@
НАЗВА УЧБОВОГО ЗАКЛАДУ
@
Кафедра “”
КУРСОВА РОБОТА
РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ
ДОНЕЦЬКОГО РАЙОНУ (ЛУГАНСЬКА І ДОНЕЦЬКА ОБЛАСТІ)
І ХАРАКТЕРИСТИКА ДОНЕЦЬКОЇ ЗАЛІЗНИЦІ
з дисципліни: “Розміщення продуктивних сил
та економічні райони України”
РІК
Зміст
| стор. | |
| Вступ | 3 |
| Розділ 1. Місце і роль регіону в республіканському поділі праці | 4 |
| 1.1 Економіко-географічне положення. | 4 |
| 1.2 Природні умови і ресурси, їх господарська оцінка. | 4 |
| 1.3 Населення, трудові ресурси, зайнятість. | 7 |
| Розділ 2. Характеристика господарства регіону. | 11 |
| 2.1 Промисловість. | 11 |
| 2.2 Сільське господарство. | 15 |
| 2.3 Сфера обслуговування населення. | 18 |
| Розділ 3. Характеристика залізниці району обслуговування. | 21 |
| 3.1 Густота залізничної мережі. | 21 |
| 3.2 Характеристика перевізної роботи дороги. | 21 |
| 3.3 Структура і напрями основних вантажопотоків. | 23 |
| 3.4 Взаємодія залізниці з іншими видами транспорту. | 24 |
| Висновки | 26 |
| Список використаної літератури. | 27 |
Вступ
Донецький регіон має економічні зв'язки з усіма областями України, країнами СНД, далекого зарубіжжя. Він вивозить кам'яне вугілля, кокс, чорні метали, вогнетривкі глини, продукцію машинобудування, міндобрива, соду, нафтопродукти, будівельні матеріали, кухонну сіль. Ввозить газ, нафту, лісоматеріали, кольорові метали, деяке промислове устаткування, продукцію легкої і харчової промисловості.
Район має значні потенційні можливості для створення промислових економічних зон, розбудови міжнародної системи торгівлі, транспортних коридорів, зв'язку.
Розділ 1. Місце і роль регіону в республіканському поділі праці.
1.1 Економіко-географічне положення.
Донецький район поділяється на дві області — Донецька та Луганська. Район розташований на південному сході України. Більше половини його кордону припадає на Росію. На півночі район межує з Бєлгородською і Воронезькою областями, а на сході — з Ростовською областю Російської Федерації. На заході район межує з високоіндустріальними областями України:
Харківською, Дніпропетровською і Запорізькою. На півдні омивається водами Азовського моря.
В межах Донецького району розміщений Український Донбас — один з найрозвиненіших у країні територіально-виробничих комплексів з переважною спеціалізацією добувних галузей промисловості та пов'язаними з ними галузями обробної промисловості, значними природними ресурсами та потужним виробничим потенціалом, густою мережею транспортних магістралей.
1.2 Природні умови і ресурси, їх господарська оцінка.
Рельєф регіону складний. Рельєф і клімат Донбасу в цілому сприятливі для активного промислового і сільськогосподарського освоєння його території, хоча і мають деякі особливості по її обмеженню. Характерними для району є степові розчленовані ландшафти, що відрізняються помірно-континентальним недостатньо зволоженим кліматом. В районі присутні сильно розчленовані височини, а також низовини та річкові долини. Перепад висот складає понад 300 м. У ландшафт регіону вносять різнобарв'я багаточисельні могили. Серед них є і найвища точка Донбасу - могила Мечетна ( 369 м. над рівнем моря ), яка знаходиться на Донецькому кряжі. Він простягається з північного заходу на південний схід по правому берегу головної водної артерії району - Сіверському Дінцю. Для нього характерна градова будова, крейдяні скелі. Приазовська височина займає південну частину Донбасу і сильно порізана ярами та балками. Знижуючись на південь, вона поступово переходить у вузьку приазовську низовину — рівний розораний степ, який круто обривається до Азовського моря. Придонецька рівнина, по якій проходить долина Сіверського Дінця, простягалася у межах району на 255 км, маючи ширину від 4 до 24 км. Вона має асиметричну будову, викликану крутим скелястим правим схилом та пологим лівим берегом. Придонецьке плато знаходиться на півночі району і є рівнинним Старобільським степом. Рівнинний слаборозчленований характер має і південно-західна частина району, що знаходиться в межах Придніпровської низовини. У рельєфі Донбасу присутній значний антропогенний вплив, зумовлений наявністю більш як 3 тис. териконів та відвалів від розробки корисних копалин.
Донбас відноситься до недостатньо вологої теплої агрокліматичної зони. Континентальність клімату зростає з південного заходу на північний схід. Максимальна зволоженість району спостерігається на Донецькому кряжі, мінімальна — в Старобільському степу та на узбережжі Азовського мотзя Середня температура найтеплішого місця (липень) становить 21-23° С, а самого холодного (січень) — -5 -8° С. Середньорічна температура знаходиться в межах 7-8° С. Сума активних температур 3300-3800°С. Безморозний період триває 150-175 днів. Для району характерне досить різке весняне підвищення середньомісячних температур, що викликає часті повені на Сіверському Дінцю і його притоках. Кількість опадів в Донбасі випадає нерівномірно. Для них характерний літній максимум і зимовий мінімум. На Донецькому кряжі випадає 500-550 мм опадів на рік, а в Старобільському степу і на узбережжі Азовського моря - 300 мм, а іноді і 250 мм.
