Управління неторговими валютними операціями у ТОВ Укрпромбанк

Управління неторговими валютними операціями у ТОВ „Укрпромбанк”.

ПЛАН

Вступ.................................................................................................................... 3

Розділ 1. Організація неторгових валютних операцій комерційного банку... 6

1.1 Валютний ринок та його структура.......................................................... 6

1.2 Валютний курс та фактори, що на нього впливають............................. 17

1.3. Поняття валютних операцій та їх класифікація..................................... 30

Розділ 2. Аналіз управління неторговими валютними операціями у ТОВ „Укрпромбанк”................................................................................................. 39

2.1 Фінансовий стан та результати діяльності банку................................... 39

2.2 Діяльність ТОВ „Укрпромбанк” на валютному ринку.......................... 47

2.3 Методи управління неторговими валютними операціями..................... 55

2.3.1 Обмінні операції з готівковою іноземною валютою
......................... 55

2.3.2 Організація роботи щодо обслуговування фізичних осіб пластиковими картками та дорожніми чеками міжнародних платіжних систем
...... 59

Розділ 3. Валютна політика та валютне регулювання.................................... 64

3.1 Становлення системи валютного регулювання в Україні...................... 64

3.2 Валютне обмеження та валютні ризики.................................................. 71

3.3 Валютне регулювання щодо здійснення неторгових операцій в Україні 80

Висновок............................................................................................................ 88

Список використаної літератури...................................................................... 91

Вступ

Актуальність теми
. Розвиток комерційної діяльності банків пов'язаний із розширенням банківських послуг для клієнтури. Сучасні банки західних країн можуть надавати сотні різноманітних послуг юридичним та фізичним особам і отримувати найбільшу частку доходів від здійснення цих операцій. Характерною в цьому аспекті є діяльність одного із найбільших банків Англії - «Barclays». Понад 95% доходів банк отримує за послуги, які надає своїм клієнтам [5, c. 135].

Як свідчить вітчизняний і зарубіжний досвід, на даний час комерційні банки пропонують своїм клієнтам великий діапазон послуг, пов’язаних із задоволенням їхніх фінансових потреб. За деякими оцінками комерційні банки європейських країн виконують понад 100 видів операцій з обслуговування клієнтури, банки США – понад 150, а фінансово-кредитні установи Японії – близько 300 видів [5, с.142]. Згідно з прогнозами, в умовах загострення конкуренції комерційні банки будуть змушені все більше уваги приділяти реалізації високоякісних фінансових послуг, як торгового так і неторгового характеру, з врахуванням спеціальних потреб клієнтів. Банки активніше виконуватимуть функції агентів з торгівлі такими послугами. Завдяки чіткішій диференціації груп споживачів за інтересами стане можливим більш обґрунтовано пропонувати банківські продукти, здійснювати додаткове обслуговування. Крім того, не може не залишатися поза увагою керівництва банку тенденція підвищення не кількості, а якості банківських продуктів, яка підсилюється сьогодні на міжнародних фінансових ринках. Про це свідчить розробка і застосування індексу задоволеності клієнтів як американськими, так і європейськими банками, створення систем управління якістю у банках

Ряд фахівців у галузі банківської справи, зокрема С. Аржевітін, прогнозуючи ситуацію на ринку банківських послуг на початку ХХІ століття, пише, що “в Україну дуже швидко приходять нові банківські послуги. Попри крихітний розмір цього сегмента ринку за якихось рік-два клієнти вже не визнаватимуть банків, у арсеналі яких бракує нових технологій”[65, c.15]. Отже, можна зробити висновок, що послуги неторгового характеру, з плином часу, будуть займати все більше питому вагу у загальній кількості послуг, що комерційні банки пропонують своїм клієнтам. Таким чином, актуальність проблеми управління неторговими послугами комерційного банку на сьогодення важко переоцінити.

Мета дослідження
– обґрунтування необхідності нового підходу до управління таким банківським продуктом як неторгові послуги.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань
:

· дослідження теоретичних аспектів організації неторгових операцій комерційним банком;

· аналіз стратегій управління неторговими операціями на матеріалах діючого вітчизняного банку;

· визначення шляхів покращення управління неторговими операціями в комерційному банку;

· напрацювання рекомендацій щодо вдосконалення процесу надання неторгових операцій в ТОВ „Укрпромбанк”.

Предметом дослідження
є процес управління неторговими операціями в комерційному банку.

Об’єктом дослідження
є особливості організації управління неторговими операціями в ТОВ „Укрпромбанк”.

Інформативною базою
дослідження є праці вітчизняних фахівців в галузі банківської діяльності, матеріали спеціалізованої періодичної преси, нормативно-правові акти з регламентації банківської діяльності в Україні.

Методи дослідження.
Для розв’язання визначених завдань, досягнення мети використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження: методи системного аналізу, методи причинно-наслідкового аналізу, методи порівняльного аналізу, методи прямого структурного аналізу, моделювання.

Структура робота.
Дипломна робота складається із вступу, основної частини та висновків. У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається мета, завдання, предмет та об’єкт дослідження. Окреслюється методологічна та теоретична база дослідження, методи дослідження. Основна частина присвячена дослідженню науково-теоретичної основи управління неторговими операціями в комерційному банку. У висновках сформульовано основні результати дипломного дослідження.

Розділ 1. Організація неторгових валютних операцій комерційного банку
1.1 Валютний ринок та його структура

Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування особливого ринку, на якому можна вільно продати та купити валюту. Без такої можливості економічні контрагенти просто не змогли б реалізувати свої валютні відносини - не мали б іноземної валюти для здійснення своїх зовнішніх зобов'язань, не могли б перетворити одержану інвалютну виручку в національні гроші для виконання своїх внутрішніх зобов'язань. Такий ринок заведено називати валютним
.

Проте на валютному ринку купують і продають валюту не тільки для здійснення платежів, а й для інших цілей: для спекулятивних операцій, операцій хеджування валютних ризиків тощо. Причому ці операції набувають все ширшого розмаху, що виводить валютний ринок за межі простого придатка до міжнародних розрахунково-платіжних відносин і надає йому статусу відносно самостійної економічної структури.

За своїм економічним змістом валютний ринок - це сектор грошового ринку, на якому урівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар, як валюта.

За своїм призначенням і організаційною формою валютний ринок - це сукупність спеціальних інститутів та механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продати-купити національну та іноземну валюту на основі попиту та пропозиції [56, c.25].

Валютний ринок має всі атрибути звичайного ринку: об'єкти і суб'єкти, попит і пропозицію, ціну, особливу інфраструктуру та комунікації тощо.

Об'єктом купівлі-продажу на цьому ринку є валютні цінності, іноземні - для резидентів, коли вони купують чи продають їх за національну валюту, та національні - для нерезидентів, коли вони купують чи продають ці цінності за іноземну валюту. Оскільки на ринку одночасно здійснюють операції обох цих видів, то об'єктом купівлі-продажу водночас виступають національні та іноземні валютні цінності.

Суб'єктами валютного ринку можуть бути будь-які економічні агенти (юридичні та фізичні особи, резиденти і нерезиденти) та посередники, насамперед банки, брокерські компанії, валютні біржі, які "зводять" продавців і покупців валюти та організаційно забезпечують операції купівлі-продажу.

Спільним для всіх суб'єктів валютного ринку є бажання одержати прибуток від своїх операцій. Одні з них одержують прибуток (або збиток) безпосередньо після завершення відповідної операції, наприклад спекулянти; інші прибуток одержують згодом, після завершення подальших господарських операцій, оплачених купленою на ринку валютою, наприклад підприємці.

За характером виконуваних операцій і ступенем їх ризику суб'єктами валютного ринку є:

· підприємці, які купують і продають валюту для забезпечення своєї комерційної діяльності (імпортери, експортери);

· інвестори, які вкладають свій чи позичений капітал у валютні цінності з метою одержання процентного доходу;

· спекулянти, які постійно купують-продають валюту задля одержання доходу від різниці в її курсі; професійними спекулянтами є валютні дилери. Ними можуть бути юридичні та фізичні особи;

· хеджери, які здійснюють операції на валютному ринку для захисту від несприятливої зміни валютного курсу;

· посередники: банки, брокерські контори, біржі тощо.

Провідне місце серед посередників валютного ризику займають банки. Оскільки вони ведуть рахунки (національні й інвалютні) та мають розвинуті системи телекомунікацій, їм дуже зручно виконувати доручення клієнтів з купівлі-продажу валюти. Тому банки постійно торгують валютою всередині країни і за її межами як безпосередньо один з одним, так і через валютні біржі. Торгівлю вони, ведуть за свої кошти і за кошти клієнтів. Для цього банки повинні одержати ліцензію від свого центрального банку [64].

Попит і пропозиція на валютному ринку мають ту особливість, що об'єктом та інструментом купівлі-продажу тут є гроші різної національної належності. Тому попит на іноземну валюту одночасно є пропозицією національної валюти, а пропозиція іноземної валюти є одночасно попитом на національну валюту. Проте коли мова йде про національні валютні ринки, то під попитом мається на увазі попит на іноземну валюту як бажання купити певну її суму, а під пропозицією - пропозиція іноземної валюти як бажання продати певну її суму.

Ціною на валютному ринку є валютний курс. Він являє собою ціну грошової одиниці даної валюти в грошових одиницях іншої валюти. Валютний ринок має власну інфраструктуру і широко розвинуту систему сучасних комунікацій, що забезпечують оперативний зв'язок між усіма суб'єктами ринку не тільки в межах окремих країн, а й у світовому масштабі. Залежно від організації торгівлі валютний ринок поділяється на біржовий
і позабіржовий
. На біржовому ринку торгівля валютою здійснюється організовано на спеціальному "майданчику", який називається валютною біржею. Хоч біржі звичайно не є комерційними підприємствами, проте за свої послуги вони стягують вагомі комісійні. Тому суб'єкти валютного ринку все менше звертаються до послуг традиційних бірж, і вони поступово згортають свою діяльність.

Прискорено розвивається позабіржова валютна торгівля, коли продавці і покупці валюти вступають у прямі зв'язки між собою. Сучасні засоби зв'язку й електронні інформаційні технології дають змогу зробити це значно швидше й дешевше, ніж через біржу. Ці тенденції захопили вже й Україну. З початку 2000 р. перестала здійснювати операції з торгівлі валютою Українська міжбанківсь-ка валютна біржа. Уся торгівля здійснюється через міжбанківський валютний ринок, на якому комерційні банки безпосередньо один в одного купують і продають валюту за свій рахунок чи за дорученнями клієнтів, які в цьому разі є кінцевими покупцями і продавцями валюти. Як свідчить світова практика, на секторі біржового ринку поступово зосереджується переважно окремі валютні операції, технологія здійснення яких передбачає централізоване виконання через біржу (ф'ючерсні, опціонні та ін.) [64].

Валютний ринок має свою структуру, яка включає національні (місцеві) ринки, міжнародні ринки та світовий ринок. Вони розрізняються за масштабами і характером валютних операцій, кількістю валют, що продаються-купуються, рівнем правового регулювання тощо.

Національні валютні ринки існують у більшості країн світу, вони обмежуються економічним простором конкретної країни і регулюються її національним валютним законодавством. Міжнародні валютні ринки сформувалися у країнах, в яких до мінімуму зведені обмеження на валютні операції (валютні обмеження). Такі ринки регулюються скоріше за все міждержавними угодами, домовленостями самих учасників цих ринків, традиціями. Розміщуються вони переважно у містах із вдалим географічним положенням та з великою концентрацією транснаціональних банків, небанківських фінансових структур, комерційних компаній, яким потрібно здійснювати платежі на широких просторах світового ринку. Це, зокрема, Лондон, Нью-Йорк, Париж, Цюріх, Франкфурт-на-Майні, Сан-Франциско, Торонто, Токіо, Сінгапур, Гонконг та ін.

Розвиток новітніх засобів телекомунікацій та інформаційних технологій дає можливість поєднати окремі міжнародні ринки в єдиний світовий валютний ринок, який здатний функціонувати практично цілодобово. Це забезпечується географічним розміщенням окремих ринків: з початком доби відкриваються азіатські ринки Токіо, Гонконгу, Сінгапура, після їх закриття починають працювати ринки європейські - Франкфурта, Парижа, Лондона, а під кінець їх роботи відкриваються ринки американського континенту - Нью-Йорка, Лос-Анджелеса тощо. Завдяки цьому будь-який суб'єкт валютного ринку може в будь-який час доби купити-продати валюту, оперативно зв'язавшись з відповідним міжнародним центром валютної торгівлі. Щоденні обороти світового валютного ринку перевищують декілька трильйонів доларів США і швидко збільшуються, що свідчить про величезні розмахи валютних потоків на світовому ринку [64].

Валютний ринок можна класифікувати і за іншими критеріями:

· за характером операцій
: ринок конверсійних операцій; ринок депозитно-кредитних операцій;

· за територіальним розміщенням
: європейський, північноамериканський, азіатський та ін.;

· за видами конверсійних операцій
: ринок ф'ючерсів, ринок опціонів тощо;

· за формою валюти, якою торгують
: ринок безготівкових операцій, ринок готівки.

Ринок конверсійних операцій є найтиповішим для валютного ринку взагалі, його ключовим елементом. На цьому ринку купівля-продаж здійснюється в традиційній формі, переважно на еквівалентних засадах шляхом обміну рівновеликих цінностей, представлених різними валютами. Якраз на цьому ринку складаються умови для формування зовнішньої ціни грошей - їх валютного курсу.

Ринок депозитно-кредитних операцій - це досить специфічний сектор валютного ринку, на якому купівля-продаж валюти має умовний характер, що проявляється в залученні банками інвалюти на депозитні вклади на узгоджені строки та в наданні банками інвалютних позичок на різні строки. На відміну від ринку конверсійних операцій на цьому ринку ціна валюти формується у вигляді процента.

Валютний ринок виконує певні функції, в яких виявляється його призначення й економічна роль. Основними його функціями є:

· забезпечення умов та механізмів для реалізації валютної політики держави;

· створення суб'єктам валютних відносин передумов для своєчасного здійснення міжнародних платежів за поточними і капітальними розрахунками та сприяння завдяки цьому розвитку зовнішньої торгівлі;

· забезпечення прибутку учасникам валютних відносин;

· формування та урівноваження попиту і пропозиції валюти і регулювання валютного курсу;

· страхування валютних ризиків;

· диверсифікація валютних резервів.

Названі функції реалізуються через виконання суб'єктами ринку широкого кола валютних операцій. Стан кон'юнктури валютного ринку виявляється у зміні співвідношення між попитом і пропозицією окремих валют, що, у свою чергу, є ключовим чинником впливу на валютний курс. Тому чинники, що визначають кон'юнктуру валютного ринку, одночасно є і чинниками зміни валютного курсу [40, 64, 60].

Питання валютно-курсової політики України завжди перебувають у центрі уваги уряду, банків, населення країни. Проте вони й досі залишаються не розв'язаними, складними і дискусійними, передусім через невизначеність шляхів здійснення цієї політики в умовах перехідної економіки.

Розглянемо ситуацію на валютному ринку України, яка склалася у 2005 р. Протягом 19–21 квітня 2005 року відбулося стрімке падіння курсу американського долара до української гривні. НБУ зміцнив офіційний курс гривні на 2,7% – з 5,19 грн./$1 до 5,05 грн./$1 й утримує його на цьому рівні. Наслідком цієї події стала дестабілізація валютно-фінансового ринку України. Які ж причини викликали падіння курсу американського долара до української гривні?

З боку Президента України, Кабінету Міністрів, НБУ висловлювалися різноманітні пояснення ситуації. Однак не було викладено аргументованих причин валютної дестабілізації, не зроблено системного аналізу її наслідків для розвитку народногосподарського комплексу країни, зовнішніх зв’язків, інвестиційного клімату. Ми впевнені, що падіння курсу долара – не випадкове кон’юнктурне явище. Воно обумовлене цілою низкою об’єктивних і суб’єктивних чинників.

По-перше, починаючи з грудня 2006 року, Кабмін активно здійснював розміщення облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) серед резидентів і нерезидентів. 14 грудня 2006 р. Міністерство фінансів України продало ОВДП та залучило до Держбюджету близько 215,45 млн. грн., 5 січня 2005 р. – 543,12 млн. грн., 18 січня – майже 513,37 млн. грн., 1 лютого – близько 1 086,61 млн. грн. Таким чином, за січень-лютий 2005 р. головне фінансове відомство країни продало ОВДП загалом на суму 2 143,10 млн. грн.

1 березня 2005 р. Міністерство фінансів України провело додаткове розміщення 5-річних ОВДП на 245,63 млн. грн., а 5 квітня – ще на 265,02 млн. грн. Через тиждень Мінфін знову вдався до продажу облігацій – уже на суму 792,36 млн. грн., а 19 квітня – на 2 234,52 млн. грн. В цілому, за період від 14 грудня 2006 р. до 19 квітня 2005 р. Міністерство фінансів України випустило та розмістило ОВДП на суму близько 5 896,08 млн. грн.

Політика запозичень продовжилася й після істотного зміцнення гривні 19–21 квітня 2005 року. 27 квітня до Державного бюджету України шляхом продажу ОВДП було залучено 448,43 млн. грн.

Таким чином, з 14 грудня 2006-го по 30 квітня 2005 р. Міністерство фінансів України продало облігацій внутрішньої державної позики на суму 6 344,51 млн. грн. (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Динаміка продажу облігацій внутрішньодержавної позики за період від 14 грудня 2006 р. до 30 квітня 2005 р.

Період	31.12.2006	31.01.2005	28.02.2005	31.03.2005	30.04.2005
Залучено коштів від розміщення облігацій	215,45	1056,49	1 086,61	245,63	3740,33

Необхідно підкреслити, що облігації внутрішньої державної позики придбали переважно нерезиденти України, які здійснюють валютні операції в американських доларах. Таким чином у країну надійшли величезні обсяги доларової маси. З другого боку, в результаті розміщення ОВДП була зв’язана велика маса гривні.

По-друге, від 31 грудня 2006 р. до 30 квітня 2005 р. значно зросли банківські вклади фізичних осіб у ВКВ (у доларовому еквіваленті) – на $685,6 млн. (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Динаміка зростання банківських вкладів фізичних осіб у ВКВ від 31 грудня 2006 р. до 30 квітня 2005 р.

Період	Банківські вклади фізичних осіб у ВКВ (у доларовому еквіваленті), млн. дол. США
на 31.12.2006	3 614,2
на 31.01.2005	3 832,0
на 28.02.2005	4 076,4
на 31.03.2005	4 175,8
на 30.04.2005	4 299,8

Зростання доларової маси на банківських рахунках фізичних осіб позитивно вплинуло на ліквідність банківської системи країни, сприяло стабілізації гривневої грошової маси, стримувало її емісію. Таким чином створювалася надлишкова пропозиція американської валюти.

По-третє, під час візиту Президента України В. Ющенка та голови НАК „Нафтогазу України” О. Івченка до Німеччини (березень 2005 року) нашій державі було відкрито кредитну лінію на суму 2 млрд. євро. Кредит наданий на 5–7 років під 8% річних. Відтак істотно зросли обсяги ВКВ, що обертаються в країні.

