зміст
Всуп 3
1. Методологічні основи виміру податкового навантаження
1.1 Теоретико – методологічні засади визначення рівня
податкового навантаження 4
1.2. Показники рівня податкового навантаження на економіку та
доходи юридичних і фізичних осіб 8
2. Рівень податкового навантаження підприємств в Україні
2.1. Порівняльний аналіз податкового навантаження в економіці
України та країнах з розвинутою ринковою економікою 16
2.2. Оцінка податкового навантаження на юридичних та фізичних осіб
в Україні 22
3.Поняття та процедура оптимізації оподаткування.
3.1. Принципи оптимального оподаткування 28
3.2. Напрямки оптимізації податкового навантаження підприємств
в Україні 30
Висновки 35
Перелік використаних джерел 36
Вступ
В умовах докорінної перебудови соціальних та економічних основ господарювання в Україні значно зростає роль податків та податкової політики держави. Остання являє собою цілеспрямовану діяльність держави у сфері встановлення і справляння податків. Водночас, податкову політику держави необхідно побудувати так, щоб, з одного боку, забезпечити виконання базової функції податків – фіскальної, а, з іншого – сприяти створенню стимулів для піднесення активності підприємницької діяльності, зростання внутрішніх та зовнішніх інвестицій в економіку, підвищення конкурентоспроможності національних підприємств на світовому ринку.
Сьогодні досягненню цих двох протилежних за своєю суттю цілей заважає ряд важливих проблем, що стоять перед науковцями, державними діячами, платниками податків. Однією з найгостріших є проблема надмірного податкового навантаження та визначення оптимального рівня оподаткування, який би забезпечував стабільні та достатні надходження у Державний бюджет України, а, з іншого боку, не ліквідовував би стимулів до активізації підприємницької діяльності та розвитку національної економіки в цілому. Тож вивчення питань оптимізації податкового навантаження в Україні є досить актуальним.
Метою даної індивідуальної роботи є визначення рівня податкового навантаження підприємств України та запропонування напрямків його оптимізації.
Для виконання мети були поставлені наступні завдання:
o Визначити методологічні основи виміру податкового навантаження;
o Оцінити рівень податкового навантаження підприємств України;
o Зпропонувати напрямки оптимізації податкового навантаження.
Методологічні основи виміру податкового навантаження
1.1
Теоретико – методологічні засади визначення рівня податкового навантаження
У податковій теорії та практиці вимір податкового навантаження здійснюється на макро- і на мікрорівні та за відповідними напрямками .
На макрорівні це податкове навантаження на національну економіку, а на мікрорівні- на сб’єктів господарювання (фізичних і юридичних осіб) та домашні господарства (окремі сім’ї, особи).
Існують такі напрямки податкового навантаження:
o Формування бюджетної та податкової політики;
o Формування соціальної політики;
o Індикатор економічної поведінки суб’єктів господарювання;
o Індикатор економічної поведінки домашнього господарства;
o Стратегії розвитку виробництва, його структури та процесів нагромадження.
Рівень податкового навантаження на економіку та доходи юридичних і фізичних осіб є важливою характеристикою податкової політики держави, оскільки здійснюючи податкове регулювання економіки, держава шляхом зміни обсягу податкових надходжень, кількості податків, їхніх видів і ставок, форм і методів оподаткування, застосування податкових пільг може суттєво впливати на процеси розподілу і перерозподілу ВВП між окремими секторами економіки, регіонами, верствами населення і на цій основі забезпечити їх поступальний розвиток та позитивні зрушення у виробничій і соціальній сфері у підвищенні життєвого рівня населення.
Найбільш значний внесок у розвиток теоретико – методологічних засад визначення рівня податкового навантаження та на яких базуються при розробці ідеалів оптимального оподаткування, внесли як західні, так і вітчизняні науковці різних часів: А.Сміт, Д.Рікардо, Дж. Локк, Дж.Ст. Мілль, А. Вагнер, А.Пігу, Дж.М.Кейнс, П.Самуельсон, А.Лаффер, В. Лєбєдєв, Д. Львов, Ф. Лассаль, І Озєров, Г.Джордж, А. Соболєв, М. Тургенєв, Б.Болдирєв, В. Федосов, В. Суторміна, Д. Чернік, М. Кучерявенко, Л.Шаблиста та інші.
У науковій літературі зміст поняття „податкове навантаження” („податковий тиск”, „податковий тягар”) тлумачиться з двох позицій, зокрема: безпосереднього впливу податкових важелів та сукупності податкових платежів на економіку країни в цілому та доходи юридичних і фізичних осіб. Це поняття разом з іншими категоріями науки про податки утворює смислове ядро термінології оподаткування, яке увібрало в себе уявлення про граничні межі оподаткування в національній економіці.
Визначення податкового навантаження з точки зору безпосереднього впливу податкових важелів базується на застосуванні порівняльної характеристики ставок основних податків, податкових пільг (часткове або повне звільнення від оподаткування, надання податкового кредиту, дотацій, що в свою чергу забезпечує перерозподіл податкового тиску з одних платників на інших), техніки оподаткування (наприклад, застосування авансових платежів, які передбачають сплату податку платником до отримання реального результату, відповідно до якого він повинен сплачуватися, що посилює навантаження на платника).
Тлумачення податкового навантаження з точки зору ступеня впливу загальної суми всіх податкових платежів передбачає зіставлення їх з обсягом ВВП національної економіки.
Зміст і межа податкового навантаження не є чимось незмінним. До чинників, що визначають зміст і межу податкового навантаження (верхню та нижню межу) в країні відносяться: ступінь розвитку ринкової економіки та масштаби і форми державного регулювання; рівень соціально - економічного розвитку національної економіки та рівень життя населення; напрямки використання державних доходів; внутрішня і зовнішня політика держави; соціально - культурні традиції населення, рівень розвитку податкової культури.
Але центральну частину поняття про податкове навантаження становить система соціально – економічних відносин, які виникають між державою і платниками податків з приводу розподілу та перерозподілу частки ВВП.
Таким чином, межа податкового навантаження – це умовна точка в оподаткуванні, при якій досягається оптимальна як для платників, так і для державної скарбниці частка ВВП, що перерозподіляється через державний бюджет.
Теоретично доведено, що до певної межі податкове навантаження не зменшує вартісні показники розвитку національної економіки та зацікавленість у суб’єктів господарювання до продуктивної діяльності, проте після досягнення такої межі спостерігатиметься протилежний результат. Тому при спробі збільшення податкових надходжень за рахунок надмірного податкового навантаження (наприклад, збільшення податкових ставок з основних податків) швидко досягається така межа, коли може суттєво зменшитися саме джерело сплати податків, що в свою чергу призведе до зменшення податкових надходжень. Така залежність була науково обґрунтована і доведена відомим американським економістом Артуром Лаффером і отримала назву „крива Лаффера” (рис.1.1.1)
Обсяг податкових надходжень до бюджету
Рис. 1.1.1 Крива Лаффера
На графіку відображено зв’язок між податковими ставками (ta, tb, tc), та бюджетними надходженнями (Ga, Gb). Геометричне розміщення точок демонструє можливий варіант поєднання ставок оподаткування і обсягів податкових надходжень до бюджету.
