Роль НБУ на ринку цінних паперів 2

Назва реферату
: Роль НБУ на ринку цінних паперів Розділ
: Банківська справа

Роль НБУ на ринку цінних паперів

Вступ

Говорячи про роль НБУ на ринку цінних паперів я буду висвітлювати операції на відкритому ринку. Цей інструмент використовується для регу­лювання ліквідності банківської системи та впливу на рівень ринкових відсоткових ставок. Операції на відкритому ринку проводяться з короткостроковими і довгостроковими зобов'я­заннями казначейства та державних корпорацій, облігаціями торгово-промислових фірм, банків, комерційними векселями, які враховує централь­ний банк.

У Законі "Про Національний банк України" (ст. 29) визначено, що "...операціями відкрито­го ринку Національного банку є купівля-про­даж казначейських зобов'язань, власних зобов'язань Національного банку (депозитних сертифі­катів), а також визначених Правлінням Націо­нального банку комерційних векселів, інших цінних паперів та боргових зобов'язань".

Операції центрального банку на відкритому ринку передбачають безпосередній вихід суб'єк­та регулювання на грошовий ринок. Такі опе­рації можуть проводитися в таких обсягах, які спричинять необхідну реакцію ринку. Як інстру­мент регулювання операції на відкритому рин­ку е передбачуваними, що й визначає зростання потенціалу використання їх як коригуючого чинника впливу на грошовий обіг, але при цьо­му значно звужуються можливості довгостро­кового антиінфляційного управління.

Сфера використання операцій відкритого ринку обмежена грошовим ринком. Економіч­ною основою операцій центрального банку на відкритому ринку е монопольне становище його як джерела кредитних ресурсів для банківської системи в цілому.

За наявного рівня попиту на ресурси цент­рального банку саме його політика щодо умов надання кредиту й операцій на відкритому рин­ку визначає реальний обсяг пропозиції банків­ських ресурсів.

Операції на відкритому ринку збільшують (при купівлі Цінних паперів) або зменшують (при продажу цінних паперів) обсяг ресурсів банків і банківської системи в цілому, що відби­вається на вартості кредиту, обсязі попиту, а в кінцевому підсумку — і на обсязі грошової маси. Тому можна вважати, що антиінфляційний ефект операцій на відкритому ринку прояв­ляється при продажу центральним банком цінних паперів.

У більшості розвинутих країн, де зберігаєть­ся орієнтація грошової політики на регулюван­ня вартості кредиту, основним об'єктом опе­рацій на відкритому ринку е ставки за кредита­ми. Це пов'язано з тим, що ставки за довгостро­ковими інструментами грошово-кредитного рин­ку більшою мірою прив'язані до інвестиційних рішень, а тому їм надається перевага в підтримці їхньої невідчутності до кон'юнктурних коливань ринку.

Операції на відкритому ринку використо­вуються центральними банками всіх розвину­тих країн, але в різних масштабах. Є ціла низ­ка перепон для інтенсивного використання їх: відсутність фондового ринку державних цінних паперів, нерозвиненість вторинного ринку цінних паперів, відсутність у банків коштів для проведення операцій в необхідних розмірах тощо.

Можливість проведення операцій на відкри­тому ринку сприяє тому, що цей інструмент є дуже зручним для нейтралізації певних обсягів надлишкової ліквідності.

НБУ на ринку цінних паперів

Широкого застосування операції на відкри­тому ринку набули в США, Німеччині, Англії. В Україні ринок державних цінних паперів функ­ціонує з 10 березня 1995 року у вигляді облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), які ви­пускаються в дисконтній формі номінальною вартістю 100 гривень на визначений емітентом термін у вигляді записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів.

Із 1995р. емітентом державних облігацій визначено Міністерство фінансів України, на яке за дорученням уряду покладено обов'язки щодо здійснення випуску облігацій та гаранта вчас­ності сплати доходу і погашення облігацій. На Міністерство фінансів України також було по­кладено обов'язки встановлення цінових умов придбання державних боргових зобов'язань.

Національний банк України виконував обо­в'язки генерального агента Міністерства фінан­сів України з обслуговування, розміщення дер­жавних облігацій та проведення платежів за ними, а також депозитарію за державними об­лігаціями, випущеними у вигляді записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів, та дилера на вторинному ринку.

Учасниками ринку державних облігацій, крім Міністерства фінансів України та Націо­нального банку України, можуть бути ко­мерційні банки, юридичні та фізичні особи, що є клієнтами комерційних банків, нерезиденти й організаційно оформлені торговельні системи.

У березні 2000 р. у зв'язку з необхідністю приведення нормативних актів Національного банку України з питань функціонування ринку облігацій внутрішньої державної позики відпо­відність до Закону України "Про Національний банк України" постановою Правління Національ­ного банку № 116 від 22.03.2000 р. затверджено нове Положення про порядок здійснення уста­новами банківської системи операцій на ринку облігацій внутрішньої державної позики, яке замінило відповідне Положення про порядок функціонування ринку облігацій внутрішньої державної позики № 15 від 26.01.1996 р.