По-четверте, 5 млн. українських громадян, які працюють за кордоном, щомісяця переказують в Україну близько 1 млрд. євро. За І квартал 2005 р. в країну надійшло близько 3 млрд. євро.

По-п’яте, за чотири місяці поточного року на 18,7% зросли депозити, в тому числі на 21,4% у національній валюті та на 13,9% в іноземній валюті. Депозитні вклади фізичних осіб за цей період збільшилися на 24,5% (в тому числі в національній валюті на 34,3%), юридичних осіб – на 12,9% (в тому числі в іноземній валюті на 15,2%). Як бачимо, перевага віддавалася заощадженням у національній валюті. Відтак відбулося вивільнення американського долара та євро (табл. 1.3).

Таблиця 1.3

Динаміка зростання банківських вкладів за січень-квітень 2005 року

Основні показники	Період			Зміни від початку року (з 01.01. по 01.05.2005)
	01.01.2005р. (млн. грн.)	01.04.2005р. (млн. грн.)	01.05.2005р. (млн. грн.)	млн. грн.	%
1. Депозити, всього в т.ч.	83138	96656	98667	15529	118,7
- у національній валюті	52835	63902	54147	113311	121,4
- в іноземній валюті	30303	32754	34521	4218	113,9
2. Депозити юридичних осіб, всього: в т.ч.	41487	46539	46828	5341	112,9
- у національній валюті	30679	36213	34382	3703	112,1
- в іноземній валюті	10808	10326	12446	1638	115,2
3. Депозити фізичних осіб, всього: в т.ч.	41652	50117	51840	10188	124,5
- у національній валюті	22156	27689	29765	7609	134,3
- в іноземній валюті	19495	22428	22075	2580	113,2

По-шосте, експортери також почали активно використовувати гривневі депозитні програми, що призвело до збільшення доларової маси в обігу.

По-сьоме, через невизначеність ситуації на митницях України в січні-березні 2005 року загальмувалася діяльність дрібних імпортерів. Щоб уникнути збитків, вони конвертували обігові кошти, які тримали у ВКВ, у гривню і відкривали гривневі депозитні рахунки в банках.

По-восьме, на курс гривні до американського долара відчутно вплинули інтервенції НБУ на валютному ринку. Обсяги ВКВ, що викупалися Нацбанком шляхом інтервенцій, поступово збільшувалися: від $46,9 млн. у грудні 2006 р. до $1 127,5 млн. – у квітні 2005 р. (табл. 1.4).

Таблиця 1.4

Динаміка зростання інтервенцій НБУ на міжбанківській валютній біржі в період від 31 грудня 2006 р. до 30 квітня 2005 р.

(млн. дол. США)

Період	31.12.2006	31.01.2005	28.02.2005	31.03.2005	30.04.2005
Інтервенції НБУ	46,9	711,2	892,9	1498,0	1127,5

У результаті подібних інтервенцій в Україні відбулося зростання маси безготівкового американського долара, а також міжнародних резервів НБУ у валюті США (табл. 1.5).

Таблиця 1.5

Динаміка зростання міжнародних резервів НБУ в період від 31 грудня 2006 р. до 30 квітня 2005 р.

млн. дол. США)

Період	31.12.2006	31.01.2005	28.02.2005	31.03.2005	30.04.2005
Міжнародні резерви НБУ, усього	9 524,9	10 058,61	10 944,25	11 952,62	13 003,91

По-девяте, за перші чотири місяці 2005 року значно збільшилися обсяги продажу населенням ВКВ комерційним банкам. Починаючи з лютого 2005 року, банки купували у громадян валюти більше, ніж продавали: за лютий-квітень ц.р. позитивне сальдо склало $346,6 млн. (табл. 1.6).

Таблиця 1.6

Обсяги купівлі та продажу іноземних валют за гривню в доларовому еквіваленті в період від 31 грудня 2006 р. до 30 квітня 2005 р.

Період	31.12.2006	31.01.2005	28.02.2005	31.03.2005	30.04.2005
Купівля	145,5	537,6	696,5	1043,7	1012,9
Продаж	277,2	724,5	669,7	799,4	937,4
Сальдо	-131,7	-186,9	26,8	244,3	75,5

Отже, від початку січня до кінця квітня 2005 р. в Україну надійшли значні обсяги іноземної валюти – в доларовому еквіваленті майже $15 млрд. Юридичні та фізичні особи почали активно відкривати в банках гривневі та валютні депозитні рахунки. Відтак курс американського долара і євро відносно гривні знизився.

Таким чином, в даному параграфі ми з’ясували що являє собою валютний ринок, визначили суб’єктів та об’єкти валютного ринку та що саме продається та купується на даному ринку. Також ми дослідили структуру валютного ринку України, що дозволяє нам перейти до вивчення питання курсоутворення.

1.2 Валютний курс та фактори, що на нього впливають

Валютний курс
– співвідношення між грошовими одиницями двох країн, яке використовується для обміну валют при здійсненні валютних та інших економічних операцій [23, c.7].

Як будь-яка ціна, валютний курс відхиляється від вартісної основи - паритету купівельної спроможності валют - під впливом попиту та пропозиції валюти. Співвідношення такого попиту та пропозиції залежить від багатьох чинників, які відображають зв'язок валютного курсу з іншими економічними категоріями - вартістю, ціною, грошима, процентом, платіжним балансом та ін.

Розрізняють кон'юнктурні
та структурні
(довгострокові) чинники, які впливають на валютний курс. Кон'юнктурні чинники
пов'язані з коливаннями ділової активності, політичної та військово-політичної обстановки, з чутками (іноді ажіотажними), здогадками та прогнозами.

Поряд з кон'юнктурними чинниками, вплив яких важко передбачити, на попит та пропозицію валюти, тобто на динаміку її курсу, впливають і відносно довгострокові тенденції, які визначають стан тієї чи іншої національної грошової одиниці у валютній ієрархії. Серед цих чинників можна назвати такі:

1. Зростання національного доходу
. Цей чинник зумовлює підвищений попит на іноземні товари, водночас товарний імпорт може збільшувати відплив іноземної валюти.

2. Темпи інфляції.
Співвідношення валют за їх купівельною спроможністю (паритет купівельної спроможності) є своєрідною віссю валютного курсу, тому на валютний курс впливають темпи інфляції. Чим вищі темпи - інфляції в країні, тим нижчий курс її валюти, якщо не протидіють інші фактори. Таку тенденцію звичайно можна простежити в середньо- та довгостроковому плані. Вирівнювання валютного курсу, приведення його у відповідність з паритетом купівельної спроможності відбуваються в середньому протягом двох років.

3. Стан платіжного балансу.
Активний платіжний баланс сприяє підвищенню курсу національної валюти, бо при цьому збільшується попит на неї з боку зовнішніх боржників. Пасивний платіжний баланс породжує тенденцію до зниження курсу національної валюти, тому що боржники продають її на іноземну валюту для погашення своїх зовнішніх зобов'язань. У сучасних умовах зріс вплив міжнародного руху капіталів на платіжний баланс і відповідно на валютний курс, оскільки конкурентом валютного ринку є ринок цінних паперів - акцій, облігацій, векселів, короткострокових депозитів [60, 40].

У країнах, що розвиваються, ринок цінних паперів може гальмувати зростання курсу іноземної валюти, відволікаючи вільну грошову готівку від обміну на ВКВ.

4. Різниця процентних ставок у різних країнах.
Вплив цього фактора на валютний курс зумовлюється двома основними обставинами. По-перше, зміна процентних ставок у країні впливає за інших рівних умов на міжнародний рух капіталів, насамперед короткострокових. Підвищення процентної ставки стимулює приплив іноземних капіталів, а її зниження заохочує відплив капіталів, у тому числі і національних, за кордон. По-друге, процентні ставки впливають на операції валютних ринків та ринків позичкових капіталів.

5. Діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції
. Якщо курс якої-небудь валюти має тенденції до зниження, то фірми та банки завчасно продають її на більш стійкі валюти, що погіршує позиції ослабленої валюти. Валютні ринки швидко реагують на зміни в економіці та політиці, на коливання курсових співвідношень. Тим самим вони розширюють можливості валютної спекуляції та стихійного руху "гарячих" грошей.

6. Ступінь використання певної валюти на євроринку і в міжнародних розрахунках.
Наприклад, той факт, що 60-70% операцій євробанків виконується в доларах, визначає масштаби попиту на цю валюту та її пропозицію. На курс валюти впливає і ступінь її використання в міжнародних розрахунках.

7. Ступінь довіри до валюти на національному та світовому ринках.
Вона визначається станом економіки та політичною обстановкою в країні, а також розглянутими вище чинниками які впливають на валютний курс, причому дилери враховують не лише темпи економічного зростання, інфляції, рівень купівельної спроможності валюти, співвідношення попиту та пропозиції валюти, а й перспективи їх динаміки.

8. Валютна політика.
Співвідношення ринкового та державного регулювання валютного курсу впливає на його динаміку. Формування валютного курсу на валютних ринках через механізм попиту та пропозиції валюти, як правило, супроводжується різкими коливаннями курсових співвідношень. На ринку складається реальний валютний курс - показник стану економіки, грошового обігу, фінансів, кредиту та ступеня довіри до певної валюти. Державне регулювання валютного курсу спрямоване на його підвищення або зниження виходячи з завдань валютно-економічної політики.

9. Ступінь розвитку фондового ринку
, який є конкурентом валютному ринку. Фондовий ринок може залучати іноземну валюту безпосередньо, а також "відтягувати" кошти в національній валюті, які могли б бути використані на валютному ринку для купівлі іноземної валюти.

Коливання валютного курсу впливають на співвідношення експортних та імпортних цін, конкурентоспроможність фірм, прибуток підприємств. Різкі коливання валютного курсу посилюють нестабільність міжнародних економічних, зокрема валютно-кредитних та фінансових, відносин, викликають негативні соціально-економічні наслідки, втрати одних та виграші інших країн [60].

При зниженні курсу національної валюти, якщо не протидіють інші чинники, експортери або отримують експортну премію при обміні вирученої іноземної валюти, яка подорожчала, на національну валюту, яка подешевшала, або мають можливість продавати товари за цінами, нижчими від середньосвітових. Але одночасно зниження курсу національної валюти впливає на подорожчання імпорту, що стимулює зростання цін у країні, скорочення ввезення товарів та споживання або розвиток національного виробництва товарів замість імпортних. Зниження валютного курсу скорочує реальну заборгованість у національній валюті та збільшує тягар зовнішніх боргів, виражених в іноземній валюті. Невигідним стає вивезення прибутків, процентів, дивідендів, які одержують іноземні інвестори у валюті країн перебування. Ці прибутки реінвестуються або використовуються для закупівлі товарів за внутрішніми цінами і наступного їх експорту.

При підвищенні курсу національної валюти внутрішні ціни стають менш конкурентоспроможними, ефективність експорту знижується, що може призвести до стагнації експортних галузей національного виробництва. Імпорт, навпаки, розширюється. Стимулюється приплив у країну іноземних та національних капіталів, збільшується вивезення прибутків на іноземні капіталовкладення. Зменшується реальна сума зовнішнього боргу, вираженого в обезціненій іноземній валюті.

Розходження динаміки курсу та купівельної спроможності валюти впливає на розвиток міжнародних економічних відносин. Якщо внутрішнє інфляційне знецінення грошей випереджає зниження курсу валюти, то за інших рівних умов заохочується імпорт товарів з метою їх продажу на національному ринку за високими цінами. Якщо зовнішнє знецінення валюти випереджає внутрішнє, яке викликається інфляцією, то виникають умови для валютного демпінгу - масового експорту товарів за цінами, нижчими від середньосвітових з метою витіснення конкурентів на зовнішніх ринках.

Таким чином, зміни курсу валют впливають на перерозподіл між країнами частини сукупного суспільного продукту, яка реалізується на зовнішніх ринках. За підрахунками, зниження на 20% курсу валюти країни, що має експортну квоту 25%, викликає підвищення цін товарів, які експортуються, на 16% і внаслідок цього зростання загального рівня цін у країні на 4-6% [70].

В умовах плаваючих валютних курсів посилився вплив їх змін на рух капіталів, особливо короткострокових, що позначається на валютно-економічному стані окремих держав. У результаті приплив спекулятивних іноземних капіталів у країну, курс валюти якої підвищується, може тимчасово підвищити обсяг позичкових капіталів та капіталовкладень, що використовується для розвитку економіки та покриття дефіциту державного бюджету. Відплив капіталів з країни призводить до їх нестачі, зменшення інвестицій, зростання безробіття.

Наслідки коливань валютного курсу залежать від валютно-економічного потенціалу країни, її експортної квоти, позиції в міжнародних економічних відносинах. Валютний курс є об'єктом боротьби між країнами, національними експортерами та імпортерами, джерелом міждержавних незгод [70].

Розглянемо економічні основи на яких базуються валютні курси, так, при золотому стандарті в основі валютного курсу лежав золотий паритет - відношення вагової кількості чистого золота, що містилося в двох грошових одиницях, які обмінювалися одна на одну. Валютний курс, як правило, не збігався з валютним паритетом, бо він залежить від попиту та пропозиції інвалюти, які визначаються станом платіжного балансу країни. Якщо платіжний баланс пасивний, попит на інвалюту більший, ніж її пропозиція, курс національної валюти буде нижчим за паритет. Протилежне явище виникне у випадку, коли країна має активний платіжний баланс.

В умовах золотого стандарту відхилення валютного курсу від валютного паритету не могло бути значним. Воно обмежувалося витратами, пов'язаними із транспортуванням золота за кордон з метою обміну його на необхідну валюту або здійснення прямих платежів. Це відхилення фактично не перевищувало 1% від паритету у кожний бік. Межі такого відхилення називаються золотими точками.

Нижча межа відхилення валютного курсу від валютного паритету дорівнювала валютному паритету мінус витрати на перевезення золота. Вона відповідала мінімальному курсу валюти і називалася нижньою золотою точкою.

При зниженні курсу валюти даної країни до її нижчої точки починався вивіз (експорт) золота. Це пояснюється тим, що попит на інвалюту перевищував пропозицію, і він не міг бути повністю задоволеним навіть за мінімального курсу. Частина платежів, яка відповідала незадоволеному при такому курсі попиту на інвалюту, могла бути здійснена золотом. Платникам за кордоном ставало вигіднішим купити у своїй країні золото за ціною паритету, вивезти його для платежів за зобов'язаннями, ніж переплачувати на купівлі інвалюти. Нижня золота точка називалася ще експортною.

Верхня межа відхилення валютного курсу від валютного паритету дорівнювала валютному паритету плюс витрати на перевезення золота. Вона відповідала максимальному курсу валюти і називалася верхньою золотою точкою.

При підвищенні курсу валюти до верхньої золотої точки починався ввіз (імпорт) золота до країни. У зв'язку з цим верхня золота точка називалася ще імпортною. За цих умов валютний курс характеризувався відносною сталістю, яка гарантувалася вільним обміном банкнот на золото та можливістю вільного вивозу золота з однієї країни до іншої.

Базою валютного курсу до середини 70-х років був офіційний золотий паритет валют. Унаслідок Ямайської валютної реформи 1976- 1978рр. юридичне була оформлена відмова країн від золотих паритетів як основи валютних курсів. З 1975р. Міжнародний валютний фонд не публікує даних про золотий вміст валют. Це пов'язано з тим, що офіційний золотий паритет утратив реальне економічне значення. Нині основою визначення валютних курсів є співвідношення купівельних спроможностей національних валют.

Купівельна спроможність валюти - це сума товарів та послуг за їх цінами, які можна придбати за національну грошову одиницю. Співвідношення купівельної сили валют визначається стосовно певної групи товарів та послуг у двох країнах. Зміна валютного курсу відповідає динаміці рівнів цін у різних країнах. При зростанні курсу національної валюти товари, які експортовані з цієї країни, стають дорожчими за кордоном, а імпортовані товари - дешевшими. І навпаки [60, 72].

Сучасні типи режимів валютних курсів у світовій валютній системі включають фіксований та плаваючий режими. При фіксованому режимі (fixed rate) валютний курс фіксується до однієї валюти або "кошика" валют. Плаваючі курси (floating rate) змінюються залежно від попиту та пропозиції на валютному ринку.

Після Другої світової війни відповідно до Бреттон-Вудської угоди було введено режим фіксованих золотих паритетів та курсів. Центральні банки були зобов'язані підтримувати курс національної валюти до долара в межах 1% від паритету за допомогою валютної інтервенції та дисконтної політики. Якщо при цьому бракувало золотовалютних резервів, проводилася девальвація валюти.

Унаслідок краху Бреттон-Вудської валютної системи золоті паритети та фіксовані на них валютні курси були скасовані та встановлено режим гнучких курсів валют.

Джерело:
Валютний портфель (Книга финансиста, книга коммерсанта, книга банкира. / отв.ред. Платонова Е.Д., Рубин Ю.Б.. - М.: "Соминтэк", 1995, - с.45

У сучасних умовах за фіксованого курсу центральний банк підтримує валютний курс у визначених межах до однієї валюти або до "кошика" валют. Зміни співвідношення попиту та пропозиції іноземної валюти впливають на обсяг золотовалютних резервів країни, та відповідно й на грошову базу (корекція платіжного балансу здійснюється шляхом змін у рівні золотовалютних резервів). Режим вільного плавання передбачає встановлення валютних курсів тільки на підставі співвідношення попиту та пропозиції на іноземну валюту. У міру зміни цього співвідношення змінюється валютний курс, що сприяє автоматичному вирівнюванню платіжного балансу, і немає потреби витрачати золотовалютні резерви.

Плаваючий курс дає змогу нівелювати (певний час) зовнішній вплив та оперативно досягти рівноваги платіжного балансу, забезпечити автономність монетарної політики, але не обмежує інфляцію. Режим "плавання" знімає з уряду відповідальність за регулювання валютного курсу, але водночас не залишає можливості підтримання окремих галузей національної економіки.

Між вказаними режимами валютних курсів є й інші відмінності. Зокрема, дестабілізуюча спекуляція валютою ймовірніша у випадку плаваючих, а не фіксованих валютних курсів. Плаваючі валютні курси послабляють "дисципліну" цін і посилюють інфляцію, а фіксований курс позбавлений цих вад. Водночас при дефіциті платіжного балансу найбільша свобода маневру зберігається за плаваючого курсу [60].

Симптоматичною є помічена останнім часом тенденція до відмови від застосування фіксованих режимів валютних курсів і переходу до більш гнучких її варіантів. Передусім це стосується країн із перехідною економікою, зокрема держав, які сподіваються у майбутньому приєднатися до Європейського економічного і валютного Союзу (Чехія, Польща, Угорщина). Плаваючі обмінні курси дають змогу долати наслідки кризи, пов'язаної із зовнішньою заборгованістю, та протидіяти зовнішнім "шокам".