Точка А відповідає оптимальній ставці податку (ta), при якій бюджет отримує найбільші надходження (Ga).
У точці В при податковій ставці tb, що більша за оптимальну, як і в точці С при податковій ставці tc, що менша за оптимальну, бюджет отримує однаково менші надходження.
Графічне зображення яскраво свідчить, що збільшення податкових надходжень до бюджету може бути забезпечене лише до певного рівня податкового навантаження (рівня податкових ставок) при подальшому його підвищенні обсяги бюджетних надходжень будуть навпаки зменшуватися, оскільки високий рівень оподаткування здійснює дестимулюючий вплив на діяльність суб’єктів господарювання. А перехід до помірного оподаткування (базова ставка менша від максимально можливої) дасть позитивні результати через певний проміжок часу. Перш за все зростуть доходи платників податків, а це в свою чергу сприятиме зростанню сукупного попиту та сукупної пропозиції, заощаджень та інвестицій, ділової активності, зайнятості населення, а звідси і збільшенню податкових надходжень. Логіку такого зв’язку можна формалізувати таким чином:
↓
t
→ ↑
D
→ ↑
AD
→ ↑
AS
→ ↑
S
→ ↑
I
→↑
L
→
T
де t – податкова ставка на доходи;
D – доходи платників податків;
AD – сукупний попит;
AS – сукупна пропозиція;
S – заощадження домогосподарств;
I – реальний обсяг інвестицій;
L – зайнятість населення;
T – податкові надходження.
Вимоги до методики виміру рівня податкового навантаження:
o Визначення структури ПН як на юридичних, так і на фізичних осіб;
o Відносна універсальність підходу до визначення рівня ПН ;
o Визначення ефективності функціонування виробництва залежно від рівня ПН:
o Порівняльний аналіз із рівнем ПН в інших країнах світу;
o Прогнозування впливу змін у системі оподаткування на економічну активність;
o Об’єктивна оцінка впливу на рівень ПН прямих і непрямих податків;
o Об’єктивна оцінка рівня ПН на економіку країни та доходи юр. і фіз. осіб.
Послідовність визначення податкового навантаження:
· аналіз чинного законодавства щодо суб’єктів та об’єктів оподаткування та їх систематизація;
· аналіз та класифікація податків із визначенням їх платників;
· класифікація суми сплачених податків за суб'єктами оподаткування;
· аналіз та визначення загальної суми податкових платежів, що сплачуються різними суб'єктами оподаткування;
аналіз та визначення рівня податкового навантаження на економіку та доходи юридичних і фізичних осіб.
1.2
. Показники рівня податкового навантаження на економіку та доходи юридичних і фізичних осіб
До групи показників виміру податкового навантаження застосовуються різні показники.
Для характеристики загального рівня податкового навантаження на економіку, тобто на макрорівні, найбільш поширеним показником є співвідношення між сумарною величиною всіх податкових платежів та ВВП:
ПН = ∑ПП : ВВП х 100%
де ПН – податкове навантаження;
ПП – сумарна величина всіх податкових платежів;
ВВП – валовий внутрішній продукт при його первинному та вторинному розподілі, який розраховується за Національними рахунками.
В економічно розвинених країнах світу показник рівня податкового навантаження має різні значення і коливається у межах від 30% (н-д, в США, Німеччині, Великобританії) до 50% ВВП (наприклад, у Швеції). В Україні цей показник становить майже 20%
Відповідно до Національних рахунків при первинному розподілі доходів включаються всі податки на виробництво та імпорт, тобто ті податки та мито, які відносяться до виробничої діяльності та, які поділяються на дві групи: податки на продукти (стягуються пропорційно кількості або вартості товарів та послуг, вироблених, реалізованих або імпортованих вітчизняним товаровиробником, наприклад, ПДВ, мито, акцизний збір) та інші податки (пов’язані з виробництвом та включають обов’язкові платежі суб’єктів господарювання до державного та місцевих бюджетів, наприклад, плату за землю та воду, лісовий податок, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, державне мито, ринковий збір тощо).
При вторинному розподілі доходів включаються всі податки на доходи, майно, внески на соціальне страхування (тобто як податки на виробництво, так і ті податки, що не пов’язані з виробничою діяльністю, наприклад, податок на прибуток, податок з доходів фізичних осіб та обов’язкові платежі у державні цільові фонди: соціального страхування, пенсійного забезпечення, зайнятості).
Менш достовірну картину про рівень податкового навантаження на макрорівні дає показник, який нерідко застосовується у податковій практиці різних країн, порівняння максимальних ставок основних податків. При цьому джерело їх сплати, суб’єкт та об’єкт оподаткування, механізм нарахування можуть суттєво відрізнятися. До переліку таких податків зазвичай входять: ПДВ, податок на прибуток, податок з доходів фізичних осіб, податок на майно, мито тощо. У таких європейських країнах, як Франція. Німеччина, Данія, Австрія, Швеція, максимальні ставки ПДВ становлять 5 - 25%; податку на прибуток - 13 - 40%; індивідуального прибуткового податку - 5 - 60%. В Україні ставки цих податків встановлені на рівні 20, 25 і 13 (15)% відповідно, з чого можна зробити висновок, що Україна належить до країн з помірним податковим навантаженням, тобто з помірним рівнем податкових ставок
До групи показників виміру рівня податкового навантаження на юридичних осіб, тобто на мікрорівні, відноситься показник співвідношення між сумарною величиною всіх податкових надходжень від юридичних осіб та ВВП:
ПН юр. ос. = ∑ПН юр. ос. : ВВП
де ПН юр. ос. – податкове навантаження;
ПН юр. ос. – сумарна величина всіх податкових надходжень від юридичних осіб;
ВВП – валовий внутрішній продукт.
Визначення рівня податкового навантаження за даною методикою дасть змогу здійснити порівняльний аналіз податкового навантаження на юридичних осіб в Україні з рівнем податкового навантаження у інших державах.
Більш точним показником визначення рівня податкового навантаження на юридичних осіб є співвідношення всіх податкових надходжень від юридичних осіб та доданої вартості (прибутку), яка створюється у провідних галузях економіки:
ПН юр. ос. = ∑ПН юр. ос. : ДВ (Р)
де ПН юр. ос. – податкове навантаження;
ПН юр. ос. – сумарна величина всіх податкових надходжень від юридичних осіб;
ДВ (Р)– додана вартість (прибуток).
Розрахунок показника рівня податкового навантаження щодо доданої вартості (прибутку) дає змогу визначити дійсний рівень податкового навантаження на юридичних осіб, бо валова додана вартість (прибуток) створюється саме в галузях матеріального виробництва.