Особливості рельєфу та кліматичних умов Донбасу сприяли формуванню специфічного ґрунтового покриву району. Більшу його частину займають середньогумусні черноземи. Зустрічаються також дерново-глеєві, алювіальні, солонцюваті і супіщані грунти. Переважна більшість грунтів Донбасу мають високу родючість, але використовуються нераціонально, оскільки значна їх кількість зайнята відвалами від видобуток корисних копалин. Грунти району потребують зволоження. Нераціональне проведення меліоративних робіт і хіміцізації в минулому призвели до ерозії та засоленості грунтів. Донбас знаходиться в межах причорноморської (понтичної) і геоботанічної провінції. Лісами покрито всього 6,5% території району, які розташовані в основному в байраках та на державній полезахисній смузі вздовж Сіверського Дінця. Майже всі лісові насадження району штучного походження. Природна степова рослинність збережена лише на західних схилах Донецького кряжу.
Тваринний світ Донецького району належить до українського степового зоогеографічного. Фауна його бідна. Тут налічується до 50 видів ссавців, 287 видів птахів, 42 види риб, 10 видів плазунів. Серед ссавців найпоширеніші гризуни. З хижих тварин — тхір, лисиця, вовк, трапляються куниця, борсук, ласка. Азовське море належить до найбагатших на рибу морів. Тут водилася червона риба-білуга, севрюга, осетр. Були поширені судак, лящ, короп, вобла. тарань, камбала, бички та інші. Однак за останні десятиріччя Азовське море перетворилося в зону екологічного лиха, що зумовлено скиданням у його басейн забруднених стічних вод і відвалів Маріупольського металургійного комбінату.
Водними ресурсами Донбас забезпечений недостатньо. Головною водною артерією є річка Сіверський Донець, яка на протязі 370 км протікає його територією. Довжина другої за значенням для району річки Кальміуса -понад 200 км. Річки регіону сполучені каналом 3 Дніпром і Доном. Вони мають переважно снігове (70%) і дощове (20%) живлення. Влітку багато річок пересихає і водопостачання на 70% здійснюється за рахунок використання водосховищ, яких в районі більше 80.
Донбас має 1309 ставків і водоймищ загальною площею водного дзеркала 10,7 тис. га. В районі є багато родовищ мінеральних і столових вод. В цілому перед Донбасом стоїть гостра проблема покращення водопостачання. Дефіцит його щорічно становить біля 4 млрд. куб. м.
Таким чином, рельєф, грунтово-кліматичні умови і водні ресурси в цілому сприятливі для розвитку промислового виробництва, транспорту, ведення сільського господарства, спеціалізація якого характерна для рівних посушливих територій. В рослинництві переважає вирощування озимих і ярих зернових, кормових трав, соняшнику. На поливних землях розвинене овочівництво, виноградарство і садівництво. Найбільш сприятливими грунтово-кліматичні умови для ведення сільського господарства є в північно-західній і південно-західній частинах району, де знаходяться найбільш родючі чорноземи, а найменш сприятливі - на схилах Донецького кряжу і Приазовської височини та на посушливому північному сході регіону.
У регіоні перважає степова рослинність, особливо сухолюбні вузьколисті злаки: вузьколиста ковила, ковила-волосатик, або тирса, типчак, кипець, степовий овес. Ростуть степовий тюльпан, сон-трава, ірис, кермек, катран. Тепер в наслідок господарської діяльності природна рослинність, зазнала великих змін. Значна частина території розорена і зайнята культурною рослинністю. Великі площі займають населені пункти, шляхи сполучення, гірничі виробки тощо.
1.3 Населення, трудові ресурси, зайнятість.
Чисельність населення регіону 7770,8 тис. чол., що становить 8,8% загальної чисельності населення України. Щільність населення району є найбільшою по Україні і перевищує загальнодержавний показник майже в 1,8 рази. У Донецькій області щільність населення 191 чол/кв. км, а у Луганській — 101 чол/кв. км. Дана ситуація викликана тим, що Донецька область має чотири міста, чисельність яких перевищує 300 тис. чол., та місто мільонер Донецьк, а Луганська область — лише одне. Майже в 2 рази в Донецькій області більше міст з населенням понад 100 тис. чол. Щільність населення району зростає з півночі до центру, а потім знижується в південному напрямку. Найщільнішим населення району є в Донецько-макіївський, Горлівсько-Єнакієвський, Лисичансько-Сєвєродонецький та в деяких інших міських агломераціях, а найменша — в степових сільських районах півночі і південного заходу регіону. Щільність населення Донецького району нині знижується за рахунок значного зменшення кількості населення в міських поселеннях.
Таблиця 1
Основні соціально-економічні показники Донецького економічного району та його областей
| Показники | Україна | Донецький район | Донецька | Луганська |
| Чисельність наявного населення, тис. чол. | 50499,8 | 7770,8 | 5064,4 | 2706,4 |
| Щільність населення, чол. кв. км. | 83 | 146 | 191 | 101 |
| Питома вага міського населення, % | 67,6 | 88,9 | 90,2 | 86,4 |
У регіоні розміщено 88 міст, у тому числі 42 обласного підпорядкування (з них 28 на Донеччині) та 242 селища міського типу, з них на Донеччині — 133.
Найбільші міста регіону — Донецьк, Макіївка, Маріуполь, Горлівка, Єнакієве, Дебальцеве, Краматорськ, Констянтинівка, Бахмут, Слов'янськ, Торез (Донецька область); Луганськ, Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Стаханов, Рубіжне, Свердловськ, Алчевськ, Антрацит, Красний Луч, Краснодон, Ровеньки (Луганська область).