Статутом МВФ передбачено, що в сучасних умовах "валютний режим може включати підтримку державою-членом вартості своєї валюти у СДР або, за вибором держави-члена, в іншому еталоні вартості, крім золота; або спільні заходи регулювання вартості своїх валют відносно вартості однієї валюти або валют інших держав-членів; або інші валютні режими за вибором держави-члена" (Стаття IV, розділ 2 (в)).

За станом на кінець вересня 1998 р. 47 держав мали валютний курс "фіксований" відносно однієї валюти, 4 - відносно СПЗ, 13 - відносно інших "кошиків валют". Решта країн користується гнучкими валютними курсами. У 56 країн - керовані плаваючі курси, у 45 - незалежно (вільно) плаваючі курси.

Україна, як і більшість держав СНД, входить до групи країн із керованими плаваючими курсами. Режим керованого плавання означає, що уряд виходить на ринки іноземної валюти, щоб вплинути на валютний курс, але не зобов'язується підтримувати його на стабільному (незмінному) рівні. Прикладом може бути так званий "валютний коридор", запроваджений в Україні з 1 вересня 1997 р. "Валютний коридор" - це такий режим курсу національної валюти, коли на визначений термін установлюються мінімальна та максимальна межі офіційного курсу валюти, а центральний банк бере на себе зобов'язання підтримувати курс у встановлених межах [70].

Стосовно обмінного курсу гривні, то він залежить від трьох основних чинників:

1. співвідношення рівнів внутрішніх та зовнішніх цін. За інших рівних умов підвищення внутрішніх цін відповідно до теорії паритету купівельної спроможності призводить до здешевлення національної валюти, тобто до підвищення її курсу по відношенню до інших валют;

2. характеру та інтенсивності торговельних потоків. Втрата або значне зменшення обсягів експортних ринків призводить до скорочення експорту, збільшення дефіциту платіжного балансу та знецінення національної валюти, що, в свою чергу, при конкурентоспроможності товарів на світових ринках створює умови для збільшення обсягів експорту, скорочення дефіциту платіжного балансу та подорожчання національної валюти;

3. інтенсивності перетоку капіталів. Підвищення відсоткових ставок на внутрішньому фінансовому ринку сприяє залученню іноземного капіталу та подорожчанню національної валюти.

Важливим інструментом формування ефективного валютного курсу на сучасному етапі розвитку ринкових відносин є валютні інтервенції, які здійснюються Національним банком України. При використанні цього інструменту чільне місце належить наявному валютному резерву, який дає змогу НБУ проводити активну політику на валютному ринку України. Однак слід пам’ятати, що хоча валютні інтервенції Національного банку належать до ринкових методів впливу на попит та пропозицію, проте такі дії можуть розглядатися як ефективні тільки в короткостроковому періоді, оскільки в довгостроковому вони можуть викривлювати співвідношення попиту та пропозиції, які зумовлені реальними економічними процесами [72].

В цьому контексті хотілося б розглянути таке поняття, як офіційний обмінний курс гривні
. Встановлення і використання офіційного обмінного курсу гривні до іноземних валют здійснюється відповідно до Порядку, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 березня 1999 р. № 129. Національний банк України встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют, міжнародних рахункових одиниць (СДР, євро тощо), який використовується резидентами України та нерезидентами для всіх видів платіжно-розрахункових операцій в іноземних валютах, у тому числі з бюджетом і митницею, для бухгалтерського обліку цих операцій та при аналізі зовнішньоекономічної діяльності.

Офіційний обмінний курс гривні до долара США встановлюється як середньозважений курс між курсами за операціями уповноважених комерційних банків на міжбанківському валютному ринку. Крім того, може враховуватися співвідношення попиту та пропозиції на іноземну валюту на валютному ринку України, стан міжнародних ринків іноземних валют та платіжного балансу країни, зміна обсягів валютних резервів НБУ та динаміка основних макроекономічних чинників.

Офіційні обмінні курси гривні до інших вільно конвертованих іноземних валют, які широко використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та продаються на головних валютних ринках світу, розраховуються на підставі встановленого офіційного курсу гривні до долара США та фіксингу Європейського центрального банку і поточних крос-курсів відповідних валют до долара США на міжнародних валютних ринках.

Офіційні обмінні курси гривні до вільно конвертованих валют, які обмежено використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та не продаються на головних валютних ринках світу, а також до неконвертованих іноземних валют встановлюються через крос-курси, розраховані на підставі офіційного курсу гривні до долара США та курсів національних валют до долара США, встановлених центральними банками держав СНД та Балтії, а також поточних крос-курсів відповідних валют до долара США на міжнародних валютних ринках, які публікує газета „FinancialTimes” [71].

В практичних розрахунках часто користуються показником реального валютного курсу
(RER), що представляє собою зміну рівня цін в одній країні в порівнянні з рівнем цін в іншій, обмірюване через номінальний валютний курс. Оскільки індекс реального валютного курсу є функцією трьох факторів - зміни рівнів цін у двох країнах і зміни курсу їхніх валют одна до одної, то його величина міняється в залежності від змін як кожної з них, так і їхньої сукупності. Наприклад, при підвищенні рівня цін в Україні на один відсоток і незмінному рівні цін у США і номінального курсу долара до гривні реальний курс гривні до долара також підвищиться на один відсоток. При однаковому підвищенні рівня цін в обох країнах і незмінному номінальному курсі реальний курс гривні до долара залишиться на колишньому рівні. При незмінних рівнях цін в обох країнах і зниженні (підвищенні) номінального курсу гривні до долара реальний курс гривні до долара також знизиться (підвищиться).

Проте, оскільки зовнішньоекономічні відносини країни не обмежуються одною країною-партнером, розрахунки реального курсу до долара доповнюються розрахунками реальних курсів до євро, ієні, фунту стерлінгів, рубля, тенге й іншим валютам. Зважування індивідуальних реальних курсів по частці відповідних країн у зовнішньоторговельному обороті приводить до величини реального ефективного валютного курсу
(REER), що показує зміну рівня внутрішніх цін у даній країні щодо середньозваженого рівня цін у країнах-торгових партнерах.

В контексті аналізу валютного ринку України в 2005 р., що було нами досліджено вище розглянемо які фактори можуть впливати на поведінку курсу гривні в найближчій перспективі.

Оцінюючи рівень і характер впливу вищерозглянутих факторів на падіння курсу американського долара, слід зазначити, що більшість із них, окрім емісії ОВДП та безпрецедентної за своєю величиною й умовами позики „Deutsche Bank”, позитивно відбилися на валютно-фінансовій ситуації в Україні. Водночас, через надмірне та не завжди виправдане використання такого фінансового інструмента, як ОВДП, за І квартал нинішнього року уряд Ю. Тимошенко шляхом розміщення цих цінних паперів запозичив грошей більше, ніж уряд В. Януковича за весь 2006 рік. Варто зазначити, що накопичення державного боргу через розміщення ОВДП, отримання кредитів банків та міжнародних фінансових інститутів завдає серйозної шкоди національним інтересам України. Адже позики доведеться повертати та ще з чималими відсотками. На 1 січня 2005 р. валовий зовнішній борг України становив $30,6 млрд. Однак, ця цифра може бути значно збільшена, якщо уряд продовжуватиме політику запозичення фінансових ресурсів, штовхаючи таким чином державу в економічну прірву.

Як розвиватиметься ситуація на валютному ринку України в подальшому? Можна спрогнозувати, що в червні-серпні 2005 р. відбуватиметься зміцнення гривні, чому сприятимуть наступні процеси. По-перше, проведення в Києві пісенного конкурсу „Євробачення-2005” у травні, що зумовило надходження в нашу країну значних обсягів іноземної валюти. По-друге, з настанням періоду літніх відпусток зазвичай збільшується притік в Україну іноземних туристів, які витрачатимуть на відпочинок великі суми ВКВ. До речі, більшість українців, швидше за все, також відпочиватиме на вітчизняних курортах, де „скидатиме” свої грошові накопичення. Це означає, що до осені дестабілізації валютно-фінансового ринку в Україні не відбудеться.

Однак на початку вересня у населення зросте потреба в гривні. Відповідно національна валюта може зазнати певних коливань відносно долара США. Якщо уряд до того часу не спроможеться вжити реальних заходів із трансформації соціально-економічної системи, то слід очікувати девальвації гривні. Цю негативну тенденцію може спричинити ціла низка факторів:

· значні соціальні виплати;

· погашення боргових зобов’язань держави працівникам бюджетної сфери та державного сектора (на сьогоднішній день вони перевищують 1,3 млрд. грн.);

· зменшення валютних надходжень від експорту продукції металургійної галузі країни;

· обслуговування дефіциту державного бюджету та зменшення надходжень від приватизації держмайна;

· негативний вплив інфляції, рівень якої за перший квартал 2005 року, за експертними оцінками, становив 10%;

· подальше підвищення цін на нафту, нафтопродукти та інші енергоносії;

· обслуговування державного внутрішнього і зовнішнього боргу.

Отже, Україні потрібні радикальні соціально-економічні трансформації, які дадуть змогу забезпечити стабільність національної валюти та уникнути негативних для економіки наслідків, які виникли внаслідок падіння 19–21 квітня 2005 року американського долара та дестабілізації українського фінансового ринку.

Таким чином, в даному параграфі дипломної роботи нами було розглянуто особливості процесу курсоутворення та зокрема курсоутворення гривні. Також нами було досліджено основні фактори, що можуть впливати на курс гривні в найближчій перспективі.

1.3. Поняття валютних операцій та їх класифікація

Під валютними операціями звичайно розуміють будь-які платежі, пов'язані з переміщенням валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку.

Таким чином, валютні операції – це операції:

· пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком тих, що здійснюються між резидентами у валюті України;

· пов’язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;

· пов’язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням по території України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за кордон валютних цінностей [63, c.13].

Класифікацію валютних операцій наведено на рисунку 1.5.

Джерело:
Экономический анализ деятельности банка/ учебное пособие - М.: ИнфраМ, 1996, -c. 57

Розглянемо докладніше кожну групу операцій, що відносяться до валютних.

Конверсійні операції:

· угоди з негайною поставкою типу “today”, “tomorrow”, “spot”;

· строкові угоди: форвардні, ф’ючерсні, опціонні;

· угоди типу “swap”;

· валютний арбітраж: просторовий, часовий, конверсійний валютний.

Кореспондентські відносини з іноземними банками:

· встановлення прямих кореспондентських відносин з іноземними банками;

· самостійне відкриття банком рахунків для міжнародних розрахунків з іноземними банками;

· досягнення домовленості про порядок і умови ведення банківських операцій по міжнародних розрахунках;

· робота через кореспондентські рахунки Центру міждержавних розрахунків НБУ або через кореспондентські рахунки уповноважених банків;

· встановлення кореспондентських відносин і здійснення міжнародних банківських операцій з іноземними банками через кореспондентські рахунки Центру міжнародних розрахунків НБУ або уповноважених банків.

Відкриття та ведення валютних рахунків:

· відкриття валютних рахунків юридичним особам (резидентам і нерезидентам), фізичним особам;

· нарахування процентів по залишках на рахунках;

· надання овердрафтів (особливим клієнтам згідно з рішенням керівництва банку);

· надання виписок у міру здійснення операції;

· оформлення архіву рахунку за будь-який проміжок часу;

· виконання операцій з розпорядження клієнтів відносно коштів на їхніх валютних рахунках (оплата наданих документів, купівля та продаж іноземної валюти за рахунок коштів клієнтів);

· списання сум, передбачених законодавством;

· контроль експортно-імпортних операцій.

Неторгові операції:

· купівля та продаж готівкової іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті;

· інкасо іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті;

· випуск та обслуговування пластикових карток клієнтів;

· купівля (оплата) дорожніх чеків іноземних банків;

· оплата грошових акредитивів і виставлення аналогічних акредитивів;

· організація роботи і порядку проведення операцій в обмінних пунктах.

Операції із залучення та розміщення валютних коштів:

· кредитні;

· депозитні;

· з цінними паперами;

· лізингові;

· форфейтингові;

· факторингові.

Валютні операції здійснюються на внутрішньому і міжнародному ринках. На внутрішньому ринку – з резидентами України у межах, встановлених нормативними актами Національного банку України. На міжнародному ринку – з нерезидентами у межах, встановлених нормативними актами НБУ [63, c.14-15].

Валютні операції поділяються на активні і пасивні операції. Пасивні операції – створення валютних резервів в іноземній валюті та прийом депозитів в іноземній валюті:

· продаж за іноземну валюту цінних паперів, емітованих резидентами України і номінованих у національній валюті (включаючи власні цінні папери банку);

· отримання кредитів в іноземній валюті від інших уповноважених банків.

Активні операції – використання створених валютних резервів:

· видача кредитів в іноземній валюті;

· купівля за іноземну валюту цінних паперів, номінованих у національній валюті.

Здійснення валютних операцій вимагає спеціальної ліцензії НБУ. Існує два види ліцензій на проведення валютних операцій: індивідуальна та генеральна.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Індивідуальної ліцензії потребують такі операції:

а) вивезення, переказ і пересилка за межі України валютних цінностей, за винятком:

· вивезення, переказ і пересилка за межі України фізичними особами – резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах;

· платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі Україні на виконання зобов’язань у цій валюті перед нерезидентами щодо сплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей;

· платежів у іноземній валюті за межі Україні у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;

· вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності;

б) ввезення, переказ, пересилка в Україну валюти України, за винятком сум у валюті України, що були:

· вивезені;

· переказані;

· переслані за кордон раніше на законних підставах.

в) надання та одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або застави;

д) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком відкриття фізичними особами – резидентами рахунків в іноземній валюті на час їх перебування за кордоном; відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками; відкриття рахунків у іноземній валюті дипломатичними, консульськими, торговельними та іншими офіційними представництвами України за кордоном;

е) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами – резидентами як дарунок або у спадщину.

Одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Порядок надання Генеральної ліцензії НБУ на право здійснення комерційними банками операцій з валютними цінностями
. Банки – юридичні особи, які здійснюють свої операції на території України не менше ніж один рік, мають розмір статутного фонду і власних коштів, що встановлюються Національним банком України на право здійснення операцій з валютними цінностями, повинні:

1) протягом одного року не мати зауважень від органів банківського нагляду та податкової інспекції щодо виконання ними вимог чинного законодавства;

2) забезпечити відповідність проведення операцій технічним вимогам, які необхідні для здійснення саме валютних операцій (згідно з Переліком технічних вимог до комерційних банків для здійснення операцій з валютними цінностями);

3) мати в штаті фахівців, рівень освіти яких відповідає кваліфікаційним вимогам, висунутим щодо здійснення валютних операцій;

4) звернутися до відповідного регіонального управління Національного банка України за рекомендаціями на отримання ліцензії додавши до заяви такі документи:

· копію нотаріально посвідченого Статуту та установчих документів банку (з усіма змінами та доповненнями);

· перелік операцій, які банк має намір виконувати;

· опис структури установи та підрозділів, які здійснюватимуть валютні операції, з переліком технічних засобів, що використовуватимуться в них;

· довідки про керівників установи, які здійснюватимуть нагляд за операціями з валютними цінностями, та безпосередніх виконавців валютних операцій (бухгалтерів, касирів, брокерів, економістів та ін.), посвідчені нотаріально або в установленому порядку у банку копії документів, які підтверджують відповідність рівня виконавців кваліфікаційним вимогам (дипломи, сертифікати та ін.)

· баланси установи на останню звітну дату та звіт про прибутки та збитки;

· річний звіт банку;

· письмове підтвердження трьох іноземних банків про згоду на встановлення кореспондентських відносин (у тому разі, якщо банк має намір одержати ліцензію з правом самостійно встановлювати кореспондентські відносини з іноземними банками).

Порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для їх одержання, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.

Відмова у видачі Національним банком України ліцензії може бути оскаржена в суді або арбітражному суді.

Залежно від якості наданих комерційним банком документів, технічних умов, кваліфікації керівників і виконавців валютних операцій НБУ може дозволити проведення валютних операцій [63].

У літературі немає як чіткого визначення, так і класифікації неторгових операцій. Однак, виходячи з практики їх проведення, неторгові операції можна розглядати з кількох позицій.

1. Залежно від суб’єкта надання послуг
неторгового характеру вони поділяються на:

· послуги, які надаються банківськими установами, спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами та іншими установами й організаціями, тобто банківські
;

· послуги комерційних банків, що надають ширший спектр послуг, до яких належать практично всі можливі операції, тобто послуги, що надаються спеціалізованими інститутами
;

· послуги компаній фірм (небанківських обмінних пунктів валют, клубних пластикових карток, переказів коштів своїх клієнтів тощо), що займаються обслуговуванням пластикових карток, грошових переказів тощо, тобто послуги, що надаються іншими суб’єктами
.

В Україні переважна більшість послуг неторгового характеру надається банківськими установами.

2. Залежно від типу клієнтів, що отримують послуги:

· операції, що проводяться для юридичних осіб
(сплата витрат на відрядження та операції з корпоративними пластиковими картками);

· операції, що проводяться для фізичних осіб
(фізичні особи можуть отримати весь спектр неторгових операцій).

В Україні найбільш поширеними є послуги з обміну валюти та переказу коштів фізичних осіб за кордон і отримання надходжень з-за кордону. Останнім часом набули популярності операції з дорожніми чеками. Надання послуг з обслуговування пластикових карток є перспективними і перебувають на стадії розвитку [59].

3. Залежно від виду
неторгові операції можна поділити на три групи: переказні, конверсійні та ведення валютних рахунків клієнтів (останнє частіше виступає складовою переказних операцій).

Переказні операції
– це такі операції, в основі яких лежить переказ коштів однієї особи на користь іншої, або трансформація грошових коштів особи для використання їх тією ж особою (операції з дорожніми чеками).

До переказних операцій належать:

· операції з дорожніми чеками;

· операції з пластиковими картками;

· послуги з переказу коштів клієнта за кордон;

· оплата переказів з-за кордону та сплата інших платіжних документів.

Конверсійні операції
– купівля та продаж іноземної валюти через обмінні пункти.

4. Залежно від джерела фінансування
можна визначити такі види неторгових операцій:

· за рахунок власних коштів клієнта;

· за рахунок кредитних ресурсів банку;

· операції з кредитними картками;

· змішані.

Основні інструменти:

· дебетна картка з овердрафтом;

· чекова гарантійна картка.

5. Залежно від місця здійснення
це можуть бути операції, що проводяться на внутрішньому та міжнародному ринках.

З переліку неторгових операцій в іноземній валюті на внутрішньому ринку здебільшого здійснюються операції з обміну іноземної валюти через мережу обмінних пунктів та ведення валютних рахунків фізичних осіб. Переважна більшість неторгових операцій в іноземній валюті (перекази коштів, операції з дорожніми чеками та пластиковими картками тощо) проводиться на міжнародних ринках.

6. Залежно від джерел регулювання
неторгові операції поділяються на:

· операції, які регулюються законами України та нормативними актами НБУ;

· операції, які регулюються міжнародними угодами;

· операції, які регулюються міжнародними правилами;

· операції, які регулюються змішаним чином (таке регулювання в Україні найбільш поширене).

7. Залежно від виду валюти
– операції, що проводяться в конвертованій або неконвертованій валюті.

