Місце страхування у житті цивілізованої людини

РЕФЕРАТ

на тему:

“Місце страхування

у житті цивілізованої людини”
1. ЗМІСТ СТРАХУВАННЯ

Страхування є економічною категорією, що входить в економічну систему держави. Як і фінансові відносини в цілому, страхування зумовлене рухом грошових засобів у процесі розподілу і перерозподілу грошових доходів та нагромаджень всіх суб'єктів виробництва й обміну. Разом з тим, для страхування характерні економічні відносини, змістом яких є перерозподіл доходів і коштів для нагромадження лише з метою відшкодування ма­теріальних чи інших втрат (здоров'я, працездатності, тощо). Отже, в основі страхування лежить ймовірний рух грошової форми вартості.

Для характеристики ринкового змісту страхування в сучасних умовах як перерозподільчого відношення мож­на вказати на такі його ознаки.

Під час страхування виникають грошові перерозподільчі відносини, причиною яких є наявність страхового ризику, можливість виникнення події, що здатна зумовити матеріальні чи інші втрати.

Специфікою перерозподільчих відносин, зумовлених страхуванням, є те, що вони виникають між учасниками. які пов'язані з солідарною розкладкою величини збитку одного з них на всіх. З метою організації замкнутої розкладки збитку на всіх учасників страхування утво­рюється цільовий страховий грошовий фонд, джерелом якого є встановлені внески всіх застрахованих юридичних чи фізичних осіб. Обсяг внеску і виражає долю кожного з них в розкладці збитку. Очевидно, що розширення сукупності учасників страхування створює умови для зменшення страхових платежів і тим самим робить до­ступнішими страхові операції.

Саме замкнута розкладка збитку є відмітною ознакою категорії страхування, її особливістю по відношенню до інших фінансових категорій. Згадаймо, що доходи дер­жавного бюджету, наприклад, формуються за рахунок платежів (податків) юридичних і фізичних осіб, але ви­користовуються (витрачаються) за межами їх надход­ження і на різні цілі, які безпосередньо не пов'язані з умовами їх виробництва (оборона, загальне управління, тощо).

Особливістю страхування є те, що воно передбачає розподіл збитку від настання страхових подій як в те­риторіальному (просторовому) розміщенні, так і в часі. Щоб забезпечити ефективний територіальний перероз­поділ страхових коштів на протязі певного часу між застрахованими суб'єктами, необхідне значне залучення учасників на великій території.

Виходячи з розкладки збитку в часі та враховуючи випадковий характер виникнення надзвичайних подій, відшкодування їх негативних наслідків за рахунок стра­хового фонду не обмежується одним господарським ро­ком. Можливе і таке, що надзвичайні події такого роду не виникають декілька років підряд. У всякому разі, точний час їх надходження передбачити важко, за ви­ключенням деяких з них (повені, засухи, тощо).

Названі обставини викликають необхідність резерву­вання частини страхових платежів, що надійшли у сприятливі роки, для створення певного запасного фон­ду. Його призначення — бути джерелом відшкодування надзвичайних збитків в році, коли вони перевищили середній рівень.

Характерною особливістю страхування є поверненість страхових платежів, що внесені у страховий фонд. За виключенням тієї частини страхових сум, що йде на забезпечення діяльності страхової організації, сукупність страхових платежів направляється для відшкодування ймовірного збитку. Величина їх встановлюється на ос­нові вірогідного збитку за розрахунковий період (5 чи 10 років) в межах певного регіону і повертається у формі відшкодування втрат протягом прийнятого в розрахунок часового періоду в тому ж таки територіальному масштабі.

Якраз повернення частини виплачених коштів носить ознаки кредитних відносин. Тому страхування можна вважати не лише фінансовою, а й певною мірою кре­дитною категорією.

