У зв`язку з виборами Президента України в державних, наукових і громадських організаціях різко активізувалася розробка середньострокових програм виходу країни з економічної кризи і запуску режиму зростання. Одне з ключових питань – розвиток малого бізнесу, який має створити справжнє ринкове середовище в Україні.
В умовах дестабілізації економіки, обмеження фінансових ресурсів саме суб`єкти підприємництва, які не потребують великих стартових інвестицій, спроможні за певної підтримки найшвидше і най-ефективніше розв`язувати проблеми кризової економіки України, стимулювати розвиток конкуренції та сприяти економічному зростанню.
Роль малого бізнесу в економіках розвинутих держав світу надзвичайно велика. Саме малий бізнес створює 65-80 % валового національного про-дукту, забезпечує ринкову конкуренцію, наслідком якої є висока якість товарів і найповніше задоволення потреб споживачів. В малому бізнесі зайнято близько 70% робочих місць [3].
В економіці України малий бізнес виконує такі функції:
1. Формування конкурентного середовища
. Внаслідок високого динамізму малий бізнес менш за все схильний до монополістичних тенденцій, являючись у той же час орієнтовним на конкурентний ринок, він складає істотну конкуренцію монопольним утворенням.
2. Надання гнучкості перехідній економіці.
Мале підприємство більшою мірою, ніж інші, має можливість перебудувати і відреагувати на зміну кон’юктури ринку, працювати на кінцевого споживача, задовільняючи його в потребах і послугах.
3. Вирішення проблеми зайнятості
. Повноцінний розвиток малого бізнесу призводить до створення додаткових робочих місць.
4. Сприяння виникненню так званого “середнього класу”.
Малий бізнес зменшує соціальну диференціацію, тією чи іншою мірою притаманну будь-якій економіці [5, 57–64].
Проте порівняно з іншими країнами Україна має набагато гірші не тільки якісні, а й кількісні показники розвитку малого бізнесу. Маємо лише близько 187 тисяч малих підприємств. Для прикладу, у Польщі, де населення на 12 млн.чол. менше, їх понад 2 мільйони. Кількість малих підприємств на 1000 жителів становить майже 3,6 одиниці, тоді як в Росії – 6, Японії – 49,6, США – 74,2 одиниці. Внесок вітчизняних малих підприємств у загальнодержавні обсяги виробництва становить усього 8%, тоді як у розвинутих країнах вони створюють більшу частину валового національного продукту (ВНП) [4, 33 - 38].
До причин, які перешкоджають розвитку малого бізнесу в Україні, можна віднести:
1. Надмірне державне регулювання.
Розвиток підприємництва гальмує примарна необхідність дотримання численних правил і процедур, передбачених законодавчими і нормативними актами органів влади різного рівня.
2. Труднощі реєстрації та ліцензування.
Більшість малих підприємств не проходять усіх етапів процедури реєстрації і не отримують ліцензії самостійно, надаючи перевагу послугам посередників, юристів чи юридичних фірм.
3. Фіскальні проблеми
. Найсерйозніше розвиткові підприємництва заважає незадовільна система оподаткування. Зокрема, високі податкові ставки, велика чисельність різних податків, часті зміни податкової звітності. Великий дефіцит грошових коштів у державі і економічна криза, пов`язані з накопиченням внутрішньої і зовнішньої заборгованості України, не дають послабити
4. Недоступність залучення фінансових коштів
, зокрема банківських кредитів. Основним джерелом інвестицій досі залишаються недостатні власні фінансові ресурси суб`єктів підприємництва. Банківські кредити використовуються обмежено через великі процентні ставки банківської системи та відсутність гарантій для банків.
5. Недобросовісна конкуренція
. Понад 80% підприємств малого бізнесу зіткнулися з недобросовісною конкуренцією. Основними методами недобросовісної конкуренції найчастіше є:
1) корупція, використання державних контролюючих органів як караючих;
2) фальсифікування інформації про товари конкурента, наклепи, підривання репутації конкурента;
3) технологічний і промисловий шпіонаж, інтелектуальне шахрайство, копіювання ідей, технологій, інновацій, використання торгових марок та упаковки конкурента;
4) зумисне зниження цін;
5) фізичні погрози, рекет [1, 20–24].
Для покращення стану справ у малому бізнесі, а відповідно і в економіці України, потрібно здійснити такі кроки:
1. Провести регулятивну реформу (дерегулювання), яка дасть змогу створити якісно нову – ефективну, послідовну, прозору й зрозумілу систему держав-ного регулювання, яка захищатиме інтереси і підприємців, і споживачів [2, 7].
2. Необхідно зняти перепони на шляху розвитку підприємництва, значно скоротити витрати, пов`язані з функціонуванням в офіційному секторі економіки.
3. Сьогодні вкрай необхідно передбачити в бюд-жеті усіх рівнів спеціальні видатки на державну підтримку малого підприємництва.
4. Дуже важливо також створити державну кредитно-гарантійну установу з метою стимулювання комерційних банків до кредитування малого бізнесу з мінімальним фінансовим ризиком.
5. Давно назріли докорінні зміни системи оподаткування, зокрема розширення простору фіксованого оподаткування.
6. Для формування привабливого інвестиційного клімату треба прискорити запровадження норм європейського страхового законодавства, створити механізм страхування інвестиційних ризиків, що дасть змогу збільшити кількісні і якісні показники діяльності страхового ринку України [6, 72-78].
Загалом ці заходи повинні стимулювати розвиток малого бізнесу в Україні, а відтак і поступовий вихід нашої держави з затяжної економічної кризи.
Список використаної літератури
1.
Абрамова І.М., Пєнська І.О. Проблеми розвитку малого підприємництва в Україні // Фінанси України. – 1999. – №4.
2. Беліменко Г. Розвиток підприємництва як механізм припинення економічного спаду і стуктурної перебудови // Закон і бізнес. – 1999. – № 5.
3. Бендурка О., Ковальов Є. Великий і малий бізнес, проблеми розвитку // Голос України.–1999.–15 червня.
4. Буряк П.Ю. Мобілізація фінансових ресурсів для активізації малого та середнього підприємництва // Фінанси України.–1999.– № 12.
5. Клочко Ю., Черняк Т. Проблеми малого бізнесу в Україні // Економіка України. – 1998. – № 1.
6. Крупка М.І. Фінансово-економічні аспекти розвитку малого підприємництва в Україні // Фінанси України.–1998. – №
5.
Статтю подано до редколегії 22.12.2000 р.