Випуск облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) здійснюється на пред'явника у формі, визначеній в умовах випуску, які вста­новлюються постановами Кабінету Міністрів України. Згідно з ними за дорученням Кабіне­ту Міністрів України Міністерство фінансів здійснює випуск ОВДП, а також виконує обов'яз­ки гаранта вчасності сплати доходу та погашен­ня їх. ОВДП можуть бути об'єктом цивільно-правових угод відповідно до умов випуску.

Відповідно до названого Положення чітко визначено функції Національного банку Украї­ни на ринку облігацій внутрішньої державної позики, зокрема:

виконання операцій з обслуговування дер­жавного боргу, пов'язаних із розміщенням ОВДП, погашенням їх та виплатою доходу за ними;

здійснення депозитарної діяльності з ОВДП, включно з обслуговуванням операцій Міністерства фінансів України з ними;

проведення операцій на відкритому ринку з купівлі та продажу ОВДП з метою регулюван­ня обсягу грошової маси, що перебуває в обігу;

здійснення рефінансування комерційних банків під заставу ОВДП.

Виконуючи ці функції Національний банк України як генеральний агент з обслуговуван­ня ОВДП та проведення платежів за ними здій­снює такі операції:

розсилає повідомлення Міністерства фінан­сів України про проведення аукціонів;

здійснює збір заявок від учасників аукці­онів та підготовку аналітичної інформації щодо визначення ціни відсіку або встановлення рівня дохідності при придбанні ОВДП;

проводить розміщення ОВДП згідно з ви­значеною Міністерством фінансів України ціною відсіку або встановленим рівнем дохідності;

надає учасникам аукціонів; інформацію про результати їхнього проведення;

виконує Клірингові розрахунки та органі­зовує проведення платежів за результатами аук­ціонів.

Окрім того. Національний банк України може купувати облігації внутрішньої держав­ної позики за рахунок власних коштів і прода­вати їх на вторинному ринку.

Розміщення державних облігацій на первин­ному ринку державних цінних паперів здій­снюється через комерційні банки, які виконують функції фінансових посередників і проводять операції з придбання облігацій за рахунок мобі­лізованих ресурсів як вкладення в державні цін­ні папери за дорученням юридичних та фізич­них осіб, які є клієнтами комерційних банків. Участь нерезидентів на ринку державних цінних паперів може здійснюватися через уповноважені банки, які за дорученням нерезидентів здійсню­ють операції з державними облігаціями.

Розміщення облігацій внутрішньої держав­ної позики на первинному ринку організовує і проводить за доручення Міністерства фінансів Національний банк України на основі аукціонів:

з оголошенням обсягу облігацій, вистав­лених на продаж;

без оголошення обсягу облігацій, що про­понуються до продажу;

з оголошенням (або без оголошення) об­сягу реалізації облігацій за фіксованими ціна­ми, що встановилися на попередньому аукціоні.

Аукціон, що проводиться з попереднім оголо­шенням обсягу облігацій, виставлених на продаж, вважається таким, що відбувся, у разі реалізації 20 % облігацій від їхньої загальної кількості.

Покупцями облігацій на торгах виступають комерційні банки. Вони можуть подавати заяв­ки на придбання облігації на аукціонах за ра­хунок:

власних і залучених коштів, за умови до­тримання встановлених Національним банком економічних нормативів;

коштів клієнтів за їхніми дорученнями. Комерційні банки допускаються до участі в аукціонах за умови укладання угоди про депо­зитарне та інформаційне обслуговування опе­рацій з облігаціями і набуття статусу депонен­та Депозитарію Національного банку України.

Придбання комерційним банком облігацій за дорученням клієнтів резидентів, а також за рахунок власних і залучених коштів з метою подальшого перепродажу проводиться за умови:

наявності дозволу уповноваженого орга­ну на здійснення діяльності щодо випуску та обігу цінних паперів;

виконання встановлених економічних нормативів та задовільного фінансового стану;

надання комерційному банку права на ведення рахунків депозитарного обліку за об­лігаціями, які перебувають у власності його клієнтів;

наявності угоди з клієнтами на придбан­ня облігацій на аукціоні, що проводиться На­ціональним банком України.

Для обслуговування клієнтів-нерезидентів комерційний банк повинен одержати статус упов­новаженого та укласти з Національним банком України угоду про обслуговування операцій не­резидентів на ринку облігацій. В угоді ви­значаються порядок встановлення банкам мож­ливих обмежень обсягів придбання нерезиден­тами облігацій, а також умови переведення ОВДП з рахунків у цінних паперах від одного уповно­важеного банку до іншого. Копію угоди з нере­зидентом про обслуговування його операцій з облігаціями на первинному та вторинному рин­ках уповноважений банк обов'язково повинен подати на реєстрацію до Національного банку України. На підставі цієї копії кожному нерези­денту присвоюється індивідуальний код клієнта уповноваженого банку за структурою, що встанов­лена чинними нормативними актами з питань депозитарної діяльності з державними цінними паперами. Не допускається встановлення для одного нерезидента різних за значенням кодів.