Природний рух населення Донбасу з надлишком увібрав в себе загальнодержавні тенденції його розвитку. З 1995 року розпочалося абсолютне скорочення чисельності населення регіону, яке за три роки зменшилося майже на 500 тис. чол., або 6%. Причиною данного явища стало скорочення народжуваності та зростання смертності. Перевищення її над народжуваністю І викликає дію соціально-економічних чинників: падіння життєвого рівня населення, підвищення частки людей похилого віку.
Кількість зайнятого населення Донбасу становить 44,2% від загальної чисельності, що майже співпадає із загальнодержавним рівнем, але в Донецькій області дний показник на 4,4 процентних пункти більший, ніж в Луганській. Частка трудових ресурсів, зайнятих в усіх сферах економічної діяльності, в загальній чисельності населення району перевищує 1,7 процентних пункти відповідний показник в Україні.
Таблиця 2
Основні соціально-економічні показники Донецького економічного району та його областей.
Показники |
Україна |
Донецький | Донецька | Луганська |
| район | ||||
| Трудові ресурси, зайняті у | ||||
| всіх сферах економічної | ||||
| діяльності, тис. чол. | 22597,6 | 3432,3 | 2314,6 | 1117,7 |
| Питома вага трудових | ||||
| ресурсів в загальній | ||||
| чисельності населення, % | 44,7 | 44,2 | 45,7 | 41,3 |
| Продуктивність суспільної | ||||
| праці (ВВП на зайнятих в | ||||
| усіх сферах економічної | ||||
| діяльності), грн. | 3677,0 | 3954,5 | 4150,2 | 3530,5 |
Регіон має одну з найнижчих в державі частку зайнятих в сільському господарстві, яка є вищою в Луганській області через меншу її промислову освоєність. Серед сільського населення домінують українці.
З середини 90-х років починає скорочуватися чисельність трудових русурсів і зайнятого населеня Донбасу. Кількість трудових ресурсів в 1997 р. становила 97,2% від рівня 1990 р., що є вищим ніж в середньому по Україні на 0,6 процентних пункти, тоді як чисельність зайнятих в усіх сферах економіки складала 80,1%, менше на 1,7 процентних пункти, ніж в цілому в країні, через вищі темпи зростання безробіття ніж в середньому в державі. Кращими дані показники є в Луганській області.
Таблиця З
Динаміка чисельності трудових ресурсів Донецького економічного району в середньорічному вимірі (без зайнятих в особистому підсобному господарстві осіб пенсійного віку), тис. чол.
| Регіони | Роки | Відхилення показників | ||||
| 1990 | 1995 | 1996 | 1997 | 1991-1997 | 1997 в % до 1990 | |
| Україна | 29688,2 | 29129,0 | 28942,6 | 88688,2 | -1020,0 | 96,6 • |
| Донецький район | 4617,1 | 4590,4 | 4541,3 | 4487,1 | -130 | 97,2 |
| Донецька | 3022,4 | 3002,8 | 2977,6 | 3940,4 | 82,0 | 97,3 |
| Луганська | 1594,7 | 1587,6 | 1563,7 | 1546,7 | -48,0 | 97,0 |
У 1997 р. чисельність безробітних становила 81,9 тис. чол. Порівняно з минулим роком вона зросла майже в два рази. Рівень безробітних в регіоні на третину перевищує загальноукраїнський показник: в порівнянні з 1990 р. він зріс в 1062,2 рази, тоді як в Україні лише в 775,1 рази. Вищі темпи зростання безробіття має Донецька область.
Таблиця 4
Динаміка чисельності зайнятих в усіх сферах економічної діяльності Донецького економічного району (без заянятих в особистому підсобному господарстві осіб пенсійного віку), тис. чол.
| Регіони | Роки | Відхилення показників | ||||
| 1990 | 1995 | 1996 | 1997 | 1991-1997 | 1997 в % до 1990 | |
| Україна | 24738,3 | 22708,1 | 22229,6 | 21460,7 | -3377,6 | 86,8 • |
| Донецький район | 4004,1 | 3679,5 | 3612,4 | 3388,9 | -615,2 | 85,1 |
| Донецька | 2590,1 | 2442,1 | 2396,4 | 2273,9 | -316,2 | 87,8 |
| Луганська | 1414,0 | 1237,4 | 1316,0 | 1115,0 | -299,0 | 78,9 |
Розділ 2. Характеристика господарства регіону.
2.1 Промисловість.
Рудні корисні копалини Донбасу представлені значними і єдиними в Україні запасами ртутних руд (Микітівське родовище), вони нині не розробляються. Не здійснюється видобуток і малопотужних залізних руд місцевого значення. В районі останнім часом виявлено запаси мідних і поліметалічних руд, які ще не законтуровано в конкретні родовища і вони не розробляються.
З рудних корисних копалин бурі залізняки виявлено в басейнах річок Кальміус і Торець (Донецька обл.) та Айдар і Деркул (Луганська обл.), промислового значення вони не мають. У межах Бахмутського, Лисичанського і Володарського районів є мідні руди, але вони не розробляються. У Нагольному кряжі (Антрацитівський і Ровеньківський райони) виявлено невелике родовище поліметалів (свинець, цинк, срібло), яке промислового значення не має.
Донбас має потужні поклади нерудних корисних копалин, які представлені різноманітною сировиною для абразивного виробництва, металургії, хімічної промисловості та виготовлення конструкційних матеріалів. Основний потенціал їх розвіданих родовищ та видобуток зконцетровано в Донецькій області. Абразивна сировина представлена графітом і каоліном, видобуток якого складає біля 50% від загальнодержавного рівня. В Донбасі зосереджені основні запаси і видобуток в Україні вогнетривів, в основному в найбільшому в державі Часово-Ярському родовищі вогнетривких глин: чотири шамотних заводи і велике кар'єрне господарство. Поклади вапняків зосереджені на півдні Донецької області: Оленівське і Новотроїцьке, в районі Старобешева, у відслоненнях річок Кальміус, Мокрі Яла.
