

Приміщення оснащене вуглекислотними вогнегасниками типу ВВ-5, які придатні для гасіння пожежі електрообладнання під напругою до 10000 В, у кількості 2 шт., які навішені на вертикальній конструкції на висоті 1,5м від рівня підлоги. Маса вогнегасників 2,5 кг.

Приміщення ХОФ АКБ “Укрсоцбанк” оснащені системою автоматичної пожежної сигналізації з димовими пожежними сповіщувачами.

Відповідальність за пожежну безпеку, виконання протипожежних заходів і додержання правил пожежної безпеки працівниками покладається на керуючого ХОФ АКБ “Укрсоцбанк” та на керівників підрозділів.

Відповідно до положення “Про навчання з питань охорони праці” ДНАОП 0.00-4.12-99 всі посадові особи до початку виконання своїх посадових обов’язків і періодично, один раз у три роки, відповідно до наказу керівника управління проходять навчання і перевірку знань з охорони праці.

У банку діє “Положення про охорону праці”, яке затверджено керуючим ХОФ АКБ “Укрсоцбанк”. Контроль за охороною праці покладено на службу охорони праці, що у роботі керується затвердженним положенням. Вона проводить такі види інструктажа працівників:

первинний інструктаж;

повторний інструктаж (один раз у 6 міс.) для всіх працівників;

позаплановий інструктаж (при травмах, впровадженні нового обладнання чи технологій);

цільовий.

Одним з основних показників, що характеризують стан охорони праці і дотримання правил техніки безпеки, є рівень травматизму. За 2005 рік випадків травматизму з втратою працездатності на 1 день і більше зафіксовано не було.

В ХОФ АКБ “Укрсоцбанк” діє добровільна пожежна дружина.

Проведений аналіз і виконаний розрахунок свідчать, що в ХОФ АКБ “Укрсоцбанк” приділяється увага створенню безпечних та нешкідливих умов праці: дотримані санітарно-гігієнічні норми, норми електробезпеки, основні норми пожежної безпеки.

4.3 Розрахунок шляхів і часу евакуації людей із відділу заставних операцій

Відділ заставних операцій банку знаходиться на четвертому поверсі. Категорія виробництва Д. Ступінь вогнестійкості будинку 1. Максимальна відстань від найбільш віддаленого місця у відділі до евакуаційного виходу складає 5 м, що відповідає встановленій нормі.

Для розрахунку весь шлях руху потоку розділимо на 6 ділянок довжиною Li і шириною di , де i – окремі ділянки шляху. Зведемо ці дані в табл. 4.2.

Визначаю швидкість руху людського потоку на першій ділянці шляху визначається в залежності від щільності людського потоку Di

чол/м2 ,

де N1 – число людей у кредитному відділі,

f – середня площа горизонтальної проекції людини, м2 (у зимовий час

Таблиця 4.2.

Розміри приміщень банку

№ ділянки шляху	Ділянка руху людського потоку	Довжина, Lі, м	Ширина δі, м
1	Прохід між робочими місцями в приміщені відділу	6,0	1,5
2	Коридор	4,5	1,5
3	Дверний отвір	1,0	1,4
4	Сходи вниз	12,5	1,5
5	Коридор-хол	7,2	2,3
6	Дверний отвір	1,0	2,2

f=0,125 м2, у літню пору f=0,1 м2) приймаємо f=0,125 м2,

L1=6 м – довжина першої ділянки шляху, м,

d1=1,5 м – ширина першої ділянки шляху, м.

чол/м2

За отриманим значенням D1 визначаємо швидкість руху людського потоку V1 (м/хв) й інтенсивність руху людського потоку q1 (м/хв). Одержуємо V1 = 80 м/хв, q1=8 м/хв.

Підрахуємо час руху людського потоку на першій ділянці:

хв.