Статусу уповноважених банків для обслуго­вування операцій нерезидентів на ринку об­лігацій можуть набувати тільки ті банки-рези­денти, які уклали відповідні угоди з Національ­ним банком України. Уповноважені банки за дорученням нерезидентів можуть здійснювати такі операції:

придбання облігацій на торгах, що прово­дяться Національним банком України, і гро­шові розрахунки за їхніми результатами;

операції з купівлі та продажу облігацій на вторинному ринку;

депозитарний облік облігацій, що перебу­вають у власності нерезидентів;

платежі за облігаціями при погашенні їх та сплаті доходу.

На підставі угоди з уповноваженими банка­ми Національний банк за погодженням з Мініс­терством фінансів України може встановлюва­ти обмеження на обсяги придбання нерезиден­тами облігацій. При визначенні обмежень вра­ховуються потреби Міністерства фінансів у коштах для покриття дефіциту бюджету, роз­поділ за термінами погашення сум платежів за облігаціями, що придбані нерезидентами на по­передніх торгах, тенденції зміни валютного кур­су тощо.

Винятково важливе значення має чітке вре­гулювання операцій комерційних банків на вто­ринному ринку облігацій внутрішньої держав­ної позики. Відповідно до розділу 5 названого Положення комерційні банки, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, є безпосередніми учасниками біржових торгів облігаціями державної позики, які укладають прямі договори з фондовою секцією біржі та Національним банком України про депозитар­не обслуговування.

Ведення рахунків у цінних паперах комер­ційних банків, які не проводять професійної діяльності на ринку ОВДП, здійснюють на дого­вірних засадах зберігачі, що уклали договори про депозитарне обслуговування з Національ­ним банком України як депозитарієм держав­них цінних паперів.

Розширення кола безпосередніх учасників ринку облігацій пов'язане з виходом на нього торговців цінними паперами, що не належать до установ банківської системи. З метою недо­пущення зловживань на ринку облігацій право безпосереднього виходу на цей ринок слід нада­ти торговцям, які мають найбільш стабільні по­зиції на фондовому ринку і значний досвід у цій сфері діяльності. Такий відбір здійснюють органи державної виконавчої влади, які безпо­середньо контролюють діяльність торговців цін­ними паперами. На підставі рішень цих органів Національний банк України може укладати окремі угоди з торговцями цінними паперами щодо надання їм програмно-технологічних за­собів участі в торгах облігаціями та ведення депозитарного обліку операцій з ними. Угоду може бути укладено за умови придбання про­грамно-технологічних засобів електронної по­шти та подання копії угоди з комерційним бан­ком про розрахункове обслуговування. Відповід­но до цієї угоди торговець цінними паперами має право:

придбати облігації за рахунок власних коштів, а також за дорученням клієнтів рези­дентів;

відкрити рахунок депозитарного обліку в Депозитарії Національного банку України та ок­ремий грошовий субрахунок у його опера­ційному управлінні;

одержати програмно-технологічні засоби участі в торгах облігаціями та захисту інфор­мації від несанкціонованого доступу;

підключити програмно-технологічні засо­би електронної пошти до телекомунікаційної мережі Національного банку України.

У торгах облігаціями можна виділити кілька організаційних етапів:

підготовчий, пов'язаний зі складанням ін­формаційного повідомлення про проведення тор­гів та його поширенням серед учасників ринку;

здійснення торгів;

підсумковий, що охоплює проведення пла­тежів за результатами розміщення облігацій.

Рішення про час, місце і форму проведення торгів, обсяги та умови розміщення облігацій, що пропонуються на продаж, строк подання за­явок на участь у ньому приймається Міністер­ством фінансів України за погодженням із Національним банком в межах загальної суми емісії, визначеної Кабінетом Міністрів України.

Міністерство фінансів надсилає Національно­му банку України повідомлення про проведен­ня торгів, у якому зазначається:

дата і час проведення аукціону;

кількість облігацій, що виставляються на продаж (у разі, якщо є обмеження);

термін погашення облігацій та виплати відсотків за ними. При розміщенні дисконтних облігацій дати виплати доходу не вказуються;

вимоги щодо подання заявок учасників торгів: кратність заявок, кількість знаків дро­бової частини у їхній ціновій частині тощо;

дата і час переказу коштів за результата­ми проведення торгів та номер рахунку в опе­раційному управлінні Національного банку, на якому здійснюється акумулювання коштів;

штрафні санкції, які можуть застосовува­тися до порушників платежів.

За умови розміщення облігацій за фіксова­ними цінами, що встановилися на попередньо­му аукціоні, в інформаційному повідомленні вказуються цінові умови продажу. Розміщення облігацій здійснюється у вигляді електронних торгів з використанням телекомунікаційної мережі передавання даних. На підставі договору з Національним банком учасникам торгів надаються програмно-технологічні засоби систе­ми "ЛІГА", які забезпечують формування та пе­редавання заявок на участь у торгах та отриман­ня даних за їхніми результатами. З викорис­танням цієї системи учасники торгів подають до Національного банку заявки на придбання:

зазначеної в заявці кількості облігацій за фіксованими в них цінами і мають назву конку­рентних;

зазначеної в заявці кількості облігацій за середньозваженими цінами, які визначаються за результатами аукціону й мають назву неконкурентних.