Таблиця 1.2.1
Загальні критерії оцінки ефективності системи оподаткування
та податкової політики підприємства
| Показник і його умовне позначення | Розрахунок показника |
Характеристика показника | Оптимальний показник |
Податковоємність реалізації продукції, |
Пє =∑ПП : ОРП, де ∑ПП – сума податкових платежів, що плануються; ОРП обсяг реалізації продукції, що планується |
Показник податковоємності реалізації продукції дозволяє сформувати суму податкових платежів, що доводяться на одиницю реалізованої продукції | Тенденція до пониження в порівнянні з фактичними даними |
Коефіцієнт ефективності податкової політики, Кеф.ПП |
Кеф.ПП =∑ЧР : ПНП, де ∑ЧР сума чистого прибутку, що планується; ∑ПП сума податкових платежів, що плануються |
Характеризує узагальнено ефективність обраної податкової політики |
Тенденція до підвищення в порівнянні з фактичними даними |
Продовження таблиці 1.2.1
Коефіцієнт пільгового оподаткування, Кп.оп. |
Кп.оп. = ∑П : ∑ПП, де ∑П загальна сума податкових пільг; ∑ПП загальна сума платежів, що плануються, яка визначається як сума податкових платежів і сума податкових пільг |
Характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує надані законодавством пільги по планових податкових платежах. Даний показник розраховується як на окремий вид податків, так і загалом по всіх податкових платежах |
Тенденція до підвищення в порівнянні з фактичними даними |
Система оцінки ефективності податкової політики підприємства (юридичних та фізичних осіб) містить такі дві групи показників:
o оцінка податкового навантаження;
o оцінка ефективності податкового планування.
Показники ефективності податкової політики підприємства:
1. Показники для оцінки рівня податкового навантаження:
o Сума сплачуваних податків;
o Структура податків в собівартості та в ціні;
o К-т податковоємності реалізованої продукції;
o Коефіцієнти оподаткування:
- доходів;
- витрат;
- прибутку.
2. Показники для оцінки ефективності податкового планування:
o Коефіцієнт ефективності податкової політики;
o Відносне зменшення податкових платежів;
o Загальний коефіцієнт оподаткування ;
o Коефіцієнт використанняподаткових пільг;
o Абсолютне зменшення податків, сплачуваних п/п за певний час.
Розглянемо показники оцінки рівня податкового навантаження підприємства в таблиці 1.2.2.
Таблиця 1.2.2.
П
оказники оцінки рівня податкового навантаження підприємства
| Показник і його умовне позначення
|
Розрахунок показника
|
| Сума податків, зборів та обов'язкових платежів, які сплачено підприємством протягом певного періоду, ПП
|
ПП = По + П1+ ....Пі
де По, П1, Пі
|
| Коефіцієнт податковоємності реалізованої продукції, Кп
|
Кп = П / Ор,
де П
Ор
|
| Коефіцієнт оподаткування доходів, Код
|
Код = Пц / Дв,
де Пц
Дв
|
| Коефіцієнт оподаткування прибутку, Коп
|
Коп = Пп / Прб,
де Пп
Прб
|
Показники ефективності податкового планування розглянемо представлені в таблиці 1.2.3.
Таблиця 1.2.3
Показники ефективності податкового планування
| Показник і його умовне позначення
|
Розрахунок показника
|
| Абсолютне зменшення податкових платежів, що їх сплачує підприємство за певний час – рік, Δ Па
|
Δ Па = П1 - По,
де По, П1
|
| Відносне зменшення податкових платежів, ΔПв
|
Δ Пв = П1 – По,
де Ор0, Ор1
|
Продовження таблиці 1.2.3
| Загальний коефіцієнт оподаткування підприємства, Ко
|
Ко = Пч / Ппр
де Пч
Ппр
|
На відміну від абсолютного зменшення податкових платежів, їх відносне зменшення дозволяє врахувати вплив на зміну податкових платежів підприємства зміни обсягів реалізації продукції, адже більшість податків змінюється пропорційно до обсягу реалізації чи інших показників, пов'язаних з ним. Ці два показники, що використовуються, як у процесі аналізу, так і при плануванні, можуть диференціюватися за видами податків, видами продукції, виробництв чи за окремими структурними підрозділами.
До групи показників виміру рівня податкового навантаження на домашнє господарство (сім’ю, окрему особу), тобто на мікрорівні, відноситься показник співвідношення між сумарною величиною всіх податкових надходжень від домашніх господарств (сім’ї, особи) та ВВП:
ПН д. г. = ∑ПН д. г. : ВВП
де ПН д. г.
– податкове навантаження;
ПН д. г. – сумарна величина всіх податкових надходжень від домашніх господарств;
ВВП – валовий внутрішній продукт.
Визначення рівня податкового навантаження за даною методикою дасть змогу здійснити порівняльний аналіз податкового навантаження на домашні господарства в Україні з рівнем податкового навантаження у інших державах.
Більш уточненим показником визначення рівня податкового навантаження на домашні господарства є співвідношення всіх податкових надходжень від домашніх господарств та сукупного доходу, отриманого ними за певний період часу:
ПН д. г. = ∑ПН д. г.: ∑Д
де ПН д. г. – податкове навантаження;
∑ПН д. г. – сумарна величина всіх податкових надходжень від домашніх господарств;
∑Д – сукупний дохід отриманий домашніми господарствами.
Розрахунок показника рівня податкового навантаження щодо сукупного доходу дає змогу визначити дійсний рівень податкового навантаження на домашні господарства, оскільки саме цей показник відображає частку їх сукупних доходів, що вилучається з допомогою податків, зборів та обов'язкових платежів.
Рівень податкового навантаження підприємств в Україні
2.1. Порівняльний аналіз податкового навантаження в економіці України та країнах з розвинутою ринковою економікою
Сьогодні в Україні досить гостро стоїть питання податкового навантаження. Адже данийпоказник є основним критерієм ефективності системи оподаткування країни, який впливає нанаповнення державних доходів, рівень податкових надходжень у структурі ВВП і відповідночастку ВВП на душу населення. Теоретичні основи сучасних наукових підходів до визначення та оцінки важкості податковогонавантаження в Україні, причин та наслідків його нерівномірного розподілу між суб’єктамигосподарювання, тенденцій та шляхів зміни закладені в роботах вітчизняних економістівВ. Андрущенка, В. Вишневського, І. Луніної, А. Соколовської, В. Федосова та ін. Проте спеціальнихдосліджень з питань податкового навантаження в Україні, незважаючи на дискусійний характербагатьох аспектів цієї проблеми, досі немає. Серед зарубіжних дослідників даного питання можнавзяти до уваги праці таких вчених як А. Гарбергер, П. Самуельсон, Дж. Стігліц та інших.