Швидкість руху людського потоку на наступних ділянках шляху приймаємо у залежності від інтенсивності руху людського потоку по кожному з ділянок шляху, що визначається за формулою:

,

де di, di – 1 –ширина розглянутої i-ї і попередньої (i – 1)-ї ділянок шляху в м,

qi, qi-1 – інтенсивності руху людського потоку на розглянутій i-й і попередній (i – 1)-й ділянках шляху в м/хв.

У даному випадку друга ділянка шляху – коридор, тоді

м/хв

За додатком 16 знаходимо V2=86 м/хв.

Швидкість руху по другій ділянці (коридор):

хв.

Аналогічно робимо розрахунки для інших ділянок.

Дані розрахунків зведені в таблицю 4.3.

Таблиця 4.3

№ ділянки шляху	Інтенсивність руху qi, м/хв	Швидкість руху Vi, м/хв	Час руху, Ті
1	8	80	0,08
2	8	86	0,05
3	8,5	15	0,06
4	7,9	8	1,56
5	5,15	100	0,072
6	5,38	100	0,01

Розрахунковий час евакуації людей визначаємо як суму часу руху людського потоку по кожній ділянці шляху:

хв

Для забезпечення евакуації людей із приміщення і будинку розрахунковий час евакуації Трозр не повинен бути більше необхідного часу евакуації, тобто Трозр £ Тнеобх. Так як будинок, у якому знаходиться кредитний відділ, відноситься до категорії Д за пожежонебезпекою, то необхідний час евакуації не обмежується [63].

Можна зробити висновок, що в відділі заставних операцій підтримуються всі встановлені норми санітарно-гігієнічних умов праці, техніки безпеки та пожежної безпеки.

Висновки

Ефективне функціонування економіки важко уявити без системи розрахунків між суб’єктами господарської діяльності, забезпечення надійності та своєчасності платежів. Міжбанківські відносини є обов’язковим елементом системи безготівкових розрахунків, що зумовлює актуальність обраної теми та доцільність проведення досліджень для розвитку цього питання.

У процесі дослідження було визначено, що міжбанківські розрахунки відіграють значну роль в національній економці та являють собою важливу складову платіжного механізму держави. В першому розділі роботи була розглянута система електронних платежів Національного банку України як системно важливу платіжну систему країни і було виявлене, що ця система дійсно надійна і гнучка, але з ряду об'єктивних причин розроблена на основі технічного та системного програмного забезпечення, які не відповідають сучасним світовим стандартам для систем подібного класу, не можуть у майбутньому забезпечити достатню надійність, гнучкість, продуктивність та рівень захисту інформації.

В роботі розглянуто всесвітню мережу SWIFT як єдину мову передачі фінансових повідомлень та єдину систему передачі цих повідомлень. Національний банк та певна кількість найбільших банків є абонентами SWIFT, проте масового підключення до даної системи поки що не спостерігається. Основною проблемою, що призвела до такої ситуації, є недостатньо великий розмір статутного капіталу українських банків і, звичайно, нестабільна економічна ситуація в країні. Ця проблема може бути вирішена в найближчому майбутньому в зв'язку з тенденцією вкладення коштів зарубіжних інвесторів в вітчизняні банки.

У дипломній роботі приведено правову основу та виконання базових принципів для системно важливих платіжних систем у СЕМП та зроблено висновок, що система електронних міжбанківських платежів Національного банку України сповна відповідає Базовим принципам для системно важливих платіжних систем та нормативна база з цього питання доступна широкому загалу і забезпечує достатній рівень ефективності функціонування системи, як свідчить досвід її експлуатації.

Однак, в міжбанківських розрахунках існує ряд проблем, зокрема безпека платіжної системи. Порушення функціонування платіжної системи може призвести до тяжких наслідків на фінансовому ринку, який вона обслуговує.