Заявки на торги засвідчуються підписами (в електронній формі) уповноважених осіб їхніх учасників. Під час проведення аукціону до заявок може входити необмежена кількість кон­курентних і неконкурентних пропозицій.

При розміщенні облігацій за фіксованими цінами його учасники надають лише неконкурентні пропозиції. Задоволення цих пропозицій здійснюється Національним банком України за середньозваженими цінами, які було встановле­но на попередньому аукціоні.

Отже, повідомлення про проведення торгів та заявки учасників (комерційних банків і тор­говців цінними паперами) можна вважати своє­рідною формою угод із розміщення облігацій між Національним банком України як гене­ральним агентом. Міністерством фінансів Украї­ни та юридичними особами, які беруть участь у продажу державних боргових зобов'язань. Цією "угодою" визначено порядок продажу облігацій, правила здійснення розрахунків та штрафні санкції, які може бути застосовано до поруш­ників платіжної дисципліни. Проведення торгів облігаціями здійснюєть­ся за такою схемою.

У день проведення торгів у час, зазначений у повідомленні, заявки, які надійшли телекомуніка­ційною мережею від його учасників, розкриваються, і за допомогою програмних засобів системи "ЛІГА" визначається склад учасників торгів, котрі подали пропозиції щодо придбання облігацій.

На підставі даних довідника, який відобра­жає стан виконання учасниками торгів вимог, визначених умовами їхнього допуску до участі в розміщенні облігацій, формується перелік учас­ників, заявки яких не допускаються до участі в торгах. Заявки цих учасників програмними за­собами системи "ЛІГА" вилучаються, і вони не беруть участі в розміщенні облігацій.

На базі заявок учасників торгів, допущених до них, складається аналітична інформація, яка характеризує пропозиції щодо придбання об­лігацій та можливі варіанти встановлення ціни відсікання під час продажу їх, тобто ціни, ниж­че від якої заявки учасників торгів не задоволь­няються.

Аналітична інформація, а також дані про попередні торги, обсяги погашення облігацій та інші показники надаються уповноваженим осо­бам Міністерства фінансів України для визна­чення обсягів залучення коштів та встановлен­ня ціни відсікання на основі:

загального обсягу розміщення облігацій;

розрахункової дохідності облігацій;

встановленої облікової ставки Національ­ного банку України;

курсу національної грошової одиниці сто­совно іноземної;

рівня ставок за кредитами і депозитами комерційних банків та інших даних.

Розрахункова ставка дохідності облігацій купонної форми випуску визначається за такою формулою:

де Д — дохідність купонної облігації, визначе­на у відсотках у розрахунку на рік;

ЦН - номінальна ціна, або ціна, за якою буде погашено облігацію;

ЦК - розмір купонної виплати;

п - кількість купонних виплат;

Цпр - ціна придбання облігації;

Коб - кількість днів у обігу;

365 - кількість днів у календарному ропі (базовий рік).

Аукціони з розміщення облігацій внутріш­ньої державної позики можуть проводитися за попередніми та остаточними заявками й умова­ми. На основі попередніх заявок, що надаються комерційними банками до Національного бан­ку України як від свого імені, так і від імені клієнтів, Міністерство фінансів України визначає попередню ціну продажу облігацій, нижче якої заявки не будуть задовольнятися. Комерційні банки на підставі інформації про попередню ціну уточнюють свої конкурентні й неконкурентні заявки і надсилають до Національного банку остаточні заявки. У цих заявках банки можуть підвищувати ціни на придбання облігацій та обсяги купівлі їх порівняно з попередніми заявками. Якщо остаточні заявки від комерцій­них банків у заздалегідь визначений час не на­дійшли до НБУ, попередні заявки набувають сили остаточних. Міністерство фінансів на ос­нові остаточних заявок визначає ціну відсікан­ня щодо продажу облігацій.

Приймаючи рішення про ціну відсікання, Мі­ністерство фінансів надає Національному банку:

глобальний сертифікат, яким визначаєть­ся загальний обсяг випуску облігацій;

доручення на задоволення заявок щодо придбання облігацій, у якому вказується ціна відсікання та середньозважена ціна торгів, за якою задовольняються неконкурентні пропо­зиції.

Глобальний сертифікат складається в двох примірниках, один із яких залишається на збе­ріганні в Міністерстві фінансів України.

За дорученням Міністерства фінансів Украї­ни Національний банк формує зведену відомість розподілу облігацій за їхніми власниками — учасниками торгів, які відповідно до поданих заявок та встановленої ціни відсікання придба­ли облігації на торгах. Заявки, що не відповіда­ють ціновим умовам торгів, відсікаються і не задовольняються.

Розміщення облігацій здійснюється за таки­ми правилами.

Конкурентні заявки є пріоритетними і за­довольняються в першу чергу.

Неконкурентні заявки задовольняються за середньозваженими цінами, які розраховують­ся на підставі поданих конкурентних заявок.