Хімічною сировиною району є родовища крейди для виробництва соди, фарбувальної сировини. У районі є родовища високоякісної крейди для содового виробництва на заводі "Донсода". Крейду видобувають у кар'єрах Райгородки, біля Слов'янська, Краматорська, Бахмута та інших місцях.
Поклади кам'яної солі залягають у Бахмутському, Слов'янському, Новокарфагенівському родовищах. Це основні райони видобутку солі в Україні. Тут працюють чотири соляні шахти та два солевиварних підприємства у Слов'янську.
Родовища кам'яної солі знаходяться поблизу Артемівська і Слов'янська, вони забезпечують понад 70% її видобутку в країнах СНД.
Значні поклади цементного мергелю є поблизу Амвросіївки. Це родовище — одне з найбільших у світі. Мергель залягає тут шарами потужністю 50-70 м. Цементні заводи виробляють портландський і романський цемент, клінкер. У районі значні запаси гіпсів, будівельних пісків, пісковиків.
Основне багатство надр Донецького економічного району — кам'яне вугілля. Основні запаси — у районах Старого Донбасу (так звана "Гірничопромислова зона"). Пласти кам'яного вугілля малопотужні їх товщина 40-70 см. Рідше трапляються півтора- та двометрові пласти. Налічується до 400 вугільних пластів, які залягають похило і навіть вертикально. Поклади вугілля поширені в таких районах:
- Красноармійському, Горлівсько-Щербинівському, Донецько-Петровському, Мушкетово-Макіївському, Дебальцевському, Сніжнянсько-Чистяківському (Донецька обл.);
- Лисичанському, Алмазнянському, Луганському, Краснодонському, Боково-Хрустальному, Селезнівському і Довжано-Ровеньківському (Луганська обл.)
Поряд з вугіллям у районі виявлено родовища природного газу:
Червонопопівське, Слов'яносербське, Борівське, Співаківське, Кружилівське, а також 21 газоперспективну площу.
Споживання палива в Донбасі склало: вугілля та вугільних брикетів 40,0% від загальнодержавного рівня, автомобільного бензину — 11,0, дизельного палива — 10,2, топкового мазуту — 21,0, газу природного — 22,4, дров для опалення — 4,4%. Споживання всіх видів палива в Донецькій області більше ніж у Луганській, від двох разів по дизельному паливу до п'яти разів по кам'яному вугіллю.
Скорочення видобутку кам'яного вугілля призвело до зменшення виробництва електроенергії, так як основою електроенергетики району є потужні ДРЕС, які в переважній більшості працюють на кам'яному вугіллі. Виробництво електроенергії в регіоні є недостатнє для забезпечення внутрішньорегіональних потреб. Найбільше виробництво електроенергії Донбасу припадає на Вуглегірську, Старобешівську, Курахівську, Зуївську, Слов'янську (Донецька обл.). Луганську, Лисичанську (Луганська обл.) ДРЕС. Як виробництво, так і споживання електроенергії в Донецькій області більше, ніж в Луганській. Недостача електроенергії власного виробництва в Донбасі покривається за рахунок її надходження з Придніпров'я (Запорізької АЕС) та частково з Росії, оскільки Донбас зв'язаний з Єдиною енергетичною системою Росії. Вони, а також ТЕЦ належать до одного з найбільших у країні виробничих енергетичних об'єднань "Донбас-енерго".
На місцевому коксівному вугіллі та девізній залізній руді працює чорна металургія. Підприємства повного металургійного циклу розміщені у Маріуполі (комбінати "Азовсталь" та ім. Ілліча), Макіївці, Донецьку, Єнакієвому, Краматорську, Алчевську; заводи неповного циклу - в Костянтинівні, Алмазному (Алмазнянський феросплавний), Луганську (трубопрокатний), Харцизьку (трубний та сталедротовоканатний), Лутугиному (завод прокатних валків).
Коксохімічне виробництво розміщене в Алчевську, Стаханові, Успенці (Луганська обл.), Авдіївці, Донецьку, Маріуполі, Макіївці, Горлівці, Єнакієвому (Донецька обл.). Вогнетриви, флюси та вапняки для металургії дають Часів Яр, Докучаєвськ, Костянтинівка, Сіверськ, Красногорівка.
Заводи кольорової металургії: Костянтинівський "Укрцинк", Микитівський ртутний комбінат, Артемівський завод обробки кольорових металів, Свердловський завод алюмінієвих сплавів, Торезький завод твердих сплавів, "Донецьквторкольормет".
Найбільші підприємства гірничохімічного комплексу: у Горлівці ("Стирол"), Слов'янську ("Хімпром"), Донецьку (завод хімреактивів), Костянтинівці (хімічний), Рубіжному ("Краситель"), Сєвєродонецьку ("Азот", "Склопластик"), Лисичанську ("Донсода").
В Донбасі є один з найбільших в Європі нафтопереробних заводів -Лисичанський (потужністю понад 50 млн. т переробки нафти на рік), але нині він завантажений на 5-10%, працюючи в переважній більшості на давальницькій сировині. Тому значна кількість нафтопродуктів надходить в район з інших регіонів України, Росії, Білорусі, Литви. Таким чином, наявні місцеві ресурси не в змозі повністю забезпечити потреби регіону в паливно-енергетичній сировині.
Промисловість будівельних матеріалів (віконного скла, цементу, цегли, керамічної плитки,
Основні центри: Амвросіївка, Краматорськ, Єнакієве (цемент), Костянтинівка, Дружківка, Луганськ, Лисичанськ, Попасна, Рубіжне, Свердловськ, Алчевськ, Антрацит.