Операції з пластиковими картками та дорожніми чеками здійснюються, як правило, у конвертованій валюті. Щодо операцій з переказу та отримання коштів або ведення валютних рахунків клієнтів вид валюти залежить від конкретної країни (так, перекази з України в країни СНД відбуваються в національній валюті України) та виду валюти, що вноситься клієнтом на рахунок. Конверсійні операції можуть проводитись з будь-яким видом валюти [23, 59].

8. Неторгові операції можна класифікувати за видом доходу
, що отримує банк від їх здійснення:

· комісійна винагорода (банк отримує її практично за всі види неторгових операцій);

· проценти та комісійна винагорода (такий дохід банк отримує по операціях з кредитними та дебетними картками з овердрафтом).

Таким чином, можна зробити висновок, що спектр неторгових операцій є досить різноманітним і надавати їх можуть як банківські установи так і небанківські фінансові установи.

Отже в даному розділі дипломної роботи автором було розглянуто особливості функціонування валютного ринку України, визначено чинники, які впливають на валютний курс гривні. Також даний розділ розкриває поняття валютних та неторгових операцій комерційного банку, тут наведено їх класифікацію та розглянуто основні моменти отримання комерційним банком ліцензій на здійснення валютних операцій.

Розділ 2. Аналіз управління неторговими валютними операціями у ТОВ „Укрпромбанк”
2.1 Фінансовий стан та результати діяльності банку

ТОВ „Укрпромбанк” створено у 1989 році. Банк виконує поставлені стратегічні і тактичні завдання, значно збільшує і розширює обсяги активних і пасивних операцій. За рахунок збільшення капіталу і приросту депозитної бази ТОВ „Укрпромбанк” нарощує обсяг кредитного портфеля. При цьому, необхідною умовою залишається підтримка на достатньому рівні ліквідності банку, якісна оцінка власних можливостей і можливостей партнерів при кредитуванні, хеджування ризиків, захист у повному обсязі довірених банку коштів клієнтів, підтримка їхнього бізнесу, формування необхідного обсягу резервів і підтвердження надійності банку як стабільного фінансового інституту.

Банк є повноправним членом Першої фондової торгової системи, асоційованим членом Міжнародної платіжної системи MasterCard International та афілійований член Міжнародної платіжної системи Visa International.

Банк є корпоративним членом УкрСВІФТ та міжнародної організації S.W.I.F.T/ SCRL.

Проаналізуємо фінансовий стан банківської установи. Основою для аналізу діяльності банку слугує балансовий звіт, у якому активи відображаються ліворуч, а зобов'язан­ня та капітал (пасиви) — праворуч. Існує така рівність:

Активи — Зобов'язання = Капітал.

Активи й пасиви подаються у балансовому звіті в поряд­ку зниження їх ліквідності. Щоб спростити аналіз балансу, його перетворюють у консолідований.

Основними видами аналізу балансового звіту банку є:

· структурний аналіз, який дає змогу оцінювати зміни у структурі активів і пасивів протягом певного часу;

· коефіцієнтний аналіз, за допомогою якого можна з'ясу­вати якісні характеристики активів і пасивів (при цьому ви­користовують ряд коефіцієнтів).

Проаналізуємо докладніше структуру і склад капіталу банківської установи на основі фінансової звітності банку, що наведена в додатка А і Б (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Аналіз структури капіталу ТОВ „Укрпромбанк”

Показники	2004		2005		2006
	Сума, тис.грн.	Структура, %	Сума, тис.грн.	Структура, %	Сума, тис.грн.	Структура, %
Статутний капітал	147296,8	38,88	283113,8	54,10	942406,9	78,49
Нерозподілені прибутки	153624	40,55	145261	27,76	132465	11,03
Прибутки поточного року	77917	20,57	94964,1	18,15	125866,3	10,48
Усього капіталу	378837,8	100,00	523338,9	100,00	1200738	100,00

Як бачимо з наведеної таблиці у 2006 році капітал банку в основному сформовано за рахунок статутного капіталу, проте у попередніх роках на долю статутного капіталу припадало лише 54,1 та 38,9% у 2005 та 2006 роках. А у 2004 році основна частина капіталу припадала на нерозподілені прибутки.

Також доцільно обчислити чистий капітал, який регулюється з боку НБУ, у таблиці 2.2 наведені дані розрахунки.

Таблиця 2.2

Розрахунок чистого капіталу ТОВ „Укрпромбанк”

тис. грн.

2004	2005	2006
Основний капітал	259018,8	550218,8	889438,4
Додатковий капітал	77917	94964,1	125866,3
Відверненя	170398	102961	125182
Чистий капітал	166537,8	542221,9	890122,7

Коефіцієнтний метод дозволяє провести аналіз достатності капіталу (див. табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Розрахунок коефіцієнтів достатності капіталу ТОВ „Укрпромбанк”

Показник	Формула	Норматив	Значення
			2004	2005	2006
Коефіцієнт К1	капітал / пасиви	рекомендоване значення в межах 0,15-0,20	0,19	0,19	0,22
Коефіцієнт К2	чистий капітал / загальні активи	не менш ніж 0,04	0,04	0,10	0,14
Коефіцієнт К4	чистий капітал / зобов’язання	не менш ніж 0,25-0,3	0,05	0,12	0,18

Коефіцієнт К1 визначає рівень капіталу в структурі загальних пасивів. Рекомендовані його значення — у межах 0,15—0,20, як бачимо за аналізований період цей показник відповідав нормативному.

Коефіцієнт К2 показує співвідношення чистого капіталу і загальних активів. Значення даного показника повинно бути не меншим 0,04. Тільки у 2004 році цей показник був на рівні нижньої границі нормативу, в подальшому спостерігається його поступове збільшення.

Коефіцієнт К4 показує максималь­ну суму збитків, за яких капіталу, що залишився (чистий нет­то-капітал), вистачить для забезпечення надійності коштів вкладників та інших кредиторів банку. Передбачається, що капітал банку повинен на 25—30% покривати його зобо­в'язання. Як бачимо в аналізованому періоді цей показник є меншим за нормативне значення, проте спостерігається стала тенденція до його збільшення.

Розглянемо структуру зобов’язань банку (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Структура зобов’язань ТОВ „Укрпромбанк”

Зобов'язання банку	2004		2005		2006
	Сума, тис. гри.	Структура, %	Сума, тис. гри.	Структура, %	Сума, тис. гри.	Структура, %
Коррахунки банків	987	0,03	1023	0,03	1245	0,03
Міжбанківські кредити	11796	0,41	0	0,00	52601	1,18
Кошти клієнтів до запитання	2682582	93,95	3708318	94,67	4156234	93,54
Строкові депозити	2111	0,07	22084	0,56	27155	0,61
Цінні папери власного боргу	0	0,00	0	0,00	0	0,00
Інші зобов'язання	157818	5,53	185801	4,74	206253	4,64
Усього зобов'язань	2855294	100,00	3917226	100,00	4443488	100,00

Таким чином, зобов'язання банку на більш як 90% сформовані за ра­хунок коштів клієнтів до запитання. Дешеві зобов'язання ста­новлять основу ресурсної бази банку, тобто даний банк не несе значних витрат при сплаті процентів.

Частка строкових депозитів — 0,61%, а міжбанківського кредиту — 1,18%.

Отже, аналіз зобов'язань свідчить про те, що банк не має надійної бази кредитних ресурсів і наражається на великий ри­зик, вкладаючи такі кошти в кредити.

Розглянемо структуру активних операцій ТОВ „Укрпромбанк” (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Структура активних операцій ТОВ „Укрпромбанк”

Активи	2004		2005		2006		Відхилення (2006-2004)
	сума, тис. гри.	%	сума, тис. гри.	%	сума, тис. гри.	%	у сумі, тис. гри.	у структурі, %
Валюта, монети	359715,50	9,25	402094,00	7,31	425630,00	6,70	65914,50	-2,55
Кошти на коррахунках у НБУ	401203,00	10,31	334270,00	6,08	345621,00	5,44	-55582,00	-4,88
Кошти на коррахунках в інших банках	754273,00	19,39	810271,00	14,74	805213,00	12,67	50940,00	-6,72
Депозити та кредити в інших банках	106710,00	2,74	132564,00	2,41	154632,00	2,43	47922,00	-0,31
Цінні папери у портфелі банку	371536,30	9,55	638106,90	11,61	645657,10	10,16	274120,80	0,61
Кредити надані, всього	1338122,00	34,40	2351512,00	42,78	3079955,60	48,45	1741833,60	14,05
Інвестиції капіталу	4752,00	0,12	8331,00	0,15	9562,00	0,15	4810,00	0,03
Нематеріальні активи	146848,00	3,77	182535,00	3,32	175452,00	2,76	28604,00	-1,01
Матеріальні активи	123944,00	3,19	213291,00	3,88	256894,00	4,04	132950,00	0,86
Інші активи	283258,00	7,28	424135,00	7,72	458610,00	7,21	175352,00	-0,07
Усього	3890361,80	100,00	5497109,90	100,00	6357226,70	100,00	2466864,90	0,00

З наведеної таблиці бачимо, що частка високоліквідних активів в загальній масі активів має сталу тенденцію до зниження, зростає лише сума наданих кредитів. Для того, щоб проаналізувати якість кредитного менеджменту розглянемо кредитний портфель банку за 2006 рік (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Аналіз кредитного портфелю ТОВ „Укрпромбанк” за 2006 р.

Класифікація кредитів у портфелі банку	Сума, тис. грн.	Структура, %	Коефіцієнт ризику, %	Сума резерву, тис. грн.
Стандартні	2227085,1	72,13	2%	44541,70
Під контролем	521546	16,89	5%	26077,30
Субстандартні	245110	7,94	5%	12255,50
Сумнівні	93210	3,02	50%	46605,00
Безнадійні	800,9	0,03	100%	800,90
Усього кредитний портфель	3087752	100,00	-	130280,40

З наведених даних можна зробити висновок про професіоналізм менеджерів банку, адже відсоток сумнівних та безнадійних кредитів є дуже не великим.

Розглянемо фінансовий стан банківської установи (табл. 2.7).

Таблиця 2.7

Аналіз фінансового стану ТОВ „Укрпромбанк”

Показники	Нормативне значення	Формула	2004	2005	2006
Норматив платоспроможності Н3	не менше 8%	(Капітал / Активи)*100	9,75	9,53	21,96
Норматив достатності капіталу Н4	не менше 4%	Основний капітал - Резерви на покриття кредитних ризиків / Активи *100	6,67	10,02	14,02
Норматив миттєвої ліквідності Н5	не менше 20%	(Кошти на коррахунку + каса) / Поточні рахунки * 100	28,37	19,86	18,56
Норматив загальної ліквідності Н6	не менше 100%	Активи / Зобов’язання * 100	123,03	123,71	128,14

Продовження таблиці 2.7

Показники	Нормативне значення	Формула	2004	2005	2006
Норматив співвідношення високоліквідних і робочих активів Н7	не менше 20%	Високоліквідні активи / Робочі активи * 100	77,75	46,18	39,52
Максимальний розмір ризику на одного позичальника Н8	не більше 25%	Сукупна заборгованість за позичками, міжбанківським кредитами і врахованими векселями / Капітал банку *100	1,62	0,00	3,77
Норматив максимального розміру наданих міжбанківських позик Н12	не більше 200%	Надані міжбанківські позики / Капітал банку * 100	14,67	12,60	11,09
Норматив максимального розміру отриманих міжбанківських позик Н13	не більше 300%	(Отримані міжбанківські позики + Залучені централізовані кошти) / Капітал банку * 100	43,29	49,37	40,38

З таблиці 2.7 бачимо, що всі основні нормативи знаходяться в межах рекомендованих значень. Тільки норматив миттєвої ліквідності у 2006 році не відповідає рекомендованому значенню, це пов’язано із зменшенням високоліквідних активів підприємства через направлення їх в сферу кредитування.

Загалом фінансовий стан банку можна охарактеризувати як стабільний. Щодо рекомендацій банку, то тут хотілося б відмітити про необхідність зміни політики стосовно ресурсної бази (слід вишукати більш надійні джерела ресурсів ніж поточні рахунки клієнтів).

2.2 Діяльність ТОВ „Укрпромбанк” на валютному ринку

Діяльність ТОВ „Укрпромбанк” на валютному ринку зосереджується, в основному, на операціях на міжбанківському валютному ринку, операціях по обслуговуванню торговельного обороту та неторгових валютних операціях. Загалом же поняття валютного ринку є досить широким, це економічна категорія, яка у загальному розумінні визначає систему соціально-економічних та організаційних відносин з приводу купівлі та продажу іноземних валют і платіжних документів, що виражені в іноземних валютах. Валютний ринок можна визначити також як певний механізм, через який здійснюються розрахунки в іноземній валюті. Основу цього механізму складають офіційні фінансові центри, в яких провадяться операції з купівлі-продажу валют на основі попиту та пропозиції учасників торгівлі.

Отже, валютний ринок являє собою переважно міжбанківський ринок, оскільки саме банки є установами, через які здійснюються розрахунки, та тому, що в процесі міжбанківських операцій безпосередньо формується курс валюти. Банки як учасники цього ринку обслуговують міжнародний обіг товарів та послуг, формують валютний курс під впливом попиту та пропозиції і є провідниками економічної політики держави. У діяльності комерційних банків організація та проведення міжнародних розрахунків, операції з іноземною валютою і касовому обслуговуванню клієнтури посідають важливе місце.

Оскільки світові валютні ринки обслуговують рух грошових потоків у міжнародному платіжному обороті, забезпечуючи при цьому між різними країнами рух товарів, послуг та перерозподіл капіталів, то національні валютні ринки забезпечують рух грошових потоків у середині країни та обслуговують зв’язок із світовими центрами.

Функціями валютного ринку є:

- обслуговування міжнародного обігу товарів, послуг та капіталів;

- формування валютного курсу під впливом попиту та пропозиції;

- утворення механізму для захисту валютних ризиків;

- використання державою валютного ринку як інструменту для здійснення грошово-кредитної та економічної політики.

Операції на міжбанківському валютному ринку України дозволяється здійснювати лише суб’єктами цього ринку, до яких належать: НБУ, уповноважені банки (комерційні банки, що отримали ліцензію НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями), уповноважені фінансові установи.

Слід зазначити, що суб’єкти ринку купують іноземну валюту для власних потреб і за дорученням клієнтів (резидентів і нерезидентів). ТОВ „Укрпромбанк” має право здійснювати операції з купівлі іноземних валют за гривні без наявності зобов’язань у цих іноземних валютах для власних потреб та за кошти, що йому належать, у межах установленого нормативного значення загальної відкритої валютної позиції.

Операції з купівлі-продажу іноземної валюти за іноземну валюту здійснюється суб’єктами ринку на міжнародних валютних ринках та на міжбанківському валютному ринку України. Суб’єкти ринку мають право здійснювати операції з купівлі іноземних валют за іноземні валюти без наявності зобов’язань у цих іноземних валютах для власних потреб за кошти, що їм належать, та за дорученням клієнтів-резидентів, які є суб’єктами господарської діяльності України, на підставі договорів комісії.

Здійснимо аналіз проведення міжбанківських операцій в ТОВ „Укрпромбанк”:

1) Взагалі в 2006 році банк співпрацював з 216 фінансовими установами та 17 іноземними компаніями і міжнародними організаціями з 41 країни світу. Можна сказати, що у звітному році в порівнянні з минулим роком співробітництво з фінансовими установами збільшилась на 20%, а з іноземними компаніями – на 54,5% (табл. 2.8 та рис. 2.1).

2) Щодо міжнародних організацій, то співпраця ТОВ „Укрпромбанк” в 2006 році перевищила показники минулого року на 41,4%.

Таблиця 2.8

Кількість фінансових установ, які співпрацюють з ТОВ „Укрпромбанк” за 2005-2006 рр.

Показник	01.01.2005 р., од.	01.01.2006 р. од.	Динаміка, %	Приріст, %	Зміна, (+, -)
Фінансові установи	180,0	216,0	120,0	20,0	+ 36,0
Іноземні компанії	11,0	17,0	154,5	54,5	+ 6,0
Міжнародні організації	29,0	41,0	141,4	41,4	+ 12,0
Усього	220,0	274,0	124,5	24,5	+ 54,0

Рис. 2.1 Фінансові установи, що співпрацюють з ТОВ „Укрпромбанк”

Отже, можна зробити висновок, що банк намагається розширити свою співпрацю з різними фінансовими іноземними компаніями і це буде сприяти розвитку банку.Через те щошироке коло зарубіжних партнерів ТОВ „Укрпромбанк” не лише демонструє його визнання як повноправного учасника світової банківські системи, але й дозволяє повністю задовольняти потреби банку, пов’язані з їхньою діяльністю.

Розглянемо ще операції пов’язані з вкладами ТОВ „Укрпромбанк” в банки Європи та США:

1). Взагалі протягом 2006 року в банку активно здійснювалися міжбанківські операції на світовому ринку. Оскільки обсяги депозитів, розміщених в першокласних банках Європи та США, збільшилися майже вдвічі та склали 2,6 млрд. грн., що в порівнянні з минулим роком більше на 52,9% (або на 0,9 млрд. грн.) (табл. 2.9 та рис. 2.2).

2). Вклади в російських рублях збільшилися на 8,5%, що на 0,5 млрд.

грн. більше, ніж показники минулого року. Найменше депозитів спостерігалося в євро – 0,4 млрд. грн., тобто їх кількість зменшилась на 33,3%, або на 0,1 млрд. грн..

Таблиця 2.9

Депозити ТОВ „Укрпромбанк”, які розміщені в банках Європи та США

Показник	01.01.2005, млрд. грн.	01.01.2006, млрд. грн.	Динаміка, %	Приріст, %	Зміна (+, -)
Долар США	1,7	2,6	152,9	52,9	+ 0,9
Євро	0,3	0,4	133,3	33,3	+ 0,1
Російський рубель	5,9	6,4	108,5	8,5	+ 0,5

Рис. 2.2

Рис. 2.2 Депозити ТОВ „Укрпромбанк” в іноземних банках

Отже, ТОВ „Укрпромбанк” активно здійснює операції на міжбанківському валютному ринку України, а також надає своїм клієнтам повний спектр міжнародних валютних послуг: операції з купівлі-продажу валют на основі попиту та пропозиції учасників торгівлі, здійснює свої вклади в іноземні банки Європи та США.

Розглянемо динаміку здійснення валютних переказів в ТОВ „Укрпромбанк”. Відомо, що в банку успішно функціонує єдина система електронних платежів (СЕП), основою якої є власна Розрахункова палата. Взаємодія Розрахункової палати ТОВ „Укрпромбанк” з Центральною Розрахунковою палатою НБУ побудована на третій моделі обслуговування кореспондентського рахунку. Ця модель передбачає наявність у банку єдиного кореспондентського рахунку без ведення технічних рахунків філій. Розрахунковій палаті банку від імені головного банку відкрито один кореспондентський рахунок в НБУ. Філії ТОВ „Укрпромбанк” мають субкореспондентські рахунки в Розрахунковій палаті, і всі розрахунки проводяться тільки через рахунок у межах наявного залишку коштів на ньому.