У разі обмеження обсягу розміщення об­лігацій:

неконкурентні заявки мають задовольня­тися не в повному обсязі, а пропорційно їхнім обсягам у межах залишку від задоволення кон­курентних заявок;

неконкурентні заявки не мають права бра­ти участі в аукціоні, якщо конкурентними за­явками задовольняються у повному обсязі про­позиції щодо розміщення облігацій;

конкурентні заявки, якщо їх за обсягами та встановленою ціною відсікання задовольни­ти неможливо, може бути задоволене не в пов­ному обсязі, а пропорційно в межах залишку від задоволення конкурентних заявок за ціна­ми, вищими за визначену Міністерством фінан­сів ціну відсікання. У цьому разі неконкурентні заявки не беруть участі в аукціоні;

неконкурентні заявки, що надійшли до Національного банку України раніше, вважають­ся пріоритетними відносно інших заявок під час проведення продажу облігацій за фіксованими цінами.

4. У разі перевищення попиту над пропози­цією (при встановленні обсягу продажу) некон­курентні заявки задовольняються не в повному обсязі, а пропорційно їхнім обсягам у межах залишку від задоволення конкурентних заявок.

На підставі зведеної відомості розподілу об­лігацій за учасниками торгів і даних депози­тарного обліку на клірингових засадах форму­ються дані про результати проведення торгів.

Клірингові розрахунки проводяться з ура­хуванням взаємних грошових зобов'язань між учасниками торгів за придбані облігації, з однієї сторони, та Міністерством фінансів України, з іншої, при сплаті доходу або погашенні облігацій за умови, що строки проведення платежів збі­гаються.

Національний банк України зобов'язаний надсилати учасникам аукціонів офіційне по­відомлення про результати аукціонів. Це по­відомлення містить розрахунок взаємних зобо­в'язань за аукціонами з розміщення облігацій та дані про обсяги сплат, що здійснюються за рахунок державного бюджету.

Для здійснення контролю за розрахунками з державним бюджетом ОПЕРУ Національно­го банку України подаються:

доручення Міністерства фінансів Украї­ни на задоволення заявок із придбання об­лігацій;

глобальний сертифікат;

зведена відомість розподілу облігацій за учасниками торгів;

клірингова відомість переказу коштів від учасників ринку, які придбали облігації.

Одночасно засобами телекомунікаційного зв'язку Головному управлінню державного каз­начейства України по

дається клірингова відо­мість, що характеризує загальні обсяги платежів від учасників торгів та за рахунок коштів дер­жавного бюджету при погашенні або сплаті до­ходу за облігаціями.

Отже, під час розміщення облігацій застосо­вуються різні схеми:

аукціон з обмеженими або необмежени­ми обсягами продажу;

аукціон за попередніми та остаточними заявками й умовами;

розміщення державних боргових зобов'я­зань за фіксованими цінами.

Використання цих схем спрямоване пере­дусім на підвищення ефективності залучення коштів для фінансування потреб державного бюджету з урахуванням ситуації, що складаєть­ся на ринку державних облігацій та на інших сегментах фінансового ринку.

Реалізуючи функції платіжного агента за облігаціями. Національний банк України конт­ролює надходження коштів від учасників торгів, організовує перерахування коштів до державного бюджету та зарахування на рахунки власників у Депозитарії Національного банку відповідної кількості облігацій, придбаних учасниками торгів.

Отже, механізм проведення торгів облігаці­ями заснований на чіткому розмежуванні повно­важень Міністерства фінансів України та Націо­нального банку як його генерального агента. Національний банк організовує торги облігаці­ями та грошові розрахунки за їхніми результа­тами, а Міністерство фінансів визначає цінові умови придбання державних боргових зобов'язань. Механізм торгів базується на договірних засадах, що забезпечує добровільність придбан­ня облігацій та рівність доступу на ринок його учасників.

Виконання Національним банком України функцій депозитарної діяльності передбачає зберігання й обслуговування обігу облігацій на рахунках у цінних паперах, обслуговування операцій Міністерства фінансів України щодо ви­пущених облігацій, а також кліринг і розрахун­ки за угодами. З метою реалізації цих функцій Національний банк України укладає угоди з Міністерством фінансів про обслуговування емісії ОВДП. а з професійними учасниками фон­дового ринку (зберігачами) та з фондовими бір­жами - про здійснення клірингу та розра­хунків.

Обслуговування операцій Міністерства фінан­сів України щодо випущених ОВДП здійснюється Депозитарієм Національного банку Украї­ни на підставі договору про обслуговування емісії державних цінних паперів. Відповідно до основних умов цього договору Національний банк бере на себе такі зобов'язання:

відкриття та ведення рахунку Міністер­ства фінансів України в цінних паперах, а та­кож окремого рахунку для викуплених ним облігацій;

зберігання глобальних сертифікатів. Яки­ми оформляється емісія облігацій;

контроль за обсягом емісії облігацій та за кількістю їх в обігу;

обслуговування операцій Міністерства фінансів України з випущеними облігаціями (розміщення, викуп, дроблення, консолідація, конвертація, погашення, анулювання);

надання виписок про стан рахунку Мініс­терства фінансів України в цінних паперах та виконання операцій з ними;

проведення на клірингових засадах роз­рахунків з визначення обсягів платежів зі спла­ти доходу та погашення облігацій;

здійснення платежів зі сплати доходу та погашення облігацій за дорученням і за раху­нок коштів Міністерства фінансів України.