У другому розділі роботи проведено аналіз міжбанківських розрахунків. За підсумками 2005 року постійно зростає динаміка кількості та суми початкових платежів через СЕМП, загальна кількість учасників збільшилась на 20 одиниць і на 01.01.2006 становила 1692 установи. Збільшилась також порівняно з попередніми роками середньодобова завантаженість СЕМП. Нині СЕМП НБУ загалом задовольняє потреби банківської системи нашої держави. Втім, триває робота над створенням системи електронних платежів нового покоління, яка замінить діючу СЕП і включатиме СТП як невід’ємну складову. Зазначена система заснована на сучасних програмно – технологічних рішеннях та сучасній промисловій системі управління базами даних. У зв’язку з цим Національний банк розробляє нову редакцію Інструкції “Про міжбанківський переказ коштів в Україні”, яка забезпечить нормативною підтримкою СЕП нового покоління.

У дипломній роботі було проведено аналіз організації міжбанківських розрахунків Харківської обласної філії АКБ “Укрсоцбанк”. За даними аналізу було визначено, що філія є окремою банківською установою, що має свій МФО і знаходиться у списку учасників електронних платежів і є самостійним повноправним учасником системи електронних платежів. Із семи моделей обслуговування кореспондентського рахунку ХОФ АКБ “Укрсоцбанк” обрав четверту модель.

Розгляд та аналіз викладених вище питань зумовив необхідність пошуку шляхів вдосконалення досліджуваного процесу. Автором проаналізовано існуючи пропозиції щодо цього питання та систематизовано у наступних напрямках.

По-перше, проаналізовано переваги та проведено порівняльний аналіз системи електронних платежів НБУ нового покоління з діючою системою. Зважаючи на недоліки системи електронних платежів вказані вище, ті, хто стояв біля витоків СЕП, готують до експлуатації систему електронних міжбанківських переказів Національного банку України нового покоління. Вирішення завдань можливе лише за умови принципового вдосконалення технічної платформи, системного та програмного забезпечення і комунікаційної інфраструктури, що використовується Національним банком України для потреб платіжної системи.

По-друге, запропоновано шляхи вирішення проблем захисту інформації та питань безпеки міжбанківських розрахунків України. Порушення функціонування платіжної системи завдають шкоди самій системі, здатні загрожувати економічній безпеці країни та врешті-решт негативно впливати на стан національної безпеки в цілому. Створення комплексу заходів інформаційної безпеки – досить складне завдання. Для запобігання створення “надмірного захисту” автоматизованих банківських систем й отримання можливості реалізації ефективних заходів інформаційного захисту необхідно визначити основні фактори загроз і втрат, які вони завдають, та виходячи з цього виявити найбільш слабкі місця. Це і будуть напрямки вдосконалення системи безпеки. Реалізація повного переліку заходів щодо захисту інформації дозволить отримати комплексну систему захисту конфіденційної інформації від стороннього втручання. Це особливо актуально в наш час, коли загальний рівень конкуренції в банківській сфері й рівень криміналізації суспільства не дозволяють допустити витоки комерційної та іншої закритої інформації з інформаційного простору банку.

По-третє, розглянуто можливості побудови математичної моделі, яка б описувала рух платежів у мережі РРП. Адже за допомогою моделі можна не лише зробити аналіз діючої структури СЕП, а й відстежити наслідки її можливих структурних змін, спрогнозувати потоки платіжних документів у мережі РРП.

Підсумовуючи викладене вище, потрібно відзначити, що в сучасних умовах розвиток платіжних систем постає одним з інструментів вдосконалення міжбанківських розрахунків. Подальший розвиток нових технологій дозволить досягти значного прогресу в розширенні послуг платіжних систем і призведе учасників цих систем до очікуваних фінансових результатів, що в свою чергу вплине на поліпшення загальноекономічної ситуації в Україні.

Список використаних джерел

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.

2. Закон України “Про Національний банк України” від 20.05.1999 № 679 – XIV// Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності (Додаток до журналу “Вісник Національного банку України”), 1999. - № 7. – С. 3-23.

3. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7.12.2000 р. № 2121 – III// Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності (Додаток до журналу “Вісник Національного банку України), 2001. - № 1. – С. 3-46.

4. Закон України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” від 05.04.2001 р. № 2346 – ІІІ// http: // rada.kiev.ua.