Поняття “податкове навантаження” можна визначити як ефекти впливу податків на економіку в цілому та на окремих їх платників, пов’язані з економічними обмеженнями, що виникають у результаті сплати податків і відволікання коштів від інших можливих напрямів їх використання [4].
Визначення та досягнення ефективного показника податкового навантаження є необхідним для кожної країни, тому що завищене податкове навантаження може спричинити пригнічення виробництва, його тінізацію, зменшення податкових надходжень до бюджету країни тощо. Тому податкове навантаження має бути оптимальним для вирішення комплексу завдань, пов’язаних із управлінням економікою, розвитком виробництва, підвищенням життєвого рівня населення. Оптимальним можна вважати рівень податкового навантаження, що передбачає вилучення частини доходів економічних суб’єктів, що не перешкоджає їхньому ефективному індивідуальному розвитку, і водночас, що є достатнім для втручання держави в економічні процеси, необхідні для підвищення ефективності національної економіки в цілому.
Рівень податкового навантаження в Україні оцінюється по-різному. Майже всі експерти, якізаймаються оцінкою інвестиційного клімату в Україні, вважають, що він є несприятливим, оскільки оподаткування реального сектора економіки надто обтяжливе. Воно пригнічує процесиекономічного відтворення, а підприємство може працювати рентабельно, як правило, лише за умовприховування своїх доходів від оподаткування. Більшість підприємців також вважають, щосучасна економічна ситуація в нашій країні не сприяє розвитку підприємницької діяльності, щоважкий тягар податків приводить до таких негативних наслідків як зниження ділової активностісуб’єктів підприємницької діяльності, “тінізація” економіки, відтік національних капіталів закордон. Унаслідок цього знижуються надходження в бюджет, зростає соціальна напруженість усуспільстві.
У міжнародній статистиці для виміру загального рівня податкового тиску на економікувикористовується податковий коефіцієнт (tax ratio), що розраховується як відношення сумисплачених податків, включаючи обов’язкові відрахування в державні соціальні фонди, до ВВП у ринкових цінах. При цьому обов’язкові відрахування у соціальні фонди враховуються прирозрахунку податкового коефіцієнта на тій підставі, що в міжнародній статистиці вонирозглядаються як податки, а не як звичайні страхові внески [1, с. 38]. Для подальшого аналізу необхідно, по-перше, розрахувати податкове навантаження наекономіку України (табл. 2.1.1). Всі дані будемо наводити за 2008 рік.
Таблиця 2.1.1
Податкове навантаження на економіку України у 2008 році
| Показник | сума |
| Податкові надходження зведеного бюджету, млн грн | 227164,80 |
| Обов’язкові страхові сукупні внески до цільових позабюджетних фондів, млн грн | 113649,56 |
| ВВП номінальний, млн грн | 949864 |
| Податкове навантаження (податкові надходження разом із відрахуваннями до цільових позабюджетних фондів у % до ВВП), % | 35,88 |
Із табл. 2.1.1 видно, що у 2008 році рівень податкового навантаження в Україні становив 35,88%.
Тепер порівняємо цей показник з аналогічним показником країн з розвинутою ринковоюекономікою (табл. 2.1.2).
Таблиця 2.1.2
Податкове навантаження у країнах з розвинутою ринковою економікою
| Країна | Податкове навантаження, % |
| Австрія | 41,9 |
| Данія | 48,9 |
| Фінляндія | 43 |
| Франція | 43,6 |
| Німеччина | 36,2 |
| Італія | 43,3 |
| Норвегія | 43,4 |
| Іспанія | 37,2 |
| Швеція | 48,2 |
| Швейцарія | 29,7 |
| Великобританія | 36,6 |
| США | 28,3 |
Як свідчать дані табл. 2.1.2, найвища питома вага податків у ВВП у скандинавських країнах, зокрема у Норвегії, Данії, Швеції. У них склалась достатньо раціональна й ефективна системарозподілу і використання зібраних коштів на соціальні цілі. Найменший рівень податкового навантаження характерний для США. Тут це зумовленовикористанням податкової політики як засобу створення сприятливих умов для діяльностіпромислових компаній, що потребує низького рівня оподаткування.
Порівнюючи показник податкового навантаження України з іншими країнами з розвинутоюринковою економікою, можемо побачити, що даний показник у нашій державі є середнім. Проте тоді постає проблема нерівномірного перерозподілу податкових надходжень. Варто також зазначити про вплив пільг на розподіл податкового навантаження в Україні. Дляплатників податків, які не мають пільг і виконують свої платіжні зобов’язання, податковий тиск єудвічі більшим. Через це податкові зобов’язання нерівномірно розподіляються між галузямиекономіки і підприємствами. Тому, певною мірою, проблема нерівномірного розподілу податкового навантаження в Україні є значно гострішою, ніж проблема його загального рівня.
У країнах ЄС натомість поширені інші форми державної підтримки: звільнення деякихпідприємств від необхідності ведення звітності про результати господарської діяльності тазапровадження спрощеної системи бухгалтерського обліку і звітності; використання податків наоціночний дохід і мінімальних податків; податкові кредити (відрахування із суми нарахованогопод
Таблиця 2.1.3
Ставки податків у країнах світу на 15.02.2009 р.,%
| Країна | податок з доходів | ПДВ | |
| підприємств | фіз.осіб | ||
| Австрія | 25,0 | 21-50 | 21,0 |
| Кіпр | 10,0 | 20-30 | 15,0 |
| США | 25,0 | 38-59 | 25,0 |
| Німеччина | 30-33 | 15-45 | 19,0 |
| Греція | 25,0 | 0-40 | 19,0 |
| Італія | 31,4 | 23-43 | 20,0 |
| Японія | 30,0 | 5-50 | 5,0 |
| Латвія | 15,0 | 23,0 | 21,0 |
| Польща | 19,0 | 18 та 32 | 22,0 |
| Великобританія | 28,0 | 0-40 | 15,0 |
| Україна | 25,0 | 15,0 | 20,0 |
| Данія | 15-35 | 15-35 | - |
Як бачимо з даних табл. 2.1.3, ставки податків у країнах з розвинутою ринковою економікою дужерізноманітні. Це залежить від специфіки та орієнтації податкової політики у цих країнах. Для України характерне переважання непрямих податків, на відміну від країн із розвинутоюринковою економікою, де головна частина припадає на прямі податки.
Співвідношення прямих і непрямих податків залежить від життєвого рівня переважної частининаселення, досконалості механізму стягнення податків, рівня податкової культури, загальноїспрямованості суспільства на вирішення соціальних проблем тощо.
Зміна співвідношення між прямими і непрямими податками на користь перших є наслідкомзростання орієнтованості західних держав на соціальні інтереси, що зумовило підпорядкуванняподаткових систем принципу соціальної справедливості. У сучасних умовах розвитку України, які характеризуються низьким рівнем доходів ьпідприємств і населення, зростанням кількості збиткових підприємств, низькою податковоюкультурою неможливо забезпечити переважання прямих податків.