Найбільші підприємства легкої промисловості розміщені у промислових центрах: Донецький бавовняний комбінат, Макіївська бавовнопрядильна фабрика, Луганський тонкосуконний комбінат, Луганське взуттєве виробниче об'єднання, трикотажні й швейні підприємства Горлівки, Шахтарська, Бахмута.
Серед галузей харчової промисловості є м'ясна, молочна, олійно-жирова, кондитерська, борошномельно-круп'яна та інші. Основними підприємствами соляної промисловості є ВО "Артемсіль", "Словсіль.
У регіоні сформувалися великі багатогалузеві промислові вузли:
у Донецькій області:
- Донецько-макіївський (вугільна, металургійна, коксохімічна, машинобудівна і металообробна галузі промисловості);
- Горлівсько-Єнакіївський (вугільна, металургійна, машинобудівна, хімічна та електроенергетична галузі);
- Краматорсько-слов'янський (машинобудівна, металургійна, хімічна, соляна, електроенергетична, промисловість будівельних матеріалів, скляна);
- Торезо-Сніжнянський (вугільна, електротехнічна, легка, будівельна індустрія);
- Красноармійсько-Маріупольський (чорна металургія,машинобудівна, в тому числі судноремонтна, рибоконсервна промисловість).
у Луганській області:
- Луганський (машинобудування, легка, харчова галузі);
- Стаханово-Алчевський (машинобудівна, вугільна, металургійна);
- Лисичансько-Рубіжанський (хімічна, паливна, машинобудівна, галузі);
- Жраснолуцько-Антрацитівський (вугільна, машинобудівна);
- Свердловсько-Ровеньківський (вугільна);
- Жраснодонський (вугільна).
2.2 Сільське господарство.
Тут виробляють продукцію 447 колгоспів, 303 радгоспи, 24 птахофабрики, 5 овочевих фабрик, 35 комбікормових заводів, 917 кормоцехів.
У користуванні сільськогосподарських підприємств 3925 тис. га сільгоспугідь, у тому числі орних - 3144 тис. га, сіножатей та пасовищ - 697 тис. га; посівні площі становлять 2886 тис. га (0,35 га на одного жителя регіону), в тому числі 293,4 тис га зрощуваних земель.
Враховуючи специфіку природно-кліматичних умов регіону, сільське господарство Донбасу спеціалізується на вирощуванні зернових культур, які займають 50,4% всіх посівних площ (ячмінь, озима пшениця, кукурудза);технічні - 10,6% (соняшник); овочево-баштанні культури і картопля - 5,0%; кормові культури - 34,0. (озима і яра пшениця, кукурудза та зерно) і технічних (соняшник) культур, а також овочівництві виноградарстві і садівництві, особливо навколо великих міст. Тваринництво представлене молочно-м'ясним скотарством, свинарством, вівчарством і птахівництвом. Переважає молочне і молочно-м'ясне скотарство. Розвинене свинарство і птахівництво (переважно у промислових зонах), а також вівчарство (на півночі і півдні регіону). Тваринництво дає дві третини малової сільськогосподарської продукції району.
Незважаючи на деяке зростання посівних площ, виробництво основних видів рослинницької продукції Донбасу зменшується швидшими темпами, ніж в інших регіонах держави за виключенням картоплі і цукрових буряків. Спостерігається значне зменшення обсягів виробництва тваринницької продукції регіону в найбільш індустріальній області держави — Донецькій.
У Донецькому економічному районі склались два підрайони спеціалізації сільського господарства: північна зона (Старобільська сільськогосподарська зона Луганської та північні райони Донецької областей) з розвиненим зерновим господарством, значними посівами соняшника, молочно-м'ясним скотарством, свинарством і птахівництвом та центрально-південна (Гірничопромислова зона і Приазов'я), для якої характерна приміська спеціалізація: виробництво свіжого молока та овочів для населення промислових центрів, а також посіви зернових і соняшника, розвинене виробництво яєць і брой лерів на птахофабриках.
Донбас характеризується високою часткою сільськогосподарських угідь. Вони становлять 75,5% від території району, - це на 3,3 процентних пункти більше, ніж в середньому по країні. Але розораність сільськогосподарських угідь регіону є нижчою, ніж в Україні, за рахунок відносно низької розораності Луганської області.
Питома вага сільського господарства регіону у валовій доданій вартості (ВДВ) цієї галузі в Україні одна з найнижчих серед економічних районів і становить 7,5%. Динаміка валового сільськогосподарського виробництва Донбасу показує, що кризові явища охопили дану галузь більше, ніж в Україні в цілому. Це видно в табл. 5.
Таблиця 5
Валова продукція сільського господарства Донецького економічного району (в порівняних цінах, млн. грн.)
| Регіони | 1990 | 1991 | 1995 | 1996 | 1997 | 1997 у % до 1990 |
| Україна | 48629,4 | 42210,3 | 31634,0 | 28642,7 | 28111,9 | 57,8 |
| Донецький район | 3999,6 | 3545,5 | 2514,0 | 2089,2 | 2175,5 | 54,4 |
| Донецька | 2396,1 | 2134,4 | 1580,5 | 1292,7 | 1335,7 | 56,5 |
| Луганська | 1603,5 | 1411,1 | 933,5 | 769,5 | 839,8 | 52,4 |
Донбас характеризується середнім рівнем сільськогосподарського освоєння земель в Україні. Частка сільськогосподарьких угідь району у загальній площі сільськогосподарьких підриємств і господарств перевищує на 3,3 процентні пункти, відповідний показник загальнодержавного рівня. Площа сіножатей і пасовищ становить біля 20% сільськогосподарьких угідь Донбасу, особливо вони значні в Приазов'ї та Старобільському степу.