5. Закон України „Про інформацію” від 02.10.1992 р. № 2657 – ХІІ (зі змінами та доповненнями)// http: // rada.kiev.ua.

6. Закону України „Про запобігання й протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом” від 28.11.2002 р. №249-IV// http: // rada.kiev.ua.

7. Закон України „Про захист інформації в автоматизованих системах” від 05.07.1994 р. №80/94-ВР // http: // rada.kiev.ua.

8. Закон України „Про електронний цифровий підпис” від 22.05.2003 р. № 852- IV // http: // rada.kiev.ua.

9. Закон України „Про електронні документи та електронний документообіг” від 22.05.2003 р. № 851- IV // rada.kiev.ua.

10. Указ Президента України “Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень” від 14.07.2000 р. № 891/2000// Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності (Додаток до журналу “Вісник Національного банку України), 2000. - № 179. – С. 7-8.

11. Постанова Кабінету Міністрів України “Про деякі питання захисту інформації, охорона якої забезпечується державою” від 13.03.2002 р. № 281 // http://www.rada.kiev.ua.

12. Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України “Про порядок клірингових розрахунків” від 02.04.94 №207 // http://www.rada.kiev.ua.

13. Постанова Правління Національного банку України “Про затвердження Положення про забезпечення безперервного функціонування інформаційних систем” від 17.06.2004 р. №265 // http://www.rada.kiev.ua.

14. Постанова Правління Національного банку України “Про затвердження правил організації захисту електронних банківських документів” від 10.06.1999 р. №280 // http://www.rada.kiev.ua.

15. Постанова Правління Національного банку України “Про затвердження Положення про систему електронної пошти Національного банку України” від 22.06.1993 р. №43 // http://www.rada.kiev.ua.

16. Постанова Правління Національного банку України “Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні” від 21.01.2004 р. №22 // http://www.rada.kiev.ua.

17. Постанова Правління Національного банку України “Про правила організації захисту електронних банківських документів в установах, включених до інформаційно-обчислюваної мережі Національного банку України” від 10.06.1999 р. № 280. // http://www.rada.kiev.ua

18. Положення “Про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України”, затверджене постановою Правління Національного банку України від 30.12.98 р. № 566 // http://www.rada.kiev.ua

19. Положення „Про міжбанківський переказ в Україні в національній валюті”, затверджене постановою Правління Національного банку України від 17.03.04 №110 // http://www.rada.kiev.ua.

20. Інструкція “Про норматив обігу платіжних документів в Україні”, затверджена постановою Правління Національного банку України від 11.02.1994 р. № 17201/53 – 719 // http://www.rada.kiev.ua.

21. Інструкція “Про порядок регулювання діяльності банків в Україні”, затверджена постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. № 368 (зі змінами та доповненнями)// http://www.rada.kiev.ua.

22. Лист Національного банку України від 09.10.2001 р. №5 -212/1667 – 6050 “Про здійснення розрахунків через внутрішньобанківську платіжну систему (ВПС) // http://www.rada.kiev.ua.

23. Лист Національного банку України від 14.11.1997 р. №5-011/1592-8303 “Щодо отримання комерційними банками дозволу на відкриття рахунка “Ностро”” // http://www.rada.kiev.ua.

24. Правила Національної системи масових електронних платежів / Затверджено постановою Правління Національного банку України №620 від 10.12.2004 р. // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. – 2005. - №2. – С. 100-140.

25. Уніфіковані правила по інкасо. Міжнародна торговельна палата; Правила, міжнародний договір від 01.01.1979 р., №322 // www.rada.gov.ua.

26. Уніфіковані правила стосовно договірних гарантій. Міжнародна торговельна палата; Правила, міжнародний договір від 01.01.1978 р., №355 // www.rada.gov.ua.

27. Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів. Міжнародна торговельна палата; Правила, міжнародний договір від 01.01.1993 р., №500 // www.rada.gov.ua.

