ПОДІЛ ПРАЦІ
План
1. Поняття про географічний поділ праці.
2. Фактори розвитку міжнародного поділу праці.
3. Розвиток МПП в епоху науково-технічної революції.
1. Поняття про географічний поділ праці
Географічний (територіальний) поділ праці (ГГІП) — одне з основних, ключо- вих поаять в економічній і соціальній географії.
Чим глибший географічний поділ праці н країні, тим вищий рівень її економіч- ного розвитку. Одна людина, одна родина не може забезпечити себе всім необхід- ним за потребами. Та й окрема невелика територіальна спільність людей не змогла б організувати економічно ефективне виробництво матеріальних благ в умовах за- мкненого натурального господарства, економічної автаркії (від грецьк. autarkcia—самозадоволення), тобто відокремлення країни, створення замкнутої економіки.
На перших етапах людської історії поділ пращ відбувався за біологічними озна- ками — статтю, віком людей. Величезну роль відіграв поділ праці між племенами
кочівників-скотарів і хліборобів. Він відображений у біблійному міфі про синів Адама й Сви — Каїна й Авеля. Праця первісного хлібороба була набагато важчою, ніж праця пастуха, звідси й заздрість хлібороба Каїна до пастуха Авеля. одо при- звела до братовбивства. Наступним кроком в історії було відділення міських видів занять — ремесел і торгівлі. Поділ фізичної й розумової праці й кожен із нових самостійних видів трудової діяльності ніби закріплювався за певними територія- ми. Так поступово виникали зачатки ПІП.
Зовні ГІІІІ проявляється в територіальних відмінностях у виробництві про- дуктів. Але не всяка відмінність — результат і ознака ГПП. Якщо народи Піїї- денио-Східкої Азії вирощували рис. а корінні жителі Америки — кукурудзу, територіальні відмінності е, а ПІП — немає. Лише коли певну кількість рису або кукурудзи почали вирощувати додатково для обміну, виник ГІІІІ. Подіб- ний обмін значно підвищував продуктивність праці в традиційних промислах. У сусідів шляхом обміну можна було добути нові вили продуктів, отриманих в інших природних умовах і з інших природних матеріалів. У такий спосіб роз- ширювовся асортимент використовуваних продуктів, засобів виробництва тощо. Обмін дивав спільноті людей можливість мати продукти, які взагалі не можна було виробити на місці через відсутність відповідних умов ибо ресурсів. Мисли-вець-чукча міг добути додаткову кількість хутра для обміну, але не міг зробити чай або вінчестер.
Первинні форми міжтериторіального обміну обмежувалися порівняно невели- ким простором і вузьким колом продуктів.
Найочевидніша причина ГПГІ — відмінності в природних умовах і ресурсах, оскільки вони багато в чому визначають економічну ефективність виробництва.
Але ця причина не єдина й не завжди головна. Наприклад, спеціалізація Куби на тютюні й цукровому виробництві, південних штатів СІІІА на бавовні поясню- валася не тільки сприятливим кліматом, але й можливістю застосування дешевої рабської праці. І в наш час розквіт економіки «азіатських тигрів» (Таїланду. Сінга- пуру та 1н.) за рахунок виробництва сучасної продукції машинобудування в першу чергу визначається наявністю численної й досить дешевої робочої сили.
Велике значення мають сформовані національні традиції суспільства.
Основоположником учення про ГПП у радянській географії з повною підста- вою можна низвати М. М. Баранського. Його заслуги в розробці основ учення про ГІІІІ такі:
1) він визначив ГПП як просторову форму суспільного поділу праці: «Необ- хідна умова географічного поділу праці полягає в тому, щоб різні країни (або райони) працювали одна для одної, щоб результат праці переправляв- ся з одного місця в інше, щоб був, таким чином, розрнв між місцем вироб- ництва й місцем споживання»;
2) він виділяв два основних види ГІІІІ — міжрайонне й міжнародне:
3) він проаналізував найважливіші історичні етапи розвитку ГІІІІ «ушир і вглиб», відзначивши вплив на цей процес таких факторів, як економічна вигода, транспорт, мита тощо;
4) він показав вплив ГПІ1 на зростання продуктивності праці й процес фор- мувавші спеціалізації економічних районів.
2. Фактори розвитку міжнародного поділу праці
Міжнародний поділ праці (ЛИШ) академік О. Т. Богомазов визначає як «процес стійкої концентрації в окремих країнах виробництва матеріальних благ і послуг понад внутрішні нотребн, тобто для зовнішнього обміну, і одночасно процес розвитку споживання понад виробничі можливості на основі придбання продукції ззовні».
Сутністю МНИ є міжнародна спеціалізація окремих країн на певних галу- зях господарства, причому вона нерозривно пов'язана з обміном продукцією між
країнами, розвитком міжнародних торгово-економічних відносин. Як же скла- дається спеціалізація на виробництві певних продуктів?
Для цього необхідні три умови.
Перша умова: країна повинна мати ті чи інші переваги над іншими країнами у розвитку певного виробництва. Вони можуть бути різного характеру: наприклад, багаті мінеральні ресурси (або який-небудь один вид) чи родючі землі; зручність географічного положення, що полегшує підвезення сировини й відправлення про-
Друга умова: за межами країни, що може виробляти надлишок певних то- варів, мають існувати країни, де цих товарів не вистачає й де існує попит за ви- щою ціною.