Таблиця 6
Земельний фонд і ного розподіл по Донецькому економічному району
| Регіони | Загальна земельна площа, тис. га | В тому числі | |||
| Сільського сподарські угіддя, тис. га | в % до загальної земельної площі | Рілля, тис. га | в % сільськогоспо дарських УГІДЬ |
||
| Україна | 57939,8 | 41854,3 | 72,2 | 33080,9 | 79,0 |
| Донецький район % до України | 5256,3 9,1 | 3969,2 9,5 | 75,5 | 3044,4 9,2 | 76,7 |
| Донецька % до України % до району | 2609,8 4,5 49,7 |
2048,4 4,9 51,6 | 78,5 | 1658,2 5,0 54,5 |
81,0 |
| Луганська % до України % до району | 2646,5 4,6 50,3 | 1920,8 4,6 48,4 | 72,6 | 1368,2 4,2 45,5 |
72,3 |
В цілому землі району мають високу природну родючість, що значно вище, ніж в середньому по Україні.
2.3 Сфера обслуговування населення.
Основні об'єкти туризму Донецької області:
1. Пам'ятники на могилах радянських воїнів, які загинули 1943 під час форсування Сіверського Дінця;
2. Місце народження льотчика-космонавта СРСР двічі Героя Радянського Союзу Л. Д. Кизима;погруддя героя;
3. Місце народження льотчика двічі Героя Радянського Союзу М. І. Семейка; погруддя героя;
4. Краєзнавчий музей;
5. Пам'ятники: В. І. Леніну; радянському державному і партійному діячеві "В. Я. Чубарю;
6. Художній музей;
7. Піонерська печера - місце, пов'язане з діяльністю в період Великої Вітчизняної війни піонерської підпільної організації. Пам'ятник піонеру-підпільнику Василю Носакову;
8. Меморіал на честь радянських воїнів-визволителів;
9. Історико-краєзнавчий музей;
10. Пам'ятка історії - шахта "Кочегарка";
11. Музеї: історичний; художній; історії шахти "Кочегарка";
12. Пам'ятник Вічної Слави воїнам і жертвам німецько-фашистського терору;
13. Історико-краєзнавчий музей;
14. Музей бойової слави;
15. Музеї: народний ім. Моріса Тореза, іменем якого назване місто; історії
міської профспілкової організації; меморіальний зачинателя стахановського
руху Героя Соціалістичної Праці О. Г. Стаханова;
16. Меморіальний комплекс "Визволителям Донбасу". Пам'ятники: генерал-1 лейтенанту К. Я. Гурову і полковнику Ф. А. Гринкевичу – учасникам визволителям Донбасу від німецько-фашистських загарбників; на честь радянських громадян, закатованих нім.-фашист. Загарбниками 1942 - 43; "Нескорені" - комсомольцям-підпільникам.
17. Пам'ятники: "Слава шахтарській праці", героям-стратонавтам;
18. Кам'яні Могили - філіал Українського степового заповідника;
19. Пам'ятник на могилі селян - учасників повстання проти денікінців 1919;
20. Краєзнавчий музей;виставочний зал ім. А. І. Куїнджі.
В Донецькій області — 10 вузів: університет (на економічному факультеті працює кафедра економічної географії) та інститути: політехнічний, медичний, музично-педагогічний, торгівельний — в Донецьку, металургійний — у Маріуполі, індустріальний — у Краматорську, інженерно-будівельний — в Макіївці, педагогічний іноземних мов — у Горлівці та педагогічний — у Слов'янську; 83 середніх спеціально навчальних заклади, 157 професійно технічних училищ. Український гірничорятувальної справи, гірничої механіки і технічної кібернетики — в Донецьку, Український соляної промисловості в Артемівську. Донецький відділ Географічного товариства України. Діють 5 театрів, телецентр, обласна філармонія, цирк.
В області — 26 санаторіїв і пансіонатів з лікуванням, 52 будинки і пансіонати відпочинку, численні бази відпочинку. Основні центри: Маріуполь, Слов'янськ, Слов'яногірськ.
Численні об'єкти туризму. Діють Донецька обласна Рада по туризму та екскурсіях, 11 бюро подорожей та екскурсій (Артемівськ, Горлівка, Донецьк, Єнакієве, Маріуполь, Краматорськ, Красноармійськ, Макіївка, Новоазовськ, Слов'ногірськ, Торез), туристські готелі "Турист" у Донецьку і Маріуполі, туристська база "Слов'яногірська" (м. Слов'яногірськ).
Основні об'єкти туризму Луганської області:
1. Краєзнавчий музей;
2. Пам'ятник керівникові антифеодального повстання в Росії і на Україні 1707 - 09 К. О. Булавіну;
3. Пам'ятник радянським воїнам, які загинули в роки Великої Вітчизняної Війни;
4. Пам'ятник Героям громадянської війни;
5. Пам'ятник архітектури - садиба, 18 ст.;
6. Історико-художній музей;
7. Пам'ятники: героям Великої Вітчизняної війни; воїнам 395-ї Таманської стрілецької дивізії, яка була сформована тут 1941р.;
8. Музеї: краєзнавчий; художній ім. Артема; К. Є. Ворошилова; В. І. Даля;
9. Обеліск радянським воїнам, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни; Ю.Музей "Молода гвардія";
11. Музей бойової слави шахтарів на р. Міус;
12. Пам'ятка природи Королівські скелі - скельні утворення висотою до 100 м.;
13. Пам'ятник Борцям Революції;
14. Місце народження двічі Героя Радянського Союзу гвардії майора М. І. Горюшкіна;погруддя героя.