28. Банківські операції: Підручник / За ред. В.І.Міщенка, Н.Г.Слав'янської. – К.: Знання, 2006. - 727 с.

29. Буглай В.Б., Ливенцев Н.Н. Международные экономические отношения: Учебное пособие. – М., 1997. – 160 с.

30. Васюренко О.В. Банківські операції: Навчальний посібник. – 4-те вид., перероб. і доп. – К.: Товариство “Знання”, КОО, 2004. – 324 с. – (Вища освіта XXI століття).

31. Васюренко О.В. Банківський менеджмент: Навчальний посібник. Видання “Академія”, 2001, - 313 с.

32. Васюренко О.В., Волохата К.О., Економічний аналіз діяльності комерційних банків: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2006, - 463 с. – (Вища освіта XXI століття).

33. Гальчинський А.С. Теорія грошей: Підручник. – К.: Основа, 1996. – 413 с.

34. Герасимович А.М., Кривов’яз Т.В., Мазур О.А. та ін. Облік та аудит у комерційних банках: Навчальний посібник. / за ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Герасимовича – Львів: Фенікс, 1999 – 512 с.

35. Дзюблюк О.В. Організація грошово-кредитних відносин суспільства в умовах ринкового реформування економіки. – К.: Поліграф книга, 2000. – 512 с.

36. Долан С.Дж., Кемпбелл К.Д., Кемпбелл Р.Дж. Деньги, банковское

37. дело и денежно-кредитная политика: Учебное пособие. – М.: Профико, 1991.

38. Долин П.А. Справочник по технике безопасности. – М.: Энергоиздат, 1982. – 800 с.

39. Енциклопедія банківської справи України / Ред. кол.: В.С. Стельмах (голова) та ін. – К.: Молодь: Ін. Юре, 2001. – 680 с.

40. Ефимова О. П. Практикум по компьютерной технологи. – СПб.: ВНV – Санкт-Петрбург, 1997. – 431 с.

41. Єрьоміна Н.В. Банківські інформаційні системи: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 220 с.

42. Заброцька О.П. Еволюція міжбанківських розрахунків // Вісник НБУ. – 1996 р. - № 3. – С. 16-17.

43. Заруба О.Д. Банківський менеджмент і аудит: Підручник. – К.: Лібра, 1996. – 218 с.

44. Іванов Ю.Б.. Кравченко Ю.І., Хоменко М.М. Вступ до бізнесу: Підручник. – К.: Вид-во Лібра, 1995.

45. Івасів Б.С. Гроші та кредит: Підручник / За ред. проф. Б.С. Івасіва. – Тернопіль: Карт-бланки, 2000. –510 с.

46. Кобевник В.Ф. Охрана труда: Учебник. – Киев: Висш. шк.., 1990. –286 с.

47. Коваль І.М. Національна платіжна система – невід’ємна частина економіки // Вісник НБУ. –1996 р.-№ 5. – С. 40-41.

48. Кравець В., Савченко А. Розвиток платіжної системи України за десятиріччя // Вісник НБУ. – 2001 р. - № 5. – С. 10-12.

49. Лакосник Е. Реальность фантастики. // Банковская практика за рубежом. – 2005 г. - №7(79). – С. 48-53.

50. Логінов О. Безпека платіжних систем як складова економічної безпеки України. // підприємництво, господарство і право. 2002 р. - № 11. – С. 129-132.

51. Мікитина О.Г., Єрохіна Н.А. Електронні гроші в платіжній системі держави. // Фінанси України. – 2002 р.- № 3. – С. 134-139.

52. Мороз А.М. Банківські операції: Підручник. – К.: КНЕУ, 2000. –

53. 384 с.

54. Мусієць Т. Діяльність зарубіжних банків в Україні: досвід і проблеми // Банківська справа. – 1997. - № 1. – С. 31-37.

55. Мороз А.Н. Основы банковского дела: Підручник. – К.: Либра, 1994. – 321 с.

