Фінансова стійкість підприємства особливості методики її оцінки

Щодо ПДВ, то ВАТ “Новоселицький птахокомбінат” фактично сплатило до бюджету суму, яка перевищує належну за розрахунком на 72.8 тис.грн. Ця сума повинна бути повернута підприємству або зарахована в рахунок наступних платежів по даному податку.

Дане ВАТ “Новоселицький птахокомбінат” є збиткове. Для покращення фінансовогосподарського стану в 2000 році підприємство намітило вжити конкретні заходи:

1. Щодо оптимізації системи продажу (укладення ряду зовнішньо-економічних контрактів з безпосередніми споживачами продукції; розширення мережі виїзної фірмової торгівлі; активна реклама продукції).

2. Щодо підвищення конкурентноспроможності виготовленої підприємством продукції (вдосконалення асортименту із врахуванням соціальної поляризації суспільства).

3. Щодо модернізації виробництва (впровадження комп”ютерних програм в бухгалтерії; закупка обладнання для новозбудованого консервного цеху);

4. Щодо ліквідації дефіциту обігових коштів для закупівлі сировини (потрібен довгостроковий кредит або інвестиційні вкладення в сумі 500 тис.грн);

2.2 Оцінка фінансової стійкості підприємства ВАТ “Новоселицький птахокомбінат”

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану будь-якого підприємства є його фінансова стійкість (стабільність). Вона пов”язана із ступенем залежності від кредиторів і інвесторів та характеризується співвідношенням власних і залучених коштів.

Таблиця 2.4

Власні та позичені кошти ВАТ

“Новоселицький птахокомбінат”
(тис.грн)

З даних табл.2.4 робим висновок, що в 1999 р., в порівнянні з 1998 р., сума власних коштів зменшилась на 213.1 тис.грн., а сума позичених коштів збільшилась на 80.3 тис.грн. Такі зміни призвели до того, що загальна сума коштів, якими володіє підприємство в звітному році, в порівнянні з минулим, зменшилась на 132.8 тис.грн. Хоча питома вага власного капіталу в загальній сумі коштів підприємства зменшилась на 27% і становила 79%, говорити про погіршення фінансової стійкості підприємства недоцільно, так як нижня межа частки власного капіталу –60%.

В світовій і вітчизняній обліково-аналітичній практиці розроблено систему показників, що характеризує фінансову стійкість підприємтва. Методику розрахунку деяких з цих показників розглянуто в питанні 1.2 даної курсової роботи. Використовуючи цю методику, та на основі даних балансу підприємтсва станом на 1.01.2000 р. (див.Дод. 1) дамо оцінку фінансової стійкості ВАТ “Новоселицький птахокомбінат”

Таблиця 2.5

Показники фінансової стійкості підприємства

Із табл.2.5 видно, що в 1999 р. значення коефіцієнта концентрації власного капіталу, в прорівнянні з 1998 р., зманшилась на 0.03. Це свідчить про те, що фінансова стійкість підприємства за відповідний період дещо знизилась. Підтвердженням цього є і значення коефіцієнта маневреності власних коштів, яке в даний період зменшилось на 0.01.

Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів в 1999 р. становив 0.26, це означає, що на кожну 1 грн. власних коштів припадає 26 коп. позичених. В порівнянні з 1998 р. значення даного показника збільшилось на 0.04, що свідчить про незначне підсилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів.

Коефіцієнт фінансової залежності в 1999 р. становив 1.26. Це означає, що в кожній 1,26 грн., вкладеній в активи підприємства, 26 коп. – позикових. В порівнянні з 1998 р. значення цього показника зросло на 0.04, що свідчить про деякі збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Тобто про незначне зниження фінансової стійкості підприємства.

Отже, незважаючи на те, що фінансова стійкість ВАТ “Новоселицький птахокомбінат” за рік, що аналізується, дещо знизилась, підприємство і надалі залишається фінансово стійким. Хоча в цілому фінансовий стан підприємства потребує оздоровлення, так як за 1998-1999 рр. отримало збитки.