Третя умова: витрати на доставку товаріи на ринок не повинні поглинати всю різницю між продажною ціною товару па місці виробництва й на тому ринку, куди товар доставляється.
Остання умова безпосередньо залежить від стану транспорту: чим він дешев- ший. тим на більші відстані можна переміщати товар, не побоюючись збитків, і тим далі може знаходитися місце виробництва товару від місця його збуту або споживання. Особливо важливу роль у зв'язку Із цим відіграє технічний прогрес морського транспорту (тому вихід країни до моря — дуже важлива умова поглиб- лення спеціалізації).
Міжнародний географічний поділ праці складався історичио. У давнину обмін між країнами Старого Світу обмежувався в основному районами Середземномор'я. У середньовіччі він розширився за рахунок країн Європи й Північної Африки. Піс- ля Великих географічних відкриттів у сферу МПП увійшли території, що знахо- дяться на берегах Атлантичного й Індійського океанів.
Дійсно міжнародним поділ праці став лише на тому досить високому щаблі розвитку людського суспільства, коли між державами встановилися виробничі, економічні зв'язки в міжнародному масштабі. Зовнішня торгівля й світовий ри- нок зародилися раніше, ніж МПГІ почав інтенсивно розпиватися і склалося світове господарство. Якщо світовий ринок виник ще на мануфактурній стадії капіталіз- му. то МІНІ — на базі високої промислової стадії, в XIX ст.
Під дією науково-технічного прогресу в МІІП відбуваються глибокі зміни, зу- мовлені розвитком внутрішньогалузевої спеціалізації. Одним з її напрямків є пред- метна спеціалізація — зосередження в якійсь країні випуску певних видів про- дукції певної галузі. Так, виробництво тракторів розвинене в США. у Німеччині, у Великобританії (та в інших країнах), але США спеціалізується на випуску най- потужніших колісних і гусеничних тракторів,- Великобританія — колісиих трак- торів середньої, а Німеччина малої потужності.
Тісніші зв'язки між виробниками різних країн забезпечує подетальна спе- ціалізація. тобто спеціалізація підприємств однієї сторони на виготовленні не ці- лого готового продукту, а комплектуючих виробів, вузлів або деталей, які не ма- ють самостійного вжитку, а застосовуються як частини кінцевого продукту (зби- рання його може здійснюватися за багато тисяч кілометрів від місць виробництва вузлів і деталей).
Розвивається й так звана технологічна, або постадійпа, спеціалізація, у ході якої підприємства спеціалізуються не па виробництві виробів чи їхніх частин, а на виконанні конкретних видів робіт, стадій єдиного технологічного процесу.
Важко переоцінити значення участі тієї чи іншої країни в системі МІІП. «За- вдяки міжнародному поділу праці відбувається безперервна циркуляція деякої частки вироблених в національному господарстві сировини, матеріалів, готових виробів, фінансових ресурсів, наукових і технічних знань, виробничого й управ- лінського досвіду поза національними кордонами. Це відкриває кожній країні доступ до освоєння природних ресурсів світу (незалежно від місця її розташу- нянмя), до створених виробничих сил, до накопиченого за всю історію знання і досвіду. Участь у міжнародному поділу пращ дозволяє кожній країні повні- ше і з найменшими витратами задовольняти свої потреби порівняно з тим, якби вона це "робила самотужки"» (Н. С. Мироненко «Вступ до географії світового господарства»).
3. Розвиток МПП в епоху науково-технічної революції
Сучасна НТР у величезній мірі сприяє поглибленню МІІП. розвитку міжна- родної виробничої й науково-технічної кооперації. Це означає, що. власне кажу- чи, іде процес розвитку всесвітнюго поділу праці, тобто вищого за масштабом просторового охоплення та рівня ГГІП, такого, що в тій чи іншій мірі стосується всіх країн світу.
У сучасному світі це виявляється в утворенні розгалуженої системи міжнарод- них економічних зв'язків:
1) обмін капіталами, товарами, послугами, досягненнями науки й техніки, ученими, фахівцями;
2) контракти на основі міжнародної кооперації науково-технічних досліджень і розробок у сфері виробництва, постачання й збуту.
І чим складніша й дорожча продукція, що випускається, тим відносно менші мояслнвості для її виробництва а національних межах, тим нагальнігаа необхідність створення виробництва на міжнародній основі. Це стосується таких наукдємних галузей, як авіаракетно-космічна промисловість, атомне енергомашинобудування, виробництво супер-ЕОМ тощо.
НТР дозволила організаційно розвивати єдині технологічні ланцюжки й роз- міщати їхні ланки в різних районах і країнах у найбільш повній відповідності до вимог економічної ефективності кожної ланки. Разом Із тим, відбувся стрибок в організації світового виробництва, який виявився у стандартизації у світовому масштабі, впровадженні широкого технічного обслуговування закордонних покуп- ців, удосконаленні системи збуту.
Активне й ефективне входження України в міжнародні економічні відносинимає сприяти необхідним змінам у структурі господарства, усуненню диспроиорцій між окремими його галузями, технічному відновленню промисловості н сільсько- го господарства, формуванню сучасної сфери послуг.