Ведення рахунків зберігачів ОВДП здійсню­ється Депозитарієм Національного банку Украї­ни на підставі депозитарних договорів. Відпо­відно до основних умов цих договорів Націо­нальний банк України здійснює:

відкриття й ведення рахунків зберігачів при розміщенні та обігу ОВДП на біржовому і позабіржовому ринках за принципом "постав­ка проти платежу";

контроль за співвідношенням між кіль­кістю ОВДП, що перебувають у власності збері­гачів та їхніх депонентів, і тією, що пропонуєть­ся для укладання цивільно-правових угод на вторинному ринку;

контроль за депозитарними операціями зберігачів;

надання зберігачам виписок про стан їхніх рахунків у цінних паперах та виконання операцій з ними;

блокування рахунків зберігачів у цінних паперах;

визначення взаємних зобов'язань збері­гачів та їхніх клієнтів при виконанні цивільно-правових угод за облігаціями.

Розрахункове обслуговування біржових тор­гів ОВДП здійснюється Депозитарієм Національ­ного банку України в порядку, визначеному пра­вилами функціонування організаційно оформ­лених ринків цінних паперів, зареєстрованих згідно з вимогами чинного законодавства Дер­жавною комісією з цінних паперів та фондового ринку на підставі договору про кліринг та розра­хунки за угодами щодо цінних паперів.

На час відкриття електронний Депозитарій Національного банку України обслуговував лише 14 депонентів, на 01.01.1997 р. на обслуго­вуванні було 152, а на 01.01.1998 р. — 162 депоненти. Збільшилася й кількість державних облігацій в обліку електронного депозитарію з 8,9 млн. штук на час його відкриття до 90,0 млн. штук.

Завдяки комплексному розв'язанню завдань автоматизації розрахунків у електронному ре­жимі Національний банк України при прове­денні первинного розміщення облігацій внутріш­ньої державної позики запровадив розрахунки на клірингових засадах, у результаті чого обсяг взаємних платежів між Міністерством фінансів України та комерційними банками суттєво змен­шився.

Облігації, що перебувають у власності юри­дичних та фізичних осіб, можуть бути предметом укладання й реалізації цивільних право­вих угод, у тому числі купівлі-продажу на біржо­вому та позабіржовому ринках (відкритому, вто­ринному ринку).

Участь у біржових торгах можуть брати де­поненти Депозитарію Національного банку та їхні клієнти. Під час продажу облігацій ко­мерційні банки засобами телекомунікаційного зв'язку повинні подавати до Депозитарію На­ціонального банку України депо-розпоряджен­ня про блокування облігацій, що виставляють­ся на продаж. У депо-розпорядженнях зазна­чається код торговельного майданчика, на яко­му облігації пропонуються до продажу. Про­грамно-технологічним комплексом ведення де­позитарного обліку облігацій ці депо-розпоряд­ження необхідно контролювати з погляду:

правильності заповнення реквізитів;

не перевищення обсягів продажу облігацій, який зафіксовано на рахунках депонента у вільному обігу;

автентифікації депонента і виконання вимог технології захисту інформації від викривлення.

Якщо за результатами контролю дані депо-розпорядження задовольняють ці вимоги, то облігації блокуються в Депозитарії Національ­ного банку за напрямом "заблоковані для про­дажу на: біржі". Виписка з блокувального ра­хунку засобами телекомунікаційного зв'язку дається депоненту, а інформація про блокуван­ня — біржовій системі, де здійснюються торги облігаціями.

У разі невідповідності заповнення депо-роз­поряджень установленим вимогам або немож­ливості розшифрування чи автентифікації де­понента операції з блокування облігацій Депо­зитарієм Національного банку не проводяться. Ці депо-розпорядження в автоматизованому ре­жимі повертаються депонентам із поясненням про відмову в проведенні операцій.

Біржовою системою за результатами прове­дення торгів засобами телекомунікаційного зв'язку до Депозитарію Національного банку України надсилається повідомлення про зміст укладених угод. На підставі цієї інформації облігації, за якими укладено угоди про їхній продаж, блокуються в Депозитарії Національного банку України за напрямком "заблоковані за результатами біржових торгів для наступної оплати". Облігації, за якими не укладено біржо­вих угод, на підставі депо-розпоряджень депо­нентів розблоковуються і зараховуються на ра­хунки власників. Виписки про зарахування надаються депонентам.

На наступний день після проведення торгів та після надходження коштів від покупці біржовою системою до Депозитарію Національ­ного банку України надсилається повідомлен­ня про склад угод з облігаціями, що сплачені. На підставі цих даних у депозитарії здійснюєть­ся розблокування облігацій за біржовими уго­дами, що сплачені, і перереєстрація прав влас­ності за ними. За результатами перереєстрації прав власності учасникам угод засобами теле­комунікаційного зв'язку надсилаються випис­ки з рахунків депозитарного обліку.