Розділ 3. Забезпечення фінансової стійкості ринкового підприємства

В основі забезпечення фінансової стійкості лежить рух його грошових коштів в узгоджених обсягах і в часі, що висту­пає як безперервний процес. Для кожного напрямку використання грошо­вих фондів має бути відповідне джерело. В широкому розумінні активи фірми — це чисте використання коштів, а пасиви і власний капітал — чисті джерела. Цикл руху грошових засобів, здатний забезпечити фінансо­ву стійкість типової промислової компанії, якщо досягнута їх узгодженість у розмірі і в часі, показаний в додатку 2.

Для забезпечення фінансової стійкості суб'єктів господарювання важ­ливе значення має розподіл прибутку на дві частини. Перша — коли у формі податків та інших обов'язкових платежів він перераховується в Державний і місцевий бюджети. Друга — коли прибуток залишається в розпорядженні підприємства. Прибуток на його власні потреби розпо­діляється на капітальні вкладення по технічному переозброєнню й роз­ширенню виробництва, примноженню власних обігових коштів, на мате­ріальне заохочення працівників, на соціально-культурні заходи й будів­ництво житла, об'єктів соціально-культурного й комунально-побутового призначення.

Для поглибленого аналізу прибутку з метою визначення його ролі у забезпеченні фінансової стійкості підприємства доцільно згрупувати фактори, що впливають на його розмір.

До групи зовнішніх факторів слід віднести:

— природні (кліматичні) умови, транспортні та інші фактори, що ви­кликають додаткові затрати у одних підприємств і зумовлюють додатковий прибуток в інших.

— зміни, що не передбачені бізнес-планом підприємства, оптових ції на продукцію, сировину, матеріали, паливо, покупні напівфабрикати, ии при цьому використовуються, торгових скидок, накидок, норм амортиза ційних відрахувань ставок заробітної плати, нарахувань на неї й ставок по| датків та інших зборів, що виплачуються підприємствами;

— порушення постачальниками, збутовими, вищестоящими господарствами, фінансовими, банківськими та іншими органами державної дис­ципліни з господарських питань, що зачіпають інтереси підприємств. [12,с.74]

У групу внутрішніх факторів доцільно включити: основні фактори, що визначають результати роботи, і ті з них, що пов'язані з порушенням підприємством державної, фінансової, платіжної дисципліни тощо.

У ринкових умовах діяльність підприємства становить комплекс взаємопо­в'язаних господарських процесів, що залежать від численних і різноманітних факторів. Якщо якийсь із них випадає з аналізу фінансової стійкості, то оцінка впливу інших, прийнятих у розрахунок факторів, а також висновки ризикують виявитися спотвореними і не спроможними забезпечити фінансову стійкість.

Як правило, будучи тісно пов'язаними, зазначені фактори нерідко різнонаправлено впливають на результати функціонування підприємства, а зна­чить, і на його фінансову стійкість. Негативна взаємодія одних факторів здатна знизити чи навіть повністю знищити позитивний вплив інших.

Наявність цих факторів потребує групування. В основу його доцільно покласти різні ознаки:

— за місцем виникнення можливе виділення зовнішніх і внутрішніх факторів;

— за важливістю результату — основних і другорядних;

— за структурою — простих і складних;

— за часом дії — постійних й тимчасових. [18,с.89]

Відомо, що будь-яка класифікація переслідує певні цілі. Враховуючи, що підприємство є одночасно й суб'єктом, і об'єктом відносин у ринковій еко­номіці, а також те, що воно має різні можливості впливу на динаміку різних факторів, які визначають фінансову стійкість, найважливішим, є поділ їх на внутрішні й зовнішні. Перші безпосередньо залежать від організації роботи самого підприємства, а другі є зовнішніми щодо нього, їх зміна майже або повністю не залежить від підприємства. Цим поділом і слід керуватися, моделюючи виробничо-господарську діяльність і намагаючись управляти фінансовою стійкістю.