В Україні головними прямими податками є податок на прибуток підприємств і прибутковийподаток з громадян. Питома вага другого податку набагато нижча, ніж першого, тоді як у країнах зрозвинутою ринковою економікою навпаки, частка прибуткового податку з громадян є значновищою[3].
Отже, у нашій державі основна частка податкового навантаження лягає на підприємства. Порівняно низька частка прибуткового податку з громадян у дохідній частині бюджету Українизумовлена низьким рівнем заробітної плати і, відповідно, рівнем життя більшості населення.
Серед непрямих податків в Україні найважливішим є ПДВ. Його частка у доходах бюджетузначно вища, ніж у розвинутих країн. Висока питома вага ПДВ обґрунтована тим, що в умовах економічної кризи, інфляції, зниження рівня доходів, зростання масштабів тіньової економіки цей показник найліпше виконуєфіскальну функцію. Отже, податкове навантаження на споживання в нашій країні є значним.
Ще однією проблемою є те, що українці намагаються всілякими законними і незаконнимишляхами уникнути сплати податків. На відміну від нашої країни, у багатьох зарубіжних країнах (наприклад країнах Європейського союзу, США) сплата податків є престижною справою. Сааметому нам необхідно знизити податковий тягар, для того, щоб економічні суб’єкти могли віддаватидо бюджету доцільну частину своїх доходів, та поряд з тим створити такі умови, щоб сплатаподатків була неминуча та загальнообов’язкова.
Сьогодні коли економіка більшості країн потерпає від світової кризи, уряди різних державнамагаються зменшити рівень податкового навантаження. Так на початку 2009 року булозменшено податок на прибуток у Великій Британії, Франції, Німеччині, Росії [5].
Зменшення ставок, а то й мораторій на сплату податків – спроба врятувати економіку, якасерйозно постраждала у світовій кризі.
Нажаль, Україна не слідує світовому досвіду та самостійно намагається вирішити проблемиоподаткування в часи кризи. Замість того, щоб шукати можливості послабити податковенавантаження, уряд шукає нові способи наповнити бюджет. Наприкінці 2008 – на початку 2009року були підвищені деякі акцизи та ставки податків. Таким чином уряд України не лише незбільшить надходження у державний бюджет, але й ускладнить і без того нелегке становищепідприємств і населення. Збільшиться тінізація економіки, рівень безробіття та “зарплата вконвертах”, що в результаті зменшить податкові надходження.
Отже, оптимальний рівень податкового навантаження є важливим чинником для забезпеченняділової активності, розвитку виробництва та економіки в цілому, а також соціально-політичноїстабільності крани.
Для поліпшення свого становища Україні необхідно поступово знижувати податковенавантаження, використовуючи міжнародний досвід, адаптуючи його до специфіки та умоврозвитку нашої країни, створювати умови, в яких майже неможливо буде ухилитися від сплатиподаткових зобов’язань, що призведе до поступового збільшення надходжень до державногобюджету, а також подбати про те, щоб податкові надходження були доцільно розподілені. За умовиефективного реформування податкової системи в частині зниження реального податковогонавантаження, Україна матиме шанси стати серйозним суб’єктом податкової конкуренції насвітовому просторі[9].
2.2. Оцінка податкового навантаження на юридичних та фізичних осіб в Україні
Сьогодні в Україні серед економістів-практиків та вчених-теоретиків поширюється думка про надмірне податкове навантаження на прибутки підприємницьких структур та доходи фізичних осіб. Високе податкове навантаження є однією з головних проблем податкової системи, що, у свою чергу, послаблює конкурентоспроможність підприємств та негативно впливає на ефективність їх господарської діяльності. Але слід зазначити, що проблеми, які притаманні системі оподаткування в Україні, полягають не стільки у високих податкових ставках, скільки у нерівномірності податкового навантаження.
Надвисоке податкове навантаження в Україні пояснюється тим, що при аналізі використовують невірну базу співставлення, порівнюючи податок на прибуток, сплачений прибутковими підприємствами, із фінансовим результатом суб'єктів господарювання по всіх галузях економічної діяльності (як відомо, збитковий результат діяльності декларують понад 50% підприєм). Крім того, в Україні досить вузька податкова база оподаткування доходів фізичних осіб. Навіть якщо врахувати непрямі податки, які сплачують фізичні особи, сукупне податкове навантаження на населення залишається істотно нижчим, ніж на доходи підприємств. Нерівномірність податкового навантаження є наслідком неадекватної структури прямих і непрямих податків в Україні.
Незважаючи на те, що основною проблемою системи оподаткування в Україні є нерівномірність податкового навантаження, загальний рівень оподаткування є досить важливим показником з точки зору впливу податкової системи на діяльність суб'єктів господарювання та на соціальне-економічне зростання в країні. Мова йде про питому вагу податків у доходах суб'єктів господарювання. Тому доцільним буде, на наш погляд, знайти питому вагу податків у прибутках підприємств та доходах населення, тобто оцінити реальний рівень податкового тиску.
Останнім часом питання про надмірне податкове навантаження є поширеним серед політичних діячів, практиків та аналітиків. Значно зросла кількість наукових праць, автори яких досліджують систему оподаткування та порушують наболілі питання щодо податкового навантаження. Плідно працюють над цією проблематикою М. Азаров, О. Василик, Д. Вишнівський, О. Данилов, А. Єлисєєв, І. Горобінська, А. Крисоватий, С. Лондар, і. Луніна, В. Лащак, В. Людкевич, П. Мельник, А. Соколовська [3-7]. Водночас Існують значні проблеми щодо зниження питомої ваги податків у доходах юридичних та фізичних осіб, вирівнювання'податкового навантаження, удосконалення системи стягнення податкових платежів.
Оцінку показників податкового навантаження варто досліджувати в двох аспектах: аналіз податкового тиску на фізичних та юридичних осіб.
Оподаткування доходів фізичних осіб в Україні здійснюється за пропорційною ставкою в розмірі 15% [2] що порушує виконання принципу соціальної справедливості. Крім того, при оподаткуванні доходів населення використовують досить вузьку податкову базу, що не враховує доходи від депозитних вкладів, від продажу нерухомості тощо. Все цепороджує нерівномірність оподаткування доходів багатих верст населення та середнього класу.
Найбільшу питому вагу в структурі податкового навантаження підприємницьких структур становлять нарахування до фонду оплати праці (понад 40%). До того ж податкове навантаження на фонд оплати праці закономірно підвищується в галузях з вищим рівнем заробітної плати. За таких обставин роботодавцям не вигідно збільшувати заробітну плату працюючим. Це спонукає їх шукати різні методи несплати, зрозуміло, що такі умови природно породжували бажання керівників підприємств уникнути прямої сплати податків. Високе податкове навантаження залишається щодо оподаткування прибутку підприємств, оскільки ефективна ставка податку значно перевищує ставку, яка закріплена на законодавчому рівні. Наслідок цього - тінізація економіки. Чинна система оподаткування підприємств, особливо це стосується прямих податків, стримує процеси нагромадження та інвестування, спрямовує ресурси на непродуктивне споживання, вона закладає ризики для розвитку економіки у довгостроковій перспективі [3, с. 26-27].