Треба сказати, що здійснення міжбанківських розрахунків через Розрахункову палату дає змогу: ефективно та раціонально використовувати тимчасово вільно ресурси; забезпечувати своєчасність розрахунків; підвищити рівень надійності розрахунків; проводити вивірку міжбанківських та внутрішньобанківських розрахунків установ ТОВ „Укрпромбанк” у централізованому порядку; здійснювати контроль за станом обов’язкових резервів; керувати грошовими потоками; проводити контроль за станом економічних нормативів.

З таблиці 2.10 видно, що розрахунки через систему електронних платежів (СЕП) були збільшені на 17,9% в порівнянні з минулим роком. також відбувалось збільшення платежів через систему «Клієнт-банк» на 32%, бо в минулому році через цю систему було проведено платежів лише на 0,91 млн. грн., а як відомо система «Клієнт-банк» призначена для роботи клієнта з банківською установою і передбачає передачу платіжних документів клієнта до банку.

Платіжні обороти через Розрахункову палату в 2005 році становили 80,8 млн. грн., а в 2006 році – 91,2 млн. грн., що на 13% більше, ніж в минулому році, а це означає, що найбільше платежів проходить через Розрахункову палату ТОВ „Укрпромбанк”.

Таблиця 2.10

Показники оборотів за міжнародними розрахунками в ТОВ „Укрпромбанк”за 2005-2006 рр.

Показник	01.01.2005 млн. грн.	01.01.2006 млн. грн.	Динаміка, %	Приріст, %	Зміна (+, -)
Розрахунки клієнтів через СЕП	7,80	9,2	117,9	17,9	1,4
Обслуговування кредитів та кредитних ліній	3,9	4,0	121,2	21,2	0,7
Експлуатація систем «Клієнт-банк»	0,91	1,2	132,0	32,0	0,29
Платіжні обороти через Розрахункову палату	80,8	91,3	113,0	13,0	10,5

В своїй діяльності ТОВ „Укрпромбанк” пропонує власним клієнтам здійснення міжнародних переказів за допомогою інкасо та акредитивів. Інкасо – це доручення експортера до свого банку одержати від імпортера (платника) безпосередньо або через інший банк певну суму або підтвердження (акцепт) того, що ця сума буде виплачена у встановлений термін.

Базою для проведення операцій документарного інкасо є «уніфіковані правила по інкасо» (УПІ), розроблені Міжнародною торговельною палатою і визнані банками.

Проаналізуємо інкасові операції, які здійснюються в ТОВ „Укрпромбанк”.

Оскільки в даному банку відкрито 44 кореспондентських рахунків у банках далекого зарубіжжя та в 12 банках країни СНД та Балтії, то відбувається і збільшення міжнародних розрахунків. Також для здійснення операцій в Україні дев’ятьом зарубіжним банкам в ТОВ „Укрпромбанк” відкрито 10 рахунків. Найбільші обсяги розрахунків здійснюються через ряд іноземних банків: Дойче банк, Комерц банк, Дрезднер банк, Кредит Свісс Ферс Бостон, ЮБС АГ та у багатьох інших банках. Для оперативного безперебійного здійснення розрахунків та з метою диверсифікації ризиків у 2005 році мережу кореспондентських рахунків НОСТРО збільшено на шість рахунків.

По-перше, оборот міжнародних розрахунків ТОВ „Укрпромбанк” з інкасо у звітному році становили 45,7 млн. доларів США, а це означає, що вони збільшились в порівнянні з минулим роком на 2,7%, або на 1,2 млн. доларів США більше (табл. 2.11).

По-друге, особливо динамічно зростали обсяги розрахунків на експорт товарів та послуг, тобто вони збільшились на 2,6%, або на 0,6 млн. доларів США, бо в минулому році ці операції дорівнювали лише 22,7 млн. доларів США. Також у звітному році відбулося збільшення платежів на імпорт товарів на 0,6 млн. доларів США (2,8%).

Отже, дані показники збільшилися і це свідчить про те, що через банк більше здійснюють розрахунки на експорт товарів та послуг, ніж на імпорт.

Таблиця 2.11

Оборот міжнародних розрахунків з інкасо в ТОВ „Укрпромбанк” за 2005-2006 рр.

Показники	01.01.2005 млн. доларів США	01.01.2006 млн. доларів США	Динаміка, %	Приріст, %	Зміни (+, -)
Експорт товарів та послуг	22,7	23,3	102,6	2,6	0,6
Імпорт товарів та послуг	21,8	22,4	102,8	2,8	0,6
Всього	44,5	45,7	102,7	2,7	1,2

Дослідимо здійснення розрахунків за допомогою акредитиву. Акредитив – це умовне грошове зобов’язання банку, яке виставляється на підставі доручення його клієнтами-імпортера провести платіж на платіж експортера (акцептувати його тратти) або забезпечити платіж (акцепт тратт) іншим банком у межах певної суми та у встановлені проти документів, указаних в акредитиві.

У розрахунках за зовнішньоторговельними операціями використовуються документарні акредитиви – іменні документи, що містять доручення про сплату коштів отримувачу протягом певного терміну з додержанням вказаних в ньому умов.

Застосування акредитивів у міжнародних розрахунках регулюються спеціальним документом – «Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів» (УПДА).

Проаналізуємо зовнішньоторговельні операції з використанням документарного акредитива в ТОВ „Укрпромбанк” (табл. 2.12).

Таблиця 2.12

Аналіз розрахунків ТОВ „Укрпромбанк” за акредитивом

Показники	01.01.2005 млн. доларів США	01.01.2006 млн. доларів США	Динаміка, %	Приріст, %	Зміни (+, -)
Покритий акредитив	21,0	21,2	100,9	0,9	0,2
Непокритий акредитив	10,3	10,4	101,0	1,0	0,1
Всього	31,3	31,6	101,0	1,0	0,3

На основі даних табл. 2.12 можна зробити наступні висновки:

1) Загальна сума цих операцій збільшилась в 2006 році і становила 31,6 млн. доларів США, що на 1,0% більше, ніж за показники минулого року.

2) При цьому покритий акредитив в 2005 році дорівнював 21,0 млн.

доларів США, а 2006 році – 21,2 млн. доларів США, що на 0,2 млн. доларів

США більше, ніж в минулому році.

3) Непокритий акредитив відповідно збільшився – на 0,1 млн. доларів США, або на 1%.

Отже, із зазначеного вище можна сказати, що міжнародні розрахунки за акредитивом проводяться банком успішно і в загальній сумі зросли на 0,3 млн. доларів США. Непокритий акредитив банком проводиться менше, бо цей вид акредитива є більш ризикованим для банку, але з іншої сторони – прибутковим, бо за будь-який кредит баком нараховуються проценти.

Отже, проаналізувавши діяльність ТОВ „Укрпромбанк” на валютному ринку ми можемо констатувати, що банк постійно нарощує обсяги операцій в іноземній валюті як торговельного так і неторговельного характеру. Наступним логічним кроком, після аналізу діяльності банку по обслуговуванню торгового обороту, є дослідження особливостей надання банком послуг неторгового характеру.

2.3 Методи управління неторговими валютними операціями

2.3.1 Обмінні операції з готівковою іноземною валютою

Порядок здійснення неторговельних операцій у ТОВ „Укрпромбанк” регламентується Інструкцією «Про відкриття, ведення, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті» від 12.11.2005 р. №492. Неторговельними операціями за поточними рахунками в іноземній валюті є такі операції:

· виплата іноземної валюти готівкою та платіжними документами в іноземній валюті на витрати, пов’язані з відрядженнями;

· здійснення обмінних операцій з іноземною валютою та платіжними документами в іноземній валюті;

· виплата іноземної валюти готівкою, за чеками та пластиковими картками фізичним особам (резидентам та нерезидентам);

· купівля платіжних документів в іноземній валюті фізичними особами;

· виплата авторських гонорарів і платежів за користування авторськими правами;

· перерахування коштів на проведення міжнародних виставок на проведення міжнародних виставок, конгресів та інших міжнародних зустрічей;

· оплата праці нерезидентам, які згідно з укладеними трудовими угодами працюють в Україні;

· перерахування коштів в іноземній валюті за навчання, лікування, патентування, сплату митних платежів, членських внесків;

· виплата іноземної валюти готівкою за переказами з-за кордону та переказ за межі України (пенсії, аліменти, оплата праці тощо);

· інші виплати та перекази в іноземній валюті, що не суперечать чинному законодавству.

Існують «Правила здійснення переказів іноземної валюти за межі України за дорученням фізичних осіб та одержання фізичними особами в Україні переказаної їм із-за кордону валюти», затверджені Правлінням НБУ від 17 січня 2001 року №18, які регулюють перекази фізичних осіб за операціями неторговельного характеру і не поширюються на перекази, що пов’язані з підприємницькою та інвестиційною діяльністю.

Розглянемо документи, які подає в банк фізична особа для здійснення переказу:

а) платіжне доручення в іноземній валюті, оформлене згідно з вимогами Положення про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю/продаж іноземної валюти до банків;

б) документ, що ідентифікує особу (паспорт, інший документ, що замінює його).

Щоб здійснити переказ без відкриття поточного рахунку фізична особа подає працівникові банку: заяву на переказ; документ, що ідентифікує особу (паспорт, або документ, що його замінює).

Для одержання суми переказу з поточного рахунку фізична особа подає заяву на видачу готівки та документ, що ідентифікує особу. Під час здійснення переказу фізична особа в платіжному дорученні, у заяві на переказ готівки та в документах відповідних платіжних систем на відправлення переказу має зробити напис „Ця операція не пов’язана зі здійсненням підприємницької та інвестиційної діяльності” і свідчити його підписом. Ці грошові кошти, переказані в Україну із-за кордону , можуть бути виплачені фізичній особі в іноземній валюті або у гривнях на підставі її заяви.

Перекази іноземної валюти за межі України з поточних рахунків в іноземній валюті фізичних осіб-нерезидентів здійснюється в межах залишку, що є на їх рахунках. Іноземна валюта, що переказана в Україну на користь фізичних осіб-нерезидентів або резидентів, зараховується на їх поточні рахунки в іноземній валюті без обмежень сум.

Оскільки виплата іноземної валюти готівкою та платіжними документами в іноземній валюті на витрати, пов’язані з відрядженнями є неторговельною операцією за поточними рахунками в іноземній валюті, то проаналізуємо цей вид операцій в ТОВ „Укрпромбанк”.

Загальна сума виплат іноземної валюти, яка пов’язана з відрядженням, на 01.01.2006 рік перевищила і становила 12,9 млн. грн., що на 13,2% більше 2005 року, із них спостерігалося зростання виплат платіжними документами в іноземній валюті –9,8 млн. грн., що на 21%, але зменшились виплати готівкою на 6% (або на 0,2 млн. грн.).

Отже, можна сказати, що такі виплати в іноземній валюті здійснюються в більшості випадків за платіжними документами, ніж готівкою, бо це більш зручно (табл. 2.13).

Таблиця 2.13

Виплата іноземної валюти на витрати, пов’язані з відрядженням вТОВ „Укрпромбанк” за 2005-2006 рр., млн. грн.

Показники	01.01.2005	01.01.2006	Динаміка, %	Приріст, %	Зміни (+, -)
Готівка в іноземній валюті	3,3	3,1	94,0	6,0	- 0,2
Платіжні документи в іноземній валюті	8,1	9,8	121,0	21,0	1,7
Всього	11,4	12,9	113,2	13,2	1,5

Розглянемо також обмінні операції ТОВ „Укрпромбанк” з іноземною валютою та платіжними документами в іноземній валюті.

До них належать:

· купівля/продаж готівки іноземної валюти за готівку в гривнях;

· купівля/продаж платіжних документів в іноземній валюті за готівку в гривнях , а також продаж і оплата платіжних документів в іноземній валюті за готівку в іноземній валюті;

· приймання для направлення на інкасо готівки в іноземній валюті і платіжних документів в іноземній валюті;

· обмін готівки в іноземній валюті однієї держави на готівку іншої іноземної держави;

· приймання на експертизу грошових знаків іноземних держав і платіжних документів в іноземній валюті, справжність яких викликає сумнів;

· видача готівки за кредитними і дебетовими картками, а також приймання іноземної валюти готівкою для зарахування фізичним особам;

· розмін платіжного грошового знака іноземної держави на платіжні грошові знаки тієї самої іноземної держави.

Проаналізуємо обмінні операції в ТОВ „Укрпромбанк”:

1) збільшення в 2006 році продажу валюти спостерігається по всім іноземним валютам, але найбільше продаються російські рублі, їх було продано 12,9 млрд. гривень, що на 9,3% більше, ніж було в минулому році, в незначній кількості продавалися й долари США, їх продаж збільшився на 16,2% (320,0 млн. грн.). Найменше продавалася така валюта, як євро: продано – 134 млн. гривень (табл. 2.14).

Таблиця 2.14.

Обсяги продажу-купівлі іноземної валюти в ТОВ „Укрпромбанк” за 2005 - 2006 рр.

Показник	01.01.2005 млн. грн.	01.01.2006 млн. грн.	Динаміка, %	Приріст, %	Зміна (+, -)
ПРОДАЖ ВАЛЮТИ Долар США	1980,00	2300,00	116,20	16,20	+ 320,00
Євро	122,00	134,00	109,80	9,80	+ 12,00
Російські рублі	11800,00	12900,00	109,30	9,30	+ 1100,00
КУПІВЛЯ ВАЛЮТИ Долар США	670,00	800,00	119,40	19,40	+ 130,00
Євро	97,00	130,00	134,00	34,00	+ 33,00
Російські рублі	2400,00	2700,00	112,50	12,50	+ 300,00

2) Перевищення суми купівлі іноземної валюти спостерігається по всім видам валют, але найбільша її кількість виявилась знову по російських рублях і становила 2700 млн. грн., що на 12,5% більше показників минулого року. Також відбувалося збільшення купівлі доларів США на 19,4% та євро на 34%.

2.3.2 Організація роботи щодо обслуговування фізичних осіб пластиковими картками та дорожніми чеками міжнародних платіжних систем

Також неторговельними операціями, які здійснюються у комерційному банку в іноземній валюті є операції з дорожніми чеками та платіжними картками. На сьогодні діє Положення «Про впровадження пластикових карток міжнародних платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги та видачі готівки», затверджене постановою Правління НБУ за №37 від 24 лютого 1997р. Проте цей документ регулює питання, пов’язані з використанням в Україні карток міжнародних систем.

ТОВ „Укрпромбанк” пропонує на сьогодні наступні послуги з використанням банківських платіжних карток MasterCard International та VISA International.

Зарплатні проекти.
Зарплатний проект передбачає виплату заробітної плати, премій та інших виплат соціального характеру на карткові рахунки в банку.

Корпоративні платіжні картки.
Корпоративні картки є надійним і зручним засобом для оплати представницьких та витрат на відрядження в Україні та за кордоном.

Проведемо аналіз використання платіжних карток в ТОВ „Укрпромбанк” (табл. 2.15).

Таблиця 2.15

Послуги населенню ТОВ „Укрпромбанк” за 2005-2006 рр.

Показник	01.01.2005 тис. грн.	01.01.2006 тис. грн.	Динаміка, %	Приріст, %	Зміна (+, -)
Платіжні картки	3181,00	7000,00	220,00	120,00	+ 3819,00
Компенсаційні виплати жертвам нацистських переслідувань	2300,00	2600,00	113,00	13,00	+ 300,00

За рахунок розширення сфери послуг населення в 2006 році значно збільшилися доходи від здійснення операцій з пластиковими картками на 7000 тис. гривень, що на 120% більше показників 2005 року.

Зросли доходи операцій від здійснення компенсаційних виплат жертвам нацистських переслідувань, вони становили 2600 тис. гривень, що на 13% більше 2005 року. Також банком розроблено порядок і впроваджено послугу по кредитуванню фізичних осіб – держателів пластикових карток.

Щодо кількості платіжних карток в 2006 році, то вона становила 1094,1 тисяч одиниць, в 2005 році – 737,6 тисяч одиниць, а вже в 2004 році – 596,1 тис. один. Тобто в порівнянні з минулими роками кількість платіжних карток збільшувалася, так якщо порівняти два останніх роки, то їх кількість збільшились на 48,3% (рис. 2.3).

Рис. 2.3 Кількість емітованих ТОВ „Укрпромбанк” платіжних карток

Проаналізуємо операції ТОВ „Укрпромбанк” з дорожніми чеками. Дорожній чек – паперовий розрахунковий документ, що виражений в іноземній валюті та використовують як засіб міжнародних розрахунків неторговельного характеру і є грошовим зобов’язанням чекодавця виплатити зазначену в чеку суму чекодержателю (власнику), підпис якого проставляється в зазначеному компанією-емітентом місці під час продажу.

Коло операцій з чеками включає: продаж, купівлю (сплату) та інкасо. ТОВ „Укрпромбанк” здійснює продаж дорожніх чеків Томас Кук Мастер Кард у доларах США та євро. Дорожні чеки у доларах США доступні у наступних номіналах: 20, 50, 100, 500, 1000; в євро - 50, 100, 200, з листопада 2005 року – 500. Комісія у при продажі дорожніх чеків становить 1%.

Взагалі, продаж дорожніх чеків Томас Кук здійснюється фізичними особами-резидентами та нерезидентами, а також юридичним особам-резидентам та представництвам юридичних осіб-нерезидентів. Враховуючи зміни, внесені до Положення „Про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України”, затвердженого Постановою Правління НБУ від 29.12.2000р. №520 норма продажу дорожніх чеків на одну особу протягом одного дня:

· фізичним особам-резидентам: у пункті обміну – на суму до 1000 доларів США або еквівалент цієї суми в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ; в операційній касі – на суму до 6000 доларів США;

· фізичним особам-нерезидентам: лише в операційній касі на суму до 6000 доларів США або еквівалент цієї суми в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ.

Зазначимо, що операції з продажу дорожніх чеків здійснюється на підставі:

· для фізичних осіб-резидентів: паспорт громадянина України або довідки на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України, та квитка або паспорта для виїзду за кордон;

· для фізичних осіб-нерезидентів: паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та за наявності підтверджуючих документів про джерела походження іноземної валюти у нерезидента.

Також здійснюється продаж дорожніх чеків на відрядження за кордон юридичним особам-резидентам та представництвам юридичних осіб-нерезидентів здійснюється на підставі заявки. Ще подається доручення на отримання коштів на відрядження у операційній касі банку. Добова норма коштів на одну особу складає 300 доларів США. На транспортні витрати видається 1000 доларів США на одного працівника. Уповноважений працівник установи банку видає клієнту третій екземпляр угоди про купівлю разом із сторінкою, яка містить правила користування чеками. Другий екземпляр угоди про купівлю зберігається у документах дня установи банку. Третій пересилається ГУМР.

Проаналізуємо скільки було продано дорожніх чеків в ТОВ „Укрпромбанк” (табл. 2.16).

Таблиця 2.16

Продаж дорожніх чеків в ТОВ „Укрпромбанк”
за 2005-2006 рр.