Розглянемо насамперед внутрішні фактори. Очевидно, що успіх чи нев­дача підприємницької діяльності багато в чому залежать від вибору складу й структури продукції чи послуг, що створюються підприємством. При цьому важливо не лише правильно вирішити, що виготовляти, а й безпомилково визначити, як виробляти, тобто шляхом застосування яких технологій і яких моделей організації виробництва й управління. Від відповіді на ці запитання залежать фінансові результати і в кінцевому підсумку фінансова стійкість.

Для її підтримання дуже важлива загальна величина затрат, а також співвідношення між постійними і змінними витратами.

Інший істотний фактор фінансової стійкості підприємства, тісно пов'я­заний з видами продукції чи послуг, що виробляються, — це оптимальний склад і структура активів, а також ефективне управління ними. Стійкість підприємства та потенційна результативність бізнесу багато в чому залежать від якості менеджменту поточними активами, від того, скільки задіяно обіго­вих засобів і яких зокрема, яка величина запасів і активів у грошовій формі, тощо.

Наступний значний внутрішній фактор фінансової стійкості — склад і структура фінансових ресурсів, правильний вибір тактики і стратегії управ­ління ними.

Істотний вплив на забезпечення фінансової стійкості підприємства справляють кошти, що додатково мобілізуються на ринку позичкових капі­талів. Зрозуміло, що чим більше коштів може залучити підприємство, тим значніші його фінансові можливості. Воднораз зростає і фінансовий ризик нездатності підприємства своєчасно і в повному обсязі розплатитися зі своїми кредиторами.

І тут велику роль можуть відіграти резерви як одна ізформ фінансової гарантії платоспроможності суб'єкта господарювання.

Підбиваючи підсумки, зазначимо, що з точки зору впливу на фінансову стійкість підприємства і необхідності врахування їх при управлінні нею виз­начальними внутрішніми факторами є:

— галузева належність суб'єкта господарювання;

— структура продукції чи послуг, які випускаються підприємством, її частка в загальному платоспроможному попиті;

— розмір оплаченого статутного капіталу;

— величина й структура витрат, їхня динаміка порівняно з грошовими доходами;

— склад майна і фінансових ресурсів, включаючи запаси й резерви, їхній склад і структуру. [14,с.129]

Щодо впливу на неї зовнішніх факторів, зазначимо, що термін "зов­нішнє середовище" включає в себе різні аспекти: економічні умови господа­рювання; пануючі в суспільстві техніку й технології; платоспроможний попит споживачів; економічну й фінансово-кредитну політику законодавчої й вико­навчої влади України; соціальну й екологічну ситуацію в суспільстві тощо. Зазначені зовнішні фактори справляють вплив на всі аспекти виробничо-фі­нансової діяльності підприємства і через неї на його фінансову стійкість.

Особливе значення для забезпечення останньої має рівень, динаміка й коливання платоспроможного попиту на продукцію (послуги) підприємства, бо платоспроможний попит визначає стабільність надходження виручки. В свою чергу, він залежить від макроекономічної кон'юнктури, рівня доходів споживачів — фізичних та юридичних осіб, ціни на продукцію чи послуги підприємства.

Очевидно, що важливими факторами фінансової стійкості є податкова й кредитна політика, ступінь розвитку фінансового ринку, страхової справи й зовнішньоекономічних зв'язків, використання порівняльних й абсолютних переваг міжнародного поділу праці.

Важливе значення в забезпеченні та підтриманні, фінансової стійкості підприємств має також управління дебіторською заборгованістю.

Для забезпечення фінансової стійкості важливе значення має фінансове прогнозування, змістом якого є дослідження й розробка можливих шляхів розвитку фінансів підприємства в перспективі. У кінцевому підсумку прогнозування дає змогу оцінити ймовірність фі­нансового благополуччя підприємства чи його банкрутства.

Найважливішу увагу в системі заходів, спрямованих на фінансову стабілізацію в умовах кризової ситуації, слід приділити етапу відновлення та зміцнення рівня фінансової сталості підприємства — запоруки усунення неплатоспроможності й фундаментальної основи фінансової стратегії на прискорення економічного зростання.

Заходи щодо зміцнення фінансової сталості підприємства можуть дати позитивні результати лише за умови обов'язкового і суттєвого оздоровлення його фінансів. Причини, які зумовлюють невідповідність належному рівню фінансової сталості, можуть бути різними, однак усі вони поділяються на дві великі гру­пи:

1) поточні

2) стратегічні.