Виходячи з аналізу специфіки перерозподільчих від­носин, що властиві страхуванню, можна дати йому таке визначення. Змістом страхування є система замкнутих перерозподільчих відносин між його учасниками, об'єктом яких є формування ними цільового страхового фонду за рахунок грошових внесків, і відшкодування з нього можливого надзвичайного та іншого збитку застрахованих або для виплати грошових коштів громадянам у випадку втрати ними працездатності.

Важливою умовою здійснення ефективних страхових операцій є забезпечення територіальної (просторової) розкладки збитку на протязі одного господарського року, а потім і розкладки збитку в часі, тобто протягом декількох років підряд. Щоб виконати ці умови, не­обхідна достатньо масштабна концентрація коштів у страховому фонді.

Саме концентрація коштів у страховому фонді, що витікає з раніше визначених його суттєвих ознак, є найважливішим принципом організації страхових опе­рацій. Це, звичайно, стосується як державної системи страхування, так і кожної недержавної страхової ком­панії, якщо вона намагається (а інше в ринкових умовах є безглуздям) до тривалої беззбиткової страхової ді­яльності.

На протязі існування колишнього СРСР в ньому панува­ла загальнонародна (державна) власність, що не створю­вало особливої потреби в страхуванні, обмежуючи його колгоспно-кооперативним сектором, особистою власністю громадян, їх сімейними інтересами. В умовах становлення ринкових відносин в Україні, роздержавлення власності та її приватизація відкривають широке поле для проведення страхових операцій у сфері підприємницьких структур, економічних інтересів суб'єктів господарювання.

Звернемо увагу на функції страхування — ризикову, попереджувальну, збережну й контрольну. Основну роль відіграє ризикова функція, тому що страховий ризик як вірогідність збитку безпосередньо пов'язаний з ос­новним призначенням страхування — надавати грошове відшкодування потерпілим господарюючим суб'єктам або застрахованим громадянам. Саме в рамках реалізації ризикової функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості серед учасників страхування в зв'язку з настанням наслідків випадкових страхових подій.

Зміст попереджувальної функції полягає у фінансу­ванні за рахунок страхового фонду заходів по пом'як­шенню страхового ризику. Якщо взяти страхування життя, то категорія страхування нагадує природу кредиту при нагромадженні по договорах страхування на дожиття вка­заних в ньому страхових сум. Нагромадження коштів при застосуванні страхування на дожиття дозволяє реалізу­вати погребу громадян в страховому захисті досягнутого рівня життя. Але це можна вважати і змістом збережної функції страхування.

Вияв контрольної функції полягає в цільовому фор­муванні й використанні коштів із страхового фонду. Ця функція ніби продовжує раніше названі специфічні функції страхування і знаходить свій прояв одночасно з ними в конкретних страхових операціях.

2. ОСОБИСТЕ СТРАХУВАННЯ

І ЙОГО ЗВ'ЯЗОК 3 СОЦІАЛЬНИМ СТРАХУВАННЯМ

В основі особистого страхування, як і при страху­ванні майна, також лежить замкнутий перерозподіл стра­хових платежів через спеціалізований страховий фонд між учасниками особистого страхування. Разом з тим очевидні й розбіжності між ними, тому що об'єктами страхових відносин по особистому страхуванню є праце­здатність, здоров'я, життя людей, тобто воно пов'язане з специфічною стороною виробництва — відтворенням робо­чої сили. Але цей найважливіший чинник виробництва неможливо безпосередньо виразити у ціновому виразі, що і визначає особливості особистого страхування.

На відміну від страхування майна, особисте страху­вання не забезпечує відшкодування матеріального збитку, а дозволяє одержати грошову допомогу застра­хованим громадянам чи їх сім'ям. Така допомога надається у випадку смерті застрахованого члена сім'їчи втратою ним здоров'я або працездатності. Специфічною формою особистого страхування є страхування на дожиття, змістом якого є нагромадження визначеної суми до кінця дії договору страхування. Таке страхуван­ня сприяє зміцненню матеріального добробуту населення, дає можливість створити грошові джерела для додат­кового страхового захисту вже досягнутого рівня життя.