Показники	01.01.2005 тис. дол. США	01.01.2006 тис. дол. США	Динаміка, %	Приріст, %	Зміна (+, -)
Фізичним особам-резидентам	430,0	522,0	121,4	21,4	92,0
Фізичним особам-нерезидентам	100,0	112,0	112,0	12,0	12,0
Юридичним особам-резидентам	113,3	126,4	111,6	11,6	13,3
Юридичним особам-нерезидентам	76,2	81,1	106,4	6,4	4,9

Найбільша кількість проданих дорожніх чеків в банку спостерігається фізичним особам-резидентам, вона становить 522,0 тис. доларів США, а це на 21,4% більше ніж в порівнянні з 2005 роком.

Також спостерігається продажа цих чеків і юридичним особам, як резидентам так і нерезидентам, найбільша їх кількість була продана юридичним особам-резидентам – 126,4 тис. доларів США, що на 11,6% більше за показники минулого року.

В цілому ТОВ „Укрпромбанк” купує (сплачує) дорожні чеки Томас Кук МастерКард, Віза, Американ Експрес у доларах США та Євро. Комісія при сплаті дорожніх чеків – 2%. Готівка сплачується у повній сумі, що проставлена в чеку, і тільки власнику, зразок підпису якого є у визначеному іноземною компанією-емітентом місці.

У випадку втрати дорожніх чеків власник має звернутися до служби відшкодування компанії-емітента, або до банку, який виступає агентом по продажу дорожніх чеків компанії емітента. ТОВ „Укрпромбанк” є агентом по продажу дорожніх чеків Томас Кук МастерКард. Дорожні чеки, які не входять до переліку, які ТОВ „Укрпромбанк” сплачує миттєво, приймаються на інкасо на умовах негайного кредитування. Операції інкасо чеків займає 2-3 дні.

Розділ 3. Валютна політика та валютне регулювання.
3.1 Становлення системи валютного регулювання в Україні

В Україні валютне регулювання базується на Конституції України та Законі України "Про Національний банк України", Декреті Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. (з наступними змінами та доповненнями), а також нормативних актах НБУ, що визначають правові засади організації валютного регулювання й контролю.

Під валютним регулюванням
розуміється діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків та порядок здійснення операцій з валютними цінностями. Ринкове і державне валютне регулювання доповнюють одне одного: при цьому ринкове регулювання основане на конкуренції й породжує стимули розвитку; відповідно валютне регулювання спрямоване на визначення негативних наслідків ринкового регулювання валютних відносин [23, c.158].

Після проголошення незалежності Україна залишилася без валютних резервів (оскільки через валютну монополію всі валютні резерви були зосереджені в союзному центрі) та змушена була створювати власну валютну систему. З початком ринкових перетворень було ліквідовано валютну монополію держави. Учасниками валютних відносин, у тому числі в сфері міжнародних економічних відносин, стали суб'єкти господарювання всіх форм власності.

Особливістю формування валютної системи в Україні стала доларизація грошового обігу. Згідно з Указом Президента України в червні 1992 р. було надано дозвіл на обіг (до введення гривні) іноземної валюти та на реалізацію товарів за валюту. З 1 серпня 1995 р. з готівкового обігу як засіб платежу долар було виведено.

Механізм формування курсу національної валюти щодо інших валют в Україні пройшов певну еволюцію.

З кінця 1993 р. ринковий валютний курс українських грошей визначався досить вузьким ринком товарів і послуг, а також валютними обмеженнями. Зміна валюті курсу залежала головним чином від зміни грошової маси. В цей же час було встановлено фіксований валютний курс, що мало негативні наслідки. Так, втрати країни від фіксованого курсу, за оцінками фахівців, становили 1,2 млрд дол. США.

З жовтня 1994 р. курс грошової одиниці встановлювався на основі торгів на УМВБ Це сприяло стабілізації валютного ринку в Україні, забезпечило встановлення офіційного курсу грошової одиниці на основі ринкового. З 1 квітня 1996 р. за рішенням НБУ українська грошова одиниця була прив'язана до доларів США нового зразка [22, c.72-73].

З кінця 1999 р. прийнято нові правила валютного регулювання. Правила зберігають ринкові засади функціонування міжбанківського валютного ринку і дозволяють поставити формування курсу іноземних валют під повний контроль НБУ. Так, зокрема вводиться режим торгової сесії - проміжна часу, протягом якого банки можуть здійснювати операції з купівлі-продажу валюти на міжбанківському ринку. Не дозволяється проведення банками одночасно і купівлі, і продажу валюти на міжбанківському валютному ринку. Банки виходять на міжбанківський валютний ринок України лише з сальдо купівлі-продажу після проведення внутрішнього взаємозаліку заявок клієнтів на купівлю та продаж валюти. Обсяг заявок клієнтів банку (нетто-купівля або нетто-продаж) на торгову сесію банк має повідомити НБУ напередодні. Перевищувати заявлені обсяги операцій не дозволяється. Після завершення торгової сесії банки не можуть здійснювати операції з купівлі-продажу валюти як з клієнтами, так і між собою. Незадоволені доручення на продаж або купівлю валюти на торговій сесії переносяться на наступний операційний день. Отже, порядок операцій комерційних банків на міжбанківському валютному ринку України практично повністю виключає чинник спекулятивних операцій. Крім того, він дозволяє НБУ оперативно отримувати інформацію про обсяги попиту та пропозиції на міжбалківському ринку та відповідно реагувати.

Офіційний курс національної грошової одиниці до долара США НБУ встановлює щодня на основі результатів торгової сесії на міжбанківському валютному ринку України, а до інших валют - на основі крос-курсів валют.

Курсова політика в Україні, після уніфікації в жовтні 1994 р. валютного курсу, ґрунтувалася спочатку на застосуванні регульованого валютного курсу в межах коридору, спершу неофіційного, а з другого півріччя 1997 р. - офіційного (1,7-1,9 грн. за дол. США), розширеного в 1998 р. до відповідно 1,9 - 2,25. Номінальний обмінний курс гривні за 1996-1997 рр. девальвувався на 3,7 відсотка; з урахуванням рівня інфляції (49,8 відсотка) реальне його значення зросло на 46,1 відсотка. Наприкінці 1998 р. валютний коридор було скасовано [22, c.74-76].

В Україні встановлено систему валютного регулювання та валютного контролю на державному рівні. В Україні діє досить розвинена система валютного регулювання з притаманними їй ринковими важелями. Залежно від впливу на курс національної валюти та рух валютних цінностей, виділяють форми прямої та непрямої (опосередкованої) дії. До перших належать: валютна інтервенція, валютні обмеження, регулювання конвертованості валюти, облікової станки НБУ та режиму валютного курсу. До форм непрямої дії належить управління валютними резервами. Контроль здійснюється за валютними операціями, наданням іноземним юридичним і фізичним особам кредитів і позик, ввезенням, вивезенням і переказом валюти за кордон тощо. У практиці є такі засоби контролю:

· встановлення лімітів на вивезення валюти за кордон;

· необхідність одержання дозволу з боку уповноважених органів держави на надання кредитів і позик іноземним юридичним особам.

Серед форм валютного регулювання та контролю виділяють насамперед нормативну - на основі укладання міжнародних валютних угод і видання нормативних актів з боку державних органів (парламенту, Кабінету Міністрів та НБУ).

Національний банк України визначає порядок розрахунків за експортно-імпортними операціями суб'єктів господарської діяльності України з нерезидентами, порядок валютних розрахунків між резидентами в Україні, порядок вивезення готівкової іноземної валюти фізичними особами -- резидентами і нерезидентами. Так, усі розрахунки суб'єктів господарювання України (резидентів) з суб'єктами господарювання інших країн (нерезидентами) здійснюються через кореспондентські рахунки уповноважених банків України в іноземних банках. При цьому валюта платежу визначається за домовленістю між партнерами та фіксується в контракті. Через кореспондентські рахунки, нідкриті Іноземними комерційними банками в уповноважених банках України, здійснюються розрахунки між резидентами І нерезидентами в межах України. В цьому випадку НБУ визначає валюту платежу (наприклад, розрахунки за рахунками типу "лоро", відкритими іноземними банками в банках України, здійснюються тільки між резидентами і нерезидентами (юридичними особами) лише в національній валюті України).

Розрахунки за міжурядовими угодами здійснюються через кореспондентські рахунки тих комерційних банків України, які уповноважені урядом України.

НБУ визначає порядок та умови валютних вкладів населення в банках України. З метою контролю над рухом іноземних капіталів НБУ визначає порядок надання резидентам ліцензій на одержання кредитів в Іноземній валюті від іноземних кредиторів і надає резидентам дозвіл на вивезення раніше придбаних ними іноземних цінних паперів [32, c.115].

НБУ здійснює валютні інтервенції на міжбанківському валютному ринку. Щоб підвищити курс національної валюти, НБУ продає іноземну валюту, а щоб понизити його, - скуповує. Щоб не допустити обвального падіння курсу національної грошової одиниці, НБУ резервує значні суми у ВКВ. Для підтримки національної валюти НБУ застосовує такі методи:

· валютні інтервенції, в тому числі за рахунок скорочення власних резервів;

· встановлює обов'язковий продаж виробниками експортної продукції частини валютної виручки на міжбанківському валютному ринку;

· збільшення нормативів резервування валюти;

· стримування зростання грошової маси через механізм мультиплікатора.

Контроль за валютними операціями комерційних банків здійснюється через надання Національним банком ліцензій на здійснення банками платіжних і розрахункових операцій з валютними цінностями.

НБУ відслідковує динаміку реального ефективного обмінного курсу - показника внутрішньої і зовнішньої купівельної спроможності національної валюти по відношенню до валют країн - основних торгових партнерів України. Саме цей показник сигналізує про зміну конкурентних позицій українських товарів на зарубіжних ринках.

Якщо реальний ефективний обмінний курс девальвує, то зростають резервні курсові та ринкові переваги українських виробників на зовнішніх ринках. Вважається, що оптимальне значення обмінного курсу національної валюти визначається двома граничними параметрами. Верхню межу визначає відношення загальної ліквідності (резервні гроші та депозити бюджетних організацій в НБУ та в банках) до валових міжнародних активів НБУ. Нижню межу визначає відношення грошової бази до валових міжнародних активів НБУ.

Грошово-кредитна політика НБУ як центрального банку країни, направлена на забезпечення стабільного валютного курсу національної валюти як необхідної умови сталого економічного розвитку. В зв'язку з цим, важливо зупинитися на питанні про доцільність девальвації національної валюти. Девальвація вигідна насамперед експортерам, оскільки дає можливість отримувати більший дохід від експорту в перерахунку на гривню. Але цей ефект є короткочасним. Внутрішні ціни швидко зростають і досягають рівня експортних. Також девальвація національної валюти знижує купівельну спроможність населення, адже ціни багатьох товарів прив'язані до долара США. Наслідком цього є звуження внутрішнього ринку. Як свідчить практика, девальвація не завжди позитивно впливає на динаміку українського експорту.

Навпаки, зміцнення курсу національної валюти сприяє здешевленню критичного імпорту, технологічного імпорту машин та устаткування, здешевленню обслуговування зовнішнього боргу країни. Зміцнення національної валюти є чинником цінової стабільності.

Внаслідок високого рівня відкритості української економіки зовнішні шоки через канали двосторонньої торгівлі, потоки капіталу та взаємозалежність кредитних портфелів справляють відчутний негативний вплив на фінансовий ринок. Після приєднання України до статті VIII Статуту Міжнародного валютного фонду вона не може обмежувати проведення розрахунків між резидентами та нерезидентами за поточними торговельними валютними операціями у національній грошовій одиниці. Тому органи валютного контролю для реалізації економічної політики держави змушені вживати адміністративних заходів, спрямованих на підтримку курсу гривні й регулювання платіжного балансу [41, c.101-103].

Валютні операції резидентів на території України та за її межами, а також нерезидентів на території України підлягають валютному контролю (в тому числі шляхом проведення перевірок), з метою забезпечення дотримання резидентами й нерезидентами валютного законодавства України при здійсненні валютних операцій.

Основними напрямками валютного контролю є:

· здійснення контролю за повнотою та своєчасністю валютних надходжень в Україну та виконання резидентами та нерезидентами зобов’язань в іноземній валюті та валюті України;

· здійснення контролю за законністю валютних операцій резидентів на території України і за її межами та нерезидентів на території України;

· здійснення контролю за повнотою та об’єктивністю обліку та документації стосовно валютних операцій, звітності про валютні операції та декларування резидентами валютних цінностей, товарів та майна, які перебувають за межами України, а також здійснення контролю за реєстрацією договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов’язань перед нерезидентами щодо залучених від нерезидентів кредитів, позик (поворотної фінансової допомоги) у грошовій формі або банківських металах.

Валютний контроль в Україні здійснюється на основі Положення про валютний контроль яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 р. N 49.

Положення про валютний контроль визначає основні засади здійснення Національним банком України функцій головного органу валютного контролю згідно з повноваженнями, наданими йому за статтями 7, 44 Закону України "Про Національний банк України" та статтями 13, 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Органами валютного контролю в Україні є:

а) Національний банк України – головний орган валютного контролю;

б) Державна податкова адміністрація України;

в) Державна митна служба України.

Агентами валютного контролю в Україні є:

а) уповноважені банки;

б) уповноважені фінансові установи;

в) уповноважені спеціалізовані організації;

г) Державне казначейство України.

Агенти валютного контролю здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через їх установи. У випадках, встановлених законами України, про виявлені порушення агенти валютного контролю інформують:

· Національний банк України у порядку, встановленому Національним банком України;

· органи державної податкової служби в порядку, установленому Національним банком України за погодженням з Державною податковою адміністрацією України.

За порушення валютного законодавства настає адміністративна або кримінальна відповідальність згідно із законодавством України.

Органи валютного контролю (крім Національного банку України) та інші органи виконавчої влади про виявлені порушення валютного законодавства інформують Національний банк України у порядку, установленому Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

3.2 Валютне обмеження та валютні ризики

Валютне обмеження
- це законодавча чи адміністративна заборона, лімітування чи регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою та іншими валютними цінностями [44, c.85].

Вони є складовою частиною валютного контролю, який передбачає також заходи держави з нагляду, реєстрації, статистичного обліку названих операцій. Валютні обмеження закріплюються валютним законодавством, яке є підставою для постанов і директив з конкретних проблем.

Серед основних цілей валютних обмежень можна виділити:

1. вирівнювання платіжного балансу;

2. підтримання валютного курсу;

3. концентрація валютних цінностей в руках держави для вирішення поточних і стратегічних завдань.

Валютні обмеження мають дискримінаційний характер, бо сприяють перерозподілу валютних цінностей на користь держави і великих підприємств за рахунок дрібних і середніх підприємців, ускладнюючи їм доступ до іноземної валюти. Валютні обмеження переважно є складовою політики протекціонізму і дискримінації торгових партнерів. Неабияке значення в їх реалізації мають політичні мотиви.

З метою тиску на інші країни провідні держави застосовують валютну блокаду. Це економічна санкція у формі односторонніх валютних обмежень однієї країни чи групи країн щодо іншої держави, які перешкоджають використанню її валютних цінностей з метою змусити її до виконання певних вимог і спрямованих на підрив її валютно-економічного становища.

Валютні обмеженні передбачають:

1. регулювання міжнародних платежів і переказів капіталів, репатріації прибутків, руху золота, грошових знаків і цінних паперів;

2. заборону вільної купівлі-продажу іноземної валюти;

3. концентрацію в руках держави іноземної валюти та інших валютних цінностей.

Існують наступні форми валютних обмежень:

1.За поточними операціями платіжного балансу:

· блокування валютного виторгу іноземних експортерів від продажу товарів у даній країні, обмеження їх можливостей розпоряджатись цими коштами;

· обов'язковий продаж валютного виторгу експортерів повністю або частково Центральному або уповноваженому банкам;

· обмежений продаж інвалюти імпортерам. У деяких країнах імпортер повинен внести на депозит у банк певну суму національної валюти для отримання імпортної ліцензії;

· обмеження на форвардні купівлі імпортерами іноземної валюти;

· заборона продажу товарів за кордоном на національну валюту; заборона оплати імпорту деяких товарів іноземною валютою;

· регулювання термінів платежів з експорту та імпорту в умовах нестабільності валютних курсів. При цьому суворо контролюються авансові платежі іноземним експортерам [47, c.23-25].

2.За фінансовими операціями платіжного балансу:

1) при пасивному платіжному балансі застосовують такі заходи З обмеження вивозу капіталу і стимулювання приймання капіталу і для підтримання курсу валюти:

· лімітування вивезення національної і іноземної валюти, золота, І цінних паперів, надання кредитів;

· контроль за діяльністю ринку позичкових капіталів: операції Здійснюються тільки з дозволу Міністерства фінансів і за | представлення інформації про розмір кредитів, які надають, і прямих ! інвестицій за кордоном та залучення іноземних інвестицій за умови попереднього дозволу органів валютного контролю;

· повне чи часткове припинення погашення зовнішньої і заборгованості або дозвіл оплати її національною валютою без і права переказу її за кордон.

2) при активному платіжному балансі з метою стримування припливу капіталів і підвищення курсів національної валюти застосовують такі форми валютного контролю з фінансових операцій:

· депонування на безпроцентному рахунку в ЦБ нових закордонних зобов'язань банків

· заборона на інвестиції нерезидентів, продаж національних цінних паперів іноземцям;

· обов'язкове повернення позик в іноземній валюті в національному банку;

· заборона на виплату процентів за строковими вкладами іноземцям в інвалюті;

· введення від'ємної процентної ставки за вкладами нерезидентів в національній валюті (від 12-40 %) річних (платить вкладник або банк, який залучає кошти Центральному банку);

· обмеження ввезення валюти в країну;

· обмеження на форвардний продаж національної валюти іноземцям;

· застосування примусових депозитів [47, c.26].

Загалом правовий режим валютних відносин в Україні можна визначити як режим валютних обмежень. Сутність такого режиму полягає в законодавчій або адміністративній забороні, лімітуванні або регламентації операцій з валютою або валютними цінностями. Введення валютних обмежень може диктуватися економічними або політичними причинам.

Валютні обмеження полягають у дорученні керувати валютними операціями

Національному банку, ліцензування валютних операцій, можливості блокування валютних рахунків; до недавнього часу вимозі обов'язкового продажу половини валютного виторгу експортерів Національному банку. Одним з важливих валютних обмежень є заборона обігу i використання

іноземних валют як платіжного засобу.

Таким чином, законодавство України встановлює загальний дозвіл ведення валютних операцій, але в суворо обмеженому порядку i при забороні здійснення певних дій. Згідно з вказаним загальним дозволом кожний конкретний суб'єкт має право бути власником валютних цінностей з усіма повноваженнями, що з цього випливають, — володіння, користування, розпорядження валютними цінностями. Але при загальному дозволі існують

певні обмеження:

1. регулювання переказів та платежів за кордон, вивозу капіталу, репатріації прибутків, золота, грошових знаків та цінних паперів;

2. обмеження вільної купівлі та продажу іноземної валюті та введення обов'язкового продажу державі іноземної валюти в обмін на національну валюту за офіційним курсом (зараз це в Україні скасовано), але не законодавчім органом, а Національним банком;

3. зосередження валютних операцій в центральному або спеціально уповноважених банках;

4. контроль за створенням та ліквідацією авуарів резидентів в країні (авуари — це кошти, що належать резидентам або нерезидентам i знаходяться в іноземних банках);

5. контроль за створенням та ліквідацією авуарів нерезидентів - учасників валютних операцій в країні;

6. контроль за інвестуванням нерезидентів в економіку України та резидентів в економіку інших країн;

7. здійснення декларування, попереднього дозволу, контролю або заборони в здійсненні окремих видів валютних операцій.