До поточних причин слід віднести всі ті, які впли­вають на рівень фінансової сталості підприємства. До стратегічних причин відносять ті, які впливають на досягнення належного рівня фінансової ста­лості: помилки у стратегії управління, в політиці фінансування тощо.

Поточна невідповідність усувається оперативними методами фінансово­го менеджменту. Стратегічна невідповідність може ліквідовуватися за допо­могою таких дій, як коригування або заміна цілей, здійснення диверсифіка­ції, створення нових організаційних форм управління тощо. Для цього необ­хідно чітко уявляти можливості підприємства, вміння правильного вибору та визначення напрямків зміцнення фінансової сталості, обгрунтування перс­пективних цілей і способів їхнього досягнення.

Загальну схему процесу стратегічного управління фінансовою сталістю в умовах кризового розвитку підприємства подано на рисунку 3.1.
[18,с.88]

Рисунок 3.1. Процес стратегічного управління фінансовою сталістю підприємства.

Особливістю цього процесу є:

— неможливість повного опису об'єктів аналізу, внаслідок чого перева­жають неструктуровані завдання;

— високий ступінь невизначеності отримання результатів при реалізації рішень (стратегій);

— наявність значної кількості некерованих і частково керованих змінних;

— критерії вирішення завдань завчасно чітко не встановлені и уточню­ються керівництвом у процесі їхнього вирішення.

Основною метою стратегічного управління є зміцнення фінансової ста­лості підприємства за рахунок ефективного використання потенціалу внут­рішніх та зовнішніх механізмів.

Стратегія управління фінансовою стійкістю повинна відпо­відати вимогам антикризового управління фінансами підприємства і перед­бачати раціоналізацію обороту обігових коштів та оптимізацію структури джерел їхнього фінансування; забезпечення своєчасного оновлення позаоборотних активів і високу ефективність їхнього використання; вибір та реаліза­цію найефективніших шляхів розширення обсягів активів для забезпечення основних напрямків розвитку; забезпечення необхідного рівня самофінансу­вання свого виробничого розвитку за рахунок прибутку, оптимізації подат­кових платежів, ефективної амортизаційної політики; забезпечення найефек­тивніших умов і форм залучення позикових коштів у відповідності з потре­бами підприємства.

Ефективність стратегічного управління фінансовою сталістю багато у чо­му залежить від використання захисних механізмів, серед яких хочемо виді­лити профілактичні заходи та систему внутрішнього страхування. Профілак­тика ризику зниження фінансової сталості повинна проводитись у чотирьох напрямках: уникнення, мінімізація, диверсифікація, лімітування.

Організація стратегічного управління фінансовою сталістю на вітчизня­них підприємствах дасть змогу зміцнити рівень сталості фінансового стану, створити ефективне підґрунтя для системи заходів антикризової політики управління фінансами підприємств в умовах трансформації економічного механізму в Україні.

У практиці фінансового менеджменту є три види механізмів фінансової стабілізації:

— оперативний,

— тактичний

— стратегічний. [14,с.129]

Усі ці механізми поділя­ють на захисні й наступальні.

Оперативний механізм належить до захисної реакції підприємства, тобто передбачає різке скорочення витрат (постійних і змінних), зменшення цін, звільнення робітників. Тактичний механізм — це щось середнє між захисною і наступальною стратегією. Наступальну стратегію відображає тільки стратегіч­ний механізм, він підштовхує підприємство до агресивних дій, тобто збіль­шення цін, витрат, модернізації обладнання на підприємстві, до зміни або по­шуку нових рингів збуту, вивільнення робочих місць.

Усі механізми фінансової стабілізації, розглянуті й проаналізовані вище, іще раз свідчать про те, що коли підприємство прагнутиме позбутися загрози банкрутства, воно знайде кошти й активізує свій внутрішній потенціал для виходу із кризового стану.