Розглянемо вплив податку із доходів фізичних осіб на рівень фактичного податкового тиску доходів населення. Питома вага податку з доходів фізичних осіб у структурі доходів населення України та у фонді оплати праці відображено в табл. 2.1.1 [9].
Таблиця 2.1.1
Питома вага податку із доходів фізичних осіб у структурі доходів фізичних осіб та ВВП
| Рік
|
ВВП, млн.грн.
|
Грошові доходи громадян, млн. грн.
|
Оплата праці, млн.грн.
|
Податок з доходів фізичних осіб
|
|||
| млн.грн
|
% до (2)
|
% до (3)
|
% до (4)
|
||||
| 1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
6
|
7
|
8
|
| 2005 | 441452 | 381404 | 160621 | 17325,2 | 3,9 | 4,5 | 10,8 |
| 2006 | 544153 | 472061 | 205120 | 22791,1 | 4,2 | 4,8 | 11,1 |
| 2007 | 712945 | 614984 | 270605 | 34782,1 | 4,9 | 5,7 | 12,9 |
Як видно з даних табл. 2.1.1, частка податку із доходів фізичних осіб у загальному обсязі грошових доходів населення України не перевищує 5,5%, у 2007 році вона підвищилася до 5,7%. Така низька сукупна величина є наслідком відносно вузької податкової бази. Адже фактично податок із доходів фізичних осіб стягується із заробітної плати працівників та доходів, отриманих за основним місцем роботи.
Рівень податкового навантаження податку із доходів фізичних осіб на ВВП країни, грошові доходи населення та фонд оплата праці за досліджуваний період відображено на рис. 2.1.1.
Рис. 2.1.1 Динаміка рівня податкового навантаження податку із доходів фізичних осіб за 2005-2007 роки
З рисунку видно, що в розглянутий період з 2005 по 2007 роки податкове навантаження на фізичних осіб зростає, причому з 2006 по 2007 роки темп зростання значно збільшується.
Частка податку з доходів фізичних осіб у фонді оплата праці за досліджуваний період має чітку тенденцію до зростання, що свідчить про посилення податкового навантаження на сукупний оподатковуваний доход Так, у 2004 році ефективна ставка оподаткування доходів фізичних осіб становила 13%. Проте заробітна плата становить лише близько половини усіх грошових доходів населення. За даними ДПАУ, відсоток заробітної плати у структурі доходів офіційно зареєстрованих в Україні 160 мільйонерів не перевищує 3%, решту становлять доходи, отримані від приросту ринкової вартості капіталу (доходи, отримані від продажу нерухомості, акцій, страхові премії, банківські відсотки), які до законодавства, яке діяло до 1 січня 2004 року, не включалися до податкової бази. Але відповідно до нового законодавчого простору ці види доходу включаються в загальний оподатковуваний доход. Це, безумовно, є позитивним моментом розвитку податкової системи та наближення її до європейських стандартів [7].
Наступним етапом дослідження проаналізуємо вплив системи прямого оподаткування юридичних осіб на кінцевий фінансовий результат їх економічної діяльності. І для визначення податкового навантаження на юридичних осіб нам необхідні дані про прибуток та змішаний доход і дані про податок на прибуток. Вихідні дані і результати представлені в таб.2.1.2
Таблиця 2.1.2
Рівень податкового навантаження на юридичних осіб
| # | 2005
|
2006
|
2007
|
| Податок на прибуток, млн.грн. | 23464 | 26172,1 | 34407,2 |
| Прибуток та змішаний доход, млн.грн. | 58404 | 69186 | 93679 |
| Рівень податкового навантаження% | 40,2 | 37,8 | 36,7 |
Як ми бачимо рівень податкового навантаження на юридичних осіб достатньо високий, але в період з 2005 по 2007 роки спостерігається тенденція до його зниження.
В цілому ж ми бачимо, що податкове навантаження на юридичних осіб значно вище ніж навантаження на фізичних осіб, і можна зробити висновок, що податкове навантаження на юридичних осіб знижувалось за рахунок підвищення його на фізичних осіб.
Безумовно, різке зниження податкового навантаження сприятиме збільшенню вільних коштів у розпорядженні підприємств, але, з іншого боку, значно, щонайменше у короткостроковому періоді, скоротить доходи бюджету. Однак у перспективі це скорочення може компенсуватися платниками податків за рахунок збільшення кількості прибуткових підприємств і розширення бази оподаткування. На думку експертів, з моменту зміни податкової політики до початку реального зростання доходів бюджету пройде від 1 до 2 років. А зміни в темпах економічного зростання проявляються ще пізніше. Відомо, що саме по собі зниження рівня податкових ставок не вестиме до збільшення бази оподаткування, достатньо значного, щоб компенсувати це зниження для бюджету. Підтвердженням цієї тези є те, що зростання в Україні ВВП, обсягів виробництва, товарної маси, реальних доходів та, зрештою, зменшення податкового навантаження - не дозволило забезпечити бажаних результатів. На сьогодні залишаються невирішеними завдання зниження високої витратності виробництва, збільшення платоспроможності підприємств, зміцнення їхніх фінансових результатів [3].
3.
Поняття та процедура оптимізації оподаткування.
3.1.
Принципи оптимального оподаткування
На сучасному етапі розвитку економіки України, з метою досягнення більшої результативності податкового регулювання доцільною є постановка і вирішення завдання оптимізації чинної системи оподаткування та створення на цій основі іманентної сучасним економічним умовам методології і єдиної методики обчислення і сплати податків.
На макроекономічному рівні, за своєю суттю процедура оптимізації системи оподаткування – це процес вибору найкращих форм і методів її організації на підставі врахування умов і особливостей функціонування суб’єктів національної економіки з метою максимізації їх доходів.
Завдання процесу оптимізації
:
o Заохочення платників щодо збільшення отриманого доходу та забезпечення його правової регламентації;
o Створення умов для реалізації прагматичного фінансового компромісу між потребами держави в коштах та інтересами підприємницьких структур, реалізація якого повинна сприяти соціально-економічному розвитку країни;
o Забезпечення диференційованого оподаткування доходів підприємницьких структур;
o Забезпечення синхронності позитивного впливу форм і методів оподаткування на доходи підприємницьких структур в часі.
Для досягнення поставлених завдань можуть застосовуватись певні регулятори, які одночасно є об’єктами оптимізації. До їх числа належать: ставки податку, податкові пільги, техніка оподаткування.