Також діє Обласна Луганська Рада по туризму та екскурсіях, туристські готелі та бази, бюро подорожей та екскурсій, заповідні місця і пам'ятки природи, інститути, вузи та багато іншого.
Розділ 3. Характеристика залізниці району обслуговування.
3.1. Густота залізничної мережі.
Район має густу мережу залізниць. Довжина магістральних залізниць — 2847 км, густота — 53,2 км на 1000 км2
. На 1000 км2
території країни припадає 38 км залізничних колій загального користування і 46 км колій підприємств і організацій. Особливо багато залізничних колій підприємств і організацій у Донбасі і Пидніпров'ї. Причина цього явища криється в значних обсягах обробки вантажів на металургійних підприємствах, заводах інших галузей промисловості.
Донецька залізниця має найбільш розвинуту індустриальну частину району — Донецьку і Луганську області. Найбільші залізничні вузли:
Ясинувата, Красний Лиман, Дебальцеве, Микитівка, їловайськ, Волноваха, Попасна, Родакове, Луганськ, Кіндрашівка, Сімейкине.
Основний каркас залізничної мережі уявляє собою густі грати сильно завантажених широких і мерідіанних ліній,маючих багаточисленні примикання під'їздних шляхів промислових підприємств — вугільних шахт, теплових електростанцій, металургійних комбінатів, хімічних і машинобудівельних заводів, підприємств будівельної індустрії. На під'їздних шляхах здійснюється більш 4/5 всього навантаження дороги. На території, обслуговуваємої Донецькою дорогою, нема пункта, вдаленого від залізничних станцій на відстані більш 25 км.
3.2. Характеристика перевізної роботи дороги.
Основний вид транспорту району — залізничний. Він перевозить понад 95% загального відправлення вантажів. Величезний промисловий потенціал району визначає високу вантажонапруженість основних напрямків дороги, перевищуючи середньомережну в 3-4 рази.
В структурі відправлення вантажів 53% приходиться на долю кам'яного вугілля, половина якого перевозиться в межах дороги на електростанції і коксохімічні заводи Донбасу. Донецька залізниця — великий відправник і одержувач будівельних матеріалів і ізвестняку для металургійної промисловості. Вона одержує залізну руду в основному з Криворіжжя, а також з рудників Курської магнітної аномалії. Основними вантажами, їцо перевозяться є вугілля, залізна руда, сира нафта, будівельні матеріали, мінеральні добрива, сільськогосподарська продукція, вироби металургії та машинобудування. За перевезенням нафти і нафтопродуктів залізничний транспорт перевищує трубопровідний.
За загальним обсягом перевезень Донецький район займає перше місце в Україні. Характерною є перевага обсягу вивозу над ввозом. Серед внутрішньодержавних залізниць найбільше значення мають лінії Донбас-Кривий Ріг, по яких в одному напрямі рухається коксівне вугілля, а у зворотньому — залізорудний концентрат.
Найбільші обсяги перевезень вантажів характерні дляДонецької, Дніпропетровської і Луганської областей, найменші — для Чернігівської, Чернівецької та Тернопільської.
Донецька дорога виконує великий об'єм пасажирських транзитних перевезень, їдучих на Кавказ, Поволжє, частково в Крим і назад. Найбільша кількість пасажирських поїздів пропускається по магістралі Лозова-Слав'янськ-їловайськ-Марцево-Ростов-на-Дону. Власні залізничні пасажирські перевозки значно невеликі.
3.3. Структура і напрями основних вантажопотоків.
Ще однією особливістю цього району являєть висока насищеністі залізничними лініями, як правило, двопутними, електрофіцированими, ;
виходами до Центру, Поволжя, Північного Кавказу. Найбільш загружені і технічно оснащені широтний напрям Ольхова-Горлівка-Красноармійськ-Чапліно, зв'язуючі Донбас з Кривим Рігом, центральними і західними районами України, і меридиальне Харків-Красний Лиман-Горлівка-Іловайськ-Марцево з виходом до Ростов-на-Дону, у Поволжє і на Північий Кавказ, а також на центральні і західні райони країни. Ці дві важливі магістралі виконують майже половину зовнішніх і транзитних перевезень дороги. В районі їх тяжіння знаходяться великі промислові центри — Донецьк, Горлівка, Макіївка, Краматорськ, Єнакієво.
Доля транзиту в структурі перевезень дороги не перевищує 4/4 однак, зважаючи загальний об'єм перевезень дороги, абсолютні розміри транзита через Донбас значні. До числа основних транзитних вантажів відносяться чорні метали, машини і промислове обладнання, нафтопродукти, хліб, ліс.
Важливе значення мають також дві перетенаючі лінії: їловайськ-Сватово і Несветай-Старобельськ з виходом до центральних районів. Тут розташовані такі великі промислові центри східної частини Донбасу, як Луганськ, Комунарськ, Лисичанськ, Сєвєродонецьк.
Вантажонапруженою являється також тупикова лінія Донецьк—Волноваха—Маріуполь з відхиленням Волноваха—Камиш-Заря з виходом на Запоріжжя. Маріуполь являється єдиним морським портом, розташованим в районі тяготіння Донецької дороги.
На дорозі велика кількість залізничних вузлів і станцій — Донецько-макіївський, Маріупольський, Єнакієвський вузли, станції Ясиновата, Комунарськ, Рутченково, Чумаково, Мандрикіно, Красний Луч, Краснодон, Сартана (в основному по відправленню кам'яного вугілля, залізної руди, чорних металів), а також Макіївка, Горлівка, Луганськ, Кальміус, Лисичанськ (по відправленню вугілля), Красний Лиман, Амвросівка, Єленовка, їловайськ, Каракуба (по відправленню будівельних матеріалів).