56. Недилько А. Европейская интеграция с точки зрения платежей. // Банковская практика за рубежом. – 2005 г. - №1(73). – С. 50-53.

57. Недилько А. Польская революция в платежных технологиях. // Банковская практика за рубежом. – 2005 г. - №5(77). – С. 63-65.

58. Новак І., Гончаренко Л., Михайлова В. Система термінових переказів – новий етап розвитку електронних міжбанківських розрахунків в Україні. // Вісник НБУ. – 2001 р. № 9. – С. 44-49.

59. Павлов С.П., Губонина З.И. Охрана труда в приборостроении: Навчальний посібник. – М.: Высш. Шк.., 1986. – 215 с.

60. Погребна В. СЕМП НБУ: міжбанківські розрахунки у 2005 році. // Вісник НБУ. – 2006 р. № 2. – С. 26-27.

61. Поляков К.П., Московкина Л.А. Структура и функции центральных банков: Учебное пособие. – М.: ИНФРА-М., 1996.

62. Прауде В. Р., Білий О.В. Маркетинг: Підручник. – К.: Вища школа, 1994. – 256 с.

63. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент банку: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 1999. – 280 с.

64. Рогач І.Ф., Седзюк М.А., Антонюк В.А. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах: Навчальний посібник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 239 с.

65. Рожков А.П. Пожарная безопасность на производстве. Учебное пособие. – Киев: Редакція журнала “Охрана труда”, 1997. – 219 с.

66. Русак О.Н. Справочная книга по охране труда в машиностроении. – Л.: Машиностроение, 1989. – 542 с.

67. Савлук М.І., Мороз А.М., Коряк А.М. Вступ до банківської справи: Підручник. – К.: Лібра, 1998. – 342 с.

68. Савченко А. СЕП: випонюється перше десятиліття. // Вісник НБУ. – 2003 р. – № 7. – С. 28-31.

69. Савченко А., Бургіна Є. Виконання базових принципів для системно важливих платіжних систем у Системі електронних міжбанківських переказів НБУ. // Вісник НБУ. – 2003 р. № 8. – С. 38-41.

70. Семенченко О. Вдосконалюється нормативно-правова база міжбанківських розрахунків. // Вісник НБУ. – 1999 р. - № 6. – С. 22-23.

71. Сибаров Ю.Г. и др. Охрана труда в вычислительных центрах: Навчальний посібник. – М.: Машиностроение, 1990. – 192 с.

72. Ситник В.Ф. та ін. Основи інформаційних систем: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 1997. – 252 с.

73. Скороходов А. Большое будущее альтернативных платежных систем. // Банковская практика за рубежом. – 2005 г. - №10(82). – С.62-66.

74. Стельмах В.С., Єпіфанов А.О., сало І.В.. Кандиба О.М., Савченко А.С., Бірюков А.М. Економічна інформатика: Підручник. – Суми: Видавництво “Слобожанщина”, 2000. – 260 с.

75. Страхарчук В.П. Ефективні системи управління ризиками в платіжних системах розвинутих економік. // Вісник Української академії банківської справи. – 1999. - №2(7). – С. 92-97.

76. Супрунюк Ю.П. Система внутрішньобанківських розрахунків: робота за третьою моделлю. // Вісник НБУ. – 1996. - № 5. – С. 39-40.

77. Тімошенко Н.В. Основа організації міжбанківських розрахунків. // Вісник НБУ. – 1996 р. - № 3. С. 18.

78. Ткачук К.Н. и др. Безопасность труда в промышленности. Справочник – Киев: Техника, 1982. – 231 с.

79. Трахтенберг И.М. и др. Гигиена труда и производственная санитария. Учебно-методическое пособие. – Киев: Редакція журнала “Охрана труда”, 1997. – 225 с.

80. Цокол С., Новак І. Проблеми 2000 року і банківська сфера України. // Вісник НБУ. – 1999. - № 6. – С. 52-55.

81. Чайковський Я.І. Платіжні системи: Навчальний посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2006. – 210 с.