Таким чином, процедура створення оптимальної системи оподаткування передбачає детальну проробку різних її елементів, методів оподаткування, розгляд альтернативних варіантів з оцінкою наслідків їх впровадження для економіки, виробничої, соціальної сфери тощо.
На мікроекономічному рівні під оптимізацією слід розуміти цілеспрямовану діяльність підприємства, зорієнтовану на максимальне використання можливостей податкового законодавства з метою зменшення податкових платежів. Іншими словами, тут мова йде про здійснення на підприємстві „податкового планування”, яке передбачає сукупність планових дій, об’єднаних в єдину систему і спрямованих на максимальне врахування можливостей оптимізації і мінімізації податкових платежів у межах загального стратегічного планування діяльності підприємства. При цьому основними завданнями оптимізації оподаткування є: прогнозування обсягів податкових надходжень на середньострокову перспективу на основі прогнозних розрахунків зміни економічних оборотів; вибір найбільш вигідних варіантів оподаткування. Досягають оптимізації податкових зобов’язань за рахунок широкого використання податкових пільг, різних легальних „щілин”, що мають місце у податковому праві.
Важливим аспектом оптимізації оподаткування суб'єктів господарювання є моделювання сум податкових платежів на майбутні періоди, яке здійснюється в такій послідовності:
· моделюється сума податків і зборів, які залежать від бази оподаткування фонду оплати праці;
· моделюється сума податків і зборів, які включаються в ціну реалізованої продукції;
· моделюється сума податку на прибуток;
· моделюється загальна сума податків і зборів суб'єкта малого і підприємництва.
Відносно оптимізації податкового навантаження на платників податків в Україні, то воно можливе лише за умови перерозподілу податкового навантаження між добросовісними й недобросовісними (тіньовими) платниками податків та удосконалення системи податкових пільг.
Зокрема тіньовий обіг капіталів в Україні, за даними різних джерел, складає понад 50%. Це означає, що теоретично є можливість за певних умов уже на сьогодні відчутно збільшити доходну частину державного бюджету та зменшити податковий тягар для “прозорих” платників.
Відповідно до Державного бюджету України на 2003 рік [1], в сумі доходів до бюджету основна частка має припадати на податок на додану вартість (25,78%) й на податок на прибуток із підприємств (22,03%), у той час як, наприклад, частки доходів від власності та підприємницької діяльності (11,2%), а також збори за спеціальне використання природних ресурсів (1,42%) – незначні, що є недоцільним при ринковій економіці. Відповідне оподаткування власності, надспоживання матеріальних благ та ресурсів також дозволило би суттєво збільшити надходження до державного бюджету, цивілізовано здійснити перерозподіл суспільного продукту, зменшити соціальне напруження.
Перспективним у сенсі оптимізації податкового навантаження є поступове зрівняння рівня неоподаткованого мінімуму з величиною прожиткового мінімуму, що також позитивно вплине на успішну реалізацію програми боротьби з бідністю населення України.
Важливим економічним аспектом податкової оптимізації є перегляд шкали оподаткування прибутків та зниження ставки податків. У цьому сенсі зменшення податку на прибуток підприємства з 30% до 25%, запровадження єдиного 13% прибуткового податку фізичних осіб, зниження ПДВ з 20% до 17%, а згодом і до 15% можна розглядати як реальний крок до оптимізації.
3.2. Напрямки оптимізації податкового навантаження підприємств в Україні
Реальне податкове навантаження в Україні, яке несуть законослухняні платники податків, набагато вище від офіційно визначеного. Головними причинами цієї розбіжності, на нашу думку, є:
1. Відсутність стабільної та послідовної податкової політики, науково обґрунтованих орієнтирів її проведення; постійні зміни податкового законодавства, які практично неможливо відстежити та виконати.
2. Наявність значної кількості податкових пільг та преференцій, що надаються різним категоріям платників податків, встановлених у багатьох випадках лише підзаконними актами, а не спеціальним законом, як цього вимагає Конституція України та Закон України ”Про систему оподаткування”.
3. Існування механізму незаконного тіньового податкового тиску, який ставить суб’єкти господарювання у скрутне становище. Наявність хабарництва та корупції у податкових і митних органах, що дає змогу багатьом підприємцям уникати сплати повної суми податків.
4. Значна асиметричність податкової системи України. Наявність великої частки у структурі ВВП так званої ”бартерної” економіки (до 40 % ВВП), від якої фактично немає надходжень у бюджети, а також ”пільгової” економіки, яка сплачує лише такі окремі непрямі податки, як ПДВ та акциз. Тому практично весь податковий тягар повинна нести лише частина офіційної економіки, що сплачує більшу частку своєї доданої вартості.
Ці та ряд інших причин ускладнюють проблему надмірного податкового навантаження. Як наслідок, податкова система в цілому виконує антистимулюючий вплив на економіку, принципи оподаткування порушуються, а непосильний податковий тягар змушує діяти нелегально.
У пошуках виходу з даної ситуації основну увагу необхідно приділити двом основним напрямам:
1. Створення належних макроекономічних умов для стимулювання сукупного попиту як вирішального фактора пожвавлення економіки, нарощування виробництва, а відтак і розширення податкової бази. Це при тих же розмірах податкових ставок (тобто без посилення податкового навантаження) забезпечить ріст дохідної частини бюджету. Через механізм останнього держава за рахунок збільшення отриманих надходжень зможе більшою мірою стимулювати попит, збільшивши та забезпечивши своєчасну виплату заробітних плат, пенсій, соціальних виплат тощо, збільшивши видатки на інвестиційно-інноваційну діяльність. Даний підхід базується на теорії англійського вченого Дж.М. Кейнса, який у праці ” Загальна теорія зайнятості, процента і грошей” (1936) основним фактором забезпечення сталого економічного зростання визначає саме ефективний сукупний попит, для розширення якого, з одного боку, необхідно збільшувати державні видатки, а з іншого – скорочувати податкові надходження. Основними недоліками, які досить ускладнюють використання даного підходу в Україні у сьогоднішніх умовах, на нашу думку, є: по-перше, наявність часового лагу між заходами із стимулювання сукупного попиту та зростання податкових надходжень як результату розширення виробництва й сфери послуг і, відповідно, розширення податкової бази; по-друге, фактична наявність дефіциту Державного бюджету України та зростання зовнішнього державного боргу виключають можливість збільшення державних видатків при одночасному зменшенні податкового навантаження. Дійсно, постійна потреба у коштах для фінансування бюджетних установ, значні соціальні виплати – все це вимагає отримання якомога більших податкових надходжень щорічно. Ці поточні завдання унеможливлюють урахування перспективного бачення проблеми. Тому декларовані окремими представниками державної влади позиції щодо зменшення розмірів ставок окремих податків, повне скасування деяких податків та зборів взагалі на практиці не забезпечуються. Навпаки, з прийняттям щорічного закону про держбюджет “тимчасово” вводяться нові, іноді навіть не передбачені законами з питань оподаткування податки та збори (гербовий збір, “амортизаційний” податок до державного бюджету за рахунок понижуючого коефіцієнта амортизації та ін.). Звичайно, причиною цьому є й криза політичної системи нашого суспільства, проте об’єктом наших досліджень виступають, передусім, економічні складові даної проблеми.