Здійснення Національним банком функцій платіжного агента Міністерства фінансів під час погашення облігацій і виплати доходу за ними нерозривно пов'язане з функціонуванням де­позитарію за державними борговими зобов'язан­нями. Це зумовлено тим, що кошти за облігація­ми переказуються депонентам, зареєстрованим у Депозитарії Національного банку. Платежі здійснюються в такому порядку.

За два робочих дні до сплати доходу (пога­шення) облігації блокуються на рахунках Де­позитарію Національного банку України за на­прямком "заблоковано для сплати доходу та погашення". На підставі даних блокувальних рахунків формується реєстр власників облігацій.

У день проведення платежів, якщо він не збігається зі строком переказування коштів за результатами торгів із розміщення ОВДП, реєстр сплати за депонентами передається операційно­му управлінню Національного банку України. Воно здійснює платежі на підставі платіжного доручення Державного казначейства та реєстр виплат за депонентами.

Розрахунки з погашення та виплати доходу, які за строками проведення збігаються з плате­жами за результатами торгів з первинного роз­міщення облігацій, можуть здійснюватися на клірингових засадах. Підставою для проведен­ня цих розрахунків є показники, що характери­зують обсяги платежів між учасниками торгів та Державним казначейством України.

Під час погашення облігацій кошти за об­лігаціями, що перебувають на блокувальних рахунках відповідно до угод на позабіржовому ринку, не переказуються депонентам, а спрямо­вуються на окремий рахунок Національного банку України до вирішення суперечок за уго­дами з облігаціями. Переказування цих коштів депонентам здійснюється на підставі письмо­вої згоди учасників договору або за рішенням судових органів.

За результатами погашення облігацій депо­нентам Депозитарію Національного банку Украї­ни надсилається повідомлення про вилучення з обігу цих цінних паперів.

Як контрольний органу Національний банк України виконує такі функції:

встановлює порядок бухгалтерського та депозитарного обліку, розміщення, сплати від­сотків та погашення облігацій в установах бан­ківської системи;

здійснює контроль за комерційними бан­ками — учасниками ринку облігацій під час розміщення, обігу та погашення їх;

не допускає до участі на ринку держав­них облігацій комерційні банки у разі порушен­ня ними вимог чинного законодавства;

одержує інформацію про результати торгів облігаціями на вторинному ринку, кількість об­лігацій на рахунках "депо" у депозитарній мережі, рух коштів за облігаціями в установах банківської системи.

З викладеного вище можна зробити висно­вок, що Національний банк України посідає про­відне місце на ринку державних облігацій, здій­снюючи розміщення, депозитарне та розрахун­кове обслуговування обігу і погашення облігацій, а також нагляд за діяльністю учасників ринку. Такі повноваження, насамперед, зумовлені ви­користанням Національним банком облігацій як інструмента регулювання грошового ринку.

Таблиця придбання Національним банком ОВДП на первинному та вторинному ринках 1999-2000 рр., млн.грн.

	Придбання ОВДП
Дата		у т. ч. на ринку
	Усього	первинному	вторинному
01.01.99	6653,3	5909,3	744,1
01,02.99	226,7	226,7	0,0
01.03.99	446,0	446,0	0,0
01.04.99	354,1	354,1	0.0
01.05.99	214,3	200,2	• 14.1
01.06.99	450,0	450,0	0.0
01.07.99	525,1	500,1	25,0
01.08.99	530.7	500,1	30,6
01.09.99	120.0	120,0	0,0
01.10.99	320,6	290,5	30,1
01.11.99	605,0	595.0	10,0
01.12.99	100,0	100,0	0,0
01.01.2000	33,7	0,0	33,7
01.02.2000	0,0	0,0	0,0

Але в зв'язку з тим, що формування фондо­вого ринку державних цінних паперів відбува­лося без достатнього аналізу можливостей за­лучення коштів через розміщення ОВДП та за­безпечення їхнього повернення, ейфорія фондо­вого ринку державних цінних паперів, яка була в 1996 р. таї половині 1997 р., змінилася песи­містичними настроями учасників (інвесторів) ринку державних цінних паперів. Якщо в пе­ріод започаткування фондового ринку держав­них цінних паперів необхідні були відповідні преференції для комерційних банків, то в 1996— 1997 рр., у зв'язку зі значною дохідністю за цінними паперами, активність на фондовому ринку з боку як вітчизняних, так й іноземних інвесторів була досить високою.

З кінця 1997 р., в період інтенсивного достро­кового виведення із внутрішнього ринку Украї­ни коштів, вкладених у державні цінні папери іноземними інвесторами, основним учасником ринку державних цінних паперів став Націо­нальний банк України, що в цілому негативно вплинуло на розвиток грошово-кредитного рин­ку. Особливо погіршилася ситуація при прове­денні Міністерством фінансів у серпні 1998 р. конверсії погашення ОВДП, які належали ко­мерційним банкам та Національному банку, із зобов'язанням сплатити їх у 2001—2004 рр. Із оперативного управління грошово-кредитним ринком практично було вилучено суму коштів, яка належала комерційним банкам, в обсязі, 9,1 млрд. грн.