82. Чмелик Г. Розвиток внутрідержавних небанківських платіжних систем в Україні. // Вісник НБУ. – 2006. - № 3. – С. 30-33.

83. Шафран Ю. Основы компьютерной технологи: Учебник. М.: АВФ, 1998. – 650 с.

84. Шевченко С. СЕП і СТП: підсумки роботи за рік. // Вісник НБУ. – 2005 р. № 2. – С. 41-42.

85. Шегда А.В. Основы менеджмента: Учебное пособие. – Киев: Тов. «Знання» КОО, 1998. – 512 с.

86. Школа І.М., Козменко В.М. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник. Чернівці, 1996. – 202 с.

87. Шкудун Д. Моделювання платіжних потоків у системі електронних платежів України. // Вісник НБУ. – 1999. - № 8. – С. 12-14.

88. Шинаев В.Н., Науменко О.В. Центральный банк в процессе економического регулирования: Учебное пособие. – М.: АО “ Консалт-банкир”, 1994.

89. Ющенко В.А., Савченко А.С., Цокол С.Л., Навак І.М., Страхарчук В.П. Платіжні системи: Підручник. – К.: Національний банк України, 1998. – 413 с.

90. Ясько М.Ф. Збереження інформації у системах обробки даних. // Вісник НБУ. – 1996 р. - № 5. – С. 40-41.

91. http:// www. for-ua.com.

92. http:// news.finance.ua.

Додаток А

Моделі обслуговування консолідованих кореспондентських рахунків банків (філій) у СЕП НБУ

Модель 1. Консолідований коррахунок уповноваженої установи з відкриттям технічних рахунків філіям. Уповноважена установа має консолідований коррахунок у територіальному управлінні. Її філії не мають коррахунків у територіальному управлінні.

Уповноважена установа та її філії мають програмно-технічні комплекси АРМ-НБУ, засоби захисту інформації СЕП, обмінюються міжбанківськими електронними розрахунковими документами з СЕП незалежно одна від одної. Розрахунки філії віображаються на технічних рахунках філії та уповноваженої установи.

Уповноважена установа має змогу протягом операційного дня встановлювати ліміти технічних рахунків та початкових оборотів філій, а також отримувати від СЕП підсумкову технологічну інформацію про їх роботу.

Модель 2. Консолідований коррахунок уповноваженої установи без відкриття технічних рахунків філіям. Уповноважена установа має консолідований коррахунок у територіальному управлінні. Її філії не мають коррахунків у територіальному управлінні.

Уповноважена установа має власну ВПС для виконання внутрішньобанківського переказу.

Філії уповноваженої установи не мать програмно-технічних комплексів для виходу в СЕП і обмінюються міжбанківськими електронними розрахунковими документами з СЕП засобами ВПС через АРМ-НБУ уповноваженої установи з відображенням результатів розрахунків на її технічному рахунку.

Модель 3. Консолідований коррахунок банку без відкриття технічних рахунків філіям. Банк має консолідований коррахунок у територіальному управлінні. Філії банку можуть бути розташовані в різних адміністративно-територіальних одиницях, але не можуть мати коррахунків у територіальних управліннях.

Банк має власну ВПС для виконання внутрішньобанківського переказу.

Філії банку не мають програмно-технічних комплексів для виходу в СЕП і обмінюються міжбанківськими електронними розрахунковими документами з СЕП засобами ВПС через АРМ-НБУ банку з відображенням результатів розрахунків на технічному рахунку банку.

Модель 4. Консолідований коррахунок банку з відкриттям технічних рахунків філіям. Банк має консолідований коррахунок у територіальному управлінні. Філії банку можуть бути розташовані в різних адміністративно-територіальних одиницях, але не можуть мати коррахунків у територіальних управліннях.

Філіям відкриваються технічні рахунки в тій РП, у якій відкрито технічний рахунок банку.

Банк та філії мають програмно-технічні комплекси АРМ-НБУ, засоби захисту інформації СЕП, обмінюються міжбанківськими електронними розрахунковими документами з СЕП незалежно один від одного. Розрахунки філії віображаються на технічних рахунках філії та банку.