Основою правового регулювання валютних відносин є валютно-правові норми. Вони допускають певну диспозитивність для суб'єктів валютних правовідносин. Водночас ці норми мають характерні для всіх фінансово-правових норм оцінки — державно-владний характер, імперативність i

категоричність приписів. Це прямо випливає з валютної політики держави.

Правові відносини, що випливають з валютних операцій, характеризуються особливим складом суб’єктів, їх правами i обов'язками, а також об'єктом — валютними цінностями.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання i валютного контролю» до валютних цінностей відносить як валюту України, так i іноземну валюту; при цьому під іноземною валютою слід розуміти:

· іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в o6iry та є законними платіжними засобами на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з o6iry або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу;

· кошти у грошових одиницях іноземних держав i міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;

· платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи, виражені в іноземній валюті або монетарних металах);

· монетарні метали — золото i метали ірідієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових i побутових виробів з цих металів i брухту цих металів.

Учасниками валютних правовідносин виступають уповноважені банки, резиденти, нерезиденти, які здійснюють валютні операції, суспільно-територіальні утворення, колективні суб’єкти, індивідуальні суб'єкти.

Валютні обмеження відзначаються певним дискримінаційним характером, оскільки сприяють перерозподілу валютних цінностей на користь держави чи певних підприємств за рахунок інших підприємств, головним чином великих експортерів. І нічого дивного немає в тому, що багато підприємств виступає проти валютних обмежень. Як приклад можна привести норму обов’язкового продажу частини валютних надходжень підприємствами - експортерами, яка існувала в Україні - 50%. Підприємства-експортери дійсно втрачають від цього продажу валюти. Їм доводиться платити банкам за вимушену конвертацію валюти і нести втрати на курсовій різниці у зв’язку з можливою девальвацією національної грошової одиниці за час, що мине від моменту обов’язкового продажу до моменту купівлі валюти.

Отже, можна констатувати, що певні валютні обмеження пов’язані з таким поняттям як валютний ризик, а виникнення валютного ризику напряму пов’язано із валютним курсом, тому, на нашу думку, питання впливу валютних ризиків на діяльність економічних суб’єктів в першу чергу стосується впливу змін валютного курсу на їх діяльність. Валютні курси впливають на зовнішню торгівлю різних країн, впливаючи на цінові співвідношення експорту й імпорту і викликаючи зміни внутрішньо економічної ситуації, а також змінюючи поведінку фірм, що працюють на експорт чи конкурують з імпортом.

Можливість попередження валютного ризику є однією із основних складових конкурентоспроможності компанії на ринку. Валютний ризик для експортерів та імпортерів виникає у випадках, коли валютою ціни є іноземна для них валюта.

Експортер має збитки при зниженні курсу валюти ціни відносно його національної валюти в період між укладанням контракту і здійсненням платежу по ньому. Для імпортера збитки виникають при протилежному руху курсу. В обох випадках еквіваленти в національних валютах будуть відрізнятися в гірший бік від тих сум, на котрі експортер і імпортер розраховували в момент підписання контракту. На сьогодні існує певний інструментарій захисту (хеджування) від валютних ризиків, проте з розвитком фінансового ринку України з’являються і нові методи та інструменти. Так, останнім часом в стандартний набір послуг комерційного банку включено та послугу по доступу на світовий валютний ринок – валютний дилінг. Валютний дилінг є одним із найбільш потужних інструментів щодо хеджування валютного ризику.

Показовим прикладом можливості використання валютного дилінгу у хеджуванні валютних ризиків є ситуація із ревальвацію гривні наприкінці квітня 2005 року. Передумовами ревальвації стали інфляційні очікування, частково спричинені великими валютними доходами українського експорту та загальною світовою тенденцією до ослаблення долара, до якого тривалий час була прив’язана гривня. Використовуючи підходи фундаментального аналізу можливо було спрогнозувати укріплення гривні. Так, існувало декілька причин щодо можливої її ревальвації. Перша причина для зростання гривні – об'єктивна недооцінка валюти. Виходячи з паритетів купівельної спроможності, гривня на сьогодні є недооціненою щодо світових валют і передусім долара. За даними британського тижневика The Economist, згідно розрахованого ним Біг Мак індексу, який базується на теорії паритету купівельної спроможності, курс гривні до долару США станом на липень 2005 р. повинен складати приблизно 2,37 грн. за 1 долар США. Така значна недооцінка вітчизняної валюти сформувалася через те, що економіка України орієнтована на експорт. За даними Держкомстату України лише у 2006 р. Україна експортувала продукції на $ 3,67 млрд. більше, ніж імпортувала.

Друга причина для подальшого зростання гривні – зростання цін на пальне. Імпортерам найбільш вигідна сильна валюта країни імпорту (купують відносно дешевше, продають відносно дорожче). Згідно інформації Держкомстату України у 2006 році 35,49 % імпорту припадало на енергоносії (передусім, на нафту і газ).

Третя причина ревальвації гривні це менеджмент державного боргу. Урядом було задекларовано про наміри зменшення державного боргу, а чим дешевшим буде долар США, тим реально менше заплатить держава за своїми боргами закордонним кредиторам.

Четверта причина щодо зміцнення гривні – боротьба з інфляцією. За даними Міністерства фінансів України, в українську економіку щодня надходить до 300 млн. дол. США. Доволі велику частину цієї суми викуповує Нацбанк, проте великий щоденний обсяг вкидання гривні може спровокувати інфляцію. Отже, із підвищенням валютного курсу гривні, менше вітчизняної валюти буде вкидатися в економіку, це зменшить ризики інфляції.

Базуючись на отриманому прогнозі постає завдання побудувати дієву стратегію щодо хеджування валютних ризиків. Хеджування приводить до того, що для компанії зникає ризик зміни курсів і це дає можливість планувати діяльність і бачити фінансовий результат, не перекручений курсовими коливаннями, дозволяє заздалегідь призначити ціни на продукцію, розрахувати прибуток, зарплату і т.д.

Угоди на світовому валютному ринку здійснюються за принципом маржинальної торгівлі. Торгівля проводиться без реального постачання грошей, що скорочує накладні витрати і дає можливість відкривати позиції як на купівлю, так і на продаж валюти (у тому числі відмінної від валюти депозиту).

Хеджування валютного ризику за допомогою угод без руху реальних засобів (з використанням кредитного плеча) дає додаткові можливості. По-перше, дозволяє не відволікати з обороту компанії значні кошти. По-друге, дозволяє продати валюту, що буде отримана в майбутньому.

Проаналізуємо можливість використання валютного дилінгу для хеджування валютних ризиків, що виникли внаслідок ревальвації гривні у квітні 2005 р., для умовної компанії – імпортера.

Компанія-імпортер очікує протягом місяця постачання партії товарів з Білорусі на суму 60 000 грн. Розрахунок відбувається в національній валюті України. У компанії на рахунку є долари США і їй прийдеться їх конвертувати у своєму банку в гривні. Виходячи з розрахунку витрат і майбутнього прибутку, поточний курс гривні стосовно долару США компанію влаштовує. Проте менеджмент компанії не бажає зараз купувати гривні на всю суму контракту. Аналітики компанії, використовуючи прийоми фундаментального аналізу, прогнозують можливу ревальвацію гривні. Тому приймається рішення захеджувати ризик подорожчання гривні шляхом укладання угод на торговому рахунку без реального постачання коштів. Для цього компанія переводить 5 000 доларів США на свій торговий рахунок і відкриває довгу позицію по валютній парі долар США / гривні (купує гривні, продає долари) на суму 60 000 грн. Сума в 5 000 доларів на торговому рахунку дозволяє "витримати" несприятливий рух курсу порядку 800 пунктів (60 000 * 0.0800 = 4 800). Послідовність дій при хеджуванні наведена у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Хеджування валютного ризику компанії-імпортера

Дата і подія	Курс долар США / гривня	Угоди в банку з реальним постачанням	Угоди на торговому рахунку без реального постачання
Укладання контракту	5,2000	Покупка 60 000 грн., продаж доларів США
Через місяць: Одержання товару і перерахування 60 000 грн. продавцю	5,0500	Покупка 60 000 грн., продаж доларів	Продаж 60 000 грн., покупка доларів США
Результат	Прибуток 9 000 доларів щодо курсу 5,2000	Збиток 9 000 доларів

Як видно з таблиці 3.1, отриманий на торговому рахунку збиток, компенсується прибутком від конвертації гривні в банку за вигіднішим курсом, ніж у момент укладання контракту. Тепер, незалежно від напрямку руху курсу гривні на валютному ринку, сума прибутку і збитку завжди буде дорівнювати нулю. Таким чином, керівництво компанії вирішило для себе проблему можливого подорожчання гривні і зберегло засоби для інших операцій.

Витрати на операції по хеджуванню є дуже незначні в порівнянні із сумою контрактів, що хеджуються. Метою хеджування є не отримання додаткового прибутку, а зниження ризику потенційних утрат. Тому ефективність хеджування можна оцінювати тільки з урахуванням основної діяльності торгової компанії. Добре побудована програма хеджування зменшує не тільки ризик, але і витрати за рахунок вивільнення ресурсів компанії, допомагає менеджеру зосередитися на головних аспектах бізнесу.

3.3 Валютне регулювання щодо здійснення неторгових операцій в Україні

Як нами вже було визначено вище, до неторгових валютних операцій відносяться такі види операцій як купівля та продаж готівкової іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті; інкасо іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті; випуск та обслуговування пластикових карток клієнтів; купівля (оплата) дорожніх чеків іноземних банків; оплата грошових акредитивів і виставлення аналогічних акредитивів; організація роботи і порядку проведення операцій в обмінних пунктах. Розглянемо, які існують особливості щодо регулювання даних операцій в Україні.

Так, торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами - юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші фінансові установи виключно на міжбанківському валютному ринку України. Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України визначені НБУ у Правилах здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України від 18 березня 1999 р. Відповідно до зазначених Правил операції на міжбанківському валютному ринку України дозволяється здійснювати лише суб'єктам цього ринку, до яких належать НБУ, уповноважені банки (комерційні банки, які отримали ліцензію Національного банку України на право здійснення операцій з валютними цінностями); уповноважені кредитно-фінансові установи (які отримали ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями) та валютні біржі. НБУ встановлює офіційний обмінний курс гривні до іноземних валют та міжнародних розрахункових одиниць згідно з порядком встановлення і використання офіційного обмінного курсу гривні до іноземних валют. Після отримання ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій уповноважені банки України можуть відкривати кореспондентські рахунки.

Суб'єкти міжбанківського валютного ринку купують іноземну валюту для власних потреб і за дорученням клієнтів (резидентів і нерезидентів). Операції з купівлі-продажу іноземної валюти за іноземну валюту здійснюються суб'єктами ринку на міжнародних валютних ринках та/або на міжбанківському валютному ринку України.

З метою лібералізації і подальшого впорядкування здійснення операцій з банківськими металами на міжбанківському валютному ринку України Правління Національного банку України змінило порядок організації торгівлі банківськими металами на валютному ринку України. Зокрема, визначено, що до оптової торгівлі банківськими металами належать операції з купівлі-продажу за однією угодою банківських металів на суму, що становить понад 50 тис. грн. на день укладення угоди.

Роздрібну торгівлю банківськими металами здійснюють уповноважені банки та інші уповноважені фінансові установи, які отримали ліцензію Національного банку України на право здійснення операцій з банківськими металами. Зазначені установи проводять операції з роздрібної торгівлі банківськими металами з клієнтами (фізичними особами - резидентами і нерезидентами та юридичними особами-резидентами) через каси уповноважених банків (уповноважених фінансових установ). Роздрібна торгівля банківськими металами здійснюється з їх фізичною поставкою. Якщо учасником роздрібної торгівлі виступає юридична особа-резидент, така торгівля може здійснюватися за умови укладення відповідного договору в письмовій формі. При цьому купівля або продаж банківських металів здійснюється за наявності сертифіката якості цих металів. Громадяни мають право придбавати банківські метали за готівку.

Протягом робочого дня уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) може продати одному клієнту банківських металів на суму, що не перевищує 50 тис. грн. Приймання та оцінку банківських металів здійснює експерт (касир-експерт) з банківських металів. Національним банком України встановлено Правила здійснення фізичними особами переказів іноземної валюти в межах України. Відповідно до норм законодавства фізичним особам-резидентам дозволяється переказувати іноземну валюту з їх поточних рахунків в іноземній валюті, відкритих у банках, як на поточні рахунки в іноземній валюті інших фізичних осіб-резидентів, так і на власні поточні або власні вкладні (депозитні) рахунки в іноземній валюті. Зазначені перекази здійснюються виключно в межах коштів, що є на відповідних рахунках.

Без відкриття поточних рахунків фізичним особам-резидентам дозволяється переказувати на користь інших фізичних осіб-резидентів суму, що не перевищує в еквіваленті 1 тис. дол. США за один операційний день. Такі перекази здійснюються без подання фізичною особою документів, що підтверджують родинні стосунки.

До компетенції НБУ належить також встановлення порядку переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, платіжних карток через митний кордон України.

Згідно із Інструкцією „Про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України”, затвердженою Постановою Правління НБУ № 283 від 12.07.2000 фізичним особам дозволяється вивезення за межі України національної волюти в сумі, що не перевищує 10 000 гривень, у тому числі ювілейні та пам'ятні монети із недорогоцінних та дорогоцінних металів у сумі що не перевищує 3 000 гривень із них:

а) за умови усного декларування митному органу валюти України (за винятком монет із дорогоцінних металів) у сумі, що не перевищує 3 000 гривень;

б) за умови письмового декларування митному органу валюти України (у тому числі монет із дорогоцінних металів), якщо її сума перевищує 3 000 гривень.

Вивезення валюти України фізичними особами - резидентами та нерезидентами в сумі, яка перевищує встановлені норми, а також у випадках, не передбачених Інструкцією, дозволяється на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку, копія якої надсилається відповідним структурним підрозділом НБУ Державній митній службі України.

Аналогічний порядок передбачається і для ввезення громадянами України готівкової гривні назад у країну.

Юридичні особи-резиденти, яким належать (орендовані, зафрахтовані або ті, що формуються в Україні) транспортні засоби, що здійснюють пасажирські рейси за межі України, можуть вивезти через підзвітну фізичну особу кошти у сумі, що не перевищує 3 тис. грн., для забезпечення розрахунків на транспортних засобах за надані послуги та/або реалізовані товари. Якщо сума буде вищою, необхідна індивідуальна ліцензія НБУ. У зазначених випадках вивезення національної валюти підлягає обов'язковому декларуванню.

Дозволяється вивезення за межі України фізичними особами - резидентами та нерезидентами з обов'язковим зазначенням у митній декларації іноземної валюти, чеків, банківських металів, що ввезені раніше в Україну на законних підставах (за наявності митної декларації на їх ввезення).

Чинним законодавством дозволяється також вивезення за межі України фізичними особами - резидентами та нерезидентами коштів у загальній сумі до 10 тис. дол. США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком на день перетинання митного кордону.

При цьому за умови усного декларування митному органу іноземної валюти готівкою та/або дорожніми чеками для фізичних осіб- резидентів можна вивозити кошти на суму до 3 тис. дол. США і для фізичних осіб-нерезидентів - на суму до 3 тис. дол. США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті. Якщо сума більша, для її вивезення необхідно отримати довідку уповноваженого банку на вивезення іноземної валюти (довідка видається про зняття коштів з власного рахунку фізичної особи, про придбання такої валюти через касу або пункт обміну валюти уповноваженого банку, про придбання дорожніх чеків тощо). У такому разі вивезення валюти зазначається у митній декларації. Готівкова іноземна валюта вивозиться фізичними особами незалежно від віку.

Фізична особа-резидент має право ввозити в Україну з обов'язковим зазначенням у митній декларації іноземну валюту, чеки, банківські метали, що вивезені раніше за межі України на законних підставах (за наявності митної декларації) сумі, що не перевищує 15 тис. доларів США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на день перетинання митного кордону, із них:

а) за умови усного декларування митному органу на суму, що не перевищує 3 тис. доларів США, або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті;

б) за умови письмового декларування митному органу, якщо сума перевищує 3 тис. доларів США, або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті, без підтвердних документів.

Фізична особа має право ввозити в Україну на одну особу (незалежно від віку) банківські метали вагою до 500 г у вигляді зливків та в іноземних монетах з дорогоцінних металів з пробами не нижче ніж: для золота - 900; для срібла - 925; для платини та паладію - 999 за умови письмового декларування митним органам.

Іноземна валюта та чеки які ввозяться фізичними особами - резидентами та нерезидентами, у сумі, що перевищує норму приймається митним органом на зберігання. Готівкова валюта підлягає переказуванню митним органом на поточний рахунок в іноземній валюті, відкритий на ім'я фізичної особи - резидента або нерезидента (оплата банківських послуг здійснюється за рахунок коштів фізичної особи), у разі подання цією особою документів, що засвідчують наявність рахунку в уповноваженому банку (копія зазначених документів залишається на митниці).

Щодо платіжних карток, то для їх вивезення також існують спеціальні правила. Зокрема, дозволяється вивезення за межі України:

а) за умови усного декларування митному органу фізичними особами - резидентами і нерезидентами - платіжних карток, емітованих банками України (у тому числі міжнародних платіжних систем);

Також платіжні картки вивозяться за межі України за умови усного декларування митному органу:

· фізичними особами-нерезидентами - платіжних карток, емітованих іноземними банками (у тому числі міжнародних платіжних систем) та небанківськими установами, що були ввезені/переслані в Україну з додержанням вимог чинного законодавства України;

· фізичними особами-резидентами, які працюють в іноземних представництвах юридичних осіб-нерезидентів, що зареєстровані в Україні, - корпоративних платіжних карток, емітованих іноземними банками, на підставі документів, що підтверджують факт роботи цих фізичних осіб у зазначених представництвах і організаціях (які засвідчені підписом керівника, головного бухгалтера та відбитком печатки представництв і організацій), або посвідки про відрядження за межі України, виданого представництвом юридичної особи-нерезидента або міжнародною організацією в Україні;

· фізичними особами-резидентами - платіжних карток, емітованих небанківською установою "American Express", що уклала угоду з уповноваженим банком, на підставі довідки цього банку про наявність у ньому картрахунку фізичних осіб;

· фізичними особами-резидентами - іменних ощадних (вкладних) книжок та інших вкладних документів, що засвідчують наявність вкладів у гривнях в уповноважених банках, за умови, що ці документи виписані на ім'я особи, яка виїжджає за межі України;

· фізичними особами - резидентами і нерезидентами - іменних (вкладних) книжок та інших вкладних документів, що засвідчують наявність вкладів в іноземній валюті в уповноважених банках, за умови, що ці документи виписані на ім'я особи, яка виїжджає за межі України.