Враховуючи специфічність об'єктів особистого стра­хування, по-іншому слід оцінювати гаку характерну оз­наку страхування, як надзвичайність виникнення певних подій. Звичайно, не можна передбачити настання таких подій, як нещасний випадок, смерть, втрату працездат­ності. Але факт дожиття застрахованого до певної дати в залежності від його віку, стану здоров'я, способу життя, тощо можна прогнозувати з певною мірою страхового ризику.

Необхідність особистого страхування зумовлена ризиковим характером процесу відтворення робочої сили в умовах все бі

льшої насиченості виробництва складними техніко-технологічними системами, погіршення навко­лишнього середовища. Все актуальнішою в розвинутих країнах, та й в Україні, стає проблема матеріального забез­печення людей похилого віку, питома вага яких в загальній чисельності населення неухильно підвищується.

Таким чином, об'єктивно посилюється потреба у від­шкодуванні втрат у доходах людей в зв'язку з наслідками страхових випадків, тобто йдеться про страховий захист власності та матеріального благополуччя громадян. Ця потреба викликає необхідність суспільного страхового за­хисту і матеріалізується в суспільних фондах споживання. В їх складі, особливо в країнах з розвиненими ринковими відносинами, все значнішу частину становлять фонди со­ціального страхування і пенсійні фонди, що виражають зміст соціального страхування.

Зазначимо, що держава не бере на себе повністю задоволення відповідних соціальних потреб людей лише за рахунок суспільних фондів споживання. Тому не­обхідне доповнення суспільного страхового захисту пев­ною часткою грошових доходів самих трудящих — або за рахунок сімейних заощаджень, або за допомогою осо­бистого страхування як колективної форми страхового захисту.

Можна вважати, що особисте страхування спрямоване на доповнення соціального страхування. Міжними, як формами прояву економічної категорії страхування, існує взаємозв'язок.

Маючи аналогічне суспільне призначення, соціаль­не і особисте страхування виражають певні особливості страхового захисту населення. Пенсії та інші виплати, пільги по соціальному страхуванню й пенсійному забезпеченню спрямовані, насамперед, на те, щоб задоволь­няти мінімально можливий рівень соціальних потреб населення. Соціальне страхування проводиться в обо­в'язковому порядку і регламентується Постановою Ка­бінету Міністрів України від 2 червня 1993 р. №398 "Питання соціального страхування". Особисте страху­вання вважається добровільним. Разом з тим прийнята Постанова правління фонду соціального страхування України від 16 березня 1994 р. №25 "Про затвердження порядку та умов добровільного соціального страхування громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно їхній праці, і адвокатів". До добровільного відносять й деякі види соціального страхування.

Взаємозв'язок соціального й особистого страхування зумовлює певні особливості в управлінні страховими операціями, що викликається різними сферами пере­розподілу страхових платежів. Соціальне страхування й
пенсійне забезпечення беруть участь у перерозподілі фінансових ресурсів підприємств і організацій і відпо­відно управляються спеціалізованими державними ор­ганізаціями.

Особисте страхування пов'язане з перерозподілом індивідуальних грошових доходів і проводиться в су­часних умовах як державними, так і недержавними страховими організаціями. Обслуговування застрахова­них проводиться за місцем їх роботи чи проживання.

Не менш важливою проблемою на страховому ринку України за умов пере­ходу до ринкової економіки, яка потребує державного розв'язання, є низький рівень діяльності зі страхування життя, яке виступає важливим інструментом заохочення інвестицій громадян в економіку України.

Операції зі страхування життя в Україні з кожним роком мають тенденцію до спаду. Кількість чинних договорів із року в рік постійно зменшується (рис. 1), незважаючи на загальносвітові тенденції до зростання цього виду страхування.