Банк має змогу протягом операційного дня встановлювати ліміти технічних рахунків та початкових оборотів філій, а також отримувати від СЕП підсумкову технологічну інформацію про їх роботу.

Модель 5. Консолідований коррахунок банку з відкриттям технічних рахунків уповноваженим установам. Банк має консолідований коррахунок у територіальному управлінні. Філії банку можуть бути розташовані в різних адміністративно-територіальних одиницях, але не можуть мати коррахунків у територіальних управліннях.

Уповноваженим установам відкриваються технічні рахунки в тій РП, у якій відкрито технічний рахунок банку, і на кожному з них відображаються розрахунки як уповноваженої установи, так і її філій.

Уповноважені установи мають власні ВПС для виконання внутрішньобанківського переказу.

Банк та уповноважені установи мають програмно-технічні комплекси АРМ-НБУ, засоби захисту інформації СЕП, обмінюються міжбанківськими електронними розрахунковими документами з СЕП незалежно один від одного.

Філії уповноваженої установи не мають програмно-технічних комплексів для виходу в СЕП і обмінюються міжбанківськими елктронними розрахунковими документами з СЕП засобами ВПС через АРМ-НБУ уповноваженої установи.

Розрахунки філії відображаються на технічних рахунках уповноваженої установи і банку. Розрахунки уповноваженої установи відображаються на її технічному рахунку і на технічному рахунку банку.

Банк має змогу протягом операційного дня встановлювати ліміти технічних рахунків та початкових оборотів для уповноважених установ, а також отримувати від СЕП підсумкову технологічну інформацію про їх роботу.

Модель 6. Консолідований коррахунок банку з відкриттям технічних рахунків уповноваженим установам та їх філіям. Банк має консолідований коррахунок у територіальному управлінні. Філії банку можуть бути розташовані в різних адміністративно-територіальних одиницях, але не можуть мати коррахунків у територіальних управліннях.

Уповноваженим установам та філіям відкриваються технічні рахунки в тій РП, де відкрито технічний рахунок банку.

Банк, уповноважені установи та філії мають програмно-технічні комплекси АРМ-НБУ, засоби захисту інформації СЕП, обмінюються міжбанківськими електронними розрахунковими документами з СЕП незалежно один від одного.

Розрахунки філії відображуються на технічних рахунках філії, уповноваженої установи та банку. Розрахунки уповноваженої установи відображаються на її технічному рахунку і на технічному рахунку банку.

Банк має змогу протягом операційного дня встановлювати ліміти технічних рахунків та початкових оборотів для уповноважених установ, а уповноважені установи – для своїх філій. Банк отримує від СЕП підсумкову технологічну інформацію про роботи уповноважених установ та філій, а уповноважені установи – про роботи своїх філій.

Модель 7. Консолідований коррахунок банку з відкриттям технічних рахунків філіям. Дана модель є розвитком моделі 4.

Особливістю цієї моделі є те, що банк має змогу обмежувати повноваження філій щодо виконання розрахункових та інших операцій за допомогою операційних правил. Які є додатковим механізмом, органічно вбудованим в САБ.

Під час роботи за даною моделлю банк може використовувати програмно-технічні засоби, що забезпечують обмін внутрішньобанківськими повідомленнями між ним та його філіями без виходу а СЕП. Структура і зміст внутрішньобанківських повідомлень визначаються банком.

Модель 8. Консолідований коррахунок банку з відкриттям технічних рахунків філіям. Дана модель є розвитком моделі 7.

Характерним для цієї моделі є те, що банк має бути учасником Системи термінових переказів (СТП). Ліміти технічних рахунків і початкових оборотів філій у Системі моніторингу технічних рахунків (СМТР) банк установлює засобами СТП протягом банківського дня та отримує від СМТР підсумкову технологічну інформацію про їх роботу.

Додаток Б

Структура СЕП-2