У 1998—1999 рр. Національний банк Украї­ни самостійно забезпечував фінансування бюд­жетних витрат на основі купівлі державних цінних паперів, а тому весь приріст грошової маси здійснювався за рахунок випуску Націо­нальним банком коштів через первинний фондовий ринок.

Після прийняття Закону України "Про На­ціональний банк України", яким визначено, що Національний банк не може бути учасником первинних аукціонів державних цінних паперів, а може купляти їх лише на вторинному ринку, роль Національного банку в цьому процесі сут­тєво зміниться, а ефективність грошово-кредит­ної політики підвищиться.

Тому відновлення розвитку та функціонуван­ня фондового ринку державних цінних паперів як механізму залучення на короткий період коштів до державного бюджету та фінансового інструмента регулювання грошово-кредитного ринку через перерозподіл грошових коштів, а також визначення вартості кредитних коштів на нинішньому етапі є надзвичайно актуальним.

У квітні 2000 р. Кабінет Міністрів України оголосив про відновлення випуску облігацій внутрішньої державної позики. Передбачено, що в 2000 р. емісія облігацій складе 5170,869 млн. грн., із яких 1 млрд. призначено для кредиторів, які не погодилися на реструктуризацію єврооблігацій.

За умовами випуску облігації надійдуть в обіг у безготівковій формі на пред'явника з тер­мінами погашення 28, 63, 91,182, 273 дні, 12,18, 24 і 36 місяців, а також на визначену дату. Но­мінальна вартість однієї облігації складе 100 гривень, а реалізація їх буде здійснюватися з дисконтом.

Таблиця суми погашення ОВДП окремими учасниками ринку в 1998-2000 рр., млн. грн.

Дата	Учасники ринку
	НБУ	Нерези­денти	Клієнти банків	Комерційні банки
01.02.98	250,1	233,9	65,1	148,0
01.03.98	554,9	239,3	51,1	240,1
01.04.98	456,2	241,9	39,8	190,1
01.05.98	205,7	253,2	41,1	343,7
01.06.98	107,1	302,6	17,5	320,0
01.07.98	158,0	507,3	20,4	393,8
01.08.98	133,2	520,1	17,9	277,0
01.09.98	238,7	97,0	49,3	627,6
01.10.98	36,3	457,5	50,2	85,3
01.11.98	0,0	10,8	56,5	140,8
01.12.98	0,0	9,6	117,8	300.1
01.01.99	0,0	18,1	35,9	105,6
01.02.99.	0,0	2,6	46,6	232,9
01.03.99	0,0	39,4	24,6	7,8
01.04.99	363,0	0,2	31,1	245,0
01.05.99	0,0	0,0	3.4	28,3
01.06.99	258,4	0,4	17,2	99,1
01.07.99	258,7	0,0	2,4	27,6
01.08.99	117,6	0,0	3,3	69,3
01.09.99	72,6	0,0	5,2	132,7
01.10.99	120,7	639,9	33,2	24,9
01.11.99	0,0	0.0	0.0	0,1
01.12.99	255,6	0,0	28,8	11,5
01.01.2000	197,0	0,0	22,5	0,05

У державному бюджеті на 2000 р. передбачено внутрішнє фінансування в обсязі 3895,9 млн. грн., тобто можна прогнозувати, що дисконт скла­де ЗО—35 % від номінальної вартості облігацій. Обов'язки генерального агента з обслуговуван­ня, випуску й погашення облігацій внутрішньої державної позики покладено на Національний

банк України.

На початку травня 2000 р. у зв'язку зі зни­женням нормативу обов'язкового резервування до 15 %, низьким попитом на кредити з боку позичальників і досить стабільною ситуацією на валютному ринку комерційні банки накопичи­ли значні гривневі ресурси, внаслідок чого зни­зили свою активність щодо залучення депозитів.

За таких умов найбільш привабливими для комерційних банків стають операції на валютно­му ринку, а це може загрожувати стабільності національної грошової одиниці. Тому відроджен­ня випуску облігацій внутрішньої державної позики можна вважати засобом впливу на валют­ний ринок і курсову політику, який буде здійсню­ватися шляхом переміщення вільних гривневих ресурсів з валютного на фондовий ринок. При цьому слід зазначити, що така зміна ринків буде досить привабливою та ефективною для комер­ційних банків, зросте їхня активність щодо залу­чення депозитів, а уряд одержить додаткові ре­сурси для фінансування державного бюджету.

Паралельно з емісією ОВДП уряд прийняв рішення про випуск облігацій зовнішньої дер­жавної позики, що пов'язано передусім з ре­структуризацією зовнішнього боргу та обміном єврооблігацій з терміном погашення в 2000— 2001 рр. на цінні папери з довшими термінами погашення. З цією метою Міністерство фінансів України здійснило дві емісії облігацій зовніш­ньої державної позики. Перша - випуск облі­гацій, номінованих у євро, на суму 1133,331 млн. євро зі щоквартальним купоном за ставкою 10 % річних. Друга емісія - випуск облігацій, номінованих у доларах США на загальну суму 1129,329 млн. доларів зі щоквартальним купо­ном заставкою 11% річних.