Значною вантажонапруженістю в Україні відрізняються окремі ділянки залізниць: Харків — Дебальцеве — Долинська, Хутір-Михайлівський — Ніжин — Київ — Козятин, Здолбунів — Львів — Чоп.
Найважливішими міжнародними залізничними магістралями є ті, які з'єднують Україну з її найближчими сусідами. Це насамперед Донбас-Харків-Курськ-Москва, Донбас-Валуйки-Єлець-Москва, Донбас-Міллерово-Рязань-Москва, Одеса-Київ-Москва. Через Україну проходить магістраль, що зв'язує столицю Росії з Північним Кавказом і країнами Закавказзя (Москва-Курськ-Харків-Ростов-на-Дону), а також залізниця Донбас-Поволжя, що зв'язує Україну зі східними районами Росії.
3.4. Взаємодія залізниці з іншими видами транспорту.
Сильно розветвленна залізнична мережа при недостачі упоряджених автомобільних доріг довгий час тормозила передачу короткопробіжних вантажів на автомобільний транспорт, однак в останні роки в районі багато було зроблено для того, щоб вантажі сільського господарства, нафтопродукти, будівельні матеріали перевозились автомобільним транспортом. Виросла потужність автомобільних доріг з твердим покриттям, збільшився парк багатовантажних автомобілів, збільшився на автотранспорті механізація навантажувально-розвантажувальних робіт. Але можливість для подальшої передачі короткопробіжних залізничних перевозок вантажів на автомобільний транспорт у Донбасі далеко не вичерпані.
Роль головної автомобільної дороги Донбаса виконує упоряджене шосе, їдуще від Харківа на Ростов-на-Дону через Слав'янськ, Артемовськ, Дебальцеве і Ровеньки. Від нього відходять автодороги до Горлівки, Донецька, Макіївки, Краматорську, Константинівки, Лисичанську, Сєвєродонецьку, Комунарську, Кадиєвкі і Луганську. Важливе значення має приморське шосе, їдуще від Ростова-на-Дону в Крим через Маріуполь, і дорога Донецьк-Маріуполь.
В тісній взаємодії з залізничним транспортом у Донецькому районі працюють морський (Азовське море) і річковий (р. Дніпро) транспорт. Основні ріки району — Дніпро і Північний Донець. Південна частина району виходить до порту Азовського моря — Маріуполя і Бердянська, а також частково до Чорного моря через Кримський півострів. Але їх роль в транспортному обслуговуванні районі невелика. Район має розвинену мережу магістральних газопроводів.
Тут немає великих судохідних річок. Важливе значення має і трубопровідний транспорт. Він забезпечує район нафтою, нафтопродуктами, газом, що надходять з інших регіонів, переважно з-за кордону. Транзитом через Донецький район проходять газопровід "Союз" й аміакопровід Тольятті-Одеса. Із Ставрополя й Шебелинки в район надходить газ. На цій сировині працює промисловість Донбасу. По території району проходять великі нафто- і продуктопровіди. На станції Трудова здійснюється налив цестерн з продуктопровіда Грозний-Армавир-Трудова. Природний газ транспортують по газопровіду Шебелинка-Ізюм, Слав'янськ. Великі аеропорти в Донецьку, Луганську, Маріуполі.
Висновок
Донецький економічний район і надалі залишаєть провідним районом видобутку кам'яного вугілля в Україні, незважаючи на високу собівартість його видобутку. Великі перспективи розвитку легкої промисловості при використанні жіночої сили. Надалі слід поглиблювати спеціалізацію сільського господарства на виробництв молока, свіжих овочів, баштанних культур. Гострою є проблема відпливу робочої сили з сільського господарства у промисловість гірничопромислової зони.
Проблема полягає у зниженні частки у народногосподарському комплексі гірничодобувного фактора та подальшому розвитку обробних галузей, нарощуванні частки наукоємної продукції, розвитку безвідходних технологій, галузей, що є носіями технічного прогресу, зниженні забруднення водних ресурсів та запилення атмосфери у промислових районах, різкому підвищенні продуктивності сільського господарства на основі біотехнології та агротехніки.
Екологічними проблемами є дефіцит чистої води, запилення та загазованість гірничопромислової зони, проблема стікання бактеріальне забрудених вод шахт, забруднення стічними водами Азовського моря, нагромадження відвалів гірських порід.
Район має застарілу структуру промисловості, яка вже не відповідає вимогам науково-технічного прогресу. Переважає металомістке машинобудування, недостатня частка працемісткого, особливо еклектронного, верстатобудування, приладобудування.
Таким чином. Донецький економічний район має дуже напружену екологічну ситуацію, поліпшення якої може настати після введення в державі екологічного податку, який існує в багатьох країнах світу.
Список використаної літератури:
1. За редакцією професора Є. П. Качана, "Розміщення продуктивних сил України" К., 1998: "Вища школа".
2. За редакцією В. В. Ковалевського, О.Л. Михайлюк, В. Ф. Семенова, К. 1998:
"Знання". Розміщення продуктивних сил", Підручник.
3. Б. М. Данилишин, Л. Г. Чернюк, О. В. Горська, М. І. Фащевський, Л. С. Антоньєва, І. М. Шедрова, М. П. Нісітюк, Д. В. Клиновий, "Продуктивні сили економічних районів України" К., 2000 р.
4. Знциклопедия Географии Украиньї.
5. Под редакцией канд. географ, наук Н. Н. Казанского "География путей сообщения" М. 1987: "Транспорт".
6. Под редакцией канд. географ, наук Н. Н. Казанского "Зкономическая география транспорта" М. 1991: "Транспорт ".