б) з обов'язковим зазначенням у митній декларації фізичними особами-резидентами - платіжних карток, емітованих іноземними банками, на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку на відкриття рахунку в іноземному банку (пред'являється відповідному митному органу).

Слід зазначити, що й самі банківські установи для ввезення або вивезення готівкової іноземної валюти, бланків дорожніх чеків та банківських металів зобов'язані мати індивідуальну ліцензію та спеціальний дозвіл Національного банку відповідно до Правил надання уповноваженим банкам індивідуальних ліцензій на вивезення банкнот іноземних держав, банківських металів і спеціальних дозволів на ввезення банкнот іноземних держав, бланків чеків та банківських металів, затверджених постановою Правління Національного банку від 9 липня 1997 р. № 227.

Для обслуговування фізичних осіб - резидентів та нерезидентів з метою купівлі-продажу іноземної валюти, уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію НБУ, а також інші юридичні особи - резиденти, що уклали агентську угоду з уповноваженим банком, організовують пункти продажу іноземної валюти. Правове забезпечення їх діяльності визначається Положенням про пункти обміну іноземної валюти, затвердженим постановою Правління НБУ від 7 липня 1994 р. № 12-9.

Для обмінного пункту банк встановлює ліміт авансу в національній та іноземній валютах у розмірі, що забезпечує додержання пунктами ліміту грошового авансу. Щоденно у встановленому банком порядку касир обмінного пункту здає до каси уповноваженого банку залишок іноземної і національної валюти, який перевищує ліміт, необхідний для роботи обмінного пункту з одночасним здійсненням відповідних бухгалтерських записів.

Не допускається відмова у здійсненні валютно-обмінних операцій пунктом обміну іноземної валюти за наявності коштів для здійснення цих операцій. Курси купівлі та продажу готівкової іноземної валюти в обмінних пунктах і банківських касах протягом дня зміні не підлягають.

Висновок

Підсумовуючи наведений матеріал в даній дипломній роботі зрезюмуємо основні положення дослідження. До неторгових операцій відносяться операції по обслуговуванню клієнтів, не пов'язані із проведенням розрахунків по експорту й імпорту товарів і послуг клієнтів банку, рухом капіталу. Уповноважені банки можуть надавати наступні операції неторгового характеру:

· купівля і продаж готівкової іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті;

· інкасо іноземної валюти і платіжних документів у валюті;

· здійснювати випуск і обслуговування пластикових карток клієнтів банку;

· проводити оплату дорожніх чеків іноземних банків;

· оплату грошових акредитивів і виставляння аналогічних акредитивів.

Неторгові операції, у розрізі окремих видів, одержали широке поширення для надання клієнтам більш широкого спектра банківських послуг, що відіграє немаловажне значення в конкурентній боротьбі комерційних банків за залучення клієнтури. Без операцій, а саме, випуску пластикових карт, здійснення переказів за кордон, оплати і виставляння акредитивів, купівлі дорожніх чеків, практично неможлива повсякденна робота з клієнтами.

Хоча останні дві операції не одержали широкого поширення. Випуск і обслуговування пластикових карток - одна з відносно нових операцій, що дає можливість зайняти ще вільні „ніші ринку” по даному виді операцій, залучити додаткових клієнтів і удержати старих клієнтів, підняти престиж банку і зайняти більш високе положення в конкурентній боротьбі між банками. Операція купівлі і продажу готівкової валюти є однієї з основних операцій неторгового характеру. Діяльність обмінних пунктів комерційних банків служить рекламою банку, засобом залучення клієнтів у банк, і, саме головне, приносить реальний доход комерційному банку.

В дипломній роботі було досліджено стратегію та методологію управління неторговими валютними операціями ТОВ „Укрпромбанк”.

ТОВ „Укрпромбанк” створено у 1989 році. Банк є повноправним членом Першої фондової торгової системи, асоційованим членом Міжнародної платіжної системи MasterCard International та афілійований член Міжнародної платіжної системи Visa International. Банк є корпоративним членом УкрСВІФТ та міжнародної організації S.W.I.F.T/ SCRL.

Зобов'язання банку на більш як 90% сформовані за ра­хунок коштів клієнтів до запитання. Дешеві зобов'язання ста­новлять основу ресурсної бази банку, тобто даний банк не несе значних витрат при сплаті процентів. Частка строкових депозитів — 0,61%, а міжбанківського кредиту — 1,18%.

Аналіз зобов'язань свідчить про те, що банк не має надійної бази кредитних ресурсів і наражається на великий ри­зик, вкладаючи такі кошти в кредити.

Загалом фінансовий стан банку можна охарактеризувати як стабільний. Щодо рекомендацій банку, то тут хотілося б відмітити про необхідність зміни політики стосовно ресурсної бази (слід вишукати більш надійні джерела ресурсів ніж поточні рахунки клієнтів).

ТОВ „Укрпромбанк” активно здійснює операції на міжбанківському валютному ринку України, а також надає своїм клієнтам повний спектр міжнародних валютних послуг: операції з купівлі-продажу валют на основі попиту та пропозиції учасників торгівлі, здійснює свої вклади в іноземні банки Європи та США.

В своїй діяльності ТОВ „Укрпромбанк” пропонує власним клієнтам здійснення міжнародних переказів за допомогою інкасо та акредитивів. в даному банку відкрито 44 кореспондентських рахунків у банках далекого зарубіжжя та в 12 банках країни СНД та Балтії, то відбувається і збільшення міжнародних розрахунків. Також для здійснення операцій в Україні дев’ятьом зарубіжним банкам в ТОВ „Укрпромбанк” відкрито 10 рахунків. Найбільші обсяги розрахунків здійснюються через ряд іноземних банків: Дойче банк, Комерц банк, Дрезднер банк, Кредит Свісс Ферс Бостон, ЮБС АГ та у багатьох інших банках. Для оперативного безперебійного здійснення розрахунків та з метою диверсифікації ризиків у 2005 році мережу кореспондентських рахунків НОСТРО збільшено на шість рахунків.

В ТОВ „Укрпромбанк” управлінням неторговими валютними операціями займається валютне управління банку. Специфіка неторгових валютних операцій припускає врахування банками у своїй стратегії і тактиці, крім розглянутих у роботі аспектів, такі як: рух валютних курсів, державну грошово-кредитну політику і державне регулювання. Нагальна потреба їхньої розробки підтверджує і досить великий закордонний досвід, що українські банки можуть використовувати як допоміжний матеріал у процесі своєї діяльності.

Що стосується удосконалення стратегії ТОВ „Укрпромбанк”, то тут нам би хотілося звернути увагу керівництва банку на необхідність проведення якісного аналізу ринкової кон’юнктури перед напрацюванням відповідних напрямків розвитку банківського продукту. Так, привабливість банківського продукту неторгового характеру банків-конкурентів можна оцінити, розробивши балову систему оцінки. Банківські маркетологи повинні визначити попит з боку клієнтів у залежності від антуражу.

При плануванні стратегії управління неторговими валютними операціями фахівці банку не повинні вступати в конкурентні ігри, поки не зрозуміють, яке місце в даному секторі ринку повинний зайняти банк. Ціль аналізу ринкової обстановки і її тенденцій - визначення своєї ніші. В ідеалі ми повинні точно спрогнозувати, якою буде економічна обстановка, подивившись на адекватні показники рентабельності за минулі роки і тенденції, закладені в попередні періоди.

Тактика дій ТОВ „Укрпромбанк” повинна включати розробку ринкового набору компонентів таким чином, щоб задовольнити потреби цільової групи реальних і потенційних клієнтів (сегмента ринку), реалізувати намічені задачі і досягти намічених показників.

Навіть у такому невеликому банку як ТОВ „Укрпромбанк” можливості для розробки програми дій широкі. Було б занадто претензійно заявляти, що є процедура чи формула, що гарантує успіх у формулюванні стратегії чи тактики. Найбільш придатна програма дій повинна бути заснована на реаліях нашого ринкового положення.

Список використаної літератури

1. Закон України № 2121-3 від 7.12.2000 р. „Про банки і банківську діяльність”

2. Декреті КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р.

3. Інструкція НБУ від 28.08.2001 №368 Про порядок регулювання діяльності банків в Україні.

4. Інструкція НБУ "Про відкриття, ведення, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті" від 12.11.2005 р. №492.

5. Інструкція "Про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України", затверджена Постановою Правління НБУ № 283 від 12.07.2000

6. Правила здійснення переказів іноземної валюти за межі України за дорученням фізичних осіб та одержання фізичними особами в Україні переказаної їм із-за кордону валюти, затверджені Правлінням НБУ від 17 січня 2001 року №18

7. Правила надання уповноваженим банкам індивідуальних ліцензій на вивезення банкнот іноземних держав, банківських металів і спеціальних дозволів на ввезення банкнот іноземних держав, бланків чеків та банківських металів, затверджені постановою Правління Національного банку від 9 липня 1997 р. № 227

8. Александрова Н.Г., Александров Н.А. Банки и банковская деятельность для клиентов. Санкт-Петербург: Питер, 2004, 224 с.

9. Алексеєнко М.Д. Капітал банку: питання теорії і практики. Київ: КНЕУ, 2004, 276 с.

10. Анализ деятельности коммерческого банка /АОЗТ "Вече". АО "Московское финансовое объединение", под. общ. ред. С.И. Кумок, 1994, - 400 с.

11. Антонов В.А. Мировая валютная система и международные расчеты. Москва: ТЕИС, 2000, 193 с.

12. Артемкина И.Г., Афанасьева Н.А., Барковский Н.А., Третьюхина Е.А. Международные расчеты по коммерческим операциям. Ч.1. Акредитив. Москва: АО "Консалтбанкир", 1994, 120 с.

13. Ачкасов А.И. Типы валютных операций и другие виды сделок на международных денежных рынках. Москва: АО "Консалтбанкир", 1994, 62 с.

14. Бабич А.М., Павлова Л.Н. Финансы. Денежное обращение. Кредит. Москва: ЮНИТИ-ДАНА, 2000, 687 с.

15. Балабанов И.Т. Банковское дело. Санкт-Петербург: Питер, 2001, 304 с.

16. Баринов Э.А., Хмыз О.В. Рынки: валютные и ценных бумаг. Москва: "Экзамен", 2001, 608 с.

17. Барковский Н.А., Крынецкая О.А., Клепикова Т.В., Третьюхина Е.А. Международные расчеты по коммерческим операциям. Ч.2. Инкассо. Перевод. Москва: Издательство АО "Консалтбанкир", 1994, 80 с.

18. Барковский Н.А., Саенко Л.В., Миронюк М.А., Третьюхина Е.А. Международные расчеты по коммерческим операциям. Ч.3. Определение оптимальных форм и условий расчетов. Типовые условия платежей по экспорту и импорту. Гарантии. Москва: АО "Консалтбанкир", 1994, 96 с.

19. Батракова Л. Г. Экономический анализ деяльности коммерческого банка: Учебник для вузув. - М.: Изд. Корпорация "Логос", 1998, - 344 с.

20. Бахрамов Ю.М., Глухов В.В. Организация внешнеэкономической деятельности. Особенности менеджмента. Санкт-Петербург: Издательство "Лань", 2001, 448 с.

21. Бендина Н. Международные валютно-кредитные отношения. Москва: "Издательство "ПРИОР", 2004, 112 с.

22. Бендина Н.В. Организация и техника внешнеэкономических операций (конспект лекций). Москва: "Издательство ПРИОР", 2000, 160 с.

23. Біленчук П.Д., Диннік О.Г., Лютий І.О., Скороход О.В. Банківське право: українське та європейське. Київ: Атіка, 1999, 400 с.

24. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси. Київ: Зання-Прес, 2004, 311 с.

25. Бровков С.М., Руденко Л.В. Валютно-фінансові механізми в міжнародномубізнесі: світовий досвід та українська практика. Київ: ТОВ "Агенство "Україна", 2001, 380 с.

26. Бровкова Е.Г., Продиус И.П. Внешнеэкономическая деятельность . Киев: Сирин, 2000, 196 с.

27. Бункина М.К., Семенов А.М. Основы валютных отношений. Москва: Юрайт 2000, 192 с.

28. Валютний портфель (Книга финансиста, книга коммерсанта, книга банкира. / отв.ред. Платонова Е.Д., Рубин Ю.Б.. - М.: "Соминтэк", 1995, - 681 с.

29. Васюренко О.В. Банківський менеджмент. Київ: Видавничий центр "Академія", 2001, 320 с.

30. Васюренко О.В. Банківські операції. Київ: Товариство "Знання", КОО, 2001, 255 с.

31. Вступ до банківської справи. /Под ред. Савлука М. И., Київ, Лібра, 1998, - 344 с.

32. Гальчинський А. Теорія грошей. Київ: Основи, 1998, 415 с.

33. Герчикова И.Н. Международное коммерческое дело. Москва: ЮНИТИ-ДАНА, 2001, 671 с.

34. Герчикова И.Н. Международные экономические организации: регулирование мирохозяйственных связей и предпринимательской деятельности. Москва: "Консалтбанкир", 2004, 624 с.

35. Гіл Ч.В.Л. Міжнародний бізнес: Конкуренція на глобальному ринку. Київ: Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2001, 856 с.

36. Головач А.В., Захожай В.Б, Головач А.В. Банківська статистика. К,:Українсько-фінський інститут менеджменту та бізнесу, 1998. – 192с.

37. Гольцберг М.А., Воронова А.В. Международная торговля. Киев: BHV, 1994, 480 с.

38. Грачев Ю.Н. Внешнеэкономическая деятельность. Организация и техника внешнеторговых операций. Москва: ЗАО "Бизнес-школа "Интел-Синтез", 2001, 592 с.

39. Дахно І.І. Ботрук Ю.А. Міжнародна економіка. Київ: МАУП, 2004, 216 с.

40. Дэниелс Д.Д., Радеба Л.Х. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции. Москва: "Дело Лтд", 1994, 784 с.

41. Заруба О.Д. Фінансовий менеджмент в комерційному банку. Київ, Знання, 1997, - 340 с.

42. Заруба О.Д. Фінансовий менеджмент у банках. Київ: Т-во "Знання", 1997, 172 с.

43. Звонова Е.А. Международное внешнее финансирование в современной экономике . Москва: ОАО "НПО "Экономика", 2000, 324 с.

44. Иванов В.В. Анализ надежности банка. М. Рус. Деловая литература, 1996, - 320 с.

45. Калина А.В., Конева М.И., Ященко В.А. Современный экономический анализ и прогнозирование (микро- и макроуровень). Учебно-методическое пособие. - К.: МАУП, 1997,- 272с.

46. Каракоз И.И., Самборский В.И. Теория экономического анализа, - К.: Выща шк. Головное изд-во, 1989, -255 с.

47. Кириченко О., Гіленко І., Ятченко А. Банківський менеджмент. Київ: Основи, 1999, 671 с.

48. Кириченко О.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності. Київ: Знання-Прес, 2004, 384 с.

49. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - 2-е изд. перераб. И доп. -М.: "Финансы и статистика", 1997, -512 с.

50. Ковальчук Г,Г., Коваль М.М, Ліквідність комерційних банків: Навчальний посібник. - К,: Знання , КОО, 1996. – 120с.

51. Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств . Київ: Видавничий дім "Скарби", 2001, 336 с.

52. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини. Київ: Знання-Прес, 2004, 406 с.

53. Корнєєв В.В. Кредитні та інвестиційні потоки капіталу на фінансових ринках. Київ: НДФІ, 2005, 376 с.

54. Костіна Н.І. Гроші та грошова політика. Київ: НІОС, 2001, 224 с.

55. Кочетков В.Н. Аналіз банковской деятельности: теоретико-прикладной аспект. – К.: МАУП, 1999. –192 с.

56. Кочетков В.М. Забезпечення фінансової стійкості сучасного комерційного банку: теоретико-методологічні аспекти . Київ: КНЕУ, 2004, 238 с.

57. Кравченко Л.М., Шапошников О.О. Валютне регулювання і валютний контроль в Україні. Київ: Київський національний торгово-економічний ун-т, 2001, 102 с.

58. Красавина Л.Н. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения. Москва: Финансы и статистика, 2001, 608 с.

59. Лаврушин О.И. Банковское дело. Москва: Финансы и статистика, 2005, 672 с.

60. Маркарьян Э.А., Герасименко Г.П. Финансовый анализ. М.: Приор, 1997, - 160 с.

61. Масленченков Ю.С. "Финансовый менеджмент в коммерческом банке: Кн.2 : Технологический уклад кредитованая. - М.: "Перспектива", 1996, - 191 с.

62. Масленченков Ю.С. "Финансовый менеджмент в коммерческом банке: фундаментальный анализу. - М.: "Перспектива", 1996, - 160 с.

63. Мороз А.М., Савлук М.І., Пуховкіна М.Ф. . Банківські операції. Київ: КНЕУ, 2004, 476 с.

64. Операції комерційних банків / Р. Котовська, В.Ричаківський та ін. – 3-тє вид. – К.: Алеута; Львів: ЛБІ НБУ, 2005. – 500с.

65. Основы банковского дела под ред. Мороза А.Н. – К.: Либра, 1994, - 330с.

66. Панова Г.С. Анализ финансового состояния коммерческого банка. М.: Инфра-М. 1996, - 425 с.

67. Парасій-Вергуненко І.М. «Методичні аспекти стратегічного аналізу фінансових результатів комерційного банку.» //Вісник НБУ, 1999 р., №11, с.49-51.

68. Петрашко Л.П. Валютні операції: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 204с.

69. Полфреман Д., Форд. Ф. "Основы банковского дела". - М.: Инфра-М, 1996, - 624 с.

70. Примостка Л.А. „Аналіз банківської діяльності” /Монографія., К.: Либідь, 2005р.

71. Раєвський К., Раєвська Т. Методичні рекомендації щодо економічного аналізу діяльності комерційного банку.//Вісник НБУ, 1999 ,№№ 3,4 .

72. Садвакасов К.К. Коммерческие банки. Управленческий анализ деятельности. Планирование и контроль. - М.: Издательство "Ось-89", 1998, - 160 с.

73. Тиркало Р.І., Шивоблок З.І. «Фінансовий аналіз комерційного банку: основи теорії, експрес-діагностика, рейтинг. Навч.посібник, - К., «Слобожанщина»,1999. – 236 с.

74. Черкасов В.Е. Финансовый анализ в коммерческом банке. М.: Финансы и статистка, 1995, - 196 с.

75. Ширинская Е.Б., Пономарева Н.А., Купчинский В.А. Финансово-аналитическая служба в банке: Практическое пособие. - М.: ФБК-Пресс, 1998, - 144 с.

76. Экономический анализ деятельности банка/ учебное пособие - М.: ИнфраМ, 1996, - 144 с.

77. Ярема О.Г. Стан валютного ринку України // Діло, №7, 2006, с.15-20