В умовах організації ринкових форм господарювання перед підприємствами стоїть проблема зміцнення фінансової стійкості. Зміцнення рівня фінансової стійкості підприємства залежить від повноти досягнення тактичних цілей. В умовах кризи, яка супровождує перехідний період основними тактичними цілями є:

1. Усунення неплатоспроможності підприємства;

2. Відновлення фінансової стійкості підприємства;

3. Зміна фінансової стратегії з метою прискорення екомічного зростання.

Усунення неплатоспроможності підприємства можливо тільки за рахунок досягнення оперативних цілей, серед яких найважливішими є:

1. Зменшення суми поточних зовнішніх фінансових зобов”язань підприємства;

2. Зменшення суми поточних внутрішніх фінансових зобов”язань підприємства

3. Збільшення величини грошових активів, які забезпечують покриття поточних зобов”язань.

Відновлення фінансової стійкості підприємства можливе лише за умови досягнення таких оперативних цілей:

1. Збільшення обсягу позитивного грошового потоку;

2. Зниження обсягів соживання інвестиційних ресурсів підприємства у поточному періоді.

Зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного зростання підприємства залежить від досягнення таких оперативних цілей:

1. Збільшення темпів приросту обсягів реалізації продукції;

2. Перегляду окремих напрямків фінансової стратегії підприємства.

На фінансову стійкість впливають різні причини -
як внутрішні, так і зовнішні: виробництво дешевої продукції та надання пос­луг, які мають попит; міцне становище підприємства на ринку; високий рівень матеріально-технічної оснащеності виробництва і застосування пере­дових технологій; налагодженість економічних зв'язків із партнерами; ритмічність кругообігу засобів; ефективність господарських і фінансових операцій; незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо.

Таке розмаїття причин, що впливають на діяльність ринкового підприємства, зумовлює різні аспекти його стійкості, зокре­ма загальний, ціновий, фінансовий, а залежно від факторів, що впливають на неї, — внутрішній і зовнішній аспекти.

Очевидно, що загальна стійкість підприємства може бути забезпечена ли­ше за умови стабільної реалізації (звичайно, своєчасної оплати за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи) й одержання виручки, достат­ньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розраху­ватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо.

Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і всіх зобов'язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змо­гу розвивати виробництво й виводити його на конкурентоздатний рівень, здійснювати соціально-культурні програми для своїх працівників, забезпечу­вати посилення стимулів для їхньої високоефективної праці. Іншими словами, загальна стійкість підприємства передбачає насамперед такий рух його грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення доходів над вит­ратами.

Очевидно, що важливими факторами фінансової стійкості є податкова й кредитна політика, ступінь розвитку фінансового ринку, страхової справи й зовнішньоекономічних зв'язків, використання порівняльних й абсолютних переваг міжнародного поділу праці.

Організація стратегічного управління фінансовою сталістю на вітчизня­них підприємствах дасть змогу зміцнити рівень сталості фінансового стану, створити ефективне підґрунтя для системи заходів антикризової політики управління фінансами підприємств в умовах трансформації економічного механізму в Україні.

Одним з істотних компонентів фінансової стійкості підприємства є на­явність у нього фінансових ресурсів, достатніх для розвитку конкурентоздатного виробництва. Стійка діяльність підприємства залежить як від внутрішніх можливостей ефективно використовувати всі наявні в його розпорядженні ресурси, так і від зовнішніх умов, до яких належать податкова (кредитна, цінова) політика держави та ринкова кон'юнктура.

Найважливіше завдання — усунення неплатоспроможності, бо коли під­приємство може своєчасно погасити свої борги перед кредиторами, це свідчить про встановлення системи розрахунків і попереджує виникнення процедури банкрутства. Хоч неплатоспроможність підприємства може бути усунена за рахунок виконання низки фінансових заходів, фактори, які призвели до не­платоспроможності, можуть залишитися без змін.

Підсумовуючи сказане, можна стверджувати, що фінансова стійкість — комплексне поняття, яке перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічних процесів. Тому її слід визначити як такий стан фінансових ре­сурсів підприємства, результативності їхнього розміщення й використання, при якому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер діяльності - на основі зростання прибутку й активів при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності.