Рис.1. Кількість чинних договорів зі страхування життя в Україні

Слід зазначити, що основними причинами, які обмежують розвиток страху­вання життя в Україні, є:

– нерозв'язання проблеми компенсації громадянам державних виплат за договорами змішаного страхування життя (близько 3 млрд. грн ), укладеними ще за радянських часів;

– підірвана довіра населення до цього виду страхування через вищезазна­чену причину, а також у зв'язку з гучними банкрутствами страхових компаній, які на початку діяльності страхового ринку безкарно займалися суто трасто­вою діяльністю – "грою на інфляції" (наприклад, спеціалізувалися на здійс­ненні послуг із змішаного страхування життя "з урахуванням інфляції");

– норма ст. 38 Закону України "Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про страхування", в якій передбачено, що страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування;

– чинна система оподаткування.

Страхування життя як у Європі, так і взагалі у світі має тенденцію до значного поширення. Це пов'язано з тим, що цей вид страхування сприяє зміцненню та підвищенню матеріального стану населення, яке страхується, а також спрямуванню значних коштів у зв'язку з накопичувальними функціями через механізм страхування (страхові резерви) на інвестиційні цілі в економіку країни. Таким чином, при зваженій політиці держави на ринку страхування життя цей вид страхування стає впливовим інструментом забезпечення стабіль­ності в суспільстві, тим більше за умов необхідності соціального захисту населення і бюджетного дефіциту.

Тому серед найважливіших напрямів діяльності держави у цій сфері страхування має стати створення механізму надання громадянам гарантій повернення втрачених коштів у разі банкрутств страхових компаній при здійсненні страхування життя, що дасть змогу не тільки підвищити соціаль­ний захист населення України, а й залучити значні кошти, які перебувають на руках у населення, на інвестиційні цілі.

На нашу думку, цим механізмом має стати створення фонду страхових гарантій, проте не в добровільному порядку, як це передбачено в ст. 32 Зако­ну України " Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про страхування", а в обов'язковому, спочатку при здійсненні страхування життя, а надалі – при здійсненні ризикових видів. Справді, спочатку це негативно вплине на діяльність зі страхування життя, але з метою відновлення довіри населення і втрачених позицій без цього рано чи пізно, але не обійтися.

Таблиця 1.

Страхові виплати та страхові платежі у розрізі видів страхування

Види страхування	Страхові платежі			Страхові виплати
	2003 рік (млн. грн.)	2004 рік (млн. грн.)	Темпи росту, %	2003 рік (млн. грн.)	2004 рік (млн. грн.)	Темпи росту, %
Добровільне особисте страхування	96	165	171,8	118	120	101,6
В тому числі страхування життя	7,6	10,1	132,9	7	9,2	131,4
Добровільне майнове страхування	717	1479	206,2	191	185	96,85
Добровільне страхування відповідальності	180	203	112,8	26	29	111,5
Недержавне обов’язкове страхування	154	238	154,5	9	25	288,9
Державне обов’язкове страхування	17	51	300	17	48	282,4
Всього	1164	2136	183,5	361	407	112,7

Використана література:

1. Закон України “Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про страхування" // Урядовий кур’єр. – 2001. – 4 жовтня.

2. Базилевич В. Страховий ринок України. –К.: Знання, 1998. –444 с.

3. Головне завдання – подальший розвиток страхового ринку // Україна-Business. –2001. –10-17 кв.. –с.2

4. Самойловський А.Л. Пропозиції щодо вдосконалення страхового ринку України // Фінанси України. –2000 р. –№11.

5. Страховий ринок України: Програма розвитку на 2001-2004 рр. // Цінні папери України. –2001. –№10. –с.14-15.

6. Страхування – важіль стабілізації економіки // Урядовий кур’єр. –2000. –16 лютого

7. Страхування / за ред. С.Осадця. –К.: КНЕУ, 1998. –528 с.

8. Субачов І.І. Розвиток страхового ринку в Україні як фактор фінансової стабілізації економіки // Фінанси України. –2001 р. –№11.