2. Другий напрям вирішення цієї проблеми, який, на нашу думку, є більш прийнятним для економіки України, базується на теорії економіки пропозиції. Інтерпретація аргументів прибічників даної теорії представлена кривою Лаффера – залежність податкових надходжень у бюджет від розміру податкових ставок. Дана теорія була використана на практиці адміністрацією президента Рейгана в межах податкової реформи 80-х років, потім практично у більшості розвинених країн Європи.
Аналіз даного напряму у контексті можливостей його використання в нинішніх умовах транзитивної економіки України характеризується великою кількістю досліджень та розробок. Однак сьогодні моделі знаходження оптимальної податкової ставки, що пропонуються такими вітчизняними ученими, як П. Мельник, І. Якушик, І. Чугунов, В. Петренко, А. Скрипник, В. Дудко, А. Накай, М. Вдовиченко та ін., значно відрізняються у своїх структурах, припущеннях, а відтак і результатах. Тому єдиної методики знаходження оптимальної податкової ставки, на жаль, не розроблено й досі.
Досить показовими необхідно визнати дослідження ефекту Лаффера економістами близького зарубіжжя – С. Мовшовичем, А. Соколовським, В. Папавою, А. Дагаєвим, Е. Балацьким та ін. Визначальним моментом при вивченні їхніх підходів є відносна порівнюваність економіки України із країнами близького зарубіжжя, і тому придатність запропонованих авторами результатів до використання у нашій державі.
Враховуючи вищевикладене, а також опрацювавши матеріали досліджень цих та ряду інших зарубіжних учених, необхідно визначити наступні передумови оптимізації податкового навантаження в Україні з використанням математичних та емпіричних аспектів кривої Лаффера:
1. Транзитивна економіка характеризується значним запасом вільних виробничих потужностей, тобто має місце так звана “некроекономіка”, що підвищує можливість прояву ефекта Лаффера.
2. Крива Лаффера найкращим чином описує криволінійну залежність податкових надходжень у бюджет від ставки ПДВ, акцизів, і досить проблематичним є застосування цього підходу при аналізі окремих податків, таких як податок на прибуток та прибутковий податок з громадян.
3. Необхідно враховувати часовий інтервал дослідження, оскільки для довгострокового періоду оптимальний рівень податкового навантаження нижчий, ніж для короткострокового.
4. При побудові оптимізаційної моделі податкових надходжень необхідно враховувати фактор часу, тобто наявність часового лагу між зниженням рівня податкового навантаження та ростом цих надходжень до бюджету.
5. Найбільша проблема при побудові моделі з використанням ефекту Лаффера знаходиться у площині правильного визначення її вхідних параметрів, зокрема, рівня реального податкового навантаження та його місцезнаходження на фіскальній кривій Лаффера.
Врахування цих передумов дозволить об’єктивно оцінити можливості практичного використання ефекту Лаффера при побудові моделі оптимізації податкових надходжень в Україні. Однак для побудови ефективної податкової системи необхідно не лише досліджувати рівень податкових ставок, але й забезпечувати передусім порядок у встановленні та введенні в дію податків, дотриманні прав і обов’язків платників податків, удосконалювати не лише самі податки, а й механізм та техніку оподаткування, ефективну узгодженість та взаємодію всіх елементів системи оподаткування.
Висновки
Отже, на підставі проведеної роботи можна зродити наступні висновки:
Рівень податкового навантаження на економіку та доходи юридичних і фізичних осіб є важливою характеристикою податкової політики держави, оскільки здійснюючи податкове регулювання економіки, держава шляхом зміни обсягу податкових надходжень, кількості податків, їхніх видів і ставок, форм і методів оподаткування, застосування податкових пільг може суттєво впливати на процеси розподілу і перерозподілу ВВП між окремими секторами економіки, регіонами, верствами населення і на цій основі забезпечити їх поступальний розвиток та позитивні зрушення у виробничій і соціальній сфері у підвищенні життєвого рівня населення.
У 2008 році рівень податкового навантаження в Україні становив 35,88%.
Порівнюючи показник податкового навантаження України з іншими країнами з розвинутоюринковою економікою, можемо побачити, що даний показник у нашій державі є середнім.
В нашій державі основна частка податкового навантаження лягає на підприємства. Порівняно низька частка прибуткового податку з громадян у дохідній частині бюджету Українизумовлена низьким рівнем заробітної плати і, відповідно, рівнем життя більшості населення.
Завдання процесу оптимізації:
o Заохочення платників щодо збільшення отриманого доходу та забезпечення його правової регламентації;
o Створення умов для реалізації прагматичного фінансового компромісу між потребами держави в коштах та інтересами підприємницьких структур, реалізація якого повинна сприяти соціально-економічному розвитку країни;
o Забезпечення диференційованого оподаткування доходів підприємницьких структур;
o Забезпечення синхронності позитивного впливу форм і методів оподаткування на доходи підприємницьких структур в часі.
Список використаних джерел
1. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24.12.2002 р. №349-ІУ // Урядовий кур'єр. - 2003. - №42.
2. Закон України «Про податок на доходи фізичних осіб» від 22 травня 2003 р. №889-ІV
3. Горобинська І.В. Аналіз податкового навантаження та його вплив на динаміку ділової активності // Актуальні проблеми економіки. - 2005. -N810 (40). - С. 26-32.
4. Крисоватий А.І., Десятнюк О.М. Податкова система: Навч. посіб. -Тернопіль: Карт-Бланш, 2004. - 313 с.
5. Лащак В.В. Удосконалення системи прямого оподаткування в Україні // Фінанси України. - 2005. - №10. - С. 26-32.
6. Людкеаич В, Моделі зниження податкового тиску на доходи фізичних осіб //Регіональна економіка. -2005. - №2. - С. 245-248.
7. Податки в Україні: від каральної до стимулюючої функцій: 36. наук. ст. / За ред. Я.А. Жаліла. - К.: Альтерпрес, 2003. -120 с. (Сер. «Безпека економічних трансформацій», вип. 22).
8. Статистичний щорічник України за 2007 р. Держкомстат України / Під. ред. О.Г.Осауленка, -К.: Техніка..-576 с
9. Т. Ткеачекно. Порівняльний аналіз податкового навантаження в економіці України та країнах з розвиненою ринковою економікою // Формування ринкової економіки в Україні. – 2009. - №19. – С.440-464
10. Офіційний сайт Державного комітету статистики // http://www.ukrstat.gov.ua/
12. Модернізація державної податкової служби // http://www.intellect.org.ua/index.php?lang=u&material_id=34151&theme_id=0