Список використаної літератури.

1. Закон про підприємства в Україні. — Закони України, Т 1, 2 за 1990-1996 роки. / Під ред. С.Головатого.- Укр. Правнича фундація, - Міністерство освіти України. – 1996р.

2. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств". від 12.05.91. Закони України, Т 1, 2 за 1990-1996 роки. / Під ред. С.Головатого.- Укр. Правнича фундація, - Міністерство освіти України. – 1996р.

3. Вказівки про порядок оцінки шкоди від розкрадання, недостачі, знищення та псування матеріальних цінностей (затверджене постановою Головного управління цінової політики Мінекономіки України від ЗО квітня 1992 р. № 16).

4. Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 р. № 250).

5. Інструкція про порядок заповнення форм річного Бухгалтерського звіту підприємства (затверджена наказом Міністерства фінансів України від 09 серпня 1993 р. № 55).

6. Економічний аналіз на промисловому підприємстві /Навчальний посібник/ Мних С.В., Буряк П.Ю. – Львів: світ – 1998 – 94с.

7. Економіка підприємства /За ред. С.Ф.Покропивного. — К.: 1979. — 680 с.

8. Економічний Аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства /Навчальний посібник/ Мец В.О. – К.:Київський Національний Економічний Університет, - 1999 – 94 с.

9. Житна А.Е. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства – К.: Либідь, 1995

10. Заблоцький Б.Ф. Економіка України.- Львів: Львівський банківський коледж Національного банку України, 1997.–580с.

11. Зайцев Н.Л. Экономіка промислового підприємства. — М.: ІНФРАМ, 1996.

12. Кондратьєв О.В. Фактори забезпечення фінансової стійкості підприємства. // Фінанси України. 1997, №9.

13. Коробов М.Я. Фінанси промислових підприємств. – Київ: Либідь, 1995.

14. Кравчук Г.В. Внутрішні механізми фінансової стабілізації. // Фінанси України. 1999, №8.

15. Організація, планування та управління діяльністю підприємства /під ред. С.М.Бухало – К.: Вища школа – 1989 – 470 с.

16. Плиса В.Й. Стратегія управління фінансовою стійкістю підприємства //Фінанси України 1999, №11.

17. Плиса В.Й. Зміцнення фінансової сталості підприємства. // Фінанси України. 1998, №5.

18. Макаренко М.В. Махалина О.М. Производственный мененджмент: Учебник для вузов. – М.: Издательство ПРИОР, 1998 – 384 с.

19. Финансы предприятийи отраслей народного хозяйства /Учебник под редакцией Молякова Д.С. – М.: Финансы и статистика, 1995

20. Экономика предприятия /Под ред. В.Я.Горфинкеля. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998.

Додаток 4.

Планові показники економічного розвитку на 1999 р.

1. Випуск товарної продукції в діючих цінах в 1999 р. – 3075 тис.грн.

2. Собівартість товарної продукції на 1999 р. планується 3044 тис.грн. в т.ч. – по матеріальних затратах (сировина, електроенергія, газ) – 2100 тис.грн.

- по заробітній платі – 205 тис.грн.

3. Затрати на 1 грн. випущеної продукції становитимуть 0.99 грн.

4. Реалізація (виручка) становитиме: 3100 тис.грн.

5. Прибуток від реалізації продукції основної діяльності становитиме 40 тис.грн.

6. Прибуток від іншої реалізації (від фірмової торгівлі) – 20 тис.грн.

7. Загальна чисельність персоналу буде становити 225 чол.

8. Продуктивність праці (виробництво продукції на 1 працівника) становитиме 12762 грн.

9. Втрата робочого часу (відпустка за свій рахунок) знизиться на 10 тис. люд./днів.

10. Планується ввести комп”ютеризацію обліку господарський операцій.

11. В результаті ввідення в експлуатацію консервного цеху з”яляться нові робочі місця в кількості 10 чол.

12. Використання потужностей виробничих цехів складе:

- по м”ясу на 13%

- по меланжу на 10%

- по консервному цеху на 20%

- по ковбасному цеху на 90%

Показники фінансової